Методичні матеріали щодо написання курсової роботи з науки Господарське процесуальне право, КНЕУ ім. Гетьмана

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

Юридичний факультет

Кафедра правового регулювання економіки

Методичні матеріалищодо написання курсової роботи з наукиГосподарське процесуальне право

освітній ступінь «Бакалавр»

галузь знань «Право»

спеціальність «Правознавство»

спеціалізація «Господарсько-правова»

Київ 2016

І. Мета і завдання курсової роботи

Відповідно до Положення про організацію навчального процесу, затвердженого Вченою радою ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» 25 лютого 2015 р., прот. № 7, курсові роботи виконуються з метою закріплення, поглиблення і узагальнення знань, одержаних студентами за час навчання, та їх застосування до комплексного вирішення конкретного фахового завдання, а також для напрацювання досвіду роботи з нормативно-правовими актами та науковою юридичною літературою, проектами законодавства.

Курсова робота є індивідуальною роботою студента, що має самостійний науковий характер і є важливим етапом навчального процесу та підготовки бакалаврів-юристів.

При підготовці до написання курсової роботи студенти мають змогу:

• поглибити теоретичні знання, здобуті в процесі вивчення певної науки (дисципліни), навчитися самостійно працювати з нормативно-правовими актами, науковою та іншою юридичною літературою, статистичними даними, матеріалами правозастосовчої практики;

• напрацювати досвід аналізу положень нормативно-правових актів, думок різних фахівців;

• робити власні висновки, формулювати пропозиції і рекомендації з вдосконалення правового регулювання тієї чи іншої сфери суспільних відносин;

• оволодіти навичками порівняльного аналізу законодавства різних країн, положень різних правових інститутів, різноманітних теорій та наукових позицій в доктрині, робити узагальнення.

Навчальним планом для студентів освітнього ступеня «бакалавр» за спеціальністю «Правознавство» на четвертому курсі у восьмому семестрі передбачено написання курсової роботи на вибір − з «Господарського процесуального права» або «Міжнародного економічного права і процесу». 

II. Етапи виконання курсової роботи

Виконання курсової роботи включає в себе такі етапи:

1 - вибір теми;

2 - ознайомлення з теоретичними і практичними проблемами, які повинні бути висвітлені в роботі;

3 - складання проекту плану курсової роботи;

4 - підбір нормативно-правових і літературних джерел, фактичного матеріалу;

5 - консультація з науковим керівником і узгодження плану (окрім студентів заочної форми навчання);

6 - написання та оформлення курсової роботи;

7 - передача науковому керівнику для перевірки (для студентів заочної форми навчання − здача роботи на кафедру для перевірки та рецензування);

8 - доопрацювання курсової роботи з урахуванням зауважень наукового керівника (для студентів очної форми навчання);

9 - захист курсової роботи.

Кожен студент зобов'язаний зареєструвати обрану тему курсової роботи на кафедрі правового регулювання економіки і кафедра призначає наукового керівника з числа викладачів (окрім студентів заочної форми навчання).

Студенти з’являються на консультації до наукового керівника самостійно, за власною ініціативою або за викликом кафедри.

Орієнтовна тематика курсових робіт розробляється кафедрою і оновлюється щороку. Кафедра рекомендує теми курсових робіт з урахуванням наукових проблем, які вирішує кафедра, та які є актуальними для сучасного етапу розвитку юридичної науки в Україні. 

ІІІ. Вибір теми курсової роботи і складання плану

Вибір теми є першим етапом виконання курсової роботи. Студентам надається право обрати одну з тем, що запропоновані кафедрою правового регулювання економіки з науки «Господарське процесуальне право».

Тематику курсових робіт з «Господарського процесуального права» кафедра складає у відповідності з робочою навчальною програмою цієї науки. З дозволу наукового керівника (за погодженням з кафедрою) студент може підготувати курсову роботу за темою, що обрана ним самостійно, якщо вона узгоджується з предметом науки.

Тема курсової роботи повинна відповідати таким вимогам:

- актуальність і науково-практичне значення;

- зв'язок з досягненнями юридичної науки і державно-правової практики.

В тематиці курсових робіт обов'язково повинні бути відображені питання історії науки (законодавства) і роль сучасних, в тому числі вітчизняних вчень, в розвитку даної галузі юридичної науки.

При виборі теми рекомендується враховувати власні наукові інтереси, свою професійну орієнтацію на певний напрям юридичної діяльності, наявність достатньої кількості літературних джерел тощо.

Для закріплення обраної теми курсової роботи студент подає заяву на ім'я завідувача кафедри за встановленим зразком (Додаток 1) з проханням затвердити тему курсової роботи.

Студенти обирають теми курсових робіт і подають заяву на кафедру протягом 14 днів з моменту оголошення тематики. Кафедра затверджує для кожного студента тему курсових робіт та наукового керівника. Список студентів із зазначенням тем і наукових керівників курсових робіт доводиться до загального відома (для студентів очної форми навчання). Якщо студент у визначені терміни не подав заяву про затвердження йому теми курсової роботи, то кафедра самостійно визначає тему, від якої студент не вправі відступити.

Після затвердження на кафедрі теми курсової роботи студент протягом двох тижнів повинен скласти план курсової роботи. План курсової роботи повинен охоплювати вузлові питання теми, формулювання назв розділів мають бути чіткими, логічними та послідовними. План повинен включати вступ, 3 розділи (в окремих випадках − 4), які можуть ділитися на підрозділи, висновки, список використаних джерел (див. Додаток 2). Не рекомендується переобтяжувати план великою кількістю підрозділів (не більше 3-4 до кожного розділу). Студенти очної форми навчання обов’язково узгоджують план курсової роботи з науковим керівником.

В процесі комплексного опрацювання зібраних матеріалів попередньо затверджений план курсової роботи може коригуватися за погодженням з науковим керівником. 

IV. Підбір нормативних і наукових джерел та інших матеріалів

Нормативний матеріал, наукову, навчальну та іншу спеціальну літературу за темою курсової роботи студент підбирає самостійно. Консультації з бібліографії можна отримати у наукового керівника або у відділі інформаційно-технічного забезпечення КНЕУ.

Особливу увагу слід приділити підбору нормативно-правових актів, що стосуються теми, монографій, наукових праць у періодичних фахових виданнях, аналізу та узагальненню судової практики. Підбір нормативно-правового матеріалу має охоплювати акти законодавчого та підзаконного характеру та інші джерела, зокрема, міжнародно-правові акти тощо. Всі нормативно-правові акти використовуються у чинному стані. Застарілі норми чи акти можуть використовуватися у курсовій роботі тільки в порівняльному та історичному аспекті. Робота, котра ґрунтується на положеннях не чинних (застарілих) нормативно-правових актів, не може бути допущена до захисту і одержати позитивну оцінку.

При написанні курсової роботи бажано користуватися лише новітніми виданнями та останніми редакціями нормативно-правових актів. Це дасть можливість уникнути використання застарілих норм, ідей і положень. Наукові джерела слід використовувати творчо. Запозичення чужих думок без посилання на автора та їх просте переписування не дозволяється. Слід уникати в роботі книжкових висловів, викладати самостійно свої думки, не припускаючись повторень і помилок. Необхідно уважно стежити за тим, щоб у роботі не було суперечностей між окремими її положеннями. Пряме цитування в роботі чужих думок у великій кількості є недоцільним.

Матеріали правозастосовчої практики (аналіз судових рішень, узагальнення судової практики чи практики інших органів тощо) студенти підбирають в архівах (у тому числі електронних) відповідних органів та організацій (з обов’язковим зазначенням джерел), або використовують опубліковані дані з періодичних фахових та інших видань.

Список літератури, що використовувалася в роботі, повинен включати:

1 - нормативно-правові акти (Конституція України, закони України, підзаконні нормативно-правові акти);

2 - судову практику (постанови Пленуму Верховного Суду України та керівні роз'яснення Вищого господарського суду України; узагальнення судової практики, приклади судових справ, рішень і т. ін.);

3 - наукові праці (монографії, брошури, статті у періодичних фахових виданнях: журналах, газетах, збірниках);

4 - інші фактичні матеріали (статистичні дані, звіти та інші документи).

Всі джерела в межах кожного розділу розміщують в алфавітному порядку згідно з діючими стандартами бібліографічного опису. 

V. Структура і зміст курсової роботи 

Курсова робота повинна мати чітку й логічну структуру: вступ (2-3 стор.), основна частина (20-25 стор.), висновки (2-3 стор.) та список використаних джерел. Загальний обсяг курсової роботи становить 25-30 сторінок машинописного або комп’ютерного тексту. Робота виконується українською мовою, у науковому стилі.

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, ступінь її вивчення, визначаються питання, які потребують вирішення. Вказуються також мета, об’єкт, предмет і методологічна основа дослідження, характеризуються джерела одержання інформації.

Основна частина курсової роботи передбачає глибоке й всебічне розкриття сутності даної проблеми. Вона висвітлюється згідно із затвердженим планом (1-3 розділи).

У першому розділі бажано розкрити теоретичні, методологічні та історичні положення з обраної теми дослідження; критично розглянути й проаналізувати різні точки зору; висловити своє ставлення до дискусійних питань, дати характеристику об’єкта дослідження; підійти до постановки основних проблемних питань.

Другий та третій розділи передбачають глибокий аналіз чинних правових норм, проектів нормативно-правових актів, конкретних фактичних матеріалів, обґрунтування позитивних і негативних тенденцій розвитку законодавства, відповідних інститутів держави, права тощо, шляхів вирішення наявних проблем.

У висновках підводяться підсумки дослідження, робляться теоретичні узагальнення; викладаються практичні рекомендації щодо розвитку певного правового інституту, вдосконалення законодавства і юридичної практики тощо. Найбільш важливі висновки та пропозиції, зазначені в роботі, мають бути відображені у загальних висновках. Власна позиція автора у кожному випадку має бути належно аргументована.

VI. Оформлення курсової роботи 

Загальний обсяг курсової роботи становить 25-30 стандартних сторінок машинописного або комп’ютерного тексту, не враховуючи списку використаних джерел і додатків. При оформленні курсової роботи необхідно дотримуватись встановлених вимог. Робота має бути надрукована за допомогою загальноприйнятих технічних засобів (друкарська машинка або комп’ютер) на одному боці білого аркушу паперу формату А4 (297x210 мм). Машинописний текст оформляється шрифтом Times New Roman № 14, з інтервалом 1,5 (до 30 рядків на сторінці). Для студентів заочної форми навчання допускається виконання курсової роботи рукописним способом (35-40 сторінок рукописного тексту) за умови чіткого розбірливого почерку з використанням чорнила синього або чорного кольору.

Кожна сторінка тексту (друкованого чи рукописного) обмежується полями: ліве — 30 мм, праве – 15 мм, верхнє – 20 мм, нижнє – 20 мм. Відстань між заголовком і текстом має бути 15-20 мм. Кожний розділ курсової роботи слід починати з нової сторінки. Заголовки розділів друкуються симетрично, прописними літерами; заголовки підрозділів друкуються з абзацу (5 інтервалів). Переноси у заголовках неприпустимі. Розділи повинні мати порядкову нумерацію і позначатися арабськими цифрами з крапкою в кінці (1.; 2.; 3.); нумерація підрозділів має включати вказівку на розділ (1.1.; 1.2.; 2.1.; 2.2.; …).

Нумерація сторінок у роботі проставляється наскрізна, включаючи список використаних джерел та додатки, і починається з титульного листа, на якому номер не ставиться. Номери сторінок зазначаються у правому верхньому кутку.

Додатки оформляють як продовження курсової роботи після списку використаних джерел. Кожний додаток слід починати з нової сторінки, у правому верхньому кутку зазначаючи слово “Додаток”. Якщо в роботі більше одного додатку, їх нумерують послідовно арабськими цифрами (без знака “№”). Кожен додаток повинен мати заголовок.

На всі цитати, таблиці, рисунки тощо в тексті мають бути посилання. Кожна таблиця або рисунок супроводжуються порядковим номером і назвою.

В роботі розміщують послідовно: титульний лист за встановленою формою (Додаток 3); план (де слід вказати початкову сторінку кожного з розділів та підрозділів), заголовки якого повинні обов’язково відповідати тим, що зазначені в роботі; вступ, розділи роботи, висновки, список використаних джерел, додатки.

На останній сторінці курсової роботи студент ставить свій підпис і дату її виконання. В кінці роботи підшивається сторінка для рецензії (Додаток 4).

Посилання на джерела можуть подаватися в один із таких способів за вибором автора курсової роботи:

1) у вигляді виносок, що наводяться в кінці сторінки під текстом, нумеруються в межах однієї сторінки або всієї роботи (наскрізна нумерація), позначаються індексом (1, 2, 3...), який проставляється безпосередньо за текстом, на який подається виноска.

2) у вигляді посилань на поданий в кінці роботи список використаних джерел; у квадратних дужках вказується номер джерела за списком та номери сторінок в ньому, на яких викладено відповідні дані (думки тощо); дужки проставляються безпосередньо за текстом, якого стосується посилання. Наприклад: “деякі автори вважають, що ... − викладається зміст думки − [8, с.125-128, 11, с. 35-37]”; числа “8” та “11”, в даному прикладі, – це номери, під якими розміщені зазначені роботи у списку використаних джерел.

Список використаних джерел (наскрізна нумерація) формується у такій послідовності:

- Законодавчі акти України:

1. Конституція України;

2. Кодекси;

3. Закони України;

- Підзаконні нормативно-правові акти:

4. Постанови Верховної Ради України;

5. Укази Президента України;

6. Постанови Кабінету Міністрів України;

7. Нормативно-правові акти міністерств та відомств;

- Міжнародно-правові акти;

- Матеріали правозастосовчої практики: керівні роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, Вищого господарського суду України, узагальнення судової практики, матеріали судових справ тощо.

- Наукова та інша юридична література (в алфавітному порядку за прізвищами авторів або назвами монографій, брошур тощо).

- Іноземні джерела (англомовні, німецькомовні тощо, окрім російської).

Для включення до списку останніх використовують латиницю. 

Приклади оформлення джерел у списку літератури:

Для нормативно-правових актів: наводиться назва акта, дата його прийняття, видання офіційного оприлюднення тексту, рік, номер, статті (сторінки).

• Конституція України: офіц. текст: [прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.: станом на 1 січня 2014 р.]. – К.: Мін-во юстиції України, 2014. – 124 с.

• Господарський кодекс України: офіц. текст: станом на 20 січня 2007 р. – Х.: Одіссей, 2007. – 240 с.

• Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України: закон України від 28 грудня 2007 року № 107-VI // Урядовий кур’єр. – 2007.– № 247. – 31 грудня. – С. 3-15.

• Про захист прав споживачів: закон України від 12 травня 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 30. – Ст. 379.

• Про іпотеку: закон України від 5 червня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – № 28. – Ст. 1362.

• Про Концепцію ціноутворення у сфері житлово-комунальних послуг: указ Президента України від 28 грудня 2007 р. № 1324/2007 // Урядовий кур’єр. – 2008. – 9 січня. – С. 6.

• Про затвердження переліку органів ліцензування: постанова Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 р. № 1698 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 46 – Ст. 2001.

Для всіх нормативно-правових актів необхідно вказувати офіційні видання («Відомості Верховної Ради України», «Офіційний вісник України», «Урядовий кур’єр», «Зібрання постанов Уряду України»). Не слід посилатися на електронні бази даних (окрім офіційних сайтів органів державної влади) та інші видання (книги), які не є офіційними джерелами змісту нормативно-правових актів.

Для наукових джерел:

Якщо робота є одноосібною, то наводяться прізвище та ініціали автора, назва праці, видання, рік, загальна кількість сторінок:

• Стефанчук, Р. С. Захист честі, гідності та репутації в цивільному праві / Р.С. Стефанчук. – К.: Наук. світ, 2001. – 400 с.

• Осакве, К. Сравнительное правоведение в схемах: общая и особенная части / К. Осакве. – М.: Дело, 2000. – 150 с.

Якщо робота написана у співавторстві двома або трьома авторами, то на початку зазначається лише перше прізвище, а після назви – усі автори:

• Борисов, В.І. Злочини проти безпеки виробництва: поняття та види. Кримінальна від­повідальність за порушення правил ядерної або радіаційної безпеки: Монографія / В. І. Борисов, О. О. Пащенко. – Х.: Видавець СПД ФО Вапнярчук Н. М., 2006. – 224 с.

Якщо праця написана колективом авторів (який включає більше ніж чотири автори), то зазначається спочатку назва роботи, а під назвою подається опис авторів:

• Текст лекцій з дисципліни „Морське право” (для студентів усіх форм навчання за напрямом „Правознавство”) / Я.Б. Форкун, В.П. Самошкін, Г.В. Капустін, С.М. Юрченко; ред. М.З. Аляб’єв; Харківська нац. академія міського господарства. – Х.: ХНАМГ, 2007. – 70 с.

• Обязательственное право: теория и практика. Учеб. для студентов юрид. вузов и фак. ун-тов / А.В. Дзера, Н.С. Кузнецова, В.В. Луць и др.; под ред. А.В. Дзеры. – К.: Юринком Интер, 1998. – 912 с.

Якщо мова йде про наукові статті, опубліковані у збірниках наукових праць, періодичних виданнях тощо, обов’язково зазначаються прізвище та ініціали автора, назва праці, назва видання, рік, номер випуску, сторінки, на яких розміщено дану статтю:

• Харитонов, Є. Традиція приватного права в Україні: між Сходом і Заходом (деякі питання методології розробки концепції приватного права в Україні) / Є. Харитонов // Юридична Україна. – 2003. – № 2. – С.14-19.

• Побірченко, І.Г. Діяльність Міжнародного комерційного арбітражу / І.Г. Побірченко // Право України. – 1997. – № 11. – С. 92-96.

У випадку використання електронних ресурсів, літературне джерело у списку використаних джерел та для посторінкового посилання зазначається наступним чином:

Побірченко І.Г. Діяльність Міжнародного комерційного арбітражу: [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http: // www.nbuv.gov.ua/articles/2003/ 03klinko.htm.

Загалом бібліографічний опис літературних джерел слід оформлювати відповідно до ДСТУ 7.1:2006, запровадженого в дію в Україні 01.07.2007.

Рекомендується застосовувати наскрізну нумерацію джерел у всьому списку літератури (єдина нумерація для всіх підрозділів списку джерел). 

Завершену роботу студенти подають на кафедру згідно з терміном, визначеним навчальним графіком. 

VII. Рецензування і захист курсової роботи

Курсові роботи студентів очної форми навчання перевіряє науковий керівник і за результатами перевірки складає висновок по роботі, в якому зазначаються позитивні сторони й недоліки роботи. Роботи студентів заочної форми навчання передаються на перевірку викладачам кафедри, які складають рецензії. У висновку або рецензії зазначаються позитивні сторони й недоліки роботи; зокрема оцінюються:

• ступінь розкриття теми (повно чи неповно); вихід за межі предмету теми (тема курсової роботи передбачає розкриття одних питань, а фактично розкриваються інші);

• системність викладення матеріалу;

• уміння студента аналізувати матеріал, виділяти головне, логічно мислити, робити висновки й обґрунтовувати їх;

• вдалість поєднання теорії з фактичним матеріалом юридичної практики;

• методика використання матеріалів з літературних джерел;

• дотримання методичних рекомендацій щодо оформлення роботи тощо.

За позитивної оцінки робота допускається до захисту. Якщо робота написана з порушенням вимог, її повертають студентові для доопрацювання. До доопрацьованого варіанту роботи обов’язково додається висновок на перший її варіант із зазначенням недоліків.

У висновку по курсовій роботі визначається відповідність курсової роботи встановленим вимогам та рекомендована оцінка (в межах від 0 до 80 балів; мінімальна кількість балів – 40 балів, максимальна – 80 балів).

Курсова робота допускається до захисту за умови отримання не менше 40 балів.

Якщо робота написана з порушенням вимог (і оцінена менше, як на 40 балів), її повертають студентові для доопрацювання і подальшого захисту за графіком перездач. До такої роботи обов’язково додається висновок на її попередній варіант із зазначенням недоліків.

Усний захист курсової роботи оцінюється від 0 до 20 балів.

У встановлений кафедрою термін курсова робота разом з висновком наукового керівника подається на кафедру. Дату й час захисту курсової роботи встановлює кафедра. Захист робіт відбувається на засіданні комісії, яка формується кафедрою.

Під час захисту роботи студент повинен розкрити актуальність, зміст теми, виявити ґрунтовні знання теоретичних і практичних аспектів проблеми, знання новітньої літератури з предмету дослідження, вміти обґрунтувати свої думки та пропозиції, а також відповісти на поставлені запитання.

У разі, якщо курсова робота виконана і здана студентом на кафедру, однак він не з’явився на усний захист, попереднє оцінювання курсової роботи не враховується і підсумкова оцінка за таку роботу виставляється "0" балів.

За результатами захисту курсової роботи студент одержує остаточну оцінку за 100-бальною шкалою відповідно до наведених нижче критеріїв.

Оцінка за 100-бальною системою переводиться у традиційну чотирибальну систему та систему оцінювання знань за ECTS за встановленою шкалою. Усі дані щодо підсумкової оцінки за курсову роботу відображаються в екзаменаційній відомості та заносяться до залікової книжки (індивідуального плану) студента. 

Критерії оцінювання курсової роботи

Підсумкова оцінка за курсову роботу виставляється в межах

100-бальної системи за наведеними нижче критеріями 

Оцінка курсової роботи за 100-бальною системою переводиться в традиційну та оцінку за системою ECTS за наступною шкалою: 

Орієнтовна тематика курсових робіт з науки Господарське процесуальне право

1. Господарські та адміністративні суди – спеціалізовані суди України.

2. Історико-правовий шлях розвитку господарського судочинства України.

3. Вищий господарський суд України: структурно-функціональна характеристика.

4. Місцевий господарський суд як орган судової влади та судова інстанція.

5. Апеляційний господарський суду, його місце та значення у системі господарських судів.

6. Порівняльно-правова характеристика господарського і цивільного процесів.

7. Досудове врегулювання господарських спорів як засіб їх врегулювання.

8. Принцип змагальності у господарському процесі.

9. Принцип гласності у господарському процесі.

10. Позовна форма провадження як гарантія захисту права у господарському процесі.

11. Процесуальні засоби захисту відповідача у господарському процесі.

12. Прокурор в господарському процесі як представник інтересів держави.

13. Треті особи в господарському процесі та гарантії захисту їх інтересів.

14. Судовий експерт та його висновок в господарському процесі як умова вирішення спору по суті.

15. Засоби доказування і прийняття рішення у господарському процесі.

16. Письмові докази як засіб доказування у господарському процесі.

17. Речові докази як засіб доказування у господарському процесі.

18. Судові витрати на правову допомогу у господарському процесі.

19. Процесуальні строки як інститут забезпечення захисту права у господарському процесі.

20. Порушення провадження у справі в господарському суді як стадія господарського процесу.

21. Судове засідання господарського суду.

22. Протоколи у господарському судочинстві.

23. Апеляційна інстанція господарського судочинства як стадія повторного повного розгляду справи.

24. Касаційна інстанція господарського судочинства як стадія перевірки застосування правових норм судами першої та апеляційної інстанцій.

25. Перегляд судового рішення господарського суду за нововиявленими обставинами як стадія виправлення об’єктивних помилок.

26. Судові акти господарського судочинства як форма їх діяльності суддів.

27. Виконання судового рішення господарського суду як стадія господарського процесу.

28. Судові процедури банкрутства: порівняльно-правова характеристика.

29. Суб’єкт банкрутства і банкрут: порівняльно-правова характеристика статусу.

30. Судові акти у справах про банкрутство.

31. Захист порушених прав суб’єктів господарювання у господарському і третейському процесах.

32. Міжнародний комерційний арбітраж як засіб вирішення зовнішньоекономічних спорів.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!