Методичні вказівки до теми 7, Податковий контроль за діяльністю фінансових установ

Тема 7, Податковий контроль за діяльністю фінансових установ

1. Загальні засади організації податкового контролю.

2. Особливості організації податкового контролю за діяльністю фінансових установ.

3. Узагальнення результатів перевірок.

4. Відповідальність фінансових установ за порушення податкового законодавства.

Перелік питань для самоконтролю знань

Тестові завдання

Приклади розв’язування задач

Задачі для розв’язування

Кейс-стаді

Термінологічний словник

1. Загальні засади організації податкового контролю 

Окрім того до сфери податкового контролю належить спостереження, моніторинг, отримання і обробка інформації про ухилення податкових надходжень від заданих параметрів, аналіз і оцінка прийнятих рішень в галузі оподаткування, в тому числі нормативних актів.

Податковий контроль – один з основних заходів забезпечення надходження податкових платежів у бюджет. Він носить одночасно забезпечувальний і попереджувальний характер. Забезпечувальний характер проявляється в тому, що в результаті його застосування попереджаються можливості ухилення від сплати податків і забезпечується повнота податкових надходжень в бюджет.

Попереджувальний характер податкового контролю полягає в стимулюванні платників податків до правильної сплати податків, оскільки при наявності податкового контролю платники податків припускають, що недоплачені суми податків за результатами перевірок будуть стягнені з фінансовими санкціями в бюджет, відповідно ухилятись від сплати податків небезпечно.

Основна мета податкового контролю – своєчасне формування податкових доходів держави за рахунок:

• виявлення і стягнення в бюджети і державні цільові фонди податкового боргу по податках зборах;

• попередження здійснення порушень податкового законодавства.

Об’єкти податкового контролю:

• правильність нарахування податкових платежів, своєчасність і повнота їх сплати, здійснення інших дій безпосередньо пов’язаних з виконанням платником своїх зобов’язань;

• правильність організації і ведення податкового обліку.

Задачі податкового контролю включають:

• контроль дій платників податків з приводу правильності нарахування, своєчасності і повноти сплати податків в бюджети і державні цільові фонди;

• попередження порушень податкового законодавства;

• відшкодування збитків, спричинених державі в результаті не виконання платниками своїх зобов’язань.

Суб’єкти податкового контролю відображені на рис. 6.1.

Рис. 6.1. Суб’єкти податкового контролю

Податковий контроль, як процесуальна дія, здійснюється у декілька етапів:

• підготовка заходів податкового контролю;

• проведення заходів податкового контролю;

• оформлення заходів податкового контролю;

• обмін інформацією про результати податкового контролю з уповноваженими особами.

Податковий контроль здійснюється у різних формах.

Форми податкового контролю – це передбачені законодавством способи здійснення органами податкового контролю контрольних заходів по відношенню оцінки правильності ведення податкового обліку і сплати податків та зборів в бюджети і державні цільові фонди, а саме:

• податкова перевірка;

• огляд;

• спостереження (моніторинг);

• опитування.

Найпоширенішою формою податкового контролю є перевірка. Відповідно до норм Податкового кодексу органи ДФС можуть здійснювати наступні види перевірок (табл. 6.1).

Таблиця 6.1

Види перевірок

Джерело: складено авторами

Окрім перевірок. чинним податковим законодавством передбачена можливість проведення звірок. Звірка проводиться податковими органами з метою підтвердження реальності здійснених господарських операцій. Для проведення звірки податкова служба надсилає поштою або вручає платнику особисто під підпис письмовий запит. У ньому наводиться перелік документів, які необхідні для підтвердження взаємовідносин з контрагентами. Як правило до цього переліку входять наступні документи:

• договір між контрагентами, додаткові угоди до нього, специфікації;

• податкові накладні та первинні документи, на підставі яких вони були виписані (видаткові накладні, акти виконаних робіт, банківські виписки тощо);

• якщо предметом звірки є постачання товарів, то необхідно подати інформацію про спосіб транспортування та документи, які підтверджують отримання ТМЦ (довіреності). Якщо поставка здійснювалася із залученням сторонньої організації, то додатково додаються документи, які підтверджують взаємовідносини з нею;

• документи, що підтверджують розрахунки між контрагентами (банківські документи, акти взаємозаліку, акти приймання-передачі тощо).

Якщо підприємство не є виробником товару, то необхідно підтвердити походження товарів, на підставі цієї інформації органи ДФС можуть зробити ще одну зустрічну звірку з постачальником товарів.

Зустрічна звірка не перевіркою, тому за наслідками її проведення не може бути складено акт та виписане податкове повідомлення-рішення. Звірка відносить до способів здійснення податкового контролю платників податків, тому підприємство має надати всі документи, які вимагає податкова для її проведення. У разі неподання вичерпного переліку документів платника чекає штраф у розмірі 510 грн. (п. 121.1 ПК). У разі повторного такого порушення протягом року – 1020 грн. У разі відсутності вичерпного переліку документів для проведення зустрічної звірки з’являється підстава для проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків відповідно до п.п. 78.1.1 ПК.

Відповідно до п. 77.2 ПК періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначають залежно від ступеня ризику в їх діяльності. Таких ступенів три:

• високий – перевірки проводяться не частіше одного разу на календарний рік;

• середній – не частіше ніж раз на два календарних роки;

• незначний – не частіше, ніж раз на три календарних роки.

Ступінь ризику визначається згідно з Порядком формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків, затвердженого Наказом Мінфіну від 02.06.2015  № 524, згідно з яким до нього відбираються такі платники податків:

1) основні підприємства (в т. ч. ті, що належать до кластерних об’єднань платників податків) та їх контрагенти (через яких здійснюються товарно-грошові операції, у т. ч. посередники, експортери, імпортери, філії, інші юрособи), які мають ризики несплати податків та/або відбираються на регіональному рівні за результатами аналізу основних показників діяльності та/або плануються до перевірок з питань митної справи;

2) фінустанови, представництва (в т. ч. постійні) нерезидентів;

3) самозайняті особи (фізособи - незалежники/ загальносистемники/ спрощенці);

4) юрособи з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати ПДФО та ЄСВ:

• великі платники — найманих працівників понад 300 осіб;

• середні платники — працівників від 100 до 300 осіб;

• малі платники — працівників менше 100 осіб.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків залежить від ступеня ризику в їх діяльності: високого, середнього та незначного.

Платники податків із незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше ніж раз на 3 роки, середнім — не частіше ніж раз на 2 роки, високим — раз на рік.

Нагадаємо, що до кінця 2016 року продовжує діяти мораторій на проведення перевірок контролюючими органами підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 млн грн за попередній календарний рік. Перевірки можуть здійснюватися тільки з дозволу КМУ, за заявкою самого суб'єкта господарювання, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України (п. 3 р. ІІ Закону N 71-VIII від 28.12.2014 р.).

Також мораторій не стосується перевірок:

- суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари;

- дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати ПДФО, ЄСВ, відшкодування ПДВ;

- деяких спрощенців II та III груп щодо застосування РРО (з 01.07.2015 р.).

Детально визначено також критерії відбору до плану-графіка відповідних платників податків.

План-графік складається з трьох розділів:

• документальні планові перевірки суб’єктів господарювання – юридичних осіб;

• документальні планові перевірки фінансових установ, постійних представництв та представництв нерезидентів;

• документальні планові перевірки суб’єктів господарювання – фізичних осіб.

Розділ документальних планових перевірок юридичних осіб поділяється на такі підрозділи (рис. 6.2).

Рис. 6.2. Структура розділу документальних перевірок плану-графіка 

У кожній із зазначених груп суб’єктів господарювання – юридичних осіб розподіляються за категоріями: великі платники податків, суб’єкти малого підприємництва, інші платники податків.

Тривалість документальної перевірки та строки її продовження відображені в табл. 6.2.

Таблиця 6.2

Тривалість та строки продовження документальних перевірок

Джерело: складено автором

Позапланова документальна перевірка здійснюється за наявності наступних підстав:

1. За наслідками перевірок інших платників податків або отримання додаткової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, і якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язковий письмовий запит органу ДФС протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

2. Платником податків не подано в установлений строк податкові декларації (розрахунки).

3. Платник податків подав до органу ДФС уточнюючий розрахунок за період, який уже перевірявся.

4. Виявлено недостовірність даних, що містяться у поданих платником податкових деклараціях, якщо він не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу ДФС протягом 10 робочих днів з дні отримання запиту.

5. Платником податків подано в установленому порядку органу ДФС заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об’єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки.

6. Розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юрособи або підприємця, порушено провадження у справі про визнання їх банкрутом, або подано заяву про зняття з податкового обліку.

7. Платником заявлено до відшкодування з бюджету ПДВ, або від’ємне значення ПДВ за даними декларації становить більше 100 тис. грн. У цьому випадку перевірка проводиться лише за наявності визначених обставин і перевіряється лише правильність і законність декларування ПДВ.

8. На платника податку подано скаргу про ненадання ним податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної у разі ненадання таким платником пояснень та документального підтвердження на письмовий запит органу ДФС протягом 10 робочих днів з дня його отримання.

9. Отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірок або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

10. органом ДФС вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб органу ДФС нижчого рівня (щодо яких розпочато кримінальну справу або службове розслідування) здійснено перевірку документів обов’язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з’ясування під час перевірки для винесення об’єктивного висновку про дотриманням платником податків вимог законодавства.

11. У разі отримання інформації про ухилення податкового агента від утримання і перерахування ПДФО.

Документальна позапланова перевірка проводиться на підставі рішення керівника органу ДФС, оформленого наказом, та лише у випадку якщо платнику податків до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про її проведення.

При здійсненні фактичної перевірки орган ДФС перевіряє:

• дотримання платниками податків порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій;

• наявність ліцензій, патентів, свідоцтв, у т.ч. свідоцтв про державну реєстрацію, виробництво та обіг підакцизних товарів;

• дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Фактична перевірка проводиться за наявності хоча б однієї з наступних обставин:

• у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва і обігу підакцизних товарів, здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на податкові органи;

• отримання інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за виконанням якого покладено на податкові органи;

• письмове звернення покупця про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

• неподання суб’єктами господарювання в установлений законом строк обов’язкової звітності про використання РРО, РК та КОРО, подання їх з нульовими показниками;

• отримання інформації про порушення вимог законодавства в частині цільового використання спирту платниками податків;

• виявлення за результатами попередньої перевірки порушень законодавства з питань, визначених як підстави проведення фактичних перевірок;

• отримання інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцям доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків на підставі рішення керівника податкового органу. Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами органу ДФС у присутності посадових осіб суб’єкта господарювання та особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

2. Особливості організації податкового контролю за діяльністю фінансових установ

Відповідно до Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків, затвердженого Наказом Мінфіну від 02.06.2015  № 524 розділом ІІ визначено критерії включення фінансових установ до Плану-графіка перевірок.

До розділу ІІ плану-графіка включаються фінансові установи, постійні представництва (далі - постійні представництва), представництва нерезидентів (далі - представництва), що ведуть фінансово-господарську діяльність, використовують схеми мінімізації податкових зобов’язань та ухилення від оподаткування, повинні сплачувати податки та взяті на облік у контролюючих органах як платники податків за основним місцем обліку, або до яких порушено провадження у справі про банкрутство, або які знаходяться у стані переходу до іншого територіального органу ДФС.

При плануванні враховуються показники за результатами діяльності підприємств за попередній рік.

Територіальні органи ДФС проводять аналіз платників податків за критеріями ризиків згідно з вимогами цього розділу та не пізніше 20 числа другого місяця кварталу направляють до ДФС перелік підприємств, які пропонуються до плану-графіка, з обґрунтуванням необхідності їх включення.

Сформований ДФС перелік платників податків не пізніше 01 числа третього місяця кварталу направляється до територіальних органів ДФС для використання при формуванні плану-графіка на наступний квартал.

Відповідальність за повноту охоплення перевірками філій та структурних підрозділів платника податків, який консолідовано сплачує податок на прибуток, покладається на територіальний орган ДФС за основним місцем обліку платника податків.

У разі невключення до плану-графіка окремих установ з переліку, надісланого ДФС, надається письмове пояснення причин невключення.

Критерії відбору банківських установ

1. Високого ступеня ризику:

декларування від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток протягом одного податкового (звітного) періоду;

сума страхового резерву за рахунок витрат становить більше 50 відсотків суми витрат, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування;

перевищення прибутку до оподаткування у фінансовому обліку над прибутком, що підлягає оподаткуванню в податковому обліку;

наявність операцій факторингу (відступлення права вимоги);

наявність інформації щодо здійснення банківською установою операцій з купівлі-продажу та інших способів відчуження цінних паперів, емітенти яких перебувають у переліку (списку) емітентів, що мають ознаки фіктивності, які визначаються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку України;

здійснення операцій з цінними паперами, обіг яких скасовано, зупинено за рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України.

2. Середнього ступеня ризику:

обсяг податкових пільг з податку на прибуток та податку на додану вартість перевищує 0,2 відсотка мінімального розміру статутного капіталу для банківської діяльності;

рівень сплати податку на прибуток банківської установи нижчий за рівень сплати податку у відповідній галузі;

сума страхового резерву за рахунок витрат становить більше 30 відсотків суми витрат, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування;

декларування оборотів за операціями з купівлі-продажу цінних паперів понад 20 відсотків мінімального розміру статутного капіталу для банківської діяльності;

декларування від’ємного фінансового результату за операціями з цінними паперами попереднього податкового (звітного) періоду;

здійснення правочинів з цінними паперами емітентів, щодо яких винесено постанову суду про припинення юридичної особи або визнання юридичної особи банкрутом;

наявність інформації від структурних підрозділів органів державної фіскальної служби, правоохоронних органів щодо взаємовідносин із платниками податків, які мають ознаки фіктивності або реєстрацію яких скасовано у судовому порядку, або щодо яких порушено кримінальну справу, або які знаходяться у розшуку, або не подають податкову звітність, або визнані банкрутами.

3. Незначного ступеня ризику:

сума інших витрат перевищує 30 відсотків суми витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування;

здійснення правочинів з цінними паперами емітентів, щодо яких є відомості про відсутність за місцезнаходженням юридичної особи або відсутнє підтвердження відомостей про юридичну особу;

виплата доходів (відсотки, роялті, лізинг) нерезидентам, зареєстрованим в офшорних зонах;

коригування платником податків податкової звітності з податку на прибуток у бік зменшення податкових зобов’язань.

Критерії відбору небанківських установ

1. Високого ступеня ризику:

декларування від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток протягом одного податкового (звітного) періоду;

перевищення прибутку до оподаткування у фінансовому обліку над прибутком, що підлягає оподаткуванню в податковому обліку;

наявність операцій факторингу (відступлення права вимоги);

здійснення операцій з цінними паперами, обіг яких скасовано, зупинено за рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України;

наявність інформації щодо здійснення небанківською установою операцій з купівлі-продажу та інших способів відчуження цінних паперів, емітенти яких перебувають у переліку (списку) емітентів, що мають ознаки фіктивності, які визначаються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку України.

2. Середнього ступеня ризику:

рівень сплати податку на прибуток небанківської установи (крім неприбуткових установ і організацій) нижчий за рівень сплати податку у відповідній галузі;

декларування небанківськими установами обсягів операцій з цінними паперами понад 50 відсотків зареєстрованого статутного капіталу;

декларування від’ємного фінансового результату за операціями з цінними паперами попереднього податкового (звітного) періоду;

здійснення правочинів з цінними паперами емітентів, щодо яких винесено постанову суду про припинення юридичної особи або визнання юридичної особи банкрутом;

наявність інформації від структурних підрозділів органів державної фіскальної служби, правоохоронних органів щодо взаємовідносин із платниками податків, які мають ознаки фіктивності або реєстрацію яких скасовано у судовому порядку, або щодо яких порушено кримінальну справу, або які знаходяться у розшуку, або не подають податкову звітність, або визнані банкрутами.

3. Незначного ступеня ризику:

сума інших витрат перевищує 30 відсотків суми витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування;

здійснення правочинів з цінними паперами емітентів, щодо яких є відомості про відсутність за місцезнаходженням юридичної особи або відсутнє підтвердження відомостей про юридичну особу;

виплата доходів (відсотки, роялті, лізинг) нерезидентам, зареєстрованим в офшорних зонах;

коригування платником податків податкової звітності з податку на прибуток у бік зменшення податкових зобов’язань (понад 10 відсотків);

відсутність у неприбуткових установ і організацій інших доходів, які підлягають оподаткуванню.

3. Узагальнення результатів перевірок

Після закінчення перевірки на бланку органу ДФС, який виписав направлення на перевірку, складають акт (довідку) перевірки. Акт складається у випадку виявлення порушення податкового законодавства. Довідка складається, якщо порушень в результаті проведення перевірки не виявлено.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов'язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

У разі незгоди платника податків (його представника) з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті перевірки, він має право подати свої заперечення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта перевірки.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки. За наявності заперечень до акта перевірки податкове повідомлення-рішення приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень.

Податкові повідомлення-рішення направляються у наступних випадках:

• за наслідками перевірок платників податків;

• у разі якщо платник податків не подає в установлені строки податкову декларацію;

• у разі, якщо відповідальним за нарахування податку (збору) є орган ДФС (наприклад, у разі нарахування земельного податку громадянам).

Рішення складається у двох примірниках за кожним окремим випадком нарахування податку, збору чи штрафних санкцій та пені. Якщо рішення оскаржується (у суді чи податковому органі), то воно вважається умовно відкликаним. Після завершення оскарження, якщо сума не змінилася, не виноситься нове рішення з новим номером.

Якщо за наслідками оскарження сума грошового зобов’язання:

• збільшується – на суму збільшення (різницю) виноситься окреме рішення;

• зменшується – виноситься нове рішення на нову (зменшену) суму.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта – протягом 3-х робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків. Є 11 видів податкових повідомлень-рішень (табл. 6.3).

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків – юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Таблиця 6.3

Види податкових повідомлень-рішень

Джерело: складено авторами

Якщо пошта не може вручити платнику податкове повідомлення-рішення через:

• відсутність за місцезнаходженням посадових осіб;

• відмову посадових осіб прийняти податкове повідомлення-рішення;

• незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків тощо, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений податковою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Тому відмова від отримання ніякої вигоди платнику податків не дає.

Податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов’язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час процедури адміністративного оскарження. скарга направляється до вищого за рівнем податкового органу. Наприклад, рішення районних ДПІ оскаржують у ДФС області.

Строки подання скарги:

• для подання – 10 днів з дати отримання податкового повідомлення-рішення;

• 30 днів, якщо причина полягає не у порушенні податкового законодавства;

• розгляд – 20 днів.

Скарга платника податків має містити таку інформацію:

1) прізвище, ім’я по батькові, місце проживання фізичної особи – платника податку, для юридичної особи – найменування, місцезнаходження, а також адреса, на яку необхідно надіслати рішення зі скаргою;

2) найменування органу ДФС, яким видано податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення органу ДФС, що оскаржується, їх дата і номер, назва податку, збору або штрафної санкції та їх сума;

3) суть порушеного питання, прохання чи вимоги й обґрунтування незгоди платника податків із сумою грошового зобов’язання, визначеною податковим органом у податковому повідомленні-рішенні, або незгоди з іншим рішенням органу ДФС;

4) інформація щодо повідомлення чи неповідомлення відповідного органу ДФС вищого рівня;

5) підпис фізичної особи – платника податку, для юридичної особи – підпис керівника, або особи, яка виконує його обов’язки.

Якщо останній день подання скарги припадає на святковий або вихідний, останнім днем подання скарги вважається перший робочий день, наступний за вихідним.

Скарга вважається повністю задоволеною:

• якщо рішення за скаргою не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку;

• якщо платника податків не було повідомлено про продовження розгляду скарги до закінчення 20-денного терміну.

4. Відповідальність фінансових установ за порушення податкового законодавства

За порушення податкового законодавства платники податків та їх податкові особи можуть нести такі види відповідальності:

• адміністративну;

• кримінальну;

• фінансову.

Адміністративна відповідальність передбачена Кодексом про адміністративні правопорушення. Застосування адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства має свої особливості:

• підставою для їх застосування є вчинення адміністративного правопорушення (ст. 9 КпАП);

• адміністративні штрафи накладаються лише на фізичних осіб, винних у скоєнні порушення;

• розмір штрафу залежить від сукупності обставин, що пом’якшують або обтяжують відповідальність, від особи порушника, ступеня вини, майнового стану (ст. 33 КпАП).

Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше, як через два місяця від дня вчинення порушення, а при триваючому порушенні – два місяці від дня його виявлення.

Якщо адміністративне правопорушення вчинено кількома особами, то протокол складається на кожну з цих осіб. У разі, коли одна особа вчинила декілька правопорушень, то протокол складається на кожний вчинений їх вид. Протоколи складаються у двох примірниках. при складанні протоколу його зміст має відповідати вимогам статті 256 КпАП.

Особа, яка притягується до відповідальності, може відмовитися давати пояснення щодо вчиненого порушення та підписувати протокол. У цьому випадку про це зазначається у протоколі. Однак провадження у справі не припиняється.

Види адміністративних порушень відображені в табл. 6.4. Керівник (заступник керівника) податкового органу розглядає справу про правопорушення, встановлені статтями 164¹ та 166⁶ КпАП протягом 15 днів з дня її одержання податковим органом. Після закінчення розгляду справи негайно оголошується постанова про стягнення адмінштрафу. Її копія протягом трьох днів вручається під підпис або надсилається рекомендованим листом особі, стосовно якої винесено постанову, про що робиться відповідна відмітка у справі. Постанова про накладення штрафу набуває законної сили через 10 днів з дня її винесення. За решту порушень штрафи накладаються судом.

Таблиця 6.4

Види адміністративних порушень

Джерело: складено авторами

Кримінальній відповідальності та відповідному покаранню підлягає особа, винна у вчиненні злочину, тобто така, що умисно або з необережності вчинила передбачене карним законодавством суспільно небезпечне діяння.

Важким злочином вважається ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів за обтяжуючих обставин, а також шахрайство з фінансовими ресурсами.

Кримінальна відповідальність для фінансових установ передбачена основними статтями Карного кодексу:

– ст. 207. Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті;

– ст. 208. Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків;

– ст. 209. Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна.

– ст. 212. Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів.

– ст. 218. Фіктивне банкрутство.

Фінансова відповідальність передбачає сплату штрафу та пені. 

Пеня нараховується у таких випадках:

1) після закінчення встановлених кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов’язання на суму податкового боргу. 

У цих випадках нарахування пені здійснюється у день фактичного погашення боргу.

2) у день настання строку погашення податкового зобов’язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного оскарження).

3) у день настання строку погашення податкового зобов’язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків – фізичних осіб та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента.

Нарахування пені закінчується:

1. У день зарахування коштів на рахунок Державної казначейської служби або в інших випадках погашення податкового боргу.

2. У день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов’язань відповідного бюджету перед платником податків.

3. У день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів.

4. При прийнятті рішення про скасування або списання суми податкового боргу.

5. У разі погашення податкового боргу іншим способом – розстрочення, відстрочення, подання уточнюючих декларацій тощо, нарахування пені закінчується датою фактичного здійснення такого погашення, зафіксованого у відповідних документах.

Пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування пені) із розрахунку 120% річних облікової ставки НЬУ, діючої на день виникнення податкового боргу або на день погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті. Якщо зобов’язання нараховане контролюючим органом, то облікова ставка береться на день заниження. 

Штрафні санкції, які можуть накладатися на фінансові установи, можна поділити на три групи. Перша група пов’язана із накладенням штрафних санкцій за порушення вимог щодо подання інформації податковим органам (табл. 6.5), друга група – із порушеннями нарахування і сплати податків (табл. 6.6), третя – інші порушення.

Таблиця 6.5

Штрафні санкції за порушення вимог подання інформації до податкових органів

Джерело: складено авторами

Якщо у результаті проведення податкової перевірки виявлені факти заниження податкових зобов’язань, до платника податків також будуть застосовані штрафні санкції (табл. 6.6). Однак якщо платник податку до початку проведення перевірки виявив помилку самостійно, виправив її належним чином та доплатив суму недоїмки, то штрафна санкція складатиме лише 5% від суми недоїмки. В усіх інших випадках штрафні санкції накладаються у повному обсязі.

Виправити виявлену помилку платник податків може двома способами. Якщо звітний період ще не закінчився, платник податку може подати звітну нову податкову декларацію з уточненими даними. Якщо податковий період закінчився – платник податків може подати уточнену декларацію за період, в якому було допущено помилку.

Таблиця 6.6

Штрафні санкції за порушення правил нарахування і сплати податків

Джерело: складено авторами

Третя група штрафних санкцій застосовується у випадку здійснення порушень, які прямо не пов’язані з оподаткуванням, однак їх здійснення може призвести до заниження об’єктів оподаткування (табл. 6.7).

Таблиця 6.7

Штрафні санкції за інші порушення норм ПК

Джерело: складено авторами 

Перелік питань для самоконтролю знань

1. Що собою являє податковий контроль?

2. У яких формах здійснюється податковий контроль?

3. Які види перевірок можуть проводити органи ДФС?

4. Чим відрізняється перевірка від звірки?

5. З якою періодичністю органи ДФС можуть здійснювати перевірку діяльності платників податків?

6. Що собою являє план-графік документальних перевірок?

7. Які критерії високого ступеня ризику для банківських установ?

8. Які критерії середнього і низького ступеня ризику для банківських установ?

9. Які критерії високого ступеня ризику для інших фінансових установ?

10. Які критерії середнього ступеня ризику для інших фінансових установ?

11. Які критерії низького ступеня ризику для інших фінансових установ?

12. У якому випадку проводиться документальна позапланова перевірка?

13. Що являє собою фактична перевірка?

14. Чи можна оскаржити рішення органів ДФС?

15. Що являє собою адміністративна відповідальність?

16. Коли настає кримінальна відповідальність?

17. Що таке фінансова відповідальність?

18. Яка різниця між штрафом і пенею?

19. Які існують штрафні санкції за порушення у сфері податкового законодавства?

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!