Тема 5, Оподаткування інших фінансових установ

1. Особливості оподаткування кредитних спілок

2. Специфіка оподаткування ломбардних операцій

3. Оподаткування недержавних пенсійних фондів

4. Особливості оподаткування на ринку нерухомості 

Самостійна робота:

1. Оподаткування благодійних та інших неприбуткових організацій

1. Особливості оподаткування кредитних спілок 

Кредитні спілки на ринку фінансових послуг мають свою особливу, унікальну місію, важливість якої особливо посилюється в сучасних умовах економічної нестабільності. Кредитні спілки – це форма фінансової самодопомоги населення. Вони організовують взаємокредитування між своїми членами, які, як правило, не є цікавими позичальниками для банків. Для більшості сільських жителів, дрібних підприємців, пенсіонерів та інших прошарків населення з невеликими чи нестабільними доходами кредитні спілки часто є єдиним джерелом отримання кредитних коштів як на споживчі, так і на підприємницькі потреби (табл. 5.1).

Таблиця 5.1

Переваги і недоліки кредитування через кредитні спілки

Джерело: складено авторами

Відповідно до ЗУ «Про кредитні спілки» кредитна спілка – це неприбуткова організація,  заснована фізичними  особами,  професійними  спілками,  їх  об'єднаннями  на кооперативних  засадах  з  метою  задоволення  потреб  її членів у взаємному  кредитуванні  та  наданні  фінансових послуг за рахунок об'єднаних  грошових  внесків  членів  кредитної спілки.

Відповідно до ПКУ (зокрема після внесених змін щодо оподаткування неприбуткових організацій від 17.07.2015 №652-VIII) неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація (далі - неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

установчі документи якої містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб;

установчі документи якої передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення);

внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Підпунктом 133.4.6 пункту 133.4 статті 133 Кодексу визначено, що до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам цього пункту і не є платниками податку на прибуток підприємств, зокрема, можуть бути віднесені:

- бюджетні установи;

- громадські об’єднання, політичні партії, творчі спілки, релігійні організації, благодійні організації, пенсійні фонди;

- спілки, асоціації та інші об’єднання юридичних осіб;

- житлово-будівельні кооперативи (з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому відповідно до закону здійснено прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку і такий житловий будинок споруджувався або придбавався житлово-будівельним (житловим) кооперативом), дачні (дачно-будівельні), садівничі та гаражні (гаражно-будівельні) кооперативи (товариства);

- об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, асоціації власників жилих будинків;

- професійні спілки, їх об’єднання та організації профспілок, а також організації роботодавців та їх об’єднання;

- сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи, кооперативні об’єднання сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів;

- інші юридичні особи, діяльність яких відповідає вимогам пункту 133.4.

Таким чином, відповідно до ПКУ з 2015 року кредитні спілки не є неприбутковими організаціями, а, отже, зобов’язані сплачувати податок на прибуток на загальних підставах.

Проте, на сьогоднішній день існує певна колізія у податковому законодавстві. Оскільки, однією із вимог ПКУ щодо визнання організації неприбутковою є її внесення до відповідного реєстру неприбуткових установ та організацій. Тобто  ті кредитні спілки, які були зареєстровані до 2015 року і внесені до цього Реєстру (і не вилучені з нього на сьогоднішній день) можуть вважатися неприбутковими.

Крім того, якщо кредитні спілки просто займаються взаємокредитуванням (а цього на практиці не буває), то вони теж вважаються неприбутковими.

Об’єктом оподаткування податком на прибуток для кредитних спілок є, як і для інших підприємств прибуток, який визначається як фінансовий результат до оподаткування, визначений за правилами національних або міжнародних стандартів бухгалтерської звітності, скоригований на податкові різниці відповідно до положень ПКУ.

При цьому у кредитних спілок можуть виникати такі доходи і витрати, відповідно до Порядку заповнення та подання звітності кредитними спілками та об'єднаними кредитними спілками до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

До доходів відносяться:

- Отримані проценти за кредитами, наданими членам кредитної спілки;

- Отримані проценти за кредитами, наданими кредитним спілкам;

- Доходи від коштів, розміщених на депозитних рахунках у банках;

- Плата (проценти) на внески (вклади) на депозитних рахунках в об'єднаній кредитній спілці;

- Доходи від участі в капіталі кооперативного банку;

- Плата (проценти) на внески в капіталі об'єднаної кредитної спілки;

- Доходи від державних цінних паперів;

- Інші процентні доходи;

- Отримані штрафи, пені;

- Інші непроцентні доходи, у тому числі зменшення резерву забезпечення покриття втрат від неповернених позичок та доходи від операційних курсових різниць.

До витрат кредитної спілки належать:

Витрати пов’язані із залученням коштів:

- Нараховані проценти за внесками (вкладами) на депозитні рахунки членів кредитної спілки;

- Нараховані проценти за кредитами, отриманими від кредитних спілок;

- Нараховані проценти за кредитами, отриманими від об'єднаної кредитної спілки;

- Нараховані проценти за кредитами, отриманими від банків;

- Нараховані проценти за іншими зобов'язаннями перед юридичними особами;

Операційні витрати

- Витрати на страхування кредитів та внесків (вкладів), членів кредитної спілки на депозитних рахунках;

- Витрати на нарахування заробітної плати та обов'язкових платежів;

- Інші операційні витрати у тому числі на благодійну діяльність, витрати від операційних курсових різниць, витрати на формування спільних фінансових фондів асоціацій; податок на прибуток нарахований, інші витрати;

Витрати на формування резерву забезпечення покриття втрат від неповернених позичок;

Витрати на списання несплачених процентів за кредитами.

ПДВ

Що стосується ПДВ, то практично всі операції, здійснювані КС, не є об'єктом обкладення ПДВ, а саме:

• передача майна в заставу (іпотеку) заставодавцю (кредитору) та/або в забезпечення іншої дійсної вимоги кредитора, повернення такого майна із застави (іпотеки) його власнику після закінчення дії відповідного договору, якщо місце такої передачі (повернення) знаходиться на митній території України;

• залучення, розміщення та повернення коштів за договорами позики, депозиту, вкладу.

ПДФО

У розділі  IV термін ,,пасивні доходи”  вживається на позначення, зокрема, таких доходів  – проценти  на  поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок; проценти на вклад (депозит) у кредитних спілках; інші проценти (у тому числі дисконтні доходи); процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом (п.п. 167.5.3 п. 167.5 ст. 167 ПКУ).

Відповідно до внесених змін до п.п. 167.5.1 п.167.5 ст.167 ПКУ ставки податку становить 20 відсотків – для пасивних доходів, у тому числі нарахованих у вигляді дивідендів по акціях та/або інвестиційних сертифікатах, що виплачуються інститутами спільного інвестування.

Податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь доходів у вигляді процентів є особа, яка здійснює таке нарахування (п.п. 170.4.1 п. 170.4 ст. 170 ПКУ). Тобто кредитна спілка є податковим агентом при виплаті таких доходів.

При цьому  згідно  з п.п. 170.4.2 п. 170.4 ст. 170 ПКУ податкові агенти (банки, кредитні спілки), які нараховують доходи у вигляді процентів, зазначених у п.п. 170.4.1 цього пункту, у податковому розрахунку, подання якого передбачено п.п. ,,б” п. 176.2  ст.176 ПКУ, відображають загальну суму нарахованих у звітному податковому періоді доходів та загальну суму утриманого з них податку. При цьому у податковому розрахунку не зазначається інформація про суми окремого банківського вкладного (депозитного) або поточного рахунку, ощадного (депозитного) сертифіката, вкладу (депозиту) члена кредитної спілки у кредитній спілці, суми нарахованих процентів, а також відомості про фізичну особу –  платника податку, якій нараховані такі доходи.

Отже, податкові агенти відображають загальну суму доходів, нарахованих у вигляді  процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок; проценти на вклад (депозит) у кредитних спілках; інші проценти та загальну суму нарахованого (утриманого) податку на доходи фізичних осіб  у звітності  формі № 1ДФ.

У 2015 році з доходів, у вигляді процентів на вклад (депозит) у кредитних спілках також сплачується військовий збір за ставкою 1,5 %.

Особливістю діяльності кредитних спілок також є те, що за  підсумками фінансового року нерозподілений  дохід, що залишається у розпорядженні  кредитної  спілки,  розподіляється між  членами  кредитної  спілки  пропорційно  розміру  їх  пайових внесків у вигляді відсотків  (процентів)  у  порядку,  визначеному загальними  зборами кредитної спілки. Крім цього, протягом року на додаткові  пайові  внески може розподілятися дохід у вигляді плати (процентів)  в  порядку  та  періодичністю, визначеними загальними зборами членів кредитної спілки.

Відносно цього, підпунктом 171.12. ПКУ передбачено, що податковим агентом платника податку при нарахуванні (виплаті) на його користь плати (відсотків), що розподіляється на пайові членські внески членів кредитної спілки, є кредитна спілка, що оподатковує такий дохід за ставкою 20%.

Кредитна спілка, що виплачує плату (відсотки), що розподіляється на пайові членські внески членів кредитної спілки, платникам цього податку, надає контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок про нараховану плату (відсотки) та утриманий на неї податок.

2. Специфіка оподаткування ломбардних операцій

Для надання фінансових послуг ломбард повинен відповідати таким вимогам:

1. Діяльність ломбарду повинна відповідати вимогам законодавства про фінансові послуги.

2. Повинен бути внесений до Державного реєстру фінансових установ.

3. У разі необхідності, мати ліцензію на надання певних видів фінансових послуг.

4. Мати внутрішні правила або положення, що регламентують надання ломбардом фінансових та супутніх послуг, затверджених у встановленому порядку.

5. Установчі документи ломбарду повинні відповідати вимогам законодавства та містити вичерпний перелік видів фінансових послуг та супутніх послуг, які надає ломбард.

6. У повному найменуванні ломбарду повинно міститься слово "ломбард".

7. Не здійснювати будь-якої іншої підприємницької діяльності, крім підприємницької діяльності, передбаченої законодавством для ломбардів.

8. Мати власну облікову та реєструючу систему, що відповідає вимогам, установленим цим Положенням.

9. У своїй діяльності дотримуватися вимог чинного законодавства, зокрема про захист прав споживачів.

Ломбард може здійснювати фінансові та супутні послуги (рис. 5.2).

Ломбард визначає процентні ставки за кредитами та плату за супутні послуги, що надаються ломбардом, саме вони і формують основу оподатковуваних доходів ломбарду.

Особа, яка є членом органу управління або службовцем ломбарду, може укладати договори з цим ломбардом щодо надання такій особі фінансового кредиту на умовах, що не відрізняються від звичайних.

Звернення стягнення на предмет застави припиняє дію договору про надання фінансового кредиту. Позичальник має право достроково погасити суму наданого кредиту, при цьому проценти за користування фінансовим кредитом нараховуються відповідно до строку фактичного користування фінансовим кредитом.

Страхування предмета застави здійснюється за взаємною згодою сторін. Відмова від страхування предмета застави позичальником не може бути підставою для відмови в наданні фінансового кредиту. 

Рис. 5.2. Фінансові і супутні послуги ломбарду

Особливості сплати податку на прибуток

Ломбард одержує від клієнта винагороду, яка складається з:

• процента за користування позичкою;

• плати за схов заставленого майна.

Дохід у вигляді процентів – платежу за використання коштів, отриманих у кредит включається до складу доходів ломбарду. Датою збільшення доходів кредитора від здійснення кредитно-депозитних операцій є дата нарахування процентів, що зазначена у договорі (заставному білеті).

Плата за схов заставленого майна є звичайною платою за послугу, яка оподатковується на загальних підставах та включається до складу доходу за фактом надання послуги.

Отримане в заставу майно не включається до складу доходу, а повернення застави при поверненні кредиту – до складу х витрат. У зв’язку з тим, що право власності отриманого в заставу майна не переходить до ломбарду.

У разі неповернення позички після закінчення строку, зазначеного в договорі (заставному білеті), ломбард реалізує заставлене майно відповідно до постанови КМУ від 04.06.1998 року № 802 «Правила торгівлі дорогоцінними металами (крім банківських металів) і дорогоцінними камінням, дорогоцінними камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням у сирому та обробленому вигляді і виробами з них, що належать суб’єктам підприємницької діяльності на праві власності».

Відповідно до норм ПКУ операції з реалізації заставленого майна, на яке було звернене стягнення, не є об’єктом оподаткування ПДВ. Однак, якщо таке майно було оприбутковано на баланс і ломбард набув на нього право власності, то реалізація такого майна оподатковується ПДВ на загальних підставах.

Не є об’єктами оподаткування наступні операції, які здійснює ломбард:

• отримання (передача) майна у заставу;

• страхування майна (оскільки цей платіж є  транзитним);

Ломбард здійснює як звільнені від оподаткування, так і оподатковані операції, тому він зобов’язаний розподіляти вхідний податок на додану вартість. У разі коли товари виготовлені або придбані, частково використовуються в оподаткованих операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях. Іншу частину податку на додану вартість відносять до витрат та на збільшення вартості основних засобів, якщо утворення ПДВ пов’язане із придбанням основних засобів.

Оподаткування доходів фізичної особи внаслідок реалізації ломбардом заставленого майна за невиконання умов договору

Відповідно до вимог п. 1.2 Положення про надання фінансових послуг ломбардами (Розпорядження Держфінпослуг від 26 квітня 2005 р. N 3981) ломбард - фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений строк і під процент та надання супутніх послуг ломбарду.

Для ломбардів досить звичайною та поширеною є практика реалізації майна прийнятого у заставу. Такі дії відбуваються у відповідності до ст. 20 Закону України "Про заставу" від 2 жовтня 1992 року N 2654-XII, оскільки заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Питання порядку оподаткування доходу фізичної особи, майно якої було реалізовано, стоїть досить гостро, оскільки єдиного підходу до оподаткування не було відпрацьовано, а Податковий кодекс України (далі - ПКУ) дає можливість трактувати таку операцію на користь податківців.

Як нам відомо із практики аудиту ломбардів, деякі з них зверталися за офіційними роз’ясненнями цього питання до державної податкової служби. Найчастіше відповідь від працівників ДПС була досить категоричною, а підхід фіскальним. Податківці вважають, що відповідно до п. 173.8 ст. 173 ПКУ під продажем розуміється будь-який перехід права власності на об'єкти рухомого майна, крім їх успадкування та дарування.

А отже, у разі коли фінансова установа-заставодержатель реалізує заставлене майно платника податку, таке відчуження з метою оподаткування податком на доходи фізичних осіб вважається продажем такого рухомого майна фізичною особою-заставодавцем.

Податкові органи приходять до висновку, що вся сума реалізації підлягає оподаткуванню, а ломбард, у свою чергу, повинен виконати функції податкового агенту та відобразити такі доходи у податковому розрахунку форми N 1ДФ із ознакою "108".

 Нещодавно, після низки змін у ПКУ з’явилася ще одна позиція податківців з цього приводу. У запитаннях-відповідях ЗІР від 03.06.2015 вони, посилаючись на норми пп. 165.1.16 п. 165.1 ст. 165.1 ПКУ висловили думку, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи, отримані платником податку внаслідок реалізації заставленого майна платника податку, майна платника податку при зверненні стягнення фінансовою установою на таке майно у зв'язку з невиконанням платником податку своїх зобов'язань за договором кредиту (позики), за умови, що таке майно було придбано за рахунок такого кредиту (позики) у сумі, що не перевищує розмір забезпечених заставою вимог заставодержателя.

Однак грошова сума, що перевищує розмір забезпечених заставою вимог заставодержателя (ломбарду), є об'єктом оподаткування у платника податку, якому вона повертається, тобто підлягає оподаткуванню ломбардом (з урахуванням пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПКУ та згідно зі ст. 168 ПКУ) за ставкою 15 (20) відсотків, визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ.

Ломбард не виступає податковим агентом при виплаті такої суми на користь фізичної особи.

Дещо подібна позиція існувала і раніше, але в останній редакції ПКУ було додано умову, при якій доходи від операції із реалізації заставного майна не включаються в оподатковуваний дохід - придбання цього майна за рахунок кредиту (позики), забезпеченням якого воно виступає.

Таке оновлення спричинює низку податкових ризиків саме для ломбардів, оскільки, на відміну від банків, вони зазвичай надають позики без дотримання цієї умови. А отже у податківців можуть виникати додаткові підстави для використання спірного положення на свою користь, які ще більш наполегливо будуть стверджувати про необхідність сплати ПДФО з повної суми.

Взагалі така позиція податківців негативно відбивається не тільки на можливості погашення позик фізичними особами, які повинні будуть додатково компенсовувати податкову різницю ломбарду, а й, у першу чергу, на фінансовому стані самих ломбардів, які втрачатимуть можливість достатньо забезпечити власні активи.

3. Оподаткування недержавних пенсійних фондів

НПФ у багатьох країнах світу є одним з основних інструментів для підвищення рівня пенсійного забезпечення населення.

Учасники НПФ – це люди, на користь яких сплачуються пенсійні внески до НПФ, а вкладники – це особи, які здійснюють такі внески (самі учасники, їх роботодавці, професійне об'єднання або члени сім'ї).

Недержавні пенсійні фонди можуть бути трьох видів:
Корпоративний НПФ створюється юридичною особою-роботодавцем або кількома юридичними особами-роботодавцями, до яких можуть приєднуватися роботодавці-платники. Учасниками такого фонду можуть бути виключно фізичні особи, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з роботодавцями-засновниками чи роботодавцями-платниками такого фонду.

Професійний НПФ можуть створювати об'єднання юридичних осіб-роботодавців, об'єднання фізичних осіб, включаючи професійні спілки, чи фізичні особи, пов'язані за родом їх професійної діяльності. Учасниками такого фонду можуть бути тільки фізичні особи, у яких ознаки їх професійної діяльності співпадають з ознаками, визначеними в статуті фонду (наприклад, працівники металургійної галузі).

Відкритий НПФ створюється будь-якими юридичними особами, крім тих, діяльність яких фінансується за рахунок державного або місцевих бюджетів. Учасниками відкритого фонду можуть бути будь-які фізичні особи незалежно від місця та характеру їх роботи.

Питання щодо участі в НПФ як для громадян, так і для роботодавців є справою добровільною. З часом, після прийняття відповідного закону, для роботодавців буде запроваджено обов'язкову сплату пенсійних внесків до НПФ на користь тих працівників, які працюють у шкідливих та важких умовах праці. Такі обов'язкові пенсійні відрахування сплачуватимуться до професійних та корпоративних фондів.

Відповідно до світової практики оподаткування недержавних пенсійних фондів може здійснюватися на одному з трьох етапів:

1. Етап здійснення пенсійних внесків до НПФ

2. Етап надходження внесків до НПФ і отримання інвестиційного доходу в результаті управління пенсійними активами

3. Етап здійснення пенсійних виплат, на користь учасників НПФ

В Україні, як і у більшості країн світу оподаткування здійснюється на третьому етапі. Проте є певні особливості.

І. Етап здійснення пенсійних внесків до НПФ

1. Пільги для вкладника НПФ - юридичної особи

Перша пільга. Суму пенсійних внесків, сплачених роботодавцем за власний рахунок на недержавне пенсійне забезпечення його працівників, дозволяється відносити на витрати підприємства у повному обсязі.

Вигода. Об’єкт оподатковування юридичної особи зменшиться внаслідок віднесення суми пенсійних внесків, сплачених на користь своїх працівників, на витрати підприємства. Це дає можливість відносної економії на податку на прибуток у розмірі 18% від суми сплачених внесків. (відповідно до ст. 141.7 ПКУ Платник податку, який здійснює виплати на користь своїх працівників як внески до недержавних пенсійних фондів відповідно до укладених договорів, має право включити до складу витрат кожного податкового (звітного) періоду (наростаючим підсумком) суму таких внесків у повному обсязі)

Друга пільга. Сума пенсійних внесків, сплачених роботодавцем за власний рахунок на недержавне пенсійне забезпечення його працівників, не включається до бази для нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Вигода. Внески юридичної особи до НПФ не включаються до фонду оплати праці, тому на них не нараховується обов’язковий єдиний збір на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Сумарна економія роботодавця складе мінімум 36,76% від суми його внеску до НПФ.

2. Пільги для працівників роботодавця-вкладника НПФ

Перша пільга. Сума пенсійних внесків, сплачених роботодавцем за свій рахунок за договором недержавного пенсійного забезпечення його працівника, не включається до бази оподаткування податком з доходів фізичних осіб такої фізичної особи, якщо така сума не перевищує 15% нарахованої суми зарплати працівника протягом місяця та не є вищою п’яти розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік, у розрахунку за місяць за сукупністю таких внесків (агентом із сплати цього податку є підприємство).

Для роботодавця це рівноцінно збільшенню рівня оплати праці та стимулювання працівників (зростання економічного ефекту своїх витрат).

Вигода. Сума пенсійних внесків, у вищезазначеному розмірі, не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу працівника, тому розмір сплачуваного підприємством від імені працівника податку з доходів фізичних осіб не збільшиться.

Друга пільга. Сума пенсійних внесків, сплачених роботодавцем за власний рахунок на недержавне пенсійне забезпечення його працівників, не включається до бази для нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, які здійснює підприємство від імені його працівників (із зарплати).

Вигода. Внески до НПФ не включаються до нарахованої заробітної плати працівника, тому із них не здійснюється утримання збору єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, які сплачує підприємство від імені працівника (агентом із сплати цих внесків згідно закону є підприємство).

Сумарна економія складе 3,6% від суми його внеску до НПФ.

3. Пільги для вкладника НПФ - фізичної особи

Такі пільги реалізуються через механізм податкової знижки, який передбачає право на зменшення оподатковуваного доходу за наслідками звітного податкового року у сумі понесених витрат, які дозволяється включити до податкової знижки (серед них – внески до НПФ) та як наслідок – повернути сплачений податок з доходів фізичних осіб.

Податкова знижка може бути надана виключно резиденту, що має реєстраційний номер облікової картки платника податку (ідентифікаційний номер), за наслідками звітного року.

Загальна сума податкової знижки не може перевищувати суми річного загального оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого як заробітна плата.

Перша пільга. Сума пенсійних внесків на власну користь і за власний рахунок не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, якщо вона не перевищує граничну суму податкової соціальної пільги у розрахунку за місяць (у 2015 році не більше 1710 грн. на місяць).

Вигода. За наслідками звітного року після подання декларації та розрахунку (в розрахунках вказується «зарплата до видачі» - «чиста зарплата» отримана протягом року) фізичній особі повертається сума надміру сплаченого нею податку з доходів, нарахованого на суму пенсійних внесків, тобто загальна сума прибуткового податку, яку сплатить фізична особа, зменшується.

Друга пільга. Сума пенсійних внесків вкладника НПФ - фізичної особи на користь члена її сім’ї першого ступеня споріднення не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такої фізичної особи, якщо вона не є вищою за 50% граничної суми, визначеної як податкова соціальна пільга у розрахунку за місяць (у 2015 році не більше 855 грн. на місяць).

Вигода. За наслідками звітного року після подання декларації та розрахунків фізичній особі повертається сума надміру сплаченого податку з доходів, нарахованого на суму пенсійних внесків, тобто фактично загальна сума податку з доходів фізичних осіб, яку сплатить фізична особа, зменшиться.

Ця пільга стосується тільки членів сім’ї першого ступеня спорідненості, зазначених у ст.7 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», на користь яких фізична особа здійснює пенсійні внески.

Членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки та батьки її чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти.

ІІ. Етап надходження внесків до НПФ і отримання інвестиційного доходу в результаті управління пенсійними активами

Пільги для учасника НПФ

Перша пільга. Кошти, отримані недержавним пенсійним фондом від вкладників у вигляді пенсійних внесків, звільняються від оподаткування податком на прибуток підприємств.

Вигода. НПФ не сплачує податок на прибуток із сум пенсійних внесків, які надходять від вкладників НПФ. Суми пенсійних внесків, зроблених на користь учасника НПФ, в повному обсязі зараховуються на його індивідуальний пенсійний рахунок.

Друга пільга. Недержавний пенсійний фонд не є платником податку на прибуток підприємств, а отже - доходи від здійснення операцій з активами НПФ, у тому числі і пасивні доходи (дивіденди, відсотки), звільняються від оподаткування податком на прибуток підприємств.

Вигода. НПФ не сплачує податок на прибуток із сум інвестиційного доходу. Отриманий чистий дохід (валовий дохід за підсумком визначених законом витрат фонду) в повному обсязі розподіляється за індивідуальними пенсійними рахунками учасників НПФ пропорційно сумі пенсійних вкладів.

ІІІ. Етап пенсійних виплат учасникам НПФ

НПФ здійснюють виплати пенсії на визначений строк або одноразову пенсійну виплату в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок, вказаний учасником.

Податковим агентом, який утримує та перераховує до бюджету податок на доходи фізичних осіб з сум пенсійних виплат учаснику НПФ, є Адміністратор відповідного недержавного пенсійного фонду.

Пільги для учасника НПФ, який уклав договір на виплату пенсії

Перша пільга. Податком з доходів фізичних осіб оподатковується 60% суми виплат пенсії на визначений строк.

Вигода. Звільняється від оподаткування 40% суми виплат пенсії на визначений строк. Інші 60% суми пенсійних виплат оподатковуються за ставкою 15% (20%).

Друга пільга. Звільняються від оподаткування будь-які види виплат пенсії учаснику НПФ віком старше 70 років або учаснику, який не досяг повноліття.

Вигода. Податок на доходи фізичних осіб не сплачується. 

Третя пільга. Звільняються від оподаткування будь-які види виплат пенсії учаснику НПФ, якщо він отримує інвалідність І групи.

Вигода. Податок на доходи фізичних осіб не сплачується.

Четверта пільга. Після введення в дію Накопичувального фонду (впровадження накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування) не оподатковується податком з доходів фізичних осіб одноразова виплата учаснику НПФ за рахунок коштів Накопичувального фонду.

П’ята пільга. Звільняються від оподаткування суми одноразових виплат спадкоємцям учасників НПФ (діє нульова ставка оподаткування для членів сім’ї першого ступеня споріднення).

Вигода. Податок на доходи фізичних осіб не сплачується.

4. Оподаткування на ринку нерухомості

З 1 січня 2015 року набрали чинності зміни до законодавства щодо оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки.

Внесеними змінами передбачається розширення бази оподаткування для податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, шляхом оподаткування, як житлової так і нежитлової нерухомості.

Підпунктом 14.1.1291 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) визначено, що об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду.

У нежитловій нерухомості виділяють:

будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;

будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;

гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;

будівлі промислові та склади;

будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);

господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

інші будівлі".

Разом з тим, слід звернути увагу на особливості обчислення податку на нерухоме майно з 2015 року.

З 1 квітня 2014 року для нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, базою оподаткування визначено загальну площу об’єкта оподаткування.

Доповнено перелік об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, які не є об’єктом оподаткування, зокрема:

житловою нерухомістю непридатною для проживання, в тому числі у зв'язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради;

об'єктами нежитлової нерухомості, які використовуються суб'єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність в малих архітектурних формах та на ринках;

будівлями промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств;

будівлями, спорудами сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності;

об'єктами житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності громадських організацій інвалідів та їх підприємств.

Переглянуто розміри житлової нерухомості, на яку застосовуються пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Так, база оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи — платника податку, зменшується:

для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Одночасно, існуючі норми доповнено тим, що сільські, селищні, міські ради можуть збільшувати граничну межу житлової нерухомості, на яку зменшується база оподаткування.

Крім того, внесеними змінами передбачено, що сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової нерухомості для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Слід звернути увагу, що пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб не надаються на:

об'єкт/об'єкти оподаткування, якщо площа такого/таких об'єкта/об'єктів перевищує п'ятикратний розмір неоподатковуваної площі, затвердженої рішенням органів місцевого самоврядування;

об'єкти оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості, встановлюються в залежності від майна, яке є об'єктом оподаткування.

Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Разом з тим, відповідно до пункту 33 підрозділу 10 розділу XX Податкового Кодексу встановлено, що на 2015 рік ставки податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, визначені пунктом 266.5.1 Кодексу, не можуть перевищувати 1 відсоток мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв. метр для об'єктів нежитлової нерухомості.

Юридичні особи платники податку самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально. Щодо новоствореного (нововведеного) об'єкта житлової нерухомості декларація подається протягом місяця з дня виникнення права власності на такий об'єкт (підпункт 265.7.5 пункту 265.7 статті 265 Кодексу).

Відповідно до підпункт 265.6.1 пункту 265.6 статті 265 Кодексу базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Органи місцевого самоврядування до 1 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням об’єкта житлової нерухомості відомості стосовно наданих ними пільг.

Таким чином, у 2015 році юридичні особи платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, обчислюють суму податку за поточний рік за ставками, встановленими рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів об'єктів:

для об’єктів житлової нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2015 року, за 1 кв. метр бази оподаткування;

для об’єктів нежитлової нерухомості у розмірі, що не перевищує 1 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2015 року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Що стосується фізичних осіб, то обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості з врахуванням таких особливостей:

за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпункту 266.4.1 Податкового кодексу, та пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об'єктів (у разі її встановлення) та відповідної ставки податку;

за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного або різних типів, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів зменшеної відповідно до підпункту 266.4.1 Податкового кодексу та пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об'єктів (у разі її встановлення), та відповідної ставки податку;

Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Згідно підпункту 266.7.2 Кодексу податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку – фізичній особі контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Таким чином, у 2015 році фізичним особам платникам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, податок буде нараховуватися контролюючими органами за місцем їх податкової адреси (місцем реєстрації) за 2014 рік в наступному порядку: у період з 01 січня по 31 березня 2014 року з житлової площі, а з 01 квітня по 31 грудня 2014 року з загальної площі об’єктів житлової нерухомості.

Умовний приклад алгоритму розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:

У фізичної особи у власності перебуває квартира, житлова площа якої 123 м. кв., а загальна 220 м. кв. пільга зі сплати податку (120 м.кв.), а ставка податку встановлена в розмірі 1 відс. від мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2014 року (12,18 грн.) за 2014 рік сума податку розраховується:

І квартал – (123 м.кв. - 120 м.кв.)*12,18 грн. /12 міс.* 3 міс. = 9,14 грн.

ІІ-ІV квартали – (220м.кв. - 120м.кв.)*12,18грн./12міс.* 9міс = 913,5 грн.

За 2014 рік сума податку складає 922,64 грн. (9,14грн.+ 913,5грн.).

Тобто, до 1 липня 2015 року фізичній особі буде надіслано податкове повідомлення-рішення про сплату податку у сумі 922,64 грн., яку необхідно сплатити протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи норми чинного законодавства, фізичні особи сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з бази оподаткування, яка запроваджена Законом 71 будуть у 2016 році.

Податкова знижка: проценти за користування іпотечним житловим кредитом

До складу податкової знижки платник податку-резидент має право включити частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, наданим позичальнику в національній або іноземній валютах, фактично сплачених протягом звітного податкового року.

При сплаті процентів за іпотечним житловим кредитом в іноземній валюті сума платежів за такими процентами, здійснених в іноземній валюті, перераховується у гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діє на день сплати таких процентів.

Право на податкову знижку виникає у випадку, якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту будується чи купується житловий будинок (квартира, кімната), визначений платником податку як основне місце його проживання, зокрема згідно з позначкою в паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла.

Фізична особа - резидент має право включити до податкової знижки суми витрат, які пов’язані із сплатою видатків на будівництво (придбання) доступного житла, визначеного законом, у тому числі на погашення пільгового іпотечного житлового кредиту, наданого на такі цілі, та процентів за ним. Водночас, якщо умовами молодіжного житлового кредиту передбачено повну або часткову компенсацію за рахунок бюджетних коштів відсотків за таким кредитом, то претендувати на податкову знижку одержувач такого молодіжного кредиту може тільки в частині особисто сплачених ним процентів, але при дотриманні інших умов, виконання яких є обов’язковим для отримання права на податкову знижку. При повній компенсації процентів за кредитом за рахунок бюджетних коштів платник податку не має законодавчих підстав на податкову знижку за таким кредитним договором.

Відповідно до п. 175.4 ст. 175 Податкового кодексу України право на включення до податкової знижки суми, розрахованої відповідно до ст. 175 цього ж кодексу, надається платнику податку за одним іпотечним кредитом протягом 10 послідовних календарних років починаючи з року, в якому:

- об’єкт житлової іпотеки придбавається;

- збудований об’єкт житлової іпотеки переходить у власність платника податку та починає використовуватися як основне місце проживання.

У разі якщо іпотечний житловий кредит має строк погашення більше ніж 10 календарних років, право на включення частини суми процентів до податкової знижки за новим іпотечним житловим кредитом виникає у платника податку після повного погашення основної суми та процентів попереднього іпотечного житлового кредиту.

Якщо сума одержаного фізичною особою іпотечного житлового кредиту перевищує суму, витрачену на придбання (будівництво) предмета іпотеки, до складу витрат включається сума відсотків, сплачена за користування іпотечним кредитом у частині, витраченій за цільовим призначенням.

Порядок визначення суми процентів, сплачених платником податку за користування іпотечним житловим кредитом з метою нарахування податкової знижки, регулюється ст. 175 Податкового кодексу України.

Наприклад:

Взято іпотечний кредит в розмірі 280 тисяч гривень (близько 35 тисяч доларів по курсу 8,00) під 20 % річних. Якщо сплачувати кредит протягом 15 років, то загальна сума сплачених % (переплата) складе 605 тисяч гривень, а повернути з держави можна 74 тисячі гривень. 

До податкової знижки включається частина відсотків (стаття 175 Податкового кодексу України), яка дорівнює добутку коефіцієнта, що враховує мінімальну площу житла для визначення податкової знижки та суми процентів, сплачених Вами протягом звітного податкового року:

Податкова знижка = К х Суму сплачених %, де

К — коефіцієнт, що враховує мінімальну площу житла

К = МП / ФП, де

МП — мінімальна загальна площа житла, рівна 100 кв.м;

ФП — фактична загальна площа житла.

У разі коли коефіцієнт більше одиниці, до податкової знижки включається сума фактично сплачених % за кредитом без застосування такого коефіцієнта. Якщо площа житла більше 100 кв.м., то до податкової знижки включається лише частина сплачених процентів.

Оподаткування операцій з ФОН

Загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами, а також правові засади та особливості випуску, розміщення та обліку сертифікатів фондів операцій з нерухомістю встановлено Законом України від 19.06.2003 № 978-IV «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» із змінами та доповненнями ( далі – Закон № 978).

В статті 2 Закону № 978, зокрема визначено, що управитель – фінансова установа, яка від свого імені діє в інтересах установників управління майном і здійснює управління залученими коштами згідно із законодавством, Правилами фонду та відповідає вимогам, встановленим цим Законом;

фонд операцій з нерухомістю – кошти, отримані управителем ФОН в управління, а також нерухомість і інше майно, майнові права та доходи, набуті від управління цими коштами, в тому числі майнові права та права вимоги, набуті за договорами про участь у фонді фінансування будівництва;

фонд фінансування будівництва – кошти, передані управителю ФФБ в управління, які використані чи будуть використані управителем у майбутньому на умовах Правил фонду та договорів про участь у ФФБ.

Відповідно до статті 33 Закону № 978, за здійснення управління ФОН управитель отримує винагороду. Винагорода управителя встановлюється у співвідношенні до вартості чистих активів ФОН.

Чисті активи ФОН – кошти, розмір яких дорівнює різниці між вартістю майна ФОН та вартістю зобов’язань, що виникли внаслідок управління ФОН. Вартість чистих активів ФОН визначається на кінець робочого дня, що передує дню, коли буде проводитися розміщення або викуп сертифікатів ФОН, але не рідше ніж раз на квартал. Вартість чистих активів ФОН визначається управителем відповідно до Правил ФОН (ст. 37 Закону № 978).

Підпунктом 133.1.3. п. 133.1 ст. 133 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755–VI зі змінами та доповненнями (далі – Кодекс) встановлено, що платниками податку – резидентами є управитель фонду операцій з нерухомістю, який здійснює діяльність відповідно до Закону України “Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю” щодо операцій і результатів діяльності із довірчого управління, що здійснюється таким управителем через фонд.

В статті 2 Закону № 978, зокрема визначено, що сертифікат ФОН – цінний папір, що засвідчує право його власника на отримання доходу від інвестування в операції з нерухомістю;

установник управління майном (далі – установник) – особа, яка передає майно управителю в довірчу власність на підставі договору управління майном. У цьому Законі для ФФБ – це довіритель, при емісії сертифікатів ФОН – це власник сертифікатів ФОН.

Відповідно до статті 37 Закону № 978, власник сертифікату ФОН може отримувати дохід від управління ФОН управителем на умовах Правил ФОН та проспекту емісії сертифікатів ФОН. Власник сертифікатів ФОН має право вимагати від управителя дотримання обмежень прав довірчої власності від здійснення управління ФОН. Після закінчення строку, на який був створений відповідний ФОН, власник сертифікатів при їх викупі емітентом має право на дохід у грошовій формі у сумі, що відповідає вартості частки чистих активів ФОН, яка припадає на належну йому кількість сертифікатів ФОН.

Відповідно до ПКУ дохід за сертифікатом фонду операцій з нерухомістю та дохід, отриманий платником податку у результаті викупу (погашення) управителем сертифікатів фонду операцій з нерухомістю в порядку, визначеному в проспекті емісії сертифікатів прирівнюється до пасивних доходів і оподатковується на рівні фізичних осіб за ставкою 20%. Податковим агентом при цьому виступає управитель ФОН.

ПДВ

Не є об’єктом оподаткування ПДВ надання банками (фінансовими установами) послуг у межах управління фондами банківського управління, фондами операцій з нерухомістю, фондами фінансування будівництва (в тому числі за перерахування коштів на фінансування будівництва із фонду фінансування будівництва), за здійснення платежів за іпотечними сертифікатами відповідно до законодавства.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!