Тема 4 Фінанси суб’єктів господарювання, Фінанси, НУДПСУ

Тема 4 Фінанси суб’єктів господарювання

ПЛАН ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

1. Економічна сутність фінансів суб’єктів господарювання.

2. Принципи організації фінансів суб’єктів господарювання.

3. Сутність доходів та видатків господарюючих суб’єктів

4. Виручка від реалізації продукції, робіт та послуг, її розподіл.

5. Характеристика фінансових ресурсів суб’єктів господарювання та їх склад. 

Основні поняття: фінанси підприємств, організація фінансів підприємств, фінансова діяльність, фінансова робота, фінансове планування, фінансовий контроль, управління фінансами, грошові потоки, грошові надходження, виручка від реалізації продукції, фіксовані ціни, регульовані ціни, вільні ціни, власні кошти, залучені кошти, позичені кошти, фінансові активи, оборотні активи, основні фонди, зобов’язання підприємства, грошові фонди, прибуток.

1. Економічна сутність фінансів суб’єктів господарювання

У фінансовій системі держави головною, визначальною її ланкою виступають фінанси підприємств, тому що вони функціонують у тій же сфері суспільного виробництва, де створюються матеріальні блага, валовий внутрішній продукт і національний доход суспільства, а також формується основна частина фінансових ресурсів держави.

Розподіл і перерозподіл матеріальних і духовних благ, які створюються, в грошовій формі здійснюється за допомогою фінансів шляхом створення і використання цільових грошових фондів у відповідних підрозділах (ланках) народного господарства.

Створення і функціонування підприємств, їх господарська діяльність пов'язані з грошовими відносинами, які опосередковують процес виробництва і продажу продукції, отримання доходів і накопичень і їх розподіл по відповідних каналах (фондах). У цьому зв'язку, об’єктом фінансів підприємств виступають грошові відносини, пов'язані з отриманням доходів і накопичень, їх розподілом, формуванням і використанням коштів. Суб'єктами відносин є підприємства і організації, установи (банківські і бюджетні), позабюджетні фонди та інші господарюючі суб'єкти.

Економічну природу фінансів підприємств розкриває сукупність грошових відносин, які виникають у суб’єктів господарювання у процесі їх створення і здійснення виробничо-фінансової діяльності. До таких видів відносин належать:

• грошові відносини між підприємствами та їх засновниками;

• грошові відносини між підприємствами та іншими суб’єктами господарювання;

• грошові відносини між підприємствами та різноманітними ланками фінансово-кредитної системи;

• грошові відносини між підприємством та зайнятими на ньому працівниками;

• грошові відносини в середині самих підприємств.

Матеріальною, умовою появи і функціонування фінансів виступають гроші, які лежать в основі функціонування відповідних видів грошових відносин підприємств.

Таким чином, фінанси підприємств – це система грошових відносин, які виникають у процесі отримання і розподілу грошових доходів і накопичень, формування і використання відповідних фондів грошових коштів.

Матеріальним змістом фінансів підприємств є фонди грошових коштів, які створюються на підприємствах при розподілі їх доходів і накопичень. Фінанси підприємств слід відрізняти від грошей, грошових коштів, фінансових ресурсів.

Призначення фінансів підприємств:

- забезпечення фінансовими ресурсами;

- безперервність процесу виробництва господарюючих суб'єктів;

- розширення їх виробничих фондів (основних і оборотних);

- вирішення виробничих, економічних та соціальних задач;

- формування централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів як на рівні держави, так і на рівні суб'єктів господарювання. 

Фінанси підприємств як економічна вартісна категорія свою дію в процесі відтворення виявляють через дві головні функції: розподільчу і контрольну.

2. Принципи організації фінансів суб’єктів господарювання

Перехід до ринкової економіки, який здійснюється в процесі роздержавлення, передбачає наявність багатьох суб'єктів господарювання різних форм власності: державної, комунальної, кооперативної, орендної, акціо­нерної, приватної, змішаної. (схема 6) 

Схема 6: Класифікація підприємств залежно від способу утворення і форми власності.

Класифікаціяпідприємствзалежновідспособуутворення (заснування) таформуваннястатутногофонду :

1. Унітарні

2. Корпоративні 

Класифікаціяпідприємствзалежновідформивласності :

1. Державні:

1) Державні комерційні підприємства

2) Казенні підприємства

2. Комунальні

3. Приватні (фермерські) (селянські) господарства

4. Підприємства що діють на основі колективної власності (унітарні або корпоративні):

1) Господарські товариства:

• Акціонерні товариства

• Товариства з обмеженою відповідальністю

• Товариства з додатковою відповідальністю

• Повні товариства

• Комерційні товариства

2) Орендні підприємства

3) Підприємства громадських та релігійних організацій

4) Кооперативи:

• Виробничі

• Споживчі

• Збутові

• Постачальницькі

• Кредитні

• Житлово-побутові

5. Підприємства засновані на змішаній формі власності (державні, колективні, приватні) :

1) Створені вітчизняними юридичними та фізичними особами

2) Підприємства з іноземними інвесторами (не менше 10 %)

6. Іноземні 

Функціонування кожного господарюючого суб'єкта тієї чи іншої форми власності передбачає і свої особливості в організації фінансів. Вони виявляються в формуванні статутного фонду (капіталу), розподілі прибут­ку, формуванні і використанні фондів грошових коштів, взаємовідносинах з бюджетом тощо.

Під організацією фінансів підприємств розуміють систему економічних заходів по визначенню доходів, накопичень, фінансових ресурсів, їх розподілу за відповідними напрямками з метою своєчасного і в повному обсязі здійснення всіх видів платежів (розрахунків), фінансування розвитку виробництва, соціальної сфери й здійснення фінансового контролю за діяльністю підприємства.

Організація фінансів залежить від організаційно-правової форми господарювання та сфери і характеру діяльності.

Головними принципами, на основі яких базується організація фінансів, є:

• демократичний централізм;

• плановість;

• господарський (комерційний) розрахунок;

• самофінансування;

• самоокупність;

• самостійність у сфері фінансової діяльності;

• зацікавленість у підсумках фінансово-господарської діяльності;

• відповідальність за результати фінансово-господарської діяльності;

• контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємств;

Фінансова діяльність - це система економічних заходів, використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів. Фінансову діяльність підприємства спрямовано на вирішення таких основних завдань:

- фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності;

- пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності та платоспроможності;

- виконання фінансових зобов'язань перед суб'єктами господарювання, бюджетом, банками;

- мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фінансування виробничого й соціального розвитку, збільшення власного капіталу;

- контроль за ефективним, цільовим розподілом та використанням фінансових ресурсів.

Фінансова робота підприємства здійснюється за такими основними напрямками:

- фінансове прогнозування та планування;

- аналіз та контроль виробничо-господарської діяльності;

- поточна, оперативна фінансова робота.

3. Сутність доходів та видатків суб’єктів господарювання 

В процесі виробничо-господарської діяльності підприємств постійно здійснюється рух грошових потоків і відбувається кругообіг коштів. Під грошовими потоками розуміють надходження і витрати грошових коштів. Вкладення коштів у виробництво з метою виготовлення товарів і отримання виручки від їх продажу характеризує кругообіг коштів підприємств.

Забезпечення грошових надходжень, які необхідні для покриття витрат виробництва та обігу, своєчасне виконання фінансових зобов’язань перед суб’єктами господарювання, формування, доходів і прибутку є найважливішою стороною діяльності підприємств. Грошові надходження – це кошти, які надходять на поточні й інші рахунки підприємства у банках та касу підприємства.

Вхідні грошові надходження підприємств за їх джерелами можна розділити на внутрішні та зовнішні. Якщо кошти надходять із будь-яких джерел на самому підприємстві, то вони відносяться до внутрішніх. Надходження коштів за рахунок ресурсів, які мобілізуються на фінансовому ринку, свідчать про використання зовнішніх джерел. Структура вхідних грошових потоків залежить від сфери діяльності і організаційно-правової основи. В світовій практиці від 60 до 70% фінансових ресурсів надходять на підприємства за рахунок їх внутрішніх джерел. В Україні їснує наступна класифікація доходів підприємств: (таблиця 2)

За рахунок грошових надходжень від реалізації продукції передусім відшкодовується вартість матеріальних витрат на виробництво — використаної сировини, напівфабрикатів, матеріалів, електроенергії, палива та ін., а також перенесена частина вартості основних фондів (амортизаційні відрахування), заробітна плата, сплачуються акцизний податок, податок на додану вартість, відрахування у фонди пенсійного й соціального страхування, інші державні цільові фонди тощо, формуються грошові фонди на самому підприємстві: амортизаційний, оплати праці, резервний, фонд розвитку, фонд споживання.

Сумарні грошові надходження від усіх видів діяльності складають валовий дохід підприємства. У складі валового доходу міститься прибуток, який за податковим методом розраховується за формулою: прибуток = валовий дохід мінус валові витрати. Прибуток – мета діяльності комерційних підприємств, основний фінансовий результат та показник їх діяльності. 

Таблиця 2. Класифікація Доходів підприємств 

4. Виручка від реалізації продукції, робіт та послуг

На підприємстві процес виробництва завершує доведення продукції до споживача. Реалізація продукції (Т-Г) являє собою заключну стадію кругообігу коштів підприємства (Г-Т…В…Т-Г) і є його найважливішим показником.

Для підприємства –виробника реалізація продукції свідчить про те, що вона за своїми споживчими властивостями, якістю, асортиментом відповідає суспільному попиту і задовольняє потреби покупців.

Виручка від реалізації продукції, робіт та послуг залежить від основної діяльності підприємства. Тому вона складає основну долю у внутрішніх грошових надходженнях. Виручка від реалізації є основним джерелом відшкодування коштів на виробництво продукції, утворення доходів і формування фінансових результатів.

Розмір виручки від реалізації продукції, при інших рівних умовах, залежить від:

1) Кількості та асортименту реалізованої продукції;

2) рівня реалізаційних цін.

Прямий вплив на розмір виручки здійснює рівень цін. В свою чергу, на рівень цін впливають якість та споживчі властивості, строки реалізації продукції, попит та пропозиція на ринку

В умовах ринкової економіки існують вільні, фіксовані та регульовані ціни.

Фіксовані ціни – встановлюються адміністративно державою перш за все на послуги першої необхідності і на монопольні товари, які виготовляє держава (газ, електроенергія і ін.) .

Регульовані ціни – встановлюються на товари першої необхідності для регулювання рівня рентабельності. Наприклад, на хлібобулочні вироби, продукти дитячого харчування. При цьому державою встановлюються індикативні ціни - мінімальний і максимальний рівень цін.

У всіх інших випадках використовуються вільні ціни, тобто ціни, які складаються під впливом попиту і пропозиції або за домовленістю сторін -постачальника і споживача.

При встановленні вільних цін за основу береться собівартість і прибуток, планова рентабельність. Потім додаються акцизний податок (на підакцизну продукцію) і податок на додану вартість.

Розмір виручки обчислюється шляхом множення реалізаційної ціни на кількість реалізованої продукції по всьому асортименту продукції.

5. Фінансові ресурси суб’єктів господарювання та їх склад 

Головною ланкою економіки в ринкових умовах господарювання є підприємства. Вони виробляють продукцію, виконують роботи, надають послуги, в результаті чого отримують до­ходи і накопичення, розподіляють їх, формують відповідні фонди грошо­вих коштів.

Для здійснення господарської діяльності підприємствам потрібні фінансові ресурси. Їх фо­рмування здійснюється, як правило, за рахунок різних джерел: власних активів підприємства, позичених та залучених.

Власні кошти - це кошти підприємств, які постійно знаходяться в їхньому обігу й строк користування якими не встановлений. Формуються вони за рахунок власного капіталу, тобто тої частини капіталу в активах підприємства, яка залишається після вирахування його зо­бов'язань. До складу власного капіталу (власних фінансових ресурсів), статутного (пайового) капіталу, включають також додатковий вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток, цільове фінансування та ін.

Основу власного капіталу складає чистий прибуток, який розраховується за формулою: сума оподаткованого прибутку мінус сума податку на прибуток. Чистий прибуток – це кошти, які належать підприємству і розподіляються за фондами (фонд розвитку, фонд споживання, резервний фонд та ін.)

Позичені кошти - це кошти, які отримує підприємство на визначений термін, за плату і на умовах повернення. Формуються вони в основному за рахунок довгострокових та короткострокових кредитів банку.

Залучені кошти – це кошти, які не належать підприємствам, але внаслідок діючої системи розрахунків постійно знаходяться в їх обігу. До складу залучених фінансових ресурсів включають кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги, а також усі види поточних зобов'язань підприємства по розрахунках.

Усі види перерахованих вище джерел беруть участь як у формуванні активів підприємства так і в здійсненні його виробничо-фінансової діяль­ності з метою отримання відповідного доходу, прибутку.

Отже, фінансові ресурси підприємств - це власний, позичений та за­лучений грошовий капітал, який використовується підприємствами для формування своїх активів та здійснення виробничо-фінансової діяльності з метою отримання відповідного доходу, прибутку.

Активи - це ресурси, які створюються підприємствами в результаті минулих заходів, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічної вигоди в майбутньому. Активи бувають оборотні та необоротні.

Оборотні активи - грошові кошти та їх еквіваленти (короткострокові високоліквідні фінансові інвес­тиції), не обмежені у використанні, а також інші активи підприємства (си­ровина, матеріали, готова продукція і т.д.), які призначені для реалізації.

Необоротні активи - всі активи, які не вважають­ся оборотними (основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції та ін.).

Власний, позичений і залучений капітал, формує, з одного боку, фінансові ресурси підприємства і бере участь у фінансуванні його активів, з іншого боку, є зобов'язанням перед конкретними власниками - державою, юридичними та фізичними особами.

Зобов'язання - це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок певних подій. Погашення заборгованості, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди. Зобов'язання бувають довгострокові та поточні.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!