Тема 3 Фінансова система, Фінанси, НУДПСУ

Тема 3 Фінансова система

ПЛАН ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

1. Сутність фінансової системи.

2. Внутрішня структура фінансової системи України, характеристика її сфер та ланок.

3. Організаційна структура фінансової системи. 

Основні поняття: фінансова система, сфери та ланки фінансової системи, фінанси суб’єктів господарювання, державні фінанси, державний бюджет, позабюджетні цільові фонди, державний кредит, фінансовий ринок, органів фінансового управління, фінансові інститути, фінансова криза.

1. Сутність фінансової системи 

Аналіз закономірностей розвитку фінансових відносин свідчить про наявність спільних ознак в їх сутності. Проте спільні ознаки всіх фінансових відносин не виключають певні відмінності між ними. В зв’язку з цим можна говорити про систему цих відносин, тобто фінансову систему.

На сучасному етапі фінансова система охоплює сукупність відносин, на основі яких створюються і використовуються відповідні фонди ресурсів, з одного боку, а з іншого – це система органів, що організують ці відносини. Виділення форм фінансових відносин характеризує відносну ізоляцію структурних елементів.

Отже, фінансова система є сукупністю взаємопов’язаних, відносно незалежних елементів, які мають в основі фінансові відносини і відображають специфічні форми та методи обміну, розподілу та перерозподілу сукупного суспільного продукту.

Основним принципом її побудови є єдність фінансової системи. В основу побудови покладений принцип ієрархічності. (схема 5).

Фінансова система – це сукупність різних сфер (ланок) фінансових відносин, кожна з яких характеризується особливостями у формуванні та використанні фондів грошових засобів та різною роллю в суспільному відтворенні.

2. Внутрішня структура фінансової системи України, характеристика її сфер та ланок 

В загальній сукупності фінансів, що створюють фінансову систему, можна виділити такі сфери:

- державні фінанси;

- фінанси суб’єктів господарювання;

- міжнародні фінанси;

- страхування;

- фінансовий ринок.

Кожна з цих сфер має організаційну структуру і складається з декількох ланок. (схема 5) 

Схема 5. Внутрішня структура фінансової системи

Фінансова система України має наступний склад:

1) державні фінанси - система грошових ресурсів, зосереджених у руках держави і призначених для забезпечення властивих їх функцій та сукупність форм та методів, за допомогою яких ці функції здійснюються.

Державні фінанси – складова частина фінансової системи держави центральна підсистема, через яку здійснюється вплив держави на економічний і соціальний розвиток.

Державні фінанси – головні сфера фінансової системи держави. Вона зосереджує значну частину усіх фінансових ресурсів і містить різноманітні фінансові інститути, за допомогою яких держава здійснює свою фінансову діяльність. Державні фінанси охоплюють: сукупність усіх бюджетів держави; централізовані та децентралізовані фонди цільового призначення; державний кредит.

Усі ланки державних фінансів мають власну сферу функціонування, проте вони тісно пов’язані між собою. 

2) фінанси суб‘єктів господарювання - грошові ресурси, які забезпечують процес виробництва та відтворення в межах даного підприємства (фірми), а також форм і методів їх утворення і використання.

Фінанси суб’єктів господарювання (фінанси підприємств) є основою фінансової системи країни і обслуговують створення валового внутрішнього продукту (ВВП), що є основним джерелом фінансових ресурсів держави.

Сюди відносяться фінанси виробничої (державні, колективні, спільні, орендні, індивідуальні підприємства) та невиробничої сфери (як наприклад, це фінанси освіти, охорони здоров’я, культури, науки, оборони та ін.). 

3) фінанси населення - це грошові фонди, що формуються з доходів, отриманих громадянами шляхом трудової, господарської та іншої діяльності, або із спадщини.

Фінанси домогосподарств відображають рівень життя та фінансового забезпечення населення. В соціально орієнтованій ринковій економіці стан розвитку та організації фінансів домогосподарств відображає ефективність функціонування фінансової системи в цілому. Доходи домогосподарств формуються із наступних джерел: заробітна плата працюючих членів; соціальна допомога та пенсії; доходи від підсобних господарств та присадибних ділянок; доходи від власного бізнесу; дивіденди та відсотки від цінних паперів, проценти від банківських вкладів тощо. Основну частку видатків домогосподарств становлять видатки на житло, харчування, одяг та речі побутового вжитку, соціально-культурні потреби, нагромадження. 

4) страхування - це сукупність особливих замкнутих перерозподільчих відносин між його учасниками з приводу формування за рахунок грошових внесків цільового страхового фонду.

Страхування забезпечує відшкодування можливих збитків від стихійних лих та нещасних випадків, а також сприяє їх попередженню. Страхові фонди створюються за рахунок страхових внесків юридичних і фізичних осіб і перебувають в розпорядженні страхових організацій різних форм власності. Використовуються страхові фонди на відшкодування завданих збитків у разі настання страхового випадку.

Форми і види страхування:

- соціальне страхування;

- особисте страхування;

- майнове страхування;

- страхування підприємницьких ризиків (страхування від втрати прибутку, від втрат через коливання валютних курсів);

- страхування відповідальностей (за якість продукції). 

5) фінансовий ринок - це особливий сектор господарювання, який пов‘язаний з обігом грошей, валюти, цінних паперів та інших інструментів. Він умовно поділяється на:

- грошовий ринок;

- кредитний ринок;

- ринок цінних паперів;

- валютний ринок;

- страховий ринок та ін.

Серед сфер фінансової системи фінансовий ринок займає особливе місце і представляє собою сукупність фінансових відносин які виникають в процесі купівлі-продажу фінансових активів (валюти, цінних паперів, кредитних ресурсів тощо). На фінансовому ринку мобілізуються тимчасово вільні кошти підприємств і населення і спрямовуються в ті галузі, які потребують додаткового фінансування і забезпечують достатній рівень доходу. 

Роль фінансової системи в економічному та соціальному розвитку держави:

Фінансова система є одним із головних важелів здійснення державою фінансової політики. Вона визначає:

1) систему платежів у державний бюджет, а також відрахування у різні фонди галузевого і територіального рівнів.

2) взаємозв‘язок між підприємствами всіх форм власності при укладанні господарських угод, які повинні забезпечувати не тільки взаємні платежі, а й систему штрафних санкцій та неустойок за порушення договірної дисципліни.

3) фінансові відносини, що визначають господарські відносини між підприємством в цілому та його структурними підрозділами, а також між адміністрацією та його працівниками.

4) відносини між державою та юридичними і фізичними особами, що проявляються в системі оподаткування, інвестиційній політиці, наданні економічних пільг.

5) відносини між банками, державою, підприємствами, населенням, що виникають з приводу отримання різного роду виплат (пенсій, грошової допомоги, стипендій) та отримання кредитів.

До першого рівня – макроекономічного – належать державні фінанси. Взаємозв’язок між сферами здійснюються на фінансовому ринку, тобто в середовищі функціонування макроекономічних фінансових відносин.

На другому рівні – мікроекономічному - розташовані елементи, які характеризують відокремлену частину фінансових відносин (фінанси підприємств зі 100-відсотковою державною власністю, фінанси товариств з обмеженою відповідальністю, малих підприємств, приватних підприємств, кооперативів та підприємств інших форм власності; фінанси фермерських господарств, сільськогосподарських підприємств, заснованих на колективній власності; фінанси підприємств з часткою іноземного капіталу, фінанси громадських організацій; міжнародні фінансові інститути, фін. організації.

Відбувається об’єднання і взаємопроникнення двох рівнів.

3. Організаційна структура фінансової системи України

З організаційної точки зору, під фінансовою системою розуміють всі фінансові установи країни, які обслуговують грошовий обіг – це організаційна структура.

Організаційна структура фінансової системи характеризується сукупністю фінансових органів та інститутів, які відображають систему управління фінансами.

Загальне управління фінансами здійснюють вищі органи законодавчої влади ( в Україні – Верховна Рада).

Безпосереднє управління фінансами здійснюють різні органи виконавчої влади – Президент, КМУ, МФУ.

В організаційну структуру фінансової системи України входять: (таблиця 1)

1. Органи управління:

- Міністерство фінансів;

- Державна податкова служба;

- Державна фінансова інспекція;

- Державне казначейство;

- Рахункова палата;

- Аудиторська палата;

- Пенсійний фонд;

- Комітет з нагляду за страховою діяльністю;

- Антимонопольний комітет;

- Державні інспекції з контролю за цінами.

Органи управління виконують не тільки функції управління на мікро -, макрорівнях, але і контрольні функції.

Наприклад, Міністерство фінансів України як центральний орган виконавчої влади, підвідомчий Кабінету Міністрів:

- реалізує державну фінансову політику;

- складає проект Державного бюджету;

- організовує виконання Державного бюджету;

- контролює виконання Державного бюджету та складає звіт про його виконання;

- забезпечує захист фінансових інтересів держави, здійснює контроль за дотриманням фінансового законодавства;

- проводить методичну роботу з питань фінансового та бюджетного планування;

- здійснює управління державним внутрішнім і зовнішнім боргом;

- розробляє пропозиції по удосконаленню податкової політики;

- здійснює контроль за випуском і обігом цінних паперів, бере участь в роботі керівних органів фондових бірж;

- вивчає валютно-фінансові проблеми в сфері міжнародного економічного співробітництва, готує і подає до Кабінету Міністрів пропозиції щодо вступу України до міжнародних фінансових організацій тощо.

Державна казначейська служба України була створена у 1995 році з метою ефективного управління коштами Державного бюджету. Основними завданнями казначейської служби є:

- організація виконання Державного бюджету та здійснення контролю за цим процесом;

- фінансування видатків Державного бюджету;

- ведення обліку касового виконання Державного бюджету, складання звіту про виконання Державного бюджету;

- здійснення управління державним внутрішнім та зовнішнім боргом тощо. 

Головними завданнями Державної податкової служби є:

- здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати податків і зборів;

- розробка пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства, прийняття нормативних актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;

- формування та ведення державного реєстру фізичних осіб – платників податків та єдиного банку даних про платників - юридичних осіб;

- проведення роз’яснювальної роботи серед платників податків з питань оподаткування;

- попередження та розкриття злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування.

Основними завданнями Рахункової палати є:

- контроль за своєчасним виконанням Державного бюджету, фінансуванням загальнодержавних програм, укладанням угод про державні позики і кредити;

- контроль за використання золотого запасу, дорогоцінних металів та каменів;

- надання кредитів та здійснення операцій з розміщення золотого резерву та резерву в іноземній валюті.

Органи місцевого самоврядування у сфері фінансів мають такі повноваження:

- самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети;

- використовують вільні бюджетні кошти, додатково отримані в процесі виконання місцевих бюджетів;

- мають право встановлювати розміри ставок місцевих податків і зборів, перелік яких затверджується Верховною Радою України;

- мають повноваження в галузі ціноутворення;

- мають право здійснювати місцеві позики, випускати цінні папери та організовувати грошово-речові лотереї;

- можуть виступати гарантами під надання кредитів підприємствам і установам, що належать до комунальної власності тощо.

Управлінські рішення в сфері фінансів оформляються в юридичних законах, фінансових прогнозах і планах, постановах та інших формах. 

2. Фінансові інститути: (таблиця 1)

- Національний банк;

- комерційні банки;

- небанківські кредитні організації;

- страхові компанії;

- Міжбанківська валютна біржа;

- фондова біржа;

- фінансові посередники на ринку цінних паперів. 

Таблиця 1

Напрями діяльності органів та інститутів фінансової системи України.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!