Тема 17 Маркетинг у виробничій сфері (продукція виробничо-технічного або споживчого призначення)

Додаткові умови:

1. Збільшити обсяги виробництва можна шляхом організації роботи в другу та третю зміни. При зміні режимів роботи підприємство повинно нести додаткові витрати.

При роботі у другу зміну:

а) витрати на електроенергію зростають на 25 % порівняно з денною зміною;

б) необхідно ввести додаткову ставку майстра для роботи в другу зміну з місячним окладом 150 % до основної ставки робочого;

в) комунальні платежі зростають на 50 %;

г) доплата за роботу в нічний час (2 години) становить 5 % від фонду заробітної плати.

При роботі в третю зміну:

а) витрати на електроенергію зростають на 50 % порівняно з першою зміною;

б) комунальні платежі збільшуються в 2 рази;

в) вводиться ще одна ставка майстра для нічної зміни з окладом 150 % до основної ставки робочого;

г) за роботу в нічний час всі учасники третьої зміни отримують надбавку в розмірі 25 % до рівня основної заробітної плати робочого, бригадира та майстра;

д) продуктивність праці знижується на 20 % (без зниження чисельності зайнятих);

е) підприємство щомісячно вимушено нести витрати у розмірі 1000 грн., що пов’язані з доставкою робочих на роботу та з роботи в нічний час.

1. Оптимальний розмір бригади – 10 осіб, якщо робочих більше, то формується декілька бригад на чолі з бригадирами та додатковою оплатою їх праці за керівництво. При роботі в першу зміну загальне керівництво виробництвом здійснює директор підприємства і його адміністративно-управлінський персонал (3-10 осіб), при роботі в другу та третю зміни вводиться додаткова посада майстра, який здійснює керівництво виробничим процесом, але безпосередньо не бере участі у виробництві виробів.

2. Запланований розмір прибутку на одиницю продукції встановити на рівні 20 % від середніх валових витрат.

3. Надбавку до собівартості продукції встановити на рівні 0,2.

4. Підприємство діє на конкурентному ринку.

5. Бюджет маркетингу становить 30 % від прибутку підприємства.

Завдання:

У другому розділі роботи визначити:

- повну собівартість продукції;

- оптимальну ціну реалізації товару, використовуючи методи: «на основі граничних витрат», «витрати + прибуток», «орієнтація на беззбитковість», порівняти отримані результати з реальними ринковими цінами для конкретного товару;

- оптимальні обсяги виробництва з погляду максимізації прибутку використовуючи, по-перше, метод порівняння валового доходу і валових витрат і, по-друге, метод порівняння граничного доходу і граничних витрат;

- критичний обсяг виробництва (точку беззбитковості), запас фінансової міцності і період окупності проекту.

У третьому розділі визначити маркетингові заходи та витрати на їх проведення, виходячи з наявного бюджету маркетингу. 

Послідовність виконання розрахунків:

1. Визначити обсяги виробництва (табл. 17.3).

Таблиця 17.3

Обсяги виробництва

Слід враховувати мінімальний обсяг виробництва, з якого починає роботу підприємство, крок поступового збільшення обсягу виробництва, можливості випуску при організації роботи в одну, дві або три зміни. При цьому обсяги виробництва треба розраховувати за умови, що підприємство починає роботу з січня. Наприклад, підприємство починає випуск з 10 один. виробів, нарощуючи щомісячно обсяг на 5 один. Його календарний графік виробництва буде наступним: січень – 10; лютий – 15; березень – 20 тощо.

Слід врахувати, що за три місяці підприємство досягає максимального обсягу виробництва при режимі роботи в одну зміну. Отже, йому належить приступити до роботи в дві зміни, а пізніше – в три.

Максимальний обсяг виробництва підприємство може виготовити при тризмінному режимі роботи. Проте, при роботі в третю зміну продуктивність праці знижується.

2. Визначити постійні та зміні витрати виробництва (табл. 17.4 та 17.5).

Таблиця 17.4

Сукупні постійні витрати

Таблиця 17.5

Сукупні змінні витрати

Сума амортизаційних відрахувань визначається за формулою:

де – середньорічна вартість основних фондів;

– норма амортизаційних відрахувань.

Сума орендної плати розраховується за формулою:

де – розмір площі, що орендується, м²;

– ставка орендної плати, грн./ м².

Перш, ніж заповнювати табл. 17.5, необхідно розрахувати витрати на один виріб або на певний обсяг виробництва за окремими елементами. При цьому слід пам’ятати, що дані витрати мають властивість змінюватися при зміні обсягів виробництва. Ціну основного матеріалу встановити на рівні середніх поточних цін. Слід врахувати, що на заробітну плату нараховуються відрахування підприємства на соціальне страхування (36,76 % від фонду заробітної плати), до пенсійного фонду, фонду сприяння зайнятості населення тощо. При розрахунку витрат на електроенергію, воду та опалювання приміщення беруться поточні ціни.

Таблиця 17.6

Витрати на придбання основних матеріалів, сировини

Для визначення витрат на заробітну плату розрахунки доцільно звести в табл. 17.7.

Таблиця 17.7

Витрати на оплату праці

Чисельність робочих визначається за формулою:

де – трудовитрати на один виріб, осіб/год.;

– обсяг виробництва;

– місячний фонд робочого часу одного робочого, годин.

Для визначення енерговитрат на обсяг виробництва розрахунки зводяться в табл. 17.8. Для визначення вартості води на технологічні потреби використовуються дані табл. 17.2.

Таблиця 17.8

Енерговитрати на обсяг виробництва

3. Визначити середні та граничні витрати виробництва на одиницю продукції (табл. 17.9).

Таблиця 17.9

Примітка. Валові витрати виробництва – це сума постійних і змінних витрат. Середні витрати – витрати на одиницю продукції. 

Середні постійні витрати визначаються за формулою:

де – середні постійні витрати;

– сукупні постійні витрати. 

Середні змінні витрати визначаються за формулою:

де – середні змінні витрати;

С – сукупні змінні витрати. 

Середні валові витрати визначаються за формулою:

де – середні валові витрати;

T – валові витрати.

Граничні витрати – це додаткові витрати на виробництво ще однієї одиниці продукції. Визначаються вони за формулою:

де – приріст валових витрат виробництва;

– приріст обсягу виробництва. 

На підставі попередніх розрахунків:

– визначити, при яких обсягах виробництва підприємство може мінімізувати свої витрати;

– побудувати криві середніх постійних, середніх змінних, середніх валових і граничних витрат виробництва;

– показати, в яких точках підприємство мінімізує свої витрати;

– проаналізувати динаміку кривих та зробити висновки. 

4. Визначити ціни реалізації продукції.

Можливі варіанти рівня цін слід визначати на основі мінімальних значень граничних і середніх валових витрат.

Метод ціноутворення – «середні витрати + прибуток»:

де П – плановий розмір прибутку на одиницю продукції, грн. 

Метод ціноутворення – «орієнтація на беззбитковість»:

где – ціна беззбитковості;

- ставка податку на додану вартість, %.

– надбавка до собівартості продукції. 

Ціна беззбитковості визначається за формулою:

Порівняти отримані рівні цін з середніми ринковими цінами. Найбільш оптимальною буде ціна, рівень якої нижче або дорівнює середньоринковій ціні на продукцію.

5. Визначити валовий дохід та прибуток (табл. 17.10). На підставі вибраних цін необхідно розрахувати найбільш оптимальні обсяги виробництва з погляду правила максимізації прибутку.

Таблиця 17.10

Валовий доход, валовий прибуток, граничний доход

Правило максимізації прибутку означає, що підприємство максимізувало прибуток при тому обсязі виробництва, де граничні витрати дорівнюють граничному доходу.

Валовий дохід – виручка від реалізації продукції – розраховується за формулою:

Валовий прибуток визначається як різниця між валовим доходом і валовими витратами виробництва.

Граничний дохід – додатковий дохід від продажу додаткової одиниці продукції. В умовах конкурентного ринку, коли ціна не залежить від підприємства і в короткостроковому періоді буде незмінною, граничний доход буде дорівнювати ціні.

На підставі даних табл. 17.10 необхідно побудувати графіки, що відображають дохід та витрати, показати зону прибуткового виробництва.

Перший графік повинен бути побудований на підставі порівняння валового доходу та валових витрат. На ньому повинна бути позначена зона прибутковості та критичні точки обсягів виробництва, що розмежовують зони збиткових і прибуткових обсягів виробництва.

Другий графік повинен бути побудований на підставі порівняння середніх валових витрат, граничних витрат і граничного доходу.

На графіку необхідно визначити обсяг виробництва, що максимізував прибуток (це значення обсягу виробництва прийняти за плановане). Зробити висновок, чи підтверджується правило максимізації прибутку. 

6. Визначити критичний обсяг виробництва (точку беззбитковості), запас фінансової міцності та період окупності проекту.

Критичний обсяг виробництва (точка беззбитковості) – обсяг виробництва, при якому підприємство покриває всі свої витрати і не отримує прибутку.

Визначити його можна за формулою:

Наочно точка беззбитковості представлена на рис. 17.1. 

Рис. 17.1. Графік беззбитковості 

Як видно на графіку, беззбитковий обсяг випуску продукції досягається при рівності загальної суми витрат (С+F) та виручки від реалізації (N).

Запас фінансової міцності (зона безпеки) показує, до якого рівня можна знижувати обсяг виробництва та не зазнавати при цьому збитків:

де  – обсяг виробництва, що планується. 

Для розрахунку періоду окупності проекту необхідно зіставити критичний обсяг виробництва з одноденним випуском продукції:

7. Визначити бюджету маркетингу. Скласти план маркетингових заходів. Розрахувати витрати на проведення маркетингових заходів.

Бюджет маркетингу визначити у розмірі 30 % від прибутку підприємства.

Зробити припущення про необхідні маркетингові заходи. Наприклад, досвід споживачів (навести приклад анкети), розробка рекламного звернення (навести текст звернення), публікація рекламного звернення в журналі (газеті), реклама по радіо, телебаченню тощо.

Розрахувати витрати на реалізацію запропонованих маркетингових заходів. Зіставити отримані витрати з бюджетом маркетингу.

Результати представити в табл. 17.11.

Таблиця 17.11

Програма маркетингу

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!