Методичні рекомендації до теми 12 Розподіл доходів та особисте споживання у ринковій економіці, НУДПСУ

ЗМ 3. Політика доходів і оплата праці 

Тема 12 Розподіл доходів та особисте споживання у ринковій економіці

Мета теми: дослідження взаємозв’язку між рівнем доходів та рівнем споживання. 

За даною темою вивчаються наступні питання:

1. Принципи формування доходів у ринковій економіці.

2. Структура доходу співробітника підприємства.

3. Особисте споживання у ринковій економіці.

4. Охарактеризуйте вартість робочої сили та її структуру.

5. Охарактеризуйте диференціацію доходів населення.

6. Показники рівня життя населення. 

Після вивчення даної теми Ви зможете:

– Визначати принципи формування доходів у ринковій економіці.

– Характеризувати структуру доходу співробітника підприємства.

– Характеризувати особисте споживання у ринковій економіці.

– Характеризувати вартість робочої сили та її структуру.

– Характеризувати диференціацію доходів населення.

– Визначати показники рівня життя населення. 

Ключові слова і терміни

Доходи населення, види доходів, диференціація доходів, споживання, види споживання, якість життя, показники якості життя, вартість робочої сили. 

Методичні рекомендації до вивчення питань даної теми 

Доходи населення - в ринковій економіці являють собою сукупність надходжень грошових і натуральних засобів за визначений проміжок часу, що використовуються фізичними особами з метою споживання і нагромадження.

Доходи учасників ринкової економіки розподіляються за факторами виробництва (земля, праця, капітал, здібності до підприємництва). Основними каналами доходів населення є:

- трудові доходи робітників (заробітна плата, премія і т.д.);

- доходи від підприємництва (прибуток);

- доходи від власності (рента, відсотки і т.д.);

- доходи від індивідуальної трудової діяльності;

- інші надходження (спадщина, аліменти, гонорар).

Доходи можна поділити на грошові і натуральні доходи.

Грошові доходи населення включають усі надходження грошей у вигляді оплати праці працюючих осіб, доходів від підприємницької діяльності, пенсій, стипендій, різних допомог, доходів від власності у вигляді відсотків, дивідендів, ренти, сум від продажу цінних паперів, нерухомості, продукції сільського господарства, різних виробів, доходів від наданих різних послуг та ін.

Натуральні доходи включають перш за все продукцію, вироблену домашніми господарствами для власного споживання.

Сукупний дохід, що враховується в сімейному бюджеті, використовується на споживчі витрати, податки, збори, платежі та інші витрати, накопичення.

Диференціація доходів складається під впливом різноманітних факторів: відмінності у здібностях (фізичних та інтелектуальних), відмінності освіти і кваліфікації, працьовитість і мотивацію, професійну ініціативність і схильність до ризику, походження, розмір і склад сім'ї, володіння власністю і становище на ринку, удачу, везіння і дискримінацію тощо.

Міру нерівності доходів відображує крива Лоренца. З цього питання варто пригадати матеріал вивчений з курсу «Економічна теорія».

У загальноекономічному розумінні споживання є використання суспільного продукту у процесі задоволення економічних потреб, заключна фаза процесу економічного відтворення. Відрізняють виробниче та невиробниче споживання.

Виробниче споживання – це процес виробництва, коли споживаються засоби виробництва (знаряддя праці, сировина, матеріали, робоча сила тощо.)

Невиробниче споживання здійснюється за межами виробництва. Невиробниче споживання ділиться на особисте споживання (задовольняються потреби у їжі, одязі, житлі, освіті, відпочинку, збереженні здоров’я тощо.) та загально громадське споживання (задовольняються потреби в управлінні, науці, обороні).

Сукупні доходи та рівень споживання пов’язані з рівнем життя та є показники економічного добробуту.

Рівень життя – визначається ступенем розвитку та задоволення потреб, інтересів людей, що відбивається у конкретних показниках.

Рівень життя визначається на основі оцінки кількості і якості спожитих життєвих благ (матеріальних і духовних). Він оцінюється як забезпеченістю населення життєвими благами, так і ступенем задоволення потреб людей у певних благах.

Склад життєвих благ дуже різноманітний. Поряд з доходами населення рівень життя визначають умови життєдіяльності, під впливом яких складається певний спосіб і стиль життя, оцінюється його якість.

Система показників рівня життя, яка рекомендована ООН, включає широке коло характерних умов життя. Виділяють 12 груп показників:

1. Народжуваність, смертність та інші демографічні характеристики населення.

2. Санітарно-гігієнічні умови життя.

3. Споживання продовольчих товарів.

4. Житлові умови.

5. Освіта і культура.

6. Умови праці і зайнятість.

7. Доходи і витрати населення.

8. Вартість життя і споживчі ціни.

9. Транспортні засоби.

10. Організація відпочинку.

11. Соціальне забезпечення.

12. Свобода людини.

При оцінці рівня життя використовуються показники річного споживання продуктів харчування, одягу, взуття в розрахунку на людину і сім'ю, забезпеченість житловою площею, меблями, товарами довготривалого користування, предметами культурно-побутового призначення. Окрім цього, використовуються показники, які характеризують забезпеченість населення школами, дитячими садками, рівнем медичного обслуговування, пунктами побутового обслуговування, пральнями, перукарнями, банями, їдальнями тощо.

Серед показників рівня життя основними є:

- Споживчий бюджет – середньостатистичний баланс доходів і витрат родини за певний час,, що характеризує рівень життя населення, його різних груп. Споживчий бюджет може бути нормативний та фактичний. Нормативний поділяється на раціональний та мінімальний бюджет.

- Мінімальний споживчий бюджет як верхня межа бідності виражає в грошовій і натуральній формах той обсяг споживання життєвих благ, що мінімально достатній для фізіологічного і розумового розвитку людини. Він визначається суспільством як необхідний для збереження більш-менш допустимого рівня життя.

- Прожитковий мінімум – визначає вартість споживання важливіших матеріальних благ та послуг, що необхідні людині для підтримки їх життєдіяльності. (до нього входять витрати на харчові продукти та непродовольчі товари короткострокового споживання, послуги, податки та ін. платежі). Розрізняють прожитковий мінімум фізіологічний і соціальний. Перший розрахований на задоволення тільки головних найелементарніших потреб в товарах і послугах. Другий, окрім мінімальних норм задоволення фізичних потреб, включає витрати на мінімальні духовні і соціальні запити. Соціально-фізіологічний мінімум - нижня межа малозабезпеченості (бідності). Розрахований прожитковий мінімум забезпечує можливість придбання найнеобхідніших товарів та одержання послуг (200 видів товарів). Розраховується також оптимальний (раціональний) споживчий бюджет. Він відображає ту величину і структуру споживання матеріальних і духовних благ, які забезпечують найповніше й розумне задоволення потреб людини за даного рівня розвитку продуктивних сил.

- Фактичний споживчий бюджет - являє собою реальні доходи та витрати родини, фактичний обсяг благ, що вона споживає. Відображає ріень задоволення біологічних та соціальних потреб.

- Мінімальна заробітна плата;

- Рівень матеріальної забезпеченості – це показник, що визначається шляхом порівняння середньодушового доходу родини з розмром мінімальної заробітної плати, або з бюджетом прожиткового мінімуму.

- Рівень малозабезпеченості – характеризує ступінь незадоволення основних матеріальних потреб, що склався у конкретній родині

- Гарантований прожитковий мінімум - це офіційно затверджений рівень мінімальної заробітної плати, пенсії, допомоги. Він не може бути нижчим за фізіологічний прожитковий мінімум і не може перевищувати вартісну величину мінімального споживчого бюджету. 

Виконайте завдання за опрацьованими питаннями

1. Використовуючи дані Державного комітету статистики України за три останні роки проаналізуйте показники якості життя в Україні.

2. На основі статистичних даних проаналізувати рівень доходів і оплати праці працівників різних регіонів. Зробити висновки, побудувати графіки і діаграми.

3. Підготувати реферативний матеріал за публікаціями з проблем бідності в Україні, стратифікації доходів населення, формування середнього класу, інше.

4. Підготувати есе на тему: "Соціально-економічна політика держа­ви і рівень життя населення: теоретичне підґрунтя і практика ре­алізації". 

Питання для самоперевірки

1. Пригадайте сутність понять «доходи» та «споживання».

2. Поясніть взаємозв’язок рівня доходів та рівня споживання в державі.

3. Визначте показники якості життя в державі.

4. Поясніть відмінність понять «вартість робочої сили» та «ціна робочої сили». 

Тести для самоконтролю

1. Співвідношення мінімального рівня доходів 10% найбільш забезпеченого населення з максимальним рівнем доходів 10% найменш забезпеченого населення має назву:

а) квентильний коефіцієнт;

б) децильний коефіцієнт;

в) коефіцієнт фондів.

2. Загальні витрати роботодавця на утримання робочої сили це:

а) ціна робочої сили;

б) вартість робочої сили;

в) межа вартості робочої сили.

3. Сукупний грошовий дохід на душу населення визначається шляхом:

а) ділення грошового доходу населення на чисельність працюючого населення;

б) ділення суми кінцевих доходів населення на чисельність населення країни;

в) ділення сукупного грошового доходу населення на чисельність населення.

4. До соціальних трансфертів не належить :

а) пенсія;

б) стипендія;

в) відпускні.

5. Співвідношення працюючих та непрацюючих членів сім’ї відноситься до факторів, що впливають на формування доходів населення:

а) нивелюючих;

б) диференціюючих;

в) Пропорційних. 

Рекомендована література

Основна [2, 6, 13, 14, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 25, 26, 30, 31, 32]

Додаткова [18, 24, 25, 27, 28, 33]

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!