Роздрукувати сторінку
Главная \ Методичні вказівки \ Методичні вказівки \ 3095 Завдання 66 Релігійна філософія XX ст.

Завдання 66 Релігійна філософія XX ст.

« Назад

Завдання 66 Релігійна філософія XX ст.

Головними тенденціями розвитку сучасної релігійної філософії є: по-перше, актуалізація і оновлення середньовічної філософії (неотомізм); по-друге, виникнення нових течій як спроби синтезувати ідеї філософії, релігії і науки (персоналізм, тейярдизм); по-третє, об'єднання з іншими філософськими течіями (теологічний екзистенціалізм, теологічний позитивізм тощо).

Зверніться до основних тез неотомізму - офіційної філософії католицької церкви та однієї з найбільш авторитетних форм сучасної релігійної філософії.

"Заради чого варто філософствувати, як не заради наших сучасників? І якщо ми не знаходимо якогось розв'язання їхніх сумнівів, то для чого це філософствування? Томізм не кунсткамера мертвих думок. Він цінний своєю вітальною енергією, в нездатності реформуватися ~ його загибель ".

(Кардінал Мерс'є)

Як тут проявляється основна риса релігійних вчень - явний чи прихований доказ необхідності існування релігії?

"Чому слід звертатися скоріше до Св. Фоми, ніж; до інших мислителів? Перш за все тому, що його вчення не лише не виключає усі інші, а, навпаки, включає в себе у се істинне, що є в кожному з них... Християнство не увійшло би в сучасну епоху, якщо б не мало зв'язків із прогресом науки та філософії...".

(Е.Жільсон)

Прокоментуйте ці твердження одного із найбільших авторитетів неотомізму. Яка позиція щодо відношення між наукою та релігією тут проголошена?

"Суб'єктивність як така висковзує зі сфери того, що ми знаємо про себе через ідеї... Суб'єктивність непізнавана; вона відчувається як благотворна та всеохоплююча ніч... Непереборювана перешкода, на яку наштовхується філософія, полягає в тому, що вона, звичайно, пізнає суб'єкти, але вона пояснює їх як об'єкти. В той час як релігія входить у стосунки суб'єкта до суб'єкта ".

(Ж.Марітен)

"На яку більш істинну науку міг би претендувати філософ ? Він міг би досягнути бажаного, коли б одного разу не через дискурсивні засоби розуму, а за допомогою інтимного та простого досвіду... відчує, що єства при всій їхній красі більшою мірою відрізняються від нескінченного Буття, ніж: схожі на нього, та пізнає, якою величезною є закинутість тих, хто задля того, щоби розглянути створене, піднялись на льодовик порожнечі і побачили в усьому порожнечу ".

(Ж.Маритен)

Проаналізуйте, в яких аспектах Ж.Марітен протиставляє філософію та релігію. Якою мірою ви згідні із даними міркуваннями? Як би ви могли, спираючись на наведені положення неотомістів, пояснити причини існування релігії та релігійної філософії в епоху широкого розповсюдження науки?

Ознайомтесь також із досить типовою аргументацією неотомістів щодо союзу розуму та віри:

"Принципи, на які спирається розум, дані Богом, оскільки він створив такі раціональні істоти, як ми. Якщо ці принципи містяться в нас, то містяться вони і в Божественній премудрості. Значить, сказати, що розум може протистояти тому, що відкривається, все одно, що сказати, ніби Божественна премудрість може суперечити самій собі. Там, де має місце єдине джерело, там ті істини, що із нього витікають, також: повинні бути гармонійними ".

(Г.Клокер)

Поясніть особливості наведеної аргументації: вона розвивається від Бога до людини, чи від людини до Бога, чи виходить із єдності Бога та людини?

"Виключно не у нашій владі... бути із Богом... Без прояву із нашого боку якої-небудь можливості до справи вступає могутня можливість Бога і робить можливим те, що ми самі по собі зробити не в змозі... Я користуюсь дарунком, в якому Бог дав мені самого себе. "Вірую, що ні своїм розумом, ні своєю силою не можу вірити у Господа мого Ісуса або прийти до нього ", - говорить Лютер".

(К.Барт)

Порівняйте наведені положення протестантського теолога К.Барта із попередніми твердженнями представників неотомізму, зафіксуйте їх докорінну відмінність у питанні про роль розуму у людському ставленні до Бога. Поясніть свою оцінку їх позицій.

"Христос допомагає не в силу всемогутності, а завдяки Своїй слабкості і стражданню - в цьому полягає головна відмінність християнства від будь-якої релігії".

(Д.Бонхоффер)

Як в протестантській теології відстоюється принцип індивідуалізму, можливість особистісного зв'язку людини з Богом, "виправдання вірою"?

П.Тейяр де Шарден приходить до ідеї всезагального одухотворення матерії, яка в своїй еволюції проходить чотири етапи: неорганічної природи ("переджиття)", органічної матерії ("життя"), духовного світу ("ноосфери", думки), Бога ("наджиття", "точка Омега"). Прочитайте уривок з праці П.Тейяра де Шардена:

"В своїх головних рисах християнство містить у собі просте і надзвичайно сміливе рішення світу. В центрі постало ствердження Бога як Особистості... Як змогли поєднатися в теології персоналізм і всезагальність? Як Бог об’єднує світ, органічно поєднує з Собою? Частково занурюючись у речі, входячи у світові стихії, а потім, завдяки цьому опорному пункту, знайденому всередині, в серці матерії, прийнявши керування і очоливши те, що ми зараз називаємо еволюцією. Христос -це вселенське животворне Начало, бо Він з'явився людиною посеред людей, і з того часу завжди здійснює справу зосередження в Собі, очищення, скерування і одухотворення процесу піднесення свідомостей, в який Він увійшов Сам. Завдяки неперервній дії причетності і піднесення, Він з'єднує Себе з цілісним психізмом Землі. І коли в підсумку Він збере і перетворить усе, Він останнім актом уведе все в той

Божественний Осередок, з якого Він Сам ніколи не виходив, і тим самим Він завершить все в Собі і в Своїй перемозі. І тоді, каже an. Павло, "хай буде Бог все у всьому ". Дійсно, це вища форма пантеїзму. Всесвіт завершується інтеграцією особистісних центрів у досконалій відповідності до законів єдності, і тут являє Себе Бог - Центр центрів. Без сумніву, я б ніколи не наважився звернутися до точки Омега, якби не побачив її очима віри як живу реальність".

(П.Тейяр де Шарден)

Які важливі аспекти сучасного розуміння світобудови намагається пояснити філософ? Чи дають його твердження пояснення феномену еволюції, появі на Землі людини, її розуму? Які сильні та слабкі сторони "тейярдизму" ви би змогли підкреслити? 

Перечитайте визначення завдань теософії одним із її талановитих пропагандистів:

"Найвище, до чого людина може звернути свій погляд, вона іменує словом "божественне ". І вона повинна своє вище призначення мислити у деякому зв'язку з цим божественним. Тому й та мудрість, що виходить за межі чуттєвого, мудрість, що розкриває їй її єство та тим самим - призначення, може бути названа "божественною мудрістю "або Теософією".

(Р.Штайнер)

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!