Завдання 29 Проблема спрямування історичного процесу

Завдання 29 Проблема спрямування історичного процесу

"Найбільшого розповсюдження серед піфагорійців набули наступні положення: по-перше, що душа безсмертна, по-друге, що вона перевтілюється в інші види тварин, ... по-третє, що все, що колись відбулось, через певні періоди часу відбувається знову, і нового абсолютно нічого немає ...".

(Порфірій)

"Якщо ж вірити піфагорійцям, то я коли-небудь із цією ж паличкою у руці буду знову так само вести бесіду із вами, що так салю як і зараз будете сидіти переді мною, і так само повториться і усе інше ".

(Евдем)

"Яка користь людині в усій її праці, яку вона робить під сонцем? Немає нічого нового під сонцем! Покоління відходять й покоління приходять, а земля віковічно стоїть! І сонце сходить, і сонце заходить, і поспішає до місця свого, де сходить воно. Віє вітер на південь, і на північ вертається; крутиться, крутиться він та й іде, і на круг свій вертається вітер... Всі речі - v праці: не може людина переповісти всього; не сповниться око баченням, не сповниться вухо слуханням. Що було, то воно й буде, і що робилось, буде робитьсь, і немає нічого нового під сонцем... ".

(Книга Еклезіаста, 1)

Як ви вважаєте, чим було викликане стійке в давні часи уявлення про неодмінне повторення всього, що відбувалось в історії? Чи можете ви окреслити саме світоглядні аспекти такого твердження? - Ознайомтесь на цю тему із судженнями більш близького до нас за часом філософа.

"Якщо б життя не було повторенням, чим би воно тоді було? Хто б забажав бути дошкою, на якій теперішнє кожну мить пише нові літери та епітафії минулому? Хто б схотів піддатися миттєвим, все новим і новим враженням, що лише розбещують та спокушають? Навіть якщо би сам Господь не бажав повторення, світ ніколи би не створився. Тоді Бог або задовольнявся би єдиними планами, задумами, або знищив би створене, щоби зберігати його у спогадах. Він того не зробив, а тому світ існує і тримається на тому, що життя с повторення. Повторення - сама дійсність, повторення - це сенс існування. Хто хоче повторення, той дозрів духовно. Діалектика повторення нескладна, адже те, що повторюється, було, інакше не можна було би й повторити, але сама та обставина, що це вже було, надає повторенню новизну...".

(С.Кіркегор)

Спробуйте вдуматись у наведені міркування й вилучити із них деякі важливі аспекти здійснення історичного процесу. Чи приймаєте ви тезу автора про те, що повторення надає історичному процесу стабільності й постає основою відчуття новизни? Як співвідноситься повторення із часом? "Саме число віків, нібито днів, якщо ми будемо їх рахувати за тими періодами часу, що вказані у Писанні, буде сім... Так перший вік, як би перший день, триває від А дама до потопу. Другий - від потопу до Авраама; вони є рівними не за тривалістю часу, а за числом поколінь... Потім від Авраама до пришестя Христового... слідує три віки, а саме: від Авраама до Давида, від Давида до переселення у Вавилон, від переселення у Вавилон до різдва Христового. Всього виходить п'ять віків. Тепер йде шостий, якого не варто вимірювати ніяким число.» поколінь... Опісля цього віку Господь нібито відпочиває у сьомий день... Тоді ми вивільнимось, побачимо та возлюбимо, возлюбимо та восхвалимо! Ось те, чим ми будемо без кінця!".

(Аврелій Августин)

Яка концепція історії подана у даному міркуванні? Чим вона відрізняється від античного бачення історії? Чи набуває в даній версії історії вона свого спрямування? Які критерії руху історії постають тут найпершими та найважливішими? - Порівняйте таке бачення історії із наступним:

"Люди відгукуються спочатку на необхідне; згодом звертають увагу на корисне; відтак помічають зручне; пізніше розважаються насолодами та розбещуються розкошами; нарешті божеволіють, тринькаючи своє майно. Характер народів спочатку є грубим, потім-суворим, пізніше - ніяким, згодом - витонченим і нарешті - аморальним".

(Джамбаттіста Віко)

Що в даному уривку постає основою для виділення історичних епох? Чи згідні ви із таким тлумаченням історії? Що в ньому можна вважати позитивним, а що - негативним?

"Все існуюче піддане змінам та псуванню; у тому нас переконує непереборна сила природи... Усяка форма правління може йти до занепаду подвійним шляхом, оскільки псування проникає або ззовні, або зароджується у ній самій. Перша не підпорядкована яким-небудь незмінним правилам, тоді як для другої порядок встановлений від природи ".

(Полібій)

Наведена позиція переконує нас у тому, що все у світі так чи інакше піддане деградації. Як ви вважаєте, чи існують якісь реальні підстави для такого типу висновків? Якими вони можуть бути? - Поясніть це за допомогою конкретних прикладів. Порівняйте наведене твердження із іншими, досить відмінними поглядами на хід суспільно-історичних процесів.

"Явища природи підпорядковані незмінним законам, замкнені у колі завжди однакових коловоротів. Все відроджується і все гине; і в послідовних поколіннях, через які рослини та тварини відтворюються, час у кожну мить лише повторює образ того, що він сам вибудував. Послідовний рух людей, навпаки, становить видовище, що змінюється від століття до століття. Розум, пристрасті, свобода безперервно породжують нові події. Всі події сплетені ланцюгом причин і наслідків, що зв'язують цей стан світу з усіма попередніми станами ".

(А.Р.Тюрго)

Чи існують реальні підстави протиставляти характер природних змін змінам соціальної історії? Чи правильно, на вашу думку, виділяє автор даного уривка причини розбіжностей між цими змінами?

"Без сумніву прогрес може бути більше або менше швидким, але ніколи розвиток не піде назад. Принаймні до тих пір, доки земля посідатиме те саме місце у світовій системі і поки загальні закони цієї системи не викличуть на земній кулі загального потрясіння чи змін, які би більше не дали змоги людському родові на ній зберігатися, розгортати свої здібності й знаходити джерела існування ".

(Ж.А.Кондросе)

Якою мірою можна вважати виправданими переконання у незворотному ході суспільного прогресу? Чи можете ви із даного уривка зробити висновок щодо того, на чому ґрунтується віра автора у прогрес? Спробуйте з'ясувати, чи відрізняється від наведеного переконання міркування І.Я.Франка:

"Поступ не тримається одного місця, а йде, мов буря, з одного краю до іншого, лишаючи по часах оживленого духу пустоту та занепад... В історії людства бачимо два великі факти, що дивують нас як... надзвичайно важливі для поступу, як, мабуть, жодні інші. Цими фактами є: винайдення письма і винайдення друку. Обидва ті факти стоять, як велетенські верстові стовпи на межах великих епох. Людство споконвіку прагне до однієї мети - до щастя. Того щастя вона досягне аж тоді, коли наука і праця зіллються для неї воєдино, коли всяка наука її буде корисною працею для суспільства, а всяка праця буде виявом її розвинутої думки, розуму, науки ".

(І.Я.Франко)

Прокоментуйте наведені міркування. Що кладе І.Я.Франко в основу поступу? Якою мірою сучасні уявлення про розвиток суспільства відповідають його твердженням? Чому відкриття письма та друкарства письменник вважав найважливішими подіями в історії поступу?

"Освіченість, якщо розглядати її з боку індивіда, полягає в тому, що він здобуває собі те, що знаходиться перед ним, для себе. З боку же всесвітнього духу (як субстанції) освіченість (і досвід) означає лише те, що ця субстанція передає собі свою самосвідомість... Наука відтворює цей рух освіченості у його повноті та необхідності... Метою постає проникнення духу у те, що таке знання... З одного боку, потрібно витримати довжину цього шляху, оскільки колений момент його є необхідним. З іншого боку, на кожному із них слід затриматись, бо кожний момент є деяка індивідуальна цілісна форма і розглядається лише остільки абсолютно, оскільки ... ціле розглядається у своєрідності такого визначення".

(Г.Гегель)

Спробуйте вдуматись у зазначене описування причин та засад прогресивного розвитку, з'ясувати, що рухає прогресом, яке значення для його здійснення мають часткові форми, яке значення для розвитку історії мають інтереси окремої людини.

"Свобода - це шлях людини в часі. Людина рухається до свободи, прагне свободи, виборює свободу. Цей рух, напевне, є можливим завдяки розуму. Розумом ми називаємо бажаючу все пізнати відкритість... Розум дає нам уявлення про істинне, використовуючи для цього форми розсудкового мислення. Розгортаючи їх, розум встановлює єдність усього мислимого ".

(К.Ясперс)

Дайте аргументовану оцінку такому розумінню спрямування історії. Нарешті, виходячи із численних попередніх тверджень про історію, проведіть аргументований аналіз нижченаведеного, досить експресивного вислову Ф.Ніцше:

"В одному із віддалених куточків всесвіту, що мерехтить нескінченними сонячними системами, була колись зірка, на якій розумні тварини винайшли пізнання. Це була найбільш пихата й брехлива хвилина "всесвітньої історії", але всього лише хвилина. Після кількох подихів природи зірка охолола, а розумні тварини повинні були померти ".

(Ф.Ніцше)

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!