Завдання 27 Предмет, особливості та завдання філософії історії

Т. 8.: Філософія історії

Завдання 27 Предмет, особливості та завдання філософії історії

Ознайомтесь із особливостями виникнення філософії історії як особливого напряму дослідження.

"Термін "філософія історії" винайшов у XV1I1 cm. Вольтер, який розумів як всього лише картину, або наукову історію, тобто той спосіб історичного мислення, коли історик самостійно мислить про предмет замість того, щоби повторювати історії, вичитані із старовинних книжок. Цим же терміном скористався Гегель та інші автори у кінці X VIII cm., але вони надали йому іншого сенсу: в них він позначав просто всезагальну або всесвітню історію. Трете значення даного терміна можна знайти у деяких позитивістів XIX ст.: для них філософія історії значила відкриття загальних законів, що керують ходом подій, про які повинна розповідати історія ".

(Р. Дж. Колінгвуд)

Спробуйте самостійно проінтерпретувати основні етапи становлення філософії історії та пояснити чинники зміни її проблематики.

"Філософія історії - творіння сучасності, дитя XVIII ст., як і багато чого іншого. Вона перебуває у найтіснішому зв'язку із сучасною етикою та культурою, завдання та питання яких без історії вже не можуть бути вирішеними, а тому змушували давно відому оповідальну історію звернутись до міркування, до порівняння . та до поняття розвитку, щоби зрозуміти саму себе як вершину розвитку. Тим самим філософське осмислення історії було протиставлене вивченню природничих та математиці... Від тих часів боротьба між філософією природи та філософією історії постала як одна із найважливіших тем сучасного духу ".

(Е.Трьольч)

Чим відрізняється другий опис становлення філософії історії від першого? У яких найперших наукових зв'язках постає філософія історії? Чому це так? Чому вона увійшла у конфлікт із природознавством? - Спробуйте це пояснити, виходячи із наведених фрагментів та власних знань.

Ознайомтесь із окресленнями найперших завдань філософії історії та дайте їм свою оцінку.

"Нащо може знадобитись вивчення історичних подій та станів, що колись та для чогось склались у тій чи іншій країні, якщо вони більше не повторюються і не можуть бути передбачені? - Причина скоріше тут у тому, що ми хочемо виконати заповідь давнього оракула - пізнати самих себе, свої властивості й сили задля того, щоби влаштувати своє земне життя ".

(В.Ключевський)

Спробуйте пояснити, яким чином осмислення історії може допомогти людині пізнати саму себе? Яким чином це може вплинути на людську життєдіяльність? - Для аргументованої відповіді на ці питання скористайтесь ще одним міркуванням на тему завдань філософії історії:

"Якщо ми не наважимось мислити, існує лише один шлях створення ілюзії того, що ми виконуємо якусь корисну функцію, а саме: притримуватись течії безперервно змінних підходів... Це захистить нас від гострої незручності стикнутись із фундаментальними проблемами життя суспільства... ".

(С.В.Ф.Хеллоуей)

Чому повинно слугувати філософське осмислення історії? Спробуйте аргументувати, чому поза філософією історії не може бути надійного орієнтування в процесах суспільного життя.

Ознайомтесь також із досить скептичним твердженням щодо можливостей філософії історії:

".. Досвід та історія вчать, що народи та уряди ніколи нічому не навчилися із історії та не діяли у відповідності із тими повчаннями, що їх можна було отримати із історії".

(Г.В.Ф.Гегель)

Дайте оцінку наведеному твердженню відомого філософа. Якою мірою ви згідні із його твердженнями? Чим вони, на ваш погляд, виправдані? Чи можете ви навести приклади, які б свідчили, що із історії можна зробити повчальні висновки? - Порівняйте це твердження із дещо відмінним підходом до оцінки уроків минулого:

"Вчення, яке задовільно пояснило би минуле в цілому, внаслідок цього свого досягнення неминуче отримало би духовну владу над майбутнім".

(О.Конт)

Поясніть, як ви розумієте твердження "духовна влада над майбутнім"? Що це значить реально? Чи можете ви навести приклади такого типу влади?

Спробуйте підвести підсумки знайомства із предметом філософії історії опрацюванням досить розгорнутого окреслення даного питання. 

(Джамбаттіста Віко)

Яка із наведених позицій видається вам більше виправданою? - аргументуйте свою відповідь.

«Протилежність логічному поняттю природи, як буттю речей, яке визначається загальнішій законами, складає, як я думаю, поняття історії,... тобто поняття одиничного бування... Продукти природи - це те, що вільно виростає із землі. Отже, природа є сукупністю всього того, що виникло саме собою і віддане власному зростанню. Протилежністю природі в цьому сенсі постає культура, як те, що або безпосередньо створене людиною, що діє відповідно до своїх цілей, яким вона надає цінності, або, якщо воно вже існувало раніше, ... свідомо виплекане нею заради цінності, яка із тим пов'язується... Природнича позиція є скоріше підпорядкованою історичній та культурологічній, оскільки остання постає значно ширшою за першу. Не лише природознавство постає продуктом культурного людства, але й сама "природа " в логічному смислі є ніщо інше, як теоретичне культурне благо, тобто значуще, цінне розуміння дійсності людським інтелектом... ".

(Г.Ріккерт)

Уважно перечитайте наведений фрагмент; спробуйте з'ясувати, чим саме протистоять явища природи та історії. Що, виходячи із міркувань філософа, можна вважати основою історії? На чому тримається історичний спосіб буття?

"Розум - це поєднання вражень та практичних навичок нашої душі, сума виховань всього людства... Таким є принцип історії людства. Якщо би його не було, не було би і самої історії. Якщо би людина все отримувала із себе самої, із середини себе, якщо би все отримане вона розвивала окремо від предметів зовнішнього світу, то існувала би історія людини, але не історія людства, не історія всього людського роду. Проте оскільки специфічна риса людини полягає якраз у тому, що ми народжуємось майже позбавленими навіть інстинктів, і лише завдяки вправам, що продовжуються все життя, стаємо людьми, остільки сама здатність людини до вдосконалення або ж деградації, заснована саме на цій особливості, робить і історію людства необхідно цілою та неперервним ланцюгом... ".

(І.Г.Гердер)

Спробуйте виділити у даному міркуванні те, що стосується: а) тих особливостей людини, що зумовлюють необхідність історії; б) ті особливості історії, що постають умовою буття людини людиною.

Вдумайтесь у наведений нижче уривок:

"Всеохоплююча концепція історії в її застосуванні не лише до людських дій, а й до самої природи, завдячує своїм існуванням в основному Ч.Дарвіну ".

(С.Александер)

Як ви вважаєте, чи можна із наведеного фрагмента зробити висновок про те, що історія є прямим і простим продовженням еволюції природи? –Зіставте таке бачення історії із наступним:

"Вчення про боротьбу за існування зупиняється на порозі культурної історії. Уся розумна діяльність людини с однією лише боротьбою із боротьбою за існування ".

(К.А.Тимірязєв)

Поясність своє розуміння положення "боротьба із боротьбою за існування". Як пов'язана із цим мораль? Рух історії як збільшення свободи?

"Філософія історії розглядає людину в сукупності дії у сіх світових сил, тобто у найвищій повноті, v найвищій конкретності. Людська доля осягається лише в цьому конкретному пізнанні філософії історії. І ця сукупність світових сил породжує дійсність вищого порядку, яку ми називаємо історичною дійсністю. Це - особлива та вища духовна дійсність. І хоча в історії діють та відіграють велику роль і матеріальні сили, і економічні фактори (за вченням історичного матеріалізму не можна не визнати часткової істини, але самий матеріальний фактор, що діє в історичній дійсності, має під собою глибокий духовний ґрунт ".

(М.О.Бердяєв)

Чим відрізняється підхід Бердяєва до розгляду історії? Які корені історичного він вважає найпершими та найважливішими? Чи згідні ви із тим, що матеріальні фактори історичного процесу мають під собою духовний ґрунт? - Поясніть своє розуміння даного моменту. 

"В історії немає нічого реального, окрім паперу, заповненого літерами".

(Сеньобос)

"Єдиною реальністю є теперішнє ".

(Г.Рейхенбах)

Прокоментуйте два наведені фрагменти. Що їх об'єднує? Чим вони різняться? Спробуйте осмислити наслідки позиції, що в них представлена: адже в такому разі історія позбавляється реальності, чи не так? Під сумнівом опиняється й можливість історичного пізнання. Якої ж реальності може набути історія при сповідуванні зазначених позицій?

"Не можна назвати такий логічний критерій, який визначив би, які із історичних відомостей та документів є корисними і важливими, а які ні. Бо ми тут маємо справу із практичною, а не теоретичною проблемою. Історик керується у своїх діях запитами певного моменту або певної епохи ".

(Б.Кроче)

Як ви вважаєте, що саме може слугувати аргументами в історичному пізнанні тоді, коли логічні критерії виявляються безсилими? Чи згідні ви взагалі із даним твердженням? - Порівняйте дану позицію із наступною.

"Глибока прірва відділяє історію, як вона відбувалась насправді, від тої історії, яку ми знаємо, і ця прірва може бути заповнена лише за допомогою уяви, реконструкції подій, відтворенням того, як вони повинні були би відбутися, - на основі тих неповних даних, які є в нашому розпорядженні. Це є акт творчості (або інтерпретації), подібний до мистецтва ".

(Л.Готшалк)

Чи згідні ви із суттєвою роллю уяви у справі історичної реконструкції минулого? Чи історична істина вимагає суворого дотримання фактів навіть тоді, коли вони є неповними?

Порівняйте також наведені нижче різні оцінки історичного пізнання.

«Історія являє собою організовану пам'ять людства. І ця пам'ять у вигляді писаної історії піддається численним викривленням".

(Ч.Райт Міллс)

"Факти із хроніки досить часто володіють здатністю раптом проливати світло на певні соціальні події та найбільш характерні для даного історичного моменту риси ".

(Дж. Де Сантіс)

Як ви можете охарактеризувати наведені вище дві позиції: а) як емпіризм; б) як прагматизм; в) як агностицизм; г) як раціоналізм?

"Історія-наука про людину. Вона, звичайно, використовує факти, але це є факти людського життя.. Але де взяти факт як такий - цей славнозвісний атом історії? Спробуємо проаналізувати будь-який факт, розкласти на складові елементи (матеріальні та духовні), спробуємо уявити його собі як складний підсумок дії загальних історичних законів, часткових обставин часу й місця, особистих властивостей, що притаманні кожній відомій або невідомій особі, - і ми побачимо, як швидко почне розпадатися, розповзатися, розшаровуватись усе це заплутане хитросплетіння. Чого - фактичних даних? - Ні, фактів створених, відтворених, вигаданих або змайстрованих істориком за допомогою гіпотез та припущень... Встановити факт - значить виробити його. Іншими словами - відшукати певну відповідь на певне питання ".

(Л.Февр)

На основі наведених уривків спробуйте прояснити, як співвідносяться між собою факти, гіпотези, розумові конструювання у пізнанні історії. Чи згідні ви із тим, що історія - це "організована пам'ять людства"?

Ознайомтесь, нарешті, із твердженнями видатного іспанського філософа XX ст. щодо методів історичного пізнання та прокоментуйте їх.

"Фізико-математичний розум або у грубій формі натуралізму, або у піднесеній формі спіритуалізму був не в змозі впоратись із людськими проблемами. Людина - не річ, але драма: її життя - чистий та універсальний випадок, що трапляється з кожним із нас і в якому кожний постає не чим іншим, як випадком ".

(Х.Ортега-і-Гасет)

Якщо стати на позицію філософа, то які методи історичного пізнання можна вважати найбільш виправданими?

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!