Завдання 8 Проблема істини у пізнанні, НУДПСУ

Завдання 8 Проблема істини у пізнанні

"Істина - це ніщо інше, як узгодженість між розумом, що судить, і тою реальністю, що стверджується в судженні; заблудження - їх незгода ".

(Ф.Аквінський)

Наведене розуміння істини є одним із найдавніших. Воно отримало назву "кореспондентської концепції істини" (істина відправляє до речей). Спробуйте оцінити таке розуміння істини, зокрема - прояснити, що таке відповідність уявлень та речей, як її можна встановити? Чи може взагалі бути відповідність між розумовими конструкціями та дійсними речами?

"Істина - це велике слово і ще більш велика справа. Якщо дух та душа людини ще здорові, то у неї при проголошенні даного слова повинні вище здійматися груди... Як правило ми називаємо істиною узгодженість предмета та наших уявлень... У філософському смислі, навпаки, істина у своєму абстрактному виразі взагалі означає узгодження деякого змісту із самим собою ".

(Г.Гегель)

Чим ви можете пояснити особливу урочистість звучання слова "істина" у міркуваннях Г.Гегеля? Чи згідні ви в цьому плані із Г.Гегелем? Як ви зрозуміли тезу про те, що філософське значення істини передбачає узгодженість певного змісту із самим собою? - Осмислюючи дану проблему, зверніться до міркувань, що її пояснюють:

".. Поняття істини безпосередньо прикладається не до речей, але до знань про предмети, що перебувають в мисленні. Істина та заблудження можливі лише там, де є судження. Тому істина у власному сенсі вміщена саме в мислення. Іншими словами, істинними можуть бути думки, але не речі. Але якщо розглядати відношення мислення до речей з позиції його засад, то доведеться заявити, що істина скоріше вміщена в речі, ніж у мислення. Коли я стверджую, що щось існує, то це буде істинним лише завдяки тому, що це існує в реальності... Онтологічна істина... Ітить піше те, що суще та істина взаємоперетворювані... ".

(Е.Жільсон)

Спробуйте пояснити своїми словами співвідношення логічної та онтологічної істини. Як би ви прокоментували твердження про те, що істина вміщена в речі? Що це значить? - 3 огляду на попередні тексти, поясніть, про яку істину - логічну чи онтологічну - йдеться у вислові Арістотеля:

"Казати про суще, що його немає, або про не-суще, що воно є, - значить казати хибне; а казати що суще є і не-суще не є, - значить казати істинне ".

(Арістотель)

Як ви вважаєте, наскільки може бути прийнятною дана концепція істини? Чи піддається в такому випадку сама істина перевірці?

"Істина не існує поза нами та над нами; вона можлива тільки тому, що ми в істині... "Я" - людина може бути джерелом істини: коли вона занурена у свою глибину, вона може бути в істині... Істина-аристократична, вона розкривається лише не багатьом; Ті розширення передбачає потрясіння свідомості, передбачає розплавлення та згоряння закам'янілого та закостенілого світу ".

(М.Бердяєв)

Як би ви назвали дану концепцію істини? Наскільки вона вам зрозуміла? Прийнятна? - Спробуйте пояснити своє до неї ставлення. Порівняйте нижченаведені критерії істини, дайте їм оцінку.

"Істинним слід завжди визнавати лише настільки очевидне, в чому неможливо було би знайти нічого, щоби давало хоч якийсь привід для сумніву ".

(Г.Лейбніц)

"Що є істина? - На це питання Понтія Пілата можна відповісти просто й переконливо... Відповідь ця полягає в наступному: твердження, судження, висловлюванн".

(М.Хайдеггер)

"Рефлектуючи буття людини, я відразу виявляюся тим, хто рефлектує своє власне буття. Унікальність становища полягає якраз в тому, що „ буття "- це моє буття ".

(Р.М.Цанер)

Спробуйте з'ясувати, в якому сенсі буття виявляється найближчим для людини, а в якому - найбільш далеким. Чому саме відношення до буття постає найважливішим для людини? Чи можна говорити про буття безвідносно до людини? Ознайомтесь, яким чином окреслює буття один із провідних теоретиків онтології XX ст. М.Гартман.

"Саме буття не можна ні визначити, ні пояснити. Але можна відрізняти види буття та аналізувати їх модуси. Тим самим їх можна висвітлювати із середини... Буття є останнє, про що припустимо запитувати. Але останнє не може бути визначеним. Адже визначати можна лише на основі чогось іншого, що стоїть за розшукуваним; саме ж останнє є тим, за чим вже нічого немає... Загальний спосіб буття для всіх способів буття - "буття взагалі", яке є властивим для будь-якого сущого ".

(М.Гартман)

Спробуйте зрозуміти, що значить те, що модуси (способи буття) сущого можна висвітлювати лише із середини? Де в наведених рядках є вказівка на те, що буття постає спільним для всього сущого, тобто тим, що робить дійсність єдиною та неперервною? Яким чином тут позначається єдність онтології та гносеології? - Для відповіді на ці питання використайте наведені нижче міркування сучасного австрійського філософа.

"Поняття буття не обмежується жодною категорією, а перевищує та охоплює все, тобто с висловлюванням про все. Це поняття принципово переходить всі межі,... охоплює абсолютно все, про що можна запитувати, мислити або знати: дійсне і можливе, субстанцію та її властивості, речі, а також: неречові змісти - думки й цінності, теперішнє, минуле та майбутнє...".

(Е.Корет)

"...світ, у тому сенсі, який ми тепер надаємо цьому слову, - це лише сукупність речей, які ми можемо послідовно розрізняти. Ті речі, які ми зараз не бачимо, слугують фоном для видимих речей, потім і вони виникнуть перед нами явно... І якщо кожна з них лише фрагмент, а світ лише зібрання... речей, то можна сказати, що світ в цілому - ... у свою чергу, також є величезним, колосальним фрагментом... і нічим більше... Таким постає перед нами світ: він не самодостатній, не слугує підставою для власного буття, а кричить про те, чого йому бракує, проголошує своє не-буття... Світ недостатній та фрагментарний, в основі цього об'єкта лежить дещо, що не с світом, не є тим, що нам дано. Таким чином, це „дещо "... с основною сутністю... її не можна шукати, як шукають будь-яку річ цього світу... За своєю природою основна сутність не є те, що дається, вона ніколи не присутня в пізнанні, будучи саме тим, чого бракує в будь-якій присутності. Як ми про неї дізнаємося?.. Ми помічаємо, що в мозаїці б раку є фрагмента, по дірці, що залишилась; бачимо саме його відсутність; він присутній завдяки тому, що його немає... Подібним чином основна сутність є тим, що за своєю природою вічно відсутнє, чого завжди у світі бракує... В силу свого характеру вона не може бути схожою на дане нам суще, що якраз с вторинним та обґрунтованим. За своєю природою основна сутність є чимось цілком інакшим, ні на що не схожим... ".

(Х.Ортега-і-Гассет)

Як філософ описує фрагментарність світу? Як Ви гадаєте: йдеться про фрагментарність світу чи нашого сприйняття світу? Яке місце "основної сутності" у нашому сприйнятті світу? Чому поняття буття є складним для визначення? - Спробуйте передати своїми словами основне у змісті наведеного міркування; як ви думаєте, чому саме плинність, мінливість речей наводить нас на думку про буття як таке?

Спробуйте пояснити для себе, чому та в якому сенсі буття виявляється в негативному окресленні. Чи можливі інакші способи визначення буття: наприклад, через перелік характеристик буття, через відношення буття до мислення тощо?

"... постійна можливість небуття поза нами та в пас обумовлює наші питання про буття. І небуття ще й накреслює контури відповіді: те, чим буття буде, з необхідністю підіймається на основі того, чим воно не є ".

(Ж.-П.Сартр)

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!