Семінар 5 Змагання за українську державність у 1917 – 1920 рр.
« НазадЗМ 4. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ НА ПОЧАТКУ ХХ ст.Тема 5. БОРОТЬБА ЗА ВІДРОДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОСТІ УКРАЇНИ(1917 – 1920 рр.)План лекції:
Семінар 5 Змагання за українську державність у 1917 – 1920 рр.Мета: осмислити процеси, що відбулися в українському суспільстві впродовж 1917-1921 рр. Охарактеризувати і порівняти державотворчу діяльність Української Центральної Ради, гетьманату Павла Скоропадського та Директорії. Визначити особливості зовнішньої та внутрішньої політики українських урядів періоду національно-демократичної революції 1917-1921 рр. Проаналізувати причини поразки українських визвольних змагань 1917-1921 рр. Питання для обговорення:
Методичні вказівки до семінару:Готуючи відповідь на перше питання, студенти повинні усвідомлювати, що економічний розвиток українських земель на початку ХХ ст. відбувався суперечливо і неоднозначно. Втім кількісні та якісні зрушення суттєво змінили не лише господарську, але й соціальну структуру українського суспільства, що спричинило зростання кількості міського населення, з одного боку, та загострення соціальних й національних суперечностей на початку ХХ ст. в українських землях, – з іншого. У цьому контексті доцільно з’ясувати, наскільки події революції 1905 – 1907 рр. та Першої Світової війни 1914 – 1918 рр. вплинули на зростання національного самосвідомості українців. В процесі підготовки до відповіді на друге питання варто звернути увагу на ситуацію в Україні після Російської Лютневої революції 1917 р. і чинники активізації українського національного руху. Слід проаналізувати специфіку українського державотворчого процесу за часів діяльності Української Центральної Ради, Гетьмана П. Скоропадського, Директорії УНР. Особливу увагу зверніть на зносини українських урядів з більшовицькою Радою Народних комісарів, на прорахунки в питаннях як статусу України, так і в сфері пріоритетних завдань державного будівництва. Обґрунтуйте причини розмежування політичних сил у визначенні форм державного устрою та зовнішньополітичних пріоритетів. У третьому питанні необхідно звернутися до короткого порівняльного аналізу соціально-економічних та національно-культурних перетворень українських урядів доби Національно-визвольних змагань 1917 – 1920 рр. Охарактеризуйте процес формування опозиції українській владі всередині суспільства. Визначте здобутки і прорахунки українських урядів в процесі реалізації соціально-економічних та національно-культурних реформ. Аналізуючи четверте питання необхідно звернути увагу на обставини проголошення ЗУНР та етно-конфесійну й політичну специфіку регіону. Проаналізуйте соціально-економічну політику уряду ЗУНР та особливості державотворчих процесів. Визначте обставини та історичне значення проголошення Злуки УНР і ЗУНР. З’ясуйте причини поразки ЗУНР. Ключові поняття і терміниАвтономія, Українська Центральна Рада, самостійники, Універсал, УНР, Тимчасовий уряд Росії, Рада народних Комісарів, Ультиматум РНК, українсько-більшовицька війна, Український Національний Союз, Гетьманат, консервативна ідея, Директорія, анархізм, отаманщина, УСРР, політика «воєнного комунізму», інтервенція, сепаратний мир, Акт Злуки, ЗУНР, Українська Галицька армія, Варшавська угода 1920 р., Ризький мирний договір 1921 р. Питання для самостійної роботи:
Методичні вказівки і рекомендації:Відповідь на перше питання потрібно розпочати з дипломатичного визнання УЦР. Розглянути підвалини революції та національно-політичні сили в українській революції. Готуючи відповідь на друге питання щодо соціально-економічної політики центральної Ради, радимо розпочати зі знайомства з її офіційними документами, зокрема, Універсалами, де віддзеркалюються ці проблеми. Необхідно звернути увагу на місце цих проблем в діяльності Центральної Ради та увага до їх вирішення. Особливу увагу звернути на земельне питання в Україні та реалізацію його у відповідності з положеннями ІІІ Універсалу Центральної Ради. Варто бути ознайомленим також з податковою політикою уряду УНР. Аналізувати третє питання необхідно розпочати з розгляду політики Радянської Росії щодо України, акцентуючи увагу на її намаганні будь-що реалізувати ідею єдиної і неділимої Росії. Дослідити питання встановлення влади рад в Україні, зокрема харківський з‘їзд Рад 1917 р. та українсько-більшовицьку війну 1917-1918 рр. Висвітлення четвертого питання щодо зміни економічної політики більшовицької партії на початку 1920-х років вимагає передусім аналізу соціально-економічного і політичного становища в Україні у цей період, а саме – ознак занепаду промисловості та сільського господарства, спричиненого політикою «воєнного комунізму», падіння життєвого рівня населення та характеристики повстанського руху, що поширився на значній території України. Відповідь на п’яте питання слід розпочати з ознайомленням з процесами, що відбувалися в західноукраїнських землях на завершальному етапі Першої світової війни і утворення Західноукраїнської Народної Республіки. Після цього проаналізувати стан відносин між ЗУНР Українською державою часів Гетьманату та Українською народною республікою. Після цього ознайомитись з ініціативою провідних діячів ЗУНР щодо об'єднання з Наддніпрянською Україною, з процесом такого об'єднання, зокрема з прелімінарним договором від 1 грудня 1918 року та актом злуки 22 січня 1919 р., що відбувся в Києві, звернувши увагу на засідання Трудового конгресу, який проходив після цього акту та його рішення. Крім цього необхідно орієнтуватись в причинах, котрі перешкоджали практичному втіленню в життя Акту злуки. В шостому питанні потрібно усвідомити передумови українсько-польської війни, виходячи з політики усіх політичних сил Польщі щодо західноукраїнських земель і, зокрема, політику у відношенні проголошеної ЗУНР. Слід також бути обізнаним з політикою Антанти щодо українсько-польського конфлікту, звернути увагу на зацікавленості Англії та Франції в існуванні сильної Польщі, знати перебіг українсько-польської війни та вміти проаналізувати її наслідки з огляду на рішення Паризької мирної конференції і, зокрема, Верховної Ради Антанти. Необхідно ознайомитися з передумовами радянсько-польської війни, акцентуючи увагу на умовах Варшавської угоди від 20 квітня 1920 року і, зокрема, Варшавської конференції від 24 квітня. Крім того потрібно простежити хід радянсько-польської війни, ознайомитись з утворенням Галицької Соціалістичної Радянської Республіки, з відношенням населення західноукраїнських земель до радянської влади. Слід також ознайомитись з політикою Англії та Франції щодо радянсько-польського воєнного конфлікту, вказати на їх ініціативу, спрямовану, з одного боку, на допомогу Польщі, а з іншого – на зупинення наступу радянських військ та пропозиції про встановлення радянсько-польського кордону, так званої «лінії Керзона». Варто звернути увагу на обставини, котрі змусили радянську Росію на початок переговорів з Польщею і підписання Ризького мирного договору та проаналізувати цей договір з точки зору його умов. Готуючи наступні питання необхідно знати про стосунки УНР з Кримською Крайовою Українською Радою, з командуванням білогвардійської армії, миттєвою реакцією більшовицького уряду Росії на ці стосунки. Необхідно знати про події, що відбувалися у серпні – жовтні 1920 року на півдні України, роль армії Н. Махна в розгромі армії Врангеля та її подальшу долю. Важливо дослідити селянський повстанський рух в Україні. Підсумком підготовки до заняття є основні наслідки української національної революції 1917-1920 рр., уроки революції.
Історичні джерелаЗ відозви ради Товариства Українських Поступовців до українського громадянства (8 березня 1917 р.)Українці! Громадяне! Товариші! Слушний час прийшов, Україна, віками пригнічена, зведена до етнографичної маси, обкрадена й позбавлена всього – навіть національного ім‘я свого – рушає в «сем‘ї вольній, новій» визволених народів до нового життя. Час не стоїть і не жде на одсталих. Рушаймо вперед бадьоро й сміливо туди, де занялась вже зоря нашого національного визволення і воскресення. Зложене з автономних громад усієї України «Товариство Українських Поступовців», що з 1897 року аж до останніх днів вело на Україні національно-культурну й політичну роботу під прапором автономії України, федерації всіх народів Росії й парляментарного устрою держави, – гаряче вітає новий лад, що розчинив широко тюремні брами для народів і поклав шлях для вільного їх розвитку. Іменем рідного краю закликає «Товариство» організовані громади і все громадянство українське до праці на українській ниві. Українці! Громадяне! Підпирайте новий державний лад, бо він і тільки він несе волю Україні і що більша наша участь у йому, то ширших прав собі здобудемо. Організуйтеся, бо тільки в поєднанні сила. Скидайтеся на національний фонд український, бо в матеріяльних засобах підпора до практичної роботи. Закладайте українські школи, насамперед народні, українізуйте теперешні, дбайте про середню й вищу освіту – бо тільки в нашій школі наша будучи ість. Відживляйте і засновуйте «Просвіти» й інші товариства, бо в них осередок культурної праці та початок организації наших сил. Піддержуйте українську пресу, бо вільне слово рознесе по всіх світах про наші домагання, бо вільне слово наше – символ воскресення і його поставимо ми тепер на сторожі наших прав. Виясняйте народові вагу і значіння подій, основи вільного ладу; освідомляйте й розкривайте очі всім незрячим, бо тільки свідомий народ не дасть вирвати здобуті вже права. […] Готуйтеся до всенародньої Установчої Ради, де наш голос, голос великого українського народу повинен залунати чутно, твердо й однодушне, обстоюючи автономію рідного краю й вільний федеративний лад у державі. Рада Товариства Українських Поступовців Цит. за: Українська суспільно-політична думка в 20 столітті: Документи і матеріали / Ред. Гунчак Т., Сольчаник Р. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://chtyvo.org.ua/authors/Hunchak_Taras/Ukrainska_suspilno_politychna_dumka_v_20_stolitti_Dokumenty_i_materialy_Tom_1
З Першого Універсалу Української Центральної Ради(10 червня 1917 р.)Народ Український! Народе селян, робітників, трудящого люду! Волею своєю ти поставив нас, Українську Центральну раду, на сторожі прав і вольностей української землі. Найкращі сини твої, виборні люди від сіл, від фабрик, від солдацьких казарм, од усіх громад і товариств українських вибрали нас, Українську Центральну раду, і наказали нам стояти й боротися за ті права та вольності. […] Хай буде Україна вільною. Не одділяючись від всієї Росії, не розриваючи з державою російською, хай народ український на своїй землі має право сам порядкувати своїм життям. Хай порядок і лад на Вкраїні дають вибрані вселюдним, рівним, прямим і тайним голосуванням Всенародні українські збори (Сойм). Всі закони, що повинні дати той лад тут у нас, на Вкраїні, мають право видавати тільки наші Українські збори. […] Ніхто краще нас не може знати, чого нам треба і які закони для нас лучші. Ніхто краще наших селян не може знати, як порядкувати своєю землею. І через те ми хочемо, щоб… право порядкування нашими українськими землями, право користування ними належало тільки нам самим нашим Українським зборам (Соймові). […] І ми, Українська Центральна рада, вволили волю свого народу, взяли на себе великий тягар будови нового життя і приступили до тієї великої роботи. Ми гадали, що центральне російське правительство простягне нам руку в сій роботі, що в згоді з ним ми, Українська Центральна рада, зможемо дати лад нашій землі. Але Тимчасове російське правительство одкинуло всі наші домагання, одіпхнуло простягнену руку українського народу. […] А найголовніші домагання ті були такі: Щоб російське правительство прилюдно окремим актом заявило, що воно не стоїть проти національної волі України, проти права нашого народу на автономію. Щоб центральне російське правительство по всіх справах, що торкаються України, мало при собі нашого комісара по українських справах. Щоб місцева власть на Вкраїні була об’єднана одним представником від центрального російського правительства, себто вибраним нами комісаром на Вкраїні. Щоб певна частина грошей, які збираються в центральну казну з нашого народу, була віддана нам, представникам сього народу, на національно-культурні потреби його. Всі ці домагання наші центральне російське правительство одкинуло. […] І тепер, народе український, нас приневолено, щоб ми самі творили нашу долю. Ми не можемо допустити край наш на безладдя та занепад. Коли Тимчасове російське правительство не може дати лад у нас, коли не хоче стати разом з нами до великої роботи, то ми самі повинні взяти її на себе. Се наш обов‘язок перед нашим краєм і перед тими народами, що живуть на нашій землі. І через те ми, Українська Центральна рада, видаємо сей Універсал до всього нашого народу і оповіщаємо: однині самі будемо творити наше життя. Отже, хай кожен член нашої нації, кожен громадянин села чи города однині знає, що настав час великої роботи. Од сього часу кожне село, кожна волость, кожна управа повітова чи земська, яка стоїть за інтереси українського народу, повинна мати найтісніші організаційні зносини з Центральною радою. Там, де через якісь причини адміністративна влада зосталась в руках людей, ворожих до українства, приписуємо нашим громадянам повести широку, дужу організацію та освідомлення народу і тоді перевибрати адміністрацію. В городах і тих місцях, де українська людність живе всуміж з іншими національностями, приписуємо нашим громадянам негайно прийти до згоди й порозуміння з демократією тих національностей і разом з ними приступить до підготовки нового правильного життя. Центральна рада покладає надію, що народи неукраїнські, що живуть на нашій землі, також дбатимуть про лад та спокій в нашім краю і в сей тяжкий час вседержавного безладдя дружно, одностайно з нами стануть до праці коло організації автономії України. І коли ми зробимо сю підготовчу організаційну роботу, ми скличемо представників від усіх народів землі української і виробимо закони для неї. Ті закони, той увесь лад, який ми підготовимо, Всеросійське Учредительне зібрання має затвердити своїм законом. Народе український. Перед твоїм вибраним органом – Українською Центральною радою стоїть велика і висока стіна, яку їй треба повалити, щоб вивести народ свій на вільний шлях. Треба сил для того. Треба дужих, сміливих рук. Треба великої народної праці. А для успіху той праці насамперед потрібні великі кошти (гроші). До сього часу український народ всі кошти свої оддавав у Всеросійську центральну казну, а сам не мав, та немає й тепер від неї того, що повинен би мати за се. І через те ми, Українська Центральна рада, приписуємо всім організованим громадянам сіл і городів, всім українським громадським управам і установам з 1 числа місяця липня (іюля) накласти на людність особливий податок на рідну справу і точно, негайно, регулярно пересилати його в скарбницю Української Центральної ради. Народе український! В твоїх руках доля твоя. В сей трудний час всесвітнього безладдя й роспаду докажи своєю одностайністю і державним розумом, що ти, народ, народ хліборобів, можеш гордо і достойно стати поруч з кожним організованим, державним народом, як рівний з рівним. Ухвалено у Києві. Року 1917, місяця червня (іюня), числа 10. Цит. за: Уряди Центральної Ради – Документи // Урядовий портал Кабінету Міністрів України. – Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=1212864&cat_id=661174.
Другий Універсал Української Центральної Ради(3 липня 1917 р.)
Громадяни землі Української! […] Временне правительство, стоячи на сторожі завойованої революційним народом волі, визнаючи за кожним народом право на самоозначення і відносячи остаточне встановлення форми його до Учредительного зібрання, простягає руку представникам української демократії – Центральній раді і закликає в згоді з ним творити нове життя України на добро всієї революційної Росії. Ми, Центральна рада, яка завжди стояла за те, щоб не одділяти Україну од Росії... з задоволенням приймаємо заклик правительства до єднання і оповіщаємо всіх громадян України: Українська Центральна рада, яка обрана українським народом через його революційні організації, незабаром поповниться на справедливих основах представниками інших народів, що живуть на Україні, від їх революційних організацій і тоді стане тим єдиним найвищим органом революційної демократії України, який буде представляти інтереси всієї людності нашого краю. Поповнена Центральна рада виділить наново з свого складу окремий одповідальний перед нею орган – Генеральний секретаріат, що буде представлений на затвердження Временного правительства як носитель найвищої крайової влади Временного правительства на Україні. В цім органі будуть об‘єднані всі права і засоби, щоб він як представник демократії всієї України і разом з тим як найвищий крайовий орган управління мав змогу виконувати складну роботу організації та впорядкування життя всього краю в згоді з усією революційною Росією. В згоді з іншими національностями України і працюючи в справах державного управління як орган Временного правительства, Генеральний секретаріат Центральної ради твердо йтиме шляхом зміцнення нового ладу, утвореного революцією. Прямуючи до автономного ладу на Україні, Центральна рада в згоді з національними меншостями України підготовлятиме проекти законів про автономний устрій України для внесення їх на затвердження Учредительного зібрання. Вважаючи, що утворення краєвого органу Временного правительства на Україні забезпечує бажане наближення управління краєм до потреб місцевої людності в можливих до Учредительного зібрання межах, і визнаючи, що доля всіх народів Росії міцно зв‘язана з загальними здобутками революції, ми рішуче ставимось проти замірів самовільного здійснення автономії України до Всеросійського Учредительного зібрання. Що торкається комплектування українських військових частин, то для цього Центральна рада матиме своїх представників при кабинеті військового міністра, при Генеральному штабі і при Верховному головнокомандуючому, які будуть брати участь в справах комплектування окремих частин виключно українцями, поскільки таке комплектування, по опреділенню військового міністра, буде являтись, з техничного боку, можливим без порушення боєспособності армії. Оповіщаючи про це громадян України, ми твердо віримо, що українська демократія, яка передала нам свою волю, разом з революційною демократією всієї Росії та її революційним правительством прикладе всі свої сили, щоб довести всю державу, і зокрема Україну, до повного торжества революції. Голова Української Центральної ради М. Грушевський Генеральний секретаріат Української Центральної ради: Голова Генерального секретаріату В. Винниченко Генеральні секретарі: Х. Барановський, М. Стасюк, О. Шульгин, В. Садовський, Б. Мартос, І. Стешенко Генеральний писар П. Христюк У Києві. 1917 року, липня 3-го дня. Цит. за: Уряди Центральної Ради – Документи // Урядовий портал Кабінету Міністрів України. – Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=1212864&cat_id=661174.
З Третього Універсалу Української Центральної Ради(7 листопада 1917 р.)
Народе Українский і всі народи України! Тяжка і трудна година впала на землю республики Російської. На півночі в столицях іде межиусобна і крівава боротьба. Центрального правительства нема, і по державі шириться безвластя, безлад і руїна. Наш край так само в небезпеці… І ми, Українська Центральна рада, твоєю волею во ім‘я творення ладу в нашій країні, во ім‘я рятування всеї Росії, оповіщаємо: Віднині Україна стає Українською народною Республікою. Не відділяючись від республіки Російської і зберігаючи єдність її, ми твердо станемо на нашій землі, щоб силами нашими помогти всій Росії, щоб вся республіка Російська стала федерацією рівних і вільних народів. До Установчих зборів України вся власть творити лад на землях наших, давати закони і правити надлежить нам, Українській Центральній раді, і нашому правительству – Генеральному секретаріатові України. Отож, оповіщаємо: До території Народної Української Республіки належать землі, заселені у більшості українцями: Київщина, Поділля, Волинь, Чернігівщина, Полтавщина, Харківщина, Катеринославщина, Херсонщина, Таврія (без Криму). Остаточне визначення границь Української Народної Республіки, що до прилучення частин Курщини, Холмщини, Вороніжчини і суміжних губерній і областей, де більшість населення українське, має бути встановлено по згоді організованої волі народів. Всіх же громадян сих земель оповіщаємо: Віднині на території Української Народної Республіки існуюче право власності на землі поміщицькі та інші землі нетрудових хазяйств сільськогосподарського значіння, а також на удільні, монастирські, кабінетські та церковні землі касується. Признаючи, що землі ті є власність всього трудового народу і мають перейти до нього без викупу, Українська Центральна рада доручає генеральному секретареві по земельних справах негайно виробити закон про те, як порядкувати земельним комітетам, обраним народом, тими землями до Українських Установчих зборів… На території Народної Республіки України з цього дня установлюється по всіх підприємствах вісім годин праці. Тяжкий і грізний час, який перебуває вся Росія, а з нею і наша Україна, вимагає доброго упорядкування виробництва, рівномірного розпреділення продуктів споживання і кращої організації праці. І через те приписуємо Генеральному секретарству праці від цього дня разом з представництвом від робітництва встановити державну контролю над продукцією на Україні, пильнуючи інтересів як України, так і цілої Росії. […] Волею і іменем Українскої Республіки ми, Українська Центральна рада, станемо твердо на тому, щоб мир було встановлено якнайшвидше. Для того ми вживемо рішучих заходів, щоб через центральне правительство примусити і спільників, і ворогів негайно розпочати мирні переговори. Так само будемо дбати, щоб на мирному конгресі права народу українського в Росії і по за Росією не було в замиренню порушено. Але до миру кожен громадянин Республіки України, разом з громадянами всіх народів Російської Республіки, повинен стояти твердо на своїх позиціях як на фронті, так і в тилу. […] Однині на землі республіки Української смертна кара касується. Всім ув’язненим і затриманим за політичні виступи, зроблені до цього дня, як уже засудженим, так і незасудженим, а також і тим, хто ще до відповідальності не потягнений, дається повна амністія. Про се негайно буде виданий закон. Суд на Україні повинен бути справедливий, відповідний духові народу. З тою метою приписуємо Генеральному секретарству судових справ зробити всі заходи до упорядкування судівництва і привести до згоди з правними поняттями народу. Генеральному секретарству внутрішніх справ приписуємо: Вжити всіх заходів до закріплення і поширення прав місцевого самоврядування, що являються органами вищої адміністративної влади на місцях, і до встановлення найтіснішого зв’язку і співробітництва його з органами революційної демократії, що має бути найкрайщою основою вільного демократичного життя. Так само в Українській Народній Республіці має бути забезпечено всі свободи, здобуті всеросійською революцією: свободу слова, друку, віри, зібраннів, союзів, страйків, недоторканности особи і мешкання, право і можливість уживання місцевих мов в зносинах з усіма установами. Український народ сам довгі роки боровся за свою національну волю і, нині її здобувши, буде твердо охороняти волю національного розвитку всіх народностей на Україні сущих, тому оповіщаємо, що народам: великоруському, єврейському, польському та іншим на Україні признаємо національно-персональну автономію для забезпечення їм права і свободи самоврядування в справах їх національного життя, та доручаємо нашому Генеральному секретарству національних справ подати нам в найближчому часі законопроект про національно-персональну автономію. Справа продовольча є корінь державної сили в цей тяжкий і відповідальний час. Українська Народна Республіка повинна напружити всі свої сили і рятувати як себе, так і фронт і ті частини Російської Республіки, які потрібують нашої допомоги. Громадяни! Іменем Народної Республіки в федеративній Росії ми, Українська Центральна рада, кличемо всіх до рішучої боротьби з усяким безладдям і руїнництвом та до дружнього великого будівництва нових державних форм, які дадуть великій і знеможеній республіці Росії здоровля сили і нову будучину. Вироблення тих форм має бути переведене на Українських і Всеросійських Установчих зборах. Днем виборів до Українських Установчих зборів призначаємо 27 грудня (декабря) 1917 року, а днем скликання – 9 січня (января) 1918 року. Про порядок скликання Українських Установчих Зборів негайно видано буде закон. У Київі 7 листопада (ноября) 1917 року. Цит. за: Уряди Центральної Ради – Документи // Урядовий портал Кабінету Міністрів України. – Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=1212864&cat_id=661174.
З Четвертого Універсалу Української Центральної Ради (9 січня 1918 р.)Народе України. Твоєю силою, волею, словом стала на землі українській вільна Народна Республіка, справдилась колишня давня мрія батьків твоїх – борців за вольности і права трудящих. Але в тяжку годину відродилась воля України. Чотири роки лютої війни знесилили наш край і людність. Фабрики товарів не виробляють. Заводи спиняються. Залізниці розхитані. Гроші в ціні падають. Хліба зменьшується. Насуває голод. По краю розплодились юрби грабіжників і злодіїв, особливо, коли з фронту посунуло військо, счинивши криваву різню, заколот і руїну на нашій землі. […] А тим часом Петроградське правительство народних комісарів, щоб привернути під свою владу вільну Українську Республіку, оповістило війну Україні і насилає на наші землі свої війська красногвардейців – большевиків, які грабують хліб у наших селян і без всякої плати вивозять його в Росію, не жаліючи навіть зерна, наготовленого на засів, вбивають неповинних людей і сіють скрізь безладдя, злодіяцтво, безчинство. МИ, УКРАЇНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАДА, зробили всі заходи, щоб не допустити цеї братовбивчої війни двох сусідніх народів, але петроградське правительство не пішло нам назустріч і веде далі криваву боротьбу з нашим народом і Республікою… […] Однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною державою українського народу. Зо всіма сусідніми державами, як то Росія, Польша, Австрія, Руминія, Туреччина та інші, ми хочемо жити в згоді й приязні, але ні одна з них не може втручатися в життя самостійної Української Республіки. Власть у ній буде належати тільки народові України, іменем якого, поки зберуться Українські Установчі збори, будемо правити ми, Українська Центральна рада, представництво робочого народу, селян, робітників і солдатів, та наш виконавчий орган, який однині матиме назву Ради Народних Міністрів. Отож, насамперед приписуємо правительству Республіки нашої – Раді Народних Міністрів – від цього дня вести розпочаті вже нею переговори про мир з центральними державами цілком самостійно й довести їх до кінця, незважаючи ні на які перешкоди з боку яких-небудь інших частин бувшої Російської імперії, і установити мир, щоб край наш розпочав своє господарське життя в спокою й згоді. Що ж до так званих «більшовиків» та інших напасників, які нищать та руйнують наш край, то приписуємо правительству Української Народної Республіки твердо й рішуче взятися до боротьби з ними, а всіх громадян нашої республіки закликаємо: не жалуючи життя боронити добробут і свободу нашого народу… З тим, як армія буде демобілізуватись, приписуємо відпускати вояків, після підтвердження мирних переговорів – роспустити армію зовсім, а потім замість постійної армії завести народню міліцію, щоб військо наше служило охороні робочого народу, а не бажанням пануючих верств… Коли вояки наші повернуться додому, народні ради – волосні й повітові – та міські думи мають бути переобрані в час, який буде приписано, щоб і вояки наші мали в них голос. А тим часом, аби встановити на місцях таку власть, до якої б мали довір‘я й яка спиралась на всі революційно-демократичні верстви народу, правительство повинно закликати до співробітництва з місцевими самоврядуваннями ради селянських, робітничих і солдатських депутатів, вибраних з місцевої людності. В справі земельній комісія, вибрана на останній сесії нашій, вже виробила закон про передачу землі трудовому народові без викупу, прийнявши за основу скасування власності й соціалізацію землі, згідно з нашою постановою на сьомій сесії. Закон цей буде розглянено за кілька день в повній Центральній раді і Рада Народних Міністрів вживе всіх заходів, щоб передача землі в руки трудящих уже до початку весняних робіт через земельні комітети неодмінно відбулась. Ліси ж, води і всі багатства підземні, яко добро українського трудящого народу, переходить в порядкування уряду Народної Української Республіки. […] приписуємо Раді Народних Міністрів негайно приступити до переведення всіх заводів і фабрик на мирний стан, на вироблення продуктів, потрібних насамперед трудящим масам. […] Правительство Республіки має підняти промисловість держави, має розпочати творчу роботу у всіх галузях, де всі безробітні могли б знайти працю і прикласти свої сили та вжити всіх заходів до забезпечення скалічених та потерпівших од війни… Однині Народна Українська Республіка бере в свої руки найважніші галузі торгівлі і всі доходи з неї повертатиме на користь народу… Так само приписуємо встановити державно-народний контроль над всіми банками, які кредитами (позиками) нетрудовим масам допомагали визискувати класи трудові. Однині позичкова поміч банків має даватися, головним чином, на піддержку трудовому населенню та на розвиток народного господарства Української Народної Республіки, а не спекуляцію та ріжну банкову експлуатацію (визиск). […] Рада Народних Міністрів повинна рішуче боротися зо всіма контрреволюційними силами, а всякого, хто кликатиме до повстання проти самостійної Української Народної Республіки – до повороту старого ладу, того карати, як за державну зраду. Всі ж демократичні свободи, проголошені 3-м Універсалом, Українська Центральна рада підтверджує і зокрема проголошує: в самостійній Народній Українській Республіці всі нації користуватимуться правом національно-персональної автономії, признаним за ними законом 9 січня… Ми наказуємо всім громадянам нашим проводити вибори до них як найпильніше, вжити всіх засобів, щоб підрахунок голосів [було] закінчено як найскорше, щоб за кілька тижнів зібрались всі наші Установчі збори – найвищий господар і впорядник землі нашої і закріпили свободу, лад і добробут Конституції нашої незалежної Української Народної Республіки на добро всього трудящого народу її тепер і на будуче сьому ж найвищому нашому органові належатиме рішити про федеративний зв’язок з народними республіками бувшої Російської держави. До того ж часу всіх громадян самостійної Української Народної Республіки кличемо непохитно стояти на сторожі добутої волі та прав нашого народу і всіма силами боронити свою долю від усіх ворогів селянсько-робітничої самостійної Республіки Української. Українська Центральна рада у Києві 9 січня 1918 р. З оригіналом згідно: Секретар Української Центральної ради А. Постоловський Цит. за: Уряди Центральної Ради – Документи // Урядовий портал Кабінету Міністрів України. – Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article? art_id=1212864&cat_id=661174. З законів від 29 квітня 1918 року про тимчасовий державний устрій Українигетьмана Павла Скоропадського"Про гетьманську владу"1) Влада управи належить виклбючно до Гетьмана України в межах всієї Української Держави. 2) Гетьман стверджує закони, й без його санкції ніякий закон не може мати сили. 3) Гетьман призначає Отамана Ради Міністрів. Отаман Міністрів складає Кабінет і представляє його в повнім складі на затвердження Гетьмана. Гетьман затверджує і скасовує Кабінет у повнім його складі. Гетьман приймає і звільняє інших урядових осіб в раді, коли для останніх не обґрунтовано законом іншого порядку призначення і звільнення. 4) Гетьман є найвищий керівничий всіх зносин Української держав из закордонними державами. 5) Гетьман є верховний воєвода Української Армії та Флоти. 6) Гетьман оголошує області на військовому, осадному або виключному стані. 7) Гетьманові належить помилування засуджених, полегшення кари й загальне прощення зроблених проступків з скасуванням протии них переслідування і визволення їх від суду й кари, а також складання державних поборів і дарования милості в особистих випадках, коли цим не порушуються нічиї охоронені законом інтереси та громадянські права. 8) Накази й розпорядження Гетьмана закріплюються Отаман-Міністром або відповідним йому Міністром. Права й обов‘язки українських козаків і громадян11) Умови придбання прав українського козацтва та громадянства, а так само їх утрачення означають ся законом. 12) Захист Рідного Краю се обов‘язок кожного козака та громадянина Української Держави. 13) Українські козаки та громадяни повинні платити установлені законом податки й мита, а також відбувати повинності згідно з постановою закону. 14) Ніхто не може підлягати переслідуванню за проступне діяння іншим способом, як тільки означеним законом. 15) Ніхто не може бути затриманий під сторожею інакше, як лише у випадках, означених законом. 16) Ніхто не може бути суджений і покараний інакше, як тільки за проступні діяння, передбачені в час їх здійснення законами. 17) Оселя кожного непорушна. Робити обшук й арешт в будинку без згоди його господаря можливо не інакше, як у випадках і в порядку, означених законом. 18) Кожний український козак і громадянин має право вільно вибирати мешкання і працю, набувати і продавати майно та без заборони виїжджати за кордно Української Держави. 19) Власність непорушна. Примусове вилучення нерухомого майна, коли це необхідно для якої-небудь державної чи громадської користі, можливе не інакше, як за відповідну платню. 20) Українські козаки та громадяни мають право робити зібрання, в межах, нешкідливих законам, мирно й без зброї. 21) Кожний може в межах, установлених законом, висловлювати й писати свої думки, а так само розповсюджувати їх шляхом друку або іншими засобами. 22) Українські козаки та громадяни мають право гуртувати громади й спілки в межах, непротивних законам. Про раду міністрів і про міністрів34) Напрямок і об‘єднання праці окремих секцій по прикметам як законодавства, так і найвищої Державної Управи складається на Раду Міністрів. 35) Керування ділами Ради Міністрів складається на Генерального Секретаря і на підлягаючу йому Державну Генеральну Канцелярію. 36) Отаман-Міністер і Міністри відповідають перед Гетьманом за загаьний хід державної управи. Кожний з них окремо відповідає за свою діяльність і розпорядки. 37) За проступні по посаді діяння Отаман-Міністр і Міністри підлягають громадській і карній відповідальності на основах, в законі означених. Про генеральний суд42) Генеральний Суд Української Держави уявляє собою найвищого хоронителя і захисника закону та Найвищий Суд України для справ судівництва й адміністративних. 43) Генеральний Суд оголошує до загальної відомості всі закони й накази Уряду, слідкуючи за законністю їх видання. 44) Порядкуючий Генеральний Суддя та всі Генеральні Судді призначаються Гетьманом. Гетьман всієї України Павло Скоропадський Отаман Ради Міністрів Микола Устимович 29 квітня 1918 р. Київ» Цит. за: Хрестоматія з історії України / Упоряд. та автор коментарів Уривалкін О.М. – К.: КНТ, 2007. – С. 340-343.
Звернення Директорії Української Народної Республіки від 22 січня 1919 р.«Іменем Української Народної Республіки Директорія оповіщає народ Український про велику подію в історії нашої землі української. 3-го січня 1919 року в м. Станіславові Українська Національна Рада Західної Української Народної Республіки, як виразник волі українців бувшої Австро-Угорської імперії і як найвищий їх законодавчий чинник, торжественно проголосила злуку Західної Української Народної Республіки – в одноцільку, суверену Народну Республіку. Вітаючи з великою радістю цей історичний крок західних братів наших, Директорія Української Народної Республіки ухвалила тую злуку прийняти і здійснити на умовах, які зазначені в постанові Західної Української Народної Республіки від 3-го січня 1919 року. … Однині народ Український, визволений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об‘єднаними дружними зусиллями всіх своїх синів будувати нероздільну, самостійну Державу Українську на благо і щастя всього її трудового люду. 22 січня 1919 року, у м. Києві. Голова Директорії Володимир Винниченко Члени Симон Петлюра, Андрій Макаренко, Панас Андрієвський, Федір Швець». Цит. за: Хрестоматія з історії України / Упоряд. та автор коментарів Уривалкін О.М. – К.: КНТ, 2007. – С. 357.
Література [1;5;7;8;9;10;12; 31; 33; 34; 51; 54; 63; 82; 101; 126; 131; 137; 138; 139; 140; 156; 158; 161; 166; 173; 174; 183; 191; 196; 197; 210; 211; 214] З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!
|