Роздрукувати сторінку
Главная \ Методичні вказівки \ Методичні вказівки \ 2989 Тема 5 Діяльність торгівців цінними паперами, Архітектура комп’ютерів, ДУТК

Тема 5 Діяльність торгівців цінними паперами, Архітектура комп’ютерів, ДУТК

« Назад

Тема 5 Діяльність торгівців цінними паперами

(4 години)

План лекційного заняття до теми №8: 

1.Торговці як посередники на ринку цінних паперів.

2. Види діяльності торговців цінними паперами.

3. Загальні вимоги до договорів, що укладаються торговцями.

4. Система документообігу торговця цінними паперами.

5. Проблеми та перспективи розвитку діяльності торгівців цінними паперами України

6. Державне регулювання посередницької діяльності на ринку цінних паперів.

1. Торговці як посередники на ринку цінних паперів 

Посередницька діяльність щодо випуску та обігу цінних паперів також є різновидом фінансової діяльності у сфері господарювання, яка характеризується такими ознаками:

  • є підприємницькою діяльністю;

  • регулюється:

- кодексами: ГК України

- законами України: “Про цінні папери і фондову біржу”; “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”; “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”; “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”;
- підзаконними нормативно-правовими актами, серед яких:

а) Правила здійснення торговцями цінними паперами комерційної та комісійної діяльності по цінних паперах, затверджені наказом НКЦПФР;

б) Ліцензійні умови провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів, затверджені НКЦПФР та комітетом з питань регуляторної політики та ін.;

  • здійснюється суб'єктами господарювання зі специфічним статусом торговців цінними паперами, для яких операції з цінними паперами становлять виключний вид їх діяльності або яким така діяльність дозволена законом;

  • торговці цінними паперами можуть створювати фондові біржі, діяльність яких спрямовується виключно на органі-зацію укладання угод купівлі-продажу та їх похідних.

Різновидами посередницької діяльності, що здійснюється торговцями цінними паперами, є:
- виконання за дорученням, від імені та за рахунок емітента обов'язків по організації передплати на цінні папери або їх реалізації іншим способом;

- купівля-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені, за дорученням і за рахунок іншої особи;
- купівля-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені та за свій рахунок;
- діяльність з управління цінними паперами;
- необхідність ліцензування посередницької діяльності у сфері випуску та обігу цінних паперів (ст. 357 ГК України; п. 57 ст. 9 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”), яке здійснюється НКЦПФР відповідно до встановлених умов (Ліцензійні умови провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів, затверджені ДК з питань регуляторної політики та НКЦПФР);
- встановлення обмежень для торговців цінними паперами, які мають ліцензію на здійснення будь-якого виду посередницької діяльності у сфері випуску та обігу цінних паперів у формі заборони:
1) безпосередньо або побічно володіти майном іншого торговця цінними паперами, вартість якого перевищує розмір, встановлений законом;
2) здійснювати торгівлю: (а) цінними паперами власного випуску; (б) акціями того емітента, у якого він безпосередньо або побічно володіє майном у розмірі понад 5% СК.

Фондовий ринок (ринок цінних паперів) - сукупність учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо розміщення, обігу та обліку цінних паперів і похідних (деривативів).

Ринок цінних паперів поділяється на первинний та вторинний.

Первинний ринок цінних паперів - сукупність правовідносин, пов’язаних з розміщенням цінних паперів.

Вторинний ринок цінних паперів - сукупність правовідносин, пов’язаних з обігом цінних паперів.

На первинному ринку розміщуються вперше випущені (емітовані) цінні папери, відбувається мобілізація капіталів корпораціями, товариствами, підприємствами і запозичення коштів ними та державою. Іншими словами, через первинний ринок здійснюється фінансування виробничого процесу: підприємства отримують необхідні їм грошові ресурси.

 Первинне розміщення цінних паперів може виконуватися у двох формах:

відкрите (публічне) розміщення цінних паперів – це розміщення ЦП публічних акціонерних товариств серед інвес-торів, яких повинно бути більше 100 фізичних або юридичних осіб – неакціонерів товариства. Діючі акціонери не мають пере-важного права на придбання емітованих цінних паперів.

Відкрите розміщення проводиться способом публікації пові-домлення у відповідних засобах масової інформації про продаж цінних паперів. Це розміщення характеризується заздалегідь невизначеною кількістю інвесторів;

закрите (приватне) розміщення цінних паперів – це розміщення ЦП публічних або приватних акціонерних товариств серед заздалегідь визначеного кола, не більше 100 фізичних та юридичних осіб, крім акціонерів товариства. Закрите розміщення проводиться опублікуванням повідомлень серед осіб, які є заздалегідь визначеними.

Публічне розміщення цінних паперів є основним методом залучення капіталу, зокрема іноземного, та виходу емітентів на міжнародні фондові ринки через проведення процедури IPO. 

На вторинному ринку обертаються цінні папери, які вже реалізовані на первинному, тобто тут продаються та купуються раніше випущені цінні папери, відбувається зміна їх власників. Через механізми організованої торгівлі не лише крупні інвестиційні та фінансові інститути, а й дрібні та середні інвестори отримують доступ до цінних паперів емітентів. Вторинний ринок виконує велику кількість функцій: від функції перерозподілу контролю за компаніями шляхом придбання великих пакетів акцій до функції індикатора стану справ окремого емітента, окремих галузей та економіки в цілому.

На первинному ринку до емітента поступають перші інвестиції. На вторинному ринку відбувається перерозподіл прав власності на уже випущені раніше цінні папери.

З точки зору організації, вторинний ринок поділяється на позабіржовий (вуличний) та біржовий.Термін «вуличний ринок» (торгівля з прилавку) зберігається з тих далеких часів, коли лондонські брокери укладали угоди просто на вулиці чи в кафе. Позабіржовий ринок ще називають децентралізованим, на відміну від біржового – централізованого.

Біржовий ринок пов’язують з поняттям фондової біржі як особливо організованого, як правило, вторинного ринку цінних паперів, що сприяє підвищенню мобільності капіталу і виявленню реальних ринкових цін активів. Історично позабіржовий ринок передує біржовому. Позабіржовий ринок охоплює ринок операцій із цінними паперами поза біржею: первинне розміщення, а також перепродаж цінних паперів тих емітентів, що не бажають потрапити на біржу. 

Учасниками (ринку ЦП) фондового ринку є:

1. Емітенти - юридичні особи, Автономна Республіка Крим або міські ради, а також держава в особі уповноважених нею органів державної влади, які від свого імені розміщують емісійні цінні папери та беруть на себе зобов'язання щодо них перед їх власниками.

2. Інвестори в цінні папери - фізичні та юридичні особи, резиденти і нерезиденти, які набули права власності на ЦП з метою отримання доходу від вкладених коштів та/або набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів відповідно до законодавства.

3. Інституційними інвесторами є ІСІ (пайові та корпоративні інвестиційні фонди), інвестиційні фонди, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії, інші фінансові установи, які здійсню-ють операції з фінансовими активами в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, перед-бачених законодавством, також за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збере-ження реальної вартості фінансових активів.

4. СРО професійних учасників фондового ринку – неприбут-кове об'єднання учасників фондового ринку, що провадять про-фесійну діяльність на фондовому ринку з торгівлі цінними па-перами, управління активами інституційних інвесторів, депози-тарну діяльність (діяльність реєстраторів та зберігачів), утворе-не відповідно до критеріїв та вимог,установлених НКЦПФР.

5. Професійні учасники фондового ринку - юридичні особи, які на підставі ліцензії, виданої НКЦПФР, провадять на фондовому ринку професійну діяльність, види якої визначені законами України. 

Професійна діяльність на фондовому ринку - діяльність юридичних осіб з надання фінансових та інших послуг у сфері розміщення та обігу цінних паперів, обліку прав за цінними паперами, управління активами інституційних інвесторів, що відповідає вимогам, установленим до такої діяльності цим законодавством.

На фондовому ринку здійснюються наступні види професійної діяльності:

1. Діяльність з торгівлі цінними паперами;

2. Діяльність з управління активами інституційних інвесторів;

3. Депозитарна діяльність;

4. Діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку. 

Професійні учасники фондового ринку - юридичні особи, які на підставі ліцензії, виданої Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, провадять на фондовому ринку професійну діяльність, види якої визначені законами України. 

Торгівці ЦП - професійні учасники РЦП - господарські товариствами, для яких операції з цінними паперами є виключним видом діяльності, а також банки.

Не вважається професійною діяльністю з торгівлі цінними паперами:

1) розміщення емітентом власних цінних паперів;

2) викуп емітентом власних цінних паперів;

3) проведення юридичними особами та фізичними особами - підприємцями розрахунків з використанням векселів та/або заставних;

4) провадження юридичними особами на підставі договорів комісії або договорів доручення купівлі-продажу (обміну) цінних паперів через торговця цінними паперами, який має ліцензію на провадження брокерської діяльності, а також на підставі договорів купівлі-продажу або міни, укладених безпосередньо з торговцем цінними паперами;

5) внесення цінних паперів до статутного капіталу юридичних осіб.

Без участі торговця цінними паперами можуть здійснюватися такі операції:

  • дарування та спадкування цінних паперів;

  • операції, пов'язані з виконанням рішення суду;

  • придбання акцій відповідно до законодавства про приватизацію.

2. Види діяльності торговців цінними паперами 

Професійна діяльність з торгівлі цінними паперами включає:

  • андеррайтинг;

  • брокерську діяльність;

  • дилерську діяльність;

  • діяльність з управління цінними паперами;

Окремим видом послуг, які можуть надавати своїм клієнтам торгівці ЦП, є надання послуг зберігача цінних паперів. Депозитарні послуги, різновидом яких є послуги зберігачів, пов'язані, на відміну від зазначених вище, не так з торгівлею цінними паперами, як з механізмом обліку прав власності на цінні папери. 

Слід зазначити, що необхідною умовою проведення таких видів діяльності ТЦП є наявність сплачений грошима відповідного розміру статутного капіталу:

  • дилерську діяльність: не менш як 500 тисяч гривень;

  • брокерську діяльність - не менш як 1 мільйон гривень;

  • андеррайтинг або діяльність з управління цінними паперами - не менш як 7 мільйонів гривень.

Крім того, у статутному капіталі торговця цінними паперами частка іншого торговця не може перевищувати 10%. 

Андеррайтинг - розміщення (підписка, продаж) цінних паперів торговцем цінними паперами за дорученням, від імені та за рахунок емітента.

Торгівець цінними паперами проводить всю підготовчо-оцінювальну роботу на підприємстві, реєструє випуск цінних паперів у НКЦПФР, а потім вже розміщує цінні папери шляхом відкритої передплати.

Діяльність торгівця цінними паперами з розміщення (підписка, продаж) цінних паперів торговцем цінними паперами за дорученням, від імені та за рахунок емітента, тобто андеррайтинг викликає інтерес для підприємця-емітента, оскільки, виплативши торгівцю цінними паперами комісійну винагороду, емітенту немає потреби займатися роботою, пов’язаною з розповсюдженням цінних паперів. Торгівець цінними паперами, який проводить розміщення цінних паперів, може викупити весь випуск (або його частину) за власні кошти, а потім розповсюдити їх серед широкого кола інвесторів, отримавши прибуток за рахунок різниці між цінами придбання в емітента і продажу їх інвесторам. При цьому емітенту гарантується, що передплатою буде покрито необхідний процент емісії.

У разі публічного розміщення цінних паперів андеррайтер може брати на себе зобов'язання за домовленістю з емітентом щодо гарантування продажу всіх цінних паперів емітента, що підлягають розміщенню, або їх частини. Якщо випуск цінних паперів публічно розміщується не в повному обсязі, андерайтер (ТЦП) може здійснити повний або частковий викуп нереалізованих цінних паперів за визначеною в договорі фіксованою ціною на засадах комерційного представництва відповідно до взятих на себе зобов’язань.

З метою організації публічного розміщення цінних паперів андеррайтери можуть укладати між собою договір про спільну діяльність. 

Брокерська діяльність - укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів (зокрема договорів комісії, доручення) щодо цінних паперів від свого імені (від імені іншої особи), за дорученням і за рахунок іншої особи.

Брокери завжди діють на фондовому ринку як агенти, тобто виражають волю та інтереси своїх клієнтів. За виконання доручених дій клієнти сплачують брокерам комісійну винагороду. Брокери можуть здійснювати посередницькі функції як на біржовому, так і на позабіржовому ринках цінних паперів. Вони відкривають і ведуть власні рахунки та рахунки клієнтів у депозитаріях і розрахунково-клірингових установах. Розрізняють брокерів, які працюють в офісі брокерської фірми, та брокерів, які безпосередньо виконують замовлення клієнтів на біржових торгах.

Основним документом, що визначає відносини брокера і клієнта, є договір доручення чи договір комісії. Договір укладають у письмовій формі, він засвідчує права й обов’язки брокера стосовно його клієнта. За договором доручення брокер діє як повірений, тобто від імені клієнта і за його рахунок. У цьому разі головне завдання брокера — знайти для клієнта на ринку цінні папери, які б задовольняли його за ціною, або продати за дорученням клієнта цінні папери, які йому належать, за вказаною ціною. Брокер на підставі договору доручення про купівлю цінних паперів знаходить на ринку папери, потрібні клієнтові. Від імені клієнта брокер укладає договір із власником цінних паперів, а клієнт зі свого рахунка сплачує їхнє придбання. За свої послуги брокер отримує комісійну винагороду. Якщо клієнт доручає продати цінні папери, угода здійснюється за аналогічною схемою, тільки клієнт надає цінні папери покупцеві, а той здійснює оплату їх.
Здійснюючи угоду за договором комісії, брокер діє як комісіонер і укладає угоди від власного імені, але за рахунок клієнта. В цьому разі клієнт, уклавши з брокером договір комісії, переказує йому грошові кошти на купівлю цінних паперів (поставляє брокерові цінні папери для продажу), які брокер обліковує на забалансових рахунках «депо». Відповідно до договору комісії клієнт переказує брокерові грошові кошти на купівлю цінних паперів у повному обсязі або частково, згідно з умовами договору. Брокер зобов’язаний окремо вести облік власних ресурсів та залучених коштів. Якщо брокер діє за договором комісії, умовами договору може бути передбачено, що брокер має право зберігати грошові кошти клієнтів, які призначені для купівлі цінних паперів або отримані від продажу цінних паперів. Ці грошові кошти брокер може використовувати для отримання доходу, якщо це передбачено договором комісії.Частину доходу брокер зобов’язаний ппереказати клієнтові.

Під час виконання операцій із цінними паперами в процесі комісійної діяльності брокери зобов’язані:

  • діяти в інтересах клієнтів;

  • попереджати клієнтів про ризики конкретної угоди з цінними паперами;

  • узгоджувати з клієнтом рівень можливого ризику щодо виконання операцій купівлі-продажу або обміну цінних паперів, зокрема й щодо ліквідності цінних паперів, що купуватимуться;

  • виконувати договори та замовлення клієнтів у порядку їх надходження, якщо інше не передбачене договором;

    у першу чергу виконувати операції із цінними паперами за договорами та замовленнями клієнтів, а потім — власні операції з такими самими цінними паперами;

  • у разі зацікавленості брокера, яка заважає йому виконати замовлення клієнта на найвигідніших умовах, брокер зобов’язаний негайно повідомити про це клієнта. 

Дилерська діяльність - укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів щодо цінних паперів від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу, крім випадків, передбачених законом.

Дилер як інвестиційний посередник виступає у двох ролях:

- на первинному ринку він здійснює операції з випуску цінних паперів і стає їхнім власником для подальшого перепродажу;

- на вторинному — здійснює підтримку фондового ринку, покладаючи на себе зобов’язання з котирування цінних паперів, формує рівень цін на організованому ринку цінних паперів.

Ці ціни підлягають публічному котируванню, тобто вони оголошуються на біржі або в системі позабіржової торгівлі і доступні не лише дилерам, а й широкому загалу інвесторів. Здійснюючи публічні котирування, дилер може оголосити інші суттєві умови, необхідні для укладання договору купівлі-продажу: кількість цінних паперів, термін дії оголошених цін тощо. Учасник ринку, якого задовольнять ці вимоги, укладає угоду з дилером, котрий зобов’язаний виконати її.
Джерелом доходу дилера є різниця між ціною продажу певного цінного папера та ціною його придбання. Як правило, кожен дилер спеціалізується на проведенні операцій із цінними паперами певного виду. Відповідно, дилеру потрібна певна кількість грошових коштів та цінних паперів. Здебільшого дилерам видають ліцензію на проведення діяльності за наявності на банківському рахунку певної суми коштів та зобов’язання подальшої участі у спеціальних страхових фондах, які діють на фондовому ринку.

Дилери і брокери не мають права:

- розголошувати комерційну таємницю клієнтів, за винятком ви-падків надання такої інформації на вимогу уповноважених дер-жавних органів;
- задовольняти вимоги кредиторів за рахунок цінних паперів і грошових коштів, що належать клієнтам;
- передовіряти виконання замовлень третім особам, якщо це не передбачено договором із клієнтом;
- здійснювати брокерську й дилерську діяльність з цінними паперами, стосовно яких не зареєстровано інформацію про випуск та/або не здійснено реєстрацію випуску в порядку, визначеному чинним законодавством;
- здійснювати обмін одних цінних паперів на інші, якщо в обміні задіяні цінні папери, емітентом яких є торговець або його афільовані особи, тощо.

Діяльність з управління цінними паперами - діяльність, яка провадиться торговцем цінними паперами від свого імені за винагороду протягом визначеного строку на підставі договору про управління переданими йому цінними паперами та грошовими коштами, призначеними для інвестування в цінні папери, а також отриманими в процесі цього управління цінними паперами та грошовими коштами, які належать на праві власності установнику управління, в його інтересах або в інтересах визначених ним третіх осіб.

Для передання цінних паперів в управління оформлюють договір довірчого управління, за яким в управління передаються ТЦП(керівник), на певний термін цінні папери або грошові кошти, призначені для придбання цінних паперів. ТЦП має забезпечити окремий облік власних і отриманих від клієнта цінних паперів та грошових коштів. Здійснюючи довірче управління, ТЦП має право здійснювати стосовно цінних паперів і грошових коштів, відповідно до умов договору, будь-які дії в інтересах клієнта. Отримавши активи в управління, керівник здійснює угоди купівлі-продажу цінних паперів від власного імені, проте в договорах він має зазначити, що діє як керівник. Договір має передбачати, хто користуватиметься правами, що випливають із володіння цінними паперами: право голосу на зборах акціонерів, право на скликання позачергових зборів тощо. Зазвичай клієнти передають свої права ТЦП, однак це слід передбачати в договорі.
Керівник має право управляти активами особи, котра уклала з ним договір, здійснювати експертизу угод із цінними паперами, юридичне консультування й забезпечення емісії цінних паперів, проведення операцій із цінними паперами з обов’язковим обґрунтуванням доцільності їх, прогнозувати позицію ринку з метою визначення доцільності інвестицій.

Торговець цінними паперами має право укладати договори про управління цінними паперами з фізичними та юридичними особами.

Істотні умови договору про управління цінними паперами встановлюються законом та за домовленістю сторін.

Договір про управління цінними паперами не може укладатися торговцем цінними паперами з компанією з управління активами.

Торговець цінними паперами здійснює управління цінними паперами відповідно до вимог Цивільного кодексу України, цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Торговець цінними паперами веде облік цінних паперів, грошових коштів окремо для кожного клієнта та окремо від цінних паперів, грошових коштів та майна, що перебувають у власності торговця цінними паперами, відповідно до вимог, установлених НКЦПФР за погодженням з Міністерством фінансів України, а у випадках, установлених законодавством, - також з Національним банком України. На грошові кошти та цінні папери клієнтів, що передаються торговцям цінними паперами в управління, не може бути звернене стягнення за зобов'язаннями торговця цінними паперами, що не пов'язані із здійсненням ним функцій управителя.

Для провадження діяльності з управління цінними паперами грошові кошти клієнта зараховуються на окремий поточний рахунок торговця цінними паперами у банку окремо від власних коштів торговця цінними паперами, коштів інших клієнтів та відповідно до умов договору про управління цінними паперами. Торговець цінними паперами звітує перед клієнтами про використання їх грошових коштів.

Торговець цінними паперами вправі використовувати грошові кошти клієнтів, якщо це передбачено договором про управління цінними паперами.

Договором про управління цінними паперами може бути передбачено розподіл між сторонами прибутку, отриманого торговцем цінними паперами від використання грошових коштів клієнта.

Торговець цінними паперами зобов'язаний подавати на обрану ним фондову біржу інформацію про всі вчинені ним правочини з цінними паперами в строки і порядку, що визначені правилами фондової біржі.

Суть послуги з управління цінними паперами полягає в здійсненні торговцем цінними паперами в межах компетенції, наданої договором з клієнтом, комплексу дій і заходів щодо належних клієнту цінних паперів для досягнення визначеної договором мети. 

3. Загальні вимоги до договорів, що укладаються торговцями 

Принципи надання послуг торгівцями цінними паперами

Торгівці цінними паперами надаютьсвої послуги, виходячи з таких принципів:

- законність;

- довіра між замовником і клієнтом;

- пріоритетність інтересів клієнта;

- дотримання правил професійноїетики;

- відповідальність;

- платність;

- компетентність і професійність.

Обов'язки торгівців цінними паперами:

- діяти в інтересах клієнта;

- попереджати клієнтів (крім випадків володіння інформацією, що становить комерційну таємницю) про ризики конкретної угоди з цінними паперами;

- узгоджувати з клієнтом рівень можливого ризику щодо виконання операцій купівлі-продажу або обміну цінних паперів, у тому числі щодо ліквідності цінних паперів, що придбаватимуться;

- надавати клієнту інформацію щодо курсів цінних паперів;

- виконувати договори та замовлення клієнтів у порядку їх надходження, якщо інше не передбачено договором;

- у першу чергу виконувати операції з цінними паперами за договорами та замовленнями клієнтів, а потім власні операції з такими ж цінними паперами;

- у разі наявності у торгівця зацікавленості, яка перешкоджає йому виконати замовлення клієнта на найбільш вигідних умовах, торгівець цінними паперами зобов'язаний негайно повідомити про це клієнта.

При здійсненні торгівцем купівлі-продажу цінних паперів шляхом оприлюднення на заявлених умовах (ціна, мінімальна та максимальна кількість цінних паперів, термін дії зазначених умов), торгівець зобов'язаний укладати договори на цих умовах. У разі відмови торгівця від укладання договорів на заявлених умовах йому може бути висунуто позов про примусове укладення такого договору та/або відшкодування завданих збитків.

Загальні вимоги до договорів:

1. Договори (зміни до них) укладаються торговцем у письмовій формі з дотриманням вимог законодавства та засвідчуються підписами уповноважених осіб сторін та печаткою юридичної особи. Укладання договорів (разових замовлень) між торговцями, в тому числі на фондовій біржі за допомогою електронної торговельної системи, та між торговцем та клієнтом (контрагентом) у вигляді електронних документів відбувається у відповідності з законодавством України щодо електронного документообігу.

При цьому спосіб підтвердження достовірності підписів клієнта (контрагента) на договорах (разових замовленнях), а також відповідальність торговця за проведене підтвердження обумовлюються в договорі згідно з вимогами законодавства, в тому числі щодо електронного документообігу.

2. У залежності від виду професійної діяльності в реквізиті ідентифікації договору, що укладається торговцем, необхідно зазначати літерну ознаку (серію):

- договори на здійснення брокерської діяльності - "Б" , т.ч.:

- договори між торговцями, за якими один торговець, що діє за власний рахунок та у власних інтересах, виступає клієнтом іншого торговця на підставі договорів на здійснення брокерської діяльності або діяльності з управління цінними паперами – "ДБ";

- договори субброкериджу між торговцями, за якими один торговець, що діє за рахунок та в інтересах клієнтів, виступає клієнтом іншого торговця на підставі договорів на здійснення брокерської діяльності або діяльності з управління цінними паперами (якщо це обумовлено умовами договору з клієнтом) – "ББ";

- договори на здійснення дилерської діяльності - "Д" , в т.ч.:

- договори РЕПО - "ДР";

- договори на здійснення андеррайтингу - "А";

- договори на здійснення діяльності з управління цінними паперами - "У";

усі інші договори - "В".

Договори повинні мати наскрізну нумерацію крім договорів, що укладаються на фондових біржах.

3. Крім істотних умов договору, у договорах обов'язково має бути зазначено:

реквізити ідентифікації договору;

реквізити сторін:

для юридичної особи: повне найменування; ідентифікаційний код за ЄДРПОУ (для юридичної особи - резидента); номер реєстрації (для юридичної особи - нерезидента);

для фізичної особи:

прізвище, ім'я, по батькові, ідентифікаційний номер та дані паспорта (або інший документ, що відповідно до законодавства засвідчує особу) - для фізичної особи - резидента;

прізвище, ім'я, ідентифікаційний номер, у разі наявності, та дані паспорта (або інший документ, що відповідно до законодавства засвідчує особу) - для фізичної особи нерезидента;

місцезнаходження сторін;

серію, номер, дату видачі та строк дії ліцензій торговця на провадження відповідного виду професійної діяльності на фондовому ринку (крім договорів, що укладаються на фондових біржах) ;

у разі, якщо клієнтом (контрагентом) за договором є професійний учасник фондового ринку, вказуються серія, номер, дата видачі та строк дії його ліцензії на провадження відповідного виду професійної діяльності на ринку цінних паперів (крім договорів, що укладаються на фондових біржах);

предмет договору;

права та обов'язки сторін;

відповідальність сторін і порядок розгляду спорів, а саме: обсяг відповідальності сторін, умови, при яких сторони звільняються від відповідальності, а також застереження щодо порядку вирішення спорів, що можуть виникнути між сторонами в процесі виконання договору;

строк дії договору (у разі укладання строкового договору);

порядок зміни умов договору;

умови дострокового розірвання договору;

відомості про засоби зв'язку між сторонами договору, а також відомості про уповноважених осіб сторін, через яких сторони підтримують зв'язок, у разі, якщо такими особами не є особи, що підписали договір.

Для договорів, що укладаються торговцем (окрім договорів, що укладаються на фондовій біржі), місцем укладення договору визначається місцезнаходження торговця. У випадку укладення договору торговцем з іншим торговцем – місцезнаходження одного з них за домовленістю сторін договору.

4. При зміні умов або розірванні договору, що має наслідком виникнення, зміну або припинення взаємних зобов'язань торговця та його клієнтів, торговцю необхідно оформити таку зміну або розірвання додатковим договором (угодою), що містить умови зміни або розірвання договору, та відобразити такі факти у системі внутрішнього обліку та адміністративних даних торговця цінними паперами.

Додатковий договір, окрім умов, визначених п. 3 цього розділу Правил, обов'язково повинен містити:

посилання на основний договір,

фактичний стан виконання зобов'язань за основним договором на момент підписання додаткового договору,

необхідні дії щодо руху активів на виконання умов додаткового договору.

Додаткові договори та зміна розміру зобов'язань, а також відповідний рух активів при зміні умов або розірванні договору обов'язково підлягають відображенню у внутрішньому обліку торговця цінними паперами (відповідно до Розділів XIV та XV цих Правил) та в адміністративних даних торговців цінними паперами, складених відповідно до Положення про порядок складання та надання адміністративних даних щодо діяльності торговців цінними паперами, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 08.06.2004р. №279 (у редакції рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 27.12.2007р. №2380), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.01.2008р. за №60/14751 .

5. На фондових біржах договори укладаються з дотриманням правил біржі.

Вимоги до дилерських договорів

1.1. Предметом дилерського договору є купівля, продаж або міни цінних паперів або інших фінансових інструментів .

2. Дилерський договір, крім вимог, визначених розділом III цих Правил, має містити:

а) реквізити ідентифікації цінного папера або іншого фінансового інструменту: вид цінного папера або іншого фінансового інструменту ; найменування емітента емісійного [xx] цінного папера або іншого фінансового інструменту, номінальна вартість цінного папера або іншого фінансового інструменту (сума векселя для векселів) - у національній чи іноземній валюті, форма випуску та існування цінного папера, мі ж народний ідентифікаційний номер цінних паперів або іншого фінансового інструменту , якщо інше не встановлено законодавством; для емітента резидента його ідентифікаційний код за ЄДРПОУ, для емітента нерезидента - номер реєстрації, інші реквізити ідентифікації відповідно до виду фінансового інструменту;

б) кількість цінних паперів або інших фінансових інструментів ;

в) суму договору;

г) умови і термін оплати цінних паперів або інших фінансових інструментів , які є предметом договору;

ґ) умови, порядок і строк здійснення переходу прав власності на цінні папери або інші фінансові інструменти , сторону, відповідальну за перереєстрацію прав власності на цінні папери або інші фінансові інструменти.

Вимоги до договору на брокерське обслуговування

1.1. Предметом договору на брокерське обслуговування є надання послуг торговцем клієнту із зазначенням їх виду (послуги комісіонера або повіреного) щодо операцій з цінними паперами або іншими фінансовими інструментами .

2. Договір на брокерське обслуговування, крім вимог, визначених розділом III цих Правил, може містити:

надання торговцем клієнту додаткових послуг, зокрема надання інформаційних та консультаційних послуг щодо курсів цінних паперів або інших фінансових інструментів , умов їх обігу тощо ;

право торговця передовіряти виконання замовлень третім особам ;

умови укладання разових замовлень;

порядок надання звітів про виконання разових замовлень.

3. У договорі на брокерське обслуговування обов'язково вказується, чи є торговець керуючим рахунком в цінних паперах клієнта. У випадках коли торговець є керуючим рахунком в цінних паперах клієнта, договір повинен визначити повноваження та обов'язки торговця в якості керуючого рахунком . У договорі на брокерське обслуговування обов'язково вказується, чи повинен (може) клієнт перераховувати кошти на рахунок торговця для розрахунків за цінні папери або інші фінансові інструменти та чи повинні кошти в розрахунок за цінні папери або інші фінансові інструменти клієнта зараховуватись на рахунок торговця, або клієнт самостійно розраховується (отримує кошти) за цінні папери або інші фінансові інструменти

Вимоги до договору комісії

1.1. Предметом договору комісії є надання послуг з купівлі, продажу або міни цінних паперів або інших фінансових інструментів комісіонером від свого імені за рахунок та в інтересах комітента. Договір комісії містить в собі разове замовлення на виконання певного виду послуги щодо цінних паперів.

2. Договір комісії, крім вимог, визначених розділом III цих Правил, повинен містити:

а) реквізити ідентифікації цінного папера або іншого фінансового у національній чи іноземній валюті, форма випуску та існування , міжнародний ідентифікаційний номер, якщо інше не встановлено законодавством; для емітента резидента - його ідентифікаційний код за ЄДРПОУ, для емітента нерезидента - номер реєстрації, інші реквізити ідентифікації відповідно до виду фінансового інструменту ;

б) кількість цінних паперів або інших фінансових інструментів ;

в) сума договору;

г) умови і термін оплати цінних паперів або інших фінансових інструментів , які є предметом договору;

ґ) умови, порядок і строк здійснення переходу прав власності на цінні папери або інші фінансові інструменти , сторона, відповідальна за перереєстрацію прав власності на цінні папери або інші фінансові інструменти;

д) порядок нарахування та виплати комісіонерові плат

е) у договорі комісії обов'язково вказується, чи є торговець керуючим рахунком в цінних паперах клієнта. У випадках коли торговець є керуючим рахунком в цінних паперах клієнта, договір повинен визначити повноваження та обов'язки торговця в якості керуючого рахунком ;

є) у договорі комісії обов'язково вказується, чи повинен (може) клієнт перераховувати кошти на рахунок торговця для розрахунків за цінні папери або інші фінансові інструменти та чи повинні кошти в розрахунок за цінні папери або інші фінансові інструменти клієнта зараховуватись на рахунок торговця, або клієнт самостійно розраховується (отримує кошти) за цінні папери або інші фінансові інструменти .

Вимоги до договору доручення

1.1. Предметом договору доручення є надання послуг із купівлі, продажу або міни цінних паперів повіреним, який діє від імені та за рахунок довірителя.

2. Договір доручення, крім вимог, визначених розділом III цих Правил, повинен містити:

а) реквізити ідентифікації цінного папера або іншого фінансового інструмента: вид; найменування емітента, номінальна вартість - у національній чи іноземній валюті, форма випуску та існування , міжнародний ідентифікаційний номер, якщо інше не встановлено законодавством; для емітента резидента - його ідентифікаційний код за ЄДРПОУ, для емітента нерезидента - номер реєстрації, інші реквізити ідентифікації відповідно до виду фінансового інструменту ;

б) кількість цінних паперів або інших фінансових інструментів;

в) сума договору;

г) умови і термін оплати цінних паперів або інших фінансових інструментів, які є предметом договору;

ґ) умови, порядок і строк здійснення переходу прав власності на цінні папери або інші фінансові інструменти, сторона, відповідальна за перереєстрацію прав власності на цінні папери або інші фінансові інструменти.

д) у договорі доручення обов'язково вказується, чи є торговець керуючим рахунком в цінних паперах клієнта. У випадках коли торговець є керуючим рахунком в цінних паперах клієнта, договір повинен визначити повноваження та обов'язки торговця в якості керуючого рахунком ;

е) у договорі доручення обов'язково вказується, чи повинен (може) клієнт перераховувати кошти на рахунок торговця для розрахунків за цінні папери або інші фінансові інструменти та чи повинні кошти в розрахунок за цінні папери або інші фінансові інструменти клієнта зараховуватись на рахунок торговця, або клієнт самостійно розраховується (отримує кошти) за цінні папери або інші фінансові інструменти .

3. Договір доручення може містити порядок нарахування на сплати Повіреному плат и за виконання свого обов'язку за договором доручен ня .

 Вимоги до договорів андеррайтингу

1.1. Предмет договору - надання послуг торговцем клієнту (емітенту) щодо розміщення цінних паперів або інших фінансових інструментів емітента на первинному ринку за дорученням від імені та за рахунок клієнта.

2. Договір андеррайтингу, крім вимог, визначених розділом III цих Правил, має містити:

а) реквізити ідентифікації цінного папера або іншого фінансового інструменту: вид; найменування емітента , номінальна вартість - у національній чи іноземній валюті, форма випуску та існування , міжнародний ідентифікаційний номер , якщо інше не встановлено законодавством; для емітента резидента - його ідентифікаційний код за ЄДРПОУ, для емітента нерезидента - номер реєстрації, інші реквізити ідентифікації відповідно до виду фінансового інструменту ;

б) загальний обсяг емісії;

в) кількість паперів або інших фінансових інструментів ;

г) сума договору;

ґ) строки розміщення цінних паперів або інших фінансових інструментів (дата початку та закінчення розміщення);

д) умови і термін оплати цінних паперів або інших фінансових інструментів , які є предметом договору;

е) умови і термін здійснення переходу прав власності на цінні папери або інші фінансові інструменти , сторону, відповідальну за перереєстрацію прав власності на цінні папери;

є) умови надходження коштів (майна) за розміщені цінні папери або інші фінансові інструменти на рахунок емітента або на рахунок андеррайтера з подальшим перерахуванням їх емітенту ;

ж) порядок та терміни повернення сплачених коштів першим власникам у випадку, якщо емісія цінних паперів визнана недобросовісною;

з) права торговця:

самостійно визначати регіональні ринки для виконання обов'язків, які передбачено договором андеррайтингу;

установлювати за погодженням з емітентом нову ціну продажу цінних паперів або інших фінансових інструментів у разі зміни умов розміщення (у випадках, передбачених законодавством);

у разі публічного розміщення цінних паперів або інших фінансових інструментів брати на себе зобов'язання перед емітентом щодо гарантування продажу всіх цінних паперів або інших фінансових інструментів емітента, що підлягають розміщенню, або їх частини шляхом повного або часткового викупу нереалізованих цінних паперів або інших фінансових інструментів за визначеною в договорі фіксованою ціною;

укласти договір про спільну діяльність з іншим(и) торговцем(ями) з метою організації публічного розміщення ;

и) обов'язки торговця:

при розміщенні цінних паперів або інших фінансових інструментів забезпечити організацію обліку розміщення випуску цінних паперів або інших фінансових інструментів , зокрема обліку осіб, серед яких розміщуються іменні цінні папери, з урахуванням особливостей обліку форми існування цінних паперів або інших фінансових інструментів ;

надати після закінчення розміщення цінних паперів або інших фінансових інструментів звіт про результати розміщення та необхідні документи емітенту з метою перевірки результатів цього розміщення для складання та затвердження звіту про розміщення, з урахуванням особливостей обліку форми існування цінних паперів або інших фінансових інструментів ;

надавати інформацію стосовно здійснення та зміни умов розміщення цінних паперів або інших фінансових інструментів , які можуть істотно вплинути на обов'язки торговця за таким договором;

і) права емітента:

отримувати від торговця в установлені договором строки документи, звіти та інформацію про виконання обов'язків щодо розміщення цінних паперів або інших фінансових інструментів ;

ї) обов'язки емітента:

надавати торговцю всі необхідні документи для здійснення розміщення цінних паперів відповідно до законодавства;

негайно повідомляти торговця про зміни умов розміщення цінних паперів, які можуть істотно вплинути на виконання його обов'язків, визначених договором;

й) особливі умови виконання договору розміщення можуть передбачати:

розміщення цінних паперів без зобов'язання викупу торговцем нереалізованих цінних паперів емітента;

розміщення цінних паперів з обов'язковим викупом торговцем залишку нерозміщених цінних паперів або визначеної частки залишку нерозміщених цінних паперів (в цьому випадку договір повинен передбачувати термін виникнення та розмір зобов'язань торговця за договором, що вказуються в реєстрі внутрішнього обліку) ; ;

к) розмір та порядок оплати послуг андеррайтера

3. Договір андеррайтингу може також містити зобов'язання андеррайтера щодо забезпечення поставки цінних паперів їх першим власникам та відповідне надання андеррайтеру емітентом цінних паперів або інших фінансових інструментів повноваження керуючого рахунком шляхом визначення у договорі (або дорученні) складу, змісту, часу дії повноважень та порядку взаємодії керуючого рахунком та емітента .

Договір андеррайтингу може містити зобов'язання андеррайтера щодо забезпечення поставки цінних паперів їх першим власникам.

При розміщенні цінних паперів документарної форми існування договір андеррайтингу може містити зобов'язання андеррайтера здійснювати облік розміщення цінних паперів .

Вимоги до договору про управління

1.1. Договір про управління укладається торговцем з фізичними та юридичними особами.

Договір про управління не може укладатися торговцем із компанією з управління активами.

2. Сума договору про управління з одним клієнтом - фізичною особою має становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам.

3. Відповідно до цих Правил об'єктами управління є виключно емісійні цінні папери, ощадні (депозитні) сертифікати незалежно від форми їх існування, похідні та кошти .

Об'єктами управління можуть бути цінні папери іноземних емітентів, особливості розміщення та обігу яких на території Україні відповідають вимогам, встановленим Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Цінний папір або інший фінансовий інструмент вважається переданим в управління з усією сукупністю засвідчених ним прав.

4. Передача цінних паперів або інших фінансових інструментів в управління не передбачає переходу права власності до управителя, але здійснюється у відповідності з законодавством, яким передбачено умови та порядок відчуження цінних паперів або інших фінансових інструментів їх власником у власність іншої особи.

5. Наявність відповідно оформленого у письмовій формі договору про управління є підставою для передачі цінних паперів управителю в управління.

Особи, які здійснюють облік прав власності на цінні папери, а також будь-які інші заінтересовані особи не мають права вимагати пред'явлення їм інших документів при передачі цінних паперів або інших фінансових інструментів в управління, крім випадків, передбачених законодавством.

6. Діяльність з управління цінними паперами або іншими фінансовими інструментами здійснюється на підставі договору про управління, що укладається між установником управління та управителем.

Установник управління та управитель мають право укласти між собою кілька договорів управління, відповідно до одного з яких буде здійснюватись діяльність по управлінню цінними паперами або іншими фінансовими інструментами , а відповідно до іншого діяльність по управлінню коштами для інвестування в цінні папери або інші фінансові інструменти.

Договір про управління вважається укладеним з моменту передачі цінних паперів або інших фінансових інструментів або коштів , призначених для інвестування в цінні папери або інші фінансові інструменти, установником управління управителю.

Якщо договором про управління передбачено, що передача цінних паперів або інших фінансових інструментів установником управління управителю здійснюється поетапно, то договір вважається укладеним з моменту передачі управителю першого пакета цінних паперів або інших фінансових інструментів. З моменту їх передачі виникають права та обов'язки управителя по управлінню переданими йому цінними паперами або іншими фінансовими інструментами.

Цінні папери, які придбаваються управителем у власність установника в процесі виконання договору управління, є об'єктами управління з моменту передачі їх власниками або їх уповноваженими особами управителю. При цьому додаткові договори між установником та управителем про передачу таких цінних паперів або інших фінансових інструментів не укладаються.

Якщо договором про управління передбачено, що коштами для інвестування в цінні папери або інші фінансові інструменти будуть кошти, отримані управителем в якості виконання по переданими йому установником управління цінними паперами або іншими фінансовими інструментами або в якості доходу від продажу таких цінних паперів або іншими фінансовими інструментами , то у такому випадку діють такі правила:

договір про управління вважається укладеним з моменту передачі установником управління управителю цінних паперів або інших фінансових інструментів з метою отримання по них виконання чи продажу або коштів , призначених для інвестування. При цьому права та обов'язки управителя виникають лише в частині, яка належить до отримання виконання чи продажу зазначених цінних паперів або інших фінансових інструментів або отриманих коштів , призначених для інвестування в цінні папери або інші фінансові інструменти ;

у частині, що належить до прав та обов'язків сторін у зв'язку з управлінням коштами для інвестування в цінні папери або інші фінансові інструменти, договір діє лише з моменту отримання управителем коштів

8. Умови договору про управління визначаються сторонами відповідно до законодавства.

Відповідно до умов, передбачених договором про управління, а також законодавством, управитель, який прийняв в управління цінні папери або інші фінансові інструменти , здійснює відносно них правочини, у тому числі:

самостійно та від свого імені реалізовує всі права, засвідчені цінними паперами та іншими фінансовими інструментами, що знаходяться в управлінні (право на отримання дивідендів, доходів по облігаціях, особисті немайнові права акціонерного товариства, право на витребування платежу у рахунок погашення цінного папера та інші права, передбачені законодавством).

Емісійні цінні папери, у відношенні яких здійснюється управління, мають бути депоновані на рахунку в цінних паперах у зберігача. Управитель є керуючим цього рахунку. Повноваження та обов'язки управителя в якості керуючого рахунком визначаються договором про управління.

9. Крім істотних умов та умов, визначених розділом III цих Правил, договір про управління має містити інвестиційну декларацію управителя, яка визначає напрями та способи інвестування об'єктів управління.

Інвестиційна декларація є невід'ємною частиною договору про управління. Положення інвестиційної декларації є обов'язковими для їх вик о нання управителем.

Укладання договору є згодою установника управління з усіма положеннями інвестиційної декларації, включаючи згоду на інвестування належних йому об'єктів управління в перераховані в інвестиційній декларації об'єкти інвестування.

В інвестиційній декларації повинно бути зазначено:

цілі управління (досягнення найбільш ефективного використання об'єктів управління);

перелік об'єктів інвестування, придбання яких управителем у склад майна установника управління є правомірним;

відомості про структуру об'єктів управління, підтримувати яку протягом строку дії договору зобов'язаний управитель (співвідношення між цінними паперами різних видів та емітентів; співвідношення між цінними паперами або іншими фінансовими інструментами та коштами даного установника управління, що знаходяться в управлінні);

термін, протягом якого положення інвестиційної декларації діють та обов'язкові для виконання управителем.

Термін дії положень інвестиційної декларації може дорівнювати терміну дії договору, а може бути меншим.

У разі закінчення терміну дії інвестиційної декларації сторони договору про управління додатковим договором вводять у дію нову інвестиційну декларацію на зазначений у ній термін.

У разі закінчення терміну дії інвестиційної декларації, якщо жодна з сторін не виявила бажання внести зміни до декларації, така декларація вважається подовженою на указаний у ній термін, але не більше, ніж термін дії договору.

В інвестиційну декларацію можна вносити зміни до закінчення терміну її дії.

Вимога управителя (установника управління) про внесення змін до інвестиційної декларації засвідчується шляхом складання сторонами додаткового договору. Такий договір є невід'ємною частиною договору про управління.

У разі можливих негативних майнових (немайнових) наслідків виконання управителем вимог установника управління управитель, до підписання додаткового договору, повідомляє про це установника управління.

Таке повідомлення підлягає письмовому оформленню та додається до договору. 

4. Система документообігу торговця цінними паперами 

Необхідність організації торговцями цінними паперами системи первинного контролю та обліку операцій з цінними паперами обумовлена низкою причин. Вимоги щодо цього визначені у «Правилах здійснення торговцями цінних паперів комерційної та комісійної діяльності по цінних паперах». НКЦПФР постійно посилює контроль за виконанням цих вимог, вживає відповідних заходів щодо усунення порушень у вигляді адміністративних стягнень.

Існують і об'єктивні причини цього. Успіх бізнесу торговців, в першу чергу, залежить від ефективності обслуговування клієнтів, адже велика кількість клієнтів – запорука успіху будь-якого бізнесу. На відміну, наприклад, від банків, для яких цей бізнес не є основним, а лише доповнює та розширює перелік послуг, що банк надає своїм клієнтам, для торговців торгівля цінними паперами є основним видом діяльності. Великий обсяг операцій, які здійснюються як за рахунок власних коштів, так і за рахунок коштів клієнтів, вимагає системи контролю та обліку. Навіть витрачаючи значні кошти, при великих обсягах операцій без добре організованої системи забезпечити відповідний контроль за діяльністю компанії, чітке та вчасне оформлення документів наявними підручними засобами не завжди є можливим. Вимагається оптимізація роботи компаній через автоматизацію технологічних процесів, що дозволяє оптимізувати роботу персоналу компанії та зменшити витрати компанії.

Враховуючи, що на ринку існують різні види операцій з цінними паперами, які здійснюють торговці цінними паперами, для їхнього виконання, розрахунків між учасниками, обліку й одержання звітності необхідно створення спеціалізованих підрозділів. За умови їх технологічного і технічного оснащення, у сукупності вони повинні являти собою систему операційного забезпечення первинного обліку операцій з цінними паперами.

Організація системи внутрішнього обліку торговців повинна вирішувати наступні проблеми, які виникають в процесі діяльності торговців. Насамперед, це розробка певної системи обліку укладення угод та контроль їх виконання, що містить у собі визначення переліку необхідних документів (регістрів) і встановлених для компанії правил обліку. Необхідна додаткова робота самої компанії по формуванню плану рахунків і виявленню документів (регістрів), необхідних і достатніх за визначенням самої компанії, які дозволять належним чином виконувати власні зобов'язання. Особливу роль у цій системі повинно бути приділено проблемі включення в загальний документообіг системи не тільки зобов'язання компанії по укладених угодах, але й облік клієнтів і агентів компанії, укладених з ними договорів і дій, компанії та агентів для їхнього належного виконання.

Важливим також є питання складання звітності. В першу чергу внутрішньої, необхідної для проведення безпосередньо самої діяльності по обігу цінних паперів (наприклад, планові графіки надходження і списання засобів у відповідності до укладених договорів, які виконуються, незавершені угоди і т.д.). У другу чергу - зовнішньої звітності (перед регулюючими органами), відсутність якої, відповідно до вимог чинного законодавства, призводить до серйозних наслідків, зокрема накладання на компанію санкцій, у вигляді штрафів.

Види та адресати звітності, які зобов'язаний складати та надавати торговець, представлено на схемі 1.

Спроби здійснювати підручними засобами - на колінах – підготовку необхідних звітних довідок швидше за все виявиться неможливим при певному збільшенні кількості укладених договорів або кількості клієнтів. Адже, окрім значної кількості видів звітності, яка різниться за видами документів та їх змісту, звітність торговця також відрізняється за термінами подання — регулярна та за певними подіями. Все це може тільки викликати цілий ряд проблем із клієнтами і контролюючими органами.

Також важливою є інформаційно-статистичне завдання, яке включає в себе збір та обробку інформації про стан сегменту ринку цінних паперів, який безпосередньо пов'язаний з діяльністю компанії (котирування цінних паперів на різних майданчиках, курси валют і т.д.). Наявність такої інформації необхідна для прийняття рішень компанії і належного виконання своїх зобов'язань за укладеними договорами та планування подальшої стратегії розвитку компанії.

Перелік цих проблем, безумовно, можна продовжувати або деталізувати. Однак, і так зрозуміло, що система внутрішнього обліку - це не тільки підготовка звітів органам нагляду і контролю, а також можливість отримання інформації керівництвом компанії для прийняття відповідних управлінських рішень. Це також можливість вчасно та у повному обсязі виконувати договори як із власними активами, так і з активами клієнтів.

Організацією первинного обліку діяльності торговців цінними паперами та здійсненням внутрішнього контролю за обігом цінних паперів та грошовими потоками в компанії займається структурний підрозділ - бек-офіс (back-office). 

Завдання бек-офісу

В залежності від величини компанії та обсягу здійснюваних нею операцій з цінними паперами, бек-офіс - підрозділ або відповідальна особа брокерської компанії, що забезпечує виконання та облік операцій з цінними паперами у роботі з клієнтами та контрагентами компанії в електронній та паперовій формах.

Слід зазначити, що торговці здійснюють внутрішній облік проведених операцій з цінними паперами окремо від бухгалтерського обліку діяльності компанії, але в доповнення до такого обліку. Це пояснюється власне специфікою діяльності та необхідністю більш точного та послідовного відображення операцій з цінними паперами. Адже внутрішній облік торговців грунтується на більш широкій інформаційній та технологічній базі, ніж це прийнято в бухгалтерії.

Таким чином, основною функцією бек-офісу забезпечення внутрішнього обліку операцій з цінними паперами. Крім цього, бек-офіс виконує такі функції: розрахункову, інформаційно-аналітичну та контрольну. Виходячи з основних функцій бек-офіс, очевидними стають його завдання. 

5. Проблеми та перспективи розвитку діяльності торгівців цінними паперами України

З метою реалізації фондовим ринком завдань щодо залучення інвестиційних ресурсів та забезпечення сталого економічного розвитку, необхідно усунути ряд перешкод, які заважають подальшому розвитку фондового ринку України та якісному виконанню покладених на нього функцій. До основних таких перешкод потрібно віднести наступні.

  1. Психологічне неприйняття та недооцінка потенціалу фондового ринку як важливого елементу фінансової системи ринкової економіки. Фондовому ринку відводиться другорядна роль порівняно з іншими секторами фінансової системи, зокрема кредитно-банківським та спостерігається недооцінка потенціалу фондового ринку стосовно можливості акумулювання інвестиційних ресурсів населення та господарюючих суб’єктів. Недооцінка потенціалу фондового ринку спостерігається як з боку держави, так і з боку господарюючих суб’єктів та домашніх господарств.

  2. Окремі характеристики вітчизняного фондового ринку загалом, та особливості його структури зокрема:

  • суттєве превалювання неорганізованого ринку над організованим, що негативно позначається на прозорості фондового ринку та відлякує іноземних інвесторів;

  • наявність кількох торгових площадок, на яких здійснюються торги цінними паперами, що ускладнює контроль над операціями з цінними паперами та розповсюдження інформаційних індикаторів щодо кількісних та якісних параметрів операцій з цінними паперами;

  •  низька ліквідність фондового ринку;

  • мала кількість цінних паперів, якими торгують на біржі, обмежена кількість інструментів фондового ринку;

  • учасники фондового ринку маніпулюють цінами з метою завищення вартості чистих активів інвестиційних фондів;

  • незавершеність формування інституційної інфраструктури фондової о ринку, її низька якість.

3. Низький рівень специфікації прав власності, що зумовлює численні корпоративні конфлікти. Слабкий захист прав акціонерів, зокрема міноритарних власників, низький рівень корпоративного управління є чи не найбільшими проблемами, які гальмують розвиток фондового ринку та стримують як внутрішнього, так і зовнішнього інвестора. Серед найбільш поширених порушень прав інвесторів зазначимо такі:

  • недотримання норм законодавства, які визначають порядок розміщення акцій, порушення інтересів інвесторів під час проведення додаткової емісії;

  • несвоєчасне та неповне висвітлення інформації про діяльність емітентів;

  • ущемлення прав інвесторів під час процедури банкрутства, санації, реорганізації або ліквідації підприємства, що є об’єктом інвестування;

  • недотримання емітентами порядку проведення загальних зборів акціонерів;

  • прийняття емітентами статутних норм, що обмежують права та інтереси інвесторів;

  • зміни порядку та термінів виплати дивідендів.

Головними тенденціями в розвитку міжнародних фондових ринків, які визначатимуть подальшу долю фондового ринку України, є:

— глобалізація світового ринку капіталів, створення глобальних торговельних та розрахунково-клірингових систем для обслуговування міжнародних ринків капіталу;

— технологізація ринків капіталів шляхом зростаючого використання новітніх інформаційних і фінансових технологій;

— універсалізація діяльності фінансових інститутів, які спроможні надати своїм клієнтам повний спектр фінансових послуг, включаючи послуги на ринках цінних паперів;

— інституціоналізація або зростання ролі інституціональних інвесторів - страхових компаній, пенсійних фондів, інститутів спільного інвестування у здійсненні фінансових інвестицій;

— інтернаціоналізація та регіоналізація регулювання фондових ринків;

— дерегуляція як засіб протидії переміщенню ринків в офшорні зони.

Метою подальшого розвитку законодавства з питань функціонування фондового ринку є його адаптація до міжнародних стандартів.

Для вирішення сьогоднішніх проблем функціонування фондового ринку України необхідно розробити комплексну програму розвитку фондового ринку, в якій би були зроблені акценти на таких заходах:

— заохочення емісій акцій і корпоративних боргових цінних паперів, пов’язаних з інвестиційними проектами, в першу чергу у сфері інновацій. При цьому має бути розроблено механізм ефективного контролю за цільовим використанням залучених коштів інвесторів, а також з боку держави;

— заохочення торговців цінними паперами до розвитку послуг з вітчизняними інвесторами, в першу чергу з дрібними інвесторами;

— створення стимулів для злиття компаній торговців з метою зниження їхніх фінансових ризиків. Організація нагляду за фінансовим станом професійних учасників ринку цінних паперів;

— заохочення організаторів торгівлі до злиття і концентрації ринків, до виходу на ринок більшої кількості емітентів, у тому числі середніх компаній, які мають інноваційний потенціал;

— створення регулятивних умов, які сприяють більш довгостроковому характеру іноземних інвестицій і обмеженню частки короткострокових вкладень іноземних інвесторів у цінні папери розмірами, які роблять ринок цінних паперів стабільнішим. 

6. Державне регулювання посередницької діяльності на ринку цінних паперів

I. Мета державного регулювання: реалізація єдиної державної політики у сфері випуску та обігу цінних паперів та їх похідних; створення умов для ефективної мобілізації та розміщення учасниками ринку цінних паперів фінансових ресурсів з урахуванням інтересів суспільства; одержання учасниками ринку цінних паперів інформації про умови випуску та обігу цінних паперів, результати фінансово-господарської діяльності емітентів, обсяги і характер угод з цінними паперами та іншої інформації, що впливає на формування цін на ринку цінних паперів; забезпечення рівних можливостей для доступу емітентів, інвесторів і посередників на ринок
цінних паперів; захист прав учасників фондового ринку; дотримання учасниками ринку цінних паперів вимог актів законодавства; запобігання монополізації та створення умов розвитку добросовісної конкуренції на ринку цінних паперів; контроль за прозорістю та відкритістю ринку цінних паперів.
II. Форми державного регулювання:
- нормативне регулювання: прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників ринку цінних паперів, в т. ч. встановлення правил і стандартів здійснення операцій на ринку цінних паперів;
управління діяльністю торговців цінними паперами — окремі, визначені законом, управлінські повноваження: а) видача спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів та забезпечення контролю за такою діяльністю; б) заборона та зупинення на певний термін (до одного року) професійної діяльності на ринку цінних паперів у разі відсутності спеціального дозволу (ліцензії) на цю діяльність та притягнення до відповідальності за здійснення такої діяльності згідно з чинним законодавством; в) реєстрація випусків (емісій) цінних паперів та інформації про випуск (емісію) цінних паперів та ін.;
- контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів щодо дотриманням ними вимог законодавства у цій сфері; створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами цінних паперів та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів.
III. Спеціально уповноважений орган на ринку цінних паперів - Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР), яка підпорядкована Президентові України і підзвітна Верховній Раді України; діє згідно із Законом України від 30.10.1996 р. “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” і Указом Президента України від 14.02.1997 р. № 142/97, яким було затверджене Положення про ДКЦПФР.

1) Типові порушення вимог законодавства торговцями цінними паперами:

  • квартальні звіти не надаються або надаються до центрального апарату Комісії з порушенням термінів;інформація, що надається у квартальних звітах до центрального апарату Комісії,не співпадає з даними, що містяться в угодах або журналах;

  • журнали реєстрації договорів ведуться з порушенням вимог; картки обліку операцій щодо виконання договорів ведуться та роздруковуються з порушенням вимог, встановлених Правилами здійснення торговцями цінними паперами комерційної та комісійної діяльності;

  • порушення вимог Закону України"Про цінні папери і фондовий ринок" - торгівля цінними паперами емітентів, у яких торговець володіє майном у розмірі більше 5% статутного фонду;

  • відсутність в договорах, які укладаються торговцями цінними паперами, необхідної інформації, що визначена законодавством про цінні папери.

Найбільш поширеним порушенням вимог законодавства про цінні папери, виявленим за результатами проведених перевірок, була відсутність ліцензіатів за місцезнаходженням, вказаним у свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи(ліцензії на здійснення професійної діяльності), що є підставою для анулювання ліцензії на провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів.

НКЦПФР застосовує заходи впливу до професійних учасників ринку у разі порушення ними законодавства та нормативно-правових актів про цінні папери. Серед основних заходів впливу до оферентів фінансових послуг на ринку цінних паперів, що застосовуються ДКЦПФР,слід віднести такі:

1) надсилання розпоряджень про усунення порушень;
2) накладення на юридичних осіб та їх співробітників адміністративних стягнень, штрафних та інших санкцій за порушення чинного законодавства;
3) зупинення дії ліцензій на здійснення професійної діяльності;
4) звільнення з посад керівників фондових бірж та інших установ інфраструктури фондового ринку у випадках недодержання ними чинного законодавства України;
5) призначення тимчасово (до двох місяців) керівників фондових бірж;
6) депозитаріїв та інших установ інфраструктури фондового ринку;
7) анулювання ліцензій на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку.
НКЦПФР у випадку порушення законодавства про цінні папери надсилає особам, що здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, та саморегулівним організаціям обов'язкові для виконання розпорядження про усунення порушень та вимагає надання необхідних документів.
У разі порушення юридичними особами законодавчих та нормативно-правових актів щодо умов та порядку надання фінансових послуг на ринку цінних паперів та здійснення інших операцій з фондовими інструментами НКЦПФР застосовує до них штрафні санкції (табл. 1).

Таблиця 1.

Штрафні санкції до фінансових посередників за порушення законодавства про цінні папери

Вид порушення

Штраф до фінансового посередника

Штраф до посадових осіб

фінансових посередників

за випуск в обіг та розміщення незареєстрованих цінних паперів відповідно до чинного законодавства

до 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або в розмірі до 150 відсотку прибутку (надходжень), одержаних в результаті цих дій

від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

за ненадання, несвоєчасне надання або надання завідомо недостовірної інформації

до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

за діяльність на ринку цінних паперів без ліцензії, одержання якої передбачено чинним законодавством

до 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

від 20 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання розпоряджень, рішень про усунення порушень щодо цінних паперів

до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

Рішення про накладення штрафів приймається Головою НКЦПФР, членом Комісії чи головою відповідного територіального органу після розгляду матеріалів, які засвідчують факт правопорушення. Штрафи,накладені Комісією, стягуються у судовому порядку.

Зупинення дії ліцензії на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку застосовується НКЦПФР при встановленні порушень щодо неподання ліцензіатом адміністративних даних більше двох разів протягом звітного року, повної або часткової втрати реєстратором реєстру власників іменних цінних паперів, здійснення професійним учасником ринку неправомірних дій, що призвели до втрати власником цінних паперів,проведення діяльності з організації торгівлі цінними паперами на фондовому ринку з порушенням правил здійснення такої діяльності, здійснення торговцями Цінними паперами операцій з купівлі-продажу фондових цінностей з порушенням обов’язку виконання таких операцій на найвигідніших та пріоритетних умовах для клієнта та у випадку, якщо кількість засновників фондової біржі стала меншою за 20 і не поновлена протягом шести місяців.

Анулювання ліцензії на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів здійснюється НКЦПФР у випадках:

1) надходження заяви ліцензіата про анулювання ліцензії;

2) прийняття рішення про скасування державної реєстрації ліцензіата як суб'єкта господарювання (в тому числі за рішенням суду);
3) відкликання ліцензії на здійснення банківських операцій — для банків;
4) встановленого факту передачі ліцензії або її копії іншій юридичній особі для провадження професійної діяльності на ринку;
5) невиконання ліцензійних умов на провадження певного виду професійної діяльності або відмови ліцензіата від перевірки, що здійснюється НКЦПФР;
6) повторного порушення професійним учасником фондового ринку законодавства про цінні папери;
7) не усунення ліцензіатом порушень законодавства про цінні папери,на підставі якого було винесено рішення про зупинення дії ліцензії;
8) не здійснення професійної діяльності на фондовому ринку протягом року;
9) надходження подання Антимонопольного комітету України про порушення ліцензіатом законодавства про захист економічної конкуренції.

Результати проведеного дослідження дали змогу встановити загрози економічній безпеці фінансових посередників під впливом державного регулювання та саморегулювання їх діяльності. На нашу думку, такими основними загрозами, які призводять до порушення ліцензійних умов, а, отже, до втрати можливості виконувати фінансовим посередником свою діяльність, є:
- зміна умов участі фінансового посередника у саморегулівній організації за професійним спрямуванням (подорожчання членських внесків, невиконання умов СРО та інші)може призвести до виходу із СРО;
- несвоєчасне внесення змін до установчих та внутрішніх документів фінансового посередника у відповідності зі змінами у законодавстві;
- неефективний кадровий менеджмент може призвести до зменшення сертифікованих фахівців у складі фінансового посередника нижче встановлених нормативів, або викликати зловживання з боку цих осіб;
- приховування працівниками фінансового посередника інформації про одночасну роботу у інших професійних учасниках фондового ринку;
- неможливість виконання економічних нормативів діяльності через нестабільність економіки країни в цілому та фондового ринку зокрема;
- комп’ютерні проблеми та відсутність інтернет-зв'язку може призвести до несвоєчасного подання особливої інформації до ДКЦПФР та оприлюдненні її на відповідних сайтах;
- та інші ситуації, пов’язані з поточною діяльністю фінансових посередників фондового ринку.

Отже,дотримання фінансовими посередниками вимог законодавства є незаперечною вимогою для здійснення їх професійної діяльності, проте існують певні загрози, які можуть призвести до порушення ліцензійних умов та вплинути на економічну безпеку фінансових посередників.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!