Мова і стиль написання курсової роботи, НУ ОЮА

3. Мова і стиль написання курсової роботи

Курсова робота є першою сходинкою щодо підготовки студентів до написання кваліфікаційної роботи, тому при її написанні слід приді­ляти серйозну увагу мові та стилю її написання.

Хоча не існує «писаних правил» наукової мови, але можливо го­ворити про деякі особливості наукової мови, що мають традиційне закріплення.

По-перше, це формально-логічний спосіб викладення матеріалу, який складається головним чином з міркувань, метою яких є доказ іс­тини або тих чи інших положень, що виявлені як наслідок дослідження фактів дійсності.

По-друге, стилем письмової наукової мови є безособовий монолог, що передбачає викладення матеріалу від третьої особи, для того щоб зосередити увагу на змісті та логічній послідовності повідомлення, а не на об’єкті. Відносно рідко вживається форма першої і зовсім не ви­користовується форма другої особи займенників.

По-третє, одним із неписаних правил є, коли автор наукової ро­боти використовує форму викладу від третьої особи, наприклад: «Автор вважає...», або невизначено-особисті речення, наприклад: «Спочатку визначають основні фактори, що впливають на це право­ве явище», рідко використовується займенник «ми» або оборот гину «на нашу думку».

Культура наукової мови визначається такими якісними характерис­тиками, як точність, ясність і стислість. Точність є умовою, що забез­печує наукову і практичну цінність інформації, яка використовується в тексті курсової роботи. Автор роботи повинен ретельно ставитись до вживання або використання тих чи інших слів, бо неправильно ви­бране слово може суттєво перекрутити суть тексту або створити умови щодо подвійного тлумачення тексту.

Якість - це вміння писати доступно і зрозуміло. Дуже часто по­рушення якості викладу пов’язане з тим, що автор намагається надати своєму твору видимої науковості, що призводить до такого становища, коли добре знайомим предметам, явищам, поняттям дають ускладнені назви, використовують без потреби іноземні слова, паралельно або не­правильно вживають іноземну лексику тощо.

Стиль — передбачає якість наукової мови, яка найбільш визначає її культуру. Кожні слово і вираз повинні служити меті, якомога точні­ше і коротко доносити суть справи. Тому текст повинен містити слова та словосполучення, що стосуються суттєвої інформації. Слід уникати тавтології (повторення одного й того самого іншими словами), вико­ристання штампів.

При написанні роботи важливо об’єднати накопичену інформацію у взаємопов’язаний текст. Для цього можна використовувати різнобіч­ні речові кліше як засоби зв’язку між реченнями. Наприклад, «таким чином...», «наведені дані свідчать...», «відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів»...».

Додаток № 2

Зразок написання вступу до курсової роботи

Вступ

В останнє десятиліття XX століття в нашій країні відбувся відчут­ний прорив у створенні законодавчої бази з прав людини, яка багато в чому стала відповідати європейським стандартам. Докладаються зу­силля щодо створення механізму, що гарантує і забезпечує право люди­ни на судовий захист. Історичний досвід свідчить, що судовий розгляд, втілений у детально врегульовану процесуальну форму, - найкращий спосіб вирішення спорів, встановлення істини, відшукування правди. У цивілізованому суспільстві суду належить центральне місце у всій правовій системі. Саме суд уособлює справжнє право, істинну справед­ливість. У ст. 55 Конституція України закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується пра­во на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових осіб. Ці конституційні положення значно підсилюють роль суду, яку він повинен реалізову­вати в суспільстві й державі, покладають на нього особливо важливі завдання охорони прав і свобод людини.

Отже, мета даної роботи полягає в розкритті поняття адміністра­тивної юстиції, у висвітленні історії становлення цього інституту в Україні, характеристиці адміністративних судів у зарубіжних країнах, а також у дослідженні проблем та перспектив адміністративного судо­чинства на сучасному етапі.

Нормативною основою роботи стали такі нормативно-правові акти, як Конституція України, закони України «Про судоустрій і статус суддів», «Про забезпечення права на справедливий суд», «Про віднов­лення довіри до судової влади в Україні» та ін.

У роботі також використані нормативно-правові акти стосовно ор­ганізації діяльності адміністративних судів Франції, Німеччини, Поль­щі та Естонії.

Науковою основою при написанні даної роботи стали праці відо­мих вітчизняних та зарубіжних вчених (в алфавітному порядку).

Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури.

У розділі 1 розглядаються поняття та особливості адміністратив­ної юстиції, висвітлюються різні види захисту прав громадян та дослі­джується історія адміністративного судочинства.

У розділі 2 детально розглянуто різні варіанти організації судового вирішення адміністративних спорів у зарубіжних країнах, розкрито їх переваги та недоліки, досліджено особливості та проблеми функціону­вання адміністративних судів у різних країнах.

У розділі 3 розглянуто організаційні аспекти функціонування адмі­ністративних судів в Україні: принципи їхньої діяльності, ознаки, осо­бливості та проблеми організації й організації на сучасному етапі.

Додаток № З

Зразок написання висновків до курсової роботи

Висновки

Конституція України кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцево­го самоврядування, посадових і службових осіб. Це право конкретизо­вано в цілому ряді законів України.

Конституцією також розширено компетенцію судів, які розгляда­ють адміністративні справи. Право на звернення до суду є наявним, коли спір має як публічно-правовий, так і конституційно-правовий характер.

Указом Президента України від 20 травня 2015 року № 276/2015 схвалено Стратегію реформування судоустрою, судочинства та суміж­них правових інститутів на 2015-2020 роки, в якій підкреслено, що су­дова система України та суміжні правові інститути існують для захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та за­конних інтересів юридичних осіб, інтересів держави шляхом своєчас­ного, ефективного і справедливого вирішення правових спорів на за­садах верховенства права. Ці положення мають для адміністративних судів визначальне значення, оскільки вони були запровадженні саме для посилення правозахисного механізму в нашій державі.

На жаль, у нашій країні іенувала тривалий час певна упередже­ність щодо адміністративної юстиції, оскільки на стадії запровадження адмінсудів значна частина населення сприймала їх як орган, що мав займатись виключно справами про адміністративні правопорушення. Подолання такого ставлення - складний і повільний процес. Питання не в тому, що в суспільстві не було потреби в діяльності цих судів, а в тому, що не вистачало теоретичних і прикладних розробок щодо ме­ханізму дії адміністративної юстиції в українських умовах, особливо в умовах суттєвого оновлення судоустрійного законодавства.

Отже, на основі проведеного дослідження можна зробити наступні висновки.

Наявність особливих судових органів з розгляду адміністративних справ відповідає тенденціям розвитку цивілізованого суспільства. Вони є одним з атрибутів правової держави. На сьогодні в законодавстві біль­шості зарубіжних країн виділяється в окрему форму адміністративне судочинство, що здійснюється або загальними судами, або квазісудови- ми органами, або спеціалізованими адміністративним судами.

Головним завданням адміністративних судів, відповідно до чинно­го законодавства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самовря­дування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здій­сненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі виконання делегованих повноважень шляхом розгляду і вирішення адміністративних справ.

Функціонування адміністративних судів, на нашу думку, пов’язане з цілою низкою проблем. Не вирішеною залишається така концепту­альна проблема, як визначення ролі апеляційних адміністративних су­дів у захисті прав людини. Так, проголошуючи суто правозахисну роль досліджуваних судів, законодавець у частині четвертій 4 ст. 50 КАС України встановлює випадки, коли в адмінсудах, зокрема і апеляцій- ніх, фізичні та юридичні особи можуть бути відповідачами за позовами суб’єкта владних повноважень. На нашу думку, в майбутньому доціль­но відмовитись від розгляду адміністративними судами, зокрема і апе­ляційними, таких категорій справ, оскільки це суперечить основній правозахисній меті, покладеній в основу створення зазначених судів.

Наступною та однією з головних проблем діяльності адміністра­тивних судів є проблема їхнього організаційного забезпечення, що включає заходи фінансового, матеріально-технічного, кадрового, ін­формаційного та організаційно-технічного характеру.

Незважаючи на окремі проблеми діяльності адміністративних су­дів, вважаємо, що їхнє функціонування має позитивне значення для розвитку судової системи в Україні, сприяє суттєвому підвищенню рівня захисту прав людини і громадянина в державі, що є головною умовою повноцінного входження України до Європейського співтова­риства як сучасної цивілізованої країни.

Додаток № 4

Зразок оформлення списку літератури

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Нормативно-правові джерела

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № ЗО. - Ст. 141.

2. Кодекс адміністративного судочинства України: Затверджений Законом України від 6 липня 2005 року № 2747-1У. Набув чинності з 1 вересня 2005 року // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 35 - 36, № 37.

3. Кодекс Франції про адміністративну юстицію // Адміністративна юстиція: європейський досвід і пропозиції для України / Авт.-упоряд.: І.Б.Коліущко, Р. О. Куйбіда. - К.: Факт, 2003. - С. 218-259.

4. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 7 липня 2010 року № 2453 // Відомості Верховної Ради України. - 2010. - № 41-42, № 43, № 44-45. - Ст. 529.

5. Про відновлення довіри до судової влади в Україні: Закон України від 8 квітня 2014 року № 1188-УІІ // Відомості Верховної Ради України. - 2014. -№ 23. - Ст. 870.

6. Про забезпечення права на справедливий суд: Закон України від 12 лютого 2015 року № 192-УІІІ // Офіційний вісник України. — 2015. - № 17. - Ст. 447.

7. Про вдосконалення мережі адміністративних судів України: Указ Президента України від 16 жовтня 2008 року № 941/2008 // Урядовий кур'єр. - 24 жовтня 2008 року. - № 199.

8. Стратегія реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки: Схвалено Указом Президента України від 20 травня 2015 року № 276/2015 // Офіційний вісник України. - 2015. - № 41. - Ст. 1267.

Спеціальна література

1. Адміністративна юстиція: європейський досвід і пропозиції для України / Авт.-упоряд.: І. Б. Коліушко, Р. О. Куйбіда. - К., 2003. - 536 с.

1. Базов В. Актуальні питання забезпечення гласності судового процесу в адміністративному судочинстві України / В. Базов // Право України: Юрид. жури. - 2014. - № 3. - С. 38-46.

2. Долежан В.В. Спеціалізація та інстанційність - універсальні принципи судоустрою України / В.В. Долежан // Становлення господарської юрисдикції в Україні - 20 років досвіду : матеріали наук.- практ. конф. (Одеса, 24-26 травня 2011 р.) : проблеми і перспективи. - Одеса, 2011. — С. 49-51.

3. Ківалов С. В. Теоретична характеристика функціонального змісту адміністративного судочинства як правозахисного механізму у сфері публічного адміністрування / С. В. Ківалов // Актуальні проблеми держави і права: зб. наук, праць. - 2014. - Вип. 71 . - С. 7-19.

4. Общая теория прав человека / Рук. авт. кол. и отв. ред. д.ю.н. Е.А.Лукашева. - М.: НОРМА, 1996. - 520 с.

5. Осадчий А. Юрисдикція судів з розгляду публічно-правових спорів / А. Осадчий // Юридичний вісник : щоквартальний журнал. - 2013.-№ 3. -С. 101-106.

6. Педько Ю. С. Становлення адміністративної юстиції в Україні. - К„ 2003.-207 с.

7. Полянський Ю. Є. Незалежність судді - правова і соціальна цінність / Ю. Є. Полянський // Наукові праці Одеської національної юридичної академії . - 2011. -Т. 10 . - С. 80-89.

8. Смокович М. Адміністративні суди - стандарт європейської системи права/М.Смокович//Юридичнийвісник України: Загальнонац. правова газ. - 2014. - 16-22 серпня (№ 33). - С. 11.

9. Столбовий Ю. М. Принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві України : автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Ю.М. Столбовий ; ДВНЗ «Запорізьк. нац. ун-т». - Запоріжжя, 2014. - 18 с.

10. Татьков В. Принцип спеціалізації як критерій у розмежуванні судових юрисдикцій / В. Татьков // Вісник Національної академії правових наук України : зб. наук, праць. - 2013. - № 2. - С. 185-192.

11. Фоков А. П. Административньїй суд современной Франции // Законності». - 2001. - № 8. - С. 53-55.

12. Маїес 1., Маїес О. Нізіогіа асітішкігаср і тузіі асітішзігасуіпеф - \УусІа'шпс1лУо ІІпшегБуІеШ Іа§іе11ош>кіе§о. — Кгакому 2000. — 8. 239-251.