Вимоги до змісту курсової роботи з курсу Фінансовий облік, УАБС НБУ
« НазадВимоги до змісту курсової роботиКурсова робота повинна мати таку структуру:
Загальний обсяг курсової роботи при виконанні із застосуванням технічних засобів не повинен перевищувати 40–50 сторінок (без додатків). Зміст курсової роботи може займати одну сторінку. Він повинен містити: вступ, найменування всіх розділів, підрозділів, пунктів (підпунктів); найменування додатків із зазначенням сторінок цих матеріалів. Зміст роботи має відображати сутність поставленої проблеми, її складність та логіку дослідження. Назви розділів і підрозділів повинні бути стислими і зрозумілими, грамотними, тісно пов’язаними з назвою роботи, але не повторювати її (додаток А). У вступі (2–3 сторінки), що розміщується з нової сторінки, подається:
У вступі повинні в логічній послідовності бути викладені обґрунтування необхідності проведення дослідження та актуальність обраної теми, мета роботи та завдання, які необхідно вирішити для її реалізації, об’єкт і методи дослідження. Наприклад: “...Основним завданням промислових підприємств є найбільш повне забезпечення попиту населення високоякісною продукцією. Темпи зростання обсягу виробництва продукції, покращення її якості безпосередньо впливають на обсяг витрат, прибуток і рентабельність підприємства. Тому дуже важливо приділяти велику увагу обліку готової продукції, її реалізації та фінансових результатів на підприємстві, оскільки це основний ланцюжок кожного виробничого підприємства”. Отримання апаратом управління достовірної і своєчасної інформації про фактичні витрати виробництва і реалізацію конкретних видів виготовленої продукції, стану розрахунків з покупцями і надходження до підприємства виручки залежить від організації бухгалтерського обліку реалізації продукції. Крім того, облік реалізації готової продукції дозволяє підприємству оцінити результати і підвести підсумки своєї діяльності за звітний період, визначити прибутки і збитки та виявити як позитивні, так і негативні наслідки діяльності. У зв’язку з цим дослідження питань, пов’язаних з обліком витрат виробництва і реалізації конкретних видів готової продукції, напрямків їх удосконалення обумовило актуальність теми дослідження. Метою курсової роботи є дослідження теоретичних і практичних засад обліку реалізації готової продукції та визначення шляхів його вдосконалення. Для досягнення мети необхідно вирішити такі завдання:
Об’єктом дослідження є основи організації обліку готової продукції на підприємстві. Предметом дослідження є теоретичні і практичні засади обліку реалізації готової продукції. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові та спеціальні методи: діалектичний, логічні, синтезу, аналізу, порівняння. Інформаційною базою для написання роботи стали теоретичні розробки науковців, періодичні статті, нормативні акти, звітні матеріали підприємства. В основній частині курсової роботи слід викласти необхідні відомості про предмет (об’єкт) дослідження, які є необхідними та достатніми для розкриття сутності даної роботи, висновки і рекомендації з проведеного дослідження. Основна частина має містити три розділи. У першому (теоретичному) розділі (10–12 сторінок) характеризується нормативна база за обраною темою, здійснюється аналіз літературних джерел вітчизняних і зарубіжних економістів, аналізуються існуючі погляди щодо предмета дослідження. Виконання цього розділу є найвідповідальнішим, оскільки тут визначається рівень вирішення задачі, яка досліджується, на сучасному етапі та на перспективу. Курсова робота повинна мати теоретико-прикладний характер і бути написаною на матеріалах самостійно обраного студентом суб’єкта (організаційно-правова форма господарювання) й об’єкта (виробництво продукції, надання послуг тощо) підприємницької діяльності. У другому (аналітичному) розділі (15–20 сторінок) студент повинен виконати детальний аналіз фактичного стану досліджуваної задачі лише за матеріалами конкретного підприємства. У разі відсутності реального суб’єкта господарювання студент може створити (зареєструвати) умовне підприємство. У цьому випадку студенти самостійно обирають форму організації (ПП, ТОВ, АТ тощо), предмет діяльності, вивчаючи технологію будь-якого процесу виробництва, визначають, які матеріальні та трудові ресурсі необхідні для того, щоб розпочати діяльність. Таким чином, студенти отримують змогу вести фінансовий облік свого підприємства від стадії формування статутного капіталу до складання заключного балансу. У цьому розділі слід виділити 3–4 відносно самостійні підрозділи, що міститимуть аналіз та оцінку конкретних сфер діяльності об’єкта дослідження. Розділ повинен бути максимально насичений фактичною інформацією (таблиці, схеми), що відображає відповідні результати діяльності підприємства за останні 3–5 років. При цьому слід чітко розмежовувати походження використаної при аналізі інформації, зокрема запозиченої з літературних джерел, одержаної з документів підприємства, здобутої шляхом власних спостережень, розрахунків, соціологічних опитувань тощо. Розділ завершується короткою оцінкою одержаних результатів з точки зору достовірності, наукової та практичної значущості. У третьому (конструктивному) розділі (10–13 сторінок) з вичерпною повнотою викладаються пропозиції та рекомендації студента, спрямовані на досягнення поставленої у вступі мети. Цей розділ складається з 2 підрозділів. Характер і зміст рекомендацій, які пропонуються, повинні ґрунтуватися на аналізі фактичного стану обліку, проведеному в другому розділі курсової роботи. У цьому розділі необхідно обґрунтувати конкретні пропозиції щодо раціоналізації фінансового обліку через удосконалення первинного, аналітичного й синтетичного обліку; методики обчислення собівартості продукції, робіт та послуг тощо. Висновки – заключна частина курсової роботи, яка повинна містити стислий огляд актуальності теми, оцінок та узагальнень під час аналізу стану обліку на підприємстві, а також пропозицій автора. Обсяг висновків – 3–4 сторінки. Наприклад: “...Юридичні засади діяльності торгових підприємств складають численні нормативні акти, що регламентують правила організації торгівлі та продажу окремих груп товарів, а також взаємовідносини між продавцем товарів та їх споживачем – покупцем”. Теоретичні засади бухгалтерського обліку торгових операцій на підприємствах роздрібної торгівлі становлять Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, національні стандарти бухгалтерського обліку, а також інструкції та положення з окремих питань бухгалтерського обліку відповідних міністерств і відомств. Одним із основних показників, що характеризують діяльність підприємств роздрібної торгівлі, є дохід. Підприємства, організації та інші юридичні особи незалежно від форм власності, при формуванні та узагальненні у бухгалтерському обліку і звітності інформації про доходи мають керуватися П(С)БО 15 “Дохід”. Основним видом доходу підприємства роздрібної торгівлі є дохід від реалізації товарів, розмір якого визначається роздрібними цінами на товари у продажу. Дохід визнається в момент передавання товару покупцеві у магазині роздрібної торгівлі, а оплата за товари, в основному, здійснюється в готівковій формі. Поряд з доходом на результат діяльності суб’єкта господарювання впливають також розмір і структура витрат. Бухгалтерський облік витрат підприємства здійснюють відповідно до П(С)БО 16 “Витрати”. Витрати підприємств роздрібної торгівлі містять у собі витрати від операційної діяльності, фінансові витрати, інші витрати, що виникають у ході звичайної діяльності, але не належать до операційної або фінансової діяльності, а також надзвичайні витрати. Основну частку витрат на підприємствах роздрібної торгівлі становлять операційні витрати. До їх складу входить собівартість реалізованих товарів, а також адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати. Собівартість реалізованого товару визначається відповідно до П(С)БО 9 “Запаси” одним із методів, дозволених даним стандартом. Первісна вартість формується у момент оприбуткування запасів і значною мірою залежить від способу їх придбання. Особливої уваги заслуговує облік товарно-транспортних витрат як одна зі складових собівартості реалізованих товарів. Такі витрати підприємство обліковує на окремому субрахунку. Витрати операційної діяльності, які не входять до собівартості реалізованих товарів, поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати. Такі витрати менше залежать від обсягів реалізації, ніж собівартість реалізованого товару. Склад їх визначається відповідно до П(С)БО 16 “Витрати” і залежить від умов господарювання підприємства. Об’єктом дослідження є приватне підприємство “Синтекс”. Саме на його прикладі проведений аналіз стану обліку доходів і витрат та механізм формування фінансового результату діяльності підприємств роздрібної торгівлі. Основним джерелом доходу ПП “Синтекс” є готівка, що надходить до магазинів від покупців при передаванні (продажу) їм товару. Розмір доходу прямо залежить від рівня роздрібних цін. Продажна (роздрібна) ціна товарів на ПП “Синтекс” містить у собі первісну вартість товару, відповідну суму транспортно-заготівельних витрат і націнку, яку підприємство встановлює самостійно, виходячи з дії ринкового механізму ціноутворення. Якщо покупець повертає товар у випадках, передбачених чинним законодавством, то дохід підприємства зменшується на вартість повернутого товару. При цьому підприємство в обов’язковому порядку веде окремий облік бракованих товарів, а також облік покупців, що звернулися до нього з цього питання. Інформація про одержані підприємством доходи узагальнюється на субрахунку 702 “Доходи від реалізації товарів”. Зменшення доходу, у тому числі і в разі повернення товару, обліковується на субрахунку 704 “Вирахування з доходу”. У зв’язку з тим, що передавання товару покупцеві та сплата за нього збігаються у часі, в магазинах ПП “Синтекс” відсутній аналітичний облік покупців, тобто рахунки доходів кореспондують з субрахунками рахунку 301 “Каса у національній валюті” – для магазинів, що розташовані у м. Суми, та з субрахунками рахунку 311 “Поточні рахунки у національній валюті” – для магазинів, що знаходяться в іншій місцевості. На ПП “Синтекс” товари обліковуються в бухгалтерському обліку за продажними цінами, а їх собівартість є основним елементом витрат операційної діяльності підприємства. На підприємстві собівартість реалізованих товарів розраховують за методом ідентифікаційної собівартості на підставі первісної вартості, що розраховується згідно з П(С)БО 9 “Запаси”. Нами був досліджений порядок відображення у бухгалтерському обліку підприємства операцій, пов’язаних з виконанням гарантійних зобов’язань. Аналіз декількох типових ситуацій відшкодування збитків покупцям дав можливість з’ясувати, що підприємство не створює резерву забезпечення гарантійних зобов’язань, тому що питома вага таких операцій у товарообігу є несуттєвою (не більше 0,5 % від обсягів продажу за місяць). Всі витрати, пов’язані з їх виконанням, обліковуються на рахунку 93 “Витрати на збут” з подальшим віднесенням на фінансовий результат від операційної діяльності. Таким чином, дослідження бухгалтерських прийомів і методів, що застосовуються на ПП “Синтекс”, дозволили нам зробити висновок, що в цілому облік відповідає вимогам національних стандартів бухгалтерського обліку. Разом з тим нами виявлено ряд недоліків, що потребують змінити підходи до обліку окремих питань, які вирішуються бухгалтерією підприємства. У зв’язку з цим ми пропонуємо такі заходи щодо удосконалення організації бухгалтерського обліку. З метою прискорення реалізації товарів на підприємстві пропонуємо впровадити систему знижок на товар, що дозволить зменшити суми залишків товарів. Вивчивши законодавче регулювання цього питання, нами розроблений механізм уцінки товару та система відображення таких операцій на рахунках бухгалтерського обліку підприємства. Уцінку товару в межах торгової націнки потрібно здійснювати шляхом списання торгової націнки методом сторно, а на суму уцінки, що перевищує торгову націнку, потрібно зменшити собівартість товару. При цьому таке зменшення відноситься на витрати операційної діяльності на субрахунок 946 “Втрати від знецінення запасів”. ПП “Синтекс” визначає собівартість реалізованого товару за методом ідентифікаційної собівартості. Цей метод потребує значної облікової роботи та вимагає від бухгалтера наявності безперечних доказів щодо ідентифікації проданого товару. Тому для обліку собівартості реалізованого товару ми пропонуємо підприємству використовувати метод ФІФО. Беручи до уваги взаємозв’язок між залишками запасів на початок та кінець звітного періоду, їх надходженням і вибуттям, нами розроблений механізм оцінки запасів за методом ФІФО, який заснований на їх періодичній інвентаризації. Ми пропонуємо в останній день кожного звітного періоду у рамках поточної інвентаризації оцінювати залишки товарів на підставі накладних, починаючи з тих, що отримані останніми. Це пояснюється тим, що якщо першим вибуває товар, що надійшов першим, то в залишках завжди буде товар, що надійшов останнім. Знаючи собівартість залишків товару на початок і кінець звітного періоду та товару, що надійшов, можна розрахувати собівартість товару, що вибув. На підприємствах роздрібної торгівлі інвентаризація проводиться систематично, тому бухгалтерії треба тільки скоординувати свою роботу з матеріально відповідальними особами щодо обліку товарів. У подальшому, після налагодження системи чіткої взаємодії окремих ланок підприємства, облік за методом ФІФО не буде потребувати додаткових ресурсів, а обсяг облікової роботи, особливо порівняно з методом ідентифікаційної собівартості, значно зменшиться. Дослідження методів списання транспортно-заготівельних витрат дозволило з’ясувати, що на підприємстві “Синтекс” виникають певні неузгодження при відображенні в обліку товару за продажними цінами. Для усунення зазначених вище недоліків нами запропонований метод списання транспортно-заготівельних витрат, за яким облік транспортно-заготівельних витрат слід вести на субрахунку 289 окремо і не включати їх до продажної вартості. Запропонована методика більше відповідає сутності обліку товарів та вимогам чинного законодавства з питань торгової діяльності. Таким чином, запропоновані нами шляхи удосконалення будуть сприяти більш повному та об’єктивному відображенню торгових операцій у бухгалтерському обліку підприємства, а саме від цього залежить ефективність та оперативність прийняття рішень щодо стратегії і тактики розвитку підприємства... Робота повинна виконуватися самостійно, з дотриманням наукової етики, без копіювання тексту підручника або посібника, інструкцій та інших нормативних документів (плагіату), простої компіляції запозиченого з різних джерел матеріалу без критичної його оцінки та аналізу. При цитуванні будь-якого нормативного документа, наукової статті необхідно обов’язково робити посилання на літературне джерело. З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!
|