Тема Інформаційні технології інтелектуальних систем обробки економічної інформації

План 

1. Загальні відомості про інтелектуальні ІС

2. Поняття експертних систем

3. Системи підтримки прийняття рішень

4. Інформаційно-пошукові системи

5. Програмні агенти

6. Геоінформаційні системи 

1. Загальні відомості про інтелектуальні ІС

Інтелектуальні ІС – це системи з використанням штучного інтелекту, системи, які здатні виконувати операції імітуючи інтелектуальні функції людей. Штучний інтелект незабаром стане надзвичайно актуальною галуззю фундаментальних досліджень в ІС та ІТ.

При створенні таких систем вирішуються наступні задачі:

1) Створення програмних продуктів, які здатні відтворювати процедури, пов’язані з творчими розумовими процесами.

2) Орієнтація роботи ПК на роботу з непрофесіоналом (користувачем).

3) Розробка інтелектуальних роботів.

Розвиток ІС в економіці пов’язаний з розвитком і створенням систем підтримки прийняття рішень, експертних систем, також сюди можна віднести наукові системи та перекладачі, інтелектуальні інформаційні кіоски, біометричні системи (розглянемо у лекції про юридичну діяльність)

Штучний інтелект – образна назва комплексної системи досліджень, яка представляє собою сукупність методів, прийомів і засобів аналізу розумових процесів з метою конструювання технічних систем, які здатні виконувати дії, які вважались раніше (традиційно) тільки функціями людини. Поки що немає чіткого визначення. Проблема штучного інтелекту має технічні і філософські аспекти. Створення традиційних програм для ПК – робота програміста не є конструювання штучного інтелекту. Якщо задача не є розумовою то вона вирішується на ПК традиційними методами, і не входить до у коло задач штучного інтелекту. Її інтелектуальна частина виконана людиною. На частку ПК випадає частина роботи, що не потребує мислення.

При створенні штучного інтелекту постає ряд проблем:

- Проблеми розпізнавання образу, об’єкту, ситуації

- Навчання і самонавчання

- Побудова логічної і фізичної моделей

- Створення саоморганізуючої системи.

Інтелектуальні системи – це ЕС і СППР, програмні агенти, вони імітують інтелектуальні функції людини, це системи штучного інтелекту.

Особливості систем із штучним інтелектом:

• Наявність у них власної моделі зовнішнього світу, ця модель забезпечує індивідуальність і самостійність системи в оцінюванні ситуації, можливості семантичної та прагматичної оцінки запитів.

• Спроможність до дедуктивного висновку, тобто до генерації інформації, що уявному вигляді не утримується в системі.

• Уміння оперувати в ситуаціях, пов’язаних з різноманітними аспектами нечіткості, включаючи розуміння “природної” мови.

• Спроможність до діалогової взаємодії з людиною.

• Спроможність до поновлення наявних знань тощо.

Інтелектуальні ІС передбачають використання моделювання ситуацій:

- Мікро імітаційні моделі

- Біонічне моделювання.

- Евристичне моделювання

- Еволюційне моделювання.

Основою інтелектуальної  діяльності є міркування:

- Дедуктивні (від загального до часткового, на окремі факти поширюється загальне правило)

- Індуктивні (від часткового до загального, з окремих фактів чи спостережень виводиться правило, закономірність, прогноз)

- за аналогією (припущення на основі аналогічних випадків).

Системи штучного інтелекту відрізняються від систем обробки даних, ти що в них переважно використовується не числовий а символьний спосіб уявлення, символьний висновок і евристичний пошук рішення а не виконання певного алгоритму.

Широкого застосування зараз в системах штучного інтелекту нейромережеві  технології, які покладені в основу розпізнавання образів, виконання прогнозів, оптимізації, керування. Нейромережеві системи є в першу чергу графом, який можна зв’язати з зібранням сукупності об’єктів, поданих у як чисельні значення, за допомогою алгоритму проходить перетворення чисельних значень в інші форми і відбувається розпізнавання образів.

Перспективним є напрямок інтелектуалізації Internet, ця система здатна з часом стати самостійним носієм штучного інтелекту. 

2. Поняття експертних систем

Експертні системи – програмні продукти, здатні накопичувати знання  і моделювати процес експертизи. Поява ЕС ознаменувала перехід від теоретичної сфери штучного інтелекту до прикладної. ЕС забезпечує перегляд аналітичних показників та порівняння їх з заданими нормативами абсолютних значень; формування висновків виходячи з економічної ситуації, вироблення альтернатив. Формує нові знання, розв’язує практичні задачі і пояснює їх хід розв’язку.

Основні сфери застосування ЕС:

- Діагностика. Найвідоміші є медичні діагностичні системи зв’язок між фактами та причинами, економічна діагностика.

- Інтерпретація. Визначення сутності даних, що спостерігаються. Роблять висновки на основі результатів спостережень.

- Прогнозування. Визначення наслідків на підставі даних про об’єкт.

- Планування. Визначення програми дій відповідно до певного критерію.

- Контроль і упорядкування – моніторинг і контролінг розвитку ситуації.

- Навчання і тренування (наприклад, керівників) – здобуття певних знань і оцінювання результатів. ЕС можуть входити  як складова частина до комп’ютерних систем навчання.

ЕС не рекомендується використовувати для рішення наступних задач: математичних, задач розпізнавання, задач у яких не можливо побудувати базу знань.

Ідеологію ЕС втілює формула:  ЗНАННЯ + ВИСНОВОК = СИСТЕМА    

Основним компонентом ЕС є база знань:

• Структуровані знання (статичні знання)

• Динамічні знання (змінна інформація поновлюється)

• Робочі знання (знання, що застосовуються для розв’язання конкретної задачі).

Форми представлення знань:

• Понятійні – набір понять, якими користуються при рішенні певної задачи.

• Конструктивні – знання про набори можливих структур об’єктів і взаємодії між їхніми частинами.

• Процедурні знання – використовуються в обраній предметній області, методи, алгоритми, програми.

• Фактографічні – кількістні і якістні характеристики об’єктів і явищ.

• Метазнання – знання про порядок і правила застосування знань.

Можна визначити модель предметної областя як:

Модель предметної області = Понятійні знання + Конструктивні знання.

А базу знань можна визначити як:

База знань = Модель предметної області + Процедурні знання + Метазнання + Фактографічні знання.

Блок логічних висновків другий компонент для його роботи розроблені нечітка логіка, коефіцієнт впевненості, міра довіри тощо.

Дія компоненту висновку формується на застосування правила висновку: ЯКЩО <УМОВА> ТО <ДІЯ>( висновок)

Машинна логіка висновку – механізм міркувань, що оперує знаннями і даними з метою отримання нових даних зі знань, що маються в робочій пам’яті.

Логічний висновок поділяється на

• монотонний (тобто факти не переглядаються і вважаються істинними).

• немонотонний (застосовується в динамічних системах в реальному масштабі часу).

• дедуктивний (прямий, зворотній, змішаний).

• нечіткий висновок.

• ймовірнісний висновок.

• асоціативний тощо

Підсистема (блок) набуття знань. Ця підсистема призначена для додання в БЗ нових правил і модифікацій.

Підсистема пояснень. Програма, яка пояснює свої дії та переконує користувача в правильності своїх висновків (набір довідок, список гіпотез та ін.).

В економічних ЕС включені блок: база даних, блок розрахунків, блок внесення і корегування даних, підсистема довіри.

Клас ЕС сьогодні поєднує кілька тисяч різних програмних комплексів, які можна класифікувати за різними критеріями (за типом існування, за стадіями існування, масштабом і за типом проблемного середовища). ЕС можна поділити на:

• Статичні – розробляються в предметних областях, у яких база знань та інтерпретовані дані не змінюються в часі, вони стабільні.

• Квазидинамічні – інтерпретують ситуацію, що змінюється з деяким фіксованим інтервалом часу.

• Динамічні – працюють у поєднанні з датчиками об’єктів у режимі реального часу з постійною інтерпретацією даних, що надходять.

ЕС працює у двох режимах: режим придбання знань і режим вирішення задач (режим консультації або режим використання ЕС).

ЕС в економіці застосовуються для управління фінансами (управління кредитами, інвестиціями, консультації з податків, відсоткових ставок), прийняття стратегічних рішень (планування і аналіз), виробництво (моніторинг і контролінг якості продукції, планування розміщення), управління людськими ресурсами,  маркетинг (моделювання споживчого попиту, організація і ведення телемаркетингових центрів).

Приклади ЕС:

ХСОМ- використовується на виробничих підприємствах, використовується для надання консультативних послуг під час вибору (покупці) конфігурації ПЕОМ.

PSY - ця система використовується керівниками менеджерами для здійснення професійного та психологічного добору під час прийому на роботу.

LRS – надає допомогу стосовно добору й аналізу інформації про судові рішення та правої акти в галузі кредитно-грошового законодавства, з використанням векселів і чеків.

TAXMAN - допомагає дослідити логіку міркувань та аргументацію законодавства щодо оподаткування.

LSD – допомагає врегульовувати проблеми позові, пов’язаних з відшкодуванням збитків і компенсацій за шкоду за не якісну продукцію.

“Маніяк” – підтримка прийняття рішень при розкритті серійних вбивств.

ЕС як правило обмежена певною предметною областю, приймає рішення за неповними чи неточними даними, може імітувати діяльність висококваліфікованого спеціаліста. Напрямки по подальшому впровадженню ЕС: інтеграція ЕС з традиційними пакетами і створення гібридних ЕС, створення ЕС реального часу при управлінні швидкоплинними процесами, розробка динамічних ЕС. 

3. Системи підтримки прийняття рішень

Системи підтримки прийняття рішень (СППР) виникли на початку 70-х років завдяки розвитку управлінських інформаційних систем і являють собою системи, розроблені для підтримки процесів прийняття рішень менеджерами  у складних слабо структурованих ситуаціях, пов’язаних із розробкою і прийняттям рішень. На розвиток СППР суттєво вплинули досягнення в галузі інформаційних технологій (телекомунікаційні мережі, розвиток апаратного забезпечення, експертні системи). Досі немає єдиного визначення СППР. Наприклад, під СППР розуміють “Інтерактивну прикладну систему, що забезпечує кінцевим користувачам, які приймають рішення, легкий і зручний доступ до даних і моделей з метою прийняття рішення у напівструктурованих і неструктурованих ситуацій”. СППР включає в себе широкий діапазон різних систем, засобів і технологій. Дехто вважає, що термін СППР застарів і замінюють його на «інтерактивне аналітичне оброблення (OLAP).

СППР ґрунтуються на використанні моделей і процедур з обробки даних та думок, СППР – інтегрована прикладна система (тобто в кожній предметній області дуже наближені до ситуацій). Складається СППР з таких компонентів:

- БД

- СУБД

- База моделей

- Система управління базою моделей

- Інтелектуальний інтерфейс

- Аналітичні інструментальні засоби.

Інтерфейс користувача має 3-и компоненти

- Мову дій (що може робити користувач під час спілкування з СППР)

- Мову відображень (результати роботи користувача)

- База знань

СППР включає бібліотеку різних алгоритмів підтримки рішень. Методи аналізу даних, що використовуються в СППР, перебувають на межі економіки, математики, філософії і комп’ютерної техніки. Дані та моделі є центральним елементом СППР, а наявність інтерактивних програм користувач може досліджувати і мандрувати по базах даних.

БД є сукупністю даних, які організовуються для легкого доступу до них і аналізу. Великі БД (корпоративні) часто називають сховищами даних або вітринами даних

СППР бувають зорієнтовані на дані та зорієнтовані на моделі. Перші зосереджуються перед усім на доступі і маніпулюванні великими БД, до цієї категорії відносяться: системи підготовки управлінських рішень, системи роботи із сховищами даних, системи аналізу даних, виконавчі системи. Другу категорію становлять СППР, зорієнтовані на маніпуляцію моделями – статистичні, фінансові, оптимізаційні, імітаційні (засоби аналізу рішень, засоби лінійного програмування, імітаційні засоби, математичні моделі).

Також існує така класифікація: орієнтовані на операційне управління та узагальнені СППР.

Існує ще такий вид класифікації СППР: корпоративні (або широкомасштабні, рівня підприємств) та настільні. Корпоративні сполучені з великими сховищами даних і використовуються багатьма менеджерами, а настільні розраховані на одного користувача і є невеликими системами. У багатьох організаціях існує тісний зв’язок між корпоративними СППР, сховищами даних і настільними СППР. Групові (корпоративні) СППР можуть підтримувати колективну співпрацю у межах всього світу (інтер-організаційні).

Бухгалтерські і фінансові моделі можуть створюватись як настільні СППР у програмі Microsoft Office і як програмні компоненти – в корпоративній СППР. 

Передбачається, що СППР можуть бути цілком реалізовані на нейромережеві технології.

Приклади СППР:

- “Сімплан” створена для подолання невизначеності при корпоративному плануванні. Включає компоненти: фінансові моделі, моделі маркетингу і моделі виробництва.

- Marketing Expert створена для підтримки прийняття рішень менеджерам з маркетингу і розробки стратегічних  і тактичних планів маркетингу.

- ISDS – використовується інноваційними та фінансовими менеджерами при формуванні планів по розробці нових виробів і технологій у великих корпораціях, використовуються для розробки моделей ціноутворення.

- Microsoft Investor – використовується в інвестиційній діяльності, дослідження ринку квоти, перспективи, аналіз обміну валют.

- American Express – використовується для фінансових розрахунків, консультативні звіти, поради, стратегії, аналіз компанії.

- ATR – використовуються в фінансових організаціях, які займаються пенсійним забезпеченням, розрахунки у разі виходу на пенсію.

- Money Club – використовується в страхових компаніях для обчислень, оцінювання ризику, поради страхові квоти.

- PMS – керування цінними паперами.

- CIS – планування виробів.

- PIMS – планування маркетинговою діяльністю.

- BIS – керування бюджету.

Існують велика кількість програмних продуктів СППР, як по вищевказаним розділам, так і по таких: вибір прикладних ресурсів, оцінювання нерухомості, придбання товару, освіта, кар’єра, податкова справа. СППР 30% використовують для оперативного керування, 40% - довгострокового планування, 15% - розподіл ресурсів, 12% - розрахунки річного бюджету. СППР може потенційно допомогти компанії (фірмі) створити економічну перевагу, можливо не завжди вирішити специфічні проблеми та можуть створити нові можливості.

Необхідність комп’ютерної підтримки прийняття рішень в економіці та бізнесі зумовлена дією низки об’єктивних причин, зокрема: збільшенням обсягів інформації, що надходять до органів управління; ускладненням завдань, що розв’язуються щоденно тощо. 

4. Інформаційно-пошукові системи

В багатьох сферах діяльності інформація розглядається як один з основних видів ресурсів поряд з такими ресурсами, як сировина, матеріали, обладнання та гроші. Тому особлива увага приділяється пошуку інформації і  своєчасному поданні споживачу. Глобальні інформаційні ресурси постійно знаходяться в стані систематизації, людство постійно вишукує найбільш оптимальні способи зберігання і пошуку необхідної інформації. Основне завдання інформаційно-пошукових систем (ІПС) – пошук і вибір з усіх даних, які мітяться в системі, саме тих, які найбільшою мірою відповідають інформаційним потребам, відбитим у запиті.

ІПС поділяються за різними ознаками:

1) Галузеві та вузько тематичні (за тематикою)

2) За типом інформації (документальні, що зберігають і шукають документи; фактографічні, зберігають і аналізують події, явища, процеси)

3) За  режимом функціонування (за вибірковим пошуком). Вибірковий пошук – це пошук за постійним набором даних. Може змінюватись зміст масивів, а запити ні. Ретроспективний пошук – запити можуть змінюватись за різними критеріями.

Пошук в АІПС виконується не за текстами самих документів, а за їх короткими характеристиками, які називаються пошуковими образами (ПОБ). ПОБ – це виражений у термінах інформаційно-пошукової мови основний зміст документа, який підлягає зберіганню в АІПС. Процедура визначення ПОБ називається індексуванням і полягає в система семантичному аналізі основного змісту документа та перекладі його на інформаційно-пошукову мову (ТМ).

ІПМ – це спеціалізована штучна мова, яка призначена для опису центральних тем чи предметів і формальних характеристик документів, а також для опису інформаційних запитів і використання пошуку.

В ІПМ не допускається наявність характерних для природної мови синонімів та анонімів, оскільки вони спричинюють семантичну неоднозначність мови. Основними елементами ІПМ – є алфавіт, граматика, лексика, базові відношення, правила побудови і індексів та їх ідентифікація.

Наприклад: магнітні диски, магнітні стрічки; перфокарти, магнітні картки, CD-ROM утворюють базову групу “носії інформації”. По такому критерію може виконуватись пошук. Вони в свою чергу можуть бути частиною групи “периферичні пристрої” (семантичні групи).

З точки зору якісного пошуку інформації не достатньо провести, побудувати список ключових слів, необхідно створити спеціальний нормативний словник, в якому лексичні одиниці були б взаємопов’язані і визначені. Такий словник називається тезаурусом. Він має містити поза текстові зв’язки. Тезаурус є зібранням лексики штучної мови.

Приклади ІПС:

Ліга – лідер серед інформаційно-пошукових систем, містить матеріали щодо правової бази, а також інструкції і нормативні документи бух обліку, фінансової звітності. Примірники фін і бух документів, курси валют, фін і бух періодичні видання (журнали, газети)

Консультант Плюс – ця система призначена виключно для керівників підприємств і бухгалтерів. Тут можна отримати інформацію по видам податків, взносів і платежів, типові форми звітної документації.

Поповнення інформації в таких системах виконується через глобальну мережу. В Internet існують свої пошукові системи. ІПС Internet поділяються на два основні типи:

- пошукові системи програми

- каталоги-списки серверів, упорядкованих по критеріям.

Приклади пошукових систем загального призначення: Шерлок Хомс, Куда пойти?, Internet Server List for Ukrain, UkrMaxFind, WebList, російські – Yandex, AY, следопыт, русская машина поиска, rambler, міжнародні  пошукові системи – HotBot, AltaVista. Всі пошукові системи Internet мають свою спеціалізацію, що накладає відбиток на результати пошуку

Але Internet – динамічна система і період її напіврозпаду складає близько чотирьох років, а це означає що за рік ресурси в мережі Internet старіють приблизно на 25% даних.

Існує в Internet довідник під назвою “желтые страницы”, де можна знайти масу інформацію, але не буде повною чи досконалою (наприклад, м. знайти фотокартку людини але не знати кому вона належить).

Існують спеціальні пошукові системи:

- пошук комерційних пропозицій,

- пошук інформації по організаціям,

- пошук номерів телефонів,

- пошук людей,

- пошук інформації телеконференцій

Інформаційні кіоски - інтелектуальні кіоски використовуються для самообслуговування в місцях, де потрібна оперативна інформація, або доступ до локальних чи глобальних ресурсів (в банках, аеропортах, авто і ЖД вокзалах, торгівельних комплексах, крупних ділових і фінансових центрах, виставках, ярмарках, музеях, урядових і державних установах і організаціях). Кіоски мають простий і зручний інтерфейс, оснащені ПІН-клавіфатурою, принтером і відповідним програмним забезпеченням. Окремі кіоски оснащені захисним корпусом (від вандалізму), датчиками і сигналізацією, сканерами штрих коду, пристроями для зчитування платіжних електронних карток, відеокамерами, пристроями для прийому купюр та видачі, трекбол.

В залежності від послуг термінали (кіоски) можуть надавати такі друкувати довідки, виписки, звіти, інформаційні бланки. Сучасні термінали представляють мультимедійні можливості (стереозвук, відеоконференції тощо), все це може посилити рекламу, зробити її привабливою. В банках ці термінали використовуються для обслуговування клієнтів через електронні картки. Вони дозволяють проводити багато валютні платежі і навіть прийом грошей в автоматичному режимі. Окремі банківські кіоски дозволяють проводити розрахунки за комунальні послуги. В магазинах кіоски надають інформацію про товари (якості, вартість, реклама, відділ де продається, інформація про виробника тощо). В готелях це список послуг, схема міста, телефонний довідник, інформація про туристичні фірми тощо. Для транспортних організацій – розклад руху транспорту, наявність квитків, списки готелів і ресторанів, реклами туристичних фірм. Окремі кіоски можуть надавати доступ до Internet, або взагалі надавати тільки Internet-послуги, електронну пошту.

Прикладом може бути найвідоміша українсько-англійська фірма SDS, яка розробила цілий ряд продуктів цільового призначення. 

5. Програмні агенти

Останнім часом підприємства стали активно використовувати у своїй діяльності так звані – програмні агенти, це новий напрямок в інформаційних технологіях. Галуззю де найбільш динамічно зростає використання програмних агентів є сфера електронного бізнесу.  Програмні агенти – це модулі, здатні автономно виконувати поставлені їм завдання, їх можна вважати особистими “слугами” в комп’ютерному світі. Агент – це програма,  розміщена у певному середовищі і здатна до гнучкої автономної поведінки для досягнення поставленої мети. (здатність довго працювати, здатність фіксувати зміни в середовищі). У користувача не має необхідності втручатись у роботу агента, контролювати його дії або внутрішній стан. Агенти можуть взаємодіяти з іншими агентами. Вони виконують такі функції: статистичний аналіз, перевірку посилань (якщо вони не працюють) на інші Web-сторінки, пошук ресурсів по різних сторінках. Але вони потребують чималого трафіку, жорстки вимоги до серверів.

Від звичайних програм вони відрізняються ступенем зворотнього зв’язку із зовнішнім світом. Прийнято виділяти  види програмних агентів:

- стаціонарні агенти (функціонують лише в тій системі, де почалось їх виконання)

- інтерфейсні агенти (спрощують роботу, але обмежені в діях)

- мобільні агенти (не прив’язані до системи, де розпочалось їх виконання, переміщуються по БД і знань для пошуку інформації, здатні працювати  на різних платформах та ОС.)

- інформаційні агенти (Internet – агенти, стійкі до несправностей в мережі)

- реактивні агенти

- гібридні агенти

- інтелектуальні агенти (крім пошуку можуть вести спостереження, здійснювати вимірювання, керувати, передавати і сортувати електронну пошту, здатні аналізувати інформацію, яку вони отримують від інших агентів, можуть приймати рішення в умовах невизначеності ситуації).

У корпоративних мережах програмні агенти можна використовувати для автоматизації процесів управління потоками даних. Програмні агенти здатні автоматично сканувати інформаційний простір Internet, формувати добірки публікацій та оглядів, автоматично наповнювати сайти профільною інформацією, аналіз маркетингових заходів, ціноутворення. Програмні агенти здатні з‘єднуватись з іншими програмними агентами, щоб з‘ясувати що їм відомо про поставлену задачу або отримати потрібні дані, знайти можливі адреси сховищ потрібних даних, тобто встановлюють між собою інтелектуальну взаємодію.

Проблеми, що постають при створенні агентів це – розробка стандартної мови спілкування, розробка методів ефективної обробки знань (класифікація та розпізнавання), розробка «живого» користувацького інтерфейсу

Основні властивості програмного агента

Для реалізації своїх функцій агент має володіти, принаймні, чотирма можливостями:

• підтримувати взаємодію з навколишнім середовищем, одержуючи від нього інформацію і реагуючи на цю інформацію своїми діями;

• проявляти власну ініціативу;

• посилати й отримувати повідомлення від інших агентів;

• діяти без втручання ззовні.

Властивості інтелектуальних агентів

Автономність - агент виконує значну частину своєї роботи автономно, не взаємодіючи з людиною або іншими агентами.

Комунікабельність - агент уміє спілкуватися з користувачем, одержуючи від нього завдання і надаючи результати.

Адаптивність поведінки - в процесі спілкування з користувачем агент уміє настроюватися на його особисті звички і методи роботи.

Раціональність поведінки - агент своїми діями має просуватися до рішення поставленої задачі і не виконувати дії, які цьому процесові перешкоджають. Якщо агент на основі своїх знань вважає, що певна дія наблизить його до поставленої перед ним цілі, то він може виконати цю дію. Але ця дія може і не привести його до цілі, якщо інформація, на основі якої агент прийняв рішення, була невірною, тобто рішення агента про доцільність виконання дій залежать від наявної інформації та засобів її обробки.

Сприйнятливість - агент, що перебуває в інформаційному середовищі, сприймає певним чином зміни навколишнього середовища і може реагувати на ці зміни.

Проактивність - агент має не тільки виконувати поточну задачу, але і збирати при цьому потенційно корисну для користувача інформацію та накопичувати її у своїй БД.

Інтелектуальність агента відображає ступінь його спроможності до міркування та навчання. Інтелектуальний агент може сприймати певні переваги, які користувач надає різним ситуаціям, та має механізм міркувань, щоб діяти відповідно до цих переваг. Більш високий рівень інтелектуальності припускає наявність в агента моделі потреб користувача і механізму пошуку засобів їх задоволення. Важливою складовою інтелектуальних програмних агентів є механізми виведення нових знань на основі наявних. Більш того, інтелектуальність програмного агента визначається не стільки інформацією, яку він має, скільки його здатністю здійснювати коректне виведення на основі своїх знань. БЗ агента містить таку інформацію:

• модель користувача;

• модель навколишнього середовища;

• інформацію про доступні засоби впливу на навколишнє середовище;

• інформацію про інших агентів, з якими можна взаємодіяти;

• модель ПрО.

Інтелектуальний програмний агент має модель ПрО, модель користувача, засоби сприйняття, засоби виконання дій, цілі і планувальник дій на підставі цілей, моделі інших агентів і засоби взаємодії з ними

Модель ПрО, в якій функціонує агент, має відображати структуру та ієрархію об’єктів (приміром, у формі онтології), з якими він взаємодіє для досягнення цілей. Інтелектуальний агент має явно задану символьну модель світу, у якій рішення (приміром, вибір дії) приймаються через логічні або псевдологічні міркування. Модель користувача потрібна агенту для того, щоб правильно інтерпретувати завдання користувача та сповіщати його про отримані результати у зручній та зрозумілій формі. В процесі роботи агент може поповнювати модель користувача, накопичуючи досвід взаємодії з конкретним користувачем (або класом користувачів) для підвищення ефективності своєї роботи.

Мультиагентні системи

Для вирішення складних проблем досить часто використовують мультиагентні системи, що складаються з набору агентів, які виконують окремі функції та взаємодіють в процесі цього з іншими агентами. Переваги мультиагентної системи – це відносна простота розроблення окремих агентів; інтероперабельність, що дозволяє розширювати систему агентами, створеними незалежно різними розробниками, а також більша здатність системи до адаптації. Агенти, що входять до складу мультиагентної системи, можуть взаємодіяти один з одним не тільки в тих випадках, коли вони створені одним розробником чи групою розробників. Програма є агентом тільки в тому разі, якщо вона спроможна до коректних комунікацій на мові комунікацій агентів.

Для конструктивної та інтелектуальної взаємодії між програмними агентами необхідні:

• спільна мова;

• спільне розуміння знань, якими вони обмінюються;

• спроможність обмінюватися інформацією.

Як приклад використання слід назвати агентів Tet-a-Tet, Copernic Shopper тощо.  Програмний агент Copernic Shopper дозволяє здійснювати пошук у системі електронної комерції за 13 категоріями товарів, при цьому інформація надходить майже від 250-ти інтерактивних магазинів. Універсальний програмний агент Ifogate надає користувачу такі послуги - формує оповіщення, відшукує новини, відображає основні фондові індекси та курси акцій, спортивні результати, здійснювати покупки, передивлятись персональну фінансову інформацію, формувати власний інвестиційний портфель. 

6. Геоінформаційні системи

Одним з нових напрямків у ІТ є використання інтерактивних геоінформаційних систем (ГІС), які також застосовуються і сфері електронного бізнесу. ГІС – це апаратно-програмна система, що за допомогою математико-картографічного моделювання і алгоритмічних процедур дозволяє маніпулювати і аналізувати образно відображеними і географічно координованими даними. ГІС це сучасна комп’ютерна технологія для картографування та аналізу об’єктів реального світу, а також подій які відбуваються на планеті. ГІС є похідною баз даних. Технологія ГІС швидко проникає в бізнес. ГІС – є похідною системи керування базами даних, це система апаратно-програмних засобів та алгоритмічних процедур, що зроблена для цифрової підтримки, поповнення, маніпулювання, аналізу, математико-картографічного моделювання та образного відображення графічно координованих даних.

Геоінформатика забезпечує міждисциплінарний підхід до оцінки процесів і об’єктів регіонів, розвитку суспільства. Розвиток геоінформатики, як однієї з перспективних сфер наукової діяльності, передбачає створення активного інформаційного моніторингу джерел інформації, її аналіз і трансформація в зручній для користувача формі.

ГІС можуть використовуватись як звичайні пошукові системи. Але головне завдання ГІС проводити аналітичну обробку інформації як внутрішнього характеру (те що міститься в БД) так і зовнішнього (аналіз супутникових знімків), а в більш складних ситуаціях проводити моделювання подій, проводити експертну оцінку.

ГІС включає в себе наступний набір функціональних компонентів: підсистему збору інформації і БД; підсистему представлення, генерації та обробки картографічних даних; підсистему аналізу даних та інтерфейс користувача.

Перші ГІС з’явились у 60-х роках. ГІС почали використовувати там, де є потреба оперативного керування ресурсами та швидке прийняття рішень. По де-яким оцінкам 80-90% всієї інформації можна представити у вигляді ГІС. ГІС широко використовуються в системах еколого-економічного моніторингу. ГІС-системи і ГІС-технології знайшли широке застосування в таких напрямка діяльності:

- у кадастрах (земельної, водної, лісовому, нерухомості і т.д.);

- у містобудуванні і муніципальному керуванні

- у проектуванні, будівництві, експлуатації об’єктів;

- у геологічних дослідженнях;

- у сільському, лісовому і водному господарстві;

- в охороні здоров’я;

- у природокористуванні;

- у торгівлі і маркетингу;

- у плануванні і прогнозуванні;

- у бізнесі, керуванні фінансами і банківські справі;

- в політиці і при керуванні державою;

- в обороні, безпеці і при надзвичайних ситуаціях;

- в науці тощо

За допомогою ГІС, наприклад, в розвинених країнах проводять територіальний бізнес-аналіз під час планування відкриття супермаркету або, станції техобслуговування на певній території. ГІС дозволяють проводити демографічний аналіз, моделювання і економічний аналіз на основі картографічних бізнес-даних, а також проводити аналіз і перспективи нерухомості, розробку ресурсів. ГІС сьогодні визначає новий шлях розвитку корпоративних систем, особливо для вирішення технологічних питань середнього і малого бізнесу. ГІС сьогодні мають стати: територіально-розподіленими; модульно нарощувальними, спільного використання, мати  постійний і легкий доступ. Найважливіші якості ГІС:

- візуалізація інформації у вигляді електронних карт;

- автоматична зміна зображення образу об’єкта в залежності від зміни його характеристик;

- зміна масштабу і деталізація або генерація картографічної інформації.

Основна ідея ГІС – створення для користувача механізму аналізу та синтезу різноманітних типів територіально-орієнтованиї інформації.

Інформація може бути представлена в текстовій формі, табличному вигляді, графічному вигляді (карти, графіка). ГІС базується на системі баз даних, які містять набір тематичних категорій. Кожна категорія містить повний набір тематичних карт, користувач може самостійно вибирати регіон, вибирати ті чи інші ділянки для перегляду в тій чи іншій категорії (населення, виробництво, торгівля, будівництво, сільське господарство, промисловість, транспорт і зв’язок, фінанси, освіта і наука тощо). ГІС допомагають створювати інформаційне забезпечення фундаментальних і прикладних досліджень, формувати національний інформаційний ресурс, створювати інтелектуальні інформаційні системи, створювати експертні системи, складати путівники та навігаційні засоби для пошуку інформації в різноманітних базах даних.

Як приклад, український проект “Електронна бізнес-карта”, містить карти не тільки України, областей окремо, а також Росії, Москви, С - Петербургу. Система включає також потужну пошукову систему, БД підприємств з визначеними видами діяльності, характеристикою діяльності, адреси і телефони, колекція фотокарток про міста та регіони, фільми, бізнес-пропозиції. Основні картографічні джерела ГІС:

- загально географічні карти;

- карти природи і ресурсів;

- демографічні карти (карти народонаселення);

- карти економіки;

- карти науки, підготовки кадрів і обслуговування населення;

- політичні і адміністративні карти;

- історичні карти.

Internet має спеціалізовані геоінформаційні Web-сервери. Основна частина сайту – електронна карта (США- GPS, Росія- ГЛОССНАС) Можна задавати запит на географічний простір і вибрати ті чи інші показники за будь-який термін. За допомогою обраних показників користувач в автоматичному режимі може побудувати бізнес-діаграми. Прикладом можу бути WebMapServer (http://kmu.qov.ua/gis). Подальшим розвитком ГІС є вбудова систем з  штучним інтелектом, також глобалізація та інтеграція ГІСів в єдину Інтернет-планетарну ГІС, але поки що немає єдининої системи протоколів по обміну інформацією між різними ГІС. Перед Україною стоїть зараз питання про створення багатоцільової національної ГІС.

Реалізувати ГІС-проект зараз не так вже і дорого як раніше, це все залежить від того на якому рівні ви це збираєтесь реалізувати (апаратура, програмне забезпечення, якість інформації, тощо).

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!