Методичні вказівки для написання курсових робіт з дисципліни Туристичні ресурси України, ЗНТУ
« Назад МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЗАПОРІЗЬКИЙ ГУМАНІТАРНИЙ КОЛЕДЖЗАПОРІЗЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИдля написання курсових робіт з дисципліни «Туристичні ресурси України»для освітньо-кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст» напряму підготовки 5.14010301 – «Туристичне обслуговування» усіх форм навчання
Запоріжжя – 2013 рік
Методичні вказівки для написання курсових робіт з дисципліни «Введення в спеціальність» для освітньо-кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст» напряму підготовки 5.14010301 – «Туристичне обслуговування» усіх форм / Укл.: С.В. Шкурацька – Запоріжжя: ЗГК ЗНТУ, 2015. – 26 с. Укладачі: С.В. Шкурацька Відповідальний за випуск: С.В. Шкурацька Затверджено на засіданні ПЦК «Туризму, інформаційних технологій та іноземної мови» Протокол № 3 від 17.09.2012.
ЗМІСТ
ВСТУП Оформлення курсової роботи виконується відповідно до стандарту ВНЗ, а також таких діючих стандартів: – ДСТУ 2391-94. Система технологічної документації. Терміни та визначення; – ДСТУ 3008-95. Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення. Курсова робота – кваліфікаційна робота, що призначена для об’єктивного контролю ступеня сформованості умінь вирішувати типові завдання діяльності. Курсова робота передбачає проведення аналізу літератури з актуальних питань, проблем у відповідній галузі знань. У процесі виконання курсової роботи студент показує свою освіченість за фахом, здатність самостійно вирішувати фахові завдання, уміння працювати з науковою літературою, нормативною документацією, комп’ютерною технікою та програмним забезпеченням, здібність аналізувати отримані результати, робити правильні висновки й узагальнення, уміння використовувати сучасні методи наукових досліджень. Підготовка й захист курсових робіт сприяють виявленню у студентів навичок науково-дослідної діяльності, глибокому й всебічному оволодінню знаннями з обраної спеціальності. Для того, щоб курсова робота стала зразковою працею, вона повинна відповідати таким вимогам: – бути актуальною; – мати мету та сформульовані задачі; – мати практичне значення; – використовувати коректні та адекватні методи застосування. Виконана курсова робота, подається керівнику курсової роботи для перевірки і підпису. Захист курсової роботи проходить по черзі, відповідно складеному графіку. 1. ОБОВ’ЯЗКИ КЕРІВНИКА КУРСОВОЇ РОБОТИКерівниками курсових робіт, як провило, призначаються професори, доценти, старші викладачі, викладачі профілюючих кафедр і, як виключення, найбільш досвідчені асистенти. Керівник курсової роботи в процесі своєї роботи систематично вивчає становище та перспективи розвитку науки своєї спеціальності. Своєчасно і якісно розробляє тематику курсових робіт з урахуванням наукової роботи студентів. Рекомендує необхідну літературу та надає методичні рекомендації. Проводить бесіди із студентами по узгодженню структури курсової роботи та етапів роботи над нею. Здійснює безпосереднє та систематичне керівництво розробкою всіх питань курсової роботи, розвиваючи при цьому у студента навики самостійної роботи, творчі здібності й ініціативу. Основною формою керівництва курсовою роботою є індивідуальна консультація. Керівник докладно консультує студента з питань, які виходять за межі учбових дисциплін, рекомендує доступну для студента літературу. Питання, які доступно викладені в літературі, керівник рекомендує студенту проробити самостійно. Здійснює систематичну перевірку відповідності ходу роботи студента плану виконання курсової роботи, розглядає виконану частину роботи, звертає увагу на недостатню глибину опрацьованих питань. Перевіряє розділи курсової роботи в «чорновому» (першій редакції) вигляді по мірі їх підготовки з метою недопущення грубих помилок, які можуть привести до невиконання задач, надлишкове збільшеного обсягу, зниженого наукового рівня проекту. Контролює відповідність змісту і оформленню курсової роботи завдання, вимогам стандартів ДСТУ і керівним документам з курсових робіт. 2. Обов’язки студентаСтуденту надається право вибору теми курсової роботи з урахуванням рекомендацій професорсько-викладацького складу профілюючої кафедри. Студент може запропонувати свою тему з необхідним обґрунтуванням її розробки для відповідної галузі. Якщо студент не проявив необхідної ініціативи з вибору тем в указаний термін, завідувач кафедрою закріплює тему курсової роботи за студентами на свій погляд, але з урахуванням індивідуальних особливостей та ступенем їх підготовки. На протязі першого етапу підготовки курсової роботи студент складає план виконання курсової роботи та передає його на розгляд керівникові курсової роботи. Всебічно, на високому науковому рівні вирішує всі питання плану, а також вказівки і рекомендації керівника курсової роботи. 3. ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИПісля одержання теми курсової роботи студент разом з керівником створюють план виконання курсової роботи, тобто перелік. Робота ведеться в такій послідовності: – аналітичний огляд – пошук потрібної літератури, її вивчення, конспектування, написання власне огляду; – формування висновків курсової роботи; – оформлення курсової роботи згідно вимог. Обсяг курсової роботи не повинен перевищувати 40 – 45 сторінок машинописного тексту. 4. СТРУКТУРА КУРСОВОЇ РОБОТИКурсова робота повинна мати таку структуру: – титульний аркуш; – зміст; – перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів; – вступ; – текстову частину, що містить всі розділи згідно плану; – висновки (в цілому по всій роботі); – список використаних джерел; – додатки (якщо такі необхідні). 4.1. Титульний аркушТитульний аркуш є першим аркушем курсової роботи. Виконують його згідно з ДОСТ 2.105-95 на аркуші формату А4. Титульний аркуш містить: – назву міністерства, до сфери управління якого належить навчальний заклад; – назву навчального закладу; – тему курсової роботи; – назву дисципліни; – найменування напряму підготовки та спеціальності; – прізвище, ім’я, по батькові, курс, групу студента; – науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім’я, по батькові керівника курсової роботи; – місто і рік; Зразок титульного аркушу наведено у Додатку А. 4.2. ЗмістЗміст подають на початку роботи. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема вступу, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків. Зразок змісту наведено у Додатку Б. 4.3. Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінівПодають окремою сторінкою після змісту. Він повинен містити розшифрування всіх умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів використаних у курсовій роботі. Зразок змісту наведено у Додатку В. 4.4. ВступВступ розташовують на окремій сторінці. У вступі слід коротко викласти оцінку сучасного стану питання, тобто актуальність та новизну обраної теми. Далі викладається мета роботи. Окремо виділяють предмет дослідження, об’єкт та суб’єкт. Методологія та методика дослідження розкриває загальні методи, які студент застосовував при огляді літературних джерел та при проведенні аналізу отриманих даних. У вступі потрібно розкривати наукову новизну та практичну значимість курсової роботи. 4.5. Текстова частинаУ курсовій роботі текстова частина складається з наступних розділів: – постановка проблеми – тобто вивчення актуальності даної теми курсової роботи з огляду різних авторів; – рекомендації – які можуть бути надані для покращення стану досліджуваної теми. Текст курсової роботи розбивається на розділи, підрозділи, пункти, підпункти. Кожний розділ починають з нової сторінки. Основному тексту кожного розділу може передувати передмова з коротким описом вибраного напрямку та обґрунтуванням застосованих методів. В кінці кожного розділу формулюють висновки із стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів, що дає змогу вивільнити загальні висновки від другорядних подробиць. Метою виконання цієї частини курсової роботи є перевірка вміння студента аналізувати отримані дані, співвідносити різні показники тощо. В рекомендаційній частині студент на основі отриманих даних (аналізу літературних джерел, туристичного ринку) та при тісній співпраці з керівником курсової роботи, робить спробу надати рекомендації, обґрунтовуючи свої думки. 4.6. Висновки У висновках підводиться підсумок виконаної роботи. В ньому наводять одержані результати роботи, рекомендації щодо використання результатів розробки, основні напрями подальшої роботи в галузі. 4.7. Список використаних джерелСписок використаних джерел може бути виконаний по одному з трьох варіантів: − спочатку: Законодавча база − закони, законодавчі проекти, акти, постанови, нормативи. Далі література розміщується в алфавітному порядку; − у порядку появи посилань у тексті. − хронологічному порядку. У список використаних джерел вносять всі використані джерела інформації: підручники, навчальні посібники, довідники, монографії, періодичні видання (журнали, газети), наукові праці відповідних організацій, стандарти, каталоги, нормативно-технічні документи, авторські свідоцтва, патенти та ін. Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи. Зокрема, потрібну інформацію можна одержати із таких стандартів: ДСТУ 7.1-84 «Бібліографічний опис документа. Загальні вимоги й правила складання», ДСТУ 3582-97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила», ДСТУ 7.12-93 «Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила». 4.8. ДодаткиУ додатках вмішують матеріал, який доповнює текст курсової роботи, але має великий обсяг, або, якщо включення його до основної частини може змінити впорядковане й логічне уявлення про роботу. Додатками можуть бути: – графічний матеріал; – таблиці, що доповнюють основний текст; – розрахунки; – оригінали фотографій; – ілюстрації допоміжного характеру; – та інші матеріали. 5. ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ5.1. Побудова документаКурсова робота містить текстову частину, рисунки, таблиці які оформляють на аркушах формату А4 (210х297 мм), для об’ємних таблиць і рисунків допускається використання аркушів формату А3 (420х297 мм). Курсова робота подається у вигляді електронного документу у форматі Word 6.0 і подальших версій, а також у друкованій версії одного примірника на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210мм х 297мм) до тридцяти рядків на сторінці. При комп’ютерному наборі слід використовувати шрифт Times New Roman розміром 14 пт з міжстроковим інтервалом 1,5. Верхнє та нижнє поле дорівнює 2 см, ліве – 3 см, праве – 1,5 см. Робочою мовою курсової роботи є українська. Текст основної частини курсової роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти. Заголовки структурних частин роботи «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами у середині сторінки симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Переноси слів у заголовках підрозділів не допускаються. Якщо заголовок не міститься в одному рядку, то другу й наступні рядки варто писати також з абзацного відступу. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка. Переноси слів у заголовках пунктів не допускаються. Якщо заголовок не міститься в одному рядку, то другу й наступні рядки варто писати без абзацного відступу. Кожний розділ треба починати з нової сторінки. Відстань між заголовком і текстом, між заголовками розділу й підрозділу повинне бути дорівнює 3 інтервалам (пропущений один рядок). Усередині розділів, підрозділів, пунктів або підпунктів можуть бути наведені перерахування. Перед кожною позицією перерахування варто ставити дефіс. Приклад: – туроператор; – турагент; – туристична фірма. При необхідності посилання в тексті документа на одне з перерахувань, перед кожною позицією перерахування варто ставити малу літеру, після якої ставиться дужка. Для подальшої деталізації перерахувань необхідно використовувати арабські цифри, після яких ставиться дужка. Приклад: а) індустрія гостинності: 1) поняття готель; 2) поняття послуга. б) служба бронювання: 1) організація служби; 2) посадові обов’язки. У кожному разі запис перерахувань пишеться малими літерами з абзацного відступу. Наприкінці кожного рядка перерахування, крім останньої, ставиться крапка з комою. Останній рядок перерахування повинен закінчуватися крапкою. У тексті документа, за винятком формул, таблиць і малюнків, не допускаються: – застосовувати математичний знак (–) перед негативними значеннями величин (варто писати слово «мінус»); – застосовувати без числових значень математичні знаки, наприклад >, <, =, і, Ј, №. Варто писати більше, менше, дорівнює, більше або дорівнює, менше або дорівнює, не дорівнює. Перелік скорочень слів, що допускаються, установлений у ДСТУ 2.316. Якщо в документі прийнята особлива система скорочення слів або найменувань, то в ньому повинен бути наведений перелік прийнятих скорочень. При необхідності застосування умовних позначок, зображень або знаків, не встановлених діючими стандартами, їх варто пояснювати в тексті. У документі варто застосовувати стандартизовані одиниці фізичних величин, їхнього найменування й позначення відповідно до ДСТУ 8.417. При викладанні матеріалу на кожній сторінці та наприкінці розділу, підрозділу пункту ставиться посилання на використану літературу у квадратних дужках (не менш 2 посилань на аркуші). Крапка в кінці речення ставиться за квадратними дужками посилання. Якщо при написанні абзаців, розділів та ін. використано більше ніж одне джерело, то їх розміщують в ранжированому порядку розділяючи комою, або через тире, якщо нумерація послідовна. Приклад: [1]. [1, 5, 17]. [1–5, 8–11, 32]. 5.2. Нумерація у курсовій роботіНумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №. Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок. На титульному аркуші, змісті та переліку умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці. Звертаємо увагу на те, що всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини, нумерують звичайним чином. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: «1. ВСТУП» або «Розділ 6. ВИСНОВКИ». Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку ставлять, потім друкують заголовок розділу. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу крапку ставлять, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу. Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера крапку ставлять, наприклад: «1.3.2.» (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка. Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти. 5.3. Оформлення ілюстраційІлюструють курсову роботу, виходячи із певного загального задуму, за ретельно продуманим тематичним планом, який допомагає уникнути ілюстрацій випадкових, пов’язаних із другорядними деталями тексту і запобігти невиправданим пропускам ілюстрацій до найважливіших тем. Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст – ілюстрації. Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. При необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий підпис). Підпис під ілюстрацією звичайно має чотири основних елементи: – найменування графічного сюжету, що позначається скороченим словом «Рис»; – порядковий номер ілюстрації, який вказується без знаку номера арабськими цифрами; – тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога стислою характеристикою зображеного; – експлікацію, яка будується так: деталі сюжету позначають цифрами, які виносять у підпис, супроводжуючи їх текстом. Треба зазначити, що експлікація не замінює загального найменування сюжету, а лише пояснює його. Приклад: 1 – прибуток за рік; 2 – прибуток за місяць; 3 – загальна тенденція. Рис. 1.2. – Загальна схема прибутків туристичної фірми. Основними видами ілюстративного матеріалу в курсовій роботі є: рисунок, схема, фотографія, діаграма і графік. Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Приклад: Рис. 1.2. – (другий рисунок першого розділу) Номер ілюстрації, її назва та пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в курсовій роботі подано всього одну ілюстрацію, то її теж нумерують за загальними правилами. Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається тема, пов’язана із ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виказу у круглих дужках «(див. рис. 3.1.)» або зворот типу: «...як це видно з рисунка 3.1.» або «... як це показано на рисунку 3.1.». Якість ілюстрацій повинна забезпечувати їх чітке відтворення (електрографічне копіювання, мікрофільмування). Ілюстрації треба вбудовувати в текст у згрупованому вигляді, якщо вони виконані у редакторі Word. Якщо ілюстрації виконані в одному з графічних редакторів, то їх рекомендовано зберігати у вигляді графічних файлів з розширеннями JPG або CDR. Ілюстрації виконують переважно у чорно-білій кольоровій гамі. Напівтонові та кольорові ілюстрації дозволяється використовувати тільки у випадках, коли це потрібно з точки зору подання додаткової інформації. 5.4. Оформлення таблицьЦифровий матеріал, як правило, оформляють у вигляді таблиць. Таблиці застосовують для кращої наочності та зручності порівняння показників. Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами в межах кожного розділу. Номер таблиці складається з номера розділу та порядкового номеру таблиці, розділені крапкою. Таблиці кожного додатку позначають окремою нумерацією арабськими цифрами з додаванням перед цифрою позначення додатку. Якщо в документі одна таблиця, вона повинна бути позначена «Таблиця 1.1.» або «Таблиця B.1.», якщо вона приведена в додатку В. Назва таблиці, при його наявності, повинна відображати її зміст, бути точною, короткою. Назву слід поміщати над таблицею. На всі таблиці документа повинні бути приведені посилання в тексті документа. При посиланні слід писати слово «табл.» з вказівкою її номера. Заголовки граф і рядків таблиці слід писати з прописної букви, а підзаголовки граф – з рядкової букви, якщо вони складають одну пропозицію із заголовком або з прописної букви, якщо вони мають самостійне значення. В кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф указують в однині. Таблиці зліва, справа, зверху і знизу обмежують лініями. Розділяти заголовки та підзаголовки боковика й граф діагональними лініями не допускається. Горизонтальні та вертикальні лінії, що розмежовують рядки таблиці, допускається не проводити, якщо їх відсутність не затрудняє користування таблицею. Шапка таблиці повинна бути відокремлена лінією від решти частини таблиці. Заголовки граф, як правило, записують паралельно рядкам таблиці. При необхідності допускається перпендикулярне розташування заголовків граф. Висота рядків таблиці повинна бути не менше 8 мм. Таблицю, залежно від її розміру, поміщають під текстом, в якому вперше дано посилання на неї, або на наступній сторінці, а, при необхідності, в додатку до документа. Допускається поміщати таблицю уздовж довгої сторони листа документа. При перенесенні частини таблиці на ту ж або інші сторінки назву поміщають тільки над першою частиною таблиці, при цьому в кожній частині таблиці повторюють її головку і боковик. Слово «Таблиця», указують один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовження таблиці» з вказівкою її номера, як показано в таблиці 5.1. Таблиця 5.1. Приклад перенесення таблиці на наступну сторінку
Продовження таблиці 5.1.
Якщо в кінці сторінки таблиця уривається і її продовження буде на наступній сторінці, в першій частині таблиці нижню горизонтальну лінію, що обмежує таблицю, не проводять. Таблиці з невеликою кількістю граф допускається ділити на частини і поміщати одну частину поряд з іншою на одній сторінці, при цьому повторюють її головку (див. табл. 5.2.). Нумерація граф таблиці арабськими цифрами допускається в тих випадках, коли в тексті документа є посилання на них. Якщо всі показники, приведені в графах таблиці, виражені в одній і тій же одиниці фізичної величини, то її позначення необхідно поміщати над таблицею справа, а при діленні таблиці на частини − над кожною її частиною (див. табл. 5.1.). Якщо в більшості граф таблиці приведені показники, виражені в одних і тих же одиницях фізичних величин (наприклад, в відсотках), але є графи з показниками, вираженими в інших одиницях фізичних величин, то над таблицею слід писати найменування переважаючого показника і позначення його фізичної величини. Наприклад, «Розміри в гривнях», «Коефіцієнт у відсотках», а в підзаголовках решти граф приводити найменування показників і (або) позначення інших одиниць фізичних величі (таблиця 5.4.). Таблиця 5.2. Приклад виконання таблиці з невеликою кількістю граф
Графу «Номер за порядком» в таблицю включати не допускається. При необхідності нумерації показників, параметрів або інших даних порядкові номери слід указувати в першій графі (боковику) таблиці безпосередньо перед їх найменуванням (див. табл. 5.3). Перед числовими значеннями величин та позначенням типів й тому подібне порядкові номери не проставляють. Для скорочення тексту заголовків та підзаголовків граф окремі поняття замінюють буквеними позначеннями, встановленими ДСТУ 2.321, або іншими позначеннями, якщо вони пояснені в тексті або приведені на ілюстраціях, наприклад D – діаметр, Н – висота, L – довжина. Показники з одним і тим же буквеним позначенням групують послідовно в порядку зростання індексів. Обмежувальні слова «більш», «не більш», «менш», «не менше» і ін. повинні бути поміщені в одному рядку або графі таблиці з найменуванням відповідного показника після позначення його одиниці фізичної величини, якщо вони відносяться до всього рядка або графи. При цьому після найменування показника перед обмежувальними словами ставиться кома (див. табл. 5.3.). Таблиця 5.3. Приклад виконання нумерації параметрів
Позначення одиниці фізичної величини, загальної для всіх даних в рядку, слід указувати після її найменування. Допускається при необхідності виносити в окремий рядок (графу) позначення одиниці фізичної величини (див. табл. 5.3.). Таблиця 5.4. Приклад вказівки одиниць фізичних величин
Якщо в графі таблиці поміщені значення однієї і тієї ж фізичної величини, то позначення одиниці фізичної величини указують в заголовку (підзаголовку) цієї графи. За відсутності окремих даних, в таблиці слід ставити тире. Якщо текст, що повторюється, складається з двох і більш за слова, при першому повторенні його замінюють словами «Те ж», а далі лапками. Якщо попередня фраза є частиною подальшої, то допускається замінити її словами «Те ж» і додати додаткові відомості (табл. 5.5.). За наявності горизонтальних ліній текст необхідно повторювати. Замінювати лапками цифри, що повторюються в таблиці, математичні знаки, знаки відсотка і номери, позначення марок матеріалів і типоразмеров виробів, позначення нормативних документів не допускається. У інтервалі, що охоплює числа ряду, між крайніми числами ряду в таблиці допускається ставити тире (див. табл. 5.6.). Таблиця 5.5. Текст, що повторюється, з двох та більш слів
Числове значення показника проставляють на рівні останнього рядка найменування показника. Значення показника, приведене у вигляді тексту, записують на рівні першого рядка найменування показника (табл. 5.7.). Таблиця 5.6. Приклад вказівки послідовних інтервалів чисел
Цифри в графах таблиць повинні проставлятися так, щоб розряди чисел у всій графі були розташовані один під іншим, якщо вони відносяться до одного показника. У одній графі повинно бути дотримано, як правило, однакова кількість десяткових знаків для всіх значень величин. Таблиця 5.7. Приклад приведення текстових і числових даних
За наявності в документі невеликого за об’ємом цифрового матеріалу його недоцільно оформляти таблицею, а слід давати текстом, розташовуючи цифрові дані у вигляді колонок. Приклад: Граничні відхилення в розмірі платні: в вересні ± 2,5 % в грудні ± 1,5 % в травні ± 0,3 % 5.5. Оформлення формулПри використанні формул необхідно дотримуватися певних техніко-орфографічних правил. Найбільші, а також довгі та громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення, вставляються в середині рядків тексту. У формулах як символи слід застосовувати позначення, встановлені відповідними державними стандартами. Пояснення символів та числових коефіцієнтів, що входять у формулу, якщо вони не пояснені раніше в тексті, повинні бути приведені безпосередньо під формулою. Пояснення кожного символу слід давати з нового рядка в тій послідовності, в якій символи приведені у формулі. Перший рядок пояснення повинен починатися з абзацного відступу словом «де» без двокрапки після нього. Приклад: де L – прогнозуємий коефіцієнт. Підставляти чисельні значення в початковий аналітичний вираз категорично забороняється. Формули, наступні одна за одною і не розділені текстом, розділяють комою. Переносити формули на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій, причому знак на початку наступного рядка повторюють. При перенесенні формули на знаку множення застосовують знак «х». Формули повинні нумеруватися окремою нумерацією арабськими цифрами в межах кожного розділу або додатки, які записують на рівні формули справа в круглих дужках. Номер формули складається з номера розділу або додатку і порядкового номера формули, розділені крапкою, наприклад (3.1.) (В.1.). Одну формулу позначають – (3.1.). Посилання в тексті на порядкові номери формул дають в дужках, наприклад «... у формулі (3.1.)». 5.6. Оформлення списку використаних джерелСписок використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел та розміщується після висновків. Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів та бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т.ін. Завдяки цьому можна уникнути повторних перевірок, вставок пропущених відомостей. Джерела можна розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті, в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків (найбільш зручний для користування і рекомендований при написанні курсової роботи), у хронологічному порядку. Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог державного стандарту з обов'язковим наведенням назв праць. Зокрема, потрібну інформацію щодо згаданих вимог можна одержати із таких стандартів: ГОСТ 7.1-84 «Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления», ДСТУ 3582-97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила». Приклад оформлення бібліографічного опису: 1. Державний стандарт України Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення ДСТУ 3008-95. Затверджено і введено в дію наказом Держстандарту України № 58 від 23 лютого 1995 року. Київ Держстандарт України. 1995 р. 2. Винсент Л.В. Легендарные бренды: Раскрученные рекламные мифы, в которые поверил весь мир. – М.: ФАИР-ПРЕСС, 2005. – 336 с. 3. Дойле А.А. Практика контроллинга: Пер. с нем. / Под ред. М.Л. Лукашевича. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 336 с. 4. Євтушевський В.А. Основи корпоративного управління: Навч. посібник. – К.: Знания – Прес, 2002. – 317 с. 5. Чернего О.К. Сучасні методи аналізу середовища та їх використання у стратегічному менеджменті // Економіка України. – 1999. – № 10. – С. 90. 6. www.ekonom.ua 5.7. Оформлення додатківДодатки оформлюють як продовження курсової роботи на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи. Якщо додатки оформлюють на окремих сторінках курсової роботи, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток __» і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д. Один додаток позначається як додаток А. При оформленні додатків на окремому аркуші друкують великими літерами слово «ДОДАТКИ». Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2. – другий розділ додатка А; В.3.1. – перший підрозділ третього розділу додатка В. Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рисунок Д. 1.2. – другий рисунок першого розділу додатка Д; формула (А. 1.) – перша формула додатка А. Додатки повинні мати спільну з курсовою наскрізну нумерацію сторінок. 6. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ДО ЗАХИСТУ КУРСОВОЇ РОБОТИЗахист курсової роботи є формою перевірки знань студента та фактичної його обізнаності щодо теми роботи. На захист курсової роботи студент готує доповідь, вона може мати довільну форму і за часом не повинна перевищувати 5 хв. Після доповіді студенту задають питання керівники курсових робіт та студенти. Результати захисту визначаються за національною шкалою та шкалою оцінювання ECTS (Таблиця 6.1.). У випадках, коли захист курсової роботи визначається незадовільним, керівник встановлює, чи може студент подати на повторний захист той самий проект з доопрацюванням, чи він зобов’язаний опрацювати нову тему. Таблиця 6.1.
ДОДАТОК Б ЗМІСТ
ДОДАТОК В ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВАР – Автономна Республіка г. – гора грн. – гривня ін. – інші кв. км – квадратний кілометр км – кілометр м – метр м. – місто р., рр. – рік, роки рис. – рисунок с. – селище смт. – селище міського типу США – Сполучені Штати Америки табл. – таблиця тис. – тисяча чол. – чоловік чол./год. – чоловік за годину °C – градус Цельсія ° – градус % – відсоток З повагою ІЦ "KURSOVIKS"! |