Тема 1.6 Господарський комплекс України, його структура і трансформація в ринкових умовах

Тема 1.6 Господарський комплекс України, його структура і трансформація в ринкових умовах

Ключові слова та терміни: господарство, галузева структура, трансформація, ринок, економічна криза, інвестиції, інноваційна діяльність.

Україні притаманний високий рівень господарського освоєння те­риторії. Цьому сприяли її вигідне географічне положення, різноманіт­ний природно-ресурсний потенціал та особливості територіального поділу праці в колишньому Радянському Союзі, у складі якого Україна знаходилась до 1991 р. Саме в Україні була створена перша в СРСР вугільно-металургійна база, велика база важкого машинобуду­вання, крім того, їй відводилася роль всесоюзної житниці. Орієнтація економіки України на розвиток важкої індустрії суттєво деформувала структуру її господарства і зумовила значне переважання ресурсо-, енерго-, матеріало-, та трудомістких галузей, недостатній розвиток наукомістких виробництв, соціальної інфраструктури та галузей, що виробляють товари народного споживання. Співвідно­шення між галузями групи «А» (виробництво засобів виробництва) та групи «Б» (виробництво предметів споживання) в 1991 р. складало 72 % : 28 %, у той час як у розвинених країнах таке співвідношення – на користь галузей групи «Б».

Домінування галузей, що поглинають значні обсяги ресурсів та капіталовкладень за умови низької ефективності їх використання, застосування переважно екстенсивних методів нарощування виробництва (розширення існуючих виробництв, а не їх модернізація, експлуатація нових родовищ замість запровадження ресурсозберігаючих техноло­гій), недосконалість законодавчої та нормативно-правової бази (старі закони не відповідали принципам формування ринкової економіки, а нові постанови досить часто носили суто популістський характер і не сприяли вирішенню основних економічних завдань), значна корумпова­ність влади стали основними дезорганізуючими факторами економіч­ного розвитку України в перші роки її незалежності та зумовили глибокі кризові явища у всіх сферах економіки. Значний економічний спад спостерігався у першій половині 90-х років ХХ ст. і свого макси­муму досяг у 1994 році: так виробництво промислової продукції в 1994 р. у порівнянні з 1990 р. скоротилось на 41 %, національний дохід – на 54 %, а за період 1991–1999 рр. виробництво валового внутрішнього продукту зменшилось більш як удвічі.

У другій половині 90-х років намітилася позитивна тенденція щодо оздоровлення економіки України, чому сприяли успішно проведена грошова реформа (1996 р.), ринкові перетворення (розвиток підприємни­цтва, виникнення та розвиток нової форми господарювання в сільському господарстві – фермерства), різке зниження темпів інфля­ції, розширення зовнішньоекономічних зв’язків, поліпшення інвестицій­ного клімату в країні, створення умов для розвитку інноваційної діяльності, участь України в євроінтеграційних процесах.

Сучасний народногосподарський комплекс України – це складна динамічна система взаємопов’язаних компонентів (галузей, виробництв, видів діяльності), розвиток та розміщення яких територіально дифе­ренційовані залежно від конкретних умов та особливостей терито­ріального поділу праці.

Особливостями сучасного етапу розвитку господарства України є:

• наявність потужної промислової, транспортної та агропромисло­вої ланок;

• формування ринкових відносин в усіх сферах економіки;

• активна участь країни у міжнародному поділі праці;

• наявність потужної мінерально-сировинної бази;

• наявність високоякісних земельних ресурсів (близько половини площі чорноземів світу);

• низький рівень забезпеченості власними паливно-енергетичними та лісовими ресурсами;

• значні територіальні диспропорції в розподілі водних ресурсів;

• суттєве переважання виробництва засобів виробництва над виробни­цтвом товарів народного споживання;

• надмірна концентрація промислового виробництва в двох регіонах – Донецькому та Придніпровському;

• переважно екстенсивний характер розвитку сільськогосподар­ського виробництва;

• кризовий стан тваринництва як галузі сільського господарства;

• недостатній рівень розвитку рекреаційного комплексу при наявності значного рекреаційного потенціалу;

• відносно висока матеріало- та енергомісткість виробництв, заста­рілість технологій, значна зношеність основних виробничих фондів;

• недостатній рівень розвитку виробничої та соціальної інфраструк­тур;

• наявність цілого ряду еколого-економічних проблем (хімічне та радіаційне забруднення довкілля, виснаження природно-ресурсного потенціалу, забезпечення населення чистою водою, ерозія ґрунтів тощо).

Народногосподарський комплекс України характеризується галузевою та територіальною структурами. Галузева структура представлена двома великими структурними блоками – сфера матеріального виробництва та сфера послуг. До сфери матеріального виробництва відносяться галузі, результат діяльності яких виражається в мате­ріальних благах. Це ті галузі, що безпосередньо створюють матеріальну продукцію (промисловість, сільське господарство, лісове господарство, рибний та мисливський промисел), а також забезпе­чують транспортування, зберігання, розподіл та реалізацію готової продукції (транспорт, зв’язок, торгівля, громадське харчування, матеріально-технічне постачання, збут).

Суспільна корисність діяльності сфери послуг виявляється не у створенні матеріальних благ, а у виробництві послуг для населення та суспільства в цілому. Вона об’єднує житлово-комунальне господарство, невиробничі види побутового обслуговування населення, охорону здоров’я, освіту, культуру, мистецтво, науку, фізичну культуру, соціальне забезпечення, фінансування, кредитування, страхування, державне та господарське управління.

Характерною рисою сучасної галузевої структури господарства України є висока частка промисловості та сільського господарства у створенні ВВП.

Провідною ланкою сфери матеріального виробництва України є промисловість, у складі якої виділяють 16 комплексних галузей, що об’єднують 280 окремих галузей та більше 500 окремих виробництв.

До комплексних галузей відносяться: електроенергетика; паливна промисловість; чорна металургія, кольорова металургія; хімічна і нафтохімічна промисловість; машинобудування і металообробка; лісова, деревообробна і целюлозно-паперова промисловість; промисло­вість будівельних матеріалів; скляна і фарфоро-фаянсова промисло­вість; легка промисловість; харчова промисловість; мікробіологічна промисловість; борошномельно-круп’яна і комбікормова промисло­вість; медична промисловість; поліграфічна промисловість.

Кожна комплексна галузь складається з окремих галузей, а ті, в свою чергу, – з підгалузей та виробництв. Наприклад, у складі машинобудування є транспортне машинобудування, яке, в свою чергу, поділяється на автомобілебудування, локомотивобудування, вагонобуду­вання, суднобудування, літакобудування; у складі хімічної промисло­вості є виробництво мінеральних добрив, яке, в свою чергу, включає виробництво азотних, фосфатних та калійних добрив.

У структурі промисловості України переважають чорна металургія, машинобудування, електроенергетика, харчова та паливна промисло­вість (80,2 % загального обсягу промислової продукції країни). Галузеву структуру іншої важливої ланки матеріального виробни­цтва – сільського господарства – утворюють дві комплексні галузі – рос­линництво та тваринництво. Їх співвідношення у відсотках за вартістю продукції (у порівняних цінах 2000 р.) складало відповідно: у 1995 р. – 56,6 : 43,4 %; у 2000 р. – 60,4 : 39,6 %, у 2005 р. – 62,7 : 37,3 % (табл. 1.9).

У порівнянні з докризовим періодом виробництво сільськогосподар­ської продукції зменшилось в 1,6 рази. Особливо різким був спад у тваринницькій галузі (поголів’я великої рогатої худоби скоротилось майже в чотири рази). Зменшилась частка сільськогосподарських підприємств у виробництві сільськогосподарської продукції. У 2005 р. сільськогосподарські підприємства виробили 40,7 % її загального обсягу. Це майже в 1,4 рази менше рівня 1995 р

Переважання галузей сировинної орієнтації, суттєве відставання галузей, що забезпечують особисті потреби населення, домінування екстенсивних методів господарювання та тривала економічна криза призвели до того, що у цілому структура економіки України є екологічно небезпечною та малоефективною як в економічному, так і в соціальному відношеннях.

Економічна неефективність виявляється, перш за все, у порівняно низькій віддачі капіталовкладень, високій енерго- та ресурсомісткості виробництва (на одиницю валового національного продукту в Україні витрачається енергії у дев’ять разів більше, ніж в розвинених країнах, а ресурсомісткість вітчизняної продукції в 2–3 рази вища за середньосві­товий показник).

Соціальна неефективність виявляється у низькому рівні забезпе­чення населення високоякісними товарами вітчизняного виробництва, недостатньому рівні розвитку соціальної інфраструктури, наявності «тіньової» економіки, яка сприяє значній «поляризації» населення за рівнем доходів та життя.

Екологічна неефективність структури господарства України виявля­ється у домінуванні сировинно зорієнтованих галузей (гірничодобувна промисловість, чорна металургія), надмірній концентрації у найбільш густозаселених регіонах країни підприємств, які є значними забрудню­вачами навколишнього середовища (металургійних, хімічних, ТЕС тощо), низькому рівні екологічної конверсії виробництв.

Територіальну структуру господарства України утворюють територіальні со­ціально-економічні системи адміністративно-терито­ріальних одиниць (Автономної Республіки Крим, 24 адміністративних областей, 490 адмі­ністративних районів, 451 міста, 893 селищ міського типу, 28,6 тис. сіл) та 8 економічних районів.

Сучасна економіка України потребує суттєвих структурних перетво­рень, які б сприяли створенню багатогалузевого, високотехноло­гічного, конкурентоспроможного, екологічно безпечного, соціально спрямованого та адаптованого до ринкових умов народногосподар­ського комплексу, а також забезпеченню Україні чільного місця на європейському та світовому ринках товарів і послуг. Такі трансфор­мації можливі лише за умови стабілізації фінансової системи, форму­вання надійного ринку цінних паперів та капіталу, удосконалення законодавчої бази та створення ефективної податкової системи, орієнтованих на стимулювання вітчизняної економіки.

Пріоритетними напрямами структурної перебудови народногосподар­ського комплексу України є:

• формування ефективної екологічно безпечної галузевої структури, зменшення зовнішньоекономічної залежності країни (поступове збіль­шення частки виробництв із завершеним технологічним циклом, які ефективно та комплексно використовують власний природно-ресурсний потенціал, здійснюють повну утилізацію відходів);

• науково-технічне оновлення та запровадження ресурсо- і енергозбе­рігаючої моделі розвитку (поступове зменшення ресурсо- та енергомістко­сті виробництв шляхом їх технічного та технологічного удосконалення);

• соціальна спрямованість (поступове збільшення частки галузей та виробництв, які створюють високоякісні товари народного спожи­вання, розвиток соціальної інфраструктури);

• посилення конкурентоспроможності вітчизняної економіки (посту­пове зменшення частки сировинної складової експорту України та відповідне збільшення у ньому частки високоякісних товарів і послуг шляхом стимулювання розвитку технологічно досконалих та еколо­гічно безпечних галузей і виробництв, які створюють конку­рентоспроможну продукцію та послуги).

Структурна трансформація народногосподарського комплексу потре­бує ефективної державної економічної політики, що базується на систем­ному підході та узгодженості національних і регіональних інтересів.

Питання для самоконтролю знань

1. Які чинники зумовили високий рівень господарського освоєння території України?

2. Поясніть сутність понять «галузева структура господарства», «територіальна структура господарства».

3. Назвіть ознаки, які є підтвердженням деформованої структури господарства України та поясніть причини, які її зумовили.

4. Охарактеризуйте сучасну галузеву структуру господарства України. Які зміни відбулися в ній за роки незалежності?

5. Чим зумовлена соціальна та екологічна неефективність сучасної галузевої структури господарства України?

6. Чому необхідна структурна перебудова економіки України? Які її основні напрями?

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!