Тема 1.6 Господарський комплекс України, його структура і трансформація в ринкових умовах
« НазадТема 1.6 Господарський комплекс України, його структура і трансформація в ринкових умовахКлючові слова та терміни: господарство, галузева структура, трансформація, ринок, економічна криза, інвестиції, інноваційна діяльність. Україні притаманний високий рівень господарського освоєння території. Цьому сприяли її вигідне географічне положення, різноманітний природно-ресурсний потенціал та особливості територіального поділу праці в колишньому Радянському Союзі, у складі якого Україна знаходилась до 1991 р. Саме в Україні була створена перша в СРСР вугільно-металургійна база, велика база важкого машинобудування, крім того, їй відводилася роль всесоюзної житниці. Орієнтація економіки України на розвиток важкої індустрії суттєво деформувала структуру її господарства і зумовила значне переважання ресурсо-, енерго-, матеріало-, та трудомістких галузей, недостатній розвиток наукомістких виробництв, соціальної інфраструктури та галузей, що виробляють товари народного споживання. Співвідношення між галузями групи «А» (виробництво засобів виробництва) та групи «Б» (виробництво предметів споживання) в 1991 р. складало 72 % : 28 %, у той час як у розвинених країнах таке співвідношення – на користь галузей групи «Б». Домінування галузей, що поглинають значні обсяги ресурсів та капіталовкладень за умови низької ефективності їх використання, застосування переважно екстенсивних методів нарощування виробництва (розширення існуючих виробництв, а не їх модернізація, експлуатація нових родовищ замість запровадження ресурсозберігаючих технологій), недосконалість законодавчої та нормативно-правової бази (старі закони не відповідали принципам формування ринкової економіки, а нові постанови досить часто носили суто популістський характер і не сприяли вирішенню основних економічних завдань), значна корумпованість влади стали основними дезорганізуючими факторами економічного розвитку України в перші роки її незалежності та зумовили глибокі кризові явища у всіх сферах економіки. Значний економічний спад спостерігався у першій половині 90-х років ХХ ст. і свого максимуму досяг у 1994 році: так виробництво промислової продукції в 1994 р. у порівнянні з 1990 р. скоротилось на 41 %, національний дохід – на 54 %, а за період 1991–1999 рр. виробництво валового внутрішнього продукту зменшилось більш як удвічі. У другій половині 90-х років намітилася позитивна тенденція щодо оздоровлення економіки України, чому сприяли успішно проведена грошова реформа (1996 р.), ринкові перетворення (розвиток підприємництва, виникнення та розвиток нової форми господарювання в сільському господарстві – фермерства), різке зниження темпів інфляції, розширення зовнішньоекономічних зв’язків, поліпшення інвестиційного клімату в країні, створення умов для розвитку інноваційної діяльності, участь України в євроінтеграційних процесах. Сучасний народногосподарський комплекс України – це складна динамічна система взаємопов’язаних компонентів (галузей, виробництв, видів діяльності), розвиток та розміщення яких територіально диференційовані залежно від конкретних умов та особливостей територіального поділу праці. Особливостями сучасного етапу розвитку господарства України є:
Народногосподарський комплекс України характеризується галузевою та територіальною структурами. Галузева структура представлена двома великими структурними блоками – сфера матеріального виробництва та сфера послуг. До сфери матеріального виробництва відносяться галузі, результат діяльності яких виражається в матеріальних благах. Це ті галузі, що безпосередньо створюють матеріальну продукцію (промисловість, сільське господарство, лісове господарство, рибний та мисливський промисел), а також забезпечують транспортування, зберігання, розподіл та реалізацію готової продукції (транспорт, зв’язок, торгівля, громадське харчування, матеріально-технічне постачання, збут). Суспільна корисність діяльності сфери послуг виявляється не у створенні матеріальних благ, а у виробництві послуг для населення та суспільства в цілому. Вона об’єднує житлово-комунальне господарство, невиробничі види побутового обслуговування населення, охорону здоров’я, освіту, культуру, мистецтво, науку, фізичну культуру, соціальне забезпечення, фінансування, кредитування, страхування, державне та господарське управління. Характерною рисою сучасної галузевої структури господарства України є висока частка промисловості та сільського господарства у створенні ВВП. Провідною ланкою сфери матеріального виробництва України є промисловість, у складі якої виділяють 16 комплексних галузей, що об’єднують 280 окремих галузей та більше 500 окремих виробництв. До комплексних галузей відносяться: електроенергетика; паливна промисловість; чорна металургія, кольорова металургія; хімічна і нафтохімічна промисловість; машинобудування і металообробка; лісова, деревообробна і целюлозно-паперова промисловість; промисловість будівельних матеріалів; скляна і фарфоро-фаянсова промисловість; легка промисловість; харчова промисловість; мікробіологічна промисловість; борошномельно-круп’яна і комбікормова промисловість; медична промисловість; поліграфічна промисловість. Кожна комплексна галузь складається з окремих галузей, а ті, в свою чергу, – з підгалузей та виробництв. Наприклад, у складі машинобудування є транспортне машинобудування, яке, в свою чергу, поділяється на автомобілебудування, локомотивобудування, вагонобудування, суднобудування, літакобудування; у складі хімічної промисловості є виробництво мінеральних добрив, яке, в свою чергу, включає виробництво азотних, фосфатних та калійних добрив. У структурі промисловості України переважають чорна металургія, машинобудування, електроенергетика, харчова та паливна промисловість (80,2 % загального обсягу промислової продукції країни). Галузеву структуру іншої важливої ланки матеріального виробництва – сільського господарства – утворюють дві комплексні галузі – рослинництво та тваринництво. Їх співвідношення у відсотках за вартістю продукції (у порівняних цінах 2000 р.) складало відповідно: у 1995 р. – 56,6 : 43,4 %; у 2000 р. – 60,4 : 39,6 %, у 2005 р. – 62,7 : 37,3 % (табл. 1.9). У порівнянні з докризовим періодом виробництво сільськогосподарської продукції зменшилось в 1,6 рази. Особливо різким був спад у тваринницькій галузі (поголів’я великої рогатої худоби скоротилось майже в чотири рази). Зменшилась частка сільськогосподарських підприємств у виробництві сільськогосподарської продукції. У 2005 р. сільськогосподарські підприємства виробили 40,7 % її загального обсягу. Це майже в 1,4 рази менше рівня 1995 р Переважання галузей сировинної орієнтації, суттєве відставання галузей, що забезпечують особисті потреби населення, домінування екстенсивних методів господарювання та тривала економічна криза призвели до того, що у цілому структура економіки України є екологічно небезпечною та малоефективною як в економічному, так і в соціальному відношеннях. Економічна неефективність виявляється, перш за все, у порівняно низькій віддачі капіталовкладень, високій енерго- та ресурсомісткості виробництва (на одиницю валового національного продукту в Україні витрачається енергії у дев’ять разів більше, ніж в розвинених країнах, а ресурсомісткість вітчизняної продукції в 2–3 рази вища за середньосвітовий показник). Соціальна неефективність виявляється у низькому рівні забезпечення населення високоякісними товарами вітчизняного виробництва, недостатньому рівні розвитку соціальної інфраструктури, наявності «тіньової» економіки, яка сприяє значній «поляризації» населення за рівнем доходів та життя. Екологічна неефективність структури господарства України виявляється у домінуванні сировинно зорієнтованих галузей (гірничодобувна промисловість, чорна металургія), надмірній концентрації у найбільш густозаселених регіонах країни підприємств, які є значними забруднювачами навколишнього середовища (металургійних, хімічних, ТЕС тощо), низькому рівні екологічної конверсії виробництв. Територіальну структуру господарства України утворюють територіальні соціально-економічні системи адміністративно-територіальних одиниць (Автономної Республіки Крим, 24 адміністративних областей, 490 адміністративних районів, 451 міста, 893 селищ міського типу, 28,6 тис. сіл) та 8 економічних районів. Сучасна економіка України потребує суттєвих структурних перетворень, які б сприяли створенню багатогалузевого, високотехнологічного, конкурентоспроможного, екологічно безпечного, соціально спрямованого та адаптованого до ринкових умов народногосподарського комплексу, а також забезпеченню Україні чільного місця на європейському та світовому ринках товарів і послуг. Такі трансформації можливі лише за умови стабілізації фінансової системи, формування надійного ринку цінних паперів та капіталу, удосконалення законодавчої бази та створення ефективної податкової системи, орієнтованих на стимулювання вітчизняної економіки. Пріоритетними напрямами структурної перебудови народногосподарського комплексу України є:
Структурна трансформація народногосподарського комплексу потребує ефективної державної економічної політики, що базується на системному підході та узгодженості національних і регіональних інтересів. Питання для самоконтролю знань
З повагою ІЦ "KURSOVIKS"! |