Тема 1.2 Закономірності, принципи та фактори розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів

Тема 1.2 Закономірності, принципи та фактори розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів

Ключові слова та терміни: закон, закономірність, принципи розмі­щення, фактори розміщення, пропорційність, комплексність, ефектив­ність, техніко-економічні характеристики виробництв.

Розміщення продуктивних сил, формування територіальних соціально-економічних систем відбувається під впливом як об’єктив­них законів та закономірностей, так і волі суб’єкта (людини). Виразної межі між законами та закономірностями не існує, тому в науковій літературі одні й ті ж відношення розглядаються то як закон, то як закономірність (наприклад, закономірності територіальної концентрації, територіальної пропорційності, територіальної комплексності М.Д. Пістун визначив та обґрунтував як закони) [30, 39].

Законами називаються найбільш істотні, стійкі та суттєві взаємозв’язки і відношення між явищами і процесами в природі та суспільстві. Закон відображає загальну причинно-наслідкову взаємодію, результат якої є однозначним, а закономірність є проявом дії одного чи кількох законів у конкретних умовах та має більш імовірнісний характер. Основна відмінність законів природи від економічних законів полягає у тому, що перші не залежать від волі людини, а економічні закони діють лише в царині суспільного виробництва.

Закономірності розміщення продуктивних сил є своєрідною територіальною проекцією економічних законів, причому дія одного закону може виявлятися у кількох взаємопов’язаних закономірно-
стях або, навпаки, закономірність є просторовим виявом кількох еконо­мічних законів [37]. Сутність закономірностей розміщенняпродуктив­них сил та їх зв’язок із економічними законами відображено в табл. 1.3.

Таблиця 1.3.

Зв’язок закономірностей розміщення продуктивних сил та основних економічних законів

Закономірності розміщення продуктивних сил є теоретико-прак­тичною базою для вирішення практичних завдань, зокрема, таких як: раціональне та доцільне в еколого-економічному розумінні використа­ння природно-ресурсного потенціалу конкретної території; удоскона­лення територіальної організації господарства; розробки стратегії регіонального розвитку; забезпечення ефективного регіонального управління.

Практична реалізація економічних законів та закономірностей розміщення відбувається шляхом втілення в усі сфери економічної діяльності певних керівних положень, які визначають об’єктивні потреби й умови суспільного розвитку та якими необхідно керуватися при вирішенні економічних, соціальних та еколого-економічних завдань територіальної організації господарства. Їх називають принципами розміщення продуктивних сил. Найважливішими серед них є наступні:

• наближення виробництв до джерел сировини, палива, споживача (відповідає закономірності ефективного розміщення продуктивних сил);

• охорона навколишнього природного середовища, раціональне та комплексне використання природних ресурсів і впровадження ресурсозберігаючих технологій, формування екологобезпечного типу господарства (відповідає закономірностям сталого розвитку та пропорційного розміщення продуктивних сил);

• забезпечення сприятливих гігієнічних умов життя і праці насе­лення (відповідає закономірності соціальної спрямованості розмі­щення продуктивних сил);

• обмеження надмірної концентрації промисловості у містах (відпо­відає закономірності пропорційного розміщення продуктивних сил);

• вирівнювання рівнів економічного розвитку регіонів (відповідає закономірностям комплексного і пропорційного розміщенняпродуктив­них сил та територіального поділу праці);

• органічне поєднання державних та регіональних інтересів – певна автономізація розвитку регіонів, але не всупереч загальнодержавним інтересам (відповідає закономірностям комплексного і пропорційного розміщення продуктивних сил);

• зміцнення обороноздатності країни (відповідає всім закономірно­стям розміщення продуктивних сил, сприяє вимогам національної безпеки України, невід’ємними складовими якої є економічна, соціальна, енергетична, продовольча, науково-технічна та інформаційна безпека);

• урахування інтересів економічної інтеграції в європейський та світовий простір (відповідає закономірності територіального поділу праці та сучасним принципам глобалізації і регіоналізації суспільного розвитку).

Таким чином, принципи розміщення продуктивних сил – це дії, свідомо спрямовані на практичне втілення основних закономірностей розміщення продуктивних сил.

Дотримання принципів розміщення продуктивних сил реалізується через урахування в процесі просторового розподілу виробництв певних чинників, які називають факторами розміщення.

Ефективність будь-якого виробництва прямо залежить від того, настільки правильно та повно враховані усі фактори, що впливають на його розміщення. Тому аналіз розміщення ще називають факторним аналізом [37]. Одним із засновників теорії факторного аналізу є 
А. Вебер, який визначив три фактори ефективного виробництва: праця, сировина, транспорт. Вони, звісно, є найважливішими, але далеко не достатніми для досягнення максимального соціально-економічного ефекту. Сучасна наука про розміщення продуктивних сил головними фактори розміщення називає наступні: сировинний, паливно-енерге­тичний, трудовий (робочої сили), транспортний, водний, споживчий, науково-технічного прогресу, ринкової кон’юнктури, екологічний.

Вплив факторів на розміщення продуктивних сил має складний та неоднозначний характер. Сила впливу окремого фактора не є постій­ною, вона залежить від сукупної дії інших факторів та конкретно-істо­ричних умов території.

Досить часто взаємодія кількох факторів дає так званий синергічний ефект, коли у результаті взаємоузгоджненого «накладання» їх дії вплив кожного фактора багаторазово зростає, або, навпаки, проти­лежний вплив різних факторів взаємно послаблює їх дію[39]. Один і той же фактор неоднаково впливає на розміщення різних галузей та виробництв: для одних він є визначальним, а для інших – друго­рядним, що залежить від їх техніко-економічних характеристик.

Основними техніко-економічними характеристиками галузей господарства є їх матеріаломісткість, енергомісткість (електроміст­кість, паливомісткість), працемісткість, наукомісткість, фондоміст­кість тощо. Вони і зумовлюють ступінь залежності галузей та вироб­ництв від факторів розміщення (табл. 1.4).

Таблиця 1.4.

Фактори розміщення та техніко-економічні характеристики окремих галузей і виробництв

Вирішальна роль сировинного фактору зумовлюється значними пито­мими витратами сировини та матеріалів на виробництво продукції. Матеріаломісткість окремих виробництв наведена в табл. 1.5 [37].

Таблиця 1.5.

Матеріаломісткість окремих галузей та виробництв

Чим вища матеріаломісткість виробництва, тим більша його терито­ріальна орієнтація на сировинні бази. Окремі галузі розміщуються виключно біля джерел сировини через особливості їх технологічного процесу, як то гірничодобувна, лісопильна промисловість чи вироб­ництво калійних добрив. У інших випадках сировинна орієнтація галузі зумовлена нетранспортабельністю або економічною недоці­льністю перевезення сировини на далекі відстані, як то виробництво соди із кухонної солі, що видобувається у вигляді розсолу, або вироб­ництво лляних тканин із стебел льону.

Поряд із галузями сировинної орієнтації є такі, для розміщення яких сировинний фактор не має істотного значення (затрати сиро­вини є значно меншими, ніж витрати інших компонентів – палива, енергії, праці): електроенергетика, приладобудування, електронне машинобуду­вання, швейна промисловість, ракетобудування тощо. Такі галузі мають, як правило, іншу просторову орієнтацію – на висококвалі­фіковану робочу силу, споживача або джерела палива 
чи енергії.

Механізм впливу паливно-енергетичного фактора на розміщення галузей та виробництв близький до дії сировинного фактору. Вироб­ництва, у структурі затрат яких паливо або електроенергія займають понад 30 %, називаються високоенергомісткими, 15–30 % – серед­ньоенергомісткими, а менше 15 % – неенергомісткими.

Електромісткими, наприклад, є виробництво алюмінію, міді, титану, віскозного шовку, синтетичного каучуку, електролітичне виплавляння міді, нікелю, феросплавів, сталі тощо. Вони, як правило, розміщуються поблизу великих джерел електроенергії. Допаливоміс­тких відноситься виробництво глинозему, нікелю, цинку, скла, целюлози, доменна металургія, випічка хліба тощо. Такі виробництва, за виключенням хлібопекарного (швидка втрата споживчих якостей готової продукції зумовлює орієнтацію на фактор споживача), як правило, розміщуються поблизу паливних баз.

Ступінь впливу водного фактора залежить від водомісткості вироб­ництва. Вода – це найважливіший мінеральний ресурс та необхідний компонент технологічного процесу більшості галузей. Питомі витрати води на виробництво одиниці готової продукції ділять галузі на водомісткі (очищення вовни, первинна обробка льону, вирощування бавовни, рису, виробництво каучуку, віскозного шовку тощо) та неводомісткі (ма­шинобудування, чавунне литво, швейна промисловість тощо).

Працемісткість виробництва (затрати праці на виробництво оди­ниці продукції) визначає його відношення до фактора робочої сили. Найбільш працемісткими є ті виробництва, які характеризуються багатоопераційністю технологічного процесу, наприклад, швейна та взуттєва промисловість, автомобілебудування, приладобудування, вироб­ництво побутової техніки, електротехнічне машинобудування. Вони орієнтуються в розміщенні на достатню кількість кваліфікованої робочої сили.

Високі питомі витрати на науково-дослідну роботу та складність технологічного процесу зумовлюють наукомісткістьвиробництва. Наукомісткими є літакобудування, ракетобудування, виробництво зброї тощо. Такі виробництва розміщуються у великих містах із наявністю робочої сили відповідної кваліфікації та достатньо розви­неною науково-дослідною базою.

Споживчий фактор домінує в розміщенні тих виробництв, котрі мають наступні особливості:

• продукція швидко втрачає свої споживчі властивості і не може перевозитися на далекі відстані (хліб та хлібобулочні вироби, молоко та молочні продукти, кондитерські вироби);

• продукт має специфічні властивості, як то хімічна реактивність, і його перевезення потребує спеціальних місткостей, що значно збільшує загальні виробничі витрати (виробництво сірчаної кислоти);

• продукт є порівняно дешевим, а перевезення на великі відстані може значно збільшити його вартість (виробництво залізобетону, цегли, будівельних конструкцій тощо);

• продукція є малотранспортабельною або практично нетранспорта­бельною через значні розміри (виробництво комбайнів, суднобудування);

• масове споживання продукції локалізується у певних центрах чи районах (товари масового вжитку – продукти харчування, одяг, взуття, меблі, нафтопродукти тощо).

Роль транспортного фактора в розміщенні галузей та виробництв виявляється у підсиленні дії інших факторів – сировинного, паливно-енер­гетичного, споживчого. Розміри транспортних витрат зумовлюють тяжіння виробництв або до сировинних баз, або до джерел палива чи енергії, або до споживача.

Кардинальні зміни у технології та технічному оснащенні вироб­ництва можуть суттєво вплинути на характер його розміщення. Досяг­нення науково-технічного прогресу зменшують працемісткість, мате­ріаломісткість та енергомісткість виробництв, а відтак і їх залежність від відповідних факторів.

В умовах ринкової економіки зростає роль фактору ринкової кон’юнктури – конкретних умов реалізації суспільного продукту. Кон’юнктура ринку залежить від обсягу виробництва продукції та рівня купівельної спроможності населення. Якщо попит перевищує пропозицію, то створюються стимули для подальшого розвитку та розширення виробництва і, навпаки, перевиробництво продукції зумовлює його скорочення. Якщо коливання кон’юнктури незначні та короткотермінові, то це суттєво не впливає на структуру та характер розміщення галузей господарства конкретної території. Якщо підви­щення чи пониження попиту на певні товари має чітко виражену довготермінову тенденцію, то істотних зрушень у розміщенні продук­тивних сил не уникнути [37].

Виняткове місце серед інших факторів розміщення займає фактор економіко-географічного положення. Економіко-географічне положення є категорією історичною, воно відображає розташування об’єкта в економічному просторі – його відношення в конкретний історичний період до джерел природних та трудових ресурсів, ринків збуту продукції, головних економічних центрів і вузлів, найважливіших транспортних магістралей тощо. Суттєва трансформація економічного середовища об’єкта зумовлює відповідні зміни у його структурі та характері розміщення.

Роль екологічного фактора в розміщенні продуктивних сил постійно зростає. Це зумовлено погіршенням екологічної ситуації як в окремих регіонах, так і в цілому на планеті, що є результатом надмірного антропогенного навантаження на природне середовище, хижацького використання природних ресурсів, екологічно необґрунто­ваного зосередження великих промислових потужностей на порівняно невеликих територіях, постійно зростаючих обсягів забруднення природних компонентів. Ігнорування екологічних законів та принципів у вирішенні важливих господарських завдань призводить до негативних еколого-економічних наслідків. Урахування екологіч­ного чинника в розміщенні продуктивних сил означає екологізацію виробництва, основними складовими якої є запровадження ресурсо- та енергозберігаючих технологій, недопустимість концентрації шкідли­вих (в екологічному розумінні) виробництв у населених пунктах з високою щільністю населення або на територіях, що мають значний рекреаційний потенціал (курорти) чи природну унікальність (приро­доохоронні резервації).

Науково обґрунтоване застосування найважливіших закономірностей та принципів розміщення продуктивних сил в регіональному управ­лінні є необхідною умовою вирішення важливих господарських завдань, спрямованих на забезпечення стабільного соціально-економічного розвитку та збереження природного середовища в якісному стані як на регіональному, так і на загальнодержавному рівнях.

Питання для самоконтролю знань

1. Поясність сутність і зв’язок категорій «економічний закон» та «закономірність розміщення продуктивних сил».

2. Охарактеризуйте залежність розміщення галузей від їх техніко-економічних особливостей.

3. Як визначається матеріаломісткість виробництва? Які вироб­ництва є матеріаломісткими? Доведіть, чому.

4. Як визначається енергомісткість виробництва? Які виробництва є енергомісткими? Доведіть, чому.

5. Як визначається працемісткість виробництва? Які виробництва є працемісткими? Доведіть, чому.

6. Поясніть механізм впливу на розміщення продуктивних сил споживчого фактора.

7. Поясніть механізм впливу на розміщення продуктивних сил екологічного фактора.

8. Поясніть механізм впливу на розміщення продуктивних сил фактора ринкової кон’юнктури.

9. Які особливості впливу на розміщення галузей господарства факторів економіко-географічного положення, науково-технічного прогресу та транспортного?

10. Назвіть принципи розміщення продуктивних сил. Поясніть їх зв’язок із основними закономірностями розміщення продуктивних сил.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!