План семінарського заняття 2, Історія української культури

План семінарського заняття 2

1. Періодизація та характерні особливості культури первісної доби.

2. Проблема праісторії та витоків української культури.

3. Ранні форми релігійних вірувань і мистецтва.

4. Архаїчні культури на території сучасної України:

• відгуки трипільської культури у культурі сучасних українців;

• синкретизм скіфської культури;

• культура прадавніх слов’ян (черняхівська, зарубинецька).

5. Ранні релігійні вірування та міфологія східнослов’янських племен. 

Методичні поради

Готуючи перше питання, зверніть увагу на хронологічні рамки розвитку культури античних полісів Північного Причорномор’я: друга половина VІІ ст. до н.е. – 70-ті рр. ІV ст. н.е. Протягом цього періоду представники грецьких метрополій заснували торговельні факторії, які перетворилися на грецькі міста-поліси Тіра (нині Білгород-Дністровський Одеської обл.), Ольвія (неподалік Миколаєва), Керкінітіда, Херсонес (сучасний Севастополь), Харакс, Феодосія, Пантікапей (сучасна Керч) та ін. На основі цих міс була створена Боспорська держава, яка з часом підпала під вплив Римської імперії.

Необхідно знати етапи політико-економічного і культурного розвитку античних міст-держав: грецький (середина VІІ ст. до н.е. – І ст. н.е. ) і римський (І ст. н.е. – 70-ті рр. ІV ст. н.е.).

Зазначимо, що до кінця VІ ст. до н.е. антична культура остаточно визріла. Під впливом метрополії у містах-державах сформувалася матеріальна і духовна культура.

Характерною рисою релігійних вірувань у полісах Північного Причорномор’я був політеїзм.

Релігійні культи міст-полісів доповнюються релігійними культами місцевих племен. Про це повідомляє Геродот, який порівнює скіфського Папая із Зевсом, богиню Табіті з Гестією, бога війни Ареса з Ареєм.

Наприклад, у “Теогонії” Гесіода зазначається, що в полісах північного Причорномор’я знали близько 33 тис. богів. Панівним був культ Ахілла, у Пантікапеї – Афродіти, у Херсонесі – Артеміди, в Ольвії – Аполлона. Схарактеризуйте особливості культів цих богів.

Значну увагу мешканці міст-держав надавали освіті і вихованню. Зокрема, вони вивчали еллінську мову й писемність, у тому числі і пов’язану з діалектами. Більшість жителів уміли читати і писати. Збереглися пам’ятки офіційної, так званої лапідарної епіграфіки – надписів, вирізьблених на кам’яних плитах, які містили державні закони, декрети, угоди. Поруч із початковими школами діяли гімназії, які давали знання з риторики, філософії, геометрії, географії. Така гімназія була в Ольвії на початку ІІІ ст. до н.е.

Мешканці полісів цікавилися грецькою літературою, багато читали. З літературних пам’яток, написаних у колоніях, збереглися віршовані епіграми, епітафії, ділова проза (декрети, постанови, листи, закони, присяги).

Висвітліть проблему розвитку історичної науки, медицини, філософії у містах-полісах.

У полісах Північного Причорномор’я, як правило, оточених потужними фортечними мурами і вежами, розвивалася архітектура. Творчим надбанням античних міст стала розробка прямокутного планування міст. Житлові будинки об’єднувалися у квартали, вулиці яких перетиналися під прямим кутом, дороги мостили каменем, уздовж яких прокладали водогони.

Запам’ятайте, що однією з найважливіших особливостей містобудування була наявність великої кількості колонад різного призначення: стої, портики та ін.. Створювали і декоративні прикраси споруд – міські брами, фонтани. Майдани мали чітку квартальну структуру, де зводили будівлі для гімназій, театрів, магістратур тощо.

Ще однією виразною рисою архітектури міст Північного Причорномор’я була наявність храмів: на честь Аполлона в Ольвії та Пантікапеї, Зевсу, Кібеллі та ін..

Так, храм Аполлона у Пантікапеї був збудований на пагорбі (нині гора Мітрідат), мав шість колон, довжину фасаду 20 м, площу – 800-1000 кв.м, двосхилий дах.

Провідним видом образотворчого мистецтва Північного Причорномор’я була скульптура, якою прикрашали площі і будівлі міст. Вона мала громадянське значення, втілюючи в образах богів, богинь, героїв античний ідеал досконалої, гармонійно розвиненої особистості. Назвіть відомі вам скульптури. Що таке куроси і кори?Опишіть пам’ятки скульптури цієї доби – теракотову статуетку жінки (ІІІ ст. до н.е.) та мармурову статую поета з Пантікапея (І ст. до н.е.).

Вагоме місце також посідав монументальний живопис. Різноманітні розписи (портрети, міфологічні сюжети, сцени з реального життя) прикрашали громадські і житлові будівлі, склепи заможних громадян. Високохудожні зразки цього мистецтва знайдено у Керчі. На стіні однієї з поховальних споруд-склепів цього міста зображено голову богині Деметри. 

Слід зробити висновок про формування культури античних міст-полісів під впливом грецької і римської традицій, а також про культурну взаємодію мешканців Північного Причорномор’я і Скіфії.

Даючи відповідь на друге питання, зазначте, що наприкінці античної доби, у І-ІІ ст. н.е., внаслідок великого переселення народів грецькі міста-поліси занепали. У Криму поширилася християнська релігія та мистецтво, що прийшли туди з Візантії. Пам’ятки цього періоду – печерні міста Мангуп, Ескі-Кермен, Чуфут-Кале – вражають гармонійним поєднанням з навколишньою природою. У Херсоенсі та інших містах збереглися залишки ранніх християнських храмів VІ – Х ст. Їх інтер’єри були пишно оздоблені розписами, скульптурними прикрасами, мозаїчною підлогою.

У І тис. н.е. Північне Причорномор’я було своєрідним мостом між Візантією і Близьким Сходом, з одного боку, і слов’янами – з другого. Саме по ньому нова релігія прокладала собі шлях далі на північ, знайомлячи християнські племена з новим мистецтвом.

Опрацьовуючи третє питання, слід зазначити, що слов’яни мали різноманітні музичні інструменти, обрядові традиції і різножанровий фольклор. Вони вміли грати на гуслях, лютні, сопілці, бубнах. Культові відправи супроводжувалися хоровим співом, танцями і хороводами під акомпанемент музичних інструментів.

Давні слов’яни мали багатий фольклор. Так, народні пісні, хороводи та ігри виконувалися відповідно до певної пори року і складалися в календарно-обрядові цикли. До архаїчних фольклорних форм належать також родинно-обрядові пісні.

Згадайте жанри пісень, встановіть специфіку їх створення і побутування.

Календарно-обрядові пісні пов’язані із прадавніми анімістичними віруваннями, землеробським культом, господарською діяльністю слов’ян. Відповідно їх поділяють на цикли – весняний (веснянки, гаївки), літній (русальні, купальські), осінній (жнивні) і зимовий (колядки, щедрівки). Поясніть, які обряди вони супроводжували, наведіть приклади.

До родинно-обрядових пісень належать весільні (дошлюбні, післяшлюбні, застільно-вітальні), колискові, плачі і голосіння. Обгрунтуйте, як у них збереглася традиція вшанування роду.

У синкретичному обрядовому фольклорі слов’ян, у якому нерозривно поєдналися слово, музика, дія, пластика жестів і рухів, барви і простір, поступово зароджувалося мистецтво театру. Зокрема, невід’ємною частиною календарних обрядів були не лише пісні і танці, але й магічні ритуальні дії. Отже, театр як вид мистецтва первісно пов’язаний з грою. Обрядовий пратеатр – це передусім своєрідний цикл картин, дія яких розгортається ніби за попередньо розписаним сценарієм. Так, весняний обряд, який складався з ігор-хороводів (“Кривий танець”, “Вербова дощечка”, “Воротар”, “Король”, “Решето”) розігрувався просто неба, неначе дія якоїсь вистави. В обрядах імітувалися трудові процеси: засівання зерна (“Просо”), поливання рослин (“Грушка”). У дитячих піснях-іграх і забавах важливе місце посідали образи тварин, рухи й голоси яких імітувалися.

У новорічному обряді “Водіння Кози” використовували спеціальний костюм – вивернутий догори хутром кожух, який зазвичай одягав хлопець, що виконував роль “Кози”. Завдяки колядкам і щедрівкам в обрядовому театрі почали використовувати маски, перевтілюючись у певний образ, розфарбовували обличчя.

У багатьох обрядах можна побачити прообраз реквізиту. Наприклад, на Масницю спалювали солом’яне опудало, навесні топили в річці уквітчане стрічками купальське гільце – марену, обжинковий сніп і новорічний солом’яний дідух були символами зібраного врожаю.

У родинні обряди впліталися й елементи акторської гри: діалоги, пантоміма, міміка, розподіл ролей між учасниками. Так, під час обряду весілля відбувалося справжнє театралізоване дійство. В якому всі учасники діяли відповідно до сюжету: сватання – заручини – весілля. У весільних обрядових діях збереглися сліди язичницьких уявлень доби матріархату: умикання нареченої, втеча нареченої від переслідувачів. Пантеїстичні мотиви притаманні таким діям, як обсипання зерном, обливання водою, обмазування медом, завивання вінка, роз плетення коси тощо.

Зверніть увагу на те, зо простором для магічних обрядових дій було довколишнє середовище – ліси, гаї, поля, гори, озера, річки, ставки, печери. У межах природних ландшафтів формуються різні типи видовищного простору: на галявині – у вигляді кола (тип арени), у печерах – у вигляді півкола (тип сцени). На території стародавніх городищ археологи виявили цікавий рельєф підлоги для кращого споглядання ритуалу її робили з ухилом до центру – місця, де стояв ідол, для якого облаштовували спеціальний майданчик (підсипку), зо можна тлумачити як прообраз амфітеатру.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!