3. Рекомендації щодо виконання курсових робіт

Вступ

У вступі необхідно розкрити актуальність обраної теми, а також методичні основи та перспективи розвитку менеджменту організацій. Слід також сформулювати основну мету курсової роботи та задачі, що будуть вирішені. Стисло описати об’єкт, що досліджується, а саме особливості його діяльності. Охарактеризувати організаційно-управлінські умови туристичної діяльності (об’єкт, ринок туристичних послуг, складові продукту, форма організації туристичного процесу та інше).

Тема 1. Розробка організаційної структури управління туристичною організацією (підприємством)

1.1 Цілі та задачі роботи

Перш за все необхідно розкрити поняття ефективності управлінської праці та навести класифікацію факторів, які визначають ефективність праці менеджерів. Особливо слід приділити увагу розгляду факторів, які впливають на рівень організації та механізації праці інженерного і управлінського персоналу туристичного підприємства. Слід охарактеризувати особливості вивчення та аналізу використання робочого часу у сфері управлінської діяльності.

1.2 Аналіз використання робочого часу

З метою вивчення витрат часу впродовж робочого дня необхідно: скористатися даними табельного обліку; провести фотографію робочого дня та хронометраж; провести анкетування. За даними табельного обліку визначається доля відпрацьованих годин в місячному фонді робочого часу, встановлюються причини відхилень у використанні робочого часу працівників туристичного підприємства. Фотографія робочого дня дозволяє провести аналіз використання робочого часу. Час перебування на роботі традиційно розділяється на години роботи та час перерв. Для працівників зайнятих підготовкою та оформленням документів, час роботи поділяється на оперативний, підготовчо-завершальний та час обслуговування робочого місця. При цьому необхідно скористатися такими рекомендаціями щодо класифікації витрат часу.

1. Підготовчо-завершальний час містить витрати на етапи: підготовку робочого місця до виконання завдання; отримання, підбір документації та ознайомлення з нею; отримання вказівок та консультацій у керівника і відповідного спеціаліста, обдумування задачі; здача та оформлення закінченої роботи.

2. Оперативний час складається із таких витрат: виконання графічних, розрахункових та пояснювальних робіт; вивчення документації; рішення питань у суміжному відділі, бюро; особисті консультації інших працівників; консультації по телефону.

3. Час обслуговування робочого місця включає: дотримання порядку на робочому місці впродовж дня; доставку необхідної документації; час на самоконтроль роботи; узгодження роботи з іншими спеціалістами та керівниками; час на відпочинок; паузи для фізичного розвантаження після тривалої роботи; інші перерви.

5. Втрати в результаті нераціональної організації праці в підрозділі туристичного підприємства: обговорення завдання на іншому робочому місці; консультації, які не входять до обов’язків працівника; ходінняза папером та документами; пошуки документів, тощо; розшукування керівника та збір підписів; робота, не властива спеціалісту даної категорії.

6. Втрати з організаційних причин: очікування завдання, консультації, документації тощо; очікування працівника із другого відділу.

7. Втрати, що залежать від працівника: затримка з початком роботи; передчасне закінчення роботи; розмови на сторонні теми; сторонні зайняття; приймання їжі в робочий час; інші втрати.

Згідно з результатами фотографії робочого дня (ФРД), розробляється фактичний баланс робочого часу (табл.1.2), який складається з: підготовчо-завершального часу; оперативного часу; часу на невластиві роботи (за видами); часу обслуговування робочого місця; часу перерв у роботі (з певних причин, що не залежать від працівника).

Таблиця 1.2

Фактичний баланс робочого часу працівника

При цьому слід розраховувати такі коефіцієнти:

1. Коефіцієнт екстенсивності використання фонду робочого часу (К_е):

де t_в – сумарні витрати робочого часу (по ФРД); Т_дс- довго тривалість спостереження.

2. Коефіцієнт раціональної структури робочого часу (К_р):

де S_фі, S_фі – фактичне і нормативне абсолютні значення питомої ваги i-х елементів витрат робочого часу в загальному фонді робочого часу.

Нормативні значення в загальному фонді робочого часу такі: підготовчо-завершальний час – 5%; оперативний час – 89%; час обслуговування робочого місця – 4%; час регламентованих перерв – 2%.

3. Коефіцієнт використання робочого часу (К_вч):

Після цього, з метою виявлення питомої ваги робіт, слід провести аналіз витрат робочого часу, які не потребують спеціальних знань та переривів. При цьому рекомендується групування витрат часу проводити відповідно до схеми наведеної в табл. 1.3.

Таблиця 1.3

Групування витрат часу

В ході аналізу необхідно визначити виконання кожного виду роботи, а також суму однорідних витрат часу. Потім в табл.1.4 наводиться укрупнене групування для обґрунтування вибору засобів механізації управлінських робіт.

Таблиця 1.4

Укрупнене групування витрат праці для вибору засобів механізації

До обчислювально-розрахункових операцій належать елементи робіт, що супроводжуються розрахунками, які виконуються без допомоги обчислювальної техніки або з допомогою електронних мікрокалькуляторів та інше. Наприклад, розрахунки планових показників реалізації туристичних путівок, нормування витрат матеріалів. До логічних операцій належать елементи роботи розумового характеру. Наприклад, логічна обґрунтування виконання завдань, звірення даних, аналіз розрахункових даних. До операції документування належать елементи робіт, що супроводжують складання будь-якого документа (письмового або графічного). Наприклад, написання звітів, планів, складання службових записок, тощо. До операцій передачі та збору інформації відносяться елементи робіт, що пов'язані з отриманням або передачею будь-яких відомостей (усних або письмових) про хід реалізації туристичних путівок, організації туристичного процесу, про нові напрями в розробці послуг, робота над спеціальною літературою і таке інше. 

1.3 Аналіз стану організації праці

Дослідження фактичного стану організації праці в туристичному підприємстві необхідно проводити за напрямами:

а) аналіз стану посадових обов'язків, що ґрунтується на аналізі посадової інструкції спеціаліста за структурою і за змістом. При цьому визначається обсяг робіт, притаманних і непритаманних даній посаді (табл. 1.5).

Таблиця 1.5

Групування даних для виявлення робіт, притаманних і непритаманних даній посаді

При цьому слід визначити коефіцієнт розподілу праці (К_рп):

де К_п - коефіцієнт якості посадових інструкцій:

де П_п - сумарна питома вага пунктів інструкції, які не відповідають вимогам типових посадових інструкцій; Ф_н - питома вага не відповідних функцій у фонді робочого часу;

б) організація підвищення кваліфікації спеціаліста туристичного підприємства. Приводиться аналіз рівня освіченості кадрів шляхом визначення коефіцієнта освіченості (К_о):

де Ч_вс - кількість працівників з вищою і середньою спеціальною освітою; Ч_з - загальна кількість працівників у підрозділі. Тут же аналізуються норми підвищення кваліфікації кадрів;

в) аналіз раціонального планування. Всебічний аналіз відповідно до цього напряму необхідно здійснювати за табл. 1.6.

Таблиця 1.6

Аналіз раціонального планування

Слід відмітити просторове фактичне внутрішнє і зовнішнє планування робочого місця;

г) аналіз технічної оснащеності робочого місця. Під час вивчення технічного оснащення робочих місць працівників туристичного підприємства слід заповнити табл. 1.7.

Таблиця 1.7

Перелік обладнання для оснащення робочого місця спеціаліста

Доцільно вивчити оснащеність робочих місць за такими напрямами: оснащеність обладнанням для постійного використання матеріалів; оснащеність технічними засобами для спеціальних робіт (розрахунково-обчислювальні, брошурувальні і таке інше); забезпеченість засобами малої організаційної техніки (машинка для заточки олівців, календарі, ручки і таке інше); забезпечення засобами сигналізації та зв'язку (сигналізація виклику до керівника, телефонні апарати і таке інше).

Коефіцієнт технічної оснащеності за видами робіт (обчислювальні, копіювальні) визначається за формулою (К_то):

де В_ф – фактична вартість засобів (в грн.); П_ф - фактична кількість працівників; Н_т.о - норматив технічної оснащеності (грн.).

Дані з нормативів технічної оснащеності наведені в табл.1.8.

Таблиця 1.8

Мінімальні нормативи технічної оснащеності за видами робіт (грн.)

д) аналіз умов праці. Санітарно-гігієнічні умови праці мають велике значення для здоров'я працюючого, оскільки впливають на його фізичний і психологічний стан та працездатність. Необхідно провести аналіз і визначити: рівень оснащеності робочого місця; рівень шуму; параметри мікроклімату; коефіцієнт умов праці (К_уп).

де n – кількість врахованих факторів; а_і- індекс відповідності фактичних умов праці нормативним:

де, У_фп – фактичне значення показника; У_н – нормативне значення показника (табл. 1.9).

Таблиця 1.9

Санітарно-гігієнічні умови праці на робочому місці менеджерів та службовців

е) аналіз раціональності режиму праці та відпочинку. Встановлюється порядок чергування роботи і відпочинку впродовж року, тижня та добового режимів. 

1.4 Аналіз організаційних форм управління туристичних підприємств

Для практики господарювання в ринкових умовах, кваліфікованого управління туристичними підприємствами виключно важливим є їх чітка і повна класифікація за певними ознаками. Достатньо повна класифікація підприємств наведена в табл. 1.10.

Таблиця 1.10

Класифікація туристичних підприємств за певними ознаками

Для туристичних підприємств властивим є комерційний характер діяльності з одержанням прибутку. До некомерційних належать благодійницькі, освітянські, медичні, наукові та інші підприємства невиробничої сфери народного господарства.

Приватними є підприємства, які засновані на власності майна окремих громадян, з правом найму робочої сили. До цього виду належать також індивідуальні та сімейні підприємства. Вони базуються відповідно на власності майна однієї особи або членів однієї сім’ї, винятково їх особистій праці.

Колективне – це таке туристичне підприємство, яке ґрунтується на власності його трудового колективу, а також кооперативу, іншого статутного товариства або громадської організації.

В Україні функціонують державні та державно-комунальні підприємства. Їх майно вважається відповідно власністю загальнодержавних чи адміністративно-територіальних одиниць.

Якщо підприємство засноване на базі об’єднання майна різних власників (юридичних осіб чи громадян), то його називають спільним туристичним підприємством (зі змішаною формою власності).

За належністю капіталу і контролю прийнято розрізняти підприємства: національні – капітал належить підприємцям своєї країни; закордонні – капітал є власністю іноземних підприємців повністю або у певній частині, що забезпечує їм необхідний контроль. Такі туристичні підприємства створюються у формі філіалів або дочірніх фірм та реєструються в країні місцезнаходження.

Змішані підприємства – капітал належить підприємцям двох або декількох країн. Їх реєстрація здійснюється в країні одного з засновників такого туристичного підприємства, це зумовлює місцезнаходження його штаб-квартири. Якщо метою створення змішаного підприємства є підприємницька діяльність, то його називають спільним.

Найбільш важливою є класифікація туристичних підприємств за правовим статусом і формою господарювання. Одноосібне підприємство є власністю однієї особи або родини; воно несе відповідальність за свої зобов’язання усім майном (капіталом). Таке підприємство може бути зареєстроване як самостійне або як філіал іншого туристичного підприємства. Форму одноосібних туристичних підприємств мають переважно малі за чисельністю працівників фірми.

Товариством з обмеженою відповідальністю вважається таке, що має статутний фонд, поділений на частини, розмір яких визначається засновницькими документами; учасники цього товариства несуть відповідальність у межах їх вкладів.

Найбільш розвинутою формою господарських товариств є акціонерне товариство. Головним атрибутом такого товариства є акція – цінний папір без установленого терміну обігу, який свідчить про пайову участь у статутному фонді товариства; підтверджує членство в ньому і право на участь в управлінні ним; дає учаснику товариства право на одержання частки прибутку у вигляді дивіденду та участь у розподілі майна при його ліквідації.

З-поміж суб’єктів господарської діяльності виділяються малі підприємства, які складають основу малого бізнесу. До них належать господарюючі суб’єкти з чисельністю працюючих: у промисловості та будівництві – до 200 чоловік; в інших галузях виробничої сфери – до 500 чоловік; науці та науковому обслуговуванні – до 100 чоловік; галузях невиробничої сфери – до 25 чоловік; роздрібній торгівлі – до 15 чоловік.

В аналітичній частині даної курсової роботи слід звернути увагу на вивчення матеріалів з наступних питань: етапи та елементи проектування організаційної структури туристичних підприємства згідно з законодавством України; фактори, що впливають на процес проектування організаційних структур управління; види організаційних структур, їх переваги та недоліки; складові організаційних структур, взаємозв’язки між ними; зарубіжний досвід щодо побудови ефективно діючих структур управління туристичними підприємствами.

Алгоритм створення організаційної форми управління наведено на рис. 1.1.

Після детального вивчення даних та інших питань, слід перейти до безпосередньої розробки організаційної структури для туристичного підприємства, що здійснює комерційну діяльність на території міста.

Висновки

Висновки по цьому розділу повинні містити перелік недоліків виявлених під час проведення аналізу використання робочого часу та організації праці менеджера (спеціаліста) туристичного підприємства. Розраховується загальний коефіцієнт організації праці.

Рис. 1.1 - Алгоритм створення організаційної форми управління 

1.6 Зміст проектно-розрахункової частини курсової роботи

1.6.1 Удосконалення організаційної структури управління обєктом

З урахуванням передового досвіду, а також у рамках положень та законодавчих актів України щодо етапів проектування організаційної структури необхідно розробити структуру управління підприємством галузі туризму за одним з напрямів: готельні послуги, переміщення туристів транспортом, туристичного посередництва, громадського харчування, надання спортивно-рекреаційних послуг, санітарно-лікувального та інших).

Організаційна структура управління, наприклад, у готельних підприємствах залежить від їхніх розмірів і типу. У великих готелях організаційна структура розгалужена і забезпечує можливість оптимального управління різними функціональними напрямками. У готелях низької та середньої місткості передбачений мінімальний набір служб, що забезпечують пропозицію основних готельних послуг. Так, лише у структурі великих готельних комплексів служби бронювання, обслуговування, фінансово-бухгалтерська, комерційна, інженерно - експлуатаційна і маркетингова представлені окремими структурними підрозділами. У малих і середніх готелях функції бронювання і обслуговування клієнтів виконують окремі співробітники служби прийому та розміщення. Аналогічна ситуація у позиціонуванні інших служб. Об'єкт аналізу – готель, структура управління якого наведена на рис. 1.2 – 1.3. 

Рис. 1.2 – Приклад горизонтальної форми розподілу управлінської праці в готелі 

У великих готелях із значною кількістю персоналу управлінська структура вищою ланкою може включати посаду заступника генерального директора, який відповідає за прийняття оперативних рішень, здійснює постійний контроль за технологічним процесом, тому зобов’язаний якнайдовше протягом робочого часу перебувати на підприємстві. Він має більш тісні стосунки з клієнтами, зобов’язаний вирішувати проблеми, що пов’язані з обслуговуванням гостей. В окремих великих готелях для забезпечення цілодобового контролю адміністрації за функціонуванням підприємства виділяють посаду виконавчого директора. 

Рис. 1.3 – Приклад побудови лінійної структури управління готелем 

Для виконання функцій управління готелем створюється апарат управління. Під структурою апарату управління готелем розуміють кількість та склад ланок і ступенів управління, їх підпорядкованість та взаємозв'язок. Апарат управління готелем складається із 15 підрозділів.

Розподіл чисельності за підрозділами наведено в табл. 1.11. Структура апарату управління повинна бути оптимальною, коли визначаються раціональні зв'язки при найменшій чисельності ступенів управління, гнучкою і простою.

Основним структурним підрозділом в апараті управління туристичним підприємством є відділ. У відділах зосереджено 75% усіх інженерно-управлінських працівників, службовців та технічних виконавців туристичного підприємства. Відповідно до міжгалузевих методичних рекомендацій мінімальна чисельність для відділу повинна складати 10 осіб, для бюро – 7, для підрозділів інженерно-експлуатаційних, обслуговування, комплексу управління ресторанами і барами у відділі 21 особа, а в бюро 16 осіб. При меншій чисельності працівників самостійні структурні підрозділи не створюються, рекомендується призначати старших спеціалістів та спеціалістів.

Таблиця 1.11

Штатний розклад готелю

Для обґрунтування того або іншого варіанта внутрішньої структури необхідно проаналізувати організаційно-управлінські умови та кількість структурних одиниць, які входять до її складу. З цією метою може бути рекомендований метод, розроблений Інститутом економіки АН України, за допомогою якого отримані наступні залежності:

у₁ = 0,60 + 0,0206 х ;

у₂ = 0,06 + 0,0925 х ;

у₃  =-0,26 + 0,2567 х ;

у₄  =-1,66 + 0,6272 х ;

де, у₁ - число заступників начальника відділу; у₂ - кількість бюро у відділі (начальників бюро); у₃ - кількість груп (старших виконавців); у₄ - чисельність виконавців; х - чисельність працівників відділу.

Для виконання курсової роботи пропонується наступна послідовність дій:

1. Визначити функції структурних підрозділів готелю.

2. Відповідно до даних табл. 1.12 визначити, які підрозділи відповідають вимогам мінімальної чисельності відділу та бюро, а які - ні й тому повинні бути реорганізованими.

3. За допомогою наведених формул визначити склад апарату управління даного підприємства в цілому. Визначити відхилення за кожною категорією. Зробити аналіз і його результати занести в табл. 1.13.

4. Провести розрахунки посадових категорій у межах кожного підрозділу (результати занести в табл. 1.14). Проаналізувати нормативну та фактичну чисельність кожного підрозділу та кожної категорії.

5. На основі проведеного аналізу та розрахунків розробити пропозиції щодо укрупнення структурних підрозділів відповідно до нормативів щодо кількості працівників у відділі й бюро (результати занести в табл. 1.14).

6. Розробити заходи щодо вдосконалення організаційної структури управління готелем, обґрунтувати розроблені заходи (результати занести в табл. 1.15).

7. Побудувати нову структурну схему управління готелем з урахуванням норми управління вищого керівництва підприємства.

Заходи щодо вдосконалення структури управління готелем розробляються за такими напрямами: ліквідація підрозділів, у діяльності яких немає потреби; зменшення чисельності підрозділів, які зменшують обсяги робіт; організація нових підрозділів; об'єднання підрозділів.

Таблиця 1.12

Співставлення розрахункової і фактичної чисельності працівників та службовців

Таблиця 1.13

Розрахункова і фактична чисельність посадових категорій за підрозділами (без керівників)

Лінійній структурі управління властива простота, чіткість, узгодженість дій виконавців, оперативність, водночас – менша гнучкість в адаптації до мінливого ринку готельних послуг. Кожен керівник має широку повноту влади, проте незначні можливості вирішення проблем, що базуються на глибоких спеціалізованих знаннях. При виконані практичної роботи звернути увагу на переваги та недоліки лінійної організаційної структури управління.

Таблиця 1.14

Чисельність працівників у підрозділах після їх реорганізації

З досвіду управління лінійну організаційну структуру використовують, насамперед, у малих за розмірами закладах розміщення, що надають основні та незначний обсяг додаткових послуг (однорідний продукт, послуга) при відсутності широких зв’язків у кооперації.

Таблиця 1.15

Перелік заходів щодо вдосконалення організаційної структури управління готелем

Виконавши завдання, кожен студент повинен зробити висновки:

1. Проаналізувати, які підрозділи даної організаційної структури управління готелем не відповідають вимогам мінімальної чисельності відділу і повинні бути реорганізованими.

2. Обґрунтувати заходи щодо вдосконалення організаційної структури готелю.

3. Визначити функції нових структурних підрозділів готелю.

4. Вказати на переваги нової, більш прогресивної організаційної структури управління готелем.

В додатку для прикладу наведено існуючу та удосконалену організаційні структури управління готелю «Прикарпаття». 

1.6.2 Матричний розподіл функцій управління

У практиці управління актуальною задачею є раціональний розподіл функцій управління між керівництвом туристичного підприємства, функціональними та лінійними підрозділами. Найбільш простим та наочним методом усунення недоліків, що виникають у процесі розподілу функцій управління, є матричний. Матриця розподілу функцій управління між структурними підрозділами являє собою таблицю, рядками якої є конкретні функції управління туристичною діяльністю, а стовпчиками – структурні підрозділи апарату управління. На перетинанні рядків та стовпчиків показують основні операції управління з конкретної функції, за реалізацію яких відповідає структурний підрозділ туристичного підприємства.

У таблиці 1.15 наведений приклад матриці розподілу функцій між підрозділами туристичного підприємства.

Таблиця 1.15

Матриця розподілу функцій між підрозділами туристичного підприємства

Умовні позначення операцій: Ц – постановка цілі, формування задачі; Р – прийняття рішення, затвердження, координування; П – підготовка рішення, складання, розрахунок; У – узгодження, розглядання; В – виконання, доведення, контроль; З – збір даних, участь, інформування.

Умовні позначення підрозділів: ГД – генеральний директор; ДТР – директор з творчого розвитку; ДМК – директор з маркетингу та комерції; ДЕФ – директор з економіки та фінансів; ДГВ – директор з головного виконання планів продажів путівок; ДПС – директор з персоналу та соціальному розвитку. 

1.6.3 Складання штатного розпису

Штатна структура визначає кількісно-професіональний склад персоналу, розміри оплати праці та фонд заробітної плати працівників. У склад штатної структури входить розробка наступних документів: фонд заробітної плати; розрахунок чисельності персоналу; штатний розпис туристичного підприємства.

Вихідними даними для формування штатної структури є: планові обсяги надання туристичних послуг; нормативи чисельності та заробітної плати; схема організаційної структури управління.

Розрахунок фонду заробітної плати (тис. грн.) дозволяє обґрунтувати витрати на заробітну плату як у абсолютному розмірі, так і у вигляді питомої ваги заробітної плати у вартості продукції. Розрахунок фонду заробітної плати проводиться за формулою:

де Н_зп – норматив фонду заробітної плати у відсотках від вартості послуги (продукції, роботи,); О_п – плановий обсяг туристичних послуг, тис. грн.

Чисельність управлінського персоналу (L_уп) розраховується за формулою:

де Н_уп – чисельність управлінського персоналу на 1 тис. грн. продукції.

Розрахункові значення чисельності та фонду заробітної плати туристичного підприємства необхідно розділити між апаратом управління та підрозділами за допомогою коефіцієнта централізації (К_ц).

Значення коефіцієнту централізації знаходиться в діапазоні від 0,1 до 1,0 залежно від типу підприємства.

Штатний розпис туристичного підприємства визначає склад структурних підрозділів, перелік посад працівників, місячні посадові оклади та персональні надбавки, а також загальну чисельність та фонд заробітної плати по апарату управління підприємством.

Вихідними даними для складання штатного розпису є: фонд заробітної плати управлінського персоналу, розрахований за нормативами на 1 тис. грн. туристичних послуг; чисельність управлінського персоналу підприємства; посадові оклади та персональні надбавки працівників-контрактників.

Необхідно розрахувати фонд заробітної плати управлінського персоналу Ф_уп та чисельність управлінського персоналу L_уп. Варіанти завдань наведено у таблиці 1.16.

Таблиця 1.16

Варіанти завдань для виконання курсової роботи

Умовні позначення: ДП – державне підприємство; ТОВ – товариство з обмеженою відповідальністю; ЗАТ – закрите акціонерне товариство; ВАТ - відкрите акціонерне товариство; ПП – приватне підприємство.

Взявши за основу вже розроблену організаційну структуру управління, необхідно скласти штатний розклад заданого типу туристичного підприємства у формі табл. 1.17. 

1.6.4 Проектування робочих місць і умов праці менеджерів і службовців

Робоче місце – зона в просторі, що обладнана технічними засобами, в якій здійснюється трудова діяльність працівників, які спільно виконують роботу чи операції.

Таблиця 1.17

Штатний розклад туристичного підприємства

Організація робочого місця – сукупність заходів щодо оснащення робочого місця засобами та предметами праці, та їх розміщення в певному порядку.

Планування робочих місць – схеми розміщення співробітників, меблів та технічних засобів у приміщенні.

Мета раціонального розміщення персоналу полягає в тому, щоб зменшити час, необхідний для виконання роботи, уникнути непотрібних переміщень службовців, забезпечити хороші умови праці та зменшити напругу, та втомлюваність співробітників, найбільш економно використати площі та максимально підвищити продуктивність праці персоналу.

При розподілі приміщень рекомендується дотримуватись наступних правил. У першу чергу розміщувати крупні структурні підрозділи (адміністрація, бухгалтерія, відділи маркетингу, кадрів) і враховувати можливість їх розширення. Суміжні підрозділи та служби розміщувати поряд для того, щоб мінімізувати час на обмін інформацією. Відділи, які пов’язані з прийомом відвідувачів (реалізація путівок, кадри, бухгалтерія), повинні розміщуватись поряд із входом. Складські та транспортні підрозділи повинні бути ізольовані від прийому відвідувачів та офісних приміщень. Туалети та кімнати для куріння повинні бути на кожному поверсі та легко доступними клієнтам та співробітникам.

Планування робочих місць здійснюється із врахуванням площі приміщень, числа співробітників, нормативу площі на одного співробітника і меблів та обладнання, які проектуються: загальна та корисна площа будівлі, а також планування кімнат визначається за робочими кресленнями будівлі; число співробітників визначається штатним розкладом туристичного підприємства; норми площ на одного співробітника різні в різних країнах. У таблиці 1.18 наведені норми площ за категоріями керівників у різних країнах.

Таблиця 1.18

Норми площ для розміщення службовців в різних країнах (м²)

При плануванні доцільно зразу визначити, хто із керівників туристичного підприємства і його заступників буде мати окремі кабінети, начальникам відділів краще сидіти безпосередньо у відділах: це покращить управління та дисципліну.

Продуктивна праця в сфері управління може бути забезпечена за рахунок дотримання простих правил організації робочого місця, планування офісних приміщень, створення комфортних умов праці та гарного психологічного клімату. Основні правила наступні: «Сучасні меблі – дорожче грошей». «Стіл та стілець створюють комфорт». «Чистий стіл». «Усьому своє місце». «Використовуйте органайзер». «Чисто там, де не смітять». «Так буде світло». «Чисте повітря – здоровий дух». «Пара ломить кістки». «Гучність музики обернено пропорційна інтелекту». «Не телефонуй мені, не телефонуй…». 

1.7 Організація впровадження проектних рішень (управління за цілями)

Розробляється склад, зміст та послідовність реалізації заходів щодо впровадження запроектованого раціонального балансу часу. Вказується, що повинно бути змінено в існуючій системі організації праці для приведення її у відповідність з вимогами типових нормативів. Передбачається також система заходів щодо підвищення кваліфікаційного рівня виконавця. Основним документом є план впровадження заходів з комплексної регламентації управлінської праці на туристичному підприємстві (табл. 1.19).

Таблиця 1.19

План впровадження заходів з удосконалення організації управлінської праці (управління за цілями)

При складанні плану управління за цілями всі заходи з удосконалення організації праці необхідно згрупувати за такими напрямками: пропозиції з використанню вивільненого часу; удосконалення розподілу праці; удосконалення технології робіт; удосконалення організації робочих місць; удосконалення умов праці та режиму роботи.

По кожному заходу, вказаному в плані, призначаються конкретні виконавці, відповідальні за строк та місце їх впровадження. При цьому обов’язковим є розрахунок очікуваного економічного ефекту по кожному з запропонованих заходів. 

1.8 Розрахунок економічної ефективності

Удосконалення організації праці управлінських працівників туристичного підприємства здійснюється з метою підвищення ефективності та продуктивності праці.

Метою проведення заходів стосовно вдосконалення управління туристичним підприємством є приріст прибутку в організації за рахунок їх впровадження. Виходячи з цього, економічна ефективність заходів з вдосконалення управління (і) розраховується як відношення приросту прибутку внаслідок впровадження організаційно - економічного заходу (qП) до загальної суми капіталовкладень, які необхідно інвестувати для впровадження запропонованого заходу (К):

Впровадження рекомендованих до реалізації заходів з вдосконалення праці на туристичному підприємстві можна вважати економічно доцільним, якщо розрахункова ефективність вище ринкової норми проценту на капітал (і_н), тобто виконується умова:

До складу капіталовкладень, які потрібні для впровадження запроектованого заходу з вдосконалення стану організації праці та управління, у загальному випадку включають витрати: на науково-дослідні та конструкторські роботи по заходу; на устаткування по заходу (включаючи оптову ціну, транспортні витрати та витрати на будівельно-монтажні роботи); на будівлі (виробничі площі); на обладнання по заходу (оснащення, інструмент, інвентар); на приріст обігових коштів підприємства внаслідок впровадження заходів.

Приріст прибутку для заходів з вдосконалення організації праці (усунення втрат робочого часу, зростання продуктивності праці) розраховується наступним чином:

1. Приріст прибутку за рахунок усунення втрат робочого часу (П₁):

де Г- годинна тарифна ставка; Е - економія робочого часу;

де ЗП _ср- середньомісячна заробітна плата, грн.; n - кількість днів у місяці, дні; t - довго тривалість робочого часу, год.;

де Е_дн- економія часу за один день; n₁- кількість робочих днів за рік; k- коефіцієнт, що враховує відрахування на соціальне страхування.

2. Приріст прибутку за рахунок зростання продуктивності праці (П₂):

де З_П- можливе зростання продуктивності праці при ущільненні робочого часу, %; ЗП - середньорічна заробітна плата, грн.

3.Приріст прибутку за рахунок впровадження засобів механізації (П₃):

де ЗБ_п- показник збереження праці, год.

Приріст прибутку від вдосконалення організації праці:

У загальному вигляді приріст прибутку внаслідок впровадження проектних заходів розраховується за формулою:

де П - прибуток за рахунок зростання обсягів надання туристичних послуг, грн.; Есу.п – економія на умовно - постійних витратах, грн.:

де Ц₁, Ц₂ - ціна туристичної послуги відповідно до і після впровадження заходу, грн.; С₁, С₂ - собівартість туристичної послуги відповідно до і після впровадження заходу, грн.; V₀, V₁- річний обсяг туристичних послуг відповідно до і після впровадження заходу, в натуральних одиницях.

де С_у.п - сума умовно-постійних витрат (знаходиться як фіксована від загальної собівартості туристичної послуги), грн.; b_v - темп приросту річного обсягу туристичних послуг, %; Сз.п - загальні поточні витрати, грн.

У випадках, коли впровадження заходу не призводить до змін ринкової ціни на туристичну послугу, вона приймається однаковою як до, так і після його впровадження.

Розрахунки річного обсягу надання туристичних послуг виконуються згідно з положеннями, що викладені в курсах з економіки та планування туристичної діяльності. Іноді для розрахунку прибутку від зростання обсягів туристичних послуг використовується формула 1.25:

де V₁, V₂ - річний обсяг надання туристичних послуг відповідно до і після впровадження заходу в діючих цінах, грн.; С_т.п. - витрати на 1-ну гривню послуги (С_т.п.<1).

Показник С_т.п. знаходиться як відношення собівартості послуги до обсягу надання туристичних послуг до впровадження заходу V₀^|.

Завершальним етапом під час розрахунків показників економічної ефективності, є визначення терміну окупності капіталовкладень (інвестицій), необхідних для впровадження заходу з вдосконалення трудових процесів та процесів управління об’єкту досліджень (Т₀).

Якщо впровадження проектних рішень не потребує капіталовкладень (суміщення професій, продаж ліцензій на надання туристичних послуг), то в цьому випадку обчислюється лише економічний ефект. 

Висновки

У даному розділі наводяться основні підсумки стосовно питань реалізації проектних заходів. Звертається увага на раціональність розробленої сучасної організаційної структури управління туристичним підприємством, а саме яким чином вона приведе до досягнення намічених цілей. Указуються шляхи подальшого поліпшення стану планування робочих місць менеджерів та спеціалістів туристичного підприємства.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!