Вимоги до оформлення додатків та схем, Проектування баз даних, ВНТУ

3.5. Вимоги до оформлення додатків та схем

Першим аркушем додатків для курсових проектів має бути технічне завдання, в якому вказуються: найменування та область застосування розробки; основа для розробки; мета і призначення; джерела розробки; технічні вимоги (показники призначення, показники надійності, вимоги безпеки тощо); стадії та етапи розробки; порядок контролю та приймання.

Технічне завдання повинно бути додатком А до пояснювальної записки. Оскільки він є обов’язковим, то згідно ГОСТ, перед ним у пояснювальній записці розміщується окремий аркуш формату А4 з написом у верхній частині посередині поля "Додаток А", а далі пишеться назва додатку.

Зразок оформлення технічного завдання представлений у додатку Є.

Крім технічного завдання, у додатках вміщують матеріал, який:

- є необхідним для повноти звіту, але включення його до основної частини звіту може змінити впорядковане й логічне уявлення про роботу;

- не може бути послідовно розміщений в основній частині звіту через великий обсяг або способи відтворення;

- може бути вилучений для широкого кола читачів, але є не­обхідним для фахівців даної галузі.

У додатки можуть бути включені:

- додаткові ілюстрації, схеми або таблиці;

- матеріали, які через великий обсяг, специфіку викладення або форму подання не можуть бути внесені до основної частини (оригінали статистичних звітів; лістинг програми; акт проведення обстеження підприємства; повний перелік обчислювальних засобів;інструкції, методики, опис комп’ютерних програм, розроблених або використаних у процесі виконання роботи та ін.).

Додатки, які не є обов’язковими, необхідно починати з нової сторінки, вказуючи зверху посередині рядка слово “Додаток” і через пропуск – його позначення. Додатки позначають послідовно великими українськими літерами, за винятком букв Г, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, Додаток А, Додаток Б і т.д. Якщо додатків більше ніж літер, то продовжують позначати арабськими цифрами. Дозволяється  позначати  додатки  латинськими  літерами,  за  винятком букв I  і O.

Кожен додаток повинен мати тематичний (змістовний) заголо­вок, який записують посередині рядка малими літерами, починаючи з великої. Сторінки додатків нумеруються, продовжуючи загальну нумерацію у пояснювальній записці. Всі додатки включають у зміст, вказуючи номер, заголовок і сторінки, з яких вони починаються.

Приклад оформлення додатків можна переглянути у додатках до даних методичних вказівок.

Частина звіту з виконання КП повинна містити схеми, які були розроблені студентом під час дослідження об’єкта захисту та проектування СЗБІТ. Для опису функціонування систем використовують такі схеми:

- схеми даних;

- схеми програм;

- схеми роботи системи;

- схеми взаємодії програм;

- схеми ресурсів системи.

Розробник системи сам повинен вирішувати, які саме схеми доцільно розробляти у своїй роботі.

Схеми можуть використовуватися на різних рівнях деталізації, причому кількість рівнів залежить від розмірів і складності задачі оброблення даних.

Схеми алгоритмів, програм, даних і систем складаються з символів, що мають задане значення, короткого тексту пояснення і з’єднувальних ліній. Усі символи поділяються на такі підгрупи:

- символи даних (додаток Ж, табл. 1);

- символи процесів (додаток Ж, табл. 2);

- спеціальні символи (додаток Ж, табл. 3);

- символи ліній (додаток Ж, табл. 4).

Символи поділяються на:

- основні, для випадків, коли точний вигляд процесу або носія даних невідомий або відсутня необхідність в описі фактичного носія даних;

- специфічні, використовувані тоді, коли відомий точний вигляд процесу або носія даних або коли необхідно описати фактичний носій даних.

Схеми даних відображають шлях даних при рішенні задач і визначають етапи обробки, а також різні використовувані носії даних. Схема даних складається з:

- символів даних, які можуть також вказувати вид носія даних;

- символів процесу, який виконується над даними (можуть також вказувати функції, виконувані обчислювальною машиною);

- символів ліній, які вказують потоки даних між процесами і (або) носіями даних;

- спеціальних символів для полегшення написання і читання схеми.

Символи даних чергуються з символами процесу. Схема даних почи­на­ється і закінчується символами даних (за винятком спец. символів).

Схеми програм відображають послідовність операцій в програмі. Схема програми складається з:

- символів процесу, що вказують фактичні операції обробки даних (включаючи символи, що визначають шлях, якого слід дотримуватися з урахуванням логічних умов);

- лінійних символів, що вказують потік управління;

- спеціальних символів, використовуваних для полегшення написання і читання схеми.

Схеми роботи системи відображають управління операціями і потік даних в системі. Схема роботи системи складається з:

- символів даних, що вказують на наявність даних (символи даних можуть також вказувати вид носія даних);

- символів процесу, що вказують операції, які слід виконати над даними, а також визначаючих логічний шлях, якого слід дотримуватися;

- лінійних символів, що вказують потоки даних між процесами і (або) носіями даних, а також потік управління між процесами;

- спеціальних символів, використовуваних для полегшення написання і читання блок-схеми.

Схема взаємодії програм відображає шлях активацій програм і взає­мо­дій з відповідними даними. Кожна програма в схемі взаємодії програм показується тільки один раз (у схемі роботи системи програма може зображатися більш, ніж в одному потоці управління). Схема взаємодії програм складається з:

- символів даних, що вказують на наявність даних;

- символів процесу, що вказують на операції, які виконують над даними;

- лінійних символів, що відображають потік між процесами і даними, а також ініціації процесів;

- спеціальних символів, використовуваних для полегшення написання і читання схеми.

Схема ресурсів системи відображає конфігурацію блоків даних і оброблювальних блоків, яка потрібна для вирішення задачі або набору задач. Схема ресурсів системи складається з:

- символів даних, що відображають вхідні, вихідні і запам’ятовують пр истрої обчислювальної машини;

- символів процесу, що відображають процесори (центральні процесори, канали і т.д.).

- лінійних символів, що відображають передачу даних між пристроями введення-висновку і процесорами, а також передачу управління між процесорами;

- спеціальних символів, використовуваних для полегшення написання і читання схеми.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!