Зразок виконання курсової роботи, Технологія будівельного виробництва, ТНТУ ім. Пулюя
« Назад
11. Зразок виконання курсової роботиЗМІСТ Вступ 1. Характеристика об’єкту та умови будівництва 2. Визначення потреби у конструкціях і обсягах робіт 3. Вибір методів виконання робіт 4. Вибір монтажного крана 5. Технологія виконання робіт 6. Калькуляція трудових витрат 7. Контроль якості будівельно-монтажних робіт Перелік посилань ВСТУП Підвищення ефективності та рентабельності капітального будівництва в сучасних умовах можна досягнути шляхом підвищення технологічності будівельної продукції. Реалізація цієї задачі повинна йти шляхом послідовного перетворення будівництва в єдиний промислово будівельний процес зведення об’єктів, покращення та розширення номенклатури матеріалів і конструкцій, що застосовуються, забезпеченням будівництва високопродуктивною технікою, широкого впровадження прогресивних науково– технічних досягнень, ресурсно та енергозберігаючих технологій, економічних об’ємно–планувальних та організаційно–технологічних рішень, підвищення якості розробки документації та удосконалення проектно кошторисної справи. Зведення будівель та споруд складається з ряду будівельних робіт, які в свою чергу діляться на окремі процеси. Виконання їх в оптимальній послідовності і з технічно обґрунтованими режимами дає можливість досягнути бажаних результатів за якістю, продуктивністю та собівартістю будівельної продукції при дотриманні вимог охорони праці та захисту навколишнього середовища від шкідливого виробничого впливу. 1. Характеристика об’єкту та умови будівництваДана споруда є двоповерховим котеджем, який має в плані форму складного багатокутника площею 194,5 м2 та розмірами в осях 22х17,9 м (див. аркуш 2 КР) В якості несучих конструкцій використовуються як повздовжні так і поперечні цегляні стіни будівлі, а також цегляні колони. В якості перекриття між поверхами використовується монолітна залізобетонна плита. Просторова жорсткість будівлі забезпечується сумісною роботою фундаментів, стін та перекриття. Стіни прийняті цегляні з цегли М100 на цементному розчині М25, товщина стін прийнята 510 мм. Перегородки прийняті гіпсокартонні товщиною 80мм на металевому каркасі. Перемички над вікнами і дверима виконуються клиноподібними з цегли марки М100 на розчині М25. Вікна прийнято метало-пластикові з подвійним склінням. Двері прийнято дерев’яні. Фасад будинку штукатуриться декоративною штукатуркою. 2. Визначення потреби у конструкціях і обсягах робітТаблиця 2.1 Відомість обсягів робіт по ділянках
3. Вибір методів виконання робітДля організації будівельних робіт потоковим-захватним методом будівля поділяється на 7 ділянок з приблизно однаковими обсягами робіт, а по висоті на поверхи і яруси. Монтаж конструкцій організовано потоковим методом у одну зміну. Бригада чисельністю N=7 осіб виконує весь комплекс робіт. Вона складається з спеціалізованих ланок мулярів відповідної кваліфікації, монтажників, зварників. По закінченні робіт на першій ярус-захватці бригада переходить на іншу а на другій зміні проводять перестановку помостів і заготовку цегли. Монтаж залізобетонних конструкцій здійснюється паралельно з муруванням стін. Бригада оснащена нормокомплектом інструменту, обладнанням і пристроями для виконання робіт. Рисунок 3.1- Схема ділянок при виконання цегляної кладки 4. Вибір монтажного кранаВибір монтажного крана здійснюється у два етапи. На першому визначаються необхідні технічні характеристики крана: монтажна маса Qм, виліт стріли Lм і монтажна висота Нм. За цими даними вибирається не менше двох варіантів кранів, які мають робочі характеристики рівні або трохи більше розрахункових. Необхідні монтажні характеристики визначаються для основних елементів, найбільш характерних у кожній групі. 4.1 Визначення потрібних параметрів монтажного кранаДля визначення необхідних параметрів монтажного крана необхідно мати такі вихідні дані: - конфігурацію, розміри, конструктивне рішення будівлі - габарити, масу, проектні відмітки встановлення і розташування в плані конструкцій, що підлягають монтажу - тип, масу монтажної оснастки і пристосування, монтажну висоту монтажних пристосувань - методи і способи, схеми монтажу конструкцій Монтажна маса Qм = Q + Sq (3.1) де Q – маса елемента, т Sq – маса монтажних пристосувань, які встановлюються на елементи перед його підйомом, т Монтажна висота Нм = h1 + h2 + h3 + h4 (3.2) де h1 – висота від рівня стоянки крана до опори, на яку встановлюються елемент, м; h2=(0,5-1)м–перевищення нижньої частини елемента над опорною поверхнею, м; h3 – висота (товщина) елемента, який встановлюється, м; h4 –розрахункова висота, м. Вибір крана Qк = 1+0,18 = 1,18 т Нм = 6+1,2+0,5= 7,7м Необхідні параметри крана визначаємо графічним методом. Рисунок 4.1.1- Графічний метод вибору крана 4.2 Вибір вантажопідйомних машинВиходячи з мінімальних необхідних параметрів крана було прийнято самохідний стріловий кран на автомобільному ходу КС-4571 який задовольняє всі вимоги і має наступні параметри: − Вантажність -5 т; − Максимальний виліт стріли –20 м; − Довжину стріли – 21,75 м; − Максимальна висота підйому гака – 21,5 м; − Мінімальний виліт стріли – 7м. 5. Технологія виконання робіт5.1 Технологія виконання цегляної кладки5.1.1 Готовність попередніх робітДо початку будівництва необхідно виконати внутрішньо-майданчикові підготовчі роботи. Їх починають з розчищення будівельного майданчика, планування території і виконання геодезичної вишукувань. Потім приступають до прокладання тимчасових і постійних інженерних мереж. В цей період приготовляють необхідні приоб’єктні склади, побутові приміщення та інші споруди. Зведенню надземної частини передують роботи нульового циклу, які виконує генпідрядник: підготовка основ під фундаменти, монтаж стрічкових фундаментів, влаштування внутрішніх підземних комунікацій, зворотне засипання пазух фундаментів з ущільненням. До початку зведення коробки будівлі генпідрядник передає по акту виконання робіт підземної частини. 5.1.2. Складування будівельних конструкційСклади необхідні для зберігання і підготовки конструкцій до виконання робіт. Призначенні для складів майданчики повинні бути сплановані з нахилом для збігання води, освітлені для роботи у нічний час, з позначками місць в’їзду, розвороту і стоянок для транспорту, проходів для робітників. Матеріали та конструкції повинні бути розташовані так, щоб робітники мали вільний доступ для перевірки, стропування та відправки їх до робочих місць. Цегла складується по марках і сортах на двосхильних піддонах у два яруси, приблизно по 1,25м кожен. До робочих місць піддони з цеглою подають за допомогою захвата - футляра Б-8. 5.1.3 Комплексний процес мурування цегляних стінПроцес цегляної кладки складається з таких операцій: установлення і переустановлення порядовок і причалки; подавання і розкладування цегли і розчину; укладання цегли у верстові ряди і забутку; рубання і обтісування цегли; розшивання швів (у разі потреби); контрольно-вимірювальні операції. Установлення порядовок. Порядовки встановлюють під нівелір на всіх кутах, примиканнях і перетинаннях стін, а також через кожні 12м на їхніх прямих ділянках. На порядовки за допомогою нівеліра, гнучкого водяного рівня або спеціальних лазерних приладів виносять позначки низу віконних прорізів, перемичок, перекриттів і покриттів сходових площадок та інших елементів, монтаж (укладка) яких пов'язаний з кладкою стін і перегородок. Натягання причалки. Причалку натягують між повзунками порядовок або причальними скобами і переміщують за ходом кладки вгору, для чого пересувають повзунки або переставляють скоби. Під час кладки зовнішніх верстових рядів причалку натягують для кожного ряду, а внутрішніх — через кожні два-три ряди. Щоб причалка не провисала, під неї між порядовками (причальними скобами) через кожні 4...5 м укладають на розчині маякові цеглини, на кожну з них на ребро кладуть цеглини і затискують між ними причалку. Шнур-причалку можна кріпити, прив'язуючи до цвяхів, які закріплюються у швах мурування. Викладання маяків. Маяки викладають у вигляді збіжної штраби, розташовуючи їх у кутах і на межі зведеної ділянки. Розкладають цеглу на стіні, стелять розчин і викладають зовнішню версту. Подальші операції залежать від прийнятого порядку мурування: порядного, східчастого чи змішаного. Мурування стін. Стіни або простінки мурують за однорядною (ланцюговою) чи багаторядною системою. Стовпи, простінки завширшки до 1м мурують за трирядною системою. Тичкові ряди мурування викладають з цілих цеглин. Незалежно від прийнятої системи перев'язки, тичкові ряди обов'язково викладають у нижньому (першому) і верхньому (останньому) рядах конструкції, на рівні обрізів стін і стовпів, у виступаючих рядах мурування (карнизах, поясах). За однорядної системи перев'язування швів збірні конструкції опираються на ложкові ряди мурування. Застосування половинок цеглин припускається тільки при муруванні забутки і мало навантажених конструкцій (під вікнами). Проектуєма будівля зводиться за однорядною (ланцюговою) системою перев’язування швів, а цегляні колони за 3 рядної системою. Мурування за ланцюговою (однорядною) системою перев'язування швів виконують, дотримуючись таких правил: - перший (нижній) ряд укладається тичками; - тичкові й ложкові ряди послідовно чергуються між собою; - поперечні вертикальні шви на лицьовій поверхні перев'язуються на 0,25 цеглини; - поздовжні вертикальні шви (по ширині стіни) перев'язуються 0,5 цеглини; - мурування завершують тичковими рядами. Наступний ряд мурують після укладання верст і забутки попереднього. Мурування глухих стін. При зведенні глухих стін спочатку виконують мурування зовнішніх тичкових верст першого ряду, а другу зовнішню версту – ложковими. Забудку у всіх рядах укладають тичками. Мурування кутів. Перший тичковий ряд однієї із стіни починають від зовнішньої площини другої стіни з тричверок; перший ряд другої стіни приєднують до першого ряду першої стіни. У другому ряду кладку другого ряду другої стіни починають від зовнішньої поверхні першої стіни тричвертками. Мурування простінків. Простінки кладуть за трирядною системою перев'язування, яка допускає збігання поперечних вертикальних швів у трьох суміжних рядах кладки. Ці шви перекривають цеглою кожного четвертого поперечикового ряду. При кладці простінків для утворення чвертин у першому поперечиковому ряду кладуть чвертки, а у ложковому ряду — половинки цеглин. Простінки у 21/2 цеглини завтовшки зводять із відбірної цегли з суворим дотриманням горизонтальності рядів та вертикальності граней кутів і пошовного заповнення розчином горизонтальних і вертикальних поперечних швів. Помости. Для організації роботи на висоті застосовують допоміжні інвентарні пристрої — помости, у стиснутий зонах - переносні столики. По закінченні робіт на ярус-захватці бригада встановлює помости та підготовлює цеглу для подальшої роботи. 5.2 Технологія виконання залізобетонного перекриттяВ якості матеріалу перекриття використовується легкий бетон марки Б22,5 та арматура діаметром 8 мм класу А-5. Арматура розміщається через кожні 30 см в розтягнутій зоні перерізу. Готовність попередніх робіт Для обпирання опалубки бетонна підготовка під підлогу повинна бути виконання і набрати 80% від проектної міцності. Повинні бути змонтовані телескопічні стійки які підтримуються опалубку в проектному положенні. Встановлюється армоцементна опалубка, яка буде слугувати оздоблювальним шаром для перекриття, що зменшує затрати праці на будівництво. Опалубка очищається від сміття. Арматура на будівельному майданчику повинна бути зачищена від іржі та встановлена в опалубку у проектне положення на фіксуючих прокладках товщиною 15мм. Бетонування конструкції Бетонування ведеться на всю ширину та висоту конструкції. Готова бетонна суміш подається в опалубку за допомогою бетононасоса. Для покращення укладання бетону в опалубці застосовують поверхневі вібратори. Через великі габарити конструкції влаштовуються робочі шви на відстані 1/3 довжини плити. Робочий шов виконують перпендикулярно до площини перекриття, для цього встановлюють дерев’яний щит. Після влаштування робочого шва бетонування конструкції поновлюють через 7 годин і для продовження бетонування необхідно зняти щит зачистити арматуру і стик від цементного молока, металевою щіткою виконують насічку на бетонній поверхні, промивають водою шов. Тільки після цього продовжують бетонувати. Для прискорення затвердіння бетону використовують хімічні добавки такі як поташ та нітрат натрію, загальна кількість добавок повинна складати 2% від маси бетонну, що дозволяє зменшити час твердіння бетону до 5 днів. В процесі витримки здійснюють догляд за бетоном, який повинен забезпечити: підтримка температурно-вологісного режиму, необхідного для наростання міцності бетону; запобігання значних температурно-усадкових деформацій і утворення тріщин; запобігання ударів по твердіючому бетону, струсів, інших дій, погіршуючих якість бетону в конструкції. Свіжо укладений бетон підтримують у вологому стані шляхом періодичних поливань і оберігають влітку від сонячного проміння. Догляд за бетоном Поливання проводять брандспойтами з розпилювачами, приєднаними шлангами до трубопроводів тимчасового водопостачання. Для запобігання вимивання бетону струменем води його поливання починають через 5... 10 ч після укладання. Свіжо укладений бетон не повинен піддаватися дії навантажень і струсів. Рух людей по забетонованих конструкціях, а також установка на цих конструкціях лісів і опалубки допускається тільки по досягненні бетоном міцності не менше 1,5 МПа, приблизно через 1-2 дні. Рух автотранспорту і бетоноукладачів по забетонованих конструкціях дозволяється тільки по досягненні бетоном міцності, передбаченої проектом. Заходи щодо догляду за бетоном, їх тривалість і періодичність відзначають в журналі бетонних робіт. Розпалублення Розпалублення конструкцій слід проводити акуратно, з тим щоб забезпечити збереження опалубки для повторного застосування, а також уникнути пошкоджень бетону. Розпалублення починають після того, як бетон набере необхідну міцність. Опорні стійки, що підтримують опалубку перекриттів, видаляти не дозволяється. Стійкі опалубки перекриття можна видаляти лише частково. Під перекриттями прольотом 4 м і більш рекомендується залишати так звані стійки безпеки на відстані одними від іншої не більше ніж на 3 м. Контроль якості бетонних робіт Якість бетонних і залізобетонних конструкцій визначається як якістю матеріальних елементів, що використовуються, так і ретельністю дотримання регламентуючих положень технології на всіх стадіях комплексного процесу. Для цього необхідний контроль і його здійснюють на наступних стадіях: при прийманні і зберіганні всіх висхідних матеріалів (цементу, піску, щебеня, гравію, арматурної сталі, лісоматеріалів і ін.); при виготовленні і монтажі арматурних елементів і конструкцій; при виготовленні і установці елементів опалубки; при підготовці підставок і опалубки до укладання бетонної суміші; при приготуванні і транспортуванні бетонної суміші; при догляді за бетоном в процесі його твердіння. Всі висхідні матеріали повинні відповідати вимогам ДБН. Показники властивостей матеріалів визначають відповідно до єдиної методики, рекомендованої для будівельних лабораторій. В процесі армування конструкцій контроль здійснюється при прийманні сталі (наявність заводських марок і бирок); при складуванні і транспортуванні (правильність складування по марках, сортах, розмірах, збереження при перевезеннях); при виготовленні арматурних елементів і конструкцій (правильність форми і розмірів, якість та дотримання технології зварювання). Після установки і з'єднання всіх арматурних елементів в блоці бетонування проводять остаточну перевірку правильності розмірів і положення арматури з урахуванням відхилень, що допускаються. Рисунок 5.2.1- Схема виконання монолітного залізобетонного перекриття В процесі монтажу опалубки контролюють правильність установки опалубки, кріплень, а також густина стиків в щитах і сполученнях, взаємне положення опалубних форм і арматури (для отримання заданої товщини захисного шару). Правильність положення опалубки в просторі перевіряють прив'язкою до головних вісей і нівелюванням, а розміри — звичайним вимірюваннями. Відхилення в положенні і розмірах опалубки, що допускаються, приведені в ДБНі і довідниках. Перед укладанням бетонної суміші контролюють чистоту робочої поверхні опалубки. На місці укладання слід звертати увагу на висоту скидання суміші, тривалість вібрації і рівномірність ущільнення, не допускаючи розшарування суміші і утворення раковин, пусток. Процес віброущільнення контролюють візуально, по ступеню осідання суміші, припиненню виходу з неї пухирців повітря і появі цементного молока. 6. Кошторис трудових витратТаблиця 6.1 Кошторис трудових витрат
7. Контроль якості будівельно-монтажних робітУ процесі зведення кам'яних конструкцій здійснюється виробничий контроль якості робіт, який включає: вхідний контроль робочої документації, конструкцій, стінових виробів, напівфабрикатів і матеріалів; операційний контроль окремих процесів і операцій; приймальний контроль кам'яних конструкцій. Контрольно-вимірювальні операції під час зведення конструкцій систематично контролюють прямолінійність і вертикальність поверхонь, прорізів і кутів кладки, горизонтальність рядів, правильність перев'язування і товщину швів, факт армування, щоб оперативно усунути виявлені причини браку або відхилення від прийнятої технології чи проекту. Вертикальність поверхонь, кутів і прорізів контролюють виском не рідше двох разів на кожний метр висоти кладки. Відхилення вертикальності поверхонь і кутів не повинно перевищувати 10мм один поверх і 30мм усієї будівлі. Відхилення рядів кладки від горизонталі допускається не більше ніж 20мм на 10м довжини стіни. Горизонтальність рядів кладки і відповідність їх позначок проектним контролюють нівеліром кілька разів по ходу кладки стін кожного поверху. Крім того, не рідше двох разів на 1м висоти положення рядів кладки перевіряють рівнем-правилом. Товщину швів контролюють, періодично замірюючи висоту п'яти-шести рядів кладки і вираховуючи середнє її значення. Під час вхідного контролю робочої документації перевіряють її комплектність і відповідність нормативним вимогам. При вхідному контролі конструкцій, стінових виробів, заготовок і напівфабрикатів здійснюють їх зовнішній огляд, перевіряють відповідність їх проекту, вимогам стандартів і нормативним документам, а також наявність і зміст супроводжувальних документів, паспортів і сертифікатів. Операційний контроль здійснюють під час виконання кладочних операцій і спрямовують на забезпечення своєчасного виявлення дефектів, виправлення та запобігання їх. При операційному контролі перевіряють: додержання технології виконання кладочних операцій; відповідність кам'яних робіт робочій документації, будівельним нормам, правилам і стандартам — правильність перев'язування швів, геометричні розміри конструктивних елементів кам'яної кладки, горизонтальність рядів кладки, вертикальність поверхонь і кутів, прорізів, товщину та заповнення швів тощо. Під час приймального контролю перевіряють якість виконання робіт відповідно до проекту та нормативних вимог. Прийманню підлягають як закінчені роботи із зведення кам’яних конструкцій, так і приховані, які підлягають попередньому прийманню зі складанням актів на приховані роботи. Приймання робіт здійснюється до опорядження кам’яних конструкцій. Попередньому прийманню зі складанням актів на приховані роботи підлягають: основи і фундаменти – якість і стан ґрунтів, глибина залягання і розміри фундаментів; якість кладки, наявність гідроізоляції кладки, арматури, анкерів, закладних деталей і захист іх від корозії; надійність закріплення карнизів, балконів та інших консольних конструкцій; конструкція і положення місць опирання панелей перекриття, перемичок на стіни та закладання їх у кладку; наявність та конструкція осадових, деформаційних, антисейсмічних швів, антисейсмічних поясів, їх розміри, армування і міцнісні показники; геодезичні розбивні роботи та інші приховані роботи. При прийманні закінчених робіт перевіряють правильність перев’язування швів, геометричні розміри, положення і відхилення елементів кам’яної кладки (прорізи, простінки, стовпи тощо) відносно розбивних осей, горизонтальність рядів кладки, вертикальність поверхонь, кутів і прорізів, товщину та заповнення швів. Результати виробничого контролю фіксують у відповідних виконавчих документах, де наведено оцінку якості робіт, відповідність їх проекту та нормативним документам, а також прийняті методи, терміни і періодичність контролю. ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
Додаток В АНОТАЦІЯ Радзіх Ю.І. Розроблення технології влаштування монолітного залізобетонного міжповерхового перекриття. – На правах рукопису. Курсова робота з технології будівельного виробництва (освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавр за напрямом 6.060101– Будівництво). – Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя, Тернопіль, 2014. 26 стор., 7 ілюстрацій, 5 таблиць, 7 джерела за переліком посилань. Задачею курсової роботи є виявлення оптимального технологічного рішення та розроблення технології виконання будівельних робіт по облаштуванню монолітного залізобетонного міжповерхового перекриття двоповерхового житлового будинку котеждного типу. Для отримання оптимальних техніко-економічних показників при влаштуванні монолітного залізобетонного міжповерхового перекриття поставлена задача вирішена шляхом застосування багаторазової мобільної опалубки заводського виготовлення (фірма SWEN, Польща). Проектний період виконання робіт - вересень місяць 2015 року. В порівнянні з застосуванням одноразової опалубки термін виконання робіт скоротився на 6 робочих днів за рахунок зменшення опалубних робіт, а витрати на зарплату зменшилися на 12%. Запропоновано застосування сучасної мастики для покриття робочої поверхні опалубних щитів (фірма Schull, Німеччина), що підвищує якість бетонної поверхні і збільшує термін служби опалубки на 20%. Технологія розроблена на підставі архітектурно-проектної документації науково-проектно-будівельної корпорації «Терно-КОРС» (м. Тернопіль) і може бути реалізована при спорудженні будинку за адресою вул. Івана Підкови, 27 в м. Тернополі. Ключові слова: монолітний залізобетон, багаторазова опалубка, міжповерхове перекриття. Додаток ГПриклади оформлення бібліографічного опису у списку посилань, який наводять у дипломній роботі (згідно ДСТУ 7.1:2006)
Примітки: 1. Бібліографічний опис оформлюється згідно з ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 “Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання”. 2. Опис складається з елементів, які поділяються на обов’язкові та факультативні. У бібліографічному описі можуть бути тільки обов’язкові чи обов’язкові та факультативні елементи. Обов’язкові елементи містять бібліографічні відомості, які забезпечують ідентифікацію документа. Їх наводять у будь-якому описі. Проміжки між знаками та елементами опису є обов’язковими і використовуються для розрізнення знаків граматичної і приписаної пунктуації. 3. Перелік посилань у ПЗ оформлюється у вигляді списку, з нумерацією арабськими цифрами в порядку згадування в тексті Додаток Д Зразки основних надписівРекомендовані джерела
З повагою ІЦ "KURSOVIKS"! |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||