Методичні вказівки до виконання розрахункової роботи з курсу Страхові послуги, НУ ЛП
« Назад
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»
Методичні вказівки до виконання розрахункової роботи з курсу Страхові послугидля студентів денної та заочної форми навчання напряму підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит» Затверджено на засіданні кафедри фінансів Протокол № 1 від 28.08.14 ЛЬВІВ-2014
Страхові послуги: Методичні вказівки до виконання розрахункової роботи для студентів денної та заочної форми навчання напряму підготовки «Фінанси і кредит»/ Укл.: І.Ю. Кондрат, Р.Й. Желізняк, І.І. Топій. – Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2014. – 30 с. Укладачі Кондрат І.Ю., канд. екон. наук, доц., Желізняк Р.Й., асист., Топій І.І., канд. екон. наук, асист. Відповідальний за випуск Червінська О.С., канд. екон. наук, доц. Рецензенти к.е.н. проф.. Партин Г.О. к.е.н. доц. Кльоба Л.Г. ЗМІСТ
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯНавчальна дисципліна “Страхові послуги” є вибірковою для фахової підготовки бакалаврів напряму “Економіка і підприємництво” спеціальності “Фінанси і кредит”. Дисципліна “Страхові послуги” надає можливість опанувати теоретичні та прикладні засади сутності страхових послуг, що надаються фізичним і юридичним особам, організування їх розробки і реалізації. Все це має велике значення не лише для тих студентів, які обрали страхування своєю спеціальністю, але і для тих, які спеціалізуються в галузі фінансового менеджменту, державних фінансів чи банківської справи, тому що сьогодні відбувається проникнення страхування в усі сфери економічної діяльності. Мета викладення дисципліни: надання студентам ґрунтовних теоретичних знань та навиків практичного застосування технології надання страхових послуг юридичним особам і громадянам. Завдання вивчення дисципліни: вивчення сутності та технології надання страхових послуг; характеристика каналів реалізації страхових послуг; ознайомлення із нормативно-правовою базою, що регулює діяльність страхового ринку; опанування досвіду країн з ринковою економікою з теорії і практики надання страхових послуг з різних видів страхування; формування рівня теоретичних і практичних знань щодо порядку та процедури укладання страхових угод з основних видів особистого, майнового страхування, страхування відповідальності, який дасть можливість студенту як працювати в галузі страхування, так і застосовувати ці знання для задоволення особистих потреб у страховому захисті. У результаті вивчення дисципліни фахівець повинен знати етапи й особливості укладання та ведення страхових угод при страхуванні життя та пенсій, страхуванні від нещасних випадків, медичному страхуванні, страхуванні підприємницьких ризиків, сільськогосподарському страхуванні, страхуванні технічних, фінансово-кредитних ризиків, автотранспортному, морському, авіаційному страхуванні, а також страхуванні майна і відповідальності громадян. Підготовлений фахівець повинен уміти підготувати та укласти договір страхування з основних видів особистого, майнового страхування, страхування відповідальності; розрахувати величину страхової премії та страхового відшкодування. Виконання та успішний захист розрахункової роботи є необхідної умовою допуску студента до здавання заліку з дисципліни «Страхові послуги». Згідно з навчальною програмою дисципліни на початку семестру лектор призначає кожному студенту варіант для виконання розрахункової роботи, призначає час консультацій щодо виконання роботи як лектора, так і викладача, який проводить практичні заняття. Заданий викладачем варіант розрахункової роботи, зазвичай, відповідає порядковому номеру студента в журналі академічної групи. Варіант завдання на розрахункову роботу може бути змінений тільки за погодженням із лектором у виключних випадках. Самовільна зміна варіанту завдання студентом не допускається. Студент повинен виконати поставлені у роботі завдання, оформити розрахункову роботу згідно з встановленими вимогами, захистити роботу у лектора чи викладача-асистента. Після успішного захисту розрахункової роботи, а також неодмінного виконання завдань, поставлених викладачем на практичних заняттях, студент вважається допущеним до здавання заліку з дисципліни «Страхові послуги». Важливо правильно виконати та захистити розрахункову роботу вчасно, тобто не пізніше дати початку залікової сесії. В цьому випадку студент має можливість отримати максимум 20 (двадцять) балів за розрахункову роботу. Захист роботи після вказаної дати позбавляє студента можливості отримати будь-яку кількість балів за виконану роботу, проте є неодмінною умовою допуску до здавання заліку. Нижче наведені вимоги до оформлення розрахункової роботи, яких необхідно неухильно дотримуватися. Перелік рекомендованих джерел доцільно використовувати для виконання розрахункової роботи, а також для підготовки до здавання заліку. З цією ж метою нижче наведено перелік питань для заліку. Також у Додатку наведений зразок оформлення титульної сторінки роботи. 2. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ РОЗРАХУНКОВОЇ РОБОТИРобота виконується, за допомогою комп’ютера на одній стороні аркуша білого паперу формату А-4 (210´297 мм) через 1,5 комп’ютерних інтервали до тридцяти рядків на сторінці. Шрифт – Times New Roman, кегель 14. На кожному аркуші повинні бути поля таких розмірів: зверху та знизу –20 мм, ліворуч – 25 мм, праворуч –15 мм. Шрифт друку повинен бути чітким, чорного кольору. Щільність тексту має бути однаковою. Якщо у текст вписуються від руки іншомовні слова, формули, умовні знаки, то їх треба вписувати чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту повинна наближатись до щільності основного тексту. Друкарські помилки, описки чи графічні нечіткості, виявлені у процесі оформлення роботи, можна виправляти охайним підчищенням чи за допомогою коректора і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту (фрагменту малюнка) тим самим кольором, яким написаний текст. Заголовки структурних частин роботи “ЗМІСТ”, “ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ“ (якщо такий є), “ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, “ДОДАТКИ” друкують великими літерами симетрично до тексту. Кожну структурну частину треба починати з нової сторінки. Текст розділів може складатись з підрозділів. Заголовки підрозділів друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Абзацний відступ – 1 см. Крапка у кінці заголовка не ставиться. Якщо підрозділи містять пункти, то заголовки цих пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці у підбір до тексту. У кінці заголовка, надрукованого у підбір до тексту, ставиться крапка. Якщо заголовок складається з двох чи більше речень. то їх розділяють крапкою. Заголовки чи слова у них не підкреслюються і слова при переносах не розбиваються. Відстань між заголовками (за винятком заголовка пункту) і подальшим текстом має дорівнювати трьом міжрядковим інтервалам, а відстань між заголовком і останнім рядком попереднього тексту (для тих випадків, коли кінець одного і початок другого підрозділу розташовується на одній сторінці) - чотирьом міжрядковим інтервалам. Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків, таблиць, формул подається арабськими цифрами без знака №. Нумерація сторінок має бути наскрізною, причому першою сторінкою є титульний аркуш, але на ньому номер сторінки не ставиться. Рисунки і таблиці включаються у загальну нумерацію. Сторінки з додатками і списком літератури включаються у наскрізну нумерацію. Номер сторінки проставляється у правому верхньому кутку другої сторінки вступу (якщо така є) сторінки без будь яких знаків (крапки у кінці, виділення рисками, дужками тощо). Номер розділу ставиться після слова “Розділ”, наприклад “Розділ 4.”. Підрозділи нумеруються у межах розділу. Номер підрозділу складається із номера розділу та свого порядкового номера, розділених крапкою. У кінці також ставиться крапка, наприклад ”2.1.”(перший підрозділ (параграф) другого розділу). Пункти нумеруються арабськими цифрами у межах кожного підрозділу. Номер пункту має складатися із номера розділу, підрозділу і пункту (свого порядкового номера), розділених крапками. У кінці номера пункту також ставиться крапка, наприклад, “2.1.3.” (третій пункт першого підрозділу другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка. Номери підрозділів і пунктів ставляться на їх початку, номер пункту – на початку першого рядка абзацу, яким розпочинається відповідний пункт. Цифра номера пункту не повинна виступати за межі абзацу. Якщо пункти міститимуть підпункти, то їх нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти. Ілюстрації (фотографії, схеми, креслення, графіки тощо) називаються рисунками, які нумеруються послідовно у межах розділу або наскрізно (якщо рисунків не багато) арабськими цифрами. Якщо рисунків багато, то номер рисунка має складатися із номера розділу і порядкового номера рисунка, розділених крапкою, наприклад ”Рис.1.2.” (другий рисунок першого розділу), а далі йде назва рисунка. При посиланні на рисунок перший раз необхідно вписувати його повний номер, наприклад, ”(рис.1.2)”. Подальші посилання на рисунки виконуються разом із скороченим словом “дивись”, наприклад “(див.рис.1.2)”. Рисунки мають розташовуватись одразу після посилання на них у тексті. Якщо на даній сторінці немає місця, то їх необхідно розташувати на наступній сторінці у зручній для ознайомлення формі тобто, щоб для вивчення цього рисунка сторінку можна було б повернути за годинниковою стрілкою. Номер рисунка, його назва і пояснювальні підписи розміщуються послідовно під рисунком. Таблиці у роботі нумеруються послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. У правому верхньому куті пишеться слово “Таблиця” із зазначенням її номера. Номер таблиці складається із номера розділу і порядкового номера таблиці, розділених крапкою, наприклад “Таблиця 1.2” (друга таблиця першого розділу). При посиланні на таблицю вказують її повний номер, а слово “Таблиця” пишуть у скороченому вигляді, наприклад “(табл.1.2)”. Якщо у роботі тільки одна таблиця, то її не нумерують і слово “Таблиця” не пишуть. Під словом “Таблиця” розміщується заголовок таблиці симетрично до форми таблиці. Слово “Таблиця” і заголовок починаються з великої букви. Назва не підкреслюється. Таблиці потрібно розташовувати після першої згадки її у тексті так, щоб її зручно було розглядати без повороту або з поворотом за годинниковою стрілкою. Якщо на даній сторінці немає місця, то їх необхідно розташувати на наступній сторінці у зручній для ознайомлення формі, тобто, щоб для вивчення таблиці сторінку можна було б повернути за годинниковою стрілкою. При переносі таблиці на наступну сторінку нумерацію колонок необхідно повторити, а над нею розмістити слова “Продовження табл.” із зазначенням її номера, наприклад “Продовження табл.1.2”. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш, при цьому назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою у межах одної сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то у першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку, в другому випадку – боковик. Заголовки граф таблиці пишуться з великої букви, підзаголовки граф – з малої, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великої, якщо вони мають самостійне значення. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу “№ з.п.” у таблицю включати не потрібно (крім випадків, коли на рядок таблиці є посилання у тексті). Якщо текст, який повторюється у графі таблиці і складається з одного слова, то його можна замінити лапками; якщо текст повторюється і складається з двох чи більше слів, то при першому повторенні його замінюють на слова “Те ж”, а далі - лапками. Замість цифр, марок, знаків, букв, математичних чи хімічних символів лапки не допускаються. Якщо цифрові дані у якомусь рядку таблиці не наводяться, то у ньому ставиться прочерк. До цього списку включаються усі використані джерела, які розташовуються у такому порядку: вказуються розглянуті законодавчі та нормативно-правові акти в порядку ієрархії, згодом джерела монографічної, періодичної, довідкової літератури за алфавітом. Інформація про видання (монографії, підручники, довідники тощо) має включати: прізвище та ініціали автора, назву книги, місце видання, видавництво і рік видання, обсяг у сторінках. Ці дані друкуються у виданнях. Прізвище автора подається у називному відмінку. Якщо є два, три чи чотири автори, то їх прізвища з ініціалами подають у тій послідовності, у якій вони надруковані у книзі; перед прізвищем наступного автора ставлять кому. При наявності більше чотирьох авторів, вказують прізвища з ініціалами тільки перших трьох, а далі пишуть слова ”та інші”. Назву місця видання необхідно подати повністю у називному відмінку; можна скорочувати назви тільки двох міст: Київ (К.), Москва (М.). Дані про статтю із періодичного видання мають вказувати: прізвище та ініціали автора, заголовок статті, назву видання (журналу), назву серії (якщо така є), рік випуску, номер видання (журналу), сторінки, на яких розміщена стаття. Заголовок статті подається у тому вигляді, як вказано у періодичному виданні. Назву серії пишуть після скороченого слова “сер”. Номери сторінок, на яких розміщена стаття, розділяють рискою, наприклад, C.32-39. Додатки оформляються як продовження роботи на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини (книги), розміщуючи їх у порядку посилань у тексті роботи. Кожний додаток починається з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими буквами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими буквами з першої великої друкується слово “Додаток …” і велика літера української абетки, наприклад “Додаток А”, “Додаток Б”. Додатки слід позначати послідовно відповідно до букв алфавіту, за винятком букв Г, Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Один додаток позначається як додаток А. Текст кожного додатка може поділятись на розділи та підрозділи, які нумеруються у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) і крапку, наприклад А.2 – другий розділ додатка А; В.3.1. – підрозділ перший третього розділу додатка В. Ілюстрації, таблиці і формули у додатках нумеруються у межах кожного додатка, наприклад: рис. А.1.2. – другий рисунок першого розділу додатка А; формула (В.1) – перша формула додатка В. З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!
|