Вимоги до оформлення курсової роботи з курсу Фінансове право, НУДПСУ

3. Вимоги до оформлення курсової роботи з курсу Фінансове право

3.1. Загальні вимоги

Текст курсової роботи має бути виконаний чітким почерком пастою (чорнилом) чорного кольору, без скорочень та виправлень, або надрукований за допомогою принтера на одній стороні  аркуша білого паперу формату А4 (розмір 210х297 мм) з використанням шрифтів текстового редактора Word Time New Roman розміру 14 з полуторним міжрядковим інтервалом. Таблиці, формули та рисунки допускається виконувати тільки чорною пастою (чорнилом).

Загальний обсяг курсової роботи (без титульного аркуша, завдання, списку використаних джерел та додатків) повинен становити 35-50 сторінок рукописного тексту або 25-30 сторінок друкованого.

Текст повинен мати поля з чотирьох боків аркуша таких розмірів: ліве – 30 мм, праве – 10 мм, верхнє – 20 мм, нижнє – 20 мм.

Друкарські помилки, описи та графічні неточності виправляються чорнилом (пастою) чорного кольору після охайної підчистки чи зафарбовування коректором. На одній сторінці допускається не більше двох виправлень.

Заголовки структурних елементів курсової роботи (ЗМІСТ, ВСТУП, РОЗДІЛ, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ, ДОДАТКИ) друкують великими літерами і розташовують посередині сторінки. Після слова “РОЗДІЛ” ставлять його номер без крапки, а з нового рядка теж по центру друкують великими літерами заголовок (назву) розділу. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацу. Крапку в кінці заголовка (розділу чи підрозділу) не ставлять, але якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацу в підбір до тексту, а в кінці такого заголовка ставиться крапка. 

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати двом інтервалам.

Не можна вміщувати заголовок у кінці однієї сторінки, а текст починати з іншої. Новий підрозділ допускається починати на тій же сторінці, на якій закінчився попередній, за умови, що на ній поміститься не менше трьох рядків тексту. Приклад виконання заголовків наведено у додатку В.

Текст курсової роботи повинен поділятися на абзаци, кожен з яких містить самостійну думку. Абзац починається з нового рядка з великої літери на відстані 1,5 см від полів.

Необхідно дотримуватись єдиних умовних позначень і скорочень слів, які відповідали б загальноприйнятим нормам. Якщо поряд стоять дві цифри (позначки) одну з них потрібно писати словами (наприклад: 5 стометрових рулонів). Якщо речення починається з цифри, її потрібно писати словами, приблизні цифри теж пишуться словами (наприклад: близько ста днів тощо). Граничні величини позначаються таким чином: від 20 до 50, або 20-50, або 20...30. Римські цифри вживаються на позначення століть, кварталів, року, місяців, томів, частин, з’їздів чи конференцій. Відмінкове закінчення ставиться після останньої цифри: 5, 7, 15-го числа. Не ставиться відмінкове закінчення в номерах додатків, розділів, таблиць, малюнків тощо, а також якщо цифри стоять після іменників, до яких відносяться (наприклад: на мал.3). Знаки “+”, “-“, “§”, “%” ставляться лише біля цифр і не подвоюються (наприклад: § 5, 6 а не § § 5,6). Знак № не ставиться у порядковій нумерації розділів, сторінок, додатків, таблиць, а також при скороченнях. Округлення числових значень величин повинно бути однаковим (1,75; 2,00 а не 1,75; 2). Не допускається заміна слова буквеною позначкою (наприклад: температура повітря, а не t  повітря). У тексті потрібно дотримуватись загально прийнятих скорочень слів: табл., стор., мал., тощо. Не дозволяється використання довільних складноскорочень: ВРУ, КМУ, ДПАУ тощо.

Матеріали курсової роботи скріплюються (підшиваються) у наступній послідовності:

титульна сторінка (дод. А);

завдання на курсову роботу (дод. Б);

календарний план (дод. В);

зміст (дод. Д);

вступ;

розділи основної частини;

висновки;

список використаних джерел (дод. Ж);

додатки.

Після закінчення списку використаних джерел, відступивши на 2 інтервали, праворуч, студент вказує дату написання курсової роботи і ставить свій підпис.

Курсова робота повинна бути виконана згідно з методичними вказівками, інакше вона буде недопущена до захисту, незалежно від її змісту. 

3.2. Нумерація

Всі сторінки повинні бути пронумеровані. Список джерел та додатки також включаються в загальну нумерацію. Починається нумерація з титульного листа (на титульному листі (дві сторінки) та листі з завданням (дві сторінки) нумерація не проставляється, але вони включаються в загальну нумерацію сторінок), арабськими цифрами у правому верхньому куті без крапки у кінці.

Такі структурні частини курсової роботи як зміст, вступ, висновки, список використаних джерел, додатки не мають порядкового номера. Тобто не можна нумерувати, наприклад, “1. ВСТУП” або “7. Додатки”.

Номер розділу ставлять після слова РОЗДІЛ, після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. У кінці номера підрозділу повинна стояти крапка (наприклад: 2.3. (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. У кінці номера повинна стояти крапка (наприклад: 1.3.2. (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту.

Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

Ілюстрації та таблиці нумерують послідовно в межах розділу. Номер ілюстрації (таблиці) повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації (таблиці), між якими ставиться крапка, наприклад: рис.1.2 (другий рисунок першого розділу), таблиця 1.2 (друга таблиця першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією, а надпис “таблиця” із зазначенням номера розміщують у правому верхньому куті над заголовком таблиці.

Якщо таблиця не вміщується на одній сторінці, можна перенести її на іншу. У такому випадку вертикальні рядки (графи) під заголовками таблиці слід пронумерувати, а на наступній сторінці замість заголовка в правому верхньому куті пишеться Продовж. табл.1.2.

Формули нумерують послідовно в межах розділу. Нумеруються лише ті формули, на які є посилання в подальшому в тексті. Номер формули повинен складатися з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставиться крапка. Номери формул пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу). 

3.3. Ілюстрації, таблиці, формули

Ілюстрації в роботі можуть бути у вигляді рисунків, схем, креслень, графіків, фотографій тощо.

Ілюстрації можуть розміщуватись у тексті або на окремій сторінці (на наступній після згадування чи посилання на них).

Ілюстрації позначають словом “Рис.” і нумерують послідовно в межах розділу. Ілюстрації також повинні містити тематичний заголовок (стисла характеристика зображеного) та експлікацію (пояснення). Наприклад:

Рис. 1.7. Структура правової норми:

1. Гіпотеза;

2. Диспозиція;

3. Санкція.

При наявності на ілюстрації суцільної та розривної (пунктирної) чи іншої лінії після ілюстрації перед її назвою повинні бути подані умовні позначення з поясненням. Наприклад:

Умовні позначення:

прямий взаємозв’язок між показниками;

зворотний зв’язок.

У тому місці де викладається матеріал пов’язаний з ілюстрацією робиться посилання у вигляді виразу в круглих дужках. Наприклад: (рис. 3.1).

У вигляді таблиць, як правило, оформлюється цифровий матеріал.

Кожна таблиця повинна мати назву (заголовок) і порядковий номер, який вказується у правому верхньому куті над заголовком, а заголовок розміщується симетрично над таблицею.

Слово “таблиця” і заголовок пишуть з великої літери і не підкреслюють. Підзаголовок, якщо він самостійний, пишеться з великої літери, а якщо входить в одне речення із заголовком – з малої. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: таблиця 1.2 (друга таблиця першого  розділу). Приклад побудови таблиці зображено у додатку З.

Складаючи таблицю, необхідно врахувати таке:

- цифри, що вносяться у таблицю, повинні мати однаковий ступінь округлення (одиниці фізичних величин);

- в асортиментних таблицях слід наводити як абсолютні, так і відносні показники;

- якщо текст у графі таблиці складається з одного слова, то при повторенні його можна замінити лапками, якщо ж з двох і більше  слів, то при першому повторенні замінюють виразом те ж, а далі – лапками;

- замінювати лапками повторення цифр, знаків і хімічних символів не дозволяється;

- якщо цифрові чи інші дані у будь-якому рядку таблиці не наводяться, то потрібно поставити риску;

- якщо параметри, що входять до таблиці, мають однакову одиницю виміру (гр., см  тощо) то її розміщують над таблицею;

- цифри у графах таблиці повинні ставитися так, щоб класи чисел у всій графі розташовувались один під одним;

- текст усіх рядків таблиці повинен починатися з великої літери;

- якщо таблиця не вміщається на одній сторінці, можна перенести її на іншу. У такому випадку вертикальні рядки (графи) під заголовками таблиці слід пронумерувати, а на іншій сторінці замість заголовка у правому верхньому куті пишеться Продовження таблиці 1.;

- кожен заголовок над графою стосується всіх даних цієї графи, кожен заголовок рядка в боковику – всіх даних цього рядка. Заголовки кожної графи чи рядка повинні бути по можливості короткими. Заголовки повинні починатися з великої літери, підзаголовки – з маленької, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великої – якщо вони є самостійними;

- графу п/п у таблицю вводити не потрібно.

На одній сторінці може розміщуватись декілька ілюстрацій чи таблиць, але вони обов’язково повинні бути розділені текстом. Не допускається розрив речення таблицею чи ілюстрацією.

Цифровий матеріал, поданий у динаміці, краще подати у вигляді графіків і побудувати їх так, щоб не було великих вільних ділянок. Написи на осях графіка повинні бути короткими і не виходити за межі координатної сітки. На них обов’язково мають бути позначення величин і відповідних розмірів у прийнятих скороченнях.

При використанні формул необхідно дотримуватись певних правил. Найбільші, довгі, громіздкі та нумеровані формули, розміщують на окремих рядках. Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання в подальшому в тексті. Номери формул пишуть арабськими цифрами біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів слід наводити безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони наведені у формулі. Значення кожного символу та числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова “де” без двокрапки.

Формули повинні бути відокремлені від тексту. Вище і нижче кожної формули залишають інтервал, що становить не менше одного рядка.

За загальним правилом, формула входить до речення як його рівноправний елемент, тому, в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації. 

3.4. Загальні правила цитування та посилання на використані джерела

При написанні курсової роботи студент повинен посилатись на літературні та інші джерела, з яких запозичені певні матеріали, результати, ідеї, висновки, а також на додатки, ілюстрації, таблиці, формули, що є у самій курсовій роботі.

Якщо якесь джерело перевидавалось декілька разів, і у всіх випадках містить потрібну інформацію, то посилатись необхідно на останні публікації.

При посиланні на використані джерела зазначається порядковий номер за списком використаних джерел, виділений двома квадратними дужками, наприклад: [4].

Коли використовують конкретні відомості, з джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, де міститься відповідна інформація, наприклад: [3, с.12], або [3, с.12-13].

При посиланні на цитати необхідно дотримуватись наступних вимог:

- текст цитати починається і закінчується лапками, та наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання;

- цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками;

- кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

- при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами),  що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело;

- якщо студент хоче звернути увагу на окремі слова з цитованого тексту, то після них  у круглих дужках ставиться знак оклику чи знак питання;

- в кінці цитати, що закінчуються лапками, ставиться порядковий номер використаного джерела та номер сторінки, на якій розміщена цитата (наприклад: [3, с.12] або [3, с.12-13].

Посилання на ілюстрації вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад:  “рис. 1.2”.

Посилання на таблиці вказують порядковим номером таблиці. При цьому слово “таблиця” в тексті пишуть скорочено, наприклад:  “... у табл. 1.2”. Якщо табличні дані запозичені з літературного джерела, то на нього треба посилатися у тексті, взявши номер джерела у квадратні дужки, а номер таблиці – у круглі, наприклад: “... за даними [1] економія матеріальних ресурсів (табл. 6)...”

Посилання на формули вказують порядковим номером формули у круглих дужках, наприклад:  “... у формулі (3.2)”.

Посилання на раніше згадані ілюстрації, таблиці тощо проводяться скороченим словом “дивись”, наприклад: “див. рис. 1.2”.

Існують різні способи  посилань, наприклад:

- “дані табл. 2 показують, що...”;

- “про питому вагу... можна отримати уявлення за даними табл. 2”;

- “план вводу основних фондів за 2005 рік виконано у повному об’ємі (табл. 3)”. 

3.5. Оформлення списку використаних джерел

Список використаних джерел є необхідним елементом курсової роботи і відображає ступінь ознайомлення студента з наявною літературою з теми курсової роботи.

До списку включаються лише ті джерела, які дійсно використовувалися студентом при написанні курсової роботи.

Використані джерела вказуються у списку в такому порядку. Спочатку перераховуються правові акти за їх юридичною силою (наприклад: починаючи з Конституції України та закінчуючи локальними правовими актами), потім зазначаються інші джерела (підручники, монографії, наукові статті тощо) в алфавітному порядку за прізвищами перших авторів або заголовків джерел (від А до Я). Джерела нумерують в порядку зростання єдиним списком. Назви джерел подається на мові оригіналу.

Список використаних джерел обов’язково повинен містити прізвище та ініціали автора, повну назва джерела (при необхідності – номер тому та номер зібрання творів), місто видавництва, видавництво та рік видання, кількість сторінок чи посилання на сторінки.

Список використаних джерел повинен містити не менше 10 джерел.

Зразок оформлення списку використаних джерел зображено у додатку Ж. 

3.6. Оформлення додатків

Додатки оформляються після списку використаних джерел як продовження курсової роботи на наступних її сторінках у порядку появи у роботі посилань на них.

Кожен додаток повинен починатися з нової сторінки, мати заголовок надрукований малими літерами з першої великої угорі сторінки симетрично відносно тексту.

По середині рядка малими літерами з першої великої друкується слово “Додаток” і ставиться велика літера, що позначає додаток.

Додатки позначаються послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад: додаток А, додаток Б і т.д. Якщо в курсовій роботі один додаток, він позначається, як додаток А.

Текст кожного додатка може бути поділений на розділи, які нумерують у межах кожного додатка. У такому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад: А.2 – другий розділ додатка А, В.3.1. – підрозділ 3.1 додатка В.

Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2. – другий рисунок першого розділу додатка Д.; формула (А.1) – перша формула додатка А.

У разі посилання у тексті на додатки, вказується їх номер, наприклад: (Дод. А). Приклади оформлення додатків зображено у дод. А-З.

Якщо у якості додатків використовуються юридичні документи (рішення суду, протокол тощо) замість підпису вказуються прізвище посадової особи. Додатки, розміри яких більше формату А4, враховують як одну сторінку і згортають за форматом аркушів курсової роботи.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!