Оформлення основних елементів тексту, Порівняльна лексикологія англійської та української мов, НТУ

2. Оформлення основних елементів тексту

Структура курсової роботи включає такі основні елементи: 1) титульний аркуш; 2) зміст; 3) за необхідності – перелік умовних позначень; 4) вступ; 5) основну частину; 6) висновки; 7) за потреби – додатки; 8) список використаних джерел.

Титульний аркуш. Він є важливим елементом будь-якої наукової роботи. З нього починається нумерація сторінок, хоча номер сторінки не проставляється.

Дані, які подають на титульному аркуші курсових робіт, визначені державним стандартом (ГОСТ 7.4–77). Дотримання державних стандартів є обов’язковим.

У курсових роботах зазначають повну назву навчального закладу та його відомчу підпорядкованість, факультет, кафедру, на якій виконана робота, назву роботи, дані про студента та наукового керівника, місто та рік подання роботи до захисту. Скорочення в назві навчального закладу та назві роботи не допускаються. Зразки титульного аркушу див. в Додатку Б.

Зміст. Він відповідає планові роботи, про який згадувалося вище. Єдиною відмінністю є зазначення номерів сторінок. Вказується лише номер початкової сторінки пункту плану. Наприклад: 

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. НАЗВА ПЕРШОГО РОЗДІЛУ

1.1. Назва першого параграфа 1-го розділу

1.2. Назва другого параграфа 1-го розділу

РОЗДІЛ ІІ. НАЗВА ДРУГОГО РОЗДІЛУ

2.1. Назва першого параграфа 2-го розділу

2.2. Назва другого параграфа другого розділу

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

Якщо до роботи додається перелік умовних позначень, то він розташовується перед вступом і відображається у змісті.

Перелік умовних позначень. Якщо у роботі використано понад п’ять умовних позначень (абревіатур, символів, скорочень, які не є загальноприйнятими), то це зазначається на окремому аркуші, який розташовується перед текстом роботи.

Вступ. У вступі розкривається суть проблеми та її наукове чи практичне значення, стан дослідження, вихідні дані для розробки теми, обґрунтування необхідності проводити дослідження. Рекомендований обсяг вступу – 2–3 сторінки. Обов’язковими елементами вступу є:

Актуальність проблеми, яка зумовила вибір теми дослідження, коротко викладена історія питання (ступінь вивчення теми) за хронологічним чи концептуальним принципом. Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним. Достатньо кількома реченнями висловити головне – сутність проблеми. Дослідження конкретної наукової проблеми зумовлюється соціальним замовленням, практичними завданнями певної галузі науки, необхідністю розширення сучасних уявлень про певні процеси чи явища, недостатнім рівнем розробки окремих аспектів наукової проблеми.

Об’єкт дослідження – це частина об’єктивної реальності, яка на конкретному етапі стає предметом практичної і теоретичної діяльності дослідження. Іншими словами, об’єкт дослідження – це те, що, власне, досліджується.

Предмет дослідження розкриває окремі аспекти об’єкта. В об’єкті дослідження визначається загальна сфера наукового пошуку, у предметі дослідження чітко позначається явище, етап чи процес, які розглядатимуться в курсовій роботі.

Мета і завдання роботи. Формулюють мету роботи та завдання, які потрібно вирішити для досягнення поставленої мети. Мета курсової роботи тісно пов’язана з її темою. Метадослідження є визначенням авторської стратегії щодо здобуття нових знань про об’єкт і предмет дослідження. Для правильної постановки мети необхідно чітко уявляти:

• сутність досліджуваної проблеми, її основні суперечності, а також основні проблемні питання майбутнього дослідження, які підлягають розв’язанню шляхом експериментального дослідження;

• існуючі теоретичні знання, які можуть бути використані для забезпечення функціонування досліджуваного об’єкта;

• основні шляхи та обсяг необхідної розробки об’єкта дослідження;

• існуючі в науці методи та засоби для обґрунтування об’єкта.

Сформульовані завдання повинні давати уявлення про те, що саме необхідно зробити в роботі для отримання конкретних результатів і досягнення поставленої мети. Весь комплекс завдань – це алгоритм конкретної програми дослідження, зумовлений логікою етапів наукового пошуку.

Наприклад, якщо тема курсової роботи “Лінгвокультурні особливості українського та англійського сленгу”, то метою роботи буде “Встановлення спільного й відмінного в українському та англійському сленговому лексиконі, семантико-ідеографічна репрезентація якого виступає вербальною проекцією сленгових мовних картин світу досліджуваних мовних явищ”. Завдання роботи повинні конкретизувати її мету, їх визначення пов’язане з назвами основних розділів і формулюється за допомогою слів: “проаналізувати”, “визначити”, “узагальнити”, “виявити”.

Методи дослідження – це комплекс конкретних методів, зорієнтованих на отримання нового наукового знання, його окремих етапів, визначення параметрів методичного забезпечення дослідження, його теоретичних і практичних завдань. Метод значною мірою визначає й результативність дослідження, форми організації роботи, загальну методологічну орієнтацію автора.

Для дослідження з порівняльної лексикології слід використовувати такі методи дослідження: дедукції, індукції, аналізу, синтезу, структурно-функціонального, контекстного, порівняльного, трансформаційного, дескриптивного, компонентного, комплексного лінгвістичного аналізів, суцільної вибірки, інтерпретації. У разі потреби зазначається методологія, за допомогою якої здійснювалось дослідження (психолінгвістика, контрастивна лінгвістика, когнітивна лінгвістика, дискурс аналіз). Покажемо їх застосування на практиці.

Дистрибутивний аналіз, наприклад, у реченні “The boy – home” пропущене слово легко ідентифікується як дієслово – “The boy went (came, ran etc.) home”. Таким чином ми бачимо, що складова, яка несе певне значення і яка була визначена внаслідок дистрибутивного аналізу, насправді надає значення частини мови, проте не отримує власного лексичного значення слова в ході аналізу.

Компонентний аналіз, наприклад, порівняння двох значень іменника boy – ‘дитина чоловічої статі до 17 чи 18 років’; ‘обслуговуючий персонал чоловічої статі незалежно від віку в Африканських і Азійських країнах’ показує, обидва значенні містять семантичну складову ‘human’ (людина); ‘male’ (чоловік). Компонент ‘young’ (молодий), який виступає частиною одного значення не обов’язково повинен нести відповідне значення в іншому.

Протиставний (контрастивний) аналіз надає можливість чіткого розрізнення схожості не лише між семантичними структурами протиставних слів, а також між схожими та протиставними значеннями таких слів. Наприклад, української широкий і англійських wide; broad; large; extensive; generous – семантично не є ідентичними, оскільки українське слово широкий застосовується для опису як людини, так і неживих предметів (широка жінка – товста; широка вулиця, двері), в той час як англійське слово wide не охоплює семантичний компонент опису людини.

Наступним прикладом може виступати слово head. Для кожного англійця чітко зрозуміло, що слово ‘head’ може використовуватись в таких значеннях: head of a person; head of a bed; head of a coin; head of a match тощо. Водночас в українській мові в таких значеннях використовуємо різні словосполучення: голова, узголів’я, голівка тощо.  

В синонімічному ряді англійської мови слова rude, impolite, offensive, insulting, tactless, cheeky різняться між собою певними компонентами за значенням, наприклад: rude ‘someone who is rude upsets or offends people by not following the rules of good social behaviour’; cheeky (only British) ‘say about a child who says something rude to a parent or teacher’. Відповідно синонімічний ряд українських слів грубий, неввічливий, брутальний вживається у значеннях груба, нечемна, неввічлива особа, погано виконана дія тощо.

Характеристика новизни наукового дослідження спрямована, зокрема, на таке:

• розкриття теоретичної новизни (створення концепції, методики, класифікації, закономірностей) та практичної (розробка методичних рекомендацій, нових форм організації роботи);

• визначення рівня новизни отриманих теоретичних і практичних результатів, їх місця серед відомих наукових фактів (конкретизація, доповнення, трансформації);

• оцінку нових результатів у розгорнутому, аргументованому і чіткому викладі.

Практичне значення роботихарактеризується реальною можливістю впровадження у практику результатів дослідження.

Основна частина роботи (15–20 стор. друкованого тексту), як правило, складається з 2–3 розділів, які розкривають основні положення теми, їх бачення автором. Матеріал подається відповідно до визначених у плані питань, логічно переходячи від одного питання до іншого. Повинні мати місце взаємозв’язок, а також рівноцінний обсяг кожного розділу та підрозділів. Розділи починають з нової сторінки. У кінці кожного розділу формулюють висновки із стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів.

Розділ І (Chapter 1), як правило, має теоретичний характер, де дається загальне теоретичне підґрунтя того дослідження, яке автор прагне здійснити, посилання на наукові праці, де вже розглядалася досліджувана проблема, визначення основних понять і категорій проблеми, характеристика основних використовуваних термінів і понять, критичний аналіз праць інших дослідників вибраної проблеми, інформація про історію розгляду проблеми науковцями тощо.

Розділ 2 (Chapter 2) та інші розділи, якщо вони передбачені автором, мають практичний характер, де на прикладах, зібраних автором з джерел оригінального ілюстративного матеріалу, доводиться робоча гіпотеза роботи та теоретичні положення, що були окреслені в розділі 1. Кожний розділ роботи завершується стисло викладеними узагальненнями і висновками.

Висновки. Викладають найважливіші наукові та практичні результати, одержані в результаті дослідження, формулюють висновки та рекомендації щодо наукового та практичного використання результатів. Висновки повинні містити в собі синтез “наскрізних” висновків за розділами, оцінку повноти вирішення поставлених завдань. Викладають найважливіші результати дослідження роботи, які повинні містити формулювання розв’язаної наукової проблеми, її значення. Формулюють також рекомендації щодо подальшого використання здобутих результатів. Рекомендований обсяг 2–3 сторінки.

Список використаних джерел (Вibliography) оформлюється за вимогами Державного стандарту України (див. додаток). Більшість студентів і здобувачів наукових ступенів звикли укладати список використаної літератури в алфавітному порядку, хоча Державний стандарт України ДСТУ 300895 та ВАК України надають перевагу списку, який укладено в порядку згадування джерел у тексті наукової роботи. Проте згідно з практикою більшість здобувачів, особливо в галузі гуманітарних наук, продовжують укладати список в алфавітному порядку, що методичними вказівками ВАК визнається допустимим. Якщо було вибрано алфавітний порядок наведення джерел у списку, то джерела розміщуються так:

• наукові джерела в алфавітному порядку кирилицею (українська, російська, білоруська, болгарська мови та ін.);

• наукові джерела в алфавітному порядку латиницею (англійська, німецька, французька, італійська, іспанська мови та ін.);

• джерела, написані іншими мовами (арабською, японською, китайською та ін.), подаються в латинській транслітерації.

Список використаних довідкових матеріалів (List оf Reference Sources) до якого вносяться словники, енциклопедії, довідники, довідкові джерела з мережі Інтернет тощо (якщо автор роботи використав вказані джерела). Посилання на ці джерела в тексті роботи та їх бібліографічний опис у списку оформлюються згідно з вимогами до посилань і бібліографічного опису наукових джерел.

Список джерел ілюстративного матеріалу (List оf Data Sources) до якого вносяться офіційні документи, закони, постанови, міжнародно-правові документи, наукові або технічні джерела, словники, газети, журнали, художні твори, джерела з мережі Інтернет тощо, з яких автор наукової роботи брав приклади для аналізу. Нормативні документи ВАК не встановлюють жорстких вимог до оформлення цього списку, так само як і для форми посилань на джерела ілюстративного матеріалу в тексті наукової роботи, тому при оформленні цих посилань та при їх бібліографічному описі слід виходити з існуючого досвіду (див. додаток).

Додатки (Annexes)(якщо такі є) оформлюються згідно зі стандартами та можуть містити додаткові тексти для аналізу, словники, глосарії, вправи та методичні матеріали для подальшого використання в навчальному процесі, фотокопії текстів (документів, схем, фотографій), слайди, аудіо та відеозаписи, дискети з відповідними файлами або інші супутні матеріали. Таблиці, графіки, схеми, що наводяться в основній частині роботи або в додатках, повинні бути пронумеровані й мати заголовки.

Посилання (cross-references) та правила наведення прикладів. При написанні курсової роботи необхідно давати посилання на джерела, матеріали, ідеї, висновки або окремі результати з теми дослідження. За допомогою цих посилань можна відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, необхідну інформацію про його зміст, мову, обсяг, підтвердити наукову документацію автора наукового дослідження. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише тоді, коли в них наявний матеріал, який не включено в останнє видання.

Посилання згідно із діючими правилами ВАК України слід робити за системою, де у квадратних дужках після цитати, ідеї, назви матеріалу або документа вказується порядковий номер джерела у списку використаної літератури. Якщо наводиться кілька джерел, то між їх номерами ставляться крапки з комами. Якщо наводяться сторінки конкретного джерела, на які робиться посилання, то між номерами сторінок ставиться кома або тире, а між номерами сторінок і порядковим номером джерела – кома. Наприклад:

Перформативні висловлювання вперше навів Дж. Остін [76].

Термін “прагматика” можна замінити терміном “дектика” [95, с. 220–224];

Як зазначає І. В. Корунець, “існують проблеми з передачею деяких українських особових/географічних назв англійською мовою” [46, с. 14].

Ідеї про відокремлення текстів-артефактів та текстів-метафактів можна знайти у працях С .Є. Максимова [128], Ю. С. Сорокіна [5] та Дж. Сінклера [135].

Patterns of lexical cohesion in text were described in detail by many authors [17; 99; 114; 125; 126; 132].

Значення слів або виразів беруться в лапки. Авторські випущення тексту позначаються трьома крапками у квадратних дужках [...], наприклад: “The distributional set of the word stone [...] will include “heavy”, “brown”, “gray”, “round”, “small”, “throw”, “grind” and many more [...]” [131, с. 53].

Посилання на використані джерела у виносках внизу сторінки забороняються. Внизу сторінки (під номерами) можуть наводитися виноски, які містять коментарі до основного тексту або інші зауваження щодо його змісту, які, у свою чергу, можуть мати оформлені за вказаними правилами посилання на наукові або ілюстративні джерела, що зазначаються в загальному списку літератури.

Усі посилання в тексті курсової роботи повинні бути підтверджені коректним описом наукових джерел у списку використаних наукових джерел, так само як і джерела ілюстративного матеріалу повинні мати відповідні “реквізити”: назву, номер, том чи випуск публікації, місце та дату публікації, відповідні сторінки.

Фрагменти тексту курсової роботи, які становлять ілюстративний матеріал, друкуються курсивом. Елементи ілюстративного матеріалу (слова, фрази, речення), які потребують виділення (ілюстровані мовні явища), підкреслюються, а після наведеного фрагмента ілюстративного матеріалу робиться посилання на відповідне джерело, наприклад:

We are going to kill a Swede. Do you know a big Swede named Ole Anderson? [HSL, 67].

Telecom Italia chief Roberto Collaninno formally abandoned a controversial financial restructuring plan in a bid to restore his credibility with institutional investors [FT. — November 22, 1999].

New services through TV cables, phone lines and satellites promise speedier Internet use at home [T. — November 30, 1998].

Оскільки, як зазначалося, не існує жорстких вимог до оформлення посилань на джерела ілюстративного матеріалу та їх бібліографічного опису, доцільно вживати існуючу у практиці написання робіт систему, яка передбачає використання умовних позначень. Так, у щойно наведених прикладах умовним скороченням у списку джерел ілюстративного матеріалу відповідатимуть такі записи:

Hemingway E. Selected Stories. — M.: Progress Publishers, 1971. — 398 p. (у посиланні в дужках вказано умовне позначення “HSL” та після коми ставиться номер сторінки – 67).

Financial Times. – November 22, 1999 (у посиланні в дужках вказано умовне позначення “FT” та дату публікації; сторінки газет, на які робиться посилання, як правило, не вказуються).

Time. – November 30, 1998 (у посиланні в дужках вказано умовне позначення “T” та дату публікації; сторінки журналів, на які робиться посилання, як правило, не вказуються).

Стиль викладу курсової роботи. Не рекомендується вживати слова і вирази штампи  типу “на всі сто відсотків”; “у той момент”; слід уникати частих повторень слів чи словосполучень. Не рекомендується викладати від першої особи однини чи множини: “Я спостерігав”, “Я вважаю”, “Мені здається”, “Ми отримуємо”, “Ми маємо”. Допускаються звороти зі збереженням першої особи множини, тобто вживаються означено-особові речення: “спостерігаємо”, “встановлюємо”, “маємо на увазі”. Слід використовувати вирази безособового характеру.

При викладі матеріалу рекомендується використовувати широкий спектр зв’язувальних елементів: відомо (загальновідомо), що…; загальновизнано, що…; з одного боку; з іншого боку; як бачимо; як вважаємо; якщо виходити з тлумачення терміна “конотація”; сучасна теорія номінації визнає…; у сучасній лінгвістиці до складу фразеології включають…; у сучасних дослідженнях наводиться думка…; останніми роками підвищився інтерес до аналізу мовних явищ у контексті картини світу; останню точку зору поділяє Е. Косеріу, який пише про те…; розглядаючи сигнікативний аспект аналізованих мовних одиниць, необхідно зазначити…; тому можна сказати…; існує точка зору, за якої у мові не може бути виключено емоційної оцінки…; з результатів аналізу випливає, що…; як бачимо з даних таблиці…; згідно з концепцією модуляризму…; очевидним є той факт; з огляду на викладене доходимо таких висновків; традиційно вважається; з огляду на наявність…, О. П. Падучева запропонувала…; безсумнівно, картина світу відтворюється в мові…; саме таке завдання стоїть перед укладачами ідеографічного словника; аналіз результатів спрямованого асоціативного експерименту… виявив…; найчисленнішою серед них є…, до складу якої входять підгрупи; як зазначає Ж. П. Соколовська,..; запропонований метод може бути використаний при комп’ютерному моделюванні процесу розпізнання змісту тексту на рівнях синтаксичної та лексичної семантики; отже; таким чином; у більшості праць…; результати роботи дають підстави вважати, що…; наведений далі приклад ілюструє; у процесі дослідження було також зафіксовано фразеологізми…; аналіз мовного матеріалу засвідчив…; керуючись принципом; у процесі дослідження постала потреба; розглядаючи…, автор наголошує на важливості логічного критерію…; матеріалом для наведених постулатів стали чотири основних класи похідних англійської мови; базуючись на семантиці слова; для того щоб з’ясувати значення слова-символу, необхідно дослідити…; здійснений лінгвістичний аналіз лексичного матеріалу дає можливість визначити способи утворення…; поштовхом для створення…; предмет дослідження становить вивчення характеру утворення, ступеня передбачуваності стійких дієслівних словосполучень з ядерним компонентом “число” у сучасній англійській мові; мета дослідження — розглянути аргументативний дискурс…; у роботі йтиметься про явища тавтології у мовленні…; згідно з О. О. Потебнею…; у результаті досліджень було створено взаємодіючу модель прийняття рішень…; на сучасному етапі розвитку наукової думки спостерігається зацікавленість лінгвістів…; поділяючи точку зору..., вважаємо…; аналіз свідчить…; аналіз зазначених умов проілюструємо на прикладах; специфіка… полягає в…; зазначимо…; слід зауважити; це зумовлено актуальністю питань, які пов’язуються…; досягнення мети передбачає розв’язання низки завдань та ін.

Рецензування курсової роботи. Виконану курсову роботу студент здає науковому керівнику, який аналізує та оцінює якість дослідження. У рецензії, яка оформлюється письмово, має бути відображено такі питання:

• відповідність рецензованої роботи завданню та вимогам до курсових робіт;

• актуальність теми роботи;

• повнота викладу;

• прикладна значущість;

• акуратність оформлення та грамотність написання роботи.

У рецензії пропонується оцінка за чотирибальною системою (відмінно, добре, задовільно, незадовільно). Може складатися також висновок рекомендація про доцільність продовження дослідження студентом вибраної теми на старших курсах.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!