Програма виробничої практики з курсу Менеджмент, Національний університет харчових технологій, НУХТ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

 

ПРОГРАМА

виробничої практикистудентів 4 курсу

напряму підготовки 6.030601 «Менеджмент»

професійного спрямування «Менеджмент ЗЕД»

усіх форм навчання

 

Київ НУХТ 2012

Програма виробничої практики для студентів 4 курсу напряму підготовки 6.030601 «Менеджмент» професійного спрямування «Менеджмент ЗЕД » усіх форм навчання/ Уклад.: О.О. Гоменюк, В.В. Матвєєв – К.: НУХТ, 2012. – 35 с.

Рецензент: Тюха І.В., канд. екон. наук 

Укладачі: О.О. Гоменюк, В.В. Матвєєв 

Відповідальний за випуск: М. А. Міненко, д–р екон. наук, доцент

ВСТУП 

Вирішення завдань підготовки висококваліфікованих фахівців вимагає закріплення набутих у вищому навчальному закладі теоретичних знань практичними навичками роботи на підприємстві. З цією метою студенти 4 курсу проходять виробничу практику тривалістю 5 тижнів.

Виробнича бакалаврська практика проводиться на базах практики, які відповідають таким вимогам. Об'єктами практики можуть бути підприємства різних форм власності, видів господарської діяльності, організаційно–правового статусу, які є юридичними особами і функціонують на ринку не менше двох років та здійснюють виробничу, торговельну, виробничо–торговельну, посередницьку, оптово–збутову та інші види діяльності. Підприємства повинні відповідати сучасним вимогам, тобто мають застосовуватись передові форми та методи управління й організації виробничої, планово–економічної роботи, логістичної і маркетингової діяльності, бухгалтерського обліку, впроваджуватись прогресивні технології виробництва, організації праці та управління. Крім того, штат підприємства має бути укомплектований висококваліфікованими фахівцями, здатними створити відповідні умови студентам у здобутті професійних навичок.

З підприємствами, що є базами практики університет завчасно укладає довгострокові договори. Тривалість дії договорів погоджується сторонами договору. Студенти, з дозволу кафедри, можуть самостійно вибирати для себе об’єкт практики і пропонувати його для використання тільки за наявності необхідної документації (договору).

Організація практичної підготовки студентів здійснюється відповідно до Освітньо–професійної програми та Освітньо–кваліфікаційної характеристики підготовки бакалаврів за професійним спрямуванням «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності», їх варіативної компоненти та Положення «Про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України», затвердженого наказом Міністерства освіти України від 8 квітня 1993 р. № 93.

Програма виробничої практики є навчально–методичним документом, згідно з яким планується навчальне навантаження і регламентується діяльність керівника практики від університету, визначаються підприємства – бази практики.

1. МЕТА І ЗАВДАННЯ ПРАКТИКИ 

Метою виробничої бакалаврської практики є формування у студентів професійних умінь і навичок щодо прийняття самостійних рішень під час професійної діяльності в реальних ринкових умовах; поглиблення та закріплення теоретичних знань; опанування студентами сучасних прийомів, методів та знарядь праці в галузі їх майбутньої професії; виховання у студентів потреби постійно поповнювати свої знання та творчо їх застосовувати в практичній діяльності.

Завдання виробничої практики. Під час виробничої бакалаврської практики студент повинен опанувати систему умінь і набути навички щодо вирішення типових завдань відповідно до посад, які може обіймати випускник вищого навчального закладу – бакалавр з менеджменту, основним видом діяльності якого є управлінська діяльність в організаціях.

Результатами виробничої практики є набуття студентами евристичних компетенцій щодо роботи менеджера та управління структурними підрозділами підприємств на первинному рівні, операційними системами та процесами в організаціях. 

2. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАКТИКИ 

Розподіл студентів за об’єктами практики і призначення керівників здійснює випускова кафедра, погоджує з деканатом, навчально–методичним відділом університету і оформлює наказом ректора. Після підписання цього наказу, зміни щодо організаційних питань практики студентів не допускаються.

Згідно з «Положенням про практику студентів вищих навчальних закладів» загальне і безпосереднє керівництво практикою покладено на керівників підрозділів та окремих висококваліфікованих фахівців організації, що є базою практики, шляхом видання відповідного наказу.

Проведення виробничої практики забезпечується такими документами:

– програма виробничої практики;

– щоденник практики;

– звіт про проходження виробничої практики.

В перший день виробничої практики в щоденнику виробничої практики ставиться відмітка про прибуття на місце проходження виробничої практики і ставиться гербова печатка установи. По закінченню виробничої практики в щоденнику ставиться відмітка про вибуття і гербова печатка установи. Конкретне місце проходження виробничої практики визначає керівник установи відповідним наказом, також цим наказом він призначає загального керівника виробничої практики.

3. КЕРІВНИЦТВО ПРАКТИКОЮ 

До керівництва практикою студентів залучаються досвідчені викладачі кафедри. Керівник практики видає студентові індивідуальне завдання та необхідні інструкції щодо практики, надаючи консультації в університеті, перевіряють і приймають звіти з практики.

Обов’язки керівника практики від університету:

– забезпечує проведення усіх організаційних заходів перед від’їздом студентів на практику, в тому числі:

– контролює отримання студентами необхідних документів (направлення, програми, щоденники), видає студентам індивідуальні завдання, інформує студентів про місце знаходження бази практики та порядок оформлення документів на підприємстві;

– сприяє вирішенню побутових проблем студентів;

– організаційно забезпечує проходження студентами практики у відповідності до програми;

– забезпечує контроль за виконанням програми та календарного графіку проходження практики, виконання індивідуальних завдань;

– здійснює контроль за забезпеченням заводом нормальних умов праці і побуту студентів, контролює проведення із студентами обов’язкових інструктажів з охорони праці і техніки безпеки;

– залучає студентів до проведення профорієнтаційної роботи на підприємстві (в організації) та в місцевих школах;

– контролює виконання студентами правил внутрішнього трудового розпорядку;

– бере участь у роботі комісії по прийманню заліку з практики;

– інформує завідувача кафедри про стан проходження студентами практики, подає пропозиції щодо її удосконалення.

Керівництво студентами–практикантами на підприємствах, в установах, організаціях здійснюють керівники, начальники відділів, провідні фахівці та інші кваліфіковані спеціалісти з вищою освітою даного підприємства або установи.

Обов’язки керівників практики від підприємства – об’єкта практики:

– організує проходження практики студентів у відповідності до програми практики;

– організує проведення інструктажу з правил техніки безпеки, разом із керівником практики від університету складає календарний графік проходження практики;

– знайомить студентів з технологічною схемою заводу, технологічними процесами і обладнанням, організацією праці на робочих місцях, з управлінням технологічними процесами, веденням контролю і обліку виробництва, будовою і експлуатацією устаткування, економікою виробництва, охороною праці тощо;

– сприяє (за можливості) користуванню студентами науково–технічною бібліотекою підприємства (організації) необхідною, проектною та іншою документацією;

– здійснює контроль за виконанням студентами календарного графіка проходження практики, консультує їх з виробничих питань;

– контролює ведення щоденників, підготовку звітів студентів, перевіряє і оцінює їх, складає виробничі характеристики на практикантів.

Основні обов’язки студентів–практикантів при проходженні практики:

– своєчасно прибути на базу практики;

– повністю виконувати календарний графік і завдання, передбачені програмою практики;

– виконувати діючі на підприємствах правила внутрішнього трудового розпорядку;

– вивчити і суворо додержуватись правил охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії;

– нести відповідальність за виконану роботу та її результати нарівні з штатними робітниками;

– вести щоденник відповідно до вимог;

– підготувати звіт про практику і здати залік;

– проводити профорієнтаційну роботу на підприємстві чи в організації, де він проходить практику, а також у середніх школах та інших освітніх закладах.

У разі порушення трудової дисципліни, правил внутрішнього розпорядку, техніки безпеки та інших норм перебування на підприємстві, студенти втрачають доступ до об’єкта практики про що повідомляється університет, деканат, кафедра.

4. ЗМІСТ ВИРОБНИЧОЇ ПРАКТИКИ 

Розділ 1. Загальне ознайомлення з підприємством – об'єктом практики

Виробнича бакалаврська практика передбачає ознайомлення зі станом організації роботи підприємства – об'єкта практики, здійснення аналізу основних показників його господарсько–фінансової діяльності за останній рік та розробку обґрунтованих пропозицій щодо удосконалення окремих аспектів його діяльності на майбутнє.

На першому етапі проходження виробничої бакалаврської практики студент має ознайомитись зі специфікою господарсько–фінансової діяльності підприємства – об'єкта практики, його організаційною структурою, станом управління діяльністю підприємства загалом.

Результатом такої роботи має стати віддзеркалення у звіті про проходження ви­робничої бакалаврської практики наступних питань:

– характеристика статусу підприємства (термін створення, форма власності, організаційно–правова форма господарювання, ступінь самостійності, місія підприємства, права та обов'язки підприємства, сфера діяльності, дотримання вимог щодо державної реєстрації та діяльності підприємства тощо);

– характеристика господарської діяльності (спеціалізація підприємства, переважні види бізнес–операцій, інші види діяльності);

– характер регулювання та контролю за діяльністю підприємства з боку держави (виконавчих органів, міністерств, відомств), стан дотримання державних вимог;

– характер управління діяльністю підприємства з боку власників (права власників, органи управління та контролю: вищий орган управління підприємством, орган нагляду та контролю за діяльністю підприємства, періодичність їх зборів, характер питань, що розглядаються);

– характер організації управління діяльністю підприємства (організаційна структура управління підприємством, характеристика окремих структурних підрозділів, їх функціонального призначення, прав, обов'язків, повноважень, характер регламентації діяльності окремих працівників підприємства (контракти, посадові інструкції тощо);

– характеристика інструктивних, нормативних і методичних матеріалів, які використовуються на підприємстві, їх якість та повнота.

Розділ 2. Аналіз стану та результатів окремих напрямів діяльності підприємства – об'єкта практики

Основна мета цього етапу практики – оцінка якості управління та досягнутих результатів за окремими функціональними напрямами діяльності підприємства – об'єкта практики.

Результати такої роботи у звіті про проходження виробничої практики бакалаврів узагальнюються за наступною структурою. 

2.1. Планово–економічна діяльність підприємства

Організація планово–економічної діяльності на підприємстві. Аналіз основних функцій, що покладені на планово–економічну службу, її взаємозв'язок з іншими структурними підрозділами в процесі виконання функціональних завдань.

Аналіз методичного забезпечення аналітичної та планової роботи. Методи, що використовуються в процесі аналізу економічних показників і обґрунтування їх планових значень. Рівень програмного забезпечення виконання зазначених робіт.

Система аналізу та планування показників господарської діяльності, що застосо­вується на підприємстві, характеристика ефективності їх функціонування. Аналіз ступеня використання комп'ютерної техніки, спеціалізованого програмного забезпечення.

Аналіз результатів господарської діяльності підприємства на основі форм річної фінансової та статистичної звітності. Оцінка обсягів і динаміки найважливіших показників: обсяги та структура виробництва продукції (товарів, робіт, послуг); обсяги та склад основних засобів, обсяги і швидкість обороту товарно–матеріальних запасів, обсяги виручки від реалізації валового прибутку, джерела їх формування, обсяги та склад операційних витрат, фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування та його складові, обсяги чистого прибутку і напрями його використання. 

2.2. Управління персоналом

Організація роботи з персоналом підприємства, кількісний та якісний склад кадрової служби. Аналіз нормативних документів, що регламентують її роботу (положення про кадрову службу та посадові інструкції працівників кадрової служби).

Аналіз штатного розкладу працівників підприємства та структури персоналу (за категоріями, за рівнем освіти, за статтю, за віком).

Оцінка кадрової політики, яка провадиться на підприємстві, підвищення кваліфікації працівників, атестація працівників, реалізація заходів щодо зміцнення згуртованості трудового колективу та формування соціально–психологічного клімату, складання планів розвитку ділової кар'єри.

Аналіз руху персоналу (прийняття, переведення, звільнення) та виявлення основних факторів, які впливають на плинність кадрів.

Аналіз ступеня використання комп'ютерної техніки, спеціалізованого програмного забезпечення у діяльності працівників кадрової служби. 

2.3. Управління маркетинговою та логістичною діяльністю підприємства

Організація маркетингової та комерційної діяльності на підприємстві. Функції й завдання, що виконують фахівці відповідних служб. Аналіз нормативних документів, які регламентують їх діяльність (положення про відповідні служби, посадові інструкції спеціалістів), кількісний та якісний склад фахівців.

Аналіз джерел інформації та програмних продуктів, що використовуються певними спеціалістами для здійснення закупівельної, маркетингової діяльності, моніторингу ринку.

Основні постачальники ресурсів та споживачі продукції (робіт, товарів, послуг) підприємства. Процес їх пошуку, оцінки і вибору. Порядок та умови укладання угод. Оцінка якості роботи з формування матеріальних (товарних) ресурсів (частота закупівлі, розміри разової закупівлі, обстеження наявності товарів у торговельній залі).

Фактори, що впливають на зміну попиту на матеріальні (товарні) ресурси в окремі періоди (місяць, тиждень, день), організація їх моніторингу та реагування.

Комунікаційні заходи маркетингу (реклама, стимулювання збуту, використання цінових знижок), зв'язки з громадськістю. Аналіз бюджету маркетингу.

Аналіз обґрунтованості планів маркетингу для забезпечення досягнення цілей підприємства. Періодичність розробки та узгодженість планів закупівлі, продажу, маркетингу. 

2.4. Управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства

Оцінка стану організації зовнішньоекономічної діяльності за головними напрямами. Аналіз експорту (імпорту) товарів та послуг на підприємстві.

Основні конкуренти підприємства на світовому ринку. Аналіз основних економічних показників зовнішньоекономічної діяльності підприємства з урахуванням конвертованості національної валюти. 

2.5. Управління обліково–фінансовою діяльністю підприємства

Характеристика основних елементів облікової системи підприємства з позицій створення базису для здійснення фінансового аналізу за такими напрямами, як:

• організаційний (характеристика документообігу за періодичністю та за характером взаємозв'язку з іншими структурними підрозділами);

• технічний (характеристика програмного забезпечення, переваги та недоліки його використання).

• методологічний (глибина аналітичного обліку, оцінка собівартості реалізованої про­дукції (товарів), оцінка активів, методика нарахування амортизації).

Оцінка діяльності фінансової служби або іншої ланки, на яку покладено виконання її функцій: кількісний і якісний склад фахівців, перелік основних функцій та рівень їх реалізації. Оцінка якості вихідних продуктів роботи даної служби (аналітичні, планові, контрольні форми).

Організація грошового обороту. Форми розрахунків, що використовуються. Оцінка стану платіжної та касової дисципліни.

Аналіз обсягів та повноти формування статутного фонду.

Аналіз організації роботи щодо моніторингу взаєморозрахунків з кредиторами, наявність заборгованості по розрахунках.

Аналіз обсягів повноти та своєчасності сплати податкових та інших обов'язкових платежів.

Оцінка фінансово–майнового стану підприємства. Аналіз показників платоспроможності, фінансової стійкості, ділової активності, прибутковості. 

2.6. Стратегічне управління підприємством

Охарактеризувати посади, що відповідають за розробку стратегії.

Для проведення комплексного аналізу діяльності підприємства необхідно використовувати сучасні методики з позиції системного підходу. Для цього слід провести SWOT–аналіз середовища підприємства.

На основі профілю позиціювання студенту слід розробити матрицю SWOT та визначити парні комбінації на полях матриці.

На основі системного аналізу з урахуванням потенціалу підприємства та факторів зовнішнього середовища потрібно сформулювати місію організації, яка б включала наступні моменти.

Проголошення цінностей і переконань.

Продукти, які підприємство виробляє, або потреби, які воно збирається задовольнити.

Ринок, на який підприємство може позиціюватися, та засоби виходу на нього.

Ключові технології, що будуть використовуватись.

Стратегічні принципи розвитку. 

2.7. Управління інноваційною діяльністю підприємства

Охарактеризувати підрозділ (посаду), що відповідає за здійснення інноваційної діяльності.

При проходженні практики студенту слід провести дослідження інноваційної діяльності підприємства, оцінити ступінь її інноваційної активності. Для цього необхідно визначити чи було впроваджено у діяльність підприємства останнім часом нові технології, нові товари, організаційні зміни, чи відповідають вони ринковим тенденціям та змінам середовища. Студент також самостійно повинен вміти планувати процес генерації раціоналізаторських і новаторських пропозицій окремими працівниками; розробляти технічне завдання консультанту.

Проаналізувати структурні елементи нововведень у діяльності підприємства за звітний період згідно з існуючою класифікацією.

Охарактеризувати кінцевий результат діяльності підприємства (випуск продукції або надання послуг) на відповідність «інноваційна продукція» або «інноваційний продукт» відповідно до Закону України «Про інноваційну діяльність».

Оцінити доцільність (можливість) віднесення статуту підприємства до інноваційного згідно з вимогами Закону України «Про інноваційну діяльність».

Оцінити ефективність інноваційних проектів, які реалізувались на підприємстві.

Оцінити доцільність та можливість розробки інноваційної стратегії діяльності під­приємства.

Оцінити доцільність здійснення реального інвестування на підприємстві (для під­приємств ЗЕД).

Проаналізувати необхідність та доцільність проведення фінансового інвестування.

Оцінити ефективність інвестиційних проектів, що здійснюються на підприємстві.

Розробити пропозиції щодо перспективи розвитку інноваційної та напрямів інвести­ційної діяльності підприємства. 

Розділ 3. Розробка пропозицій щодо удосконалення діяльності підприємства

Залежно від спеціалізації навчання, наукових інтересів та особистих бажань студент повинен розробити конкретні та обґрунтовані пропозиції щодо удосконалення окремого напряму (напрямів) роботи підприємства або впровадження певного нововведення (інновації).

Пропозиції можуть бути спрямовані як на удосконалення існуючих функціональних напрямів діяльності підприємства (планово–економічна, управління персоналом, маркетингово–комерційна, фінансово–облікова діяльність тощо), так і передбачати принципові нововведення (впровадження нових продуктів, диверсифікація, переспеціалізація діяльності, здійснення реального чи фінансового інвестування, вихід на зовнішні ринки і т.д.).

Розробка пропозицій має ґрунтуватися на виявлених недоліках організації роботи підприємства, наявних резервах її удосконалення, вивченні вітчизняного й закордонного досвіду кращих підприємств аналогічного та споріднених профілів діяльності.

У звіті про проходження комплексної практики бакалаврів результати проведеної роботи викладаються за такою структурою:

• загальна характеристика суті пропозиції (нововведення, що пропонується здійснити);

• обґрунтування доцільності застосування пропозиції (нововведення) та очікувані результати від її реалізації, в тому числі розрахунок економічного ефекту (за можливості);

• стан готовності підприємства до введення пропозиції (нововведення);

• план організаційно–економічних заходів, необхідних для впровадження даної пропозиції. 

Розподіл кількості днів за темами проходження виробничої практики наведено у календарному графіку (табл. 4.1).

Таблиця 4.1

Наближений графік проходження виробничої практики

 

5. ВИМОГИ ДО ЗВІТУ З ПРАКТИКИ 

5.1 Загальні вимоги до оформлення звіту

Оформлення звіту з практики є важливим елементом її виконання і одним із багатьох чинників, на які зважає комісія під час захисту. Передусім звертається увага на змістовний аспект викладу матеріалу: логічність, послідовність, повноту і репрезентативність, загальну грамотність та відповідність прийнятим вимогам. Розділи й окремі питання звіту мають бути чітко визначені, викладені в логічній послідовності і конкретизовані. Всі аналітичні розрахунки мають бути наведені у вигляді таблиць з обов’язковим поясненням в кінці кожної таблиці.

Структура звіту наведена у додатку Б.

У звіті з практики необхідно прагнути дотримуватися прийнятої термінології, позначень, умовних скорочень і символів. Не рекомендується вживати вирази–штампи, вести виклад від першої особи: «Я спостерігав», «Я вважаю», «Мені здається», «На мою думку». Слід уникати в тексті частих повторень слів чи словосполучень.

Звіт виконується державною мовою з однієї сторони аркуша білого паперу формату А4 (210х297), дотримуючись таких вимог:

Шрифт повинен бути чітким, щільність тексту – всюди однакова. Основний текст має вирівнювання «по ширині».

При написанні звіту з практики не допускається додаткові зайві виділення тексту, а також необґрунтовані пробіли (лише 1 пробіл) і розриви тексту. Не допускається, також, розміщувати на сторінці назву, якщо після неї вміщено лише один рядок тексту.

Вписувати в текст роботи окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом, тушшю чи пастою виключно чорного кольору. При цьому, щільність вписаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту.

Ілюстрації і таблиці необхідно подавати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці в першу чергу. До кожної ілюстрації та таблиці має зазначатися відповідне джерело інформації із списку, звідки були взяті дані, наприклад «Розроблено автором на підставі [4, c. 151 – 156]».

Заголовки структурних частин роботи «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами симетрично до тексту напівжирним шрифтом. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) напівжирним шрифтом з абзацного відступу. Крапка в кінці заголовка не ставиться.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 1 рядку. Відстань між текстом та заголовком наступного підрозділу має становити два рядки.

Обсяг звіту з практики має становити 40 сторінок, без врахування сторінок списку використаних джерел та додатків. 

5.2. Висновки

Висновки є логічним завершенням звіту і мають відповідати поставленим завданням. Головна їх мета – підсумки проведеної роботи. Висновки подаються у вигляді окремих лаконічних положень та рекомендацій.

У висновках необхідно зазначити все, що вдалося виявити в результаті дослідження діяльності підприємства, включаючи недоліки та проблеми практичного характеру, а також конкретні пропозиції щодо їх усунення. 

5.3. Список використаних джерел

Список використаних джерел відображає обсяг використаних джерел автором роботи, є його професійним обличчям, свідчить про рівень володіння навичками роботи з науковою літературою. Список повинен містити бібліографічний опис джерел, використаних студентом під час проходження виробничої практики та написання звіту. Укладаючи його, необхідно додержуватися вимог національного стандарту ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання». Він прийнятий для уніфікації складання бібліографічного опису на міжнародному рівні, забезпечення можливості обміну результатами каталогізації.

Основними елементами бібліографічного опису є інформація про: автора (–ів); назву твору; вид видання (за потреби – про перевидання чи переклад); місце видання, видавництво; рік видання та обсяг публікації. Список розміщують в алфавітному порядку за прізвищами авторів або першої літери назв творів.

Література, яка видана різними мовами, розміщується у такий спосіб: спочатку тексти, написані кирилицею, а потім – латиницею.

Приклади бібліографічного опису використання джерел наведено у додатку Д.

Мінімальна кількість – 20 джерел. 

5.4. Нумерація

5.4.1. Загальна нумерація

Нумерацію сторінок, таблиць, формул, рисунків і структурних частин звіту з практики подають арабськими цифрами без знака №. Такі структурні частини звіту, як «ЗМІСТ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ» порядкового номера не мають.

Усі сторінки роботи від титульної до останньої враховуються до загальної кількості.

Першою сторінкою вважається титульний аркуш, другою вважається сторінка, що містить «зміст». Третьою сторінкою починається вступ. Нумерація проставляється у правому верхньому куті, без пропусків або літерних додатків і без крапки в кінці, починаючи з третьої сторінки і далі згідно з порядком.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту повинен складатися з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: «1.3.2.» (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок пункту.

Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

Ілюстрації і таблиці, розміщені на окремих сторінках звіту з практики, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, рисунок або креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування у тексті або в додатках. 

5.4.2. Нумерація таблиць

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу та порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу).

Якщо в розділі звіту з практики одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.

При перенесенні частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовження. табл.» і вказують номер таблиці» наприклад: «Продовження. табл. 1.2».

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею та друкують симетрично до тексту. Назву таблиці і слово «Таблиця» починають з великої літери. Назву наводять напівжирним шрифтом. Текст у таблиці варто друкувати кеглем 12 з одинарним інтервалом.

Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки – з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними.

Обов’язково зазначаються одиниці виміру. Якщо всі одиниці виміру однакові, їх виносять у заголовок таблиці.

Таблицю розміщують симетрично до тексту, після першого згадування про неї в тексті, так, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку звіту з практики або з поворотом за стрілкою годинника.

Приклад побудови таблиці наведено нижче.

Таблиця 2.2

Назва таблиці

Джерело: складено автором за матеріалами звітності …. 

5.4.3. Нумерація рисунків

Рисунки можна подавати по тексту, а якщо вони досить громіздкі або стосуються теми лише опосередковано – оформляти у вигляді додатків. Кожен рисунок має відповідати контексту.

Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, наведених у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Рис. 1.2. (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назву та пояснювальні підписи розміщують послідовно під рисунком, симетрично до тексту. Якщо в розділі звіту з практики подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

Посилання на рисунок здійснюється в круглих дужках (рис. 3.1) або використовують зворот типу: «... як це видно з рис. 3.1» або «... як це показано на рис. 3.1».

Якість ілюстрацій повинна забезпечувати їх чітке сприйняття. 

5.4.4. Нумерація формул

Формули у звіті з практики (якщо їх більше однієї) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, без крапок від формули до її номера, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).

Порядкові номери позначають арабськими цифрами. Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять на наступний рядок, нижче формули. Якщо формулу взято в рамку, то її номер записують зовні рамки з правого боку навпроти основного рядка формули. Номер формули–дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули.

Наприклад:

 де  – валютна ціна і–го експортованого товару, грн.;

– обсяг експорту і–го товару;

– витрати на виробництво та реалізацію одиниці і–го товару, грн.;

m – кількість назв товарів. 

При використанні формул необхідно дотримуватися певних правил. Формули створюються за допомогою інструменту «Редактор формул» у програмному додатку MS Word. Найбільші, а також довгі та громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розмішують на окремих рядках. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують всередині рядків тексту.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів слід наводити безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони наведені у формулі. Значення кожного символу та числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки.

Рівняння і формули повинні бути відокремлені від тексту. Вище і нижче кожної формули залишають інтервал, що становить не менше одного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його переносять після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (–), множення (×).

Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання в подальшому тексті. Інші нумерувати не рекомендується.

Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об’єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантеза, яке знаходиться всередині групи формул і спрямоване в бік номера.

Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.

Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації:

а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово;

б) цього потребує побудова тексту, що передує формулі.

Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна під одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера. Розділові знаки між формулами при парантезі ставлять всередині парантеза. Після таких громіздких математичних виразів, як визначники і матриці, можна розділові знаки не ставити. 

5.5 Цитування та посилання на використані джерела

При написанні звіту студент повинен використовувати посилання на джерела, матеріали яких аналізуються або використовуються. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них є матеріал, який не включено до останнього видання.

Посилання на джерела в тексті роботи слід зазначати порядковим номером за переліком у списку використаної літератури, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, [3,5].

Коли в тексті необхідно зробити посилання на складову частину чи конкретні сторінки відповідного джерела, в такому разі наводиться посилання у квадратних дужках, де до порядкового номера додаються відповідні сторінки джерела. Наприклад: [14, с. 31 – 47].

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, тому що найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором. Існують загальні вимоги до цитування. А саме:

• текст цитати починається й закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками за винятком тих, що викликали загальну полеміку.  У цих випадках використовується вираз "так званий";

• цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь–якому місці цитати (на початку, в середині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

• кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

• при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок  інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело;

• якщо необхідно виявити ставлення студента до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання. 

5.6 Оформлення додатків

Додатки оформлюють як продовження звіту на наступних його сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті. При оформленні додатків  після списку використаної літератури на новому аркуші, посередині листа друкують великими літерами слово ДОДАТКИ. На наступних сторінках розміщують самі додатки. Кожний додаток починається з нової сторінки. Усі додатки повинні мати назви, що відповідають їхньому змісту. Заголовок додатку друкується напівжирним шрифтом малими літерами з першої великої та розміщується симетрично до тексту сторінки. По центру сторінки над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово Додаток і велика літера, що позначає цей додаток. Наприклад, Додаток Б. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Якщо передбачається лише один додаток у роботі, то він позначається як додаток А.

У додатках рекомендується наводити: статут підприємства; положення про функціональні підрозділи, посадові інструкції фахівців, штатний розпис, форми бухгал­терської, фінансової і статистичної звітності (№ 1 «Баланс»; № 2 «Звіт про фінансові результати»; № 1–ПВ «Звіт з праці», № 3–ПВ «Звіт про використання робочого часу»; № 1–м, 2–м «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва», інші), договори з постачальниками, організаційно–розпорядницькі документи: накази, розпорядження, інструкції, довідка інформація до аналітичних і прогнозних розрахунків.

6. ОЦІНЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ПРАКТИКИ 

Відповідно до календарного графіку практики та встановлених вимог студент готує і оформляє письмовий звіт, який подається на перевірку керівникові практики від підприємства (організації) разом із щоденником. Підписаний керівником практики звіт завіряється печаткою підприємства (організації).

Керівник практики від підприємства (організації) також складає відзив на кожного студента–практиканта, які включають його оцінку виконання студентом програми та календарного графіку проходження практики.

Після повернення в університет студент подає на перевірку керівникові практики від кафедри звіт з додатками, щоденник.

Підсумкове оцінювання проходження студентом практики проводиться за єдиним модулем (див. таблицю), для кожного із елементів якого встановлена максимальна і мінімальна кількість балів, які може отримати практикант.

 

При цьому передбачено різні форми контролю виконання елементів модуля. Так, виконання студентом календарного графіку проходження практики оцінюється керівником практики від підприємства (організації) за 5–ти бальною шкалою. Оцінка проставляється в щоденнику практики студента і потім переводиться керівником практики від кафедри у відповідну кількість балів (поз. 1) для їх врахування при підсумковому контролі.

Відповідність змісту і оформлення звіту студента з практики встановленим програмою вимогам оцінюється керівником практики від кафедри в балах (поз. 2).

Знання, уміння та навички студента за програмою практики оцінюється кафедральною комісією, призначеною завідувачем кафедри із числа керівників практики (2–3 викладачі).  

Дифзалік з практики проводиться в усній формі кафедральною комісією.

Підсумкове оцінювання проводиться з урахуванням сумарної кількості балів, отриманих студентом за окремими елементами модуля (поз. 1–3).

Студент, який не виконав програму практики, або одержав незадовільну оцінку залишається на повторний курс навчання. 

Критерії оцінки результатів виробничої практики 

«Відмінно» (90–100)

Результати практики оформлено і захищено бездоганно. Характеристика студента позитивна. Повні і точні відповіді на всі запитання членів комісії з програми практики і виконаної роботи.

«Добре» (75–89)

Несуттєві зауваження щодо змісту і оформлення результатів. Характеристика студента позитивна. У відповідях на запитання членів комісії з програми практики студент припустився окремих неточностей, хоча загалом має тверді знання.

«Задовільно» (60–74)

Недбале оформлення результатів і щоденника. Мають місце окремі розрахункові і логічні помилки. Характеристика студента в цілому позитивна. При відповідях на запитання членів комісії з практики студент відчуває себе невпевненим, припускається помилок, не має твердих знань.

«Незадовільно» (1–59)

Така оцінка виставляється, якщо програма практики не виконана. Характеристика студента з бази практики негативна. На запитання членів комісії студент не дає задовільних відповідей.

Рекомендована література 

1. Господарський кодекс України №436–IV від 16.01.2003. – К.: Атіка, 2003. – 208с.

2. Грабовецький Б.Є. Економічний аналіз: навч. посіб. / Грабовецький Б.Є. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 256с.

3. Довгань Л. Є., Каракай Ю.В., Артеменко Л.П. Стратегічне управління: навч. посіб.– К. : Центр учбової літера тури, 2009. – 440 с.

4. Економіка підприємства: навч. посіб. / Гетьман О.О., Шаповал В.М. – 2–ге видання. – К.: Центр учбової літератури, 2010.– 488 с.

5. Економіка підприємства: навч. посіб. / Гринчуцький В.І., Карапетян Е.Т., Погріщук Б.В. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 304 с.

6. Економічний аналіз діяльності суб’єктів господарювання. підруч. / Попович П.Я. – Тернопіль: Економічна думка, 2001. – 365 с.

7. Захарченко В.І. Інноваційний менеджмент: теорія і практика в умовах трансформації економіки: навч. посіб. / Захарченко В.І., Корсікова Н.М., Меркулов М.М. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 448 с.

8. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: навч. посіб. / Козак Ю.Г., Логвінова Н.С., Сіваченко І.Ю. – 2 – ге вид., перероб. та доп. – Київ: Центр навчальної літератури, 2006. – 792 с.

9. Зовнішньоекономічна діяльність. навч. посіб. / Рум’янцев А.П., Рум’янцева Н. С. – 2–ге вид. перероб. та доп. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 296 с.

10. Зовнішньоекономічні операції і контакти: навч. посіб. / В.В. Козик, Л.А. Панкова, Я.С. Корп’як, О.Ю.Григор’єв, А.О. Босак – 2–е вид., перероб. і доп. – К.:ЦНП, 2004. - 608 с.

11. Іванілов О.С. Економіка підприємства: підруч. [для студ. вищ. навч. закл.] / О.С. Іванілов – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 728 с.

12. Логістика: Теорія та практика: навч. посіб. / Кислий В.М., Біловодська О.А., Олефіренко О.М., Смоляник О.М. – К.: Центр учбової літератури, 2010. –

13. Маркетинг підприємства: навч. посіб. / Балабанова Л.В., Холод В.В., Балабанова І.В. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 612 с.

14. Оснач О.Ф. Промисловий маркетинг: підруч. [для студ. вищ. навч. закл.] / О.Ф. Оснач, В.П. Пилипчук, Л.П. Коваленко – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 364с.

15. Про інвестиційну діяльність: Закон України, зі змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1991. – №47.

16. Про інноваційну діяльність: Закон України, зі змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2002. – №40.

17. Про оплату праці / Закон України від 24.03.1995 р. №108/ 95–ВР в редакції Закону України від 06.02.1997 №50 / 97–ВР, зі змінами і доповненнями.

18. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України в редакції від 22.05.1997 р. №283/ 97–ВР, зі змінами і доповненнями.

19. Шеремет О.О. Фінансовий аналіз: навч. посіб. / Шеремет О.О. – К., 2005. – 196 с.

20. Шкурупій О.В. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства: навч. посіб. / Шкурупій О.В., Гончаренко В.В., Артеменко І.А. та ін.; за ред. О.В. Шкурупій. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 248 с. 

Додаток В 

В 1. Основні показники для оцінки виробничо–господарської діяльності

підприємства

В 1.1

Основні засоби та оборотні активи

 В 1.2

Виробництво та реалізація продукції підприємства

 В 1.3

Собівартість і прибуток

 Продовження дод. В

В 2. Основні показники для аналізу кадрової політики підприємства 

В 2.1

Ефективність використання трудових ресурсів

та заробітної плати

 Продовження дод. В

В 3. Основні показники для аналізу фінансового стану підприємства

В 3.1

Алгоритм розрахунку показників фінансового стану підприємства

 

Продовження дод. В В 4. Основні показники для аналізу ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства В 4.1  Показники ефективності зовнішньоекономічної діяльності
Показник	Індекс	Формула розрахунку	Розшифровка позначень	Значення показника
1. Економічна ефективність реалізації експортних товарів			В нетто – нетто (чистий виторг) в іноземній валюті; С реал – повні витрати реалізованої на експорт продукції, грн.; В брутто – брутто виручка в іноземній валюті; НВ ін. вал. – інвалютні накладні витрати; С вир – виробнича собівартість експортованого товару; НВ нац. вал – накладні витрати у гривнях (В нетто, В брутто, НВ ін. вал переведені в гривні за офіційним курсом).	Показує суму інвалютного доходу від реалізації експортних товарів, що припадає на кожну витрачену гривню. Якщо >1 і >, то експорт для підприємства є вигідним.
2. Економічна (абсолютна) ефективність імпорту товарів			– вартість імпортної продукції на внутрішньому ринку, грн..; В імп. – витрати на придбання імпортованої продукції, грн.	Чим >1, тим ефективнішою є імпортна діяльність для підприємства.
3. Ефект експорту	Еекс		Векс – виручка від експорту продукції, вал. од.; Среал – витрати на виробництво та реалізацію експортованої продукції, грн..; kв – валютний курс;	Характеризують результат діяльності підприємства від експорту та імпорту.
4. Ефект імпорту	Еімп		Цімп – ціна імпорту, вал. од.; В імп – витрати на імпорт, грн.

Характеристика джерела	Приклад оформлення у звіті
1	2
Книги:   Один автор	Коренівський Д. Г. Дестабілізуючий ефект параметричного білого шуму в неперервних та дискретних динамічних системах / Коренівський Д. Г. – К.: Ін-т математики, 2006. – 111 с. – (Математика та її застосування) (Праці / Ін-т математики НАН України; т. 59). Матюх Н.Д. Що дорожче срібла-золота / Наталія Дмитрівна Матюх. – К.: Асамблея діл. кіл: Ін-т соц. іміджмейкінгу, 2006. – 311 с. – (Ювеліри України; т. 1).
Два автори	Матяш І.Б. Діяльність Надзвичайної дипломатичної місії УНР в Угорщині: історія, спогади, арх. док. / І. Матяш, Ю. Мушка. – К.: Києво-Могилян. акад., 2005. – 397, [1] с. – (Бібліотека наукового щорічника «Україна дипломатична»; вип. 1). Суберляк О.В. Технологія переробки полімерних та композиційних матеріалів: підруч. [для студ. вищ. навч. закл.] / О.В. Суберляк, П.І. Баштанник. – Львів: Растр-7, 2007. – 375 с.
Три автори	Акофф Р.Л. Идеализированное проектирование: как предотвратить завтрашний кризис сегодня. Создание будущего организации / Акофф Р.Л., Магидсон Д., Эддисон Г. Д.; пер. с англ. Ф. П. Тарасенко. – Днепропетровск: Баланс Бизнес Букс, 2007. – XLIII, 265с.
Чотири автори	Методика нормування ресурсів для виробництва продукції рослинництва / [Вітвіцький В.В., Кисляченко М. Ф., Лобастов І.В., Нечипорук А.А.]. – К.: НДІ «Украгропромпродуктивність», 2006. – 106 с. – (Бібліотека спеціаліста АПК. Економічні нормативи). Механізація переробної галузі агропромислового комплексу: [підруч. для учнів проф.-техн. навч. закл.] / О.В. Гвоздєв, Ф.Ю. Ялпачик, Ю.П. Рогач, М.М. Сердюк. – К.: Вища освіта, 2006. – 478, [1] с. – (ПТО: Професійно-технічна освіта).
П’ять і більше авторів	Психология менеджмента / [Власов П.К., Липницкий А.В., Лущихина И. М. и др.]; под ред. Г.С. Никифорова. – [3-е изд.]. – Х.: Гуманитар. центр, 2007. – 510 с. Формування здорового способу життя молоді: навч.-метод. посіб. для працівників соц. служб для сім’ї, дітей та молоді / [Т.В. Бондар, О.Г. Карпенко, Д.М. Дикова-Фаворська та ін.]. – К.: Укр. ін-т соц. дослідж., 2005. – 115 с. – (Серія «Формування здорового способу життя молоді»: у 14 кн., кн. 13).
Без автора	Історія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря / [авт. тексту В. Клос]. – К.: Грані-Т, 2007. – 119 с. – (Грані світу). Проблеми типологічної та квантитативної лексикології: [зб. наук. праць / наук. ред. Каліущенко В. та ін.]. – Чернівці: Рута, 2007. – 310 с.

1	2
Багатотомний документ	Межгосударственные стандарты: каталог в 6 т. / [сост. Ковалева И. В., Рубцова Е. Ю.; ред. Иванов В. Л.]. – Львов: НТЦ «Леонорм-Стандарт», 2005. – (Серия «Нормативная база предприятия»). Т. 1. – 2005. – 277 с. Кучерявенко Н. П. Курс налогового права: Особенная часть: в 6 т. / Н.П. Кучерявенко. – Х. Право, 2002. – Т. 4: Косвенные налоги. – 2007. – 534 с. Бондаренко В.Г. Теорія ймовірностей і математична статистика. Ч.1 / В.Г. Бондаренко, І.Ю. Канівська, С.М. Парамонова. – К.: НТУУ «КПІ», 2006. – 125 с.
Матеріали конференцій, з’їздів	Економіка, менеджмент, освіта в системі реформування агропромислового комплексу: матеріали Всеукр. конф. молодих учених-аграрників [«Молодь України і аграрна реформа»], (Харків, 11–13 жовт. 2000 р.) / М-во аграр. політики, Харк. держ. аграр. ун-т ім. В.В. Докучаєва. – Х.: Харк. держ. аграр. ун-т ім. В. В. Докучаєва, 2000. – 167 с. Кібернетика в сучасних економічних процесах: зб. текстів виступів на республік. міжвуз. наук.-практ. конф. / Держкомстат України, Ін-т статистики, обліку та аудиту. – К.: ІСОА, 2002. – 147 с. Матеріали ІХ з’їзду Асоціації українських банків, 30 червня 2000 р. інформ. бюл. – К.: Асоц. укр. банків, 2000. – 117 с. – (Спецвип.: 10 років АУБ). Проблеми обчислювальної механіки і міцності конструкцій: зб. наук. праць / наук. ред. В. І. Моссаковський. – Дніпропетровськ: Навч. кн., 1999. – 215 с. Ризикологія в економіці та підприємництві: зб. наук. праць за матеріалами міжнар. наук.-практ. конф., 27 – 28 берез. 2001 р. / М-во освіти і науки України, Держ податк. адмін. України [та ін.]. – К.: КНЕУ: Акад. ДПС України, 2001. – 452 с.
Словники	Тимошенко З.І. Болонський процес в дії: словник-довідник основ. термінів і понять з орг. навч. процесу у вищ. навч. закл. / З.І. Тимошенко, О.І. Тимошенко. – К.: Європ. ун-т, 2007. – 57 с. Українсько-німецький тематичний словник [уклад. Н. Яцко та ін.]. – К.: Карпенко, 2007. – 219 с.
Законодавчі та нормативні документи	Кримінально-процесуальний кодекс України: за станом на 1 груд. 2005 р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К.: Парлам. вид-во, 2006. – 207 с. – (Бібліотека офіційних видань). Медична статистика статистика: зб. нормат. док. / упоряд. та голов. ред. В.М. Заболотько. – К.: МНІАЦ мед. статистики: Медінформ, 2006. – 459 с. – (Нормативні директивні правові документи). Експлуатація, порядок і терміни перевірки запобіжних пристроїв посудин, апаратів і трубопроводів теплових електростанцій: СОУ-Н ЕЕ 39.501:2007. – Офіц. вид. – К.: ГРІФРЕ: М-во палива та енергетики України, 2007. – VІ, 74 с. – (Нормативний документ Мінпаливенерго України. Інструкція).

1	2
Стандарти	Графічні символи, що їх використовують на устаткуванні. Покажчик та огляд (ISO 7000:2004, IDT): ДСТУ ISO 7000:2004. – [Чинний від 2006-01-01]. – К.: Держспоживстандарт України 2006. – ІV, 231 с. – (Національний стандарт України). Якість води. Словник термінів: ДСТУ ISO 6107-1:2004 – ДСТУ ISO 6107-9:2004. – [Чинний від 2005-04-01]. – К.: Держспоживстандарт України, 2006. – 181 с. – (Національні стандарти України).
Дисертації	Петров П.П. Активність молодих зірок сонячної маси: дис.  доктора фіз.-мат. наук: 01.03.02 / Петров Петро Петрович. – К., 2005. – 276 с.
Автореферати дисертацій	Нгуен Ші Данг. Моделювання і прогнозування макроекономічних показників в системі підтримки прийняття рішень управління державними фінансами: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. техн. наук: спец. 05.13.06 «Автоматиз. системи упр. та прогрес. інформ. Технології» / Нгуен Ші Данг. – К., 2007. – 20 с.
Патенти	1. Пат. 2187888 Российская Федерация, МПК7 H 04 В 1/38, Н 04 J 13/00. Приемопередающее устройство / Чугаева В.И.; заявитель и патентообладатель Воронеж. науч.-исслед. ин-т связи. – № 2000131736/09; заявл. 18.12.00; опубл. 20.08.02, Бюл. № 23 (II ч.).
Частина книги, періодичного, продовжуваного видання	Козіна Ж.Л. Теоретичні основи і результати практичного застосування системного аналізу в наукових дослідженнях в області спортивних ігор / Ж.Л. Козіна // Теорія та методика фізичного виховання. – 2007. – № 6. – С. 15–18, 35–38. Ма Шуін Проблеми психологічної підготовки в системі фізкультурної освіти / Ма Шуін // Теорія та методика фізичного виховання. – 2007. – №5. – С. 12–14. Регіональні особливості смертності населення України / Л.А. Чепелевська, Р.О. Моісеєнко, Г.І. Баторшина [та ін.] // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України. – 2007. – № 1. – С. 25–29. Валова І. Нові принципи угоди Базель ІІ / І. Валова; пер. з англ. Н. М. Середи // Банки та банківські системи. – 2007. – Т. 2, № 2. – С. 13–20. Зеров М. Поетична діяльність Куліша // Українське письменство ХІХ ст. Від Куліша до Винниченка: (нариси з новітнього укр., письменства): статті / Микола Зеров. – Дрогобич, 2007. – С. 245–291. Третьяк В.В. Возможности использования баз знаний для проектирования технологии взрывной штамповки / В.В. Третьяк, С.А. Стадник, Н.В. Калайтан // Современное состояние использования импульсных источников энергии в промышленности: междунар. науч.-техн. конф., 3-5 окт. 2007 г.: тезисы докл. – Х., 2007. – С. 33.
Електронні ресурси	Бібліотека і доступність інформації у сучасному світі: електронні ресурси в науці, культурі та освіті: (підсумки 10-ї Міжнар. конф. «Крим-2003») [Електронний ресурс] / Л.Й. Костенко, А.О. Чекмарьов, А.Г. Бровкін, І.А. Павлуша // Бібліотечний вісник – 2003. – № 4. – С. 43. – Режим доступу до журн.: http://www.nbuv.gov.ua/articles/2003/03klinko.htm.