Плани і методичні рекомендації до написання курсових робіт з курсу Зовнішня політика зарубіжних країн, НУ ЛП

Міністерство освіти і науки України

Національний університет «Львівська політехніка»

Кафедра політології та міжнародних відносин ІГСН 

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

Плани і методичні рекомендації до написання курсових робіт

для студентів напряму підготовки 6.030201 «Міжнародні відносини»

денної форми навчання

Національного університету «Львівська політехніка»

Львів – 2014

Зовнішня політика зарубіжних країн: Плани і методичні вказівки до написання курсових робіт для студентів напряму підготовки 6.030201 «Міжнародні відносини» денної форми навчання Національного університету «Львівська політехніка». – Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2014. – с. 

Укладач  Тишкун Ю. Я., канд. політ. наук, доц.

Рецензенти Луцишин Г.І., д-р політ. наук, доц. 

Відповідальний за випуск Тишкун Ю. Я., канд. політ. наук, доц. 

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КУРСОВОЇ РОБОТИ

Курсова робота є самостійною науково-дослідницькою роботою студента, що підсумовує набуті ним знання, вміння та навички з дисципліни, передбаченої навчальним планом. Курсова робота виконується з метою закріплення, поглиблення і узагальнення знань, одержаних студентом за час навчання, та їх застосування до комплексного вирішення конкретного фахового завдання. Написання курсової роботи є важливим етапом підготовки спеціаліста в фаховій галузі до виконання самостійної роботи за спеціальністю.

В курсовій роботі студент повинен засвідчити, що він оволодів необхідними теоретичними знаннями та навичками їх практичного застосування в конкретних умовах. Написання курсової роботи ставить за мету стимулювання студентів до самостійного наукового пошуку та поглиблення їхніх знань з актуальних фахових проблем.

Курсова робота дає можливість виявити здатність студента самостійно осмислити проблему, творчо та критично її дослідити, збирати, аналізувати і систематизувати літературні джерела; здатність застосовувати отримані знання під час розв'язання практичних завдань; формулювати висновки, пропозиції, рекомендації з предмета дослідження. Матеріали курсової роботи можуть бути використані для подальшої дослідницької роботи студента – написання дипломної або магістерської роботи. 

2. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО НАПИСАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ 

Ця курсова робота скерована на розкриття особливостей формування й реалізації зовнішньополітичного курсу певної держави. З огляду на це робота в першу чергу повинна бути скерована на висвітлення структури органів і посадових осіб, які постійно беруть участь у формуванні зовнішньої політики. Хоча при цьому зміст їх діяльності може ілюструватись прикладами з минулого або сучасності зовнішньої політики конкретної держави[1].

Передумовою успішної реалізації певною державою власного зовнішньополітичного курсу є її державна спроможність. Відповідно, алгоритм виконання роботи передбачає, що першим етапом виконання роботи є визначення здатності певної держави реавлізовувати власний політичний курс, зокрема і в зовнішньополітичній сфері. Для цього варто оглянути міжнародні індекси, які визначають спроможність держави взагалі і її здатність приділити увагу зовнішньополітичним питанням (індекс …), можливість її апарату ефективно ревлізовувати певних й політичний курс (індекс сприйняття корупції, залежність від інших держав та якість управління), визначити обєм коштів, які держава спроможна виділити на зовнішню політику і оборону відносно її бюджету та ВВП. На оснвоі цього слід висловити загальні міркування з приводу можливості держави реалізовувати її зовнішню політику.

Наступний етап роботи передбачає аналіз органів влади, залучених до формування зовнішньої політики за схемою форми держави: форма державного правління, державно-територіальний устрій, державний (політичний режим). Спершу — виявлення формальних чи реальних владних повноважень (або їх відсутності) у глави держави (чи його в.о.), парламенту (зокрема, його керівництва, членів комісій і комітетів), вищих судових органів, глави і членів уряду (міністрів оборони і зовнішніх справ, за наявності — й інших міністрів), повноважень працівників відповідних міністерств і відомств. Зокрема, для аналізу повноважень останніх слід розглянути наявну інформацію про особливості дипломатичної служби відповідної держави. У свою чергу для визначення ролі особистісного чи партійного чинника у зовнішньополітичній діяльності глави держави, голови уряду чи МЗС слід опрацювати його офіційний і(чи) персональний сайти, наявні публікації про нього в наукових працях і періодиці. Аналізуючи роль парламенту у формуванні зовнішньої політики слід визначити його посадових осіб (наприклад, спікер, його заступники), комітети (комісії), наприклад, із закордонних справ чи оборони, які здатні безпосередньо впливати на формування зовнішньої політики. Необхідно визначити партійну приналежність відповідного посадовця або членів комітету, розглянути пропоновані ними законопроекти і співвіднести їх із програмою їх партії, розміщеною на відповідному сайті або партійними позиціями щодо зовнішньої політики, висвіленими у ЗМІ і наукових працях. Аналогічно необхідно розглянути персоналії членів уряду чи парламенту на основі даних ЗМІ чи наукових праць, персональних і офіційних веб-сайтів слід визначити партійну приналежність носіїв посад, розглянути зовнішньополітичні позиції відповідних партійних програм.

На другому етапі треба виявити наявність або відсутність можливостей для територіальних органів влади і їх населення брати участь у формуванні або реалізації зовнішньополітичного або зовнішньоекономічного курсів держави. Для виконання цих двох етапів дослідження необхідно звернутись до першоджерел — конституцій[2] та іншого законодавства відповідної держави, розміщених на сайті її парламенту[3] або правовому порталі. Ці дані варто доповнити аналізом розробок вітчизняних та зарубіжних науковців — фахівців по зовнішній політиці конкретно держави з приводу того, як на практиці реалізуються відповідні формальні зовнішньополітичні повноваження[4].

На третьому етапі слід проаналізувати можливості широких верств суспільства брати участь у розробці, обговоренні, коригуванні або реалізації зовнішньополітичного курсу держави. Для цього Необхідно розглянути не лише державний режим - формально декларований в Конституції і ратифікованих державою міжнародних угодах з прав людини, який потенційно дозволяє громадянам формувати зовнішню політику, але й реальний політичний режим, функціонування кого відображають різноманітні індекси[5]. На основі аналізу цих індексів слід висловити гіпотезу з приводу можливості суспільства впливати на формування зовнішньої політики держави через формування її парламенту і уряду, можливості критики її зовнішньополітичного курсу з боку національних ЗМІ.

Далі, слід проаналізувавши національне законодавство (Конституцію, закони про засади зовнішньої політики, військову військову та безпекову доктрини та ін. дані), визначити перелік правових актів, які регулюють зовнішньополітичну сферу держави, запропонувати власні міркування на предметом того, наскільки декларовані правові норми відповідають де-факто реалізованій державою зовнішній політиці.

На останньому етапі дослідження варто розглянути як відповідні чинники – державна спроможність, законодавство, структура і взаємовідносини органів влади, партійні програми і особисті погляди осіб, які впливать на формування зовнішньої політики перетворюються в конкретний зовнішньополітичний курс. Це завдання можна реалізувати в один із наступних способів. 1) запропонувавши синтетичну, «ідеально-типову», в розумінні М. Вебера, модель формування зовнішньої політики держави; 2) розглянувши окремий випадок поведінки держави в коретній міжнародній ситуації – кей-стаді чи то на прикладі ситуації з минулого, наприклад Карибська криза, чи то сучасної; 3) розглянувши формування зовнішньої політики держави стосовно іншої держави, наприклад, України; 4) розглянути, як міняється зовнішньополітичний курс держави в часі – залежно від зміни персонального (зміна особи президента США) чи партійного (наприклад, зміна складу уряду чи парламенту Італії) складу органів влади, або від кофігурації цих органів, зумовлених зміною конституції (наприклад, перетворення Молдови із змішаної в парламентську республіку).

3. СТРУКТУРА КУРСОВОЇ РОБОТИ

Структурними елементами курсової роботи є:

1. Титульна сторінка.

Титульний аркуш є першою сторінкою курсової роботи та основним джерелом бібліографічної інформації, необхідної для оброблення та пошуку документа. Він повинен мати відомості, які подають у такій послідовності:

v  назва міністерства і навчального закладу, кафедри;

v  повна назва курсової роботи;

v  прізвище та ініціали автора;

v  посада, науковий ступінь, прізвище та ініціали наукового керівника;

v  місце та рік виконання курсової роботи.

2. Зміст.

Зміст вміщує в собі перелік умовних позначень та скорочень (якщо вони є), вступ, заголовки розділів і підрозділів (якщо вони є), висновки, список використаних джерел, додатки (якщо вони є) із вказівкою номера сторінки, з якої починається розділ чи підрозділ.

3. Перелік умовних позначень та скорочень (якщо в них є необхідність).

У випадку необхідності усі прийняті у курсовій роботі малопоширені умовні позначення та скорочення пояснюють у переліку, який вміщують безпосередньо після змісту, починаючи з нової сторінки.

4. Вступ.

Вступ обов’язково повинен містити такі структурні складові:

Актуальність дослідження – розкриття причин важливості розглядання і дослідження обраної теми у площині наукової теорії та суспільної практики.

Об’єкт дослідження – обраний для вивчення процес або явище, що породжує проблемну ситуацію.

Предмет дослідження – міститься в межах об'єкта. Об'єкт і предмет дослідження як категорії наукового дослідження співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об'єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження і на яку спрямована основна увага.

Мета дослідження – формулювання кінцевої цілі, яку автор бажає досягти. Мета роботи переплітається з її назвою і повинна чітко вказувати, що саме розв’язується в курсовій роботі.

Завдання – конкретизація мети, цілі, за допомогою яких може бути досягнута мета дослідження. Завдання розкриваються в підрозділах відповідних розділів курсової роботи.

Методи дослідження – наукові способи та шляхи дослідження. Перераховувати методи потрібно в контексті змісту роботи, коротко та змістовно визначаючи, що саме досліджувалось тим чи тим методом. Це дасть змогу пересвідчитися в логічності та прийнятності вибору саме цих методів.

Коротка характеристика структури роботи – зазначення кількості розділів, підрозділів та інших структурних компонентів курсової роботи, кількості використаних джерел та літератури, загального обсягу роботи.

5. Основна частина.

Основна частина курсової роботи включає, як правило, 3-4 розділи, кожен з яких за необхідності може бути поділений на відповідну до змісту кількість підрозділів, що послідовно розкривають визначенні завдання дослідження.

6. Висновки.

У висновках підводяться підсумки всіх питань, висвітлених у курсовій роботі. Висновки повинні відповідати змісту і результатам, мати безпосередній зв’язок з метою та завданнями дослідження, визначеними у вступі (показати, чи досягнуто мети, які завдання виконано повністю або частково, які ні і чому).

7. Список використаних джерел та літератури.

Повинен включати не лише ті джерела та літературу, на які є посилання в тексті курсової роботи, але й інші, які використовувалися при написанні курсової роботи.

8. Додатки (якщо є необхідність).

За потреби до складу курсової роботи включаються додатки. Вони можуть бути у вигляді таблиць, схем, діаграм, малюнків, фактів, статистичних даних тощо. При цьому не допускається включення матеріалу, який не розкривається і не аналізується в тексті роботи; на всі додатки в тексті курсової роботи мають бути посилання. За своїм оформленням додатки повинні бути компактними та акуратними.

4. ЕТАПИ ТА ТЕРМІНИ ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

1. Вибір теми дослідження та затвердження наукового керівника.

Вибір теми курсової роботи здійснюється впродовж трьох тижнів від початку семестру. Студент обирає тематику курсової роботи із запропонованого переліку. Науковий керівник призначається засіданням кафедри.

2. Складання плану роботи та підбір джерел і літератури.

Студент обговорює тему курсової з викладачем, складає разом з керівником календарний план роботи та список літератури з обраної теми. Вивчення літератури необхідно розпочати з наукових праць, де проблема розглядається комплексно, а потім перейти до аналізу більш спеціальних досліджень, наприклад наукових статей. У процесі виконання роботи студент повинен підтримувати постійний зв’язок із науковим керівником, звертаючись до нього за консультацією в міру виникнення питань або ускладнень.

3. Формування предмету, об’єкту, мети та завдань дослідження, наукової концепції та змістового наповнення роботи.

Розпочинаючи написання курсової роботи, студент отримує від наукового керівника перелік завдань, де окреслюється коло проблем за темою дослідження, що необхідно вивчити. Крім того, уточнюються цілі, методи дослідження, а також визначається перелік основних завдань, вирішення яких дозволить досягнути поставленої у роботі мети. Науковий керівник регулярно консультує студента, а при необхідності організовує консультації разом з іншими викладачами, контролює протягом усього періоду графік виконання студентом курсової роботи, її якість та своєчасність виконання.

4. Перевірка курсової роботи науковим керівником.

Перший варіант курсової роботи повинен бути оформлений студентом з дотриманням усіх вимог до оформлення роботи, роздрукований та поданий науковому керівнику не пізніше 3 тижнів до захисту. Можливе поетапне подання науковому керівнику окремих розділів роботи.

5. Доопрацювання тексту курсової роботи

Студент повинен доопрацювати курсову роботу у випадку наявності зауважень з боку наукового керівника, враховуючи його побажання і рекомендації. Кінцевий варіант курсової роботи повинен бути зданий науковому керівникові не пізніше 1 тижня до захисту.

6. Рецензування курсової роботи.

Науковий керівник здійснює рецензування роботи та пише відзив на неї, де вказує якість та самостійність написання роботи, її теоретичну та практичну цінність, зауваження (у випадку наявності) до роботи. Керівник оцінює курсову роботу за 4-бальною шкалою.

7. Захист курсової роботи.

Курсова робота, яка оформлена із виконанням необхідних вимог і термінів та отримала позитивну оцінку наукового керівника, допускається до публічного захисту. Перед захистом курсової роботи студент повинен підготувати текст виступу та необхідні для цього ілюстративні матеріали. При цьому потрібно враховувати, що виступ за тривалістю не повинен перевершувати 5-7 хвилин.

Захист курсової роботи проводиться перед комісією в складі 3 викладачів, які призначаються рішенням кафедри. Члени комісії ставлять перед студентом питання за темою курсової роботи, враховуючи питання, які стосуються теоретичної частини дисципліни. Відповідаючи на питання, студент може використовувати текст свого виступу, ілюстративний матеріал, курсову роботу та робочі записи. Після проведення захисту курсової роботи, члени комісії у присутності студента виносять рішення про оцінку роботи за чотирьохбальною системою: відмінно, добре, задовільно, незадовільно. При розбіжності оцінок висновок наукового керівника є вирішальним. 

5. ВИМОГИ ЩОДО НАПИСАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Загальні вимоги

Обсяг курсової роботи – 30-35 сторінок тексту без врахування списку використаних джерел та літератури і додатків. Оформлення має відповідати естетичним і мовним нормам, курсова робота повинна бути зброшурована, акуратно і грамотно оформлена.

Технічні вимоги

Курсова робота має бути надрукована українською мовою на одній стороні аркуша формату А4. Шрифт – Times New Roman, розмір– 14, міжрядковий інтервал – полуторний. Розміри полів: верхнє і нижнє – 20 мм, ліве – 30 мм, праве – 15 мм. Номери сторінок проставляються внизу сторінки по центру. Титульний аркуш вважається першою сторінкою і номер на ньому не ставиться.

Текст основної частини поділяють на розділи, підрозділи, пункти. Заголовки структурних частин курсової роботи «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів курсової роботи варто починати з абзацного відступу і друкувати (крім першої великої) малими літерами, не підкреслюючи, без крапки наприкінці. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. При цьому використовується напівжирний шрифт. Кожна структурна частина роботи починається з нової сторінки, підрозділи та пункти – ні. Абзаци в тексті курсової роботи починають відступом, рівним 10 мм.

Ілюстрації і таблиці

Ілюстрації і таблиці необхідно подавати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Таблицю, графік, діаграму розміри яких більше формату А4, розміщують в додатках.

Ілюстрації позначають словом «Рис.» «Мал.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка (Наприклад: Рис. 2.1.). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією, по центру.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначеннями номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка.

Усі таблиці та ілюстрації повинні обов’язково супроводжуватися посиланням на джерело інформації (або ж має бути зазначено, що складено автором самостійно). Не допускається використання відсканованих і вставлених в текст роботи об’єктів.

Посилання

При написанні курсової роботи студент повинен посилатися на джерела, матеріали або окремі праці, результати з яких наводяться в дисертації, або на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми, задачі, питання, вивченню яких присвячене дослідження. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли наявний у них матеріал, не включений до останнього видання.

Якщо аналізується якась робота, чи викладається інформація з певної роботи, то потрібно у квадратних дужках вказати цифру, яка є номером цієї роботи у списку літератури, без пробілів до і після цієї цифри, наприклад, [12].

Цитати потрібно оформляти таким чином: точна цитата в лапках «…», пробіл, після цього у квадратних дужках ставиться номер за переліком літературних джерел, кома, пробіл, велика буква «С» (сторінка), крапка, пробіл, номер сторінки за першоджерелом, наприклад: «У США функціонує мажоритарна виборча система» [3, С. 15] чи, якщо багатотомна праця – [7, т. 2, С. 8], після відкриття квадратної дужки і перед її закриттям пробіл не ставиться. Посилання на кілька джерел оформляється через тире (якщо більше ніж 2 джерела у списку йдуть підряд) [3-7] або крапку з комою (якщо джерела не йдуть підряд [3; 5; 7].

Якщо цитата наводиться не з роботи автора думки, а з дослідження, у якому аналізується творчість автора наведеної у цитаті думки, то посилання роблять таким чином: у квадратних дужках пишеться «цит. за» ( після крапки – пробіл) і далі цифра, яка є номером роботи, з якої наводиться цитата у списку літератури, потім – кома, пробіл, буква «С», крапка, пробіл і номер сторінки за джерелом цієї цитати, після відкриття квадратної дужки і перед її закриттям пробіл не ставиться, наприклад, [цит. за 2, С. 27].

Якщо в цитаті пропущені слова чи фрази, то на їхньому місці ставлять трикутні дужки (через редакцію «вставка» – «символ») і три крапки в них, наприклад: «Виборчий поріг – це мінімальний відсоток голосів, <…> набрання якого є необхідною умовою участі у розподілі депутатських мандатів» [4, С. 13].

Список використаних джерел та літератури

Список використаних джерел та літератури – елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків. Джерела мають бути розміщені в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків. Спочатку розміщаються джерела і література, написана кирилицею, потім – написана латиною.

Зразки оформлення списку джерел та літератури:

v  Книжка одного автора

Різник О.Я. Логічне програмування: навч. посіб. / О.Я. Різник. – Львів: Видавництво Національного університету „Львівська політехніка”, 2009. – 288 с.

v  Книжка двох (трьох) авторів

Журахівський А.В. Оптимізація режимів електроенергетичних систем: навч. посіб. / А.В. Журахівський, Н.Р. Засідкович, А.Я. Яцейко. – Львів: Видавництво Національного університету „Львівська політехніка”, 2009. – 156 с.

v  Книжка п’яти і більше авторів

Формування здорового способу життя молоді: навч.-метод. посіб. для працівників соц. служб для сім’ї, дітей та молоді / [Т.В. Бондар, О.Г. Карпенко, Д.М. Дикова та ін.]; Укр. ін-т соц. дослідж. – К.: Укр. ін-т соц. дослідж., 2005. – 115 с. – (Серія „Формування здорового життя молоді”).

v  Частина періодичного, продовжуваного видання

Матвійків М.Д. Взаємозв’язок міцностей поверхневих покрить на зсув та відрив / М.Д. Матвійків, А.І. Сташко // Вісник Національного університету „Львівська політехніка”. – 2008. – № 618. – С. 203–206.

v  Автореферати дисертацій

Новосад І.Я. Технологічне забезпечення виготовлення секцій робочих органів гнучких ґвинтових конвеєрів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. техн. наук : спец. 05.02.08 „Технологія машинобудування” / І.Я. Новосад ; Тернопіл. держ. техн. ун-т ім. Івана Пулюя. – Тернопіль, 2007. – 20 с.

v  Електронні ресурси

Бібліотека і доступність інформації у сучасному світі: електронні ресурси в науці, культурі та освіті: (підсумки 10-ї Міжнар. конф. „Крим–2003”) [Електронний ресурс] / Л.Й. Костенко, А.О. Чекмарьов, А.Г. Бровкін, І.А. Павлуша // Бібліотечний вісник. – 2003. – № 4. – С. 43. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/articles/2003/03/klinko.htm. 

6. КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Якість виконаної та захищеної курсової роботи оцінюється за рядом показників:

- актуальність, новизна обраної теми та практична цінність отриманих результатів;

- чіткість структури і логічна послідовність викладення матеріалу;

- наявність дискусійного та полемічного матеріалу, аргументованість і точність наведених даних;

- якість і глибина наукового, теоретичного, методологічного та практичного аналізу проблеми;

- змістовність доповіді студента про основні результати дослідження під час захисту;

- планомірний і систематичний характер роботи студента над темою;

- правильність оформлення курсової роботи і своєчасність її здачі.

Курсова робота оцінюється за 4-бальною шкалою, а саме:

«Відмінно». Курсова робота виповнена на високому науковому рівні; містить елементи наукової новизни; має практичне значення; доповідь логічна і стисла, проголошена вільно.

«Добре». Тема роботи розкрита, але мають місце недоліки не принципового характеру: в теоретичній частині поверхово проаналізовані літературні джерела; елементи новизни та практичного значення чітко не представлені; доповідь логічна, проголошена вільно; робота оформлена в межах встановлених вимог.

«Задовільно». Тема роботи, в основному, розкрита, але мають місце недоліки змістового характеру: нечітко сформульована мета дослідження; аналіз наукової полеміки відсутній; в аналітичній частині є надлишок елементів описовості; добір інформаційних матеріалів (таблиці, схеми) не завжди обґрунтований, відсутні узагальнення отриманих результатів; низька практична значущість роботи; є зауваження щодо оформлення роботи.

«Незадовільно». Нечітко сформульована мета дослідження. Відсутній логічний зв’язок між розділами роботи; огляд сучасних літературних джерел проведений без аналізу та узагальнення; переважає описовість окремих наукових фактів. Мають місце суттєві недоліки в оформленні роботи. 

Обов’язові до опрацювання джерела: 

1. https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/ The World Factbook

2. https://www.cia.gov/library/publications/world-leaders-1/ The online directory of Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments weekly

3. http://mfa.gov.ua/ua/ Двостороннє співробітництво України

4. http://www.ukrexport.gov.ua/ Держзовнiшiнформ: Торгівля України з країнами світу

5. http://www.mid.ru/bdomp/sitemap.nsf/kartaflat/03.02.01.03 МИД РФ: Россия в системе международных отношений

6. http://www.state.gov/misc/list/index.htm The U.S. State Department A-Z List of Country and Other Area Pages

7. http://www.dfat.gov.au/geo/ Australia Department of  Foreign Affairs and Trade: Countries and regions

8. http://concourt.am/russian/legal_resources/world_constitutions/index.htm  Конституции государств мира

9. http://worldpolities.org/  проект «Политический атлас современн ости»

10. http://www.foreignaffairs.com/ Foreign Affairs

11. http://www.foreignpolicy.com/ Foreign Policy 

Рекомендована література:

• Аллахвердов С. Ю. Державно-національне будівництво Туреччини: Зовнішня та внутрішня політика. 1919-1923 рр.: Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.02 / Аллахвердов Сергій Юрійович. – Дніпропетровськ: Дніпропетровський ДУ, 1996. – 19 с.

• Аракелян Д. В. Зовнішня політика країн Балтії в контексті розширення ЄС та НАТО: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.04 / Аракелян Діана Вячеславівна. – К.: КНУ ім. Т. Шевченка, 2008. – 20 с.

• Арбатов А. Современная внешняя политика США / А. Арбатов, В. Абаренков, В. Давыдов. – М.: Наука, 1984.

• Арбатова Н. К. Внешняя политика Италии.

• Батенко Т. Королі СНД: Портрети дванадцяти президентів (тенденції та закономірності розвитку в пострадянському просторі) / Т. Батенко. – Львів: Кальварія, 2000. – 216 с.

• Богатурия А. Д. Великие державы на Тихом океане. – М., 1997.

• Боришполец, К. П. Методы политических исследований / К. П. Боришполец. – М.: Аспект Пресс, 2005.

• Будкін В. Країни СНД у регіональних геополітичних системах / В. Будкін // Політична думка. – 2000. – №3. – С. 45-61.

• Вялых В. Внешнеполитическая стратегия американского неоконсерватизма / Владимир Вялых // Власть. – 2008. – №07. – С. 48-51.

• Внешняя политика в ХХI веке: вопросы теории и практики: Матер. научн. семин. / Под. ред. П. А. Цыганкова. – М.: КДУ, 2009. – 232 с.

• Внешняя политика и международные отношения ГДР. – М.: Прогресс, 1974. – 295 с.

• Внешняя политика стран Африки. – М.: Международные отношения, 1981.

• Внешняя политика стран Латинской Америки.

• Газін В. П. Економіка і зовнішня політика Веймарської республіки (1925-1933): східно- європейські аспекти / Газін Володимир Прокопович. – 2-ге вид., доп. і випр. — Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Подільський держ. педагогічний ун-т, 1999. – 151 с.

• Гайдуков Л. Ф. Міжнародні відносини та зовнішня політика (1980-2000 роки): Підручн. – К., Либідь, 2007. – 624 с.

• Гвоздарев Б. И. Организация американских государств. – М., 1960.

• Гельбрас В. Г. Китайская Народная Республика: внутренняя и внешняя политика. – М.: О-во «Знание» РСФСР, 1988. – 40 с.

• Глинкин А. Н. Дипломатия Симона Боливара / А. Н. Глинкин. – М.: Межд.отнош., 1991. – 352 с.

• Гуцалов С. Е. Лига арабских государств и проблемы ближеневосточного урегулирования (1978–1989): Автореф. дис. – К., 1991.

• Долженков О. О. Україна–Білорусь: досвід політичної трансформації / О. О. Долженков. – Одеса: Астропринт, 2003. – 264 с.

• Дробот Г.А. Методология исследования внешней политики: возможности неореализма и принцип уровней анализа / Г. А. Дробот // Вестник Московского университета. – Серия 18. Социология и политология. – 2007. – № 4. – С. 20-33.

• ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 Система стандартiв з iнформацiї, бiблiотечної та видавничої справи. Бiблiографiчний запис. Бiблiографiчний опис. Загальнi вимоги та правила складання (ГОСТ 7.1-2003, IDT)

• ДСТУ ГОСТ 7.80:2007 Система стандартiв з iнформацiї, бiблiотечної та видавничої справи. Бiблiографiчний запис. Заголовок. Загальнi вимоги та правила складання (ГОСТ 7.80-2000, IDT)

• Дударьов В. В. Зовнішня політика європейської середньої держави за умов глобалізації (на прикладі Великої Британії, Польщі і України): Дис... канд. політ. наук: 23.00.04 / Дударьов Віталій Валентинович – К.: ІСЕМВ НАНУ, 2003. — 218арк.

• Дюрозель Ж. Б. Історія дипломатії від 1919 року до наших днів / Ж. Б. Дюрозель ; пер. з фран. – К.: Основи, 1995. – 903 с.

• Дьомін О. Б. Біля витоків англійського атлантизму. Зовнішня політика Англії кінця 50- кінця 80-х років XVI ст. / Дьомін Олег Борисович. – О.: Астропринт, 2001. – 360 с.

• Журавлев А. Параметры эффективности внешней политики в зарубежной библиографии [Електронний ресурс] / А. Журавлев // Международные процессы. – Том 4. – Номер 3 (12). – Сентябрь-декабрь 2006. – Режим доступу до джерела: http://www.intertrends.ru/twelfth/006.htm

• История международных отношений: Курс лекц. – М.: МГЛУ.

• Копиленко М. Л. Внутрішні фактори зовнішньої політики / М. Л. Копиленко, В. М. Чумак / Національний інститут стратегічних досліджень. – К., 1997. – 45 с.

• Коппель О. А., Пархомчук О. С. Міжнародні відносини XX сторіччя. – К., 1999.

• Кортунов С. Принятие внешнеполитических решений в России и США // Международные процессы. – 2004 Май-август. – Т. 2. – №2 (5). – http://www.intertrends.ru/five.htm

• Косолапов Н. Тема 9. Внешняя политика и внешнеполитический процесс субъектов международных отношений / Н. Косолапов // Мировая экономика и международные отношения. – 1999. – №3. – С. 64-73.

• Косолапов  Н.А. Внешняя политика и внешнеполитический процесс субъектов международных отношений // Мировая экономика и международные отношения. – 1999. – №3.

• Кременюк В. США и развивающиеся страны. 70-е годы. / В. А. Кременюк, В. П. Лукин, С. А. Червонная. – М.: Наука, 1981. – 294 с.

• Крот Валентина Андріївна. Османська експансія в Південно-Східній Європі та зовнішня політика Польщі в останній чверті ХV – на початку ХVІ ст.: Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.02 / Крот Валентина Андріївна. – Луганськ: Східноукраїнський НУ ім. В. Даля, 2004. – 20 с.

• Курнишова Ю. В. Берлінська криза 1958-1963 рр. і зовнішня політика США: Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.02 / Курнишова Юлія В'ячеславівна – К. КНУ ім. Т. Шевченка, 2005. – 17 с.

• Лешке В. Г. Японо-американский союз / Лешке Владимир Григорьевич. – М. Наука, 1983.

• Мангейм Дж. Б. Политология. Методы исследования / Мангейм Дж. Б., Рич Р. К.; пер. с англ.; Предисл. А. К. Соколова. – М.: Весь Мир, 1997. – 544 с.

• Методичні вказівки до написання наукових робіт для студ. Ф-ту журналістики (спец. “Журналістська робота на радіо” і “Журналістська робота та телебаченні”) / Укл.: А. Юраш. – Львів: ВЦ ЛНУ ім. І. Франка, 2003. – 32 с.

• Міжнародні відносини та зовнішня політика (1945-70-ті роки): Підручн. – К.: Либідь, 1999. – 558 с.

• Моніторинг внутрішньої та зовнішньої політики Словацької республіки (друге півріччя 2008 року) / С. Мітряєва, Ю. Мансвєтов. – Ужгород: Регіональний філіал НІСД.

• Моніторинг внутрішньої та зовнішньої політики Угорської республіки (друге півріччя) 2008 р. / А. Крижевський . – Ужгород: Регіональний філіал НІСД.

• Войтович О. І. Зовнішня політика країн Західної Європи: Навчально-методичний посібник зі спецкурсу [для студ., які навчаються за спец. "Міжнародні відносини" / Олексій Іванович Войтович. – Одеса: Астропринт, 2002.

• Нітченко А. Г. Зовнішня політика Азії та Африки (1945-2005 рр.): Навч.-метод. посібн. / Нітченко А. Г. – Чернігів: Київський славістичний ун-т. Чернигівська філія. Кафедра країнознавства, 2008. — 47 с.

• Смирнова О. Роль лидера в процессе принятия внешнеполитических решений (на примере Французской Республики) / Ольга СМИРНОВА, Дарья Золина // ВЛАСТЬ. – 2009. – №10. – C. 115-118.

• Павленко А. М. Білорусь: політика, економіка, безпека / А. М. Павленко // Стратегічна панорама. – 1998. – №1-2. – Режим доступу до джерела: http://www.niss.gov.ua/book/journal/migder1.htm#b2.

• Пасічник Н. С. Концептуальні моделі зовнішньої політики Ґ. Еллісона [Електронний ресурс] / Н. С. Пасічник // Політологічний вісник. − К.: ІНТАС, 2009. − Вип. 41. − С. 113-123. – Режим доступу до джерела: http://nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Pv/2009_41.pdf

• Пекарєв І. М. Зовнішня політика Болгарії після першої світової війни (1919-1923 рр.): Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.02 / Пекарєв Ігор Марковичю – Донецьк: Донецький НУ, 2004. – 20 с.

• Позняков Э. Внутренняя и внешняя политика. Парадоксы взаимосвязи // Международная жизнь. – М., 1989. – №10.

• Пономарева И. Б. Геополитические факторы внешней политики: современное видение / И. Б. Пономарева // Мировая экономика и междунар. отношения. – 1990. – № 1.

• Пронь Сергій Вікторович. Міжнародні відносини та зовнішня політика (перша половина ХХ століття): Навч.-метод. посіб. [для студ. гуманіт. ф-тів, абітурієнтів та учнів серед. загальноосвіт. шк.] / Пронь Сергій Вікторович. – Миколаїв : Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2006. – 72с.

• Россия в глобальной политике http://www.globalaffairs.ru/

• Салмин А.М. Внешнеполитический механизм РФ // Современные международные отношения и мировая политика / Под общ. ред. А.В.Торкунова. М., 2004.

• Современная Европа http://www.soveurope.ru/

• США и Канада – экономика, политика, культура http://iskran.enip.ras.ru/ras/other/journal.html

• США и страны Латинской Америки. – М.: Наука, 1978. – 397 с.

• Турчак Н. І. Зовнішня політика адміністрації Дж.Буша: концептуальний і прикладний аспекти: Дис... канд. політ. наук: 23.00.04 / Турчак Наталія Іванівна. — К.: ІСЕМВ НАНУ, 1998. — 174 с.

• Уткин А. И. Американская стратегия для XXI века – М.: Лотос, 2000. – 272 с.

• Хрусталев М. А. Основы теории внешней политики государства: Учебн. пособ. – М., 1984.

• Цвєтков Г. Міжнародні відносини й зовнішня політика в 1917-1945 рр. – К.: Либідь, 1997. – 232 с.

• Цвєтков Г. М. Міжнародні відносини й зовнішня політика в 1917-1945 рр.: Навч. посібн / Цвєтков Гліб Миколайович. – К.: Либідь, 1997. — 232с.

• Цыганков А.П. Внешняя политика России от Горбачева до Путина. – М.: Научная книга, 2008.

• Чернов С. А. Системный анализ во внешней политике / С. А. Чернов // США: экономика, политика, идеология. – 1998. – № 6.

• Чернышева Н. И. Методические указания по подготовке дипломных работ (на факультете Международной журналистики). – М.: МГИМО (У) МИД РФ.

• Эко У. Как написать дипломную работу. Гуманитарные науки: Учеб.-метод. пособ. / Эко Умберто; пер. с ит. Е. Костюкович. – М.: Книжный дом “Университет”, 2003. – 2-е изд. – 240 с.

• Япония: конец ХХ века. — М., 1996.

• Foreign Affairs http://www.foreignaffairs.com/

• Foreign Policy http://www.foreignpolicy.com/

• Wilson T. M. Agendas in Conflict: Nation, State and Europe in the Northern Ireland Borderlands – An Anthropology of the European Union. – Oxford; N. Y. – pp. 137–158.