Зміст та структура курсової роботи з курсу Педагогіка та психологія, КУ ім. Грінченка

Зміст та структура курсової роботи

Титульний аркуш курсової роботи (Додаток А).

Зміст подається на початку курсової роботи і містить найменування та номери початкових сторінок усіх її частин: вступу, розділів, підрозділів та пунктів (якщо останні мають заголовок), висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаної літератури тощо (Додаток Б).

У вступі: 1) означується психолого-педагогічна проблема, яка досліджуватиметься, розкриваються її актуальність і значущість, стисло окреслюються основні етапи розвитку наукової думки в напрямі її розв’язання, висвітлюються основні здобутки тих, хто її вивчав, означуються ті аспекти цієї проблеми, які залишилися мало дослідженими, і в такий спосіб обґрунтовується доцільність поглибленого теоретико-прикладного дослідження цих аспектів у даній курсовій роботі; 2) формулюється науковий апарат дослідження (його об’єкт, предмет, мета, завдання, методологічна база); 3) презентується інструментарій, або методична база дослідження; 4) висвітлюється теоретичне і практичне значення дослідження; 5) дається загальна характеристика курсової роботи в рекомендованій послідовності (Додаток В).

Актуальність дослідження розкривається з огляду на: 1) його нагальність і відповідність потребам повсякдення, а отже, наукову і практичну доцільність його проведення; 2) недостатнє висвітлення заявленої дослідницької проблеми у фаховій науковій літературі. Останнє передбачає стисле і лаконічне висвітлення стану дослідженняпроблеми на основі аналізу наукового доробку зарубіжних і вітчизняних учених із даного питання.

Об’єкт дослідження – це частина реальної дійсності, яка підлягає дослідженню і є такою, що породжує проблемну ситуацію.

Предмет дослідження конкретизує, що саме в об’єкті буде вивчатись, а отже, міститься в межах об’єкта.

Об’єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об’єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Предмет дослідження чітко окреслює його межі і саме на нього спрямована основна увага дослідника.

Мета дослідження розкриває те, що автор хоче отримати в результаті дослідження. Наприклад: виявити нові наукові факти чи закономірності; визначити зв’язки між явищами та/або з’ясувати їх характер; встановити залежності між чинниками; визначити (обґрунтувати) умови та шляхи оптимізації процесу навчання й виховання дітей або певної психологічної (психолого-педагогічної) ситуації тощо; розробити модель, розкрити механізми функціонування чогось; систематизувати (типологізувати, категоризувати) щось і т.ін. Тому при формулюванні мети доцільно вживати терміни «визначення», «виявлення», «обґрунтування», «доведення», «встановлення», «перевірка», «розроблення», «систематизація», «типологізація» і т.ін.

Завданнядослідження – це заплановані послідовні (поетапні) доцільні дії (кроки), спрямовані на досягнення поставленої дослідницької мети. Завдання, з одного боку, розкривають і конкретизують мету дослідження, а з другого – вказують шлях і конкретні кроки її реалізації. 

Основний зміст курсової роботи складається з окремих частин (розділів, підрозділів, пунктів тощо) і загальних висновків. Назви кожної з цих частин, по-перше, мають бути точними і лаконічними, а по-друге, вони мають відображати головну суть викладеного там змісту. Кожний розділ починається з нової сторінки і зазвичай містить 2-3 підрозділи. Основному тексту розділу передує передмова із короткою презентацією того, про що йтиметься в розділі. Розділ завершується висновками, в яких чітко і лаконічно узагальнюються найбільш значущі результати роботи, представленої саме в даному розділі. Подача у вигляді висновків проміжних результатів дослідження наприкінці кожного із розділів дає змогу не обтяжувати ними загальні висновки. 

Якщо дослідження, якому присвячено курсову роботу, обмежується досягненням діагностичних цілей і завдань і має переважно констатувальний або порівняльно-констатувальний характер, воно зазвичай містить два розділи.

Перший розділ (власне, «теоретичний» розділ) присвячується, як правило, теоретичному аналізу досліджуваної проблеми. Назва цього розділу має відображати не лише сутність досліджуваної проблеми, а й її концептуалізацію. Не слід включати до назви розділу словосполучення-штампи («Теоретична частина», «Теоретичний розділ», «Теоретичний аналіз», «Теоретичні основи», «Теоретичне обґрунтування» і т.iн.). У першому розділі: 1) значно детальніше, ніж у вступі, висвітлюють стан розробки заявленої дослідницької проблеми в зарубіжних і вітчизняних наукових школах (наводять основні теорії і концепції, описані у фаховій літературі; окреслюють основні етапи розвитку наукової думки стосовно цієї проблеми; висвітлюють основні здобутки тих, хто її досліджував; означують ті аспекти проблеми, які залишилися мало дослідженими, а отже, потребують подальшого вивчення; 2) презентують теоретичну модель дослідження, де обов’язково означують емпіричні індикатори, які репрезентують предмет дослідження і підлягатимуть дальшому емпіричному вимірюванню.

У другому (власне, «емпіричному») розділі презентують: 1) емпіричну модель, або програму емпіричного дослідження, де обґрунтовується вибір дослідницького інструментарію, або методів дослідження (при описі кожного методу слід чітко вказувати, що саме досліджуватиметься за його допомогою, та обґрунтовувати його надійність і валідність); організацію дослідження (в т.ч. місце і час проведення та основні процедури добування емпіричних даних); підходи до формування вибірок випробуваних; 2) перші («робочі») емпіричні дані; 3) попередні інтерпретації отриманих даних; 4) попередні висновки, зроблені на основі цих інтерпретацій. Також висвітлюються розроблені автором адресні практичні рекомендації. 

Висновки до розділів мають відображатинайбільш важливі узагальнені результати дослідження, які висвітлені у підрозділах.

Загальні висновки мають відображати найбільш важливі узагальнені результати дослідження, якому було присвячено курсову роботу. У висновках слід показати, чи досягнуто мету дослідження і наскільки повно розв’язано дослідницькі завдання, акцентувати увагу на елементах новизни, внесених ним у розробку означеної дослідницької проблеми, порівняти одержані ним дані з аналогічними даними інших дослідників. Викладення висновків підпорядковують одній провідній ідеї, чітко визначеній автором на початку дослідження, а саме – висвітленню предмета дослідження.

У першому пункті висновків коротко оцінюють стан вивчення проблеми. Далі викладаються результати дослідження, які базуються на висновках до кожного розділу. Найдоцільніше формулювати висновки у відповідності з поставленими завданнями. У висновках необхідно наголосити на якісних та кількісних показниках здобутих результатів, обґрунтувати достовірність результатів, викласти рекомендації щодо їх використання (Додаток Д). 

Загальні вимоги до оформлення курсових робіт

Оптимальний обсяг курсової роботи (без списку літератури та додатків) повинен становити 30-35 сторінок, набраних на комп'ютері шрифтом Times – 14 через 1,5 інтервали (30 рядків на сторінку). Робота виконується і подається на кафедру у друкованому та електронному примірниках. Сторінки роботи повинні мати поля: ліве – 30 мм, зверху – 20 мм, праве – 1,5мм, знизу – 20 мм. Таблиці, малюнки, схеми, графіки, креслення, фотографії та інші ілюстративні матеріали як у тексті роботи, так і в додатках повинні виконуватися на стандартних аркушах (210 х 297мм) або наклеюватися на стандартні білі аркуші. Усі сторінки роботи нумеруються від титульної до останньої без пропусків, повторів або буквених додатків. Першою сторінкою вважається титульний аркуш, на ньому нумерація не ставиться, нумерація починається зі вступу третьою сторінкою.

Після номера розділу (наприклад: РОЗДІЛ 2) крапку не ставлять, а з нового рядка друкують заголовок розділу. Якщо вказується номер підрозділу, то ставиться крапка і далі йде його назва (Наприклад: 2.3. Назва підрозділу).

Таблиці, рисунки, схеми та інший ілюстративний матеріал подаються безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше або на наступній сторінці: Рис. 2.3 або Таблиця 1.2, що означає третій рисунок другого розділу або друга таблиця першого розділу. Позначка Таблиця 1.2 ставиться у правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці, який розміщується над таблицею. Позначка Рис. 1.2, назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Заголовки граф в таблиці слід починати з великої літери, підзаголовки – із малих, якщо вони є продовженням заголовків, та з великих, якщо вони є окремими реченнями. При переносі частини таблиці на інший аркуш слово «Таблиця», номер її і назву вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовження табл.» і вказують номер таблиці (наприклад: «Продовження табл. 1.2.»).

При написанні роботи потрібно давати посилання на літературні джерела, з яких запозичені матеріали (наприклад, таке оформлення посилання в тексті, як [3, с. 63], означає, що цитата запозичена із 63 сторінки джерела, вказаного в бібліографічному списку під номером 3). При посиланні на кілька джерел вказуються номери, під якими кожне з них зареєстровано в списку джерел (наприклад: [5; 7; 10; 23]).

При посиланні на ілюстрацію вказують «рис. 1.2», на таблицю – «у табл. 1.3». Якщо є кілька посилань на одну таблицю, то слово «дивись» скорочують (наприклад: «див. табл. 1.2»).

Цитування. Обов’язковий елемент роботи – цитування наукових авторитетів. Звертатись до них доцільно тільки у тих випадках, коли цитата дійсно містить потрібну аргументацію. Слід пам’ятати, що цитування – це не лише можливий спосіб захищення власного тексту аргументованими й авторитетними думками і переконаннями. Цитати, в яких презентовано висунуті іншими авторами правильних чи неправильних, з погляду автора курсової роботи, ідей, мають слугувати засобом для активації і розвитку його власних міркувань, підґрунтям для самостійних висновків.

Оформлення додатків

За необхідністю до додатків доцільно включити допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття роботи і доведення її достовірності:

1) методики, які були застосовані в курсовій роботі, та інструкції з їхнього використання;

2) таблиці первинного обліку отриманих емпіричних даних (протоколи спостережень, бесід і т.ін.);

3) результати статистичної обробки емпіричних даних;

4) фрагменти конспектів уроків, застосована наочність і т.ін.;

5) корекційні та тренінгові програми тощо.

Кількість додатків не обмежується. Кожен додаток починається з нової сторінки і має заголовок. Додатки позначаються великими літерами української абетки за винятком літер Г, Ґ, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь  (наприклад: «Додаток А»). 

Захист та критерії оцінки курсових робіт

Остаточний варіант написаної та відповідно оформленої роботи подається на кафедру у визначений термін (за два тижні до захисту). Керівник визначає ступінь готовності роботи, відповідність її вимогам і рекомендує допустити до захисту.

У випадку невиконання чи несвоєчасного подання роботи на кафедру студент не допускається до захисту.

Підготовка до захисту роботи охоплює виготовлення засобів для унаочнення головних результатів досліджень і готування виступу.

Презентація виступу повинна містити:

• короткий теоретичний вступ (вказати хто займався досліджуваною проблемою і які підходи вироблені;

• мета та завдання дослідження;

• методи та методики дослідження;

• опис результатів дослідження;

• висновки та рекомендації.

Під час захисту роботи доцільно зауважувати труднощі і проблеми, які виникали у процесі виконання роботи та, особливо, проведення досліджень. Оскільки як курсова робота мають навчальний характер, взаємообмін такою інформацією може бути корисним для усіх присутніх студентів.

На захисті роботи після виступу студент дає відповіді на поставлені членами комісії та присутніми запитання, може бути дискусія, виступи присутніх.

На виступ під час захисту роботи студенту відводиться 5 хв. 

Критерії оцінювання

Додаток Б 

ЗМІСТ 

Додаток В

ВСТУП ДО КУРСОВОЇ РОБОТИ 

ВСТУП

Актуальність дослідження. В останні роки, як свідчать спеціальні експерементальні дослідження, найбільш поширеним явищем є тривожність і страхи у дітей (І.В. Дубровіна, О.І. Захаров, В.І. Гарбузов та інші).

Страх є найбільш небезпечною з усіх емоцій. За визначенням страх це-внутрішній стан, що обумовлений, загрозою реального або передбачуваного лиха. З точки зору психології вважається негативно забарвленим емоційним процесом. За К. Ізардом страх є природженим емоційним процесом, з генетично заданим фізіолгічним компонентом. Причинами страху вважають уявну або реальну небезпеку.

Питанням дитячих страхів займалися такі вітчізняні вчені як: А.І.Захаров А.І. Божович, Л.С. Виготський, А.І. Леонтьєва, А.В.Запорожець, К.Д. Ушинський, К. Ізард, вони досліджували емоційно-особистісну сферу, тривожність і страхи у дітей. Не оминули цього питання і зарубіжні автори З.Фрейд, А. Адлер, К. Хорні, Дж. Уотсон, Г..С. Салліван, В.Е. Гебзаттель вони займаються проблемою фобій та їх впливом на формування особистості. А.І.Захаров вперше у вітчізняній та світовій практиці розглянув причини винекнення та розвитку денних і нічних страхів. Привів статистичні данні, що показують вплив різних чинників.

Діти дуже люблять малювати. Вони зображують на папері все, що відчувають і помічають навколо. Найбільш вдалі зразки цієї творчості батьки зберігають на пам'ять, іншим, як правило, не надають значення. А між тим, вдивившись уважніше у самий звичайний дитячий малюнок, можна побачити все, що діється в душі малюка, і чого він не зуміє пояснити дорослим, навіть в самій довірчій бесіді.

Малюнок дитини є одним з найточніших джерел інформації про неї. Адже малюнок для дитини є її мовою, якою вона може виразити найпотаємніше те, що не може (або не хоче) висловити словами.  Тому аналіз дитячих малюнків, як спосіб виявлення у дитини страхів є необхідним засобом для попередження, виявлення та усунення негативних емоційних процесів у дитини.

Питання діагностки дитячих страхів є досить актуальним тому, що дитина, як найбільш чутлива частина соціуму піддається різним негативним впливам. У ситуації соціальної нестабільності на сучасному етапі, на дитину обрушується безліч несприятливих факторів, здатних не тільки загальмувати розвиток потенційних можливостей особистості, але й повернути процес її розвитку назад.

Об’єкт дослідження: особливості діагностики дитячих страхів

Предмет дослідження: аналіз дитячих малюнків, як форма діагностики дитячих страхів.

Мета дослідження: з’ясувати особливості діагностики дитячих страхів за допомогою малюнків.

Завдання:

1. Провести теоретичний аналіз проблеми особливостей діагностики дитячих малюнків

2. Спланувати дослідження дитячих страхів за допомогою малюнкових технік.

3. Проаналізувати ефективність використання малюнкових технік при діагностиці дитячих страхів.

Методи вивчення. Теоретичні: аналіз психолого-педагогічної літератури, обрання методів дослідження. Практичні: методика «Моя сім’я», «Мої страхи».

Організація та проведення дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилась на базі дошкільного навчального закладу № 5 м. Києва, в якій брало участь 10 дітей 6 року життя.  

Додаток Д

ВИСНОВКИ ДО КУРСОВОЇ РОБОТИ 

ВИСНОВКИ

1. Емоційний розвиток дитини – це багатство її почуттів, їх різноманітність. Діти радіють, плачуть, відчувають страх, печаль, тривогу. Однак у різних дітей різна глибина і інтенсивність емоцій. Ці характеристики залежать від фізіологічних, психологічних і соціальних факторів.

При проведенні теоретичного аналізу ми зробили наступні висновки:

1) Страх відіграє важливу роль у житті дитини, з одного боку, він може вберегти від необдуманих і ризикованих вчинків. З іншого – позитивні і стійкі страхи перешкоджають розвитку особистості дитини, сковують творчу енергію, сприяють формуванню невпевненості і підвищеної тривожності.

2) Страхи неминуче супроводжують розвиток дитини і поява різних емоційних порушень, психологічних проблем пов'язано з рядом несприятливих подій, що відбулися в дитинстві.

3) Профілактика страхів полягає, перш за все, у вихованні таких якостей, як оптимізм, впевненість у собі, самостійність. Дитина повинна знати те, що йому належить знати за віком, про реальні небезпеки і загрози, і ставитися до цього адекватно. Існуючі способи зниження і контролю страху грунтуються, перш за все, на теорії навчання.

4) Малювання використовують у діагностичних цілях. Малюючи, дитина дає вихід своїм почуттям і переживань, бажань і мрій, перебудовує свої відносини в різних ситуаціях і безболісно стикається з деякими страшними, неприємними і травмуючими образами.

5) Важливість активної діагностичної роботи з дитячими страхами обумовлена тим, що сам по собі страх здатний надавати патогенний вплив на розвиток різних сфер особистості дитини.

2. Для нашого дослідження ми обрали і використали такі методики «Моя сім’я» та «Мої страхи». У дослідженні прийняло участь троє дітей однієї вікової групи, дві дівчинки і два хлопчики. Дослідження проводилося в домашніх умовах. Дослідження складалося з чотирьох етапів:1) Аналіз наукових джерел та підбір методів дослідження. 2) Проведення дослідження, застосування методик. 3) Аналіз результатів дослідження та проведення аналізу використаних методик. 4) Розробка рекомендацій для батьків щодо профілактики виникнення страхів у дітей.

3. Під час проведення дослідження за допомогою обраних методик, ми виявили страхи які непокоять дітей, яка методика є ефективнішою і доцільнішою у використанні. Для таких методик затрачається мінімум ресурсів, вона проста у проведенні. Дитина вільно виражається на папері і малює свої страхи. Загалом проективна методика є досить ефективною у діагностиці дитячих страхів, кількість плюсів переважає над мінусами. Психологи сходяться в думці, що такі методики є дуже корисними у використанні.

4. Були розроблені рекомендації для батьків щодо профілактики виникнення страхів у дітей. Головною порадою є виділення кожного дня часу для повноцінного, довірливого спілкування з дитиною. Слід зауважити, що частіше бояться діти, яким бракує позитивного спілкування з батьками: їм мало читають, не граються з ними, їх рідко голублять, а натомість часто вдаються до повчань та погроз, надто раціонально підходять до емоційного життя дитини.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!