Методичні рекомендації щодо підготовки консультаційного проекту

Укладач:

канд. екон. наук, проф. Соболь С.М.

1. Консультаційний проект (КП), його мета і завдання

Навчальним планом програми підготовки магістрів зі спеціальності «Менеджмент організацій" передбачена розробка КП, захист якого є засобом перевірки рівня надбаних студентами в процесі навчання знань та ступеню професійної придатності до практичної роботи у сфері управління організацією.

Написання і захист КП має на меті:

- розширення та поглиблення теоретичних знань за темою КП;

- розвиток навичок та вмінь інформаційно-аналітичної, проектно-дослідницької, діагностичної, інноваційної та консультаційної діяльності для вирішення прикладних проблем управління організацією;

- адаптацію теоретичних моделей і сучасного передового досвіду управління організацією до умов діяльності конкретного підприємства.

У широкому розумінні КП — це докладно обґрунтована та належним чином оформлена прикладна, практично значуща пропозиція (або сукупність взаємопов’язаних пропозицій), яка переслідує певну мету стосовно змін у діяльності конкретного підприємства. Характерною рисою будь-якого проекту, в тому числі і консультаційного, є його практична спрямованість. Це означає, що головне завдання полягає у розробці та детальному обґрунтуванні суто прикладних пропозицій щодо удосконалення управлінської діяльності конкретних суб’єктів господарювання. Отже і головними критеріями оцінки консультаційних проектів є їхня практична значущість та ступінь детальності опрацьованих пропозицій. Спрямованість консультаційних проектів визначається масштабом та характером реальних проблем конкретного підприємства, для розв’язання яких власне і розробляється проект. Тематика консультаційних проектів охоплює надзвичайно широкий діапазон управлінських ситуацій і проблем. Ціла низка проблем, що можуть бути обраними для розв’язання в консультаційному проекті, передбачає опрацювання не тільки загальноуправлінських, а і функціональних та міжфункціональних аспектів діяльності підприємства. До таких проблем можна віднести:

- формування або вдосконалення системи управління конкурентоспроможністю продукції;

- формування або вдосконалення системи управління конкурентоспроможністю підприємства;

- формування або вдосконалення системи управління якістю;

- формування або вдосконалення системи управління продуктивністю;

- формування або вдосконалення системи управління витратами тощо.

Можливою є розробка проектів, що спрямовані на розв’язання певної проблеми стратегічного характеру, наприклад:

- формування нової загальнокорпоративної стратегії;

- формування нової ділової політики та бізнес-стратегії підприємства;

- вдосконалення системи управління конкурентними перевагами підприємства;

- вдосконалення управління відносинами підприємства з середовищем функціонування тощо.

Розробка навчального КП здійснюється на підставі проектної моделі консультування, яка не передбачає участі студентів-консультантів у процесі впровадження підготовлених рекомендацій. Управлінське консультування у цьому випадку зводиться до ґрунтовного діагнозу проблеми, розробки рекомендацій щодо її розв’язання, надання експертної допомоги керівництву підприємства та розповсюдження сучасних наукових досягнень і передового досвіду за темою проекту. При цьому консультанти повинні не лише довести що, чому і як потрібно виправити або удосконалити, але і показати, як впливатиме реалізація їх пропозицій на всі сфери діяльності підприємства. Результати такого дослідження слугують джерелом знань, які керівники підприємства використовують у своїй роботі. Крім того, менеджери підприємства можуть тлумачити висновки та результати КП по іншому і далі їх розвивати за напрямками, які вони вважають доцільними.

2. Організація виконання КП

Робота над консультаційним проектом відбувається в період проходження виробничої та переддипломної практики. За регламентом виконання проекту здійснюється у два етапи.

Перший етап полягає у виявленні та формулюванні управлінських проблем на підприємстві, яке є об’єктом дослідження.

На першому етапі необхідно виконати такі роботи:

1)  визначити напрямок досліджень, актуальним для підприємства;

2)  сформулювати та затвердити тему і план КП;

3)  провести діагностику поточного стану об’єкту дослідження;

4)  визначити можливі шляхи розв'язання проблем.

Другий етап присвячений формуванню та обґрунтуванню пропозицій щодо вирішення визначених проблем.

На другому етапі необхідно виконати такі роботи:

1)  розробити комплекс пропозицій, які спрямовані на вирішення виявлених проблем;

2)  опрацювати проект реалізації розроблених пропозицій, тобто здійснити їх організаційне, технічне та економічне обґрунтування;

3)  оформити результати дослідження;

4)  підготуватися до публічного захисту і захистити роботу.

Тему КП студенти обирають, враховуючи:

- ступінь зацікавленості конкретного підприємства у розв’язанні саме цієї проблеми;

- реальні можливості формування інформаційного поля КП;

- наявність власних напрацювань з відповідної проблеми.

За своєю цільовою орієнтацією КП може бути спрямованим на вирішення задач:

- виправлення ситуації;

- удосконалення ситуації;

- створення нової ситуації.

Тема КП має бути сформульованою стисло, відповідати сутності вирішуваної проблеми та вказувати на мету дослідження.

Сформулювавши тему КП, студенти:

- визначають мету і задачі проекту;

- визначають основні етапи та методи опрацювання проекту.

Керівник КП від вищого навчального закладу зобов’язаний:

- регулярно консультувати студентів з питань виконання КП;

- контролювати виконання етапів КП;

- інформувати керівника магістерської програми про хід написання КП;

- оцінити якість виконання та представити розгорнутий відзив на опрацьований КП;

- вносити пропозиції щодо удосконалення організації виконання та змісту консультаційної роботи студентів;

- брати участь у захисті КП.

Універсальних рецептів щодо послідовності виконання КП не існує. У спеціальній літературі можна знайти різні підходи до структуризації стадій, етапів та процедур процесу консультування. Різні класифікації не суперечать одна одній, а відрізняються лише глибиною деталізації. У процесі розробки КП рекомендується орієнтуватись на модель, наведену на рис. 1.

Рис. 1. Модель процесу виконання КП

Такий порядок допомагає консультантові бути систематичним і методичним, переходити від одного етапу до другого за логікою речей. Проте не варто зосереджуватися на ньому, як на жорсткому алгоритмі. Краще розцінювати його як загальну схему створення остаточного продукту. В реальності під час виконання проекту консультант, як правило, “перестрибує” з одного етапу на інший, повертається до попередніх, повторює їх. Так, на початковій стадії, збираючи інформацію для аналізу, він не матиме повного списку літератури: одне джерело вестиме його до іншого. Спочатку досить важко визначити реалістичні цілі, доки консультант не знайде можливі альтернативні рішення. Нові ідеї виникатимуть щойно після того, як він зважить усі “за” і “проти” тих, які виробив спочатку. Оцінювання альтернативних рішень допомагатиме йому краще зрозуміти проблему.

Розробка КП починається з проведення експрес-аналізу, який дозволяє отримати загальне уявлення про стан справ на підприємстві та можливих сферах консультування. Такий аналіз обмежується швидким збиранням та узагальненням суттєвої інформації, яка необхідна для правильного усвідомлення проблеми. В процесі експрес-аналізу спершу слід з¢ясувати, як підприємство розвивалося у попередні два-три роки. Аналіз зростання проводять за такими напрямками:

- збут (динаміка кількості замовлень і обсягів продажу);

- результати господарської діяльності (динаміка обсягів прибутку та показників ліквідності й рентабельності);

- динаміка основних засобів, оборотних коштів і фондів заробітної плати.

Оцінити стан підприємства неможливо лише на основі вартісного аналізу. Тому на другому етапі експрес-аналізу рекомендується дослідити такі внутрішні та зовнішні фактори, що визначають успіхи в діяльності підприємств.

1. Внутрішньовиробничі фактори:

- структура підприємства (розміри, дата створення, організаційно-правова форма, місце розташування, кількість зайнятих);

- управління підприємствами (кваліфікація управлінського персоналу, інформаційна система управління, система управлінського контролю);

- постачання (джерела постачання, заготівельні ціни, умови і схеми оплати, обсяги закупівель);

- виробництво (завантаження виробничих потужностей, основні технологічні операції, основне технологічне устаткування, система технічного обслуговування устаткування);

- збут (номенклатура продукції, інновації у сфері продукції, структура замовлень, ціноутворення, канали збуту, сервіс);

- персонал (плинність кадрів, вікова структура, кваліфікація персоналу).

2. Зовнішні фактори:

- споживачі (динаміка попиту, структура споживачів, наявність рекламації);

 постачальники (основні постачальники, ціновий тиск, обмеження щодо постачання);

- конкуренти (основні конкуренти, їх позиція на ринку, використовувані типи стратегії);

- держава (економічна політика у даній сфері бізнесу, структурна політика, податкова політика, інші засоби регламентації та контролю).

За результатами експрес-аналізу який проводиться у контакті з представниками підприємств визначають “вузькі місця” (відхилення, нелогічні процеси, надмірні витрати тощо) в діяльності підприємства і вибирають з-поміж них такі, які у подальшому стануть предметом КП. Після цього готують стислий опис ідеї проекту, яка спрямована на вирішення найважливіших для підприємства задач з урахуванням пріоритетів його подальшого розвитку. На підставі цього визначають проблему (або кілька проблем), для вирішення якої і опрацьовують КП.

Сутність етапу попереднього діагнозу полягає у розпізнаванні проблеми, тобто у визначенні її походження, властивостей, змісту, а також у побудові моделі проблеми. Мета попереднього діагнозу – не запропонувати заходи для вирішення проблеми, а визначити та сформулювати завдання для КП. Зазвичай проблеми визначають з огляду на негативні результати діяльності підприємства або симптоми, а не з огляду на причини цих проблем. Перед консультантом стоїть завдання вивчити симптоми і пояснити, чому вони виникли. Досліджуючи природу симптомів, належить з’ясувати, які чинники їх зумовлюють. Для цього потрібно систематизувати інформацію та охарактеризувати симптоми в кількісному вимірі. При консультуванні під проблемою розуміють не лише поточну негативну ситуацію, але і будь-яку тенденцію, яка здатна спричинити погіршення у майбутньому (тобто стати джерелом кризової ситуації), і тому вимагає відповідних заходів у сучасний момент. Наступним кроком є з’ясування причинних зв’язків між ознаками проблеми та чинниками, на які спроможне впливати керівництво підприємства. Іншими словами, необхідно змоделювати проблему.

Опанування проблеми дозволяє визначити мету КП. При цьому слід зауважити, що досить часто підприємства не мають чітко визначених цілей щодо розв'язання конкретних проблем. Проведений на попередньому етапі діагноз проблеми покликаний допомогти консультантові у співпраці з працівниками підприємства з’ясувати, якою має бути мета КП. У процесі визначення мети належить проводити чітку межу між цілями та стратегіями. Потрібно уникати визначення мети як стратегії.

Сформульована у загальній формі мета КП далі має бути конкретизована у сукупності взаємопов’язаних задач, спрямованих на її досягнення. Рух до кінцевого результату зводиться до послідовного вирішення окремих задач.

На цьому етапі також потрібно визначити критерії, на закладі яких будуть порівнюватись альтернативні варіанти. Критерій визначає принциповий підхід до порівняння альтернатив, вказує на головну ознаку, за якою оцінюють альтернативи. Показник – це той вимірювач, який використовують для кількісного визначення ступеня пріоритетності альтернатив. Складність, комплексний характер сучасної підприємницької діяльності не дозволяє врахувати всі фактори, умови і характеристики проекту в чітко формалізованому вигляді. Це обумовлює необхідність використання в процесі оцінки альтернативних варіантів кількох критеріїв. Застосування більш ніж одного критерію ставить перед консультантом задачу ранжирувати критерії за ступенем важливості.

Обираючи критерії, важливо пам’ятати таке:

- набір критеріїв має охопити всі значущі аспекти поставленої проблеми;

- кількісні показники є найбільш бажаними, але замість кількісних критеріїв, які не можуть сприяти адекватній оцінці, краще обрати якісні критерії, які повністю відповідають меті. До використання якісних критеріїв консультанта може спонукати також обмеженість часу, інформації чи ресурсів;

- критерії мають забезпечувати щонайповнішу оцінку наслідків реалізації альтернатив.

На етапі визначення методології дослідження необхідно обрати та обґрунтувати адекватні до предмету дослідження підходи та методи дослідження. У практиці консультування широко використовують такі методи, як:

- методи збирання інформації: опитування, інтерв’ю, анкетування, експертні оцінки, соціо-психометричні спостереження групової роботи, тестування тощо;

- методи обробки інформації: класифікація даних, порівняння, аналіз взаємовпливу, кореляційний, регресійний, факторний аналіз тощо;

- методи визначення проблем: дерево цілей, “мозковий штурм”, “творча конфронтація”, граф проблем, методи оцінки пріоритетів проблем тощо;

- методи розробки і оцінки рішень: методи опрацювання альтернативних рішень, методи вибору альтернативних рішень, методи оцінки якості прийнятих рішень.

Студенти повинні критично оцінити відомі їм підходи, методи, прийоми, на основі чого визначити ті, які прийнятні для обраного дослідження. На початку стадії розробки комплексу пропозицій вивчається спеціальна література, яка присвячена обраному напрямку дослідження. На основі цього окреслюються в описовій та схематичній формах групи проблем, які потребують розв'язання. Потім консультант збирає необхідну інформацію, визначає місце даної проблеми в системі вже накопичених знань, проводить ретельний аналіз фактичного стану проблеми на підприємстві, результати якого слугують підставою для розробки альтернативних варіантів розв’язку проблеми. На завершальному етапі цієї стадії здійснюють оцінку альтернатив на закладі раніше визначених критеріїв і опрацьовують рекомендації щодо їх практичної реалізації.

Для формування інформаційного поля КП використовують чисельні і різноманітні джерела. Важливими вимогами до них є достовірність, повнота і актуальність відомостей, що вони містять. За природою свого походження інформацію для виконання КП можна класифікувати так:

1) особиста (неформалізована) інформація (збирається особисто в процесі ділових контактів, переговорів і зустрічей із співробітниками підприємства, представниками конкуруючих фірм, органів влади, партнерів, споживачів, постачальників тощо);

2) інформація, оприлюднена самим підприємством у своїх статистичних і фінансових звітах, проспектах, інформаційно-рекламних матеріалах, каталогах тощо. Найповнішу інформацію містять річні звіти про діяльність підприємства;

3) нормативно-правова, нормативно-технічна, статистична, довідкова інформація, отримана із спеціальної літератури;

4) інформація, отримана шляхом проведення спеціального дослідження за проблематикою КП.

Наступним кроком стадії розробки проекту є виявлення і критичний аналіз існуючих ідей і пропозицій щодо вирішення проблем проекту. За результатами опрацювання літературних джерел визначають можливі напрямки вирішення проблеми проекту та подають їх порівняльну характеристику.

Аналіз фактичного стану досліджуваної проблеми у кожному конкретному випадку має специфічну структуру і здійснюється з урахуванням особливостей проекту, наявності необхідної інформації та інших факторів.

Розробка альтернативних варіантів розв’язку проблеми є творчим процесом, який ґрунтується на узагальненні спеціальної літератури або є предметом уяви консультанта. В процесі опрацювання альтернатив необхідно, щоб:

- альтернативи були взаємовиключними (альтернативи не є взаємовиключними у тому разі, якщо можна поєднати всі складові альтернативи А та альтернативи Б й отримати альтернативу В);

- альтернативи відповідали доступним ресурсам (якщо консультант вважає, що існує потреба у впровадженні альтернативи, а замовник не має для цього ресурсів, то необхідно запропонувати послідовність процесів, до яких замовник має вдатися, аби отримати додаткові ресурси).

Опрацьовані альтернативи у подальшому оцінюються на підставі раніше сформульованих критеріїв з обов’язковим порівнянням можливих наслідків їх реалізації. Не треба намагатися при цьому знайти панівну чи досконалу стратегію. Задача консультанта полягає у визначенні спектра перспективних альтернатив, з яких замовник у подальшому і робить остаточний вибір. За результатами оцінки з-поміж загального масиву альтернатив вибирають декілька варіантів рішення проблеми проекту (оптимальна кількість дорівнює 2—3).

Останнім етапом стадії розробки проекту є вироблення рекомендацій. При цьому:

- рекомендації мають логічно випливати з оцінки альтернатив;

- по кожній з рекомендацій належить стисло підсумувати її переваги та недоліки;

- підготувати чіткі інструкції щодо спеціальних дій, які замовник має виконати, аби забезпечити впровадження рекомендацій.

У процесі розробки рекомендацій консультант має чітко сформулювати відповіді на три ключових запитання:

- що конкретно треба зробити підприємству?

- чому підприємство мусить це зробити?

- як підприємство має це зробити?

Остаточне рішення щодо впровадження опрацьованих у консультаційному проекті рекомендацій приймає керівництво підприємства, яке враховує фактори і характеристики, наведені у розрахунках. Тому ретельна оцінка результатів розробки КП являє собою самостійний етап його виконання.

Така оцінка допомагає зважити всі аспекти проекту перед прийняттям рішення про його реалізацію та збагнути наслідки певного курсу дій. При цьому консультант має оцінити невизначеність та ризики, пов’язані з проектом, визначити чинники, від яких залежатиме ефективна реалізація проекту. Отже на цій стадії проводиться докладне вивчення і оцінка:

- економічної ефективності здійснення проекту;

- факторів невизначеності і ризиків, що пов'язані з впровадженням рекомендацій та наслідками їх реалізації.

Прийняття рішення щодо впровадження рекомендацій неможливе без аналізу ефективності реалізації проекту. Під ефективністю КП розуміють співставлення очікуваних (передбачуваних) результатів (ефектів) та витрат, пов’язаних з їх досягненням. Залежно від характеру результатів конкретного КП (економічний, соціально-економічний, екологічний тощо) може виникнути потреба у розробці “індивідуальної” для даного проекту системи критеріїв і показників ефективності. Проте більшість консультаційних проектів носить ординарний характер та переслідує отримання переважно економічних і комерційних результатів. Оцінка реальності досягнення необхідного (бажаного) рівня саме таких результатів і є основним завданням формальних (або неформальних) процедур оцінки вкладання коштів у реалізацію проекту.

Коректність та об’єктивність оцінки економічної ефективності проекту значною мірою залежить від використання відповідних методів такої оцінки. Критеріями комерційної привабливості проекту при цьому є фінансова стійкість проекту та ефективність інвестицій. За цими критеріями проводять оцінку ефективності проекту.

Для оцінки економічної ефективності КП на практиці застосовують кілька методів і показників, які можна об’єднати в дві групи:

1) традиційні (прості) методи оцінки інвестицій:

- методи розрахунку періоду окупності інвестицій (англ. Payback Period, PP);

- метод розрахунку бухгалтерської рентабельності (англ. Return on Investment, ROI);

2) методи, що грунтуються на застосуванні концепції дисконтування:

- метод розрахунку чистої поточної вартості (англ. Net Present Value, NPV);

- метод розрахунку індексу доходності (англ. Profitability Index, PI);

- метод розрахунку внутрішньої норми доходності (англ. Internal Rate of Return, IRR).

Всі ці показники характеризують ефективність проекту з різних боків. Тому в процесі оцінки їх слід використовувати комплексно. Рекомендується також доповнити економічну оцінку КП розрахунками точки беззбитковості (англ. Break-Even Point, BEP).

Ефективність реалізації запропонованих у процесі виконання КП рекомендацій залежить від багатьох факторів, найсуттєвішим з яких є фактор ризику. Ризик є об’єктивним явищем, природа якого обумовлена невизначеністю подій майбутнього. Існування невизначеності не звільняє консультанта від необхідності зробити аналітичні висновки. Натомість консультант має навести аргументи і “за” і “проти” певного рішення, оцінити ризики, а відтак сформулювати свої висновки, вказуючи на можливі слабкі сторони запропонованих рекомендацій. Аналіз ризиків і невизначеності поділяється на два взаємодоповнюючих види: якісний і кількісний. Завдання якісного аналізу ризиків – ідентифікувати основні потенційні ризики, а кількісного – визначити розміри окремих ризиків і ризику проекту в цілому.

Якісний аналіз ризиків у процесі оцінки КП проводять, використовуючи аналіз доречності витрат, метод аналогії, неформалізовані методи. Для кількісної оцінки ризиків КП рекомендують використовувати: аналіз чутливості; аналіз сценаріїв; метод імітаційного моделювання Монте-Карло. Після оцінки ідентифікованих ризиків КП слід сформулювати пропозиції щодо можливих доцільних методів їх зменшення. Для оцінки економічної ефективності проекту та ризиків, пов’язаних з його реалізацією, можна використовувати розроблені прикладні програмні продукти типу “Альт-Інвест”, “Project Expert”, ”Pro-Invest Consulting”, а також опрацьовані в ЮНІДО пакети “СOMFAR”та “PROPSPIN”. Використання зазначених пакетів значно прискорює процедуру оцінки, дозволяє аналізувати ефекти від зміни окремих параметрів проекту, допомагає оцінювати декілька варіантів проекту, які ґрунтуються на різних припущеннях (песимістичному, оптимістичному, реалістичному) щодо перспектив реалізації проекту.

3. Структура КП та методика його обґрунтування

КП повинен містити: титульний аркуш (додаток Б); відзив наукового керівника; рецензію на КП; зміст;  резюме; основну частину; список використаних джерел; додатки.

Зміст. Зміст подають на початку КП. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів і підрозділів. Назви окремих розділів не мають співпадати з назвою (темою) КП. Бажано, аби зміст розміщувався на одній сторінці.

Резюме. Резюме має містити короткий (на 1—2 стор.) і чіткий виклад найважливіших, найбільш значущих елементів КП та основних рекомендацій.

Основна частина. Основна частина КП, як правило, поділяється на кілька розділів. В структурі основної частини рекомендується виділяти такі розділи: основні положення проекту; обґрунтування проекту; оцінка проекту.

У розділі “Основні положення проекту” слід: подати стислу характеристику підприємства; описати проблемну ситуацію та побудувати модель проблеми, яка є предметом КП; чітко сформулювати мету КП та підпорядковані до неї задачі; визначити та обґрунтувати критерії та показники для оцінки альтернативних варіантів; охарактеризувати методику проведення дослідження, включаючи послідовність окремих етапів процесу консультування.

“Обґрунтування проекту” є ключовим розділом КП, в якому з вичерпною повнотою викладаються результати досліджень за темою проекту. Зміст цього розділу залежить від особливостей конкретного проекту, проте в його межах, як правило, виділяють такі підрозділи:

- у першому – наводять результати діагнозу проблеми: представляють зібрані, відповідним чином систематизовані дані; проводять їх аналіз для виявлення взаємозв’язків, співвідношень, тенденцій тощо; визначають вплив різних чинників на досліджувані процеси; встановлюють причини виникнення проблеми;

- у другому – описують конкретні шляхи вирішення проблем, які були встановлені на попередніх етапах виконання КП. Тут, зокрема, необхідно: охарактеризувати процес розробки та розкрити зміст всіх опрацьованих альтернатив вирішення проблем; викласти процедуру та навести результати їх оцінки.

У розділі “Оцінка проекту” потрібно довести реалістичність та економічну доцільність запропонованих у консультаційному проекті рекомендацій з урахуванням ризиків його реалізації. Тут, зокрема, представляють розрахунки економічної ефективності проекту різними методами (розрахунки періоду окупності інвестицій, бухгалтерської рентабельності, чистої поточної вартості, індексу доходності, внутрішньої норми доходності, точки беззбитковості). КП має також містити стислий аналіз розрахованих показників і обґрунтовані висновки стосовно ефективності реалізації проекту.

Далі необхідно послідовно викласти результати якісного і кількісного аналізу ризиків реалізації КП.

За результатами якісного аналізу визначають і описують фактори ризику, умови, за яких вони виникають, встановлюють потенційні зони ризику і після цього ідентифікують всі можливі ризики. У другому підрозділі також необхідно обґрунтувати вибір того або іншого методу кількісного аналізу ризиків (аналіз чутливості, аналіз сценаріїв, імітаційне моделювання тощо), навести розрахунки та охарактеризувати імовірні розміри окремих ризиків, сформулювати висновки про “слабкі сторони" проекту і пропозиції щодо методів зменшення ризиків.

Список використаних джерел – це перелік всіх джерел первинної, статистичної, довідкової, методичної, спеціальної та іншої інформації на які є посилання в тексті КП. Такий список має проінформувати, звідки конкретно отримана інформація, на закладі якої опрацьований КП. Докладніше про порядок укладання списку літератури – у наступному розділі цього посібника.

Додатки. Всю первинну інформацію, що представлена у текстовій, табличній або графічній формі, проміжні математичні доведення, інші відомості, що корисні лише для детального вивчення і які консультант вважає доречним включити у проект, виносять у додатки. Додатки корисні тим, що допомагають витягнути з тексту КП всі детальні таблиці, схеми, діаграми, які заважають безперервному читанню тексту і погано вписуються в проект. Докладніше про порядок оформлення додатків – у наступному розділі цих методичних вказівок.

4. Рекомендації щодо оформлення КП

Загальними вимогами щодо оформлення опрацьованого КП є: чіткість побудови, логічна послідовність викладення матеріалу, переконливість аргументації, стислість і точність визначень, яка виключає можливість суб’єктивного і неоднозначного їх тлумачення, доведеність висновків та об’єктивність рекомендацій.

Завершений КП комплектується у такій послідовності : титульний аркуш; відзив наукового керівника; зовнішня рецензія; зміст; резюме; основна частина; список використаних джерел; додатки. Обсяг КП повинен становити 40—50 сторінок машинописного тексту (без додатків).

Текст основної частини КП поділяють на розділи та підрозділи. Решта вимог щодо оформлення КП тотожні вимогам, що висуваються до оформлення магістерських дипломних робіт.

5. Підготовка до захисту та захист КП

Завершений КП за тиждень до закінчення періоду, відведеного на його підготовку, подається науковому керівникові для перевірки і підготовки відзиву. Відзив наукового керівника має містити об’єктивну оцінку основних положень та результатів КП. Увага при цьому звертається на:

- ступінь повноти та глибини розробки проблеми проекту;

- новизну, оригінальність ідей, методів, підходів і пропозицій щодо вирішення задач проекту;

- коректність у використанні відповідних методів дослідження;

- практичну значущість та ступінь обґрунтування сформульованих у проекті пропозицій і рекомендацій;

- дотримання встановлених вимог до структури та змісту проекту.

У заключній частині відзиву науковий керівник вказує на недоліки проекту (у розкритті методичних і практичних аспектів, в оформленні роботи, стилі викладання матеріалу тощо) і робить загальний висновок щодо можливості його допущення до захисту (або наводить причини, через які проект не може бути допущений до захисту).

Зовнішнім рецензентом має бути фахівець підприємства, на матеріалах якого виконувався даний КП. У зовнішній рецензії визначаються: актуальність проекту для даного підприємства, відповідність змісту проекту обраній темі, повнота та глибина вирішення поставлених у проекті задач, достовірність та точність використаної в проекті первинної інформації, наявність оригінальних матеріалів, власних спостережень, реалістичність та практична цінність розроблених пропозицій, ступінь обґрунтування рекомендацій. Наприкінці рецензії ставиться загальна оцінка роботи – “відмінно”, “добре”, “задовільно”. Рецензія на КП, підписана рецензентом і завірена печаткою підприємства, оформлюється не пізніше ніж за тиждень до захисту.

Захист консультаційних проектів здійснюється на відкритому засіданні комісії, склад якої, як і термін захисту визначається керівництвом кафедри менеджменту.

До захисту проекту кожен студент готує доповідь та ілюстраційний матеріал у вигляді таблиць, рисунків, схем, які демонструють результати проведених досліджень, основні висновки та пропозиції, що містить КП. Рекомендована тривалість доповіді – не більше 10 хвилин. У доповіді слід розкрити актуальність обраної теми, охарактеризувати предмет, об’єкт, мету і завдання проекту, чітко викласти основні результати дослідження, сутність запропонованих рекомендацій та механізмів їх реалізації.

Захист КП починається з доповіді. Після чого автор відповідає на запитання членів комісії та присутніх на захисті. Далі зачитуються відзив наукового керівника і зовнішня рецензія. Наприкінці захисту студенту надається слово для відповіді на зауваження керівника і рецензента КП.

Після обговорення підсумків захисту на закритому засіданні комісії виноситься і оголошується її рішення. Повторний захист КП з метою підвищення оцінки не дозволяється.

6. Критерії оцінювання консультаційного проекту

Критерії оцінювання консультаційних проектів студентів програми підготовки магістрів зі спеціальності “Менеджмент організацій“, що використовується комісією із захисту, розроблені кафедрою менеджменту і наведені у додатку В. Комісія із захисту консультаційних проектів може прийняти до уваги оцінку наукового керівника, відображену у його відзиві, та експертну оцінку зовнішнього рецензента.

Для оцінювання КП застосовується 100-балова шкала. Отримана студентом підсумкова оцінка у балах одночасно фіксується у протоколі засідання комісії за 4-баловою шкалою (“відмінно”, “добре”, “задовільно” чи “незадовільно”), а також літерами за шкалою ECTS.

Переведення сумарної оцінки у 4-балову та шкалу ECTS здійснюється за такими критеріями:

 

7. Рекомендована література

1. Беренс В., Хавранек П.М. Руководство по оценке эффективности инвестиций: Пер. с англ. – 2-е изд. перераб. и доп. – М.: Интерэксперт, ИНФРА-М, 1995.

2. Бирман Г. Шмидт С. Экономический анализ инвестиционных проектов. Пер. с англ. под ред. Л. Белых. — М.: Банки и биржи, 1997.

3. Колтынюк Б.А. Инвестиционные проекты: Конспект лекций. — СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 1999. — 172 с.

4. Макхем К. Управленческий консалтинг: Пер. с англ. – М.: Дело и сервис, 1999. — 288 с.

5. Мир управления проектами / Под ред. Х. Решке, Х. Шелле: Пер. с англ. — М.: Аланс, 1993. – 180 с.

6. Руководство по консультированию промышленных предприятий в странах Восточной Европы / Шиманский-Гайер Г. и др. — М.: ГУ ВШЭ, 1999. — 416 с.

7. Савчук В.П., Прилипко С.И., Величко Е.Г. Анализ и разработка инвестиционных проектов: Учеб. пособие. — К.: Абсолют В, Эльга, 1999. — 304 с.

8. Шапиро В.Д. и др. Управление проектами. — СПб.: Два-Три, 1996.

Додаток А

Рекомендації щодо розробки завдання на виконання КП

Завдання на виконання КП опрацьовують для того, аби сформулювати власне бачення проблеми, окреслити очікувані результати її розв’язання та визначити ключові положення КП.

У структурі завдання на виконання КП слід виділити такі розділи.

1. Стисла характеристика організації-замовника КП (найменування фірми, її адреса, юридичний статус, організаційна форма, основні види діяльності, основні ринки, основні конкуренти, основні постачальники, ключові проблеми, у вирішенні яких зацікавлена організація).

2. Учасники проекту (студенти-виконавці, студент-керуючий проектом із складу групи, представник організації-замовника, науковий керівник проекту від університету).

3. Обґрунтування необхідності, мета і задачі проекту (чому виникла необхідність розробки даного КП, чого, власне, потрібно досягти в результаті виконання проекту, які основні взаємопов’язані задачі необхідно вирішити для досягнення поставленої мети, чому вирішення саме таких задач є пріоритетним для даної організації).

4. Основні етапи та методи опрацювання проекту (які види діяльності мають бути реалізовані консультантами для досягнення поставлених цілей і вирішення задач проекту).Цей розділ завдання слід оформити у вигляді таблиці.

Таблиця

Основні етапи та методи виконання КП

Етапи	Зміст етапу	Методи, інструменти, дії	Термін виконання
1. Діагностика (визначення поточного стану справ)
2. Проектування (розробка альтернативних варіантів)
3. Розробка рекомендацій та пропозицій
4. Оцінка фінансово-економічної ефективності проекту та ризиків

5. Розподіл обов’язків поміж студентами-виконавцями проекту (хто конкретно несе відповідальність за розробку окремих складових КП).

6. Завдання на виконання КП підписують всі його учасники: студент-керуючий проектом, студенти-виконавці, науковий керівник проекту. 

Додаток Б

Зразок оформлення титульного аркуша КП 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

 

Факультет економіки і управління 

Кафедра менеджменту

 

Магістерська програма

“Менеджмент малого бізнесу”

 

Консультаційний проект 

________________________________________________

(назва проекту) 

________________________________________________

(об’єкт дослідження)

 

виконаний студентом ___________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові)

 

Науковий керівник 

__________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, звання)

Керівник магістерської програми

__________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, звання)

 

Київ КНЕУ 200 _ 

Додаток B

Критерії оцінювання КП

До захисту не допускаються проекти, які:

1) за своїм змістом не відповідають задекларованій темі;

2) не містять аналізу внутрішнього середовища підприємства;

3) не містять аналізу зовнішнього середовища підприємства;

4) не містять економічного обґрунтування пропозицій.

Оцінювання якості виконаного проекту

Критерії оцінювання	Рівень дотримання критерію	Оцінка, балів
1. Повнота аналізу внутрішнього середовища підприємства	- досліджена динаміка загальних параметрів діяльності підприємства	5
	- проаналізовані показники, що комплексно характеризують результати роботи підприємства	5
	- проаналізований рівень розвитку та стан управлінської підсистеми підприємства	5
	- проведена діагностика проблеми, на розв’язання якої спрямований проект	5
	- визначені та доведені сильні та слабкі сторони підприємства	5
2. Повнота аналізу зовнішнього середовища підприємства	- проаналізовані загальні відомості про зовнішнє середовище підприємства	5
	- досліджені тенденції розвитку та сучасний стан зовнішнього середовища підприємства	5
	- визначені та доведені загрози та можливості зовнішнього середовища підприємства	5
	- обґрунтовані перспективи розвитку сфери бізнесу підприємства	5
	- проаналізована законодавча база функціонування підприємства	5
3. Рівень обґрунтування пропозицій	- пропозиції не відповідають темі проекту	0
	- пропозиції слушні та обґрунтовані розрахунками	5
	- надані альтернативні пропозиції та варіативні розрахунки наслідків їх впровадження	5
	- застосований сценарний підхід до обрахування наслідків реалізації альтернатив	5
	- обґрунтовані джерела фінансування реалізації обґрунтованих пропозицій	5
	- оцінений вплив пропозицій на загальні показники роботи підприємства	5
	- визначені ризики та розраховані показники стійкості проекту до їх впливу	5
Новизна, оригінальність методів досліджень	Додатковий критерій оцінювання якості роботи за умови, що загальна сума балів оцінки якості роботи не перевищує 80 балів	+15
Разом (max)		80

 

Оцінювання захисту виконаного проекту

5. Вміння викласти основні результати проекту	- неспроможність чітко та стисло викласти результати проекту	0
	- викладені основні результати проекту	5
	- логіка (акценти) викладення результатів проекту відповідає його темі та спрямуванню	5
6. Повнота та обґрунтованість відповідей на запитання	- студент не спроможний надати відповіді на поставлені запитання	0
	- надані повні відповіді на запитання стосовно аналітичної частини дослідження	5
	- надані обґрунтовані відповіді на запитання щодо конструктивної частини дослідження	5
Разом (max)		20

Методичні рекомендації щодо підготовки та захисту дипломної магістерської роботи 

Укладач:

к. е. н., проф. Соболь С.М.

ВСТУП

Методичні рекомендації з підготовки та захисту дипломної магістерської роботи (ДМР) розроблені на основі ГВСВОУ «Засоби діагностики якості вищої освіти підготовки магістра зі спеціальності 8.03060101 «Менеджмент організацій і адміністрування» (за видами економічної діяльності)» галузі знань 0306 «Менеджмент і адміністрування», затверджений наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 21.05.2012 № 607 та СВО КНЕУ, що містить також Варіативну частину Освітньо-професійної програми підготовки магістра зі спеціальності 8.03060101 «Менеджмент організацій і адміністрування (за видами економічної діяльності)» галузі знань 0306 «Менеджмент і адміністрування» СВО КНЕУ, затверджену Вченою радою КНЕУ від 26.09.2013р. протокол № 2. Цей Стандарт призначений для державної атестації випускників ДВНЗ КНЕУ - магістрів галузі знань 0306 «Менеджмент і адміністрування» зі спеціальності 8.03060101 «Менеджмент організацій і адміністрування (за видами економічної діяльності)». 

1. Дипломна магістерська робота, її мета і завдання

Дипломна магістерська робота (ДМР) є підсумковою кваліфікаційною роботою, яка дає змогу виявити рівень  засвоєння студентом теоретичних знань та практичної підготовки, здатність до самостійної роботи зі спеціальності 8.03060101 «Менеджмент організацій і адміністрування (за видами економічної діяльності)» на первинних посадах відповідно до узагальненого об’єкта діяльності. На підставі захисту ДМР державна екзаменаційна комісія приймає рішення про присвоєння відповідної кваліфікації та видачу диплома.

Мета дипломної магістерської роботи – розв’язання комплексу наукових і прикладних завдань відповідно до узагальненого об’єкта діяльності на основі застосування системи теоретичних знань і практичних навичок для вирішення конкретних завдань щодо вдосконалення управління на підприємствах і в організаціях, ініціювання до впровадження новацій у діяльність підприємств і організацій відповідно до узагальненого об’єкта діяльності магістра зі спеціальності 8.03060101 «Менеджмент організацій і адміністрування (за видами економічної діяльності)».

ДМР є інструментом закріплення та демонстрації сформованих упродовж навчання в університеті професійних компетенцій зі спеціальності «Менеджмент організацій і адміністрування». Це досягається шляхом виконання студентом в процесі підготовки ДМР професійних завдань, притаманних первинним посадам, які займають професіонали. Професійні завдання виконуються на всіх етапах процесу підготовки ДМР шляхом:

- визначення проблеми дослідження у ДМР, її актуальності для конкретної організації, галузі, господарської системи;

- формування студентом мети і завдань дослідження;

- обґрунтування предмета творчого аналізу, який відображає суть досліджуваної проблеми і пов'язує між собою структурно - змістовні складові ДМР;

- вибору методів, моделей та інструментів дослідження та обґрунтування доцільності їх використання;

- підбору інформаційних джерел (законодавчих та нормативних актів, монографічної літератури, періодичних видань, статистичних даних, економічної інформації бази практики, інформації про світовий досвід);

- проведення комплексного аналізу діяльності організації, на матеріалах якої виконується ДМР;

- розроблення та обґрунтування альтернативних проектів заходів, спрямованих на підвищення ефективності діяльності та удосконалення системи управління організацією, яка була обрана об’єктом дослідження;

- визначення ефективності розроблених пропозицій.

Основними завданнями ДМР є:

- вивчення (або поглиблення) та узагальнення теоретико-методичних засад з обраного напряму дослідження;

- проведення всебічної діагностики проблемної ситуації із застосуванням сучасного інструментарію;

- розробка та оцінка альтернативних підходів до вирішення визначених проблемних питань;

- економічне обґрунтування запропонованих рішень;

- визначенння змін в системі управління підприємством, пов’язаних із реалізацією розроблених пропозицій;

- підготовка доповіді та наочних матеріалів, що передають основний зміст роботи та пропозиції автора, з подальшим їх публічним захистом.

Повнота й особливості реалізації цих завдань залежать від напряму дослідження, сфери діяльності підприємства та його специфічних особливостей. 

2. Організаційно-методичне забезпечення підготовки і захисту ДМР

Процедурні вимоги щодо виконання випускної кваліфікаційної роботи, оформлення супровідних документів та захисту в Державній екзаменаційній комісії наведені у «Положенні про підготовку і захист магістерських дипломних робіт» КНЕУ та «Методичних рекомендаціях щодо підготовки та захисту магістерських дипломних робіт студентами освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр» зі спеціальності 8.03060101 «Менеджмент організацій і адміністрування (за видами економічної діяльності)» КНЕУ та містить такі складові:

2.1. Формування тематики ДМР

Випускова кафедра менеджменту формує напрями наукових досліджень, на основі яких визначається тематика дипломних магістерських робіт у поточному навчальному році. Для магістерської програми «Менеджмент малого бізнесу» основні напрями дослідження визначені у межах тематики НДР кафедри на 2011 – 2015 р.р. ««Удосконалення систем управління організаціями у контексті розбудови інноваційної економіки в Україні» (№ Державної реєстрації 0106U007082).

Визначення тематики ДМР спрямовано на розкриття і конкретизацію узагальненого об’єкта спеціальності «Менеджмент організацій і адміністрування» та спеціалізованого об’єкта діяльності за магістерською програмою «Менеджмент малого бізнесу». Основними вимогами при формуванні тематики ДМР є орієнтація на розв’язання проблем управління суб’єктами малого бізнесу, врахування тематики наукових досліджень кафедри менеджменту, замовлення підприємств. Кафедра менеджменту формує і щорічно оновлює напрями наукових досліджень з урахуванням змін, що відбуваються у практичній діяльності та системі управління малими підприємствами. Напрями досліджень кафедри менеджменту, в межах яких пропонується визначати тематику ДМР за програмою «Менеджмент малого бізнесу» наведена у підрозділі 3.3 ІІІ розділу цього навчально-методичного комплексу.

2.2. Наукове керівництво ДМР

Персонально керівництво роботою окремих студентів при написанні ДМР здійснюють призначені наказом ректора наукові керівники. Науковими керівниками ДМР можуть бути як штатні викладачі, так і сумісники, які мають наукові ступені, вчені звання, наукові публікації у галузях знань, що відповідають спрямованості і змісту магістерської програми «Менеджмент малого бізнесу».

Одному керівникові кафедра може доручати керівництво не більш, ніж п’ятьма дипломниками.

Основні обов’язки наукового керівника ДМР:

- консультування студентів з питань вибору теми ДМР, розроблення її плану, добору спеціальної літератури, підготовки окремих розділів, підготовки до захисту;

- видача студентові індивідуального завдання на підготовку дипломної роботи;

- контроль за дотриманням студентом графіка підготовки ДМР;

- контроль якості дипломної роботи;

- інформування кафедри про хід виконання студентами ДМР і випадки недотримання графіка підготовки окремих розділів і роботи в цілому;

- участь в обговоренні кафедрою будь-яких питань у галузі підготовки ДМР і результатів їх захисту;

- участь у роботі кафедральної комісії із захисту консультаційного проекту;

- участь у роботі відкритих засідань державної екзаменаційної комісії, коли захищаються його дипломники.

2.3. Графік виконання ДМР

Орієнтовний графік підготовки та захисту ДМР складається кафедрою менеджменту на основі типового графіку, затвердженого ректором університету, та враховує особливості спеціальності (додаток А). Контроль за дотриманням графіка виконання ДМР покладається на наукового керівника. Кафедра періодично розглядає на своїх засіданнях хід підготовки студентами ДМР за інформацією наукового керівника або матеріалами перевірки керівником магістерської програми.

Згідно з регламентом студент зобов’язаний подати дипломну роботу науковому керівникові на перевірку частинами у встановлені строки. У разі недодержання студентом календарного графіка виконання ДМР керівник магістерської програми за поданням наукового керівника дипломної роботи має право ставити питання про відрахування студента з магістратури як такого, що не виконує навчальний план.

2.4. Попередній розгляд (захист) ДМР

Попередній розгляд ДМР на кафедрі менеджменту проводиться у формі захисту консультаційного проекту (див. підрозділ 4.3 цього навчально-методичного комплексу). Метою захисту консультаційного проекту є оцінка комісією кафедри рівня готовності роботи у відповідності із затвердженими кафедрою критеріями. Така оцінка розглядається перш за все як важлива форма допомоги студенту у доведенні роботи до встановлених вимог. Вона супроводжується конкретними рекомендаціями з доопрацювання ДМР.

Звіт комісії заслуховується на засіданні кафедри і передбачає: оцінку ступеня готовності студентів до захисту дипломних робіт в ДЕК; виявлення типових проблем у ході підготовки ДМР та аналіз причин, що призвели до їх появи; розробку заходів щодо забезпечення успішного завершення написання ДМР та їх захисту в ДЕК. Комісію створює завідувач кафедри у складі 3-4-х викладачів, які мають науковий ступінь та/або вчене звання і досвід керівництва дипломними роботами. Очолює комісію завідувач кафедри або його заступник, чи науковий керівник магістерської програми. Порядок роботи комісії та перелік матеріалів, що подають студенти для розгляду комісією, визначає кафедра.

2.5. Рекомендація ДМР до захисту кафедрою

Розгляд магістерських дипломних робіт на кафедрі є офіційним підведенням підсумків організації навчального процесу на завершальному етапі підготовки магістрів. Він передбачає оцінку усіх складових роботи, виконаної студентами. На цій основі вносяться пропозиції до проекту наказу про допуск або не допуск студентів до захисту ДМР в Державній екзаменаційній комісії та удосконаленню роботи кафедри на зазначеному етапі навчального процесу.

Порядок розгляду передбачає інформування кафедри науковими керівниками дипломних магістерських робіт студентів про відповідність ДМР встановленим вимогам. При розгляді ДМР на засіданні кафедри мають бути враховані висновки комісії, що проводила їх попередній захист. До розгляду на кафедрі подається повністю оформлена ДМР. На підставі рішення кафедри завідувач кафедри (або за його дорученням – керівник магістерської дипломної роботи) підписує рекомендацію про її допуск до захисту. Допуск студента і його ДМР до захисту в ДЕК оформляється у такому порядку:

- випускова кафедра подає в деканат витяг із протоколу засідання кафедри. зі списком студентів, допущених кафедрою до захисту;

- деканат перевіряє, виконання студентами навчального плану у повному обсязі;

- декан факультету готує проект наказу про допуск студентів до захисту ДМР (державної атестації), погоджує його в установленому порядку і подає на підпис ректору університету;

- підписаний ректором і зареєстрований наказ доводиться до відома студентів.

2.6. Зовнішнє рецензування ДМР

Зовнішнє рецензування ДМР проводиться з метою надання ДЕК незалежної експертної оцінки професійних компетенцій студентів, що продемонстровані ними при написанні дипломної роботи. Зовнішніх рецензентів призначає кафедра. Зовнішніми рецензентами ДМР можуть бути: висококваліфіковані працівники відповідних структурних підрозділів підприємства чи організації, де проходить практику (працює) студент; наукові працівники науково-дослідних установ; працівники міністерств і відомств, викладачі з науковими ступенями та вченими званнями інших вищих навчальних закладів ІІІ – ІV рівня акредитації.

Форму зовнішньої рецензії на ДМР наведено у додатку Б.

2.7. Організація захисту ДМР

Оцінювання рівня якості підготовки магістра здійснюють члени Державної екзаменаційної комісії на основі встановлених правил, принципів, критеріїв, системи і шкали оцінювання, які визначено у п.5. Оцінювання рівня якості підготовки ГВСВОУ «Засоби діагностики якості вищої освіти підготовки магістра зі спеціальності 8.03060101 «Менеджмент організацій і адміністрування» (за видами економічної діяльності)» галузі знань 0306 «Менеджмент і адміністрування», затверджений наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 21.05.2012 № 607 та СВО КНЕУ.

Об’єктом оцінювання якості підготовки магістра є сукупність знань, умінь і навичок, набутих компетенцій, відтворених у процесі виконання і захисту дипломної магістерської роботи.

Оцінювання рівня якості підготовки магістра здійснюють члени Державної екзаменаційної комісії на основі принципів: об’єктивності, індивідуальності, комплексності, етичності, диференційованого та компетентнісного підходу з урахуванням набутої системи типових універсальних і спеціальних професійних компетенцій за складовими: адміністрування, керування колективом, стратегічного управління, управління операційними процесами, управління фінансово-економічною, маркетинговою та інноваційною діяльністю, управління логістичними процесами в структурних підрозділах на середньому та вищому рівнях організації; науково-дослідної діяльності.

Порядок захисту ДМР визначений «Положенням про державні екзаменаційні комісії». Склад ДЕК та графік її роботи затверджується наказом ректора університету. На засідання ДЕК завідувач кафедри та декан факультету готують Подання голові державної екзаменаційної комісії щодо захисту дипломних робіт за формою № Н-8 01КНЕУ, розроблене згідно наказу МОН України від 05.06.2013р. № 683.

Захист ДМР відбувається на відкритому засіданні ДЕК. Члени ДЕК та присутні на захисті ставлять випускнику запитання з метою визначення рівня його спеціальної підготовки та ерудиції. Під час захисту ДМР ведеться протокол засідання ДЕК. Окремо відзначається думка членів ДЕК про практичну цінність і рекомендації щодо використання пропозицій студента. Загальний час захисту ДМР не має перевищувати 30 хвилин у середньому на одного студента. Після обговорення підсумків захисту на закритому засіданні ДЕК виноситься її рішення. У разі незгоди між членами ДЕК думка голови є вирішальною. Рішення комісії оголошується її головою в той самий день. Випускники, які одержали під час захисту незадовільні оцінки, відраховуються з університету і отримують академічну довідку. До повторного захисту дипломна робота може бути подана протягом трьох років після закінчення навчання в університеті. Після захисту ДМР передається на зберігання в архів університету.

2.8. Критерії оцінювання дипломної магістерської роботи

Критерії оцінки ДМР є методичним засобом що використовується ДЕК з метою виявлення відповідності професійних компетенцій студента вимогам Освітньо-кваліфікаційна характеристика (ОКХ) підготовки магістра зі спеціальності 8.03060101 «Менеджмент організацій і адміністрування (за видами економічної діяльності)» галузі знань 0306 «Менеджмент і адміністрування» ГСВОУ, затверджену наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 27.11.2012 №1326.

Критерії оцінювання ДМР за магістерською програмою «Менеджмент малого бізнесу» розроблені кафедрою менеджменту і наведені у додатку В. ДЕК може прийняти до уваги оцінку ДМР наукового керівника, відображену у його відзиві, та експертну оцінку зовнішнього рецензента. Для оцінювання ДМР в університеті застосовується 100-балова шкала. Отримана студентом підсумкова оцінка у балах одночасно фіксується у протоколі засідання ДЕК за 4-баловою шкалою (“відмінно”, “добре”, “задовільно” чи “незадовільно”), а також літерами за шкалою ECTS. Переведення сумарної оцінки у 4-балову та шкалу ECTS здійснюється за такими критеріями:

  

3. Етапи виконання ДМР

Виконання ДМР складається з таких основних етапів:

1. визначення напряму дослідження;

2. вибір теми ДМР;

3. складання та затвердження індивідуального завдання на ДМР;

4. затвердження теми ДМР;

5. проведення досліджень, опрацювання та викладення результатів досліджень у тексті ДМР;

6. захист консультаційного проекту (як попередній захист ДМР);

7. доопрацювання, оформлення, зовнішнє рецензування ДМР та допуск до захисту у державній екзаменаційній комісії (ДЕК);

8. захист дипломної магістерської роботи на засіданні ДЕК.

3.1. Визначення напряму дослідження

Визначення напряму дослідження здійснюється шляхом конкретизації узагальненого об’єкта зі спеціальності 8.03060101 «Менеджмент організацій і адміністрування (за видами економічної діяльності)» галузі знань 0306 «Менеджмент і адміністрування та спеціалізованого об’єкта діяльності за магістерською програмою «Менеджмент малого бізнесу» з урахуванням визначених кафедрою напрямів досліджень ДМР, професійних інтересів студента, та замовлень конкретних підприємств. За поданням студента завідувачу кафедри про вибраний ним напрям дослідження у ДМР керівник магістерської програми «Менеджмент малого бізнесу» призначає наукового керівника з числа професорсько-викладацького складу кафедри менеджменту.

3.2. Вибір теми ДМР

В межах обраного студентом напряму дослідження в процесі обговорення з науковим керівником визначається тема ДМР, яка має бути актуальною, мати теоретичне і прикладне значення, відповідати сучасному стану та перспективам розвитку економічної науки та господарської практики.

Тема роботи має бути погоджена як з кафедрою менеджменту, так і з організацією, на матеріалах якої вона буде виконуватися. Обираючи тему, слід ураховувати: її актуальність для підприємства (організації); можливість одержання відповідних матеріалів (планових, звітних, статистичних); можливість проведення власних спостережень та обстежень, наявність літературних джерел; власні напрацювання студента. Обов’язковою вимогою до дипломної роботи магістра є її корисність і практична цінність. ДМР за програмою «Менеджмент малого бізнесу» має бути написана на матеріалах конкретного, реально функціонуючого субєкта малого бізнесу. Студенти денної форми навчання проходять переддипломну практику за направленнями кафедри менеджменту; матеріали для аналітичної частини роботи вони збирають за місцем практики. Студенти заочної форми навчання збирають матеріали для аналітичної частини ДМР за місцем роботи. Виконання дипломної роботи магістра на абстрактну тему без використання й аналізу матеріалів, що характеризують діяльність конкретної організації, не допускається.

3.3. Складання і затвердження індивідуального завдання на підготовку ДМР

За поданням наукових керівників кафедра розглядає обрані теми ДМР і після їх схвалення науковий керівник у співпраці зі студентом розробляє індивідуальне завдання на підготовку ДМР. Індивідуальне завдання має бути погоджене керівником магістерської програми «Менеджмент малого бізнесу» і затверджене завідувачем кафедри менеджменту.

Формування і затвердження індивідуального завдання має на меті:

– визначити об'єкт, предмет і мету роботи;

– визначити основні напрямки роботи та відобразити їх в структурі ДМР;

– встановити підприємство чи установу на матеріалах якого виконується ДМР;

– сформулювати завдання, що дозволяють продемонструвати набуті студентом професійні компетенції;

– забезпечити шляхом індивідуалізації завдань та їх прив'язки до конкретних об'єктів, самостійність роботи студентом над ДМР.

Індивідуальне завдання складається в двох примірниках: один зберігається на кафедрі, другий – у студента. Свій примірник студент розміщує у дипломній роботі після титульного аркуша. Індивідуальне завдання є нормативним документом і суттєвих відхилень у ДМР від зафіксованої в ньому структури не допускається. Форму індивідуального завдання на ДМР наведено у додатку Д.

3.4. Затвердження теми ДМР

На основі затверджених індивідуальних завдань на підготовку ДМР кафедра готує проект відповідного наказу. Закріплення за студентом теми дипломної роботи оформлюється наказом ректора КНЕУ. Цим наказом також призначаються наукові керівники ДМР.

3.5. Проведення досліджень, опрацювання та викладення результатів досліджень у тексті ДМР

Головним завданням цього етапу є написання тексту дипломної роботи відповідно до затверджених теми та плану. Студент має ґрунтовно ознайомитись з теоретичними та правовими засадами обраної проблематики, на підставі аналізу літературних джерел узагальнити існуючі підходи та обґрунтувати методичну базу своїх досліджень. За допомогою відповідного інструментарію та загальновідомих сучасних прийомів і методів аналізу проводиться діагностика об’єкта дослідження з точки зору обраної теми та визначаються наявні проблеми і причини їх виникнення. Це, у свою чергу, є основою для розробки і обґрунтування альтернативних пропозицій щодо усунення проблем і визначення найбільш доцільного способу їх вирішення в умовах конкретного підприємства. В ході реалізації даного етапу робота з літературними джерелами ведеться паралельно з дослідженнями на підприємстві, окремі аспекти дипломної роботи можуть уточнюватися або коригуватися.

3.6. Захист консультаційного проекту (як попередній захист ДМР)

Оцінка рівня підготовки аналітичної і конструктивної частин ДМР здійснюється в процесі захисту консультаційного проекту. На цьому етапі студент має підготувати і захистити консультаційний проект (див. підрозділ 3.4. ІІІ розділу цього навчально-методичного комплексу). За результатами захисту консультаційного проекту студент отримує конкретні рекомендації по доопрацюванню ДМР.

3.7. Доопрацювання, оформлення, зовнішнє рецензування ДМР та допуск до захисту у державній екзаменаційній комісії (ДЕК)

Після захисту консультаційного проекту студент має доопрацювати за отриманими рекомендаціями та остаточно оформити ДМР. ДМР як оригінальне теоретико-прикладне дослідження повинна мати певну логіку побудови, послідовність та завершеність. Вимоги до змісту ДМР наведені у розділі 4 цих методичних рекомендацій. Робота повинна бути виконана з урахуванням державних і галузевих стандартів (ДСТУ 3008–95. Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура та правила оформлення). Вимоги до оформлення ДМР наведені у розділі 5 цих методичних рекомендацій.

Після завершення написання роботи студент має отримати зовнішню рецензію на виконану дипломну роботу. Зовнішню рецензію на ДМР має підготувати висококваліфікований фахівець, який спеціалізується на розв’язанні проблем, споріднених з темою роботи. Зовнішня рецензія має містити ґрунтовний аналіз і диференційовану оцінку якості дипломної роботи магістра. Зразок структури рецензії вміщено в додатку Б. ДМР із зовнішьою рецензією представляється науковому керівникові для одержання від нього письмового відзиву. Зразок структури змісту відзиву наукового керівника наведено в додатку Е. Дипломна робота, підписана автором, з письмовим відзивом наукового керівника подається керівникові магістерської програми (завідувачу кафедри менеджменту). Керівник магістерської програми вирішує питання про допуск студента до захисту, роблячи відповідний запис на титульному аркуші дипломної роботи. У разі невідповідності дипломної роботи вимогам даних рекомендацій керівник ДМР може не допустити студента до захисту дипломної роботи.

Рішення керівника магістерської програми щодо недопущення студента до захисту має бути затверджене на засіданні кафедри.

3.8. Захист дипломної магістерської роботи на засіданні ДЕК

Студент готує до захисту в ДЕК реферат та ілюстративний матеріал (таблиці, графіки, діаграми, рисунки) для всіх членів комісії. Час виступу студента на захисті не повинен перевищувати 10 хвилин, має бути стислим, конкретним, з використанням ілюстративного матеріалу: плакатів, роздаткового матеріалу (набору таблиць, графіків, діаграм, схем або відповідних слайдів). Головне призначення таких додатків – детально та наочно проілюструвати ті чи інші твердження студента. У разі використання слайдів треба переконатися у наявності проектора, екрана, можливості затемнення, доступних джерел електричного струму та пам’ятати про специфіку підготовки та застосовування цього методу презентації. Захист роботи розпочинається з доповіді, в якій студент має розкрити: актуальність теми; структуру роботи; об’єкт дослідження; висновки з аналізу, зміст запропонованих заходів та обґрунтування їх ефективності (рекомендується витратити не менше 70% часу, відведеного для доповіді). Завершуючи доповідь, студент має відзначити: які його розробки та висновки впроваджені або намічені до впровадження; де ще слід, на його думку, застосувати результати дослідження. Під час доповіді слід звертатися до ілюстративного матеріалу, коротко пояснюючи його зміст.

Члени ДЕК та присутні на захисті ставлять студенту запитання з метою визначення рівня його спеціальної підготовки та ерудиції. Після відповіді на запитання слово надається рецензенту або зачитується його рецензія. На зауваження рецензента студент повинен дати аргументовану відповідь. Після цього слово надається науковому керівникові для характеристики й оцінки роботи. ДЕК виставляє оцінку враховуючи зміст ДМР та рівень захисту студентом виконаної роботи згідно критеріїв оцінки ДМР за магістерською програмою «Менеджмент малого бізнесу» (додаток В). 

4. Вимоги до змісту ДМР за програмою «Менеджмент малого бізнесу»

Дипломна магістерська робота складається із:

1) титульної сторінки (додаток Ж);

2) реферату (додаток З);

3) індивідуального завдання на дипломну магістерську роботу;

4) змісту;

5) вступу;

6) основної частини;

7) висновків;

8) списку використаних джерел;

9) додатків.

4.1. Титульна сторінка

Титул є першою сторінкою дипломної магістерської роботи і оформлюється відповідно до вимог стандарту та вимог «Положення про підготовку і захист магістерських дипломних робіт» КНЕУ.

4.2. Реферат

Реферат дипломної магістерської роботи містить загальну характеристику дипломної магістерської роботи (інформацію щодо об’єкта, предмета, мети, завдань дипломної магістерської роботи, одержаних основних результатів дослідження, кількості додатків, ілюстрацій, таблиць, використаних джерел; обсяг дипломної магістерської роботи у сторінках).

4.3. Індивідуальне завдання на дипломну магістерську роботу

Індивідуальне завдання на дипломну магістерську роботу містить мету, об'єкт і предмет дослідження, розгорнутий зміст (план) роботи, календарний графік підготовки та захисту дипломної роботи. Завдання затверджується керівником дипломної магістерської роботи, та завідувачем випускової кафедри.

У дипломній магістерській роботі подається перелік умовних скорочень, якщо в ній вжито специфічну термінологію, а також використано маловідомі скорочення, нові символи, позначення тощо.

4.4. Зміст

Зміст дипломної магістерської роботи визначається її темою і відображається в плані, що затверджується науковим керівником, розміщується безпосередньо після переліку умовних скорочень, починаючи з нової сторінки. Зміст включає: вступ; послідовно перелічені назви усіх розділів і підрозділів; висновки; список використаних джерел; додатки.

Зміст або план ДМР може займати 1–1,5 сторінки. В ньому записуються назви всіх розділів і підрозділів (параграфів) із зазначенням початкових сторінок. Зміст ДМР має відображати логіку дослідження. Назви розділів і підрозділів повинні бути стислими та зрозумілими, тісно пов’язаними з назвою роботи, але не повторювати її.

4.5. Вступ

У вступі дипломної магістерської роботи зазначаються: проблема, що потребує вирішення, ступінь її дослідження; обґрунтовується актуальність обраної теми, мета і завдання; формулюється об'єкт і предмет дослідження, елементи наукової новизни, практична значущість, методи наукових досліджень, інформаційна база дослідження, апробація результатів на підприємствах, організаціях, установах (у разі наявності). Обсяг вступу, як правило, не повинен перевищувати 3-4 сторінки.

Актуальність теми подається у вигляді критичного аналізу та напрямів розв'язання проблеми, обґрунтування необхідності досліджень для підприємства, організації чи установи, за матеріалами якого виконувалася робота.

Мета та завдання роботи повинні бути чітко сформульованими та відображати тематику дослідження.

Об'єкт дослідження дипломної магістерської роботи — це процес або явище, що створює проблемну ситуацію і обрані для вивчення.

Предметом дослідження дипломної магістерської роботи є соціально-економічні закономірності функціонування та розвитку об'єкта, різноманітні його якості, властивості, тощо. Предмет дослідження міститься в межах об'єкта.

Об'єкт і предмет як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове.

Методи досліджень — спосіб набуття достовірних наукових знань, умінь та практичних навичок у різних сферах діяльності.

Елементи наукової новизни повинні мати узагальнюючий характер і містити власні висновки та рекомендації з предмету дослідження.

Практична значущість повинна містити результати самостійно проведених досліджень, що можуть бути впроваджені в діяльність підприємств, установ, організацій.

Апробація результатів роботи має містити назви статей, тез доповідей, підготовлених за матеріалами роботи, виступи на науково-практичних конференціях.

4.6. Основна частина

Основна частина дипломної магістерської роботи складається з розділів: теоретичний, дослідницько-аналітичний, проектно-рекомендаційний, кожний з яких складається не менш ніж з двох підрозділів. Всі розділи і підрозділи мають бути взаємопов'язані, а матеріал - викладеним послідовно і логічно із критичним аналізом теоретичних положень, статистичних даних, інформації різноманітного характеру. У кінці кожного розділу формулюються висновки зі стислим викладенням наведених у ньому результатів наукових і прикладних досліджень.

4.6.1. Вимоги до теоретичного розділу

У першому теоретичному розділі основної частини розглядаються теоретичні та методичні аспекти досліджуваної проблеми, аналітичний огляд літературних джерел з предмета наукового дослідження, критично аналізуються різні погляди, здійснюється їх наукова класифікація, формується категоріальний апарат дослідження тощо. Теоретичне обґрунтування, суть, значення, класифікаційні характеристики, історія та тенденції розвитку предмета дослідження, методичні підходи повинні мати елементи полемічності, розкривати власну позицію автора дипломної роботи щодо предмета дослідження, що створює передумови для проведення у наступному розділі власних наукових досліджень.

У теоретичному розділі студент повинен показати свої науково-дослідницькі компетенції. Від нього вимагається розкрити сучасний стан теоретичних напрацювань з досліджуваної теми, проаналізувати різні теорії та погляди, зробити критичний огляд відповідних наукових джерел, у тому числі зарубіжних, висловити й обґрунтувати своє ставлення, навести власний погляд щодо основних категорій і понять, сформулювати проблемні питання, які потребують розв’язання у теоретичному, методичному та прикладному плані. Для аргументації визначеної проблематики мають бути залучені загальні статистичні дані, правові норми в тому числі законодавство, що регулює діяльність суб’єктів малого бізнесу, та стосуються обраної теми дослідження.

Важливе значення у цьому розділі посідає обґрунтування вибору та викладення методики аналізу досліджуваних проблем, яка буде застосована в наступних розділах ДМР.

Автор має продемонструвати свою обізнаність з методами аналізу і на основі їх критичного огляду обґрунтувати вибір найпридатнішого з них для обраного напряму дослідження.

У структурному плані теоретичний розділ ДМР може бути поділений на 2-3 взаємопов’язаних підрозділи. Загальний обсяг цього розділу має бути у межах 30-35 сторінок.

4.6.2. Вимоги до дослідницько - аналітичного розділу

У другому дослідницько-аналітичному розділі студент, використовуючи фактичний матеріал і зібрану інформацію, аналізує та розкриває зміст питань на прикладі конкретного підприємства, установи, організації.

Дослідження проблеми має здійснюватися на основі накопиченого і систематизованого матеріалу, групування та обробки даних, що дозволяє проводити кваліфікований аналіз, обґрунтовувати пропозиції у наступному розділі. Текст дипломної магістерської роботи слід підкріпити реальними документами підприємств (установ, організацій), що наводяться у додатках.

У роботі над аналітичним розділом студент має виявити свої аналітично-діагностичні компетенції. Він повинен ґрунтовно проаналізувати фактичний стан досліджуваної проблеми виключно на матеріалах обраної організації та середовища її функціонування.

У цьому розділі може бути 2-3 відносно самостійних підрозділи, що містять аналіз та оцінку конкретних сфер діяльності об’єкта дослідження. Описувати детально історію виникнення і розвитку організації недоцільно.

Розділ має бути максимально насиченим фактичною інформацією (таблиці, графіки, діаграми, схеми), що відображають відповідні результати діяльності організації за останні 3–5 років. Обов’язковими складовими цього розділу мають бути дослідження середовища функціонування організації та критичний аналіз системи управління на основі застосування організаційного аналізу.

Слід чітко розмежувати джерела походження використаної під час аналізу інформації, що використані з літератури, що одержані з документів організації, та які дані здобуті шляхом власних спостережень, експериментів, розрахунків тощо. Розділ завершується оцінкою одержаних результатів.

Оптимальний обсяг розділу 35-40 сторінок.

4.6.3. Вимоги до проектно-рекомендаційного розділу

Третій проектно-рекомендаційний розділ містить декілька взаємопов'язаних підрозділів, в яких надано конкретні науково обґрунтовані пропозиції, проекти інноваційного характеру щодо вдосконалення управління та підвищення ефективності діяльності досліджуваного підприємства (установи, організації). У цьому розділі розкривають також зміст і результати власних наукових досліджень, подаються конкретні методики і моделі.

Підготовка цього розділу ДМР вимагає від студента найбільших творчих зусиль. Саме тут він має застосувати і довести свої планово-прогностичні та контрольні компетенції.

Конструктивний розділ ДМР має містити обґрунтовані пропозиції студента, спрямовані на досягнення мети, визначеної у вступі. Цей розділ структурно складається з 2-3 підрозділів. Характер і зміст пропонованих заходів мають базуватися на аналізі теоретико – методичних підходів (проведеного у І розділі) та проблем функціонування і розвитку суб’єкта малого бізнесу (проведеному у ІІ розділі ДМР). Необхідно опрацювати рекомендації щодо змін процесу управління у досліджуваній царині, визначити необхідні для цього методи, інструменти та конкретні види робіт.

У цьому розділі необхідно сформулювати та економічно обґрунтувати альтернативні варіанти вирішення проблем, визначених у другому розділі, та оцінити ризики їх реалізації. Особливу увагу необхідно звернути на управлінські аспекти реалізації запропонованих заходів. За результати розрахунків і зроблені на цій основі висновки відповідальність несе студент — автор дипломної магістерської роботи.

Однією з ознак високої якості ДМР є застосування економіко-математичних методів як під час аналізу, так і при обґрунтуванні запропонованих заходів.

Обсяг розділу має бути в межах 30-35 сторінок.

4.7. Висновки

У висновках дипломної магістерської роботи підбиваються підсумки проведеного дослідження, наводяться одержані наукові та практичні результати, рекомендації щодо їх використання.

Формулювання висновків повинно базуватися на матеріалах основної частини роботи відповідно до поставлених у вступі завдань. Для формулювання висновків та ґрунтовних пропозицій рекомендується апробація основних положень дослідження на наукових заходах.

Висновки є завершальною частиною ДМР. Висновки мають містити стислий виклад основних теоретичних узагальнень автора, результатів аналізу діяльності досліджуваного підприємства та діагностики проблем його розвитку, пропозиції автора щодо варіантів розв’язання цих проблем та їх економічної ефективності, управлінських аспектів реалізації пропозицій. Текст висновків має підтвердити досягнення мети ДМР та реалізації поставлених завдань.

Обсяг висновків, як правило, не повинен перевищувати З— 5 сторінок.

4.8. Список використаних джерел

До списку використаних джерел слід включати джерела, на які у тексті є посилання, а також ті, які використано при викладі конкретних наукових положень. Список складається із законодавчих актів, нормативних матеріалів, вітчизняної та зарубіжної наукової, спеціальної літератури, фахових видань, інформаційних ресурсів Інтернету. До нього не включаються підручники, навчальні посібники.

4.9. Додатки

У додатках наводяться допоміжні матеріали: копії документів, витяги із законодавчо-нормативних документів, звіти, інструкції/положення/правила, результати соціологічних та маркетингових досліджень, громіздкі таблиці, рисунки тощо.

Рекомендований обсяг дипломної магістерської роботи - 100-120 сторінок. До цього обсягу не включають список використаних джерел та додатки. Допускається відхилення в межах ±10%.

5. Вимоги до оформлення ДМР

5.1. Текст

ДМР має бути оформлена з додержанням усіх технічних вимог до наукових робіт. Текст роботи має бути набраний на комп’ютері на одному боці аркуша білого паперу.  Робота друкується в Word 6.0 (7.0) for Windows, розміри полів: верхнє і нижнє – 20 мм, праве – 10 мм, ліве – 25 мм. Тип шрифту -  Times New Roman, розмір шрифту 14 , міжрядковий інтервал – 1,5. Номер сторінки – внизу, по центру сторінки.

При написанні ДМР використовується науковий стиль із дотриманням усталених термінів. Матеріал повинен викладатися в логічній послідовності. Думки і пропозиції слід формулювати чітко і зрозуміло. Слід уникати надмірної описовості, зайвої інформації, не пов’язаної з темою дослідження, необґрунтованих тверджень і висловів, повторів думок. Висновки і пропозиції мають бути конкретними, аргументованими і базуватися на аналізі законодавства, наукових джерел та практики господарювання організації.

Дипломна робота починається з титульного аркуша. За титульним аркушем розміщують послідовно: реферат (0,5–1 сторінка), в якому слід указати загальний обсяг роботи, кількість таблиць, рисунків, ключові поняття і викласти в дуже стислій формі сутність роботи; відзив наукового керівника; зовнішню рецензію; індивідуальне завдання на підготовку ДМР; зміст роботи; вступ; перший, другий, третій розділ; висновки; список використаної літератури; додатки.

У змісті зазначають початкові сторінки кожного розділу і параграфа. Назви розділів і параграфів у змісті й тексті мають бути тотожними. Реферат, відзив наукового керівника і зовнішню рецензію не нумерують.

Вступ, кожний розділ, висновки і список літератури починаються з нової сторінки, а наступний підрозділ (параграф) – одразу після закінчення попереднього. Розділи і підрозділи слід нумерувати арабськими цифрами та друкувати з абзацним відступом. Розділи повинні мати порядкову нумерацію в межах усього тексту за винятком додатків (1, 2, 3). Номер підрозділу включає номер розділу і порядковий номер, відокремлений крапкою (1.1, 1.2 і т. ін.).

Розділи і підрозділи повинні мати заголовки, що чітко й коротко відображають їхній зміст.

Заголовки основних структурних частин роботи “ЗМІСТ”, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ...”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, “ДОДАТКИ” друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої).

Якщо заголовок складається з двох речень, їх відокремлюють крапкою. У заголовках не можна робити переносів слів. Відстань між заголовком та текстом має дорівнювати 2-3 інтервали. У тексті пунктів або підпунктів можуть бути переліки. Перед кожною позицією переліку слід ставити дефіс або (за необхідності послатися в тексті на один із переліків) малу літеру, після якої ставлять дужку. Для подальшої деталізації переліку необхідно використовувати арабські цифри, після яких ставлять дужку. Перелік першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу, другого рівня – з відступом відносно місця розташування переліків першого рівня.

Приклад:

а)____________________________________________________

б)____________________________________________________

1)____________________________________________

2)____________________________________________

в)____________________________________________________

5.2. Таблиці

Цифровий матеріал у ДМР, як правило, подається в табличній формі. Таблицю розміщують після першого посилання на неї в тексті ДМР. Посилання в тексті мають бути на всі таблиці.

Кожна таблиця повинна мати тематичний заголовок, що відображає її зміст. Усі таблиці слід нумерувати. Праворуч і вище від назви таблиці з прописної букви пишуть слово “Таблиця” та її порядковий номер. Знак № перед цифрою не ставиться.

Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці в даному розділі (наприклад: Таблиця 1.3 – третя таблиця першого розділу).

У разі перенесення частини таблиці на іншу сторінку справа над перенесеною частиною пишуть слова “Продовження табл.” і вказують її номер, наприклад: “Продовження табл. 1.2”.

Оформлюючи таблицю, слід дотримуватися певного співвідношення її частин. Ширина боковика має бути не більше 1/3 загальної ширини таблиці, а висота головки таблиці – не більше 1/3 висоти таблиці. Стовпці  нумеруються тільки в тих випадках, коли у тексті на них є посилання або таблицю розташовують на кількох сторінках. Висота рядків має бути не менше 8 мм. Якщо рядки або стовпці таблиці виходять за межі формату сторінки, таблицю поділяють на частини, розміщуючи одну частину під одною, або поруч, або переносячи частину таблиці на наступну сторінку, повторюючи в кожній частині таблиці її головку та боковик. При поділі таблиці на частини допускається її головку замінювати відповідними номерами стовпців.

Якщо всі показники таблиці мають однакові одиниці виміру, їх вносять у заголовок таблиці, якщо різні – вказують у боковику. Позначення одиниць виміру має відповідати вимогам стандартів.

5.3. Ілюстрації

Ілюстрації (рисунки, схеми, графіки, діаграми тощо) розміщують у ДМР для встановлення властивостей або характеристик об’єкта, а також для ліпшого розуміння тексту ДМР.

Ілюстрації розміщують безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше. На всі ілюстрації в ДМР мають бути посилання. Якщо ілюстрація запозичена автором ДМР з іншого джерела, в назві ілюстрації необхідно зробити посилання на нього. Креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми повинні відповідати вимогам стандартів "Єдиної системи конструкторської документації" та "Єдиної системи програмної документації". Ілюстрації повинні мати назву, яку розміщують під ілюстрацією з абзацного відступу. За необхідності під ілюстрацією розміщують  пояснювальні дані (підрисунковий текст).

Ілюстрації позначають словом "Рис." і нумерують арабськими цифрами  послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: "Рис. 3.1" (перший рисунок третього розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією.

Рисунок (діаграму, схему, графік тощо), як правило, слід виконувати на одній сторінці. Якщо рисунок не вміщується на одній сторінці, дозволяється переносити його на інші сторінки. При цьому тематичну назву розміщують на першій сторінці, пояснювальні дані – на кожній сторінці і під ними друкують "Рис. ..., аркуш ...".

5.4. Формули

Формули в ДМР створюють за допомогою "Редактора формул" і розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині рядка. Посилання в тексті на порядкові номери формули дають у дужках, наприклад: "… у формулі (1.1) ". Вище і нижче кожної формули має бути залишено не менше одного вільного рядка.

Формули слід нумерувати порядковою нумерацією в межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули, відокремлених крапкою, наприклад, формула (1.3.) – третя формула першого розділу.  Номер формули слід зазначати в круглих дужках на рівні формули в крайньому правому положенні  на рядку.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули, слід наводити безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони наведені у формулі. Пояснення значення кожного символу слід давати з нового рядка. Перший рядок починають без абзацу словом  "де"  без двокрапки.

Наприклад:

Км	=	Тпр	(1.3)
		Тз

де  К_м  – коефіцієнт монотонності праці;

Т_пр – час, витрачений на повторювані рухи;

Т_з   – загальний час тривалості операції (роботи); 

Переносити формули на наступний рядок допускається лише на знаках виконуваних операцій, повторюючи знак на  початку наступного рядка. Коли переносять формулу на знакові операції множення, використовують знак "х". Формули, що подаються одна за одною й не розділені текстом, відокремлюють комою.

5.5. Цитування та посилання на використані джерела

В процесі підготовки ДМР для підтвердження власних аргументів або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору, слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точного відтворення цитованого тексту. При цьому кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело.

Посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тому разі, коли в них є матеріал, який не включено до останнього видання.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, у посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул із джерела, на яке дано посилання в ДМР.

Посилання розміщують одразу після закінчення цитати у квадратних дужках, де вказують порядковий номер джерела у списку літератури ДМР та відповідну сторінку джерела (наприклад [4, с. 35]), або під текстом цієї сторінки у вигляді виноски, в якій указують прізвище та ініціали автора, назву джерела, видавництво, рік видання та сторінку.

5.6. Додатки

У додатки виносять громіздкі таблиці, схеми, діаграми, форми документів, ксерокопії звітів про господарську діяльність організації тощо.

Додатки розміщують у ДМР після списку літератури у порядку появи посилань в тексті роботи. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі симетрично тексту. Текст кожного додатка, за необхідності, може бути поділений на розділи і підрозділи, які нумеруються у межах кожного додатка. Ілюстрації, таблиці та формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка.

Додатки позначають послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, Додаток А, Додаток Б і т.д. Єдиний додаток позначається як додаток А.

Ілюстрації, таблиці і формули, розміщені в додатках, нумеруються у межах кожного додатка, наприклад: Рис.Д.1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д; формула (А.1) – перша формула додатка А.

Джерела, які цитують тільки в додатках, мають розглядатися незалежно від тих, які цитують в основній частині роботи, і мають бути перелічені наприкінці кожного додатка в переліку посилань.

5.7. Бібліографічний опис використаних джерел

До списку використаної літератури включають тільки ті джерела, на які є посилання у тексті. Джерела можна розміщувати в списку одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті; в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків; у хронологічному порядку. Перелік використаної наукової, навчально-методичної, спеціальної літератури, виданої іноземними мовами, подають наприкінці списку літератури.

Відомості про джерела, включені до списку, необхідно наводити згідно з вимогами таких стандартів: ГОСТ 7.1-84 “Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления”, ДСТУ 3582-97 “Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові і бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила”, ГОСТ 7.12-93 “Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила”.

Для нормативно-правових актів необхідно вказувати офіційні видання (Відомості Верховної Ради України, Офіційний вісник України, газета “Урядовий кур’єр”, Зібрання постанов Уряду України).

5.8. Зовнішнє оформлення

Магістерська дипломна робота оправляється у тверду обкладинку в такий спосіб, щоб листи не випадали, щоб їх не можна було вийняти без пошкодження. На внутрішньому боці обкладинки вклеюється конверт для дискети.  

Додаток В

Критерії оцінювання дипломної магістерської роботи

До захисту не допускаються роботи, які:

1)   написані на тему, що не відповідає наказу;

2)   за своїм змістом не відповідають затвердженій темі;

3)   не містять аналізу внутрішнього середовища підприємства;

4)   не містять економічного обґрунтування пропозицій;

5)   не містять управлінських аспектів впровадження пропозицій.

Оцінювання якості виконаної дипломної роботи

Критерії оцінювання	Рівень дотримання критерію	Оцінка, балів
1. Ступінь розкриття теоретичних аспектів дослідження	- теоретичні та методичні аспекти дослідження не розкриті	0
	- розкриті основні категорії та теоретичні аспекти	5
	- досліджені управлінські інструменти, що розв’язують досліджувану проблему	5
	- узагальнена практика управління вітчизняних підприємств з досліджуваної проблеми	5
2. Повнота аналізу внутрішнього середовища підприємства	- досліджена динаміка загальних параметрів діяльності підприємства	5
	- проаналізовані показники, що комплексно характеризують роботу підприємства	5
	- проведена діагностика проблеми, на розв’язання якої спрямоване дослідження	5
3. Повнота аналізу зовнішнього середовища підприємства	- відсутнє дослідження зовнішнього середовища підприємства	0
	- проаналізовані загальні відомості про зовнішнє середовище підприємства	5
	- наведені показники, що комплексно характеризують зовнішнє середовище підприємства	5
4. Рівень обґрунтування пропозицій	- пропозиції не відповідають темі дослідження	0
	- пропозиції слушні та обґрунтовані розрахунками	5
	- надані альтернативні пропозиції та варіативні розрахунки наслідків їх впровадження	5
	- обґрунтовані джерела фінансування реалізації обґрунтованих пропозицій	5
	- оцінений вплив пропозицій на загальні показники роботи підприємства	5
	- визначені ризики та розраховані показники стійкості проекту до їх впливу	5
5. Рівень опрацювання управлінського забезпечення проекту	- складений перелік управлінських заходів із реалізації пропозицій	5
	- здійснений розподіл заходів за виконавцями, визначена їх взаємодія та підпорядкованість	5
	- узгоджені часові параметри пропозицій та управлінських заходів	5
Новизна, оригінальність методів досліджень	Додатковий критерій оцінювання якості роботи за умови, що загальна сума балів оцінки якості роботи не перевищує 80 балів	+15
Разом (max)		80

 

Оцінювання захисту виконаної дипломної роботи 

6. Вміння викласти основні результати дослідження	- неспроможність чітко та стисло викласти результати дослідження	0
	- викладені основні результати дослідження	5
	- логіка викладення результатів дослідження відповідає його спрямуванню та темі роботи	5
7. Повнота та обґрунтованість відповідей на запитання	- студент не спроможний надати відповіді на поставлені запитання	0
	- надані повні відповіді на запитання теоретичного характеру	5
	- надані обґрунтовані відповіді на запитання щодо практичної частини дослідження	5
Разом (max)		20

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!