Курсова робота на тему Теоретичні засади джерел формування соціальних позабюджетних фондів України, ЛНТУ
« Назад
Луцький національний технічний університет(повне найменування вищого навчального закладу) Кафедра фінансів (повна назва кафедри, циклової комісії)
КУРСОВА РОБОТАФінанси (назва дисципліни) на тему: «Теоретичні засади джерел формування соціальних позабюджетних фондів України»
Студента (ки) 3 курсу групи ФК-31/ФКС-11 напряму підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит» __________________________________ (прізвище та ініціали) Керівник к.е.н., старший викладач кафедри фінансів Поліщук В.Г. (посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали) Національна шкала ________________ Кількість балів: __________Оцінка: ECTS _____
м. Луцьк - 2015 рік
ЗМІСТ ВСТУП …………………………………………………………………………...….3 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДЖЕРЕЛ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОЗАБЮДЖЕТНИХ ФОНДІВ УКРАЇНИ ……….………...5 1.1. ……………………………………………………………….…………………...5 1.2. ...………………………………………………………………………………...13 1.3. ………………………………………………...……………………….………..21 РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ВИКОНАННЯ БЮДЖЕТУ ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЗА 2012-2014 РР.………...…….……………………………………………….....31 2.1. Методологічні основи аналізу виконання місцевого бюджету ………….37 2.2. Аналіз доходної частини бюджету Волинської області за 2012-2014 рр. .51 2.2. Аналіз видаткової частини бюджету Волинської області за 2012-2014 рр. ……………………………………………………………………………………….63 ВИСНОВКИ ……………………………………………………...……...…….....76 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………………80 ДОДАТКИ…………………………………………………….…………..………..84
ВСТУП Актуальність. Об’єкт дослідження. Предмет дослідження. Мета дослідження. Вчені. Методи дослідження. Теоретична значимість. Практична значимість. 2 СТОРІНКИ РОЗДІЛ 1ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДЖЕРЕЛ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОЗАБЮДЖЕТНИХ ФОНДІВ УКРАЇНИ1.1. ДО 8 СТОРІНОК 1.2. ДО 8 СТОРІНОК 1.3. ДО 8 СТОРІНОК РОЗДІЛ 2АНАЛІЗ ВИКОНАННЯ БЮДЖЕТУ ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІЗА 2012-2014 РР.2.1. Методологічні основи аналізу виконання місцевого бюджету Метод економічного аналізу – це системне, комплексне та безперервне вивчення, оцінка та узагальнення впливу факторів на результати діяльності будь-якого економічного об’єкта шляхом опрацювання спеціальними прийомами відповідної інформації з метою обґрунтування і прийняття оптимальних управлінських рішень. Аналіз здійснюється за допомогою низки прийомів. Деякі з них розроблено на основі теорії аналізу, інші – запозичено з математики, статистики, бухгалерського обліку, управління, психології. Існують різні класифікації методів економічного аналізу. Зокрема, В. Ковальов виділяє дві основні групи прийомів: неформалізовані (логічні) та формалізовані (математизовані). У той же час Є. Мних пропонує іншу класифікацію методів економічного аналізу. Він пропонує виокремити такі основні групи методів: – традиційні (методи порівняння, елімінування, статистичні методи, балансові методи); – графічні (аналітичні, ілюстративні графіки, діаграми, метод сітьового графіку); – методи комплексної економічної оцінки (метод детермінованої комплексної оцінки, метод стохастичної комплексної оцінки); – економіко-математичні методи і моделі (методи кореляційно-регресійного аналізу, математичного програмування, матричні методи і моделі, інші методи); – методи експертної оцінки (метод “мозкового штурму”, метод колективних експертних оцінок, метод асоціацій і аналогій). При аналізі виконання бюджетів більшу увагу необхідно зосередити на розгляді традиційних та графічних методів. Зокрема, широко розповсюдження набув метод порівняння, що являє собою метод пізнання, у процесі якого встановлюється те загальне, що належить двом або декільком об’єктам, а виявлення загального, що повторюється в явищах, як відомо, є крок на шляху до пізнання закономірностей і законів. Для того, щоб порівняння було ефективним, воно повинно відповідати двом загальним вимогам. Перша: порівнюються тільки явища, між якими може існувати відповідна об’єктивна схожість. Друга: для пізнання об’єктів. їх порівняння повинні здійснюватися за найбільш важливими, істотними (в плані конкретного пізнавального завдання) ознаками. Порівняння отримало розповсюдження і при дослідженні економічних явищ. Він є найбільш універсальним методом пізнання економічних явищ і процесів, дослідження їх зміни та розвитку. Кожний показник, що використовується для оцінки, контролю та прогнозування, має значення тільки у співставленні з іншим. За допомогою порівняння інформація про об’єкт отримується двома різними шляхами: безпосередньо в результаті порівняння, як правило, отримання первинної інформації не є головним завданням порівняння, необхідним є отримання вторинної аналітичної інформації; у результаті обробки первинних даних. Важлива умова, якої потрібно дотримуватися при застосуванні прийому порівняння (і водночас одне із найскладніших завдань), – забезпечення зіставності показників. Проводити аналітичні розрахунки, використовуючи прийом порівняння, можна “тільки після забезпечення порівняності показників між собою за усіма параметрами” [48, с. 89]. При цьому слід враховувати наступні вимоги: 1) єдність методики обчислення показників та їх складу. Недотримання цієї вимоги призводить до викривлення сутності дослідження; 2) єдність вартісних, якісних, структурних факторів і факторів обсягу; 3) єдність періодів або моментів часу, за які обчислено показники, що порівнюються; 4) співставність вихідних умов діяльності (природних, кліматичних тощо). Порівняння економічних показників можна здійснювати за різними напрямами: - порівняння фактичних показників з плановими (прогнозними) дає можливість визначити ступінь виконання плану (прогнозу) за період часу, що досліджується (день, декаду, місяць, квартал, рік); перевірити обґрунтованість планових (прогнозних) показників (порівнюючи дані за декілька минулих періодів з даними плану (прогнозу) поточного періоду); виявити резерви господарювання. При виявленні як позитивних, так і негативних відхилень потрібно визначити і за можливості виміряти причини таких відхилень; - порівняння фактичних показників звітного періоду з аналогічними показниками минулих періодів, надає змогу оцінити результати діяльності суб’єктів господарювання в динаміці, виявити тенденції розвитку економічних процесів підприємства, визначають напрями подальшого поглиблення аналізу; - порівняння показників суб’єкта господарювання, що аналізується з середніми аналогічними; - порівняння фактичних показників з нормативними; - зіставлення паралельних і динамічних рядів проводять для вивчення взаємозв’язків показників, що досліджуються; - порівняння різних показників діяльності; - порівняння результатів діяльності до та після проведення того чи іншого заходу. Пріоритетним при застосуванні порівняння є вибір бази порівняння. Вибір бази зумовлений цільовою орієнтацією аналізу та логічною коректністю оцінки зміни та розвитку. У економічному аналізі розрізняють такі види порівняльного аналізу: горизонтальний, вертикальний, трендовий, а також одновимірний і багатовимірний. Розглянемо більш детально кожен з них. Горизонтальний аналіз – використовується для визначення абсолютних та відносних відхилень фактичного рівня досліджуваних показників від базового (прогнозного, минулого періоду, середнього рівня тощо). Вертикальний аналіз – використовується при вивченні структури економічних явищ та процесів шляхом розрахунку питомої ваги частини до цілого, співвідношення частин цілого між собою, а також вплив факторів на рівень результативних показників шляхом порівняння їх величини до та після виміру впливу відповідного фактору. Трендовий аналіз – застосовується при порівнянні показників за ряд періодів (років) та визначення основної тенденції зміни показника. Одновимірний аналіз – зіставлення проводяться за одним або декількома показниками одного об’єкта або декількох об’єктів за одним показником. Багатовимірний аналіз – проводяться зіставлення результатів діяльності декількох економічних явищ чи процесів за широким набором показників. Багатовимірний аналіз може використовуватися для визначення рейтингу кожного суб’єкта у відповідній сукупності. Прийом порівняння передбачає визначення наступних показників: абсолютне відхилення, відносне відхилення значень (темп зростання, темп приросту), еластичність зміни. Еластичність зміни визначається відповідними коефіцієнтами зв’язку на підставі зіставлення динаміки зміни різних за економічним змістом параметрів. Таке порівняння дозволяє за динамікою окремих показників і коефіцієнтами еластичності екстраполювати значення відповідних до них інших показників. Коефіцієнт еластичності (Кел) показує, на скільки пунктів зміниться значення одного параметра, якщо значення еластичного до нього параметра змінити на один пункт. де – темп приросту параметру А, – темп приросту параметру Б. Також вагоме місце займають статистичні методи аналізу. До них відносять метод середніх величин, метод відносних величин, метод групування, індексний метод, балансовий метод. Зупинимося більш детально на методі відносних величин, мова про який піде нижче. Економічні явища, що вивчаються у процесі аналітичних досліджень, мають, як правило, кількісну визначеність, яка виражається в абсолютних і відносних величинах. Абсолютні величини. Аналіз будь-якого економічного явища або процесу починається з вивчення абсолютних величин. В економічному аналізі вони застосовуються як база для обчислення відносних та середніх величин, а також як вимірник показників обсягу. Відносні величини. Хоча абсолютні величини відіграють важливу роль у практичній і пізнавальній діяльності людини, виникає необхідність різного роду співставлень. І тоді абсолютні показники розглядаються не тільки самостійно, але і в порівнянні з іншим показником, який приймається за масштаб оцінки або за базу порівняння. Отже, абсолютні величини є базою для розрахунку відносних величин. Відносні величини відображають співвідношення величини явища, що вивчається, з величиною будь-якого іншого явища або з величиною цього явища, але взятою за інший період часу або за іншим об’єктом. Відносні показники отримують в результаті ділення однієї величини на іншу, яка приймається за базу порівняння. Це можуть бути дані плану (прогнозу), базового року, іншого суб’єкта господарювання, середньогалузеві тощо . Однією з найважливіших властивостей відносних величин є те, що вони нейтралізують відмінності абсолютних величин і роблять можливим порівнювання таких явищ, як абсолютні показники яких не можна порівнювати. Співставлення аналітичних даних здійснюється у різних формах та за різними напрямами. Відповідно до завдань і напрямів порівняння даних в економічному аналізі застосовуються різні види відносних величин, найпоширенішими з яких є: виконання плану, планового завдання, динаміки, структури, координації, порівняння. Відносна величина виконання плану (ВВвп) – характеризує відношення між фактичним та плановим рівнем показника, виражена у відсотках: де – фактичний рівень показника, – плановий рівень показника. Відносна величина планового завдання (ВВв) – розраховується як відношення планового рівня показника поточного року до його базового рівня, або до рівня минулого року, до середнього рівня за 3–5 попередніх років: де – базовий рівень показника. Відносна величина динаміки (ВВд) – характеризує зміни показників у часі та показує, у скільки разів збільшився (або зменшився) рівень показника в порівнянні з будь-яким попереднім періодом. Для розрахунку відносної величини динаміки визначають відношення рівнів, що характеризують явище, яке вивчається, в різні періоди часу. Відносні величини динаміки можуть бути базисними та ланцюговими. У першому випадку кожний наступний рівень динамічного ряду порівнюється з базисним роком, а у іншому – кожний наступний рік відноситься до попереднього: Відносна величина структури (ВВстр) – відносна частка (питома вага) частини до цілого в межах однієї сукупності, виражена у відсотках або коефіцієнтах: Відносна величина координації (ВВкоор) – співвідношення частин цілого між собою: Відносна величина порівняння (ВВпор) – показує співвідношення одноіменних показників, які відносяться до різних об’єктів або територій: Також ще знаходять відносну величину інтенсивності (характеризує ступінь розповсюдження, розвитку явища у відповідному середовищі) та відносну величину ефективності (співвідношення ефекту з ресурсами). Відносні величини виражаються у формі коефіцієнтів (при базі 1), відсотків (при базі 100), процентних пунктів, проміле (при базі 1000), продециміле (при базі 10000). Відсотки використовуються при вивченні ступеня виконання планових завдань, структурних показників, рівня витрат тощо. Щоб отримати відносну величину, виражену у відсотках, “необхідно одну абсолютну величину поділити на іншу абсолютну величину і помножити на 100. Коефіцієнти розраховуються як відношення двох взаємопов’язаних показників, один з яких береться за одиницю. Правильне застосування абсолютних і відносних величин для характеристики економічних явищ і процесів можливе тільки за умови дотримання наступних загальних умов: 1) розуміння сутності економічних явищ і процесів, специфічних особливостей і законів їх розвитку. При розрахунку та використанні абсолютних і відносних величин необхідно враховувати специфіку, особливості та умови розвитку явищ і процесів; застосовувати диференційний підхід до вивчення в економічному аналізі абсолютних і відносних величин; 2) необхідність кількісного використання абсолютних і відносних величин випливає безпосередньо з характеру їх взаємозв’язку (відносні величини є похідними від абсолютних; вони виражають співвідношення між абсолютними величинами і тому змінюються залежно від зміни абсолютних величин). Крім того, кількісний вимір відносних величин залежить також від розміру бази порівняння. Так, чим менша абсолютна величина, з якою проводиться порівняння, тим більша відносна величина, і навпаки, одна й та ж абсолютна величина буде виражена різною відносною величиною залежно від розміру бази порівняння. Отже, одному й тому ж відсотку приросту може відповідати різне абсолютне значення. Вказаними особливостями взаємозв’язку між абсолютними та відносними величинами й обумовлюється необхідність їх комплексного використання в аналізі. Взяті окремо одна від одної, вони не дають повного уявлення про явища та процеси, що вивчаються; 3) значну увагу при визначенні відносних величин необхідно приділяти питанню співставності абсолютних величин, що порівнюються. Передусім, це стосується розрахунку відносних величин виконання плану, динаміки та порівняння. Порівняність абсолютних величин повинна бути забезпечена у різноманітних відношеннях. В економічному аналізі поряд з абсолютними та відносними величинами часто застосовують середні величини. Середні величини – це абстрактні величини, за допомогою яких досягається узагальнення відповідних сукупностей типових, однорідних явищ, процесів, показників. Без обчислення середніх величин неможливо досліджувати процеси з метою виявлення їх закономірностей; вивчати явища за різними сукупностями, що змінюються, у динаміці; нівелювати нетипові, випадкові варіанти значень показників тощо. В економічному аналізі важливе значення має якість середніх величин, що цілком залежить від однорідності усереднюваних об’єктів. Середня величина тільки тоді відображає дійсно типовий, узагальнюючий рівень аналізованого показника, якщо вона розрахована виходячи з однорідної сукупності. В аналітичних дослідженнях використовуються різні види середніх величин: середні арифметичні (прості та зважені), середні гармонійні, середні геометричні, середні хронологічні, середні квадратичні тощо. Основними видами абсолютних, відносних і середніх величин, що використовуються в економічному аналізі, є наступні. Середня арифметична проста – застосовується для аналізу незгрупованих даних, коли всі варіанти виникають один раз або мають однакові частоти в досліджуваній сукупності. Розраховують діленням підсумку всіх показників на загальну кількість показників: де – середня арифметична проста; х1, х2, …, хn– показники; n – кількість показників. Середня хронологічна – Визначається за показниками, що змінюються в часі, при аналізі показників, які задані дискретно, тобто у формі величини, що характеризує явище на певні моменти, дати, тобто, якщо аналізуються динамічно неадитивні величини. При обчисленні крайні показники ряду ділять на два, а решту враховують цілими: де – середня хронологічна; х1, х2, …, хn– показники на окрему дату; n – кількість дат. Наукову обґрунтованість використання середніх величин забезпечують такі умови: - обчислення середніх величин для всього кола досліджуваних явищ або принаймні для їх найбільш типової частини. Порушення цього правила викривлює характер узагальнення явища; - забезпечення однорідності явищ, для яких обчислюються середні величини. Якщо однорідні явища мають внутрішні відмінності, поряд із загальною середньою доцільно вивчати деталізовані середні щодо структурних групувань; - правильний вибір одиниці сукупності, за якою обчислюється середня величина. При застосуванні середніх величин в економічному аналізі потрібно і враховувати, що вони дають узагальнену характеристику явищ, не характеризують індивідуальні ознаки. Щоб уникнути неправильних висновків, аналіз середніх величин необхідно доповнювати дослідженням їх складових, розкривати зміст середніх величин, доповнюючи їх середньогруповими, а в окремих випадках й індивідуальними показниками. Врахування основних вимог до середніх величин забезпечить правильність аналітичних висновків і управлінських рішень, розроблених на основі проведених розрахунків. Ряди динаміки - це ряди чисел, що характеризують зміну величин у часі. Прийом динамічних рядів застосовується для характеристики роботи об’єкта за ряд років і розробки перспектив його розвитку. Чим більший період охоплює динамічний ряд, тим більше існує можливостей виявити сталість досягнутих результатів. Отже, використання рядів динаміки в економічному аналізі дозволяє: - визначити характер зміни параметрів та інтенсивність цієї зміни; - дати кількісне вираження закономірностей ряду (тренду динамічного ряду); - надати порівняльну характеристику відмінностей у динаміці різних явищ і процесів. Складовими динамічного ряду є ознака часу (момент або інтервал) і числові значення показника – рівні. Відповідно до класифікації показників за ознакою часу, динамічні ряди поділяють на моментні та інтервальні. У моментних рядах рівні фіксують стан явища на певні моменти часу, а в інтервальних – агрегований результат за певний проміжок часу. При вивченні рядів динаміки важливо прослідкувати за напрямом і розміром зміни рівнів у часі. З цією метою для динамічних рядів можуть бути розраховані наступні показники: абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту, абсолютне значення 1 % приросту, середній абсолютний приріст, середній темп зростання, середній темп приросту тощо. Абсолютний приріст (Δyі) розраховується як різниця між двома рівнями динамічного ряду. Він показує “на скільки одиниць в абсолютному вираженні рівень одного періоду більший або менший від певного попереднього рівня, а тому може мати знак “+” (при збільшенні) або “–” (при зменшенні)” [48, с. 101]. У аналітичних розрахунках використовують ланцюгові та базисні абсолютні прирости: - ланцюговий – характеризує приріст значення звітного періоду від попереднього: - базисний – характеризує приріст значення звітного періоду від значення, взятого за базу порівняння де ΔyБ, ΔyЛ – абсолютний приріст відповідно за базовим та ланцюговим способами; yi – наступний рівень ряду динаміки; yi , yi-1 – попередні рівні ряду динаміки. За базовий рівень (тобто той рівень, з яким проводиться порівняння) залежно від завдання дослідження може прийматися певний постійний для всіх рівень (наприклад, перший рівень ряду) або для кожного наступного рівня попередній йому. Темп зростання (Т) - відносний показник, який розраховується як частка від ділення двох рівнів динамічного ряду і показує у скільки разів показник, що аналізується, більший або менший за базисний. Темп зростання, виражений у відсотках, показує скільки відсотків становить показник, що аналізується, щодо базисного, прийнятого за 100 %. Темп зростання розраховується наступним чином: - базисний: - ланцюговий: де ТБ , ТЛ – темп росту відповідно за базовим та ланцюговим способами; yi – наступний рівень ряду динаміки; yi , yi-1 – попередні рівні ряду динаміки. Таким чином, у першому випадку отримують темпи зростання з постійною базою (базисні), у другому випадку – із змінною базою (ланцюгові). Темп приросту (ΔТ) – відносний показник, який показує на скільки відсотків один рівень більший (або менший) базового рівня. Розраховується як: 1) відношення абсолютного приросту до попереднього чи базисного рівня: 2) віднімання 100 % від темпу зростання: 3) процентне відношення різниці між двома рівнями ряду до того базового рівня, у порівнянні з яким абсолютний приріст розрахований: Так як кожному відносному показнику відповідають певні абсолютні величини, то при вивченні темпів приросту необхідно враховувати, яка абсолютна величина відповідає кожному відсотку приросту, який його зміст. Для цього розраховують абсолютне значення 1 % приросту (А %) як “співвідношення абсолютного приросту за певний період і темпу приросту у відсотках за той самий період” [48, с. 103]. Алгебраїчно це співвідношення дорівнює 0,01 рівня, прийнятого за базу порівняння: Для базисних темпів приросту значення А % однакові. Узагальнюючими характеристиками інтенсивності динаміки є середній абсолютний приріст та середній темп зростання. Середній абсолютний приріст – розраховують як середню арифметичну просту з ланцюгових абсолютних приростів: Середній темп зростання – розраховують за формулою середньої геометричної (при умові, що є початковий та кінцевий рівні та немає проміжних рівнів): У сучасних умовах комп’ютерної технології обробки інформації аналіз динаміки здійснюється за допомогою спеціальної програми “Ряди динаміки”. Неабияке значення в аналізі мають і методи обробки рядів динаміки з метою виявлення тенденцій розвитку (трендів) та їх аналізу (методами простої і зваженої середніх змінних, методом найменших квадратів тощо). Кожен показник системи статичних показників виконання бюджету має самостійне значення та одночасно є складовою узагальнюючої властивості. Абсолютна величина показника має інформативний характер і використовується при побудові рядів динаміки абсолютних змін окремих статей державного бюджету України за декілька років чи його фактичного виконання в межах одного бюджетного періоду за станом на певну дату. Абсолютні вимірники є основою побудови відносних величин динаміки цих рядів. Власне виходячи з того, що відносна величина динаміки характеризує напрям та інтенсивність зміни державного бюджету України, ці величини визначають тенденції щодо змін розмірів окремих його статей. Однак поглиблений аналіз соціально-економічних явищ потребує різного роду порівнянь, які, в свою чергу, надають додаткові статистичні характеристики того чи іншого показника користувачам такого роду інформації. В межах досліджуваного об’єкту – державного бюджету України – можуть порівнюватися значення показників за два або більше бюджетних періоди, за два або більше періоди одного бюджетного року, за об’єктами, а також аналогічні показники (наприклад, окремі видатки за визначеною бюджетною програмною класифікацією різних держав) між собою, ознаки одного й того ж самого об’єкта (наприклад, розміри видаткової та доходної частин бюджету, окремих статей у межах його доходної та видаткової частин відповідно). Щодо просторових порівнянь, то, крім порівняння показників основних фінансових планів окремих держав, широкого застосування набувають порівняння розмірів міжбюджетних трансфертів (платежів, що здійснюються в порядку вирівнювання бюджетної спроможності для покриття поточних видатків, що їх спрямовують для фінансування певних заходів, та інші трансферти, що надаються на безоплатній і безповоротній основі). Дані щодо такого характеру платежів в своїй сукупності представлені у вигляді показників виконання міжбюджетних трансфертів. Найбільш поширеними в аналізі виконання державного бюджету України є відносні величини порівняння зі стандартом. Адже всі показники щодо виконання кошторису держави відображають міру його виконання за окремими програмами та статтями (або лише статтями) порівняно з нормативом, законодавчо затвердженим у законах про державний бюджет на відповідний рік. При здійсненні аналізу виконання державного бюджету широке застосовування мають відносні показники структури, які відображають навантаження окремих надходжень чи видатків на доходну та видаткову частини державного бюджету відповідно. Результати аналізу динаміки відносних показників структури за кілька періодів, у свою чергу, знаходять своє відображення у відносних величинах координації. На базі розрахунків співвідношень різнойменних показників щодо виконання бюджету отримуємо відносні показники інтенсивності, які відображають міру поширення явища в середовищі. Слід зазначити, що досліджуваним об’єктом може бути не лише державний бюджет, але й місцеві бюджети, тобто бюджети різних рівнів. 2.2. Аналіз доходної частини бюджету Волинської області за 2012-2014 рр. ДО 12 СТОРІНОК 2.3. Аналіз видаткової частини бюджету Волинської області за 2012-2014 рр. ДО 12 СТОРІНОК
ВИСНОВКИ ДО 5 СТОРІНОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 30 І БІЛЬШЕ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ З повагою ІЦ "KURSOVIKS"! |