Методичні вказівки для виконання курсової роботи з дисципліни Економіка та організація діяльності, КНУТД

Міністерство освіти і науки України

Київський національний університет технологій та дизайну

КОЛЕДЖ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ 

для виконання курсової роботи з дисципліни 

Економіка та організація діяльності 

для підготовки студентів спеціальності

«Перукарське мистецтво та декоративна косметика» 

за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодший спеціаліст

(денна та заочна форма навчання) 

Київ 2015

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА 

Курсова робота є самостійною письмовою роботою. Метою виконання курсової роботи з дисципліни „Економіка та організація діяльності” є поглиблення і закріплення теоретичних і практичних знань студентів з даної дисципліни, розвиток навичок самостійної творчої роботи, досягнення вміння аргументувати власну точку зору, узагальнювати, систематизувати й аналізувати фінансові та економічні показники тощо.

До основних завдань, які повинні розв’язуватись при виконанні курсової роботи, належать:

• вивчення методичних і теоретичних аспектів проблеми;

• дослідження та оцінювання різних напрямів розвитку проблем в загальнотеоретичному плані та з урахуванням перспектив розвитку економіки.

У результаті підготовки до написання курсової роботи студенти повинні:

ЗНАТИ основи теорії та організації діяльності  на підприємствах різних форм власності; законодавчі та нормативні акти, що регулюють діяльність підприємства

ВМІТИ використовувати діючі нормативи чинного законодавства

Курсова робота характеризується єдністю цілей і задач. У процесі виконання курсової роботи студент повинен показати високий рівень знань, виявити уміння і навички у виконанні планово-економічних розрахунків, уміння грамотно і системно розв’язувати задачі.

ЗМІСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Орієнтований зміст курсової роботи включає:

• титульний аркуш (Додатки );

• зміст;

• вступ;

• основну частину;

• висновки;

• список літератури;

• додатки. 

ВИМОГИ ДО НАПИСАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Титульний аркуш

Титульний аркуш є першою сторінкою курсової роботи. Він містить дані, які рекомендується розмістити в наступній послідовності:

- назва вищого навчального закладу й кафедри;

- повне найменування роботи;

- підписи студента-виконавця й викладача-консультанта;

- рік виконання курсової роботи.

Перенесення слів на титульному аркуші не допускаються.. Після вказівки року виконання слово «рік» не пишеться.

Зміст

Зміст включає найменування всіх розділів, підрозділів і пунктів із вказівкою номерів сторінок, на яких розміщується початок матеріалу розділу (підрозділу, пункту). Найменування, включені в зміст, пишуться малими літерами, починаючи із прописної букви.

Вступ

Вступ розташовують із нової сторінки, обсяг його становить 2-3 сторінки. У вступі коротко викладають:

- оцінку сучасного стану проблеми;

- існування проблеми знання в даній області;

- тенденції рішення поставлених завдань;

- актуальність даної роботи;

- аналітичний огляд літературних джерел, що висвітлюють методи й

результати досліджень різних авторів по даній темі;

- ціль роботи;

- завдання дослідження, які має бути виконати в роботі;

- взаємозв'язок даної теми з іншими темами.

Визначення мети та завдань є занадто відповідальним етапом підготовки курсової роботи. Ніколи не слід приступати до написання роботи без чіткого визначення її мети та завдань. Мета не повинна формулюватися у вигляді „перефразування” найменування теми. Формулювання мети має бути короткою. Не слід формулювати мету як „Дослідження ...”, „Вивчення”, тому, що ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не саму мету. Слід формування мети починати зі слів: „Визначення ...”, „Розробка ...”, „Формування ...”, „З’ясування ...” і таке інше.

Завдання курсової роботи мають деталізувати послідовність досягнення мети, для чого необхідно вирішити ряд завдань: вивчити економічну категорію, дати класифікацію об’єкту і визначити його оцінку, розкрити організацію і методику обліку і розробити напрямки удосконалення та пропозиції щодо використання результатів дослідження у практичній діяльності підприємства.

Основна частина

Обсяг цієї частини роботи 20-23 сторінок машинописного тексту. Виклад здійснюється на основі вивчення економічної літератури, аналізу фактичного й статистичного матеріалу.

Суть курсової роботи - це виклад основних положень по темі, що розкривають її сутність, як об'єкта розгляду й аналізу.

Висновки

Висновки повинні приводитися наприкінці кожного з розділів основної частини курсової роботи. В обов'язковому порядку необхідно сформулювати висновки по всій роботі, оформлені як структурний елемент. У висновках: дається короткий виклад суті розглянутих питань, приводяться результати виконаної роботи (одержання нових теоретичних і практичних наукових даних), пропозиції по їхньому використанню.

Текст висновків може бути розділений на підпункти.

Перелік посилань на використану літературу

Перелік джерел, на які посилаються в основній частині курсової роботи повинен бути наведений наприкінці основної частини курсової роботи,починаючи з нового аркуша. У відповідних місцях тексту повинні бути

посилання. Їх необхідно робити в наступних випадках:

- при цитуванні;

- при запозиченні положень, формул, таблиць, ілюстрацій;

- при аналізі в тексті опублікованих праць;

- при необхідності послатися на джерело, де питання викладене більш повно.

Біографічні описи в переліку посилань приводяться в порядку, у якому вони вперше згадуються в тексті. Порядкові номери описів у переліку є посиланнями в тексті. При оформленні посилання у квадратних дужках через кому вказується номер і сторінка джерела. Нумерація посилань по всій курсовій роботі повинна бути скрізною.

Додатки

У додатки включаються ті матеріали, з поданням яких створюється повне уявлення про виконувану роботу, але разом з тим ці матеріали нераціонально включати в основну частину курсової роботи, тому що це порушить упорядкованість і логіку викладу, або ці матеріали занадто об'ємні й необхідні лише при детальному вивченні виконуваної роботи.

ПІДГОТОВКА ДО НАПИСАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Курсова робота виконується студентом за темою, визначеною викладачем.

Після отримання теми студент приступає до складання змісту курсової роботи. Зміст представляє собою перелік питань, які повинні бути досліджені, вивчені та висвітлені в курсовій роботі у зазначений термін.

Загальні принципи складання змістукурсової роботи та її написання полягають у такому:

• на початку курсової роботи студент повинен теоретично обґрунтувати питання, що розглядаються в ній, та показати їх значення в галузі економіки;

Після створення змісту необхідно опрацювати літературні джерела за змістом дослідження. Відібрану літературу слід уважно опрацювати та систематизувати відповідно до досліджуваної проблеми.

Ознайомлення з теоретичними положеннями за темою починається з вивчення основної та додаткової літератури. Додаткова література підбирається студентом самостійно. Для цього використовуються алфавітні та систематичні каталоги, що знаходяться в бібліотеках. Студенту рекомендується регулярно ознайомлюватися зі статтями та інструкційними матеріалами, опублікованими за останні роки в періодичних виданнях. Крім літературних джерел студент вивчає Закони України , інструкції, доповнення та Постанови уряду.

При ознайомленні з каталогами, журналами, науковими статтями,студент повинен скласти список, або картотеку літератури, що належить до теми дослідження. У списку потрібно вказати прізвище та ініціали автора книги, повну назву книги, найменування видавництва та рік видання. Крім найменування видавництва, вказують номер журналу, рік, сторінки.

Після складання списку основної та додаткової літератури, студент приступає до її вивчення. Роботу над літературою за темою дослідження починають з вивчення підручників та навчальних посібників, де матеріал викладений систематизовано і більш доступно. Після цього слід перейти до вивчення інструктивних матеріалів.

При читанні літератури треба цілеспрямовано шукати необхідну інформацію. Читати літературу слід вдумливо, обмірковано, вбираючи з прочитаного найважливіше. Вичерпану та об’єктивну інформацію можна отримати тільки після всебічного вивчення зазначеного питання.

Вивчаючи літературу за темою дослідження, необхідно вести робочі записи, виділяти назви літературних джерел, видавництво і рік видання. У записах коротко подавати своїми словами основні положення, вказувати окремі вислови авторів книги, виписувати цифрові дані. При цьому, рекомендується вказувати на полях записів номери сторінок джерела записів. За такою формою легко розшукати, за необхідності, джерело для більш глибокого вивчення, уточнення записаних положень і зробити посилання від автора.

Записи слід вести по окремим питанням теми курсової роботи, їх рекомендується робити на одній сторінці аркуша паперу, або спеціального робочого зошита, щоб мати можливість розрізати записи, розкласти їх за питаннями теми. 

НАПИСАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Написання курсової роботи — це самостійний виклад у письмовій формі матеріалів за темою дослідження.

До написання тексту курсової роботи можна приступити за умови, якщо студент глибоко засвоїв теоретичні питання та вивчив рекомендовану літературу, зібрав та опрацював необхідні матеріали.

Текст курсової роботи повинен бути записаний студентом самостійно, своїми словами, ясно, чітко та розбірливо, логічно послідовно,коротко, зі збереженням літературного стилю викладення.

У тексті роботи повинні бути чітко виділені абзаци. У курсовій роботі слід дотримуватися єдності  термінів, умовних позначень і ймовірних скорочень слів.

Посилання на літературні джерела доцільно давати в тексті із зазначенням номера джерела та сторінки, наприклад, [10, с. 140]. Дане посилання означає, що у списку літератури джерело вміщене під номером 10, а 140 — позначає сторінку цього джерела. Не рекомендується перевантажувати текст курсової роботи цитатами.

Повний пронумерований список використаної літератури слід навести в кінці роботи. Ілюстрований матеріал — первинні документи;звіти матеріально відповідальних осіб; графічний матеріал та інші —підбираються по мірі написання курсової роботи. Кількість додатків повинна бути мінімальною (в основному, що стосується теми курсової роботи). За правильність заповнення документів і за всі обчислювання відповідає студент — автор курсової роботи.

Особливу увагу слід приділити висновкам і пропозиціям, які повинні бути обґрунтовані і відповідно висвітлені згідно з матеріалами,що знаходяться в роботі.

При написанні курсової роботи студент повинен врахувати, що робота оцінюється не тільки за змістом, а й за якістю викладання матеріалу, за правильністю і за якістю оформлення.

Готуючи роботу, необхідно намагатися написати її так, щоб вона являла собою єдине ціле, а не шматки чужих текстів, написаних до того ж різними стилями. 

ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Загальні вимоги

Курсову роботу складають у вигляді тексту, ілюстрацій і таблиць, на аркушах формату А-4 (210 * 297 мм). Робота повинна бути написана студентом власноручно розбірливо або надрукована.

Студент виконує курсову роботу українською мовою.

До рецензування подають оригінал тексту роботи. Ксерокопії не приймаються до рецензування, а робота не може бути допущеною до захисту.

Роботу виконують машинним (за допомогою комп'ютерної техніки) способом або рукописним на одній стороні аркуша білого паперу, сторінку при цьому заповнюють через 1,5 інтервалу.

Текст курсової роботи варто друкувати, дотримуючи наступних розмірів полів: ліве – не менш 30 мм, верхнє й нижнє – не менш 15 мм, праве – не менш 10 мм.

При виконанні роботи необхідно дотримувати рівномірної щільності, контрастності і чіткості зображення по всьому тексту. У роботі повинні бути чіткі, не розпливчасті лінії, літери, цифри й інші знаки. Всі лінії, літери, цифри й знаки повинні бути однаково чорними по всьому тексту.

Помилки, описки й графічні неточності допускається виправляти зафарбовуванням білою фарбою й нанесенням на цьому ж місці або між рядками виправленого зображення машинописним способом або від руки. Виправлення повинне бути чорного кольору.

Прізвища, назви установ, організацій, фірм і інші власні імена в курсовій роботі приводяться мовою оригіналу.

Структурні елементи: «Р е ф е р а т » , «Зміст» , «Вступ», «Висновки» ,«Перелік посилань» не нумерують, а їх найменування служать заголовками структурних елементів. Розділи й підрозділи повинні мати заголовки. Пункти й підпункти можуть мати заголовки. Заголовки розділів варто розташовувати в середині рядка й друкувати прописними буквами без крапки наприкінці, не підкреслюючи.

Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів, варто починати з абзацного відступу й друкувати малими літерами, крім першої прописної, не підкреслюючи, без крапки наприкінці.

Абзацний відступ повинен бути однаковим по всьому тексту курсової роботи й бути рівним п'яти знакам. Якщо заголовок складається із двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Перенесення слів у заголовку не допускається. Відстань між заголовком наступним або попереднім текстом повинне бути не менш двох рядків. Відстань між двома заголовками приймають такими ж, як і в тексті. Не допускається розміщення найменування розділу, підрозділу, а також пункту або підпункту в нижній частині сторінки, якщо, після нього розташовано тільки один рядок тексту.

Текст повинен викладатися від третьої особи, без вживання займенників “я”, “ми”. Таких термінів як "в цей час", "в цьому році", "в минулому році" бажано уникати. Краще вказувати конкретно рік і місяць. Не допускається скорочення слів і найменувань.

 Нумерація сторінок курсової роботи

Сторінки курсової роботи варто нумерувати арабськими цифрами, дотримуючи наскрізної нумерації по всьому тексту роботи. Номер сторінки проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки наприкінці.

Титульний аркуш включають у загальну нумерацію сторінок. Номер сторінки на титульному аркуші не проставляють.

Ілюстрації й таблиці, розташовані на окремих сторінках, включають у загальну нумерацію сторінок курсової роботи.

Нумерація розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів

Розділи, підрозділи, пункти, підпункти курсової роботи варто нумерувати арабськими цифрами. Розділи курсової роботи повинні мати порядкову нумерацію в межах викладу суті роботи й позначатися арабськими цифрами без крапки, наприклад: 1, 2, 3. Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу й порядкового номера підрозділу, розділених крапкою.

Після номера підрозділу крапку не ставлять, наприклад: 1.1, 1.2, 1.3.

Пункти повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу або підрозділу. Номер пункту складається з номера розділу й порядкового номера пункту або з номера розділу, порядкового номера підрозділу й порядкового номера пункту, розділених крапкою, наприклад: 1.1.1.1, 1.1.1.2, 1.1.1.3. 

Ілюстрації

Ілюстрації (малюнки, графіки, схеми, діаграми) варто розташовувати в курсовій роботі безпосередньо після тексту, у якому вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації повинні бути дані посилання. Малюнки, графіки, схеми, діаграми, поміщені в роботі повинні відповідати вимогам стандартів. Ілюстрації можуть мати назви, які поміщають під ілюстрацією.

При необхідності під ілюстрацією поміщають роз’яснюючи дані (під рисунковий текст). Ілюстрація позначається словом «Рис.___», що разом з назвою ілюстрацій поміщають після роз’яснюючих даних, наприклад: «Рис.3.2 - Схема документообігу».

Ілюстрації варто нумерувати арабськими цифрами порядкової нумерації в межах розділу, за винятком ілюстрацій, що приводяться в додатку. Номер ілюстрації складається з номера розділу й порядкового номера ілюстрацій, розділених крапкою, наприклад: Рис. 3.2 - другий малюнок третього розділу.

Ілюстрації, при необхідності, можуть бути перераховані у змісті із вказівкою їхніх номерів, найменувань і номерів сторінок, на яких вони розташовані.

Таблиці

Цифровий матеріал, як правило, оформляють у вигляді таблиць. Горизонтальні й вертикальні лінії, які розмежовують рядки таблиці,також лінії, що обмежують таблиці ліворуч, праворуч і знизу, можна не проводити, якщо їхня відсутність не утрудняє користування таблицею.

Таблицю варто розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. Таблиці варто нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, що приводяться в додатках.

Номер таблиці складається з номера розділу й порядкового номера таблиці,розділених крапкою, наприклад: Таблиця 2.1 - перша таблиця другого розділу.

Таблиця може мати назву, що друкують малими літерами (крім першої –прописної) і розміщають над таблицею. Назва повинна бути короткою і відображати зміст таблиці. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, таблицю ділять на частині, поміщаючи одну частину під іншою, або поруч; або переносячи частину таблиці на іншу сторінку. При цьому в кожній частині таблиці повторюють її голівку й боковик. При розподілі таблиці на частині допускається її голівку або боковик заміняти відповідно номерами граф або рядків. При цьому нумерують арабськими цифрами графи або рядка першої частини таблиці.

Слово «Таблиця» вказують один раз ліворуч над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть: «Продовження таблиці» із вказівкою номера таблиці.

Заголовки граф таблиці, друкують з великих літер, а підзаголовки – з рядкових, якщо вони становлять одне речення із заголовком. Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. Наприкінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки й підзаголовки граф вказують в однині.

Перерахування

Перерахування, при необхідності, можуть бути наведені усередині пунктів або підпунктів. Перед перерахуванням ставлять двокрапку. Перед кожною позицією перерахування варто ставити малу літеру українського алфавіту з дужкою, або, не нумеруючи - дефіс (перший рівень деталізації).

Для подальшої деталізації перерахування варто використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації).

Перерахування першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу, другого рівня - з відступом щодо місця розташування перерахувань першого рівня.

Виноски

Пояснення до окремих даних, наведених у тексті або таблицях, допускається оформляти виносками. Виноски позначають надрядковими знаками у вигляді арабських цифр (порядкових номерів) з дужкою.

Нумерація виносок окрема для кожної сторінки. Знаки виносок ставлять безпосередньо після того слова, числа, символу, пропозиції, до якого дається пояснення, і перед текстом пояснення.

Текст виноски поміщають під таблицею або наприкінці сторінки й відокремлюють від таблиці або тексту лінією довжиною 30 - 40 мм, проведеної в лівій частині сторінки. Текст виноски починають із абзацного відступу й друкують при машинописному способі виконання курсової роботи через один інтервал.

Формули й рівняння

Формули й рівняння розташовують безпосередньо після тексту, у якому вони згадуються, посередині сторінки. Вище й нижче кожної формули або рівняння повинне бути залишене не менш одного вільного рядка. Формули й рівняння в курсовій роботі (за винятком формул і рівнянь, наведених у додатку) варто нумерувати порядковою нумерацією в межах розділу.

Номер формули або рівняння складається з номера розділу й порядкового номера формули або рівняння, розділених крапкою, наприклад: Формула (1.3) – третя формула першого розділу. Номер формули або рівняння вказують на рівні формули або рівняння в дужках у крайньому правому положенні на рядку. Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять у формулу або рівняння, варто приводити безпосередньо під формулою в тій послідовності, у якій вони дані у формулі або рівнянні.

Пояснення значення кожного символу й числового коефіцієнта варто давати з нового рядка. Переносити формули або рівняння на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій, причому знак операції на початку наступного рядка повторюють. При переносі формули або рівняння на знаку операції множення застосовують знак «х». Формули, що слідують одна за іншою, і не розділені текстом, відокремлюють комою.

Посилання

Посилання в тексті курсової роботи на джерела варто вказувати порядковим номером по переліку посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад: «... у роботах [1-7] ...».

Посилання на джерела теоретичних положень, цитат, статистичного матеріалу, таблиць, малюнків варто вказувати порядковим номером джерела по переліку посилань і його сторінки, виділеними двома квадратними дужками, де перша цифра означає номер джерела, а через кому друга цифра - сторінка джерела, наприклад: «[5, 37]». Допускається приводити посилання на джерела у виносках, при цьому оформлення посилання повинне відповідати його бібліографічному опису по переліку посилань із вказівкою номера. При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, таблиці, рівняння„1________, додатки курсової роботи вказують їхні номера. При використанні посилань варто писати: «...у розділі 4...», «...див. розділ2....», «...відповідно до 2.3.4..», «...на мал. 1.3...», «...у таблиці 3.2...», «...див. табл. 3.2...», «...у рівняннях (1.2)-(1.5)...», « ..у додатку 3...».

Перелік посилань

У перелік посилань включаються літературні й інші джерела інформації, на які зроблені посилання в текстовому документі (крім тих джерел, посилання на які дані тільки в додатках).

Перелік посилань складається в тім же порядку, у якому вони вперше згадуються в текстовому документі, тобто порядкові номери бібліографічних описів джерел є номерами посилань на них у тексті.

Якщо на джерело дані посилання тільки в додатку, то для них складається окремий перелік посилань, розташовуваний наприкінці цього додатка.

Правильний бібліографічний опис сучасних книг можна знайти в анотованій каталожній картці, що міститься звичайно на зворотному боці титульного аркуша.

Назва місця видання приводять повністю в називному відмінку, за винятком назв міст: Київ - К., Москва - М, Санкт-Петербург - С-Пб.

Найменування видавництва приводять, як правило, у скороченій формі.

При наявності двох видавництв приводять найменування обох, при трьох і більше - найменування першого видавництва зі словами: «і ін.». од видання позначають арабськими цифрами, при відсутності року видання в описі вказують "Б.Г." (без року). межах опису застосовують наступні розділові знаки:

/ - (косу риску) - перед відомостями про автора;

, - (кому) - для відділення друг від друга прізвищ авторів, перед роком

видання й кількістю сторінок;

: - (двокрапка) - перед найменуванням видавництва.

Приклади бібліографічних описів:

1. Голов С.Ф., Костюченко В.М. Бухгалтерський облік та фінансова звітність за міжнародними стандартами. Практичній посібник. – К.: Лібра, 2004.– 880 с.

2. Палий В.Ф. Актуальные вопросы теории бухгалтерского учета // Бухгалтерский учет. – 2005. - № 3. – С. 45-48.

Додатки

Додатки оформлюють як продовження курсової роботи на наступних її сторінках і розміщують у порядку появи посилань на них в тексті.Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки і мати свою назву.Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої велико пишеться слово “Додаток ...” і велика літера, що позначає додаток (Додаток А). Додатки позначаються послідовно великими літерамиукраїнської абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь.

Додатками можуть бути: графічний матеріал, таблиці великогоформату, розрахунки, опис алгоритмів програм задач, що розв’язуються на ЕОМ і т. ін.

За умови, що додаток складається з декількох сторінок, то на першій сторінці пишеться слово “Додаток _ ”, а на наступних : “Продовження дод. _”

По тексту курсової роботи посилання на додатки оформлюються круглими дужками (додаток В)

Додатки приводяться в кінці роботи у вигляді форм первинних зведених документів, облікових регістрів, форм звітності, вихідних документів і т. і. Додані і використані в курсовій роботі документи, облікові регістри, форми звітності і інші матеріали повинні бути правильно оформленими (всі реквізити заповнені) і достовірними.

Замість підпису на документах записується прізвища посадових осіб. Вихідні форми додаються як додатки і складаються по формату листів курсової роботи.

ПІДГОТОВКА ДО ЗАХИСТУ КУРСОВОЇ РОБОТИ ТА ПОРЯДОК ЇЇ ЗАХИСТУ

Студент зобов'язаний надати на кафедру роботу відповідно до вимог, що встановлюються до курсової роботи. у встановлений термін

Якщо робота виконана і оформлена вірно, то керівник пише рецензію і допускає курсову роботу до захисту. Якщо є зауваження, що вимагають усунення, то робота повертається на доробку.

Захист курсової роботи проводиться за графіком кафедри перед комісією. Під час захисту студент доповідає зміст основних положень курсової роботи, робить висновки, відповідає на зауваження, що містяться в рецензії і на запитання комісії. В результаті захисту курсова робота оцінюється диференційовано. Захист курсової роботи передбачає виявити знання студента за обраною темою. Під час захисту студент повинен добре володіти проблемою, що висвітлена в роботі, бути готовим пояснити та захистити методику обліку, відповісти на будь-яке теоретичне або практичне питання за темою курсової роботи.

Особливу увагу слід надати висновкам і пропозиціям за темою дослідження. Вищу оцінку керівник роботи і комісія виставляє за всебічну глибоку розробку теми на підставі широкого кола літератури, інших джерел інформації, при критичному відношенні до матеріалу, що використано, бездоганність стилю і оформлення, правильності висновків. Курсова робота повинна захищатися в термін, який встановлено календарним планом.

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Підсумкову, диференційовану за чотирибальною шкалою, оцінку курсової роботи визначає комісія по захисту курсових робіт.

У процесі визначення оцінки враховується низка важливих показників якості курсової роботи:

Змістовні аспекти роботи:

- актуальність обраної теми дослідження;

- спрямованість роботи на розробку реальних практичних рекомендацій;

- відповідність логічної побудови роботи поставленим цілям і завданням;

- рівень обґрунтування запропонованих рішень;

- ступінь самостійності проведення дослідження;

- розвиненість мови викладення роботи та її загальне оформлення.

Якість захисту роботи:

- уміння стисло, послідовно й чітко викласти сутність і результати

дослідження;

- здатність аргументовано захищати свої пропозиції, думки, погляди_

- загальний рівень підготовки студента.

Основні умови одержання оцінки

Відмінно. Курсова робота є бездоганною: має практичне значення,

має достатню глибину аналізу та обґрунтування пропозицій, доповідь логічна і коротка, проголошена вільно, зі знанням справи, рецензія позитивна, відповіді на запитання членів комісії правильні і стислі.

Добре. Тема роботи розкрита, але мають місце окремі недоліки непринципового характеру: в теоретичній частині поверхово зроблений

аналіз літературних джерел, недостатньо використані інформаційні матеріали підприємства, мають місце окремі зауваження в рецензії, доповідь логічна, проголошена вільно, відповіді на запитання членів комісії в основному правильні, оформлення роботи в межах вимог.

Задовільно. Тема курсової роботи в основному розкрита, але мають

місце недоліки змістовного характеру: нечітко сформульована мета роботи, теоретичний розділ має виражений компілятивний характер, в

аналітичній частині є надлишок елементів описовості, добір інформаційних матеріалів (таблиці, графіки, схеми) не завжди обґрунтований, заходи і пропозиції, що містяться в третьому розділі,обґрунтовані непереконливо, рецензія містить окремі зауваження,

доповідь прочитана за текстом, не всі відповіді на запитання членів комісії правильні або повні. Є зауваження щодо оформлення курсової роботи.

Незадовільно. Нечітко сформульована мета курсової роботи. Розділи не взаємопов’язані між собою. Аналіз теоретичних джерел і звітної інформації виконаний поверхово, переважає описовість на шкоду системності і глибині. Пропоновані заходи випадкові, економічне обґрунтування неповне. Оформлення роботи далеке від зразкового. Відповіді на запитання членів комісії неточні або неповні.

 Курсова роботи до захисту не допускається, якщо вона:

– подана науковому керівникові на перевірку з порушенням

строків, установлених календарним планом;

– написана на тему, яка своєчасно не була затверджена по кафедрі;

– виконана несамостійно;

– побудова структури не відповідає вимогам;

– не містить економічного обґрунтування запропонованих рекомендацій.

Додаток А

ЗРАЗКИ ОФОРМЛЕННЯ БІБЛІОГРАФІЧНИХ ОПИСІВ У ПЕРЕЛІКУ ПОСИЛАНЬ:

Законодавчі та нормативні матеріали:

Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. №996-ХІV // Головбух, Нормативні акти, -2000. – с. 4-8.

Монографії, учбова література, брошури, наукові статті та інше:Білуха М.Т. Теорія фінансово-господарського контролю. – К.: Вища 13 школа. 1990. – 180 с.

Для перекладних видань:

Фрейдман Пол. Аудит, контроль витрат і фінансових результатів при аналізі якості продукції. – М.: ЮНИТИ, 1994. – 286 с.

Статті з журналів, газет:

Кобилянська О. Облік товарно-матеріальних цінностей в умовах інфляції//Бухгалтерський облік і аудит.-2005 р. – №4. – с. 13-14.

Для літератури з мережі Інтернет:

Виступ президента України В. Ющенко на Всеукраїнській нараді з питань підприємництва 10 серпня 2005 року // Офіційне Інтернет-представництво Президента України // http://president.gov.ua. 

Розділ I. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА БІЗНЕС - ПЛАНУВАННЯ ТА НОВОСТВОРЕНОГО ПІДПРИЄМСТВА 

В цьому розділі необхідно надати характеристику бізнес-плануванню та описати новостворене підприємство (місце розташування, на яку категорію населення орієнтоване, перелік послуг, цінову політику та конкурентів). 

Розділ II. РОЗРАХУНОК  ОБСЯГУ ВИРОБНИЦТВА ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ПОСЛУГ (РІЧНИЙ РОЗМІР ВИРУЧКИ) 

Планування на підприємствах надання послуг спрямовано на збільшення обсягу послуг населенню, на скорочення строків виконання замовлення, на підвищення якості послуг і культури обслуговування, на підвищення продуктивності праці, на зниження собівартості, на підвищення рентабельності. В цьому розділі курсової роботи  необхідно  розраховуємо один з основних показників оцінки діяльності підприємства – обсяг реалізації послуг.

Реалізована продукція (послуга) – це продукція, яка відвантажена споживачеві і за яку надійшли кошти у зазначений термін.           Обсяг реалізації послуг  розраховується на підставі річного випуску у натуральних вимірниках і вільної відпускної ціни послуги.

Для розрахунку річного розміру виручки (об’єму реалізації послуг), необхідно мати наступний ряд даних:

1. Кількість змін роботи підприємства;

2. Кількість крісел;

3. Кількість робочих днів перукарні;

4. Розмір виручки на одне крісло за зміну.

Кількість крісел розраховується  в таблиці за наступною формулою:

К кр. = S зали / Sн                           (1)

де Ккр. –кількість крісел;

S зали- площа зали, м2

S н – норма площі на 1 крісло.

 Таблиця 2.1. Розрахунок необхідної кількості крісел

Після того, як розрахували кількість крісел, необхідно визначити число робочих днів  перукарні та перукарів, а також  всі інші показники, які будуть необхідні при розрахунку річного розміру виручки і річного фонду заробітної плати.  Для визначення цих показників складається баланс робочого часу на наступний рік. Початкові дані для розрахунку балансу робочого часу беруться на основі нормативних показників, що друкуються в періодичних виданнях  в кінці року. Середнє число годин та днів роботи одного робітника на рік визначається на підставі балансу робочого часу одного середньооблікового робітника. Кількість календарних днів у році і кількість святкових та вихідних днів визначається в результаті віднімання від календарного фонду святкових та вихідних днів. Номінальний фонд робочого часу в годинах встановлюється Кабінетом Міністрів України, виходячи з 40 годинного робочого тижня із врахуванням скорочених передсвяткових днів.

 Таблиця 2.2.  Баланс робочого часу одного перукаря на 2014р.

Таблиця 2.3. Розрахунок річного обсягу виручки

гр.5 = гр1* гр. 2* гр.3* гр.4

гр.6 = (гр.5*100): (100+20)

РОЗДІЛ ІІІ. РОЗРАХУНОК РІЧНОГО ПЛАНУ ПО ПРАЦІ 

В цьому розділі необхідно визначити визначимо чисельність перукарів, річний фонд заробітної плати, середньомісячний виробіток та середньомісячну зарплату, а також ряд інших показників.

Розрахунок основних робітників розраховується на підставі балансу робочого часу одного робітника на 2015 рік, в якому визначається запланований відпрацьований час одного робітника на рік (в годинах і відсотках).

Розрізняють явочний і обліковий склад робітників.

Явочний склад – це чисельність робітників, які повинні з’явитися для виконання планового завдання. явочний склад розраховано в технологічній частині дипломного проекту.

Облікове число робітників – це чисельність всіх робітників, які перебувають у списку. До облікового складу включають явочний та резервний склад робітників.

Розрахунок чисельності робітників пов’язаний з показниками використання робочого часу протягом року.

Чисельність перукарів визначаємо за наступною формулою:

Ч_пер. = Кількість _{крісло –змін} / К_{ількість робочих днів перукарів}    (5)

Кількість крісло –змін визначається в наступній таблиці за формулою:

К_кр.зм. = К_кр. х  К_{роб. дн. перукарні,}         (6)

де К_кр.зм. – кількість крісло – змін;

К_кр – кількість крісел (таб.1, гр3)

К_{роб.дн. перукарні} – таблиця 2  рядок 3

  Таблиця 3.1. Розрахунок необхідної кількості перукарів

Гр.4 = гр.1 х гр.2 х гр.3

Гр.5 = Таб.2  рядок 7

Гр. 6 = гр.4 / гр.5

Необхідна чисельність перукарів планується такої кваліфікації.

• перукарі – модельєри –   …   особи

• перукарі першого класу –   …   особи

• перукарі  другого  класу –   …  особи

Далі необхідно надати характеристику фонду заробітної плати та його елементам

Розрахунок річного фонду заробітної плати наведемо в таблиці 6.

Таблиця 3.2. Розрахунок річного фонду заробітної плати перукарів

Річний фонд заробітної плати (Ф річний) складається з основного (Ф _осн) та додаткового (Ф _дод). 

Ф _річ = Ф _осн + Ф _дод          (7)

Для визначення  основного фонду заробітної плати, необхідно розрахувати в першу чергу  річний розмір виручки перукарів по категоріях працюючих.

Річний розмір виручки перукарів згідно  категорії  визначається за наступною формулою:

В по категоріях =  ОР _{з ПДВ} х  чис. по категоріям  /   чисельність всього

Прямий фонд заробітної плати визначається за наступною формулою:

Ф прямий  = ( ОР_{без ПДВ} х   Н ): 100%,       (8)

де Н – норматив оплати праці, %

Норматив оплати праці встановлюється  на кожному підприємстві у відсотках  від обсягу виручки без ПДВ.

По перукарні прямий фонд заробітної плати вважається основним фондом заробітної плати, тобто 

Ф прямий = Ф основний

Додаткова заробітна плати включає в себе доплати:

- за завідування;

- за прибирання приміщення;

- за виконання держобов’язків;

- премії;

- оплата щорічних основних і додаткових  відпусток;

- оплата щорічних учбових відпусток.      

Доплата за завідування  нараховується за слідуючою формулою:

Д _зав. = (Ф _{пр. перук. – мод} . *  % _доп. ) / ( Ч_{ис. перук.-мод.}  * 100) , ( 9)

де  % доплат встановлює підприємство.

За прибирання приміщення доплата розраховується аналогічно  розрахунку доплат за завідування , але одному із перукарів  другого класу:

Д_приб = (Ф _{пр перук 2кл.}  *  % _допл.) : ( Ч_{ис. перук. 2 кл.}  *  100)  (10)

За виконання держобов’язків доплата визначається за наступною формулою:

Д _держ. = (Ф_{пр перук.всього} * % _допл.) : ( Ч_{ис. перук.всього} * 100%), (11)

де  відсоток доплат беремо з таблиці 2, пункт 6.4, колонка 3.

Суму премій визначаємо за наступною формулою:

∑ премій = (Ф _прямий  *  % _премії ) / 100 ,     (12)

де  % премій встановлює підприємство самостійно.

Щоб визначити суму, яка необхідна для оплати щорічних основних і додаткових відпусток необхідно  прямий фонд заробітної плати помножити на відсоток доплат і поділити на 100 %.

Відсотки доплат беруться з балансу робочого часу.

Всі інші показники плану праці визначаються в наступній таблиці.

Таблиця 3.3. Зведений план по праці

Розділ ІV. Розрахунок собівартості, прибутку та рентабельності

Метою планування собівартості є економічне обґрунтування та розрахунок витрат, які мають місце в процесі виробництва та реалізації послуг. Розрахунок витрат на виробництво та реалізацію послуг допомагає визначити розмір відпускної ціни, розмір запланованих прибутків та розмір рівня рентабельності послуг. Собівартість впливає на суму прибутку і є важливим якісним показником діяльності підприємства, який відображає рівень продуктивності праці, раціональне використання основних фондів, матеріалів, енергетичних ресурсів.

Собівартість продукції – це грошова форма витрат на підготовку її виробництва, виготовлення і збут.

Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість характеризує ступінь використання усіх ресурсів. Чим краще працює підприємство, інтенсивніше використовує виробничі ресурси, успішніше вдосконалює техніку, технологію і організацією виробництва, тим нижча собівартість і вищий рівень рентабельності. Собівартість є одним з важливих показників ефективності виробництва і має тісний  зв’язок з ціною продукції, тому що собівартість є базою ціни продукції і її нижньою межею для виробника.

З метою розрахунку суми витрат здійснюється калькулювання на основі даних діючого підприємства.

Калькулювання собівартості – це метод розрахунку собівартості, який передбачає групування витрат в залежності від місця їх призначення.

Калькуляція собівартості передбачає розрахунок простих та комплексних по складу статей витрат, які включають різні за економічним призначенням витрати. 

Таблиця 4.1. Розрахунок вартості матеріалів

Вартість матеріалів розраховується за формулою:

∑ витрат  = ОР без ПДВ * % Н в,             (13)

де Н в – норма витрат матеріалів на 1 грн. виручки, в % (15 – 25 %)

Всі інші статті витрат, які не розраховані в попередніх розділах, будуть визначатися безпосередньо в наступній таблиці.

Таблиця 4.2. Розрахунок повної собівартості витрат – калькуляція  собівартості

*Примітка: Н – це норматив нарахувань на заробітну плату.  В теперішній час складає - 37%

Прибуток є важливим показником, який характеризує результати роботи підприємства.

Прибуток  від  реалізації  послуг розраховується  як  різниця між  обсягом  реалізації  послуг без  ПДВ  та  загальною  сумою  витрат  на  виробництво  та  реалізацію  послуг

Прибуток визначається за наступною формулою:

П = ОР без ПДВ – С,                      (14)      

де П – сума прибутку на весь обсяг робіт, грн.

ОР – обсяг реалізації послуг без ПДВ, грн.

С – собівартість всього обсягу робіт, грн.

Отриманий підприємством прибуток підлягає розподілу.

В першу чергу, підприємство відраховує податок держбюджету згідно встановленого нормативу.

В теперішній час  норматив відрахувань до державного бюджету складає 18 %.

Прибуток, що залишається після відрахувань до державного бюджету є чистим прибутком підприємства.

Чистий прибуток підприємства поділяється на 3 фонди, а саме: фонд накопичення, фонд споживання та фонд комерційного ризику. Розділ прибутку наведемо  в наступній таблиці.

Таблиця 4.3. Розрахунок розподілу прибутку

*Н – встановлюються самостійно.

Прибутковість підприємства характеризується рівнем рентабельності. Розрізняють рентабельність всієї продукції та рентабельність окремих видів продукції.

Рівень рентабельності – це відносний показник прибутковості, визначений відношенням прибутку до повної собівартості:

Найбільш частіше для розрахунку рентабельності використовується співвідношення прибутку до собівартості помножене на 100.

Цей показник визначається  за наступною формулою: 

Р =  ( П / С) * 100,               (15)

де Р – рівень рентабельності, %

Розділ  V. ОСНОВНІ ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ діяльності перукарні

Після проведення всіх необхідних розрахунків щодо діяльності проектованої перукарні, подамо для наочності  фінансово – економічні показники  зведені до таблиці 5.1.

Таблиця 5.1. Економічні показники перукарні, що проектується

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!