Дипломна робота за ОКР магістра, ДНУ ім. Гончара

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ  УКРАЇНИ 

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

Юридичний факультет

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ КУРСОВИХ РОБІТ ЗА ОКР БАКАЛАВРА ТА ДИПЛОМНИХ І МАГІСТЕРСЬКИХ РОБІТ ЗА ОКР СПЕЦІАЛІСТА ТА МАГІСТРА

Дніпропетровськ 2014

РОЗДІЛ ІІІ. Дипломна робота за ОКР магістра 

Одним з найважливіших видів науково-дослідницьких робіт магістра є написання та захист дипломної роботи з ОПП магістра, що є підставою для отримання освітньо-кваліфікаційного рівня “магістр” та присвоєння їм кваліфікації професіонал в галузі правознавства, прокурорського нагляду та правосуддя.

Магістр — це освітньо-кваліфікаційний рівень фахів­ця, який на основі кваліфікації бакалавра або спеціаліста здобув поглиблені спеціальні уміння та знання інновацій­ного характеру, має певний досвід їх застосування та проду­кування нових знань для вирішення проблемних професій­них завдань у певній галузі.

Для отримання диплому магістра студент наприкінці курсу магістратури до захисту роботи повинен здати дипломну  роботу з ОПП магістра (письмове джерело) та дискету, яка містить титульний аркуш роботи та реферат (електронне джерело).

Дипломна робота з ОПП магістра — це самостійна науково-дослідницька робота, яка виконує кваліфікаційну функцію, тоб­то готується з метою публічного захисту і отримання акаде­мічного ступеня магістра. Основне завдання її автора — продемонструвати рівень своєї наукової кваліфікації, умін­ня самостійно вести науковий пошук і вирішувати конкретні наукові завдання.

Науково-дослідницька робота студентів є одним з найважливіших засобів підвищення якості підготовки і виховання фахівців з вищою освітою, здатних творчо застосовувати в практичній діяльності останні досягнення науково-технічного і культурного процесу, державно-правового будівництва. Залучення до науково-дослідної роботи студентів дозволяє ви­користати їх творчий і трудовий потенціал для рішення актуальних задач юридичної теорії і практики.

Основними задачами науково-дослідної роботи студентів є: поглиблене творче за­своєння творчого матеріалу, освоєння спеціальності, розширення наукової ерудиції по спеціальності, нав­чання методиці і засобам самостійного рішення наукових і приклад­них задач і навикам роботи в наукових колективах, розвиток можли­востей нестандартного мислення, ознайомлення з засобами оформ­лення, захисту і впровадження виконаної ро­боти, сприяння успішному рішенню актуальних, наукових і практичних задач. 

3.1. Нормативи написання магістерської роботи 

Загальні вимоги до написання магістерських робіт такі самі, як й до дипломних, але мають певні особливості, на які далі буде вказано.

До магістерських робіт пред’являються наступні вимоги.

Магістерська робота повинна носити творчий характер, подаючи со­бою осно­ваний на узагальненні керівної і спеціальної літератури, систематично викладений ма­теріал з обраної теми. Творчий ха­рактер роботи полягає передусім в вмілій системати­зації і викла­денні матеріалу. Це – творчість пізнання, творчість засвоєння, що є першою сходинкою до творчої роботи по узагальненню, на­приклад, юридичної практики.

При виконанні магістерської роботи студент творчо підходить до складання плану, зміни або доповнення його в про­цесі роботи після консультації з керівником. Однак при розробці плану повинні включатися тільки ті питання, що не виходять за межі теми. Питання теми чітко розрізняються по тексту.

Робота повинна бути грамотно виконана, акуратно оформлена, пронумеро­вана, мати титульний лист, план, поля для нотаток рецензента і в кінці роботи список фактично використа­ної літератури.

Процес виконання роботи складається з двох етапів: попе­редня підготовка і безпосереднє виконання роботи.

Починаючи  підготовку роботи, магістр, передусім, обирає тему, визначає основні питання плану. Підбір літератури, її вивчення і конспектування в період підготовки ро­боти не відрізняється від ро­боти над книгою в процесі вивчення програмного матеріалу. Магістр, однак, повинен пам'ятати, що особливу увагу слід приділити тим положенням з джерел, що вивчаються, що відносяться до теми роботи. Зміст роботи в значній мірі зале­жить від ступеню продума­ності і систематичності плану, бо будь-який план зумовлює роз­та­шування, взаємний зв'язок і порядок викладення окремих положень ро­боти. Плани бувають прості і складні. Відмінність полягає в тому, що простий план складається з питань, що є заголовками окремих розділів роботи, а складний план припускає підпитання, підпункти, що підпорядковані основному питанню.

Безпосереднє виконання роботи – це глибоке, всебічне і послідовне викладення пи­тань теми згідно прийнятому плану. До безпосереднього виконання роботи можна присту­пати лише тоді, коли повністю визначена не тільки тема роботи, але ясно і чітко по­да­ються її основні розділи і положення, обгрунтування цих поло­жень, опрацьовані і закон­спектовані джерела, що рекомендувалися, підібраний ілюструючий матеріал (приклад, факти, практика і т.д.).

Викладаючи матеріал теми в магістерській роботі, магістру слід звернути увагу не тільки на зміст питань, що освітлюються, але і на стиль і грамотність роботи. Для того, щоб добитися ясного і стилістично правильного викладення матеріалу, доцільно прочи­тати роботу вго­лос.

Виконана робота здається на кафедру для рецензування. На ос­нові от­риманої рецензії магістр готується до захисту магістерської ро­боти, звертаючи особливу увагу на заповнення своїх знань в тій час­тині, що викликала зауваження наукового керівника. Захист магістерської роботи проводитися перед державною екзаменаційною комісією.

Магістерська робота має такі нормативи:

1. обсяг роботи повинен бути 110 - 110 друкованих сторінок на аркушах формату “А4”.

2. опрацьованої літератури – не менш, ніж 75-100 найменувань.

3. мова роботи – українська.

Робота магістра повинна містити(точно у вказаній послідовності):

1. титульна сторінка.

2. реферат (бібліографічний) – додаток 4.

3. резюме іноземною мовою – додаток 4.

4. зміст роботи з вказанням сторінок.

5. вступ (про особливості складання вступу дивитесь розділ 2.3 посібника).

6. основна частина – складається з розділів та підпунктів, згідно змісту роботи.

7. висновки – короткий підсумок всієї роботи (про особливості складання висновків див. розділ 2.3 посібника).

8. список використаних джерел.

9.  додатки, якщо є – схеми, малюнки, таблиці, графіки, тощо.

Робота повинна бути переплетена у тверду палітурку.

До роботи додають відгук наукового керівника та рецензію рецензента. 

3.2. Опрацювання теми та плану магістерської роботи        

З урахуванням певних методів наукового дослідження можна починати роботу над магістерською роботою за наступною логічною схемою:

• обгрунтування актуальності обраної теми;

• визначення мети і завдань дослідження;

• вибір наукових методів пізнання та дослідження;

• викладення головних моментів дослідження;

• визначення результатів дослідження;

• формування висновків і пропозицій на підставі отрима­них результатів.

Початковим етапом наукового дослідження є вибір теми магістерської роботи та об­грунтування актуальності обраної теми.

Теми магістеських робіт затверджуються на засіданні кафедри, до них науковий керівник пропонує план та літературу, але студент може запропонувати власний план, він також не є обмеженим у виборі літератури. Якщо студент має бажання писати магістерську роботу на власну тему, він має заздалегідь написати заяву на ім¢я завідуючої кафедрою про затвердження власної теми. Тема магістерської роботи не повинна повторюватися протягом 5 років.

Формування плану роботи магістр здійснює на основі наявної літератури. План магістерської роботи повинен складатися з трьох розділів, які містять:

Розділ 1 – методику дослідження, аналіз літератури з обраної теми (з обов¢язковим зазначенням найменш опрацьованих аспектів дослідження, недоліки  у попередніх розробках з даної тематики) та постановку проблеми.

Розділ 2 – грунтовний аналіз теми дослідження та її новизна

Розділ 3 – аналіз практики та подальші плани з наукової розробки обраної теми дослідження.

Кожний розділ повинен містити пункти та підпункти у кількості за потребою дослідника.

План магістерської роботи повинен бути чітко структурований та відбивати сутність основних напрямків дослідження.

Можна навести такий алгоритм роботи.

3.3. Зміст та стилістика мови основної частини магістерської роботи 

Магістерська робота є кваліфікаційною працею, тому  мова і стиль потребують серйозної уваги. Адже саме мовно-стилістична культура найкраще виявляє загальну куль­туру її автора.

Мова і стиль магістерської роботи як частина писемної наукової мови склалися під впливом так званого академічного етикету, сутністю якого є інтерпретація власної і запо­зичених точок зору з метою обгрунтування наукової істини. Вже встановилися певні тра­диції у спілкуванні вчених між собою як в усній, так і в писемній мові. Проте не слід ду­мати, що існує збірка «писаних» правил нау­кової мови. Можна говорити лише про деякі усталені особливості.

Найхарактернішою ознакою писемної наукової мови є фор­мально-логічний спосіб викладу матеріалу. Науковий виклад скла­дається головним чином з роздумів, метою яких є доведення істин, виявлених у результаті дослідження фактів дійсності.

Для наукового тексту характерними є смислова завершеність, цілісність і зв’язність. Важливим засобом вираження логічних зв'язків тут є спеціальні функціонально-синтак­сичні засоби зв'язку, що вказують на послідовність розвитку думки (спочатку, насампе­ред, потім, по-перше, по-друге, отже і т.ін.), заперечення (проте, тимчасом, але, у той час як, тим не менше, аж ніяк), причинно-наслідкові відношення (таким чином, тому, завдяки цьому, відповідно до цього, внаслідок цього, крім того, до того ж), пе­рехід від однієї думки до іншої (раніше ніж перейти до..., звернімося до..., розглянемо, зупинимось на..., розглянувши..., перейдемо до..., необхідно зупинитися на..., необхідно розгля­нути...), ре­зультат, висновок (отже, значить, як висновок, на закінчення зазначимо, все сказане дає змогу зробити висновок, підсумовуючи, слід сказати...)

Засобами логічного зв'язку можуть виступати займенники, прикметники і дієприкметники (даний, той, такий, названий, вка­заний і т.ін.).

Не завжди ці та подібні їм слова прикрашають наукову працю, але вони є своєрідними дороговказами, які попереджають про пово­роти думки автора, інформують про особливості його творчого шляху.

У деяких випадках словосполучення розглянутого вище типу не тільки допомагають окреслити переходи авторської думки, а й сприяють удосконаленню рубрикації тексту. Наприклад, слова «пе­рейдемо до розгляду» можуть замінити заголовок рубрики. Вони, відіграючи роль невиділених рубрик, роз'яснюють внутрішню послідовність викладу, а тому в науковому тексті дуже потрібні.

Завдяки спеціальним термінам стає можливим у короткій та економній формі давати розгорнуті визначення і характеристики наукових фактів, понять, процесів, явищ.

Треба добре пам'ятати, що науковий термін - це не просто слово, а втілення сутності даного явища. Отже добирати наукові терміни і визначення необхідно дуже уважно. Не можна довільно змішувати в одному тексті різну термінологію, пам'ятаючи, що кожна га­лузь науки (цивільна, кримінальна, господарська та ін.) має свою, притаманну тільки їй термінологічну систему.

Фразеологія наукової прози також вельми специфічна. Вона покликана, з одного боку, визначати логічні зв'язки між частинами висловлювань (такі, наприклад, стійкі спо­лучення, як «навести ре­зультати», «як показав аналіз», «на підставі отриманих даних», «підсумовуючи сказане», «звідси випливає, що» і т.ін.), з іншого боку, позначати певні по­няття, будучи, по суті, термінами (такі, на­приклад, «склад злочину», «кримінальне право», «вільна економічна зона» і т.ін.).

Писемна наукова мова магістерської роботи має й чисто стилістичні особливості. Об'єктивність викладу - основна її стилістична риса. Звідси наявність у тексті наукових праць вставних слів і словосполучень на позначення ступеня достовірності повідомлення. Завдяки таким словам той чи той факт можна подати як достовірний (дійсно, насправді, зрозуміло), припустимий (треба гадати, як видно), можливий (можливо, ймовірно).

Обов'язковою вимогою об'єктивності викладу матеріалу є та­кож вказівка на джерело повідомлення, автора висловленої думки, чи якогось виразу. У тексті цю умову можна ре­алізувати за допомо­гою спеціальних вставних слів і словосполучень («за повідомленням», «за відомостями», «на думку», «за даними», «на нашу думку» і т.ін.).

Стиль писемної наукової мови - це безособовий монолог. Тому виклад звичайно ве­деться від третьої особи, бо увага зосереджена на змісті та логічній послідовності повідомлення, а не на суб'єкті. Порівняно рідко використовуються форми першої і зовсім не вико­ристовуються - другої особи займенників однини. Авторське «я» ніби відступає на другий план.

Нині стало неписаним правилом у наукових роботах замість «я» використовувати «ми», з огляду на те, що вираз суб'єкта автор­ства як формального колективу надає більшого об'єктивізму викла­денню. Справді, вираз авторства через «ми» дає змогу відобразити власну думку як думку певної групи людей, наукової школи чи нау­кового на­прямку.

Ще одна необхідна якість наукової мови - її ясність. Ясність - це вміння писати дос­тупно і дохідливо. Практика показує, що особ­ливо багато неясностей виникає там, де ав­тори замість точних кількісних значень використовують слова і словосполучення з неви­значеним або занадто узагальненим значенням. Нерідко доступність і дохідливість нази­вають простотою. Простота викладу сприяє тому, що текст роботи читається легко, тобто коли думки автора сприй­маються без ускладнень. Проте не можна ототожнювати простоту і примітивність.

Стислість - третя необхідна й обов'язкова якість наукової мови. Реалізація цієї якості означає вміння уникнути непотрібних повторів, надмірної деталізації і словесного мот­лоху. Кожне слово і вираз служать тут тій меті, яку можна сформулювати таким чином: якомога не тільки точніше, але й стисліше донести сутність справи. Тому слова і слово­сполучення, які не несуть жодного смислового навантаження, повинні бути повністю вик­лючені з тексту дипломн­гої або курсової роботи.

Багатослів'я або мовна надмірність найчастіше виявляється у вживанні зайвих слів. Наприклад: «З цією метою фірма використо­вує наявні підсобні приміщення» (якщо приміщень немає, то й вико­ристовувати їх не можна); «Перевіркою було встановлено, що існуючі розцінки у багатьох торгових точках нашого міста були значно завищені» (розцінки, які не існують, не можуть бути ні зави­щеними, ні заниженими).

До мовної надмірності слід віднести і вживання без потреби чужомовних слів, які дублюють українські і тим самим невиправ­дано ускладнюють вислів. Навіщо, наприклад, говорити «нічого ек­страординарного», коли можна сказати «нічого особливого»; замість ординарний - звичайний, індиферентне - байдуже, ігнорувати - не помічати, лімітувати - обмежувати, орієнтовно - приблизно, функціонувати - діяти, диверсифікація -різноманітність, де­термінувати - визначати, апробація - перевірка і т.д.

Неправильне або паралельне використання чужомовної лек­сики призводить, як пра­вило, до зайвих повторень, наприклад: «промислова індустрія», «форсувати будівництво прискореними темпами».

Інший різновид багатослів'я - тавтологія, тобто повторення од­ного й того ж іншими словами. Багато магістерських робіт переповнено повтореннями однакових або близьких за значенням слів.

3.4. Порядок захисту магістерської роботи 

Виконану та оформлену згідно з вимогами магістерську ро­боту студент подає на розгляд науковому керівнику, який пише відгук на неї, де відображує її теоретичний рівень, глибину про­ведених досліджень, доцільність рекомендацій, їх обгрунто­ваність, відмічає елементи новизни та підготовленість студента до самостійної роботи за фахом.

Магістерська робота разом з відгуком керівника (демонст­раційними таблицями, схемами тощо) за місяць до захисту по­дається студентом на кафедру для проходження попереднього за­хисту, тут вирішується питання про допу­щення роботи до захисту. За поданням кафедри декан затверджує зовнішнього рецензента дипломної роботи із числа високок­валіфікованих спеціалістів. На вимогу рецензента студент зобов´язаний подати необхідні пояснення стосовно усіх питань магістерської роботи.

Рецензія на магістерську роботу, підписана рецензентом, подається до роботи не пізніше ніж за 7 днів до захисту. В ній визна­чаються відповідність змісту роботи обраній темі, повнота вирішення по­ставлених пи­тань, наявність матеріалів власних спостережень, реальність і практична цінність роз­роблених заходів тощо. На­прикінці рецензії ставиться загальна оцінка роботи – "відмінно", "добре", "задовільно", "незодовільно".

Захист магістерської роботи здійснюється студентом перед Державною екзаме­наційною комісією (ДЕК) на відкритому засіданні. Тези доповіді студент готує зазда­легідь. Доповідь по­винна бути тривалою (10-15 хвилин) і змістовною. У доповіді сту­денту слід розкрити актуальність обраної теми, дати  характери­стику об´єкта і пред­мета дослідження та доповісти про отримані результати, основні висновки і пропозиції, які він сформував під час дослідження обраної теми. Під час доповіді необхідно звер­тати увагу членів комісії на демонстраційний матеріал, коротко пояснюючи його зміст, і на пропозиції, які подані у магістерській роботи.

Після доповіді студент  відповідає на питання членів ДЕК та  присутніх на за­хисті. Далі зачитуються відгуки керівника і зовнішнього рецензента. Наприкінці сту­денту надається слово для відповіді на зауваження керівника і рецензента роботи.

Після закритого засідання Державної екзаменаційної комісії голова ДЕК оголо­шує результати захисту дипломних робіт, які не підлягають оскарженню. Сту­денти, які не виконали магістерської ро­боти у встановлений термін або за результатами захисту одержали незадовільну оцінку, відраховуються з університету з правом повторного захисту ди­пломної роботи на на­ступний рік.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!