Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка 

Інститут мистецтв

Кафедра образотворчого мистецтва, дизайну та методики їх викладання

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З НАПИСАННЯ ВИПУСКНИХ ТА ДИПЛОМНИХ РОБІТ

Тернопіль - 2011

ВСТУП 

Виконання випускної (дипломної) роботи – один з найважливіших етапів у підготовці художника образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, який здатний вирішувати складні завдання синтезу мистецтв у сучасному культурному і мистецькому середовищі.

Запропонована методична розробка має на меті допомогти студентам під час підготовки і виконання ними випускних (дипломних) робіт, а також викладачам – керівникам випускних (дипломних) проектів. Основна увага приділяється розкриттю етапів підготовки і виконання випускної (дипломної) роботи, озброєнню необхідними знаннями і відомостями, які допомогли б свідомо підійти до вибору теми, своєчасно почати збір необхідного матеріалу для дипломної роботи та правильно оформити роботу.

ПОЕТАПНІСТЬ РОБОТИ НАД ВИРІШЕННЯМ ТЕМИ ВИПУСКНОГО (ДИПЛОМНОГО) ПРОЕКТУ

1-й етап. Початковий, збірний, підготовчий період. Це час вибору теми випускної (дипломної) роботи та складання плану роботи.

2-й етап. Робота з підготовки і збору матеріалу, вивчення джерел і пробні експерименти ескізного плану. Продумується основний хід виконання випускної (дипломної) роботи, конкретизується загальний об'єм і кожної частини окремо.

3-й етап. Розгляд і затвердження теми на кафедрі і початок активної роботи з розкриття образної композиційної сторони.

4-й етап. Цілеспрямована робота студента над темою випускного (дипломного) проекту у відведений програмою час для цих цілей.

5-й етап. Оформлення випускної (дипломної) роботи (друк, бібліографія, додатки, титульний листок тощо). Рецензування роботи (дві рецензії: внутрішня і зовнішня).

6-й етап. Кафедральний допуск дипломної роботи до захисту. Перевірка тексту науковим керівником, написання ним відгуку на випускну (дипломну) роботу.

7-й етап. Підготовка до захисту: написання тексту виступу, відбір необхідних матеріалів (схем, діаграм, таблиць, ілюстрацій) для демонстрування під час захисту. Захист випускної (дипломної) роботи перед Державною екзаменаційною комісією.

Написання випускного (дипломного) проекту включає декілька окремих етапів.

ЗАТВЕРДЖЕННЯ КАФЕДРОЮ ТЕМИ ВИПУСКНОЇ (ДИПЛОМНОЇ) РОБОТИ

Відповідний об'єм зібраного і підготовленого матеріалу з теми випускної (дипломної) роботи, з'ясування питання за всіма джерелами історії, теорії і практики образотворчого чи декоративно-прикладного мистецтва, осмислення студентом ряду важливих положень приводить до затвердження теми дипломної роботи на кафедрі. Остаточне затвердження тем випускних (дипломних) робіт та призначення керівників проводиться на засіданні кафедри на початку навчального року на ІV курсі (VII семестр); дипломних робіт – на початку V курсу (ІХ семестр).

Згідно графіку навчального процесу студенти виставляють свої проекти та ескізи в матеріалі (фрагменти) на перегляд. При розгляді кафедрою, в поступовому порядку кожен студент, викликаний на кафедру, доповідає про виконану роботу і представляє весь зібраний матеріал. При ознайомленні з представленим матеріалом студентові задаються питання і даються відповідні вказівки. В ході перегляду матеріалів до теми випускної (дипломної) роботи при необхідності уточнюється назва теми. Після затвердження теми дипломник спільно зі своїм керівником приступає до розробки дипломного завдання і складає графік виконання з визначенням конкретних етапів по термінах, вказує зміст роботи, об'єм, а так само матеріал, у якому виконуватиметься тема.

Після затвердження тем випускних (дипломних) робіт на організаційних зборах студентам даються загальні вказівки, визначаються установи (музеї, бібліотеки, архіви, вогнища народного мистецтва) в яких можна ознайомитися з потрібними матеріалами вивчати твори мистецтва, зробити зарисовки і тому подібне. Оформлюють необхідні документи (відношення, довідки, направлення) про надання можливості дипломникам працювати у відповідних організаціях. На цих ж зборах вирішується і ряд інших питань: підготовка планшетів, виконання фотографій і ін. 

ОБ'ЄМ ВИПУСКНОЇ (ДИПЛОМНОЇ) РОБОТИ

Повний об'єм випускної (дипломної) роботи, склад – це сукупність усіх компонентів, об'єднання яких обумовлене єдиним задумом дипломного завдання і є достатньо повне і логічне ціле. Звідси витікає, що кількість окремих елементів рухома і визначається у кожному особливому випадку, стосовно конкретної теми дипломної роботи і поставленого завдання.

Випускна (дипломна) робота складається з двох частин: наочно-експозиційної, ілюстративної (виконаної в матеріалі) і теоретичної (текстової).

Ілюстративна частина випускної (дипломної) роботи являє собою серію планшетів або об'ємних виробів, виконаних у відповідних матеріалах. Кількість планшетів або листів визначається повнотою розкриття питання, що розглядається у роботі.

Рекомендований кафедрою загальний об’єм ілюстративного матеріалу для випускної роботи (IV курс) становить формат А 1. Для дипломної роботи (V курс) – відповідно формат А 0.

Теоретична частина являє собою рукопис, самостійно написаний студентом, у якому детально висвітлено основне питання теми. Рукопис повинен бути доповнений ілюстраціями (фотографії, малюнки і т. п.), що дозволяють більш повно розкрити зміст тексту, і зброшурований у спеціальну теку або переплетений у тверду обкладинку.

Рекомендований кафедрою основний обсяг рукопису для випускної роботи (IV курс) становить 40 – 50 аркушів машинописного тексту. Для дипломної роботи – відповідно 50 – 60 аркушів. 

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ВИПУСКНОЇ (ДИПЛОМНОЇ) РОБОТИ

Зміст текстової частини зазвичай включає декілька розділів, який присвячуються розгляду історії питання теми, розробки власного підходу до досліджуваного питання.

Складовими частинами текстової частини випускної (дипломної) роботи є:

• титульний аркуш;

• зміст;

• перелік умовних скорочень (за необхідності);

• вступ;

• розділи основної частини;

• висновки;

• список використаної літератури;

• додатки (за необхідності);

• список ілюстрацій;

• ілюстрації. 

До оформлення кожного із зазначених складових елементів дисертації висуваються певні вимоги.

Приклад оформлення ТИТУЛЬНОГО АРКУША подано у Додатку 1.

У ЗМІСТІ зазначаються найменування та номери початкових сторінок усіх складових частин роботи – перелік умовних скорочень, вступ, розділи і підрозділи основної частини, висновки і т.д. Такі структурні частини, як зміст, перелік умовних скорочень, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера у змісті і в самому тексті. Номер розділу ставлять після слова "Розділ", після номера крапку не ставлять, у самому тексті роботи заголовок розділу друкують з нового рядка. Підрозділи друкують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: "3.2." (другий підрозділ третього розділу). У тому ж рядку зазначається заголовок підрозділу. За тим самим принципом нумерують пункти у межах кожного підрозділу: "2.2.3." (третій пункт другого підрозділу другого розділу). У тому ж рядку зазначається заголовок пункту. Нумерація ведеться арабськими цифрами. Зразок оформлення сторінки ЗМІСТ додається (див. Додаток 2).

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ подасться окремою сторінкою, якщо у роботі вжито спеціальні позначки або маловідомі скорочення. Перелік умовних скорочень друкують двома колонками: ліворуч за абеткою символ чи скорочення (спочатку кирилицею, потім - латинкою), праворуч - їх детальне розшифрування (див. Додаток 3). Якщо окремі позначки чи скорочення повторюються менше, ніж тричі, у перелік їх не вносять, а розшифрування подають у тексті при першому згадуванні.

ВСТУП має особливо велике значення, оскільки саме тут студент окреслює обрані ним шляхи наукових пошуків, доводить актуальність роботи та обґрунтовує обрану методику дослідження, ставить дослідження у певні хронологічні та територіальні рамки, формулює мету і завдання роботи. Писати вступ слід в першу чергу, приступаючи до розробки випускної (дипломної) теми. При цьому треба враховувати, що він неодноразово доповнюватиметься. Це цілком природньо. Часто дослідник починає свою роботу із вступу і закінчує ним.

Обов'язкові елементи вступу (у тексті їх назви виділяються жирним шрифтом, виділяються окремими абзацами):

Актуальність обраної теми – у цій частині вступу висвітлюють сутність проблеми, показують межу між знанням і незнанням з предмета дослідження. Для цього подають короткий огляд літератури, який має приводити до логічного висновку, що тема не розкрита, або розкрита частково, лише в одному аспекті. Такий огляд повинен засвідчити ознайомленість студента зі спеціальною літературою, вміння синтезувати джерела, критично розглядати, виділяти суттєве, оцінювати зроблене попередніми дослідниками. Матеріал повинен бути систематизований у певній послідовності (не обов'язково хронологічній). Потрібно не описувати книги загалом, а дослідження у них обраної тематики. Аналізувати слід і видання, які побічно стосуються тематики дослідження. Не можна робити поспішних заяв, що саме авторові належить першість у дослідженні теми, це можна зробити лише після ретельного і всебічного вивчення літературних джерел і консультацій з фахівцями.

Мета дослідження і поставлені завдання. Визначення мети є одним із найважливіших засадничих завдань вступу, оскільки треба в одному-двох реченнях сформулювати провідну ціль усієї праці, тому слід вказати конкретні завдання, які студент ставить перед собою для досягнення цієї мети. Завдання формулюються як перерахунок (вивчити..., описати..., встановити..., виявити..., довести..., систематизувати...). Не можна зазначати завдання за допомогою віддієслівних іменників ("вивчення", "дослідження" і т.д.), оскільки ми вказуємо таким чином на засіб досягнення мети, а не на саму мету. Вирішення поставлених завдань становить зміст розділів випускної (дипломної) роботи, мета і поставлені завдання повинні логічно випливати з формулювання теми дослідження. До кожного з поставлених завдань слід буде написати результати його виконання при формулюванні висновків.

Приклад формулювання мети і завдань для теми "Іконографія космосу в європейському християнському мистецтві": "Мета роботи — простежити причини і характер змін іконографії космосу в європейському образотворчому мистецтві до XVIII ст.

Для досягнення мети було поставлено наступні завдання:

— встановити міру відповідності художнього образу космосу його трактуванням в античній астрономії і філософії;

показати суть зміни уявлень про космос у ранньохристиянському мистецтві:

— окреслити хронологічні межі побутування усталеного образу космосу у християнській іконографії;

— виявити взаємозв'язки іконографії космосу з наукою в добу Ренесансу і бароко;

— порівняти іконографію космосу в західній і східній традиціях;

— виявити причини зменшення кількості зображень космосу в європейському мистецтві XVII – XVIII ст. " (Ціхонь К.Р. Іконографія космосу в європейському християнському мистецтві (від античності до бароко)/ Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. мист-ва - Львів: Сплат, 2000. – С. 1). 

Об'єкт і предмет дослідження. Об'єкт – це процес або явище, щостворює проблемну ситуацію і обране для вивчення. В об'єкті обирається частина, яка є предметом дослідження, на неї спрямовується увага дослідника. Саме предмет дослідження визначає тему роботи. Щоб правильно визначити об'єкт і предмет дослідження, не плутаючи їх між собою, слід пам'ятати – об'єкт дослідження і предмет дослідження співвідносяться як загальне і часткове.

Наведемо приклад визначення об'єкта і предмета дослідження: "Об'єктом дослідження є художні твори, виконані у різних техніках і жанрах, які піднімали в європейському образотворчому мистецтві космографічну тематику.

Предметом дослідження стали процеси становлення і розвитку космологічних тем і образів у європейському християнському мистецтві від раннього християнства до XVIII ст " (Ціхонь К.Р. Іконографія космосу в європейському християнському мистецтві (від античності до бароко)/ Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. мист-ва. - Львів: Сплат, 2000. – С. 2). 

Основа для написання роботи – художні твори, архівні матеріали, рукописи, статті й монографії на тему дослідження, листування та ін., тобто, усе, що стало в пригоді у процесі написання випускної (дипломної) роботи, на чому вона побудована.

Територіальні межі дослідження – автор мусить подати конкретний перелік територій (країн, реґіонів, міст та ін.), які беруться для аналізу. Слід бути дуже уважними у з'ясуванні територіальних меж, радитися з фахівцями, оскільки для різних історичних періодів прийняті свої визначення територій. Якщо автор, наприклад, бажає досліджувати певне мистецьке явище на території Західної Європи, то повинен зазначити, які країни він сюди зараховує; слід також пояснювати трактування українських земель – Гуцульщина, Бойківщина, Закарпаття і т.д. Це не означає, що після чіткого зазначення територіальних меж дослідження автор не може згадати якийсь приклад з мистецького життя найближчих сусідів, це робити можна, але з певним застереженням – слід це належним чином мотивувати, зазначивши, чому автор порушує задекларовані територіальні межі.

Наведемо приклад визначення територіальних меж: дослідження: "Територіальні межі дослідження охоплюють міста і реґіони, де жив і працював В.Січинський, а саме - Поділля (Кам'янець-Подільський), Галичина (Львів, Карпатський реґіон), Словаччина (Пряшів. Свидник), Чехія (Прага, Подєбради), Баварія (Аугсбург, Ашаффенбург, Мюнхен), С111А (Нью-Джерсі, Нью-Йорк)." (Шафран Р.С. Теоретична спадщина Володимира Січинського у контексті розвитку українського мистецтвознавства 1920—1960-х років / Автореф. дис. на здоб. наук, ступ. канд. мист-ва. – Львів: Сплат, 2001. —С. 3). 

Хронологічні рамки дослідження –автор повинен чітко вказати, які часові межі охоплює його дослідження. Не можна обмежуватися зазначенням століття, навіть вказівка "кінець XIX – початок XX ст." є недостатньою – треба зазначити хронологічні рамки з точністю до десятиліття (тобто, які саме десятиліття автор вважає "кінцем XIX ст."). Знову ж таки, можна згадати якийсь факт, який виходить за межі задекларованих хронологічних рамок, але це мусить бути належним чином вмотивовано, слід обмежитися саме згадкою, не вдаючись до розлогого аналізу.

Наведемо приклад визначення хронологічних меж дослідження: "Хронологічні межі дослідження обмежуються періодом наукової діяльності В.Січинського впродовж 1920–1960-х років" (Шафран Р.С. Теоретична спадщина Володимира Січинського у контексті розвитку українського мистецтвознавства 1920—1960-х років / Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. мист-ва. – Львів: Сплайн, 2001. —С. 3). 

Методологічна основа роботи – подається не відірвано від роботи, а зі стислим з'ясуванням, що саме досліджується тим чи іншим методом, в якому саме розділі, яка саме проблема. Подаємо лише перелік основних методів наукового дослідження: історичний, порівняльний, метод ідеалізації, метод художнього аналізу, системний, аналіз і синтез та ін.

Наукова новизна результатів дослідження –вказати відмінності від попередніх досліджень, лаконічно викласти нові наукові положення, запропоновані магістрантом особисто (можна починати формулювання наукової новизни результатів дослідження словами "комплексно досліджено...", "простежено і визначено...", "з'ясовано вплив", "вдосконалено...", "доповнено...", "дістало подальший розвиток...", "введено в науковий обіг", "розроблено метод...", "створена концепція, що узагальнює... і розвиває...", "запропоновано нову систематизацію... з використанням відомого принципу..." та ін.).

Наукове значення дослідження – на основі отриманих результатів вказати й оцінити, яке значення мають ці результати для розвитку мистецтвознавства, які нові перспективні напрями відкривають для майбутніх досліджень, які лакуни заповнюють.

Практичне значення дослідження – як можна використати результати дослідження, в якому напрямі можна його продовжити, розвинути, що доповнити (дослідження може стати матеріалом для підручника, посібника, може стати темою лекційних занять, спецкурсу або й цілого окремого навчального курсу). Якщо робота має більш прикладне спрямування, висвітлюють результати практичного використання отриманих результатів – це можуть бути нові методи, пристрої, технології, речовини, які можна використовувати в окремих сферах науки і галузях виробництва.

Вступ має завершуватися реченням з інформацією про обсяг і структуру роботи. Наприклад: "Робота складається зі вступу, трьох розділів основної частини, висновків, списку використаних джерел та блоку ілюстрацій. Основний текст викладено на 64 сторінках і доповнено 22 ілюстраціями."

ОСНОВНА ЧАСТИНА

У розділах основної частини розглядаються методика і техніка дослідження, узагальнюються результати, викладаються результати власних досліджень з висвітленням того нового, що він вносить у розробку поставлених завдань. Зміст розділів повинен точно відповідати темі роботи і повністю її розкривати. У розділах треба стисло, логічно й аргументовано викладати матеріал згідно з вимогами до наукових праць. Усі несуттєві для розв'язання наукових завдань матеріали виносяться у додатки. Кожен розділ повинен містити коротку суть на початку, обґрунтування його новизни і практичної цінності, закінчуватися має короткими висновками (щоб не перевантажувати загальні висновки зайвими подробицями). Кожен розділ починається з нової сторінки.

Рекомендовано для випускної роботи текстовий матеріал укладати у два розділи з умовними назвами «З історії виникнення та розвитку досліджуваного питання» та «Практика досліджуваного питання» з поділом їх на підрозділи.

Для дипломної роботи матеріал рекомендовано укладати у три розділи: «З історії виникнення та розвитку досліджуваного питання», «Практика досліджуваного питання» та «Власна творча робота» з поділом їх на підрозділи.

ВИСНОВКИ закінчення наукової роботи, зумовлене логікою проведеного дослідження, синтез наукової інформації основної частини. Виклад послідовний, логічно співвіднесений з метою і конкретними завданнями, поставленими у вступі. Саме висновки виносяться на обговорення під час захисту кваліфікаційної роботи. У висновках визначається наукова новизна, теоретична значущість, практична цінність і перспектива подальших досліджень. У висновках не допускаються цитування і посилання на джерела. Обсяг висновків для випускного (дипломного) дослідження – 3-5 сторінки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Перелік видань подають в алфавітному порядку (спочатку кирилицею, потім – латинкою). Включаються не лише цитовані видання, але й усі використані. Слід посилатися на останні видання, не можна посилатися на енциклопедії та довідники (це можна робити лише у виключних випадках, обґрунтовуючи такі посилання – якщо, наприклад, про той чи інший об'єкт, явище чи особу іншої інформації немає, якщо цитована інформація є предметом критики автора), а також науково-популярні книги і газети (якщо ці газети не є об'єктом дослідження або єдиним бібліографічним джерелом). При оформленні списку використаних джерел слід дотримуватися певних правил бібліографічного опису видань – для оформлення монографій, навчальних посібників, статей з періодики, збірників наукових праць, енциклопедій та архівних матеріалів існують спеціальні форми бібліографічного опису (зразок бібліографічного опису використаних джерел подано у Додатку 4).

Кількість джерел у списку випускної (дипломної) роботи має становити 35-50 позицій.

ДОДАТКИ – окремий том або блок фотодокументів, додаткових ілюстрацій, архівних матеріалів, бібліографічний покажчик, термінологічний словник тощо. В основний обсяг роботи додатки не входять.

СПИСОК ІЛЮСТРАЦІЙ подається відповідно до спеціальної схеми

Схема розширеного опису твору малярства:

Автор. Назва твору, дата створення (якщо відомо), матеріал (п., о. або папір, олів., чи ін.), розміри у см (40,5 х 25,5), інвентарний № або шифр (Ж-1543), місце зберігання (музей, галерея і т.д.). Зразок списку ілюстрацій подано у Додатку 5.

ІЛЮСТРАЦІЇ

Фотографії, оригінальна графіка, схеми, таблиці тощо нумеруються послідовно (іл. ..., або рис. ...) і мають відповідати нумерації у "Списку ілюстрацій". Ілюстрації подаються наприкінці наукової роботи і не входять в її обсяг.

ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ВИПУСКНОЇ (ДИПЛОМНОЇ) РОБОТИ

Робота подається до захисту у вигляді рукопису (комп'ютерний друк) у твердому переплетенні. Текст друкують на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (297 х 210 мм) через 1,5 міжрядкових інтервали до З0 рядків на сторінці. Висота шрифту – 14.

Рекомендований кафедрою основний обсяг рукопису для випускної роботи (IV курс) становить 40 – 50 аркушів машинописного тексту. Для дипломної роботи – відповідно 50 – 60 аркушів.

Текст необхідно друкувати, залишаючи поля таких розмірів:

• ліве – 25-30 мм

• праве - 15 мм

• нижнє - 20 мм

• верхнє - 20 мм

Заголовки структурних частин роботи – ЗМІСТ, ВСТУП, назви основних розділів, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ, ДОДАТКИ, СПИСОК ІЛЮСТРАЦІЙ, ІЛЮСТРАЦІЇ - друкують великими літерами симетрично до тексту.

Відстань між заголовками і текстом не повинна перевищувати двох рядків. Кожну структурну частину роботи потрібно починати з нової сторінки.

Нумерацію сторінок подають арабськими цифрами (без крапки чи будь-яких інших розділових знаків) у правому верхньому куті аркуша. Титульний аркуш та зміст не нумеруються, хоча вони є фактично першою та другою сторінками роботи і враховуються при її наскрізній нумерації.

ДОДАТКОВІ ВІДОМОСТІ, ЯКІ ПОТРІБНО ВРАХОВУВАТИ ПРИ ВИКОНАННІ ВИПУСКНОГО (ДИПЛОМНОГО) ПРОЕКТУ 

Методи наукового дослідження

Метод – це сукупність прийомів чи операцій практичного або теоретичного освоєння дійсності, підпорядкованих розв'язанню конкретної задачі. Різниця між методом і теорією має функціональний характер: формуючись як теоретичний результат попереднього дослідження, метод виступає як вихідний пункт та умова майбутніх досліджень.

У кожному науковому дослідженні виділяється два рівні:

1)   емпіричний процес нагромадження фактів;

2) теоретичний – досягнення синтезу знань у формі наукової теорії.

Відповідно до згаданих рівнів наукового дослідження виділяють три групи методів, межі між якими визначаються приблизно:

– методи емпіричного дослідження;

– методи, які використовуються на емпіричному та теоретичному рівнях;

– методи теоретичного дослідження. 

Методи емпіричного дослідження

Спостереження – це систематичне, цілеспрямоване вивчення об'єкта. Вимоги:

– завчасний задум (проводиться відповідно до чітко поставленого завдання);

– планомірність (виконується за планом, складеним відповідно до завдання спостереження);

– цілеспрямованість (спостерігаються лише певні сторони явища, котрі викликають інтерес при дослідженні);

– активність (спостерігач активно шукає потрібні об'єкти, риси явища);

– систематичність (спостереження ведеться безперервно або за певною системою).

Порівняння – це процес встановлення подібності або відмінностей предметів та явищ дійсності, а також виявлення загального, притаманного двом або кільком об'єктам. Вимоги:

– можуть порівнюватися тільки ті явища, між якими можлива деяка об'єктивна спільність;

– порівняння має здійснюватися за найбільш важливими, суттєвими (в плані конкретного завдання) рисами.

Різні об'єкти або явища можуть порівнюватися безпосередньо і опосередковано – через порівняння з будь-яким іншим об'єктом (еталоном).

Вимірювання – це визначення числового значення певної величини за допомогою одиниці виміру. Вимірювання передбачає наявність об'єкта вимірювання, еталона, вимірювальних приладів, методу вимірювання.

Експеримент – такий метод вивчення об'єкта, за яким дослідник активно і цілеспрямовано впливає на нього завдяки створенню штучних умов або використанню природних умов, необхідних для виявлення необхідної властивості. Переваги:

– можна вивчити явище ,,у чистому вигляді", звільнившись від побічних факторів, які затінюють основний процес;

– в експериментальних умовах можна вивчити всі властивості об'єкта;

– повторюваність експерименту — можна повторювати експеримент стільки разів, скільки це потрібно.

Експеримент проводять у таких випадках:

– при спробі виявлення раніше невідомих властивостей об'єкта;

– при перевірці правильності теоретичних припущень;

– при демонструванні явища.

Методи, які застосовуються на теоретичному та емпіричному рівнях досліджень

Абстрагування - відхід у думці від несуттєвих властивостей, зв'язків, відношень предметів і виділення декількох рис, котрі цікавлять дослідника. Процес абстрагування має два ступені:

1. Виділення найважливішого в явищах і встановлення факту незалежності чи дуже незначної залежності досліджуваних явищ, на яку можна не зважати.

2. Реалізація можливостей абстрагування – один об'єкт замінюється іншим, простішим, який виступає як „модель" першого.

Аналіз і синтез. Аналіз – метод пізнання, який дає змогу поділяти досліджувані предмети на складові частини (природні елементи об'єкта, його властивості і відношення). Синтез припускає з'єднання окремих частин чи рис предмета в єдине ціле. Аналіз і синтез взаємопов'язані. Аналіз і синтез бувають:

– прямим, або емпіричним (використовується для виокремлення частин об'єкта, виявлення його властивостей);

– зворотнім, або елементарно-теоретичним (ґрунтується на деяких теоретичних міркуваннях стосовно причинно-наслідкового зв'язку різних явищ або дії будь-якої закономірності. При цьому виділяються і з'єднуються явища, які здаються суттєвими, а другорядні ігноруються).

– структурно-генетичним (вимагає виокремлення у складному явищі таких елементів, які мають вирішальний вплив на всі інші сторони об'єкта). 

Правила оформлення цитат і посилань

Цитати – це підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або критичний аналіз надрукованого іншим автором. Наукова етика вимагає точно відтворювати цитований текст, не спотворюючи змісту, закладеного автором.

Загальні вимоги до цитування:

1. Текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться у граматичній формі, в якій він поданий у цитованому джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання. Наприклад: Л.Левчук стверджує, що "сюрреалізм – це своєрідна художня ілюстрація психоаналізу" [.., ..].

2. Цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск повинен позначатися трьома крапками. Якщо перед пропущеним текстом чи після нього стояв розділовий знак, то він не зберігається. Наприклад: На думку Ю.М.Антоняна, "...міфологія є ефективним способом пізнання людини...оскільки міфологічні категорії і поняття є не що інше, як проекції розуму і душі людини" [..,..].

3. Кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело.

4. При непрямому цитуванні (переказ, виклад думок інших авторів своїми словами) слід бути максимально точним у викладі думок автора, коректним щодо оцінювання результатів його дослідження, робити відповідні посилання на джерело. Наприклад: Митцеві, на думку Бергсона, не потрібно спілкуватися зі світом або вивчати його, адже він виступає творцем цього світу [..,..].

5. Цитування повинно бути ні надмірним, ні недостатнім, бо й те й інше знижує рівень наукової праці: надмірне цитування створює враження компілятивності праці, а недостатнє – знижує наукову цінність викладеного матеріалу.

6. Якщо автор хоче виявити своє ставлення до окремих слів чи думок цитованого, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику чи знак запитання. Наприклад: Гарольд Блум стверджує, що "Фрейд, по суті, – це прозаїчний (нецікавий) Шекспір (!). Фрейдівське бачення людської психології виходить з його прочитання шекспірівських п'єс" [..,..].

7. Якщо автор роботи, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, робиться спеціальне застереження: (курсив наш. – І.К.), (підкреслено мною. – І.К.), (розрядка наша. – І.К.), (виділення автора. – І.К.). Наприклад: М. Мамардашвілі стверджує, що наша психіка – найтемніша й руйнівна сила людини. Як зазначає науковець, "незбагненне, чому ця худібка на двох ногах (виділення наше. – І.К.) продовжує все ж радіти життю" [..,..].

Посилання на джерело оформляється у квадратних дужках двома цифрами, де перша – номер джерела зі списку використаної літератури, а друга – сторінка, на якій було взято цитату. Якщо цитата у джерелі розміщена на стику двох сторінок (починається на одній, а закінчується на іншій), треба зазначати обидві сторінки: [15, 123-124], де 15 – номер джерела зі списку використаної літератури, а 123-124 – сторінки, на яких розміщена цитата. Якщо автор аналізує певні тенденції у трактуванні явища, не подаючи цитат, можна лише вказувати на номер джерела зі списку літератури, наприклад: ...у працях В.Власова [8-10], В.Овсійчука [36-38], А.Рубіна [54].

Мова і стиль наукової роботи

Загальні відомості про науковий стиль

Наукова проза в основному складається з ланцюга роздумів і доказів. У науковій роботі у стрункій системі логічних суджень, що перебувають у причинно-наслідкових зв'язках, розкривається загальне, а не одиничне, закономірне і типове. Об'єктивність як стильова риса наукової мови виходить із специфіки наукового пізнання, яке встановлює об'єктивну наукову істину. Звідси безособовість мовного вираження, відсутність суб'єктивності в наукових текстах, намагання зосередити основну увагу на предметі дослідження.

Можна назвати наступні мовні риси наукового стилю:

– строга нормованість (відповідність усім нормам сучасної української літературної мови);

– точність, ясність і лаконічність у виразі думок;

– термінованість мови;

– використання слів у їх предметно-логічних, конкретних значеннях;

– безособовість;

– монологічних характер висловлювання;

– документування тверджень (цитати, посилання);

– огляд досягнутого попередниками (з відповідними посиланнями) є вихідним пунктом роздумів автора.

Оскільки в науковому стилі естетична функція мови пов’язана з ясністю й точністю викладу, а не із засобами прямого естетичного впливу на читача (як у художньому стилі), то науковий стиль, підпорядковуючись принципу логічного розгортання думки, не повинен застосовувати засобів, що мають відтінки емоційно-експресивного значення.

За способом викладу матеріалу в науковій праці розрізняють такі типи текстів:

1. Повідомлення, послідовність викладу яких диктується ходом процесу мислення (що відповідає логічному типу мовлення судженню).

2. Повідомлення, хід викладу яких визначається структурою зображуваного об'єкта (що відповідає логічному типу мовлення – опису).

3. Повідомлення, де матеріал викладається у логічній послідовності, в якій проводилося дослідження (що відповідає логічному типу мовлення – розповіді). 

Робота з джерелами

Враховуючи той факт, що дипломна робота повинна бути значним самостійним художнім твором, доводиться задумуватися над тим, де і як збирати потрібний матеріал і як його обробляти. Основними джерелами є музеї, художні промисли, пам'ятники архітектури, книги. Враховуючи, що різних робіт по темі, що вивчається, опубліковано достатньо багато, необхідно із самого початку добре ознайомитися з публікаціями, що цікавлять, по бібліотечних каталогах. У ряді випадків корисно розглядати списки літератури, розміщені в кінці книг, або підрядкові виноски, які орієнтують у подальших пошуках матеріалів.

З перших днів роботи над темою диплома необхідне привчати себе складати свій список або каталог потрібної літератури, вказуючи в ньому всі необхідні відомості про публікації (автор, назва роботи, місце видання, видавництво, рік). Якщо це стаття у збірці, то потрібно вказати повну назву збірника і під чиєю редакцією він виданий. Якщо виписується цитата, то її слід виділити лапками і вказувати у виносці, додатково до всіх даних про книгу, ще і номер сторінки.

В період роботи з літературними джерелами необхідні записи, позначки і власні зауваження, висновки робляться або в окремому зошиті, або на окремих аркушах паперу, що складаються у спеціальні теки. Такий процес вже є дослідницькою роботою з літературними джерелами. Деякі студенти, ведуть записи на двох сторонах листа паперу. Так робити не слід. Писати потрібно тільки з одного боку, обов'язково залишаючи чисте поле зліва шириною 4-5 см і достатні проміжки між рядками. Надалі це дасть можливість вносити додаткові відомості, робити позначки і редакційні правки. Розміщення тексту тільки з однієї сторони аркуша забезпечує можливість вмонтовувати рукопис (вирізувати шматки тексту і переставляти у відповідні місця). Із самого початку всі записи потрібно робити розбірливо, а слова писати повністю, без скорочень. Якщо ж все-таки доводиться робити записи швидко, а тому часто нерозбірливо і скорочено, то треба в найближчий день проводити літературну обробку і розшифровку, інакше після закінчення деякого часу виникнуть великі труднощі. Слід привчити себе писати відразу добре, дохідливо висловлювати свої думки і не сподіватися на те, що потім все буде виправлено. Складаючи бібліографію, доцільно виділяти розділи по характеру літератури і вести записи в них про книги роздільно (для кожного розділу виділити окрему сторінку). Розділи можуть бути наступні:

1. Література по історії і теорії мистецтва.

2. Проблемна література по видах і жанрах мистецтва.

3. Технологія виробництва.

4. Економіка і інші розділи по темі.

Великі можливості для збору необхідних матеріалів по темах дипломних робіт розкриваються перед студентами в найбільших книгосховищах, музеях, виставкових залах, на виробництвах тощо.

Спочатку літературу читають швидко, "по діагоналі", щоб відкинути зайве, далі повільно – глибоко вивчають, роблять виписки. Краще записати більше, щоб не повертатися, зазначити питання, які розглядаються. Для кожного розділу роботи доцільно завести окрему папку. Потім систематизувати, вилучити зайве і повтори, скласти у логічній послідовності, з'ясувати перелік періодичних видань, довідників, потрібних для дослідження. Огляд пишеться не за авторами, а за завданнями дослідження.

Типовий план огляду літератури:

1. Загальна характеристика галузі дослідження, її значення у мистецтвознавстві, актуальність завдань, які стоять перед цією галуззю.

2. Класифікація основних напрямів дослідження у галузі

а) які вже розроблені;

б) які перебувають у стадії опрацювання;

в) не розроблені;

г) відображення різних точок зору на проблему.

3. Детальний виклад результатів досліджень за кожним розділом класифікації.

4. Формування основних напрямів дослідження, які обрав автор, їх актуальність і кінцева мета. 

Підготовка ілюстративного матеріалу

При підготовці наочного матеріалу (репродукції, фотографії, зарисовки і т. п.), який увійде до пояснюючої записки як ілюстрації, слід вести строгий відбір, чітку систематизацію і забезпечувати акуратне зберігання. Правильно буде не просто збирати і складати ілюстративні матеріали, а проводити досить повну їх обробку з насичення їх інформацією. Для цього слід кожен малюнок, фотозображення поміщати на лист, на якому вказувати порядковий номер і номер сторінки тексту, до якої відноситься рисунок, поміщати текстовий опис, що розкриває зміст, призначення зображення. Тут же слід вказувати, для яких цілей він призначається, звідки взятий, ким виконаний і тому подібне. Працюючи над наочними посібниками до пояснюючої записки, слід шляхом ескізних проб знайти найбільш вдале вирішення з позицій розкриття задуму художнього зображення і умов його виконання в матеріалі.

Спочатку потрібно визначити основне призначення даних матеріалів, їх зміст, кількість і зміст кожного аркуша окремо і матеріал виконання. Потім треба визначити розмір кожної частини, характер зображень всіх компонентів і їх композиційне вирішення (розміщення) на площині. Разом з цим слід продумати і зміст написів і розмір букв, їх стиль. Склавши пробні ескізи ілюстрацій слід виконати їх у збільшеному розмірі. Зазвичай в ході такої роботи легко розкрити і усунути недоліки, конкретизувати зображення, що розкриває суть дипломної роботи, зміст написів і тому подібне. 

Дослідницько-експериментальна робота в умовах виробництва

Кожна дипломна робота є експериментальною бо має в собі, як правило, багато новизни, тому її складно виконувати в умовах того або іншого виробництва.

Найбільш сприятливим часом дослідно-експериментальної роботи на виробництві є період переддипломної практики. Тут студент повинен з'ясувати ті або інші питання у практичних умовах, накопичує досвід необхідний йому при виконанні наміченої вже у той час теми дипломної роботи. Робить корективи своїх позицій, якщо це необхідно. Удосконалюється технологія виконання роботи в матеріалі. 

Підготовка експозиційного матеріалу

Потрібно привести всі окремі елементи (планшети, зображення на них) до єдиного сталевого вирішення – єдине композиційне розміщення тих чи інших зображень, виконання написів, виставлення номерів тощо. 

Підготовка і порядок захисту дипломної роботи

За декілька днів до захисту проводиться кафедральний перегляд допуск дипломних робіт до захисту. Дипломник складає план-текст свого виступу. Як правило на захист, на виклад суті питання відводиться 10-15 хв. Після виступу дипломника, слово надається керівнику, потім виступає рецензент. Далі в обговоренні беруть участь члени ДЕК і всі бажаючі. Після завершення всіх виступів студенту-дипломнику надається слово для заключного виступу, де він може відповісти на всі питання, які виникли в процесі обговорення його роботи.

Після закінчення захисту всіх дипломних робіт, проходить закрите засідання ДЕК, на якому колегіально оцінюється кожна дипломна робота. Оцінки оголошуються у день захисту.

ОФОРМЛЕННЯ ЗАЯВКИ НА ВИКОНАННЯ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

До розгляду заявок студент повинен в робочому порядку обговорити на кафедрі всі питання по наміченій темі і підготовити всі відповідні матеріали (заява, розгорнений план - зміст, передбачуваний склад дипломної роботи, включаючи теоретичну і ілюстраційну частини). Питання про прикріплення студента до викладача - керівникові диплома розглядається на кафедрі при обов'язковій присутності його самого і уявленні ним відповідних матеріалів і документації.

Заява заповнюється від руки на спеціальному бланку формою (див. Додаток № 6). Докладне заповнення всіх граф в заяві обов'язково.

Розгорнений план-зміст і короткий виклад пропонованого складу дипломної роботи студент складає самостійно і представляє письмово. У описі потрібно розкрити суть теми, її значення, мотиви вибору, направленно на виробництво, передбачуваний шлях діяльності і тому подібне Разом з цим необхідно перерахувати основні габарити (розміри, об'єм роботи). Тут же слід вказати джерела котрі студент ознайомився на даному етапі роботи над темою. Крім того, студент представляє відповідний іллюстративний матеріал з теми своєї майбутньої дипломної роботи. Це може бути ескізні варіанти, фрагменти окремих мотивів, фотографії спеціально виконані, такі, що розкривають суть питання.

Після того, коли представлений матеріал достатньо обширно і правильно намічає підхід до розкриття теми дипломної роботи, ця тема може затверджуватися на кафедрі.

В цей же час дипломникові дається конкретна вказівка з подальшої роботи і закріплюється керівник. У подальший період студент зі своїм керівником намічає весь хід подальшої діяльності над темою дипломної роботи. При цьому дуже важливо конкретизувати етапи і розділи роботи, намітити, що належить зробити в першу чергу, на чому зосередити увага в темі, що розробляється. Так само важливо намітити питання, які вимагають безліч експериментів і апробації.

Студентам, що подали заяву на кафедру, але що не встиг зібрати в строк потрібні матеріали, як виняток, може бути надана можливість ретельніше підготуватися і представити матеріали на засідання кафедри, у вересні, коли остаточно затверджуються теми дипломних робіт і керівники.

Початкуючим дипломникам корисно проглянути захист дипломних робіт їх попередників. Присутньому на захисті студенту треба бути уважним і спостережливим, строгим критиком, об'єктивним арбітром, важливо звернути увагу на загальний рівень всіх компонентів дипломної роботи і, на саму процедуру захисту і на те, наскільки змістовно, дохідливо і переконливо був виступ дипломника, як він відповідав на питання і говорив в своєму завершальному слові. Все це повинно служити накопиченню відомого досвіду до майбутнього захисту його самого.

Після закінчення IV курсу, перед від'їздом на переддипломну практику і літні канікули, студентів треба правильно зорієнтувати на роботу по дипломних темах в літній час. З цією метою корисно використовувати час літнього відпочинку для поїздки в ті або інші місця для збору необхідного матеріалу по темі. 

Додаток 3. Зразок переліку умовних скорочень

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АЙУМ — Асоціація незалежних українських мистців

ВХУТЕМАС — Вищі художньо-технічні майстерні

ГДУМ — Гурток діячів українського мистецтва

ІМФЕ — Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Рильського

ЛАМ — Львівська академія мистецтв

МУЖСА — Московське училище живопису, скульптури й архітектури

МУР — мистецький український рух

НАНУ — Національна Академія наук України

НТШ — Наукове товариство імені Т.Шевченка

ОМУА — Об'єднання мистців-українців Америки

ТПУМ — Товариство прихильників українського мистецтва

УАМ — Українська академія мистецтв

УВУ — Український Вільний Університет

УНР — Українська Народна Республіка

ЦДАВОВУ — Центральний державний архів Вищих органів влади та управління

ЦДІАЛ — Центральний державний історичний архів у Львові

Додаток 4. Зразки бібліографічного опису

http://www.library.tnpu.edu.ua/images/stories/pdf/bibopys.pdf

Бюлетень ВАК України, №3, 2008

Додаток 5. Зразок списку ілюстрацій

СПИСОК ІЛЮСТРАЦІЙ

1. Пояс. Шовк. Золота металева нитка. Кобилки. Волинь. Майстерня Пахаліса Якубовича. Кін. XVIII ст. ДМУДМ. Інв. № КТ 4363.

2. Пояс. Шовк. Золота та срібна металева нитка. Станіславів. Майстерня Іоана Маджарського. Близько 1757-1768 рр. ЛМЕХП. Інв. № 1080.

3. Фрагмент інтер'єру палацу в Мальчицях (Львівська обл.). 1938 р.

4. Фрагмент макати. Бучач. Кінець XIX ст. Шовк. ЛІМ. Інв. ЖГК42026647.

5. Фонтана Йозеф II. Палацово-парковий ансамбль у с. Оброшино. 1730р. Фото 1996р.

6. Бауман Фридерик. Палац в с. Йосипівка. Парковий фасад. Кінець XVIII ст. Фото 2000 р.

7. Л. Долинський. Портрет єпископа Михайла Примовича, 1783 р. НМЛ.

8. Ф.И. Гауштайн. Портрет митрополита Антонія Ангеловича, літографія, 1824 р. ЛНБ НАН України. 

Взірець оформлення анотації 

АНОТАЦІЯ

Лопатка Г.Г. Мистецтво аплікації у творчості українських художників: Дипломна (випускна) робота / Галина Гаврилівна Лопатка; ТНПУ імені Володимира Гнатюка, Інститут мистецтв, кафедра образотворчого мистецтва, дизайну та методики їх викладання; наук. кер. Дячок О.М. – Тернопіль, 2012. – 69 с.

Текст анотації включає коротку характеристику досліджуваної наукової проблеми, що відображає основні ідеї та положення дипломної (випускної) роботи.

Ключові слова: (до 5 слів (словосполучень) у називному відмінку в рядок через коми, які є визначальними для розкриття суті роботи). 

Примітка: (анотація та ключові слова не повинні перевищувати 1000 знаків, включаючи пропуски між словами, що орієнтовно становить 0,5 сторінки машинописного тексту інтервалом 1,5).

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!