Методичні вказівки до написання і захисту курсових робіт з курсу Фінанси і кредит, КНУ ім. Т. Шевченка

Київський Національний університет імені Тараса Шевченка 

Економічний факультет

  

Методичні вказівки до написання і захисту курсових робіт студентами напряму підготовки

6.030508 - “Фінанси і кредит”

денної та заочної форм навчання

 

Київ – 2010

 

Методичні вказівки до написання і захисту курсових робіт студентами напряму підготовки 6.030508 - «Фінанси і кредит» денної та заочної форм навчання. 

Укладачі: д.е.н., професор Лютий І.О., д.е.н., професор Науменкова С.В., к.е.н., доцент Пікус Р.В., к.е.н., доцент Любкіна О.В., к.е.н., доцент Версаль Н.І., к.е.н., доцент Приказюк Н.В., к.е.н., асистент Боровікова М.О.  

Схвалено на засіданні кафедри фінансів Київського національного університету імені Тараса Шевченка, протокол № 3 від 22 жовтня 2010 р.

ЗМІСТ

І. Загальні положення

ІІ. ПОРЯДОК ЗАТВЕРДЖЕННЯ ТЕМ КУРСОВИХ РОБІТ та призначення їх керівників

ІІІ. ПОРЯДОК ПІДГОТОВКИ до написання КУРСОВОЇ РОБОТИ

3.1. Підбір і вивчення літератури

3.2. Складання і затвердження плану

IV. ВИМОГИ ДО структури КУРСОВОЇ РОБОТИ

V. ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ КУРСОВОЇ РОБОТИ

5.1. Титульний аркуш

5.2. Зміст

5.3. Перелік умовних позначень, символів, скорочень і термінів (якщо необхідно) 

5.4. Вступ 

5.5. Основна частина

5.6. Висновки

5.7. Список використаних джерел

5.8. Додатки

VI. ПОРЯДОК ОФОРМЛЕННЯ КУрсОВОЇ РОБОТИ

6.1. Загальні вимоги

6.2. Нумерація

6.3. Ілюстрації 

6.4. Таблиці 

6.5. Формули

6.6. Загальні правила цитування, примітки та посилання на використані джерела

6.7. Оформлення списку використаних джерел

6.8. Додатки

VІІ. ФОРМА ТА ПОРЯДОК АТЕСТАЦІЇ КУРСОВОЇ РОБОТИ

VIII. КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

ДОДАТКИ

І. Загальні положення 

Методичні рекомендації визначають загальні вимоги, що висуваються до порядку виконання, оформлення, захисту та критеріїв оцінювання курсових робіт, що виконуються під керівництвом викладачів кафедри фінансів економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Дані Методичні рекомендації базуються на наступних нормативних документах: Положення МОН «Про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах» (№161 від 2.06.93 р.), «Про методичні рекомендації щодо запровадження Європейської кредитно-трансферної системи та її ключових документів у вищих навчальних закладах» (лист МОН від 26.02.2010 № 1/9-119), Положення Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Про порядок оцінювання знань студентів при кредитно-модульній системі організації навчального процесу в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка».

Курсова робота – одна з форм самостійної роботи студента, метою якої є поглиблене дослідження конкретних наукових напрямів, тем, що є складовими дисципліни, в межах якої виконується робота.

Курсова робота має на меті:

- поглиблення та узагальнення теоретико-методологічних засад з обраного напрямку дослідження;

- розвиток вмінь застосовувати знання та навички, які студенти одержують в процесі навчання, при комплексному вирішенні конкретних наукових і практичних проблем фахової спрямованості;

- формування вмінь самостійно працювати з навчальною і науковою літературою, а також використовувати довідкову, нормативну та статистичну джерельну базу;

- сприяння використанню сучасних інформаційних засобів та технологій;

- розвиток творчої ініціативи, самостійності, вміння формулювати і аргументувати власну позицію;

- підготовку до підсумкової фахової атестації.

Повнота та особливості реалізації цих завдань залежать від напрямку дослідження та від виду курсової роботи.

За час навчання на економічному факультеті за напрямом підготовки «Фінанси і кредит» ОКР бакалавр навчальним планом передбачено виконання кожним студентом 2 курсових робіт з дисциплін, які є базовими для фахової підготовки:

- курсова робота по дисципліні навчального плану – курсова робота фахової спрямованості;

- курсова робота по спеціалізації - курсова робота з кластеру.

Курсова робота фахової спрямованості виконується з фундаментальних навчальних дисциплін: «Теорія грошей», «Теорія кредиту», «Теорія фінансів» залежно від вибору студента.

Курсові роботи фахової спрямованості мають навчально-дослідницький характер і виконуються на другому курсі навчання.

Курсова робота з кластеру виконується на базі дисциплін, що формують комплексний професійний світогляд студента у межах обраної ним спеціалізації.

Курсові роботи з кластеру мають практичну спрямованість і направлені на підготовку студентів до виконання спеціальних функцій або професійних завдань в межах загального об’єкту діяльності. Курсова робота з кластеру виконується на четвертому курсі і може відповідати напряму випускної кваліфікаційної роботи бакалавра.

Виконання курсових робіт складається з таких основних етапів:

- визначення напряму дослідження та вибір і затвердження теми та плану курсової роботи;

- опрацювання фахових літературних джерел та проведення дослідження;

- оформлення курсової роботи;

- підготовка до публічного захисту і захист роботи.

 

ІІ. ПОРЯДОК ЗАТВЕРДЖЕННЯ ТЕМ КУРСОВИХ РОБІТ та призначення їх керівників

Тематика курсових робіт представляє перелік актуальних напрямів дослідження і визначається предметними або цикловими комісіями.

Теми курсових робіт оновлюються, переглядаються щорічно і затверджуються на засіданні кафедри на початку учбового року.

Студентам надається право вільного вибору теми роботи із запропонованого кафедрою переліку: для курсових робіт фахової спрямованості (Додаток 1.А) та для курсових робіт з кластеру (Додаток 1.Б). Студенти також можуть пропонувати свої теми, які відповідають змісту навчальних дисциплін та фаховим завданням, і мають бути узгоджені з завідуючим кафедри.

Теми курсових доводяться до відома студентів у 10-денний термін з початку учбового року.

Студент зобов’язаний обрати тему у 20 –денний термін з початку занять, що визначається у заяві на ім’я завідуючого кафедри (Додаток 2). Студентам, які не обрали у встановлені терміни тему курсової роботи, кафедра має право призначити тему з затвердженого переліку на власний розсуд.

Керівників курсової роботи призначають з числа викладачів кафедри і закріплюють рішенням кафедри.

Керівництво курсовими роботами здійснюється професорами, доцентами, а також асистентами, які мають досвід науково-педагогічної і практичної роботи.

Курсові роботи зберігаються на кафедрі протягом одного року, потім списуються в установленому порядку.

 

ІІІ. ПОРЯДОК ПІДГОТОВКИ до написання КУРСОВОЇ РОБОТИ

3.1. Підбір і вивчення літератури

Успішне написання курсової роботи багато в чому залежить від того, наскільки продумано, цілеспрямовано проведена підготовча робота. Обравши тему, студент повинен чітко уявити собі мету своєї роботи, послідовність її написання, підібрати відповідну літературу та статистичний матеріал. В цих питаннях він може одержати кваліфіковану допомогу у викладачів кафедри, завідувача кафедри, працівників бібліотеки.

Слід розпочати роботу з опрацювання відповідних Законів України, постанов Верховної Ради та Кабінету Міністрів, Указів Президента України. Названі матеріали регулярно публікуються в газетах “Голос України”, “Урядовий кур’єр”, щотижневих виданнях “Бізнес”, “Галицькі контракти”, “Баланс”, “Все про бухгалтерський облік” інших та розміщені в інформаційних системах “Ліга”, “Гроссбух”, “Відомості Верховної Ради” і т.д.

Крім того, студент повинен докладно вивчити відповідні теми, що містяться у підручниках і навчальних посібниках і відповідають спрямованості роботи, ознайомитись з додатковою літературою за обраною темою: монографіями, статтями в журналах “Фінанси України”, “Финансы”, “Деньги и кредит”, “Економіка України”, “Облік та аудит”, “Бухгалтерский учет”, “Вісник Національного Банку України”, “Банківська справа” та інші.

Для пошуку необхідного матеріалу студенту доцільно скористатися картотекою бібліотеки університету та предметно-тематичними каталогами публічних бібліотек.

Також студент вивчає дані про господарську діяльність підприємств, установ та організацій, на матеріалах яких виконується курсова робота з кластеру.

При вивченні літератури студент повинен використовувати публікації останніх років. Необхідно здійснювати цілеспрямований пошук за темою дослідження, вести робочі записи. Записи можна здійснювати як у формі стислого викладу (реферату), так і у вигляді окремих цитат. Усі записи незалежно від їх характеру (основні положення тексту, таблиці, статистичні матеріали, цитати) повинні бути підтверджені посиланням на джерела.

Окремо слід сказати про збір та обробку статистичних і звітних даних, що відображають суть, динаміку досліджуваних питань і явищ. Процес збору фактичного матеріалу дуже складний і трудомісткий, що потребує певного досвіду. З метою економії часу, забезпечення своєчасності і високої якості виконання курсової роботи необхідно скласти програму його збору. Допомогу у розробці цієї програми і у визначенні об’єкта дослідження студенти одержують у наукових керівників курсових робіт.

Джерелами для одержання фактичного матеріалу можуть бути: статистичні збірники, опубліковані роботи, звітні дані підприємств і організацій, акти ревізій перевірок, висновки фінансових, податкових, контрольно-ревізійних органів з питань господарської діяльності госпрозрахункових та бюджетних установ. Найбільш популярними статистичними збірниками є офіційні видання Держкомстату України “Статистичний щорічник за ... рік” та “Україна в цифрах”. Також в якості джерел статистичної інформації можна використовувати офіційні сайти таких установ як НБУ (www.bank.gov.ua), Міністерство економіки (www.me.gov.ua), Держкомстат України (www.ukrstat.gov.ua) та інші.

Зібраний фактичний матеріал повинен бути оброблений з використанням економіко-математичних і статистичних методів і поданий у вигляді таблиць, схем, діаграм, графіків. На основі їх наступного аналізу у курсовій роботі повинні бути показані основні закономірності і тенденції, зроблені науково обґрунтовані висновки, визначені шляхи удосконалення фінансових відносин, резерви зростання грошових нагромаджень і доходів бюджету.

Усі опрацьовані літературні джерела включаються до списку літератури.

Потрібно мати на увазі, що вивчення літературних джерел, збір та обробка фактичного матеріалу, необхідного для написання курсової роботи, відбувається не тільки в підготовчий період. Поглиблене вивчення спеціальної літератури, додатковий збір деяких цифрових даних здійснюють протягом всього періоду написання курсової роботи, включаючи її завершальний етап.

3.2. Складання і затвердження плану

Важливим етапом підготовки курсової курсової роботи є складання плану її написання. План розкриває її зміст, вказує на напрямок пошуку рішення поставлених завдань. Підготовка до складання плану розпочинається у процесі ознайомлення з основною літературою за темою дослідження. Якісно складений план курсової роботи сприяє правильному і цілеспрямованому вивченню літературних джерел, орієнтує студента при збиранні і обробці фактичного матеріалу, а також при написанні тексту роботи.

При розробці плану своєї роботи необхідно добре продумати зміст кожного параграфу, скласти коротку їх анотацію. Матеріал повинен бути взаємопов’язаний, розміщений в логічній послідовності.

План курсової роботи залежить від поставленої мети, завдань, об’єкта та предмета дослідження. До погодження плану з науковим керівником студент може розробити декілька його варіантів.

Складаючи план курсової роботи, студент повинен показати розуміння суті вибраної теми, напрямів її дослідження, постановки і вирішення окремих питань. Погоджений з науковим керівником і затверджений ним план є основою для підготовки і написання курсової роботи.

При виконанні курсової роботи може виникнути необхідність уточнення плану роботи й змін напрямку дослідження. Такі зміни слід погодити з науковим керівником. 

 

IV. ВИМОГИ ДО СТРУКТУРИ КУРСОВОЇ РОБОТИ 

Конкретний зміст роботи визначається її темою, проблемою, яка в ній розглядається, фактичним матеріалом, який є основою дослідження. В кожній роботі необхідно:

- висвітити теоретичну сторону проблеми, відобразити нове, що з’явилось в науковій літературі і фінансово-економічній практиці з даного питання;

- провести всебічний аналіз економічних (фінансових) характеристик об’єкта, що досліджується, для виявлення резервів підвищення ефективності його діяльності;

- розробити і обґрунтувати пропозиції з удосконалення форм фінансових відносин, окремих сторін діяльності підприємства, що досліджується, елементів фінансової системи держави.

Структура курсової роботи, поданої до захисту, повинна включати (Додаток 3):

1. Титульний аркуш

2. Відзив наукового керівника

3. Зміст 

4. Вступ

5. Основна частина:

- перший (теоретичний) розділ;

- другий (аналітичний) розділ;

- третій (конструктивно-рекомендаційний) розділ.

6. Висновки

7. Список використаних джерел

8. Додатки.

Названі частини роботи повинні мати назви, що відповідають конкретній розробці та логічну взаємопов’язаність.

 

V. ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ КУРСОВОЇ РОБОТИ

5.1. Титульний аркуш

На титульному аркуші роботи вказується:

- назва вищого навчального закладу, де виконано роботу;

- назва кафедри, групи;

- назва теми роботи;

- прізвище, ім’я та по-батькові автора роботи;

- посада, прізвище, ім’я та по-батькові наукового керівника (для другого курсу - Додаток 4.А, для четвертого курсу - 4.Б).

5.2. Зміст

Зміст подається на початку роботи та має відображати сутність проблеми, складність та логіку дослідження. Він містить найменування та номери початкових сторінок вступу, усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), загальних висновків, списку використаної літератури, додатків. Назви розділів і підрозділів повинні бути стислими та зрозумілими, літературно грамотними, тісно пов’язаними з назвою роботи.

Приклад оформлення змісту наведено в Додатку 5.

5.3. Перелік умовних позначень, символів, скорочень і термінів (якщо необхідно)

Якщо в роботі вжито специфічну термінологію, а також використано маловідомі скорочення, нові символи, позначення і таке інше, то їх перелік може бути поданий у курсовій роботі у вигляді окремого списку, який розміщують перед вступом.

Перелік треба друкувати двома колонками, в яких зліва за абеткою наводять, наприклад, скорочення, справа – їх детальне розшифрування.

Якщо в роботі спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення і таке інше повторюються менше трьох разів, перелік не складають, а їх розшифрування наводять у тексті при першому згадуванні.

5.4. Вступ (2-3 стор.)

Розкриває сутність і стан наукової проблеми та її значущість, підстави і вихідні дані для розробки теми, обґрунтовує необхідність проведення подальших досліджень і містить перелік застосованих методів дослідження.

Далі подають загальну характеристику курсової роботи в рекомендованій нижче послідовності.

Актуальність теми

Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним. Досить кількома реченнями висловити головне – сутність проблеми або наукового завдання, а також обґрунтувати доцільність проведення наукових досліджень за обраним напрямом.

Мета і завдання дослідження

Формулюють мету роботи і завдання, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети. Не слід формулювати мету як “Дослідження...”, “Вивчення...”, тому що ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не на саму мету.

Об’єкт і предмет дослідження

Об'єкт дослідження – це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обране для вивчення.

Предмет дослідження міститься в межах об'єкта.

Об'єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об'єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага студента, оскільки предмет дослідження визначає тему роботи, яка зазначається на титульному аркуші як її назва.

Методи дослідження

Подають перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої в роботі мети. Перераховувати їх треба не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначаючи, що саме досліджувалось тим чи іншим методом. Це дасть змогу пересвідчитися в логічності та прийнятності вибору саме цих методів.

Апробація результатів дослідження

Зазначається, на яких наукових з'їздах, конференціях, симпозіумах, круглих столах висвітлено результати досліджень, включених до курсової роботи

Структура роботи

Курсова робота складається зі вступу, … розділів, … підрозділів, висновків, списку використаних джерел з … найменувань. Роботу викладено на … сторінках машинописного тексту, що містить … таблиць, … рисунків.

5.5. Основна частина

Основна частина курсової роботи складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожний розділ починають з нової сторінки.

У першому розділі (10-12 стор.) досліджуються методологічні та теоретичні аспекти обраної теми роботи, визначаються методи, способи, інструменти дослідження, які використовуватимуться у наступних частинах роботи. У даному розділі студент дає огляд наукової літератури по темі дослідження, окреслює основні етапи розвитку наукової думки за своєю проблемою, визначає дискусійні питання, здійснює критичний аналіз різних точок зору з теми на основі дослідження даних наукових монографій, наукових періодичних видань, законодавчих та нормативних актів, висловлює свій погляд на розв’язання проблемних дискусійних питань.

У другому розділі (12-15 стор.) студент повинен виконати ґрунтовний аналіз фактичного стану досліджуваної проблеми. У цьому розділі можна виділити 2-3 відносно самостійних підрозділів, що містять економічну характеристику, аналіз і оцінку конкретних сфер діяльності об’єкта дослідження. Фінансово-економічний аналіз проводиться на основі даних бухгалтерської та фінансової звітності, статистичних та інших фактичних матеріалів. Розділ має бути максимально насиченим фактичною інформацією (таблиці, графіки, діаграми, схеми) за останні 3-5 років.

Третій розділ (7 – 11 стор.) повинен містити обґрунтовані пропозиції студента, спрямовані на досягнення мети, поставленої у вступі. Характер і зміст рекомендацій, що пропонуються, повинні базуватися на аналізі, проведеному в другому розділі роботи.

Пропозиції автора повинні базуватись на теоретичних положеннях і аналізі фактичного матеріалу за об’єктом, що досліджується, а також давати оцінку повноти вирішення поставлених завдань, оцінку достовірності одержаних результатів (характеристик, параметрів), їх порівняння з аналогічними результатами, викладеними у вітчизняних і зарубіжних працях. Ці пропозиції повинні бути чітко сформульовані, реальні і мати практичне значення. Бажано також розрахувати і обґрунтувати економічну ефективність від впровадження запропонованих заходів, показати їх переваги.

5.6. Висновки (2-3 стор.)

Містять стислий виклад актуальності теми, найбільш важливі узагальнення, зроблені оцінки, практичні рекомендації до яких дійшов автор в процесі розв’язання обраної наукової проблеми. Висновки мають свідчити про рівень вирішення завдань, що були сформульовані у вступі курсової роботи.

У висновках можна наголосити на якісних та кількісних показниках здобутих результатів, обґрунтувати достовірність результатів підсумковими цифрами з власних розрахунків, викласти рекомендації щодо їх використання. Таблиці, графіки, схеми у висновках не наводяться. Також висновки не повинні містити нового матеріалу, який не був викладений в основній частині. Ознайомлення з текстом висновків повинно сформувати у читача уявлення про ступінь реалізації автором курсової роботи поставленої мети і завдань.

5.7. Список використаних джерел

Список використаних джерел розміщується після висновків по роботі за наскрізною нумерацією. У списку повинні вказуватись лише джерела, які були безпосередньо використані автором при написанні роботи, а не всі переглянуті по темі роботи джерела.

Список джерел розміщують в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків.

Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи. Зокрема, потрібну інформацію можна одержати із таких стандартів: ДСТУ ГОСТ 7.1.2006 «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання», ДСТУ 3582–97 «Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги і правила» (Додаток 7).

5.8. Додатки

Для більш детального розкриття теми курсової роботи рекомендується використовувати додатки, в яких можуть міститися:

- проміжні математичні доведення, формули і розрахунки;

- таблиці допоміжних цифрових даних;

- використані форми фінансової звітності;

- статистичні таблиці;

- графіки та схеми;

- інструкції та методики, як використані так і розроблені самостійно автором у процесі виконання роботи;

- ілюстрації допоміжного характеру. 

 

VI. ПОРЯДОК ОФОРМЛЕННЯ КУрсОВОЇ РОБОТИ

6.1. Загальні вимоги

Курсову роботу друкують машинописним способом на одній стороні аркушу білого паперу формату А4 (210 мм х 297 мм), (28 рядків на сторінці, 60-62 знаки у рядку). Друкований текст виконується шрифтом – Times New Roman, розмір шрифту основного тексту – 14, для назв розділів – 16. Стиль – нормальний, вирівнювання за шириною сторінки. Міжрядковий інтервал – 1,5. Загальний обсяг роботи (без додатків) не повинен перевищувати 35-40 сторінок друкованого тексту.

У тексті курсової роботи мають бути чітко виділені абзаци. Текст роботи необхідно друкувати, залишаючи береги таких розмірів: лівий – 25 мм, правий – 10 мм, верхній – 20 мм, нижній – 20 мм.

Шрифт друку повинен бути чітким, чорного кольору середньої жирності. Вписувати в текст роботи окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту.

Заголовки структурних частин курсової роботи - «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» - друкують великими літерами симетрично до тексту (тобто по центру). Після заголовку структурної частини має бути відступ – 2 міжрядкові інтервали. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапка в кінці заголовка не ставиться. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Після заголовку підрозділу має бути відступ – 1 міжрядковий інтервал. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу з вирівнюванням по лівому краю, в кінці назви ставиться крапка.

Кожний розділ рекомендується розпочинати з нової сторінки, не дозволяється під назву розділу відводити окрему сторінку. Новий підрозділ починається на тій сторінці, де закінчено попередній, через 2 міжрядкові інтервали (Додаток 6).

У роботі не допускаються стилістичні, орфографічні та граматичні помилки. Терміни, які застосовуються у тексті, повинні відповідати загальноприйнятим у науковій літературі. Не допускається використання зворотів розмовної мови, техніцизмів та професіоналізмів. Слід уникати слів “я”, “мною”, “краще”, “на мою думку” і т.д.

6.2. Нумерація

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без позначки «№».

Першою сторінкою курсової роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок роботи. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять. Другою сторінкою слід вважати зміст. На сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Такі структурні частини роботи як ЗМІСТ, ВСТУП, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ не мають порядкового номера, тобто, не можна друкувати: «1. ВСТУП», або «РОЗДІЛ 5. ВИСНОВКИ». Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: «1.3.2.» (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту.

Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

6.3. Ілюстрації

Ілюструють курсову роботу, виходячи із певного загального задуму, за ретельно проду­маним тематичним планом, що допомагає уникнути ілюстрацій випадкових, пов’язаних із другорядними деталями тексту, запобігти невиправданим пропускам ілюстрацій до найважливіших тем. Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст – ілюстрації.

Основними видами ілюстративного матеріалу в роботах є: креслення, технічний рисунок, схема, фотографія, діаграма і графік.

Ілюстрації необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації, які розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Ілюстрація, розмір якої більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або у додатках.

Ілюстрації позначають словом «Рис.» та нумерують послідовно в межах розділу, за виключенням ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номеру розділу та порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.

Наприклад: Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назву та пояснювальні підписи розмішують послідовно під ілюстрацією.

 Якщо в розділі курсової роботи подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. Наприклад:

Рис. 2.1. Загальна схема реалізації класичної сек’юритизації.

За необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий підпис).

Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається тема, пов’язана із ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу в круглих дужках: (рис. 3.1) або зворот типу: «...як це видно з рис. 3.1» або «...як це показано на рис. 3.1».

Якість ілюстрацій повинна забезпечувати їх чітке відтворення (електрографічне копіювання, мікрофільмування). Ілюстрації виконують чорнилом, тушшю або пастою чорного кольору на білому непрозорому папері (Додаток 7).

6.4. Таблиці

Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлятися у вигляді таблиць.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: Таблиця 1.2. (друга таблиця першого розділу). Якщо в роботі одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті, таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою.

Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовження табл.» і вказують номер таблиці, наприклад: Продовження табл. 1.2.

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово «Таблиця» починають з великої літери. Назву не підкреслюють.

Заголовок таблиці повинен відповідати її змісту. Всі елементи таблиці повинні бути логічно підпорядковані, тобто кожен заголовок над графою стосується всіх даних цієї графи, кожен заголовок рядка в боковику -- всіх даних цього рядка. Графу «Номер рядка» необхідно використовувати при наявності посилань у тесті на окремі рядки. Заголовки ставлять у називному відмінку однини або множини. Позначення одиниць величин рекомендується приєднувати до попередньої частини заголовка без дужок та без прийменника, наприклад: «млн. грн.».

Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути по можливості коротким. Слід уникати повторів тематичного заголовка в заголовках граф, одиниці виміру зазначати у тематичному заголовку, виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються.

Боковик, як і головка, вимагає лаконічності. Повторювані слова тут також виносять в об’єднувальні рубрики; загальні для всіх заголовків боковика слова розміщують у заголовку над ним.

У прографці повторювані елементи, які мають відношення до всієї таблиці, виносять в тематичний заголовок або в заголовок графи; однорідні числові дані розміщують так, щоб їх класи співпадали; неоднорідні – посередині графи; лапки використовують тільки замість однакових слів, які стоять одне під одним.

Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки – з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.

Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах одної сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку, в другому випадку – боковик. 

Приклад побудови таблиці

 Таблиця (номер)

Назва таблиці

Головка						Заголовки граф
						Підзаголовки граф
Рядки
	Боковик (заголовки рядків)			Графи	(колонки)

Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна заміняти лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами «Теж», а далі лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, які повторюються, не слід. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк (Додаток 8).

6.5. Формули

Формули в роботі (якщо їх більше одної) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).

При використанні формул необхідно дотримуватися певних техніко-орфографічних правил.

Найбільші, а також довгі і громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують всередині рядків тексту.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані у формулі. Після формули перед поясненням ставлять кому, потім з нового рядка від лівого поля – слово «де» без двокрапки після нього, за ним – позначення першої величини, і після тире її пояснення. Далі – кожне наступне позначення і його пояснення. В кінці кожного пояснення ставлять крапку з комою, а в кінці останнього – крапку. Значення кожного символу потрібно подавати з нового рядка.

Рівняння та формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче формули необхідно залишати не менше одного вільного рядка. Якщо формула не вміщується в один рядок, її слід перенести після знаку рівності, або після знаків «плюс», «мінус», «множення». Після знаку «ділення» перенос робити не бажано.

Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання у тексті.

Порядкові номери позначають арабськими цифрами в круглих дужках біля правого берега сторінки без крапок від формули до її номера. Номер, який не вміщується в рядку з формулою, переносять у наступний нижче формули. Номер формули при її перенесенні зазначають на рівні останнього рядка. Якщо формула знаходиться в рамці, то номер такої формули записують зовні рамки з правого боку навпроти основного рядка формули. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули.

Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об'єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантеза, яке знаходиться в середині групи формул і звернене в сторону номера.

Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.

Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації:

а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово;

б) цього вимагає побудова тексту, що передує формулі.

Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна за одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера. Розділові знаки між формулами при парантезі ставлять всередині парантеза. Після таких громіздких математичних виразів, як визначники і матриці, можна розділові знаки не ставити.

6.6. Загальні правила цитування, примітки та посилання на використані джерела

Примітки до тексту і таблиць, в яких вказують довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова «Примітки» ставлять двокрапку, наприклад:

Примітки:

1. ...

2. ...

Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова «Примітка» ставлять крапку.

При написанні курсової роботи студент повинен давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати яких наводяться в роботі, або на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми, задачі, питання, вивченню яких присвячена робота. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в роботі.

Посилання в тексті роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «... у працях [1-7]...».

Коли в тексті роботи необхідно зробити посилання на складову частину чи конкретні сторінки відповідного джерела, можна наводити посилання у квадратних дужках, при цьому номер посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань.

Приклад:

Цитата в тексті:«...головною відмінністю комерційних банків від центрального банку є відсутність права емісії банкнот» [15, с. 42].

Відповідний опис у переліку посилань:

15. Банківські операції: Підручник / За ред.. В.І. Міщенка, Н.Г. Слав’янської. – К.: Знання, 2006. – 727 с.

Посилання на ілюстрації чи формули вказують порядковим номером ілюстрації чи формули, наприклад: рис. 2.1, формула (2.6). На всі таблиці та ілюстрації, наведені в роботі, повинні бути посилання в тексті, при цьому слово "таблиця" в тексті пишуть скорочено, наприклад: «... в табл.2.2».

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово "дивись", наприклад: «див.табл.1.3».

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Рекомендується точно відтворювати цитований текст, оскільки найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати повинен бути наведений українською мовою;

б) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий в джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз «так званий»;

 в) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

г) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

д) при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і давати відповідні посилання на джерело;

 е) якщо необхідно виявити ставлення студента до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;

ж) якщо автор роботи, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора роботи, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантами таких застережень є: (курсив наш. – М. Х.), (підкреслено мною. – М. Х.), (розрядка моя. – М. Х.).

6.7. Оформлення списку використаних джерел

Список використаних джерел подається відповідно до вимог державного стандарту мовою оригіналу, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків та перед додатками роботи.

Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т. ін. Завдяки цьому можна уникнути повторних перевірок, вставок пропущених відомостей.

Джерела можна розміщувати в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків.

Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог державного стандарту з обов'язковим наведенням назв праць (Додаток 9).

6.8. Додатки

Додатки оформлюють як продовження роботи на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини (книги), розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи.

Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках курсової роботи, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток __ » і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад: Додаток А, Додаток Б. Один додаток позначається як Додаток А.

При оформленні додатків окремою частиною (книгою) на титульному аркуші під назвою дисертації друкують великими літерами слово «ДОДАТКИ».

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад: А.2 – другий розділ додатка А; В.З.1 – перший підрозділ третього розділу додатка В.

Ілюстрації, таблиці та формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д; формула (А. 1) – перша формула додатка А.

 

VІІ. ФОРМА ТА ПОРЯДОК АТЕСТАЦІЇ КУРСОВОЇ РОБОТИ 

В першому варіанті текст курсової роботи з таблицями, графіками, рисунками і додатками подається керівникові в не зброшурованому вигляді. Відповідно до зауважень і вказівок керівника студент вносить виправлення і доповнення в текст роботи.

Закінчена й підписана студентом робота подається науковому керівникові для перевірки та підготовки відгуку.

У відгуку на курсову роботу відзначається актуальність теми дослідження, характеризується зміст усіх розділів, підкреслюється практичне значення пропозицій. У відгуку також відображається рівень володіння методикою дослідження, професійна підготовка, відзначається відповідність оформлення і змісту роботи вимогам кваліфікаційної характеристики та рекомендації щодо направлення роботи на захист (Додаток 10).

За 5 днів до захисту студент подає роботу, зброшуровану у папці з твердою обкладинкою, на кафедру разом з відгуком наукового керівника, який розміщує в конверті, приклеєному до внутрішньої сторінки обкладинки курсової роботи.

У разі недотримання вимог до змісту та оформлення робота повертається на доопрацювання. Студент повинен при доопрацюванні усунути вказані зауваження наукового керівника і здати роботу на повторний розгляд. Атестація курсових робіт, які рекомендовані до захисту, здійснюється згідно з графіком навчального процесу.

Студент готує до захисту доповідь та ілюстративний матеріал у вигляді таблиць, графіків, які відображають результати дослідження, основні висновки, узагальнення та пропозиції, що містяться у курсовій роботі.

Необхідну кількість та зміст ілюстративного матеріалу студент визначає самостійно, але погоджує його з керівником. Звичайна його кількість – 5-6 ілюстрацій формату А4. Бажано підготувати та провести презентацію підготовленого матеріалу під час захисту роботи з використанням технічних засобів навчання. Головне призначення такої презентації – детально та наочно проілюструвати ті чи інші твердження автора, тому необхідно вчасно посилатися на відповідний матеріал, акцентувати на ньому увагу членів комісії.

Кінцевим етапом виконання курсової роботи є її захист.

Захист курсової роботи проводиться комісією у складі двох-трьох викладачів кафедри (предметної або циклової комісії), за присутності керівника курсової роботи.

Захист курсової роботи розпочинається з доповіді її автора, в якій він у межах 7-10 хвилин має викласти:

- актуальність теми, мету та завдання проведеного дослідження;

- основні теоре­тичні положення та їх підтвердження в процесі експериментального дослідження;

- характеристику об’єкта та визначення результатів аналітичних досліджень роботи;

- пропозиції, щодо вдосконалення фінансово-кредитної діяльності об’єкта;

- реалізацію індивідуального завдання, отриманого від наукового керівника на початку роботи.

Члени комісії можуть ставити студенту запитання з метою визначення рівня його спеціальної підготовки та наукової ерудиції. Після обговорення підсумків захисту на закритому засіданні комісії виноситься її рішення. Рішення комісії оголошується Головою комісії в той же день.

 

VIII. КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ 

Оцінюється курсова робота членами комісії після її захисту студентом у балах і за національною шкалою оцінок, згідно до Положення «Про порядок оцінювання знань студентів при кредитно-модульній системі організації навчального процесу в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка»

Загальна кількість балів включає оцінки змісту роботи (до 50 балів), оформлення (до 10 балів) та захисту (до 40 балів).

При оцінюванні якості виконання студентом курсової роботи застосовується 6 критеріїв:

1. Актуальність та наукова новизна роботи. Відповідність теми проблемам та напряму підготовки і спеціальності, відповідність плану і змісту роботи її темі. Елементи наукової новизни у роботі.

2. Визначення мети, завдання, предмету, об’єкту курсової роботи. Оцінюється здатність вірно сформулювати мету дослідження, обґрунтувати предмет та об’єкт дослідження, назвати основні його завдання. Міра опрацювання вітчизняних та зарубіжних літературних джерел, у тому числі вивчення наукових робіт викладачів нашого університету.

3. Рівень викладу основного матеріалу. Логічно-структурна побудова роботи, рівень самостійності теоретичного дослідження, глибина практичного аналізу проблеми.

4. Використання математичних і статистичних методів та інформаційних технологій. Ступінь використання сучасних методів дослідження, рівень обробки статистичних даних, інформаційне забезпечення та алгоритми вирішення задач.

5. Рівень обґрунтованості та реальності розробок та пропозицій. Якість обґрунтування висновків та рекомендацій, розрахунок економічного ефекту від впровадження.

6. Оформлення курсової роботи. Відповідність вимогам стандарту в оформленні тексту, посилань, списку літератури, таблиць, рисунків. 

Основними умовами одержання оцінки є такі:

100-90 балів: Курсова робота виконана вчасно, самостійно, забезпечує повне розкриття теми. Вірно визначено предмет, об’єкт дослідження. Мета та завдання чітко окреслені та реалізовані у дослідженні. Автор використовує сучасні аналітичні та методологічні інструментарії. Робота містить елементи новизни та характеризується високою якістю і глибиною теоретико-методологічного аналізу, критичного огляду літературних джерел, наявністю наукової проблематики. Узагальнення і висновки базуються на якісно опрацьованій статистичній інформаційній базі, що дозволяє чітко визначити авторську позицію. Представлені рекомендації автора мають практичну цінність, містять розрахунки показників економічної ефективності. У роботі розроблені суттєві аспекти впровадження рекомендацій.

Відгук і рецензія позитивні. Доповідь аргументована, проілюстрована бездоганно оформленими наочними матеріалами, свідчить про формулювання власної думки студента щодо предмету дослідження та є логічною, повною. Відповіді на питання правильні та стислі.

89-75 балів: Курсова робота виконана вчасно, теоретичні узагальнення та висновки аналітичної частини, в основному, правильні. Проте, існують несуттєві недоліки у виявлені логічності зв’язку заходів, що пропонуються для вирішення проблем за допомогою проведеного аналізу статистичних та фактичних матеріалів, обґрунтування та розрахунків ефективності запропонованих рішень, що впливає на глибину особистого аналізу студентом фактичної інформації. Застосування сучасного аналітичного інструментарію обмежено. Подані у роботі авторські пропозиції в повній мірі не містять аналітичного обґрунтування економічної доцільності їх реалізації.

Відгук і рецензія позитивні, але мають окремі зауваження до роботи. Доповідь насичена фактичною інформацією, що відображає відповідні результати проведеного дослідження. Відповіді на питання правильні, але не завжди повні чи конкретні.

74-60 балів: Тема роботи в основному розкрита, але мають місце недоліки змістовного характеру. Теоретико-аналітична частина та пропозиції обґрунтовано непереконливо, відсутні розрахунки, що дозволяють аргументувати зроблені авторські узагальнення та висновки. Є зауваження щодо логічності та послідовності викладеного матеріалу, який носить переважно описовий характер. Робота недбало оформлена.

Доповідь прочитана за текстом, студент не володіє окремими питаннями теми, не всі відповіді на запитання правильні або повні. Наочні матеріали не в повній мірі відображають зміст виконаної роботи.

59 і менше: Відсутня логіка у побудові структури дослідження. В роботі відсутнє розуміннямети, завдань, предмету дослідження. Назви окремих розділів не відповідають їх змісту. Теоретичний аналіз та визначення стану процесів, що є предметом розгляду мають компіляційний характер, відсутні посилання на використані літературні джерела. Відсутні самостійність суджень у запропонованих рекомендацій і пропозиції. Представлений статистичний матеріал є застарілим. Оформлення роботи має суттєві недоліки.

Доповідь не відображає зміст виконаної роботи, більшість відповідей на питання неправильні, студент не володіє предметом дослідження. Наочні матеріали до захисту роботи відсутні.

Робота до захисту не допускається: Роботу подано з порушенням строків, установлених регламентом. Відгук наукового керівника негативний. Тему роботи своєчасно не було затверджено наказом по університету. Студент не володіє поданим матеріалом, не орієнтується у предметі дослідження. Порушена логіка представленого матеріалу. Назви розділів не відповідають змісту. Змістовне наповнення розділів не пов’язано між собою. Оформлення роботи не відповідає вимогам.

ДОДАТКИ

Додаток 1.А

Тематика курсових робіт фахової спрямованості

для студентів 2 курсу напряму підготовки «Фінанси і кредит»

 «Теорія грошей», «Теорія фінансів» 

1. Бюджетна система в Україні та перспективи її розвитку.

2. Перспективи розвитку бюджетної системи в Україні

3. Бюджетні інвестиції у розвиток економіки.

4. Дефіцит державного бюджету: економічна характеристика, вплив на грошовий ринок і шляхи скорочення

5. Державний кредит і його роль у формуванні фінансових ресурсів держави.

6. Державний кредит, його призначення та роль в умовах ринкової трансформації економіки України.

7. Сутність, чинники та форми державного кредиту.

8. Державний борг: сутність та соціально-економічні наслідки.

9. Управління державним боргом в Україні та удосконалення методів його обслуговування.

10. Державні боргові зобов’язання та видатки на їх обслуговування.

11. Зовнішній борг України, його структура та шляхи скорочення.

12. Казначейська система виконання бюджету: зарубіжний досвід та перспективи розвитку в Україні.

13. Методи та джерела формування доходів бюджету.

14. Планування і фінансування видатків бюджету.

15. Рівень монетизації дефіциту бюджету в сучасних умовах.

16. Сеньйораж та монетизація дефіциту бюджету.

17. Тенденції та фактори зміни державних видатків в Україні.

18. Тенденції та фактори зміни державних доходів в Україні.

19. Грошово-кредитна політика в системі державного регулювання

20. Прямі та непрямі інструменти грошово-кредитної політики: порівняльна характеристика

21. Практика використання операцій рефінансування як інструмента грошово-кредитної політики

22. Роль НБУ у реалізації грошово-кредитної політики та стабілізації грошово-кредитного ринку.

23. Валютна політика як складова грошово-кредитної політики НБУ

24. Передавальний механізм грошово-кредитної політики та фактори, що визначають її дієвість

25. Ринок державних цінних паперів і його роль у грошово-кредитній політиці.

26. Стратегії таргетування в реалізації грошово-кредитної політики: порівняння традиційних та сучасних підходів

27. Використання інструментів грошово-кредитної політики в США

28. Еволюція світових грошово-кредитних систем.

29. Грошово-кредитна система та особливості її розвитку в Україні.

30. Становлення та розвиток грошово-кредитного ринку в Україні.

31. Грошово-кредитний ринок: інструменти та інституційна структура.

32. Політика обов'язкових резервів: формальне і практичне значення в системі регулювання грошово-кредитного ринку.

33. Міжнародні фінансові інститути та їх вплив на грошово-кредитний ринок в Україні.

34. Грошово-кредитні та фіскальні важелі структурної перебудови економіки України.

35. Формування попиту на гроші в теорії Дж.М.Кейнса.

36. Теорія попиту на гроші М.Фрідмена та монетаристська концепція грошово-кредитної політики

37. Організація операцій на відкритому ринку та їх вплив на грошову пропозицію

38. Формування пропозиції грошей і фактори, що її визначають

39. Основні учасники процесу формування грошової пропозиції та напрями їх впливу на грошову масу

40. Депозитні установи та їх участь у формуванні пропозиції грошей

41. Ефект мультиплікації депозитів та його вплив на грошову пропозицію

42. Мультиплікація грошей в Україні та чинники, що впливають на цей процес

43. Еволюція форм грошей як загального вартісного еквіваленту та їх сучасні форми.

44. Виникнення та еволюція паперових грошей.

45. Економічна природа кредитних грошей та їх види

46. Електронні гроші: світовий досвід використання та перспективи розвитку в Україні

47. Організація та забезпечення надійності електронних платежів в Україні.

48. Металеві гроші та їх використання в грошовому обігу.

49. Паперові гроші та особливості їх обігу.

50. Гроші в теоріях неокласичного та кейнсіанського синтезу.

51. Розвиток теорії грошей представниками англійської класичної політичної економії

52. Розвиток теорії грошей у вченні меркантилістів.

53. Розвиток теорії грошових відносин у працях К.Маркса

54. Функції грошей та їх співвідношення на сучасному етапі розвитку грошової системи

55. Становлення та особливості розвитку грошової системи України

56. Глобалізація фінансових ринків: основні напрями впливу на грошовий ринок України

57. Формування рівноваги на грошовому ринку

58. Обов'язкові резерви та їх роль у стабілізації грошового ринку.

59. Формування грошової бази та її вплив на грошовий ринок

60. Грошова реформа в Україні: цілі, механізм реалізації та соціально-економічні наслідки

61. Грошові реформи та механізм їх проведення в транзитивних економіках

62. Грошовий обіг у процесі економічного відтворення.

63. Поняття та структура грошового обороту

64. Закони грошового обігу та особливості їх прояву в умовах ринкової економіки

65. Кредитні відносини в механізмі грошового обігу

66. Доларизація в Україні: основні тенденції та наслідки для сталості грошового обігу

67. Емісійні операції НБУ та організація грошового обігу в Україні

68. Структура та грошовий обіг Росії

69. Грошова маса: склад та співвідношення грошових агрегатів.

70. Проблеми формування та розміщення грошової маси

71. Організація безготівкового платіжного обороту та його вплив на грошову масу

72. Основні тенденції в динаміці кількісних та якісних параметрів грошової маси в Україні.

73. Інфляція: сутність, форми та вплив на макроекономічну рівновагу

74. Особливості інфляційного процесу в Україні.

75. Теоретичне обґрунтування причин інфляції.

76. Теоретичні концепції та методи регулювання інфляційних процесів.

77. Податкова система України, її становлення і розвиток.

78. Оподаткування доходів населення в Україні.

79. Оподаткування малого бізнесу та його вплив на фінансово-господарську діяльність підприємств суб’єктів господарювання.

80. Особливості оподаткування прибутку підприємницьких структур.

81. Проблеми та перспективи використання податку на додану вартість в Україні.

82. Регіональні валюти: еволюція та перспективи розвитку.

83. Європейська валютна система.

84. Розвиток та структура євровалютних ринків

85. Співробітництво України з міжнародними фінансовими інститутами.

86. Особливості функціонування міжнародного валютного ринку.

87. Перспективи інтеграції економіки України в європейське співтовариство.

88. Міжнародні валютно-кредитні установи та їх роль в міждержавному кредитуванні

89. Міжнародні та регіональні валютно-фінансові організації.

90. Аналіз строкової структури процентних ставок в Україні та фактори, що їх визначають.

91. Аналіз структури золотовалютних резервів України.

92. Золотовалютні резерви в забезпеченні фінансово-кредитної безпеки держави.

93. Досвід запобігання припливу короткострокового спекулятивного капіталу на ринки що розвиваються. Можливості використання в Україні.

94. Інструменти та механізм здійснення безготівкових розрахунків.

95. Інструменти та механізм проведення валютної політики

96. Інтеграція України до міжнародної фінансової системи.

97. Кредитна система та взаємозв’язок між окремими її складовими

98. Стратегія курсоутворення в Україні та досвід країн, що розвиваються

99. Фінансова безпека держави в умовах світової фінансової кризи.

100. Фінансова політика держави: мета, завдання та інструменти реалізації в Україні.

101. Фінансова система України і перспективи її розвитку.

102. Фінансова система України, її становлення та проблеми розвитку.

103. Фінансовий контроль і його роль у забезпеченні фінансової дисципліни.

104. Державний фінансовий контроль та його організація в Україні.

105. Фінансовий механізм та його роль у реалізації фінансової політики.

 

Тематика курсових робіт фахової спрямованості

для студентів 2 курсу напряму підготовки «Фінанси і кредит»

 «Теорія кредиту»

1. Необхідність, суть та еволюція кредиту.

2. Структура кредиту, його сучасні форми.

3. Функції кредиту в поглядах вітчизняних та зарубіжних економістів.

4. Кредитний ринок: інститути та інструменти.

5. Методи визначення кредитоспроможності позичальника.

6. Форми забезпечення повернення кредиту.

7. Кредитний ризик: основні способи запобігання.

8. Кредитні деривативи як інструмент зниження кредитного ризику.

9. Проблемні позики та засоби реструктуризації проблемної заборгованості.

10. Сучасні методи кредитування ринкового господарства (за вибором студента).

11. Позиковий відсоток та фактори його диференціації.

12. Роль позикового відсотка у розвитку економіки.

13. Міжнародний досвід іпотечного кредитування в Україні.

14. Міжгосподарський кредит та його розвиток в Україні.

15. Проблеми та перспективи розвитку споживчого кредитування в Україні.

16. Кредит у міжнародних економічних відносинах.

17. Міжнародні організації та їх роль у міждержавному кредитуванні.

18. Банківський кредит у ринковій економіці.

19. Становлення та розвиток кредитної системи.

20.  Особливості функціонування кредитної системи в Україні.

21. Банківська система та її роль в реалізації інноваційної моделі розвитку економіки.

22. Небанківські фінансово-кредитні установи: особливості функціонування та проблеми розвитку в Україні.

23. Економічна сутність, призначення та основні види кредиту центрального банку.

24. Регулювання кредитної діяльності банків Національним банком України.

25. Кредит у грошово-кредитній політиці держави.

26. Міжбанківський кредитний ринок в Україні.

27. Кредитні операції комерційних банків.

28. Депозитна політика комерційного банку та її роль у формуванні банківських ресурсів.

29. Організація кредитування комерційними банками в умовах фінансової нестабільності.

30. Процес банківського кредитування, його основні етапи.

31. Кредитна політика комерційного банку.

32. Довгострокове кредитування як форма участі банків в інвестиційному процесі.

33. Роль кредитного бюро в забезпеченні банківського кредитування.

34. Система гарантування вкладів населення та її вплив на діяльність банків в Україні.

35. Особливості кредитування підприємств окремих галузей економіки і форм господарювання (за вибором студента).

Додаток 1.Б

Тематика курсових робіт з кластеру

для студентів 4 курсу напряму підготовки «Фінанси і кредит» 

Кластер «Фінансовий ринок» 

1. Діяльність інститутів спільного інвестування на території України.

2. Структура фінансового ринку України та напрями її удосконалення.

3. Цінні папери в системі інструментів вітчизняного фінансового ринку.

4. Ринок державних цінних паперів в Україні.

5. Ринок муніципальних цінних паперів в Україні

6. Формування ринку акцій в Україні

7. Методики оцінки вартості акціонерного капіталу

8. Основні підходи до оцінки інвестиційної привабливості акцій

9. Позабіржові торговельні системи світу в структурі фондового ринку

10. Роль фінансових посередників на ринку фінансових послуг.

11. Агентські послуги на фінансовому ринку. Корпоративні облігації в системі інструментів залучення фінансових ресурсів підприємства.

12. Діяльність інвестиційних банків як андерайтерів емісій акцій підприємств України

13. Особливості системи пенсійного забезпечення в Україні.

14. Професійна діяльність на ринку цінних паперів.

15. Система державного регулювання валютного ринку в Україні.

16. Діяльність фінансових інститутів на міжнародному ринку.

17. Діяльність фондів прямих інвестицій на території України

18. Діяльність компаній з управління активами на території України

19. Інвестиційна привабливість країни на міжнародному фінансовому ринку

20. Досвід первинного випуску акцій вітчизняних компаній на міжнародних фінансових ринках

21. Особливості біржового та позабіржового ринків України

22. Система державного регулювання та нагляду у сфері організованої фондової торгівлі в Україні.

23. Місце біржового ринку у системі економічних відносин розвинутих країн

24. Еволюція ролі біржового ринку у системі економічних відносин розвинутих країн

25. Становлення та напрями розвитку біржового ринку України.

26. Особливості регуляторного нагляду за біржовими ринками США, Японії та ЄС: порівняльна характеристика.

27. Роль саморегулюючих організацій у діяльності біржових ринків.

28. Біржове посередництво та основні суб’єкти біржової діяльності

29. Особливості фінансової діяльності брокерських компаній

30. Брокерська та дилерська діяльність в системі фінансового посередництва.

31. Професійні учасники біржового ринку.

32. Особливості технічного аналізу цін на біржовому ринку.

33. Особливості економічного аналізу цін на біржовому ринку

34. Рейтинги цінних паперів: порівняння систем Moody`s Investors Service, Standard & Poor`s Corporation та Fitch Investors Service

35. Особливості функціонування сучасних онлайнових систем торгівлі.

36. Особливості функціонування систем клірингу і розрахунків на фондових біржах.

37. Функціонування організованого валютного ринку України (на прикладі Української міжбанківської валютної біржі).

38. Особливості функціонування глобальних ринків Forex

39. Ринки дорогоцінних металів в системі біржової торгівлі.

40.  Особливості регуляторного нагляду за біржовими ринками в Україні

41. Позабіржова торгівля цінними паперами в системі організації обігу фондових інструментів в Україні.

42. Основні складові вартість торгівлі на біржі

43. Основні типи торгівців на біржі та їх методи торгівлі

44. Основні методи оцінки ефективності торгівлі

45. Основні техніки вимірювання ризику інвестицій (VAR, Stress Testing, рейтингування, використання похідних цінних пперів…)

46. Національні моделі ринку цінних паперів: порівняльний аналіз.

47. Особливості ринку єврооблігацій.

48. Основні учасники та їх роль в ефективному функціонуванні фондового ринку України

49. Фондові індекси як індикатори стану ринку цінних паперів: українська та західна практика використання.

50. Діяльність рейтингових агентств на ринку цінних паперів.

51. Державне регулювання ринку цінних паперів в Україні.

52. Особливості інфраструктури фондового ринку України.

53. Емісійна діяльність вітчизняних компаній на міжнародних ринках облігацій.

54. Передумови формування кризи на біржових ринках та досвід їх подолання.

55. Інвестиційна діяльність на ринку цінних паперів.

56. Операції Національного банку України на ринку цінних паперів.

57. Депозитарна діяльність на ринку цінних паперів України.

58. Ринок боргових цінних паперів.

59. Діяльність іноземних інвесторів на вітчизняному фондовому ринку.

60. Депозитарні розписки в системі забезпечення міжнародного обігу акцій.

61. Методи оцінки облігацій на фондовому ринку

62. Механізм залучення фінансових ресурсів через випуск облігацій в Україні

63. Механізм залучення фінансових інвестицій через випуск акціонерного капіталу в Україні

64. Особливості діяльності Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в Україні у порівнянні із досвідом розвинутих країн

65. Основні учасники ринку фінансових послуг України та їх роль у порівнянні з досвідом розвинутих країн.

66. Діяльність державних фінансових інститутів на грошовому ринку.

67. Сучасний стан та напрями розвитку депозитного ринку в Україні.

68. Фінансові послуги зі здійснення грошових платежів та розрахунків.

69. Місце валютного ринку у системі світової валютної системи.

70. Валютні спекуляції та їх вплив на фінансовий ринок.

71. Особливості проведення фінансових операцій на ринку грошей та капіталів.

72. Роль ринку фінансових послуг в економічному розвитку країни

73. Основні критерії ефективності функціонування ринку фінансових послуг (на прикладі розвинутих країн)

74. Сучасні форми міжнародних розрахунків.

75. Факторингові операції їх суть та особливості запровадження в Україні

76. Лізингові операції, їх економічна суть та практика надання.

77. Роль національної депозитарної системи у забезпеченні обігу цінних паперів.

78. Інфраструктурне обслуговування біржової та позабіржової діяльності на фондовому ринку України.

79. Небанківські фінансові інститути та основні напрями їх діяльності на ринку фінансових послуг.

80. Діяльність кредитних спілок на ринку фінансових послуг України.

81. Діяльність лізингових компаній в Україні

82. Концепція соціально-відповідального інвестування та її роль у формуванні сучасного ринку фінансових послуг

83. Регулятори ринку фінансових послуг України

84. Еволюція становлення ринку фінансових послуг в Україні

 

Тематика курсових робіт з кластеру

для студентів 4 курсу напряму підготовки «Фінанси і кредит»

Кластер «Державні фінанси» 

1. Державний фінансовий контроль в умовах ринкової економіки.

2. Критична оцінка теорії і практики державного фінансово-господарського контролю в історичному аспекті.

3. Організація контролю на підприємствах різних форм організації і власності.

4. Фінансовий контроль, його завдання і значення як методу управління.

5. Шляхи вдосконалення системи державного фінансового контролю в Україні.

6. Передумови виникнення та принципи фінансового контролю в Україні та у зарубіжних країнах.

7. Види фінансового контролю в Україні та у зарубіжних країнах.

8. Головне контрольно-ревізійне управління України: функції та організація діяльності.

9. Державна податкова адміністрація в Україні: функції та організація діяльності.

10. Державний фінансовий контроль та аудиторський контроль.

11. Особливості проведення ревізії в бюджетних установах.

12. Ефективність контрольно-ревізійної діяльності органів державного контролю.

13. Нормативно-правові засади державного фінансового контролю.

14. Особливості організації контрольно-ревізійної роботи Рахункової палати України.

15. Напрями, джерела інформації й об’єкти перевірки фінансового стану підприємства.

16. Поняття казначейства, історичні передумови його виникнення.

17. Особливості становлення та розвитку казначейства Франції.

18. Казначейство Німеччини, особливості функціонування.

19. Казначейство США, особливості функціонування.

20. Правові основи функціонування державного казначейства України.

21. Організаційна структура та функції державного казначейства України.

22. Єдиний казначейський рахунок, сутність, механізм формування.

23. Сутність та принципи казначейської системи виконання бюджетів.

24. Види рахунків, що відкриваються в органах державного казначейства, порядок їх відкриття.

25. Казначейське обслуговування бюджетів за доходами.

26. Операції з платежами до бюджету, які розподіляються між державним і місцевими бюджетами.

27. Виконання місцевих бюджетів за доходами.

28. Сутність казначейського обслуговування бюджетів за видатками.

29. Фінансова звітність про виконання державного та місцевих бюджетів.

30. Зарубіжний досвід державного казначейства.«

31. Особливості сучасної податкової політики в зарубіжних країнах.

32. Організаційно-правові основи бюджетного устрою в зарубіжних країнах.

33. Особливості створення та функціонування офшорних зон.

34. Сутність і основні характеристики місцевих бюджетів країн унітарного типу.

35. Сутність і основні характеристики місцевих бюджетів країн федерального устрою.

36. Місцеві фінанси та особливості міжбюджетних відносин у Німеччині.

37. Особливості становлення та розвитку податкової системи Німеччини.

38. Особливості становлення та розвитку податкової системи Швеції.

39. Місцеві фінанси та особливості міжбюджетних відносин у США.

40. Місцеві фінанси та особливості міжбюджетних відносин у Франції.

41. Податкова система Франції, особливості становлення та функціонування.

42. Організаційно-правові основи функціонування податкової системи Великої Британії.

43. Особливості становлення та функціонування бюджетної системи Японії.

44. Організаційно-правові основи функціонування податкової системи Норвегії.

45. Організаційно-правові основи функціонування податкової системи Данії.

46. Організаційно-правові основи податкової політики ЄС.

47. Передумови виникнення та особливості становлення фінансової системи ЄС.

48. Особливості реформування фінансових систем країн Центральної та Східної Європи.

49. Особливості становлення та розвитку податкової системи Чехії.

50. Особливості становлення та розвитку податкової системи Польщі.

Додаток 3 

Структура курсової роботи 

№ з/п	Основні частини роботи	Обсяг, стор.
1.	Титульний лист	1
2.	Відзив наукового керівника
3.	Зміст	1
4.	Вступ	2-3
5.	Основна частина
5.1.	Розділ 1	10-12
5.2.	Розділ 2	12-15
5.3.	Розділ 3	7-11
6.	Висновки	2-3
7.	Список використаних джерел	Без обмежень
8.	Додатки (таблиці, вхідні дані для розрахунків, допоміжні дані, форми документів)	Без обмежень
	Разом без додатків та списку використаних джерел	35-40

 

Додаток 5

Зразок оформлення змісту роботи 

Тема «Фінансове забезпечення господарської діяльності підприємств України»

ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ 1. Теоретичні основи формування фінансових ресурсів

1.1. Економічна сутність та призначення фінансових ресурсів

1.2. Структура фінансових ресурсів підприємств

1.3. Особливості формування фінансових ресурсів підприємницьких структур в ринкових умовах

Розділ 2. Джерела та методи формування фінансових ресурсів підприємств (на прикладі підприємства)

2.1. Власні фінансові ресурси підприємницьких структур

2.2. Мобілізація фінансових ресурсів із залучених джерел

2.3. Оптимізація структури джерел формування фінансових ресурсів

Розділ 3. Фінансове забезпечення господарської діяльності підприємств України

Висновки

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Додатки