ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД УКООПСПІЛКИ

«ПОЛТАВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ» 

Кафедра документознавства та інформаційної діяльності в економічних системах

 

Методичні рекомендації до виконання курсової роботи з дисципліни «Інформатика»

для студентів галузі знань 0305 «Економіка та підприємництво»

денної та заочної форми навчання

 

Полтава 2013

Укладач: Білоусько Т.М., к.е.н., доцент кафедри документознавства та інформаційної діяльності в економічних системах Полтавського університету економіки і торгівлі, доцент 

Рецензенти: Івченко Є.І., к.т.н., доцент кафедри економічної кібернетики ВНЗ Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі», директор науково-навчального інформаційного центру ВНЗ Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі», доцент

Роскладка О.В., к.ф.-м.н. , доцент кафедри економічної кібернетики ВНЗ Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі», доцент 

ЗМІСТ 

ВСТУП

Мета і завдання курсової роботи

Послідовність виконання курсової роботи

Вимоги до змісту курсової роботи

Вимоги до структури курсової роботи

Вимоги до оформлення курсової роботи

ДОДАТКИ 

ВСТУП

Згідно з навчальним планом курсова робота з дисципліни "Інформатика" виконується студентами 1 курсу галузі знань 0305 «Економіка та підприємництво» у 2-му семестрі. Курсова робота є однією з форм самостійної роботи студента і сприяє засвоєнню теоретичних основ інформатики та отриманню студентами практичних навичок ефективного використання прикладних систем оброблення економічних даних та систем програмування для персональних комп’ютерів і локальних комп’ютерних мереж під час дослідження соціально-економічних систем та розв’язування завдань фахового спрямування. 

Мета і завдання курсової роботи 

Метою курсової роботи є підвищення та закріплення знань, умінь і навичок, отриманих студентами під час практичних, індивідуальних робіт і самостійного вивчення дисципліни «Інформатика».

Завдання курсової роботи:

– поглиблення та розширення знань з теоретичних основ проблеми, що розглядається, з подальшим їх застосуванням у практичній діяльності при вирішенні навчальних і фахових завдань;

– закріплення навичок використання програмного забезпечення (ПЗ) типу «редактор електронних таблиць» (на прикладі ПЗ Microsoft Excel) для обробки й аналізу масивів числових даних, а також для побудови діаграм різних типів;

– закріплення навичок використання програмного забезпечення типу «текстовий редактор» (на прикладі ПЗ Microsoft Word) для оформлення результатів аналізу даних з використанням засобів стильового оформлення документів.

Знання та навички, здобуті в результаті виконання курсової роботи, в подальшому застосовуватимуться студентом при роботі з персональним комп’ютером та прикладним програмним забезпеченням, зокрема, при виконанні подальших курсових та дипломних робіт, індивідуальних навчально-дослідних завдань, наукових досліджень та професійно-технічної документації.

Звіт з курсової роботи оформити відповідно до вимог засобами текстового редактора MS Word. Методичні рекомендації містять порядок виконання та вимоги до оформлення курсової роботи.

Основний напрям тематики курсових робіт формується, розглядається та затверджується на засіданні кафедри. Студент може запропонувати власну тему з обґрунтуванням актуальності тематики, доцільності розробки технічного завдання, яке затверджується керівником роботи.

Матеріал методичних рекомендацій повинен допомогти студентам краще засвоїти основні навички використання інформаційних технологій при вивченні дисципліни «Інформатика». 

Послідовність виконання курсової роботи 

1. Отримання завдання

(1-й тиждень семестру) 

Після визначення теми курсової роботи із переліку тем затверджених на кафедрі, студентом заповнюється відповідна заява (додаток А).

2. Дослідження поставленого завдання та узгодження графіка виконання курсової роботи

(1-й тиждень семестру)

На консультації підписати бланк завдання у керівника, узгодити з ним розуміння завдання, перелік вимог до виконання, способи реалізації, а також скласти та узгодити графік виконання курсової роботи.

3. Аналіз завдання, постановка задачі, вивчення літератури.

(2–4-й тижні семестру) 

На аналіз завдання, постановку задачі та вивчення літератури планується три тижні, протягом яких слід ознайомитись з рекомендованою літературою.

4. Реалізація завдання.

(5-8-й тижні семестру)

У процесі виконання цієї частини роботи студенти можуть скористатись текстами лекцій, лабораторним практикумом та методичними рекомендаціями щодо роботи, розміщеними у відповідних модулях навчально-методичного посібника (НМП) з курсу «Інформатика» локальної мережі та електронної бібліотеки ПУЕТ.

5. Оформлення курсової роботи і передача її на перевірку.

(9-10-й тиждень семестру)

6. Перевірка, рецензування (додаток Ж) та захист курсової роботи.

(11-12-й тижні семестру)

7. Критерії оцінювання курсової роботи.

У процесі оцінки курсової роботи враховується обґрунтованість прийнятих рішень, оригінальність розроблених програмних продуктів, зручність інтерфейсу користувача, якість оформлення записки (грамотність, акуратність, повнота та наочність представлення результатів), систематичність роботи і підготовленість студента до захисту (дод. Д).

Курсова робота оцінюється у 100 балів: зміст курсової роботи оцінюється у 50 балів; якість оформлення та організація виконання – 20 балів; захист роботи – 30 балів. Порушення термінів виконання курсової роботи з неповажних причин до 5 днів – мінус 20 балів, 6 днів і більше – мінус 40 балів. Курсова робота, яка відповідає вимогам, оцінюється не менше ніж у 60 балів.

Критерій, параметри та шкала оцінювання знань студентів наведені в табл. 1. 

Таблиця 1 – Шкала оцінювання знань студентів

Оцінка за системою ECTS	Оцінка за бальною шкалою, що використовується в ПУЕТ	Оцінка за національною шкалою
А	90-100	5 (відмінно)
В	82-89	4 (дуже добре)
C	74-81	4 (добре)
D	64-73	3 (задовільно непогано)
Е	60-63	3 (задовільно достатньо)
FX	35-59	2 (незадовільно з можливістю повторного складання)
F	1-34	2 (незадовільно з обов’язковим повторним вивченням дисципліни)

Вимоги до змісту курсової роботи

Курсова робота є самостійним навчально-науковим завданням, що виконується на основі вивчення літературних джерел та аналізу практичного (статистичного) матеріалу об’єкту дослідження, а також результатом наукового дослідження.

Для її написання, перш за все, студенту необхідно здійснити аналітичний огляд і вивчення літератури з даної теми.

Згідно з нормативним документом системи якості ПУЕТ – «Положення про курсову роботу (проект) (ДПСЯ М – 9-7.5.51-47-54-09)» зміст курсової роботи з дисципліни передбачає:

- обґрунтування актуальності теми та мети дослідження;

- формування завдань, які потрібно вирішити, щоб досягти поставленої мети;

- вичерпну характеристику об’єкту та предмету дослідження;

- оцінку сучасного стану розв’язання проблем на основі аналізу вітчизняної і зарубіжної літератури та проблем, що є актуальними на даний час;

- самостійне використання методів та методики дослідження проблем, а також їх інформаційного, апаратного та методичного забезпечення;

- аналіз і узагальнення результатів досліджень і розрахунків та надання пропозицій щодо ефективного впровадження їх в практику господарювання вітчизняних підприємств. 

Вимоги до структури курсової роботи

Загальний обсяг курсової роботи повинен складати 35 - 40 сторінок.

Обов’язковими частинами курсової роботи є:

• титульний аркуш;
• зміст;
• перелік умовних позначень, символів, одиниць та термінів;
• вступ;
• основна частина;
• висновки;
• список використаних джерел;
• додатки.

Титульний аркуш повинен бути встановленого зразку, що наве­дений в додатку Б. Титульний аркуш не нумерується як розділ, не вноситься до змісту і не нумерується як сторінка.

Зміст (додаток В) характеризує структуру курсової роботи. Зміст не нумерується. Зміст повинен містити назви всіх розділів, підрозділів, пунктів та підпунктів, що є в курсовій роботі, а також перелік додатків. Усі назви повинні бути записані таким же чином, як вони сформульовані в роботі. Визначення сторінок обов’яз­кове.

Текстовий матеріал оформляється (додаток Г) на аркушах фор­мату А4 (210´297 мм) з малим кутовим штампом, створеним засобами текcтового редактору MS Word (рис. 1).

Перелік умовних позначень, символів, одиниць та термінів складається за необхідністю. У переліку розміщують специфічні, ма­ловживані, такі, що допускаються у науково-технічній і економічній літературі скорочення та нові символи, що не розшифровуються у формулах. У перелік не включаються умовні позначення, символи, що повторюються у тексті менше трьох разів; їх розшифровують у тексті при першому згадуванні. Перелік розміщують у вигляді двох колонок: у лівій ко­лонці за абеткою наводять скорочення, символи, в правій – детальну їх розшифровку та одиниці виміру.

У вступі на двох–трьох сторінках описується сучасний рівень стану проблеми, що розглядається в роботі, призначення роботи, її актуальність, загальна постановка завдання. Вступ як розділ не нуме­рується.

В основній частині аналізується науково-теоретична література (вітчизняна і зарубіжна), на підставі якої з’ясовуються теоретичні аспекти проблеми, що вивчається, сутність понятійного апарату, з’ясовується історія та сучасний стан проблеми, що вивчається, організовується й здійснюється констатуючий експеримент (аналіз реального стану явища, що досліджується), визначаються критерії сформованості його якості, розробляється модель його покращення, яка, при можливості, набуває апробації в певних практичних умовах.

Тобто, на підставі вивчення науково-технічної літератури (у тому числі і періодичних видань) і практичного досвіду, студенти роблять реальні спроби використовувати сучасні нововведення (технології), завдяки яким виконують наступні задачі:

- з’ясовують ступінь вивченості і розробленості питання, яке досліджується, з точки зору стану існуючої теорії і практики;

- аналізують й висвітлюють різні точки зору окремих науковців на проблему, яка розглядається у курсовій роботі;

- визначають своє ставлення до окремих теоретичних і практичних (технологічних) питань;

- визначають науково-технічну сутність питань, які розглядаються;

- застосовують методи їх вирішення, користуючись кількісними та якісними їх вираженнями (показниками);

- обирають методику проведення експерименту (якісного і кількісного аналізу стану проблеми), якщо в цьому є необхідність.

Усі розділи основної частини курсової роботи повинні бути логічно пов’язаними.

Заголовок «Основна частина» не записується.

Розділи основної частини розбивають на підрозділи і пункти. Пункти за необхідністю можуть бути розбитими на підпункти.

Розділи повинні мати порядкову нумерацію в межах всієї основної частини, підрозділи – у межах розділу, а підпункти у межах кожного пункту.

У заключній частині формулюються основні висновки щодо досягнутих результатів роботи. Висновки пишуться на 1–2 сторінки і як розділ не нумеруються.

У літературі наводиться перелік джерел, на які були посилання в тексті. Список повинен формуватися в порядку посилань за текстом і містити бібліографічні відомості офіційно виданих паперових джерел (книжок, статей, посібників). Внутрішні документи підприємств та Інтернет-адреси розміщують після основного переліку з відповідними заголовками. Як розділ література не нумерується. Обсяг списку не повинен перевищувати 5 % обсягу роботи.

У додатках містяться тексти програм, зображення екранних форм, таблиці, графіки. Кожний додаток повинен мати змістовну назву великими літерами. Текст додатків може бути поділений на розділи, підрозділи і пункти. 

Вимоги до оформлення курсової роботи 

Вимоги розроблено з урахуванням вимог нормативно-правових актів, що визначають політику Міністерства освіти і науки України в галузі вищої освіти та її науково-методичного забезпечення, нормативних документів щодо структури й правил оформлення видань, а також системи стандартів із бібліотечної та видавничої справи.

Загальні вимоги. (розроблено на підставі ДСТУ 3008-95 «Документи. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення»).

Курсову роботу оформляють на аркушах формату А4 (210×297 мм). Роботу виконують за допомогою комп’ютерної техніки на одній стороні аркуша білого паперу з використанням шрифтів текстового редактора Word (Times New Roman) розміру 14 з полуторним міжрядковим інтервалом з розрахунку не більше 30 рядків на сторінці за умови рівномірного її заповнення та висотою літер і цифр не менше, ніж 1,8 мм. Усі формули, у тому числі й окремі змінні та символи, повинні бути набрані у редакторі формул MS Equation або MathType.

Текст роботи слід друкувати, додержуючись таких розмірів полів: верхнє, ліве і нижнє – 20 мм, праве – 10 мм. Абзацний відступ повинен бути однаковим упродовж усього тексту курсової роботи і дорівнювати п’яти знакам (0,5 см).

Під час оформлення курсової роботи необхідно дотримуватись рівномірної щільності, контрастності й чіткості зображення. Помилки, описки та графічні неточності ( не більше двох на сторінці) слід виправляти підчищенням або зафарбовуванням білою фарбою коректора і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту комп’ютерним способом або від руки. Виправлене повинно бути чорного кольору.

Текст основної частини курсової роботи поділяють на структурні елементи, розділи, підрозділи, пункти та підпункти. Структурні елементи «АНОТАЦІЯ», «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «РЕКОМЕНДАЦІЇ», «ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ», «ДОДАТКИ» не нумерують, друкують великими літерами симетрично до тексту. Кожну структурну частину роботи треба починати з нової сторінки.

Розділи і підрозділи повинні мати заголовки. Пункти і підпункти можуть мати заголовки. Заголовки розділів слід розташовувати посе­редині рядка і друкувати великими літерами без крапки в кінці, не під­креслюючи. Перенесення слів у заголовку розділу не допускається. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, то їх розді­ляють крапкою. Заголовки підрозділів слід починати з абзацу і друкувати маленькими літерами (крім першої великої), не підкреслюючи, без крапки в кінці. Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою. Перенесення слів у заголовку розділу не допускається. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацу і набирають в розрядку, в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка. Пункт може не мати заголовка. Відстань між заголовком і подальшим чи попереднім текстом (за винятком заголовка пункту) має бути не менше, ніж два рядки. Відстань між основами рядків заголовка приймають такою, як у тексті. Не допускається розміщувати назву розділу, підрозділу, а також пункту й підпункту в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тексту.

Вимоги щодо нумерації складових роботи. Сторінки роботи, а також розділи, підрозділи, пункти, підпункти, рисунки (малюнки), таблиці, формули слід нумерувати арабськими цифрами без знака №, додержуючись наскрізної нумерації впродовж усього тексту роботи. Номер сторінки проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці (рис. 2). Титульну сторінку включають до загальної нумерації сторінок роботи, але номер сторінки не проставляють.

Такі структурні елементи роботи, як «АНОТАЦІЯ», «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ», «РЕКОМЕНДАЦІЇ», «ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ», «ДОДАТКИ» не мають порядкового номера. Усі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини роботи, нумеруються звичайно.

Ілюстрації і таблиці, розміщені на окремих сторінках, включають до загальної нумерації сторінок роботи

Розділи повинні мати порядкову нумерацію в межах викладення суті роботи і позначатися арабськими цифрами без крапки, наприклад, 1, 2, 3. Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кож­ного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і поряд­кового номера підрозділу, відокремлених крапкою. Після номера підрозділу крапку не ставлять, наприклад, 1.1 тощо. Пункти повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу або підрозділу. Номер пункту складається з номера розділу і порядкового номера пункту, або з номера розділу, порядкового номера підрозділу та порядкового номера пункту, відокремлених крапкою. Після номера пункту крапку не ставлять, наприклад, 1.1 або 1.1.1 тощо. Номер підпункту складається з номера розділу, порядкового номера під­розділу, порядкового номера пункту і порядкового номера підпункту, відокремлених крапкою, наприклад, 1.1.1.1, 1.1.1.2 і т. д. Після номера підпункту крапку не ставлять. Якщо розділ або підрозділ складається з одного пункту, або пункт складається з одного підпункту, його нумерують.

На рис. 3 – 5 представлені такі елементи, як ілюстрація, таблиця та формула.

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) (рис. 3), таблиці (рис. 4) та формули (рис. 5) нумерують послідовно в межах розділу, за винятком цих елементів роботи, наведених у додатках. Номер повинен складатися з номера розділу і порядкового номера елемента, між якими ставиться крапка.

Підпис «Рисунок 2.3» означає, що це третя ілюст­рація другого розділу, за необхідності під ілюстрацією розміщують пояснювальні дані (підрисунковий текст); «Таблиця 2.2» – друга таблиця другого розділу; формула (7.3) – третя формула сьомого розділу.

Вимоги до оформлення ілюстрацій. Ілюстрації (креслення, рисун­ки, графіки, схеми, діаграми, фотознімки) слід розташовувати у роботі безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання у роботі. Якщо ілюстрації створені не автором роботи, необхідно при поданні їх у роботі дотримуватись вимог чинного законодавства про авторські права і посилатися на джерело, звідки вони взяті.

У тому місці, де треба вказати на ілюстрацію, розміщують посилання у вигляді виразу в круглих дужках «(рис. 5.1)» або зворот типу: «... як це видно з рис. 5.1» або «... як це показано на рис. 5.1».

Ілюстрація позначається словом «Рисунок __» із відповідним номе­ром і назвою, що розташовують під ілюстрацією симетрично до тексту.

Зображення на оригіналах ілюстрацій мають бути контрастними і чіткими.

Вимоги до оформлення таблиць. Цифровий матеріал, як правило, подають у вигляді таблиць (рис. 4).

Таблицю розташовують безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці так, щоб її можна було читати без повороту з переплетеного боку або з поворотом за стрілкою годинника. На всі таблиці мають бути посилання в тексті роботи. Кожна таблиця повинна мати назву, яку зазначають над таблицею та друкують симетрично до тексту. При перенесенні таблиці на наступну сторінку назву зазначають тільки над її першою частиною. Слово «Таблиця ____ » вказують один раз зліва над пер­шою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть: «Продовження таблиці ___» із зазначенням номера таблиці. Слово «Таблиця» та її назву пишуть з великої літери. Назву друкують жирним шрифтом. Назва має бути стислою і відображати зміст таблиці.

Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки – з малої, якщо вони становлять одне речення із заголовком. Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. В кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф указують в однині.

Якщо рядки або графи таблиці виходять за межі формату сторінки, таблицю поділяють на частини, повторюючи в кожній частині таблиці її головку й боковик. При поділі таблиці дозволяється її головку або боковик заміняти відповідно номерами граф чи рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами в першій частині таблиці.

Не дозволяється також включати в таблицю графу «Порядковий номер» або «№ з/п». За потреби цю графу можна замінити цифрами – порядковими номерами, розташованими біля заголовків боковика.

Заголовок «Разом» застосовують для частинних, проміжних підсумків, заголовок «Усього» - для загальних, які підсумовують усі доданки.

Числа в таблиці заокруглюють, крім випадків, коли потрібні точні відомості. Якщо числа подають з десятковими та сотими частками, то після коми в усіх числах має бути одна й та сама кількість цифр. Якщо в будь-якому рядку немає даних, то слід проставляти не нулі, а три крапки. Якщо ознака відсутня проставляють риску.

Якщо числові значення величин у графах таблиці мають різні одиниці фізичної величини, їхні позначення вказують у підзаголовках кожної графи.

Допускається за необхідності виносити позначення одиниці фізичної величини в окрему графу (окремий рядок). При цьому не дозволяється використовувати словосполучення «одиниця вимірювання».

Таблиці з невеликою кількістю граф допускається поділяти на частини, розміщуючи їх поряд на одній сторінці. Рекомендується відокремлювати частини таблиці подвійною лінією подвійної товщини.

Текст, що повторюється в рядках однієї і тієї самої графи й займає два або більше рядків, допускається замінювати словами «Те саме», а в подальшому лапками. Якщо попередня фраза є частиною наступної, допускається замінювати її словами «те саме», додавши необхідні відомості.

Не прийнято замінювати лапками цифри, позначення одиниць величин, абревіатури, марки матеріалів, машин і механізмів, позначення нормативних документів

Допускається розміщувати таблиці в альбомній (Landscape) орієнтації.

Таблицю, малюнок або креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розташовують у відповідних місцях після згадування в тексті або у додатках.

Примітки до тексту і таблиць нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші кілька, то після слова «Примітки» ставлять двокрапку, наприклад:

Примітки:

1. ….

2. ….

Якщо на сторінці лише одна примітка, то її не нумерують, а після слова «Примітка» ставлять крапку.

Вимоги до оформлення формул. Формули та рівняння розташо­вують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посере­дині сторінки. Вище і нижче кожної формули або рівняння повинно бути залишено не менше одного вільного рядка. Номер формули зазначають на рівні формули або рівняння в дужках у крайньому правому положенні рядка, як це показано на рис. 5.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули чи рівняння, слід наводити безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі чи рівнянні. Якщо права частина є дробом, то спочатку пояснюють позначення величин, які містяться в чисельнику, у тому самому порядку, що й у формулі, а потім – у знаменнику. Пояснення значення кожного символу та числового коефіцієнта слід давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають словом «де» без двокрапки. У кінці кожного пояснення ставлять крапку з комою, а в кінці останнього крапку, як це показано на рис. 5.

де К_е – критерій економічної ефективності;

Е – ефект від впровадження теми і витрат на її виконання і впровадження, тис. грн;

В – витрати на впровадження результатів дослідження, тис. грн.

Рисунок 5 – Приклад оформлення формул у тексті курсової роботи

Пояснення одиниць фізичних величин у поясненні відокремлюють комою від тексту пояснення.

Переносити формули або рівняння на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій, повторюючи знак операції на початку наступного рядка. На знаку ділення переносити не рекомендується.

Формули, що йдуть одна за одною й не розділені текстом, відокремлюють комою.

Нескладні ненумеровані формули допускається розташовувати безпосередньо в тексті.

Вимоги до оформлення цитат та посилань на використані дже­рела. У роботі необхідно подавати цитати, посилання на використані літературні джерела, нормативні документи тощо. Коли використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необ­хідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке є посилання в роботі. Джерела нумеруються в порядку їх подання у тексті або за списком літератури і беруться у дві квад­ратні дужки, наприклад: «...у працях [1–7]...». Рекомендується в основному тексті або у заключних абзацах розділів давати посилання на особисті наукові праці науковця.

При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюст­рації, таблиці, формули, рівняння, додатки зазначають їх номери. При посиланнях слід писати: «...у розділі 4...», «...див. 2.1...», «...за 3.3.4...», «... відповідно до... 2.3.4.1...», «...на рис. 1.3...», «...у табл. 3.2...», «...за формулою (3.1)...», «...у рівняннях (1.23) – (1.25) ...», «...у додатку Б...». У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: «див. табл. 1.3».

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Цитати треба передавати точно зі збере­женням усіх особливостей першоджерела.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками та наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання;

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення автор­ського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, наприкінці);

в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оціню­вання його результатів і давати відповідні посилання на джерело;

д) якщо необхідно виявити ставлення автора роботи до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання.

Допускається наводити посилання на джерела у виносках, при цьому оформлення посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань із зазначенням номера.

Наприклад:

Цитата в тексті: «...Першим етапом вивчення будь-якого природного явища є спостереження… [7]» ¹⁾.

Відповідний опис у переліку посилань:

7. Грищенко І. М. Основи наукових досліджень : навч. посіб.
/ І. М. Грищенко, О. М. Григоренко, В. О. Борисейко. – K. : Київ. нац. торг.-екон.ун-т, 2001. – 186 с.

Відповідне подання виноски:

__________________

¹⁾ [7] Грищенко І. М. Основи наукових досліджень : навч. посіб.
/ І. М. Грищенко, О. М. Григоренко, В. О. Борисейко. – K. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2001. – 186 с.

Вимоги до оформлення переліків. Переліки, за потреби, можуть бути наведені всередині тексту роботи. Перед переліком ставлять двокрапку. Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою або, не нумеруючи – дефіс (перший рівень деталізації).

Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації).

Наприклад:

а) функціональні властивості;

б) ергономічні властивості;

в) надійність:

1) довговічність;

2) збереженість;

3) ремонтопридатність;

г) естетичні властивості.

Переліки першого рівня деталізації друкують з абзацного відступу, другого рівня – з відступом відносно місця розміщення переліків першого рівня.

Вимоги до оформлення додатків. Додатки надають як продовження роботи на наступних сторінках, розташовуючи в порядку появи посилань на них у тексті роботи. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкують слово «Додаток____» і велику літеру, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літе­рами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Наприклад, додаток А, додаток Б і т. д. Один додаток позначається як додаток А.

Ілюстрації, таблиці, формули та рівняння, що є у тексті додатка, слід нумерувати, наприклад, рисунок Г.3 – третій рисунок додатка Г; таблиця А.2. – друга таблиця додатка А. Якщо в додат­ку одна ілюстрація, одна таблиця, одна формула, одне рівняння, їх нумерують, наприклад, рисунок А.1, таблиця А.1, формула (А.1).

Список використаних джерел повинен містити перелік в алфавітному порядку всіх джерел, які були використані при написанні курсової роботи. Забороняється включати до переліку джерела, які не були реально використані у роботі.

Джерела оформлюються згідно вимог стандарту ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання». 

ДОДАТКИ

Додаток 1 

ЗМІСТ ( його загальна схема)
ВСТУП	4
Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ (...)
1.1. (визначається сутність обраного поняття)	6
1.2. (з’ясовується історія становлення явища, що вивчається)	8
1.3. (аналізується його сучасний стан розвитку на рівні теорії)	11
Розділ 2. (формулюється загальна назва практичного розділу роботи)
2.1. (аналіз реального стану явища, що досліджується)	16
2.2. (розробка технології його вдосконалення)	19
2.3. (рекомендації щодо її впровадження)	22
ВИСНОВКИ	24
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ	26
ДОДАТКИ	28

 

 Додаток 2 

Зразок оформлення текстового документа

(аркуші третій і наступні)

ВСТУП  У багатьох сферах людської діяльності інформація відо­бра­жується у вигляді таблиць. Особливо широке застосування така структура даних знайшла для відображення економічної інфор­ма­ції. Тому не дивно, що для обробки табличної інформації роз­роблені спеціальні програмні системи, так звані табличні про­цесори. Однією із складових частин MS Office є пакет програм, призначених для обробки інформації, поданої в табличному ви­гляді – табличний процесор MS Excel. Важко знайти ті напрями людської діяльності, в яких засто­су­вання Excel було б недоцільним. Крім свого основного при­зна­чення – обробка табличних даних – Excel може служити чудовим інструментом для: ü вирішення науково-технічних задач (має розвинуту систему програмування – VBA та широкий вибір вбудованих функ­цій); ü відображення даних у графічному вигляді (підсистема по­будови графіків та діаграм); ü роботи з базами даних (сортування інформації, відбір даних, що відповідають певним критеріям, групування даних та ін.); Разом із тим освоєння Excel не потребує від користувача надмірних затрат часу та зусиль. Інтерфейс користувача в Excel розроблено настільки вдало, що навіть і мало підготовлені в об­ласті комп’ютерних технологій користувачі (після короткого ознайомлення з Excel) можуть вирішувати різноманітні задачі.

Група___ПІБ

 

з дисципліни ______, виконаної студентом ____ курсу факультету___________________

ПІБ студента