Міністерство освіти і науки України

Національний університет «Львівська політехніка»

Навчально-науковий інститут підприємництва та перспективних технологій

Кафедра міжнародної економіки

Методичні вказівки до виконання курсової роботи з дисципліни «Міжнародні фінанси»

для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» напряму підготовки 6.030503 «Міжнародна економіка»

(денна і заочна форми навчання)

м. Львів – 2013 р.

Методичні вказівки обговорено та схвалено на засіданні науково-методичної ради Навчально-наукового Інституту підприємництва та перспективних технологій Національного університету «Львівська політехніка». Протокол №1 від 29 серпня 2013 р.

Методичні вказівки до виконання курсової роботи на тему: «Міжнародні фінанси» для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» напряму підготовки 6.030503 «Міжнародна економіка» (денна і заочна форми навчання) / Укл. Н.Т. Мала, О.В. Грабельська, В.В. Паславська. – Львів: Видавничий відділ Інституту підприємництва та перспективних технологій Національного університету «Львівська політехніка», 2013. – 25 с.

ЗМІСТ 

ВСТУП 

Виникнення і розвиток міжнародних фінансів зумовлено глобалізацією економічних зв’язків, посиленням інтеграційних процесів у економічній, політичній та соціальній сферах. Однією з новітніх тенденцій у розвитку міжнародних фінансів останнього часу є їх глобалізація, яка є складною, багатоаспектною проблемою, у зв’язку з чим породжує численні наукові дискусії.

Стан платіжного балансу, відбиваючи розвиток зовнішнього сектора економіки, водночас взаємопов’язаний з іншими макроекономічними процесами і є важливим джерелом визначення зовнішньоекономічної позиції країни та рівня її фінансової безпеки. Важливою умовою забезпечення міжнародної конкурентоспроможності країни є оцінювання стану платіжного балансу у взаємозв’язку з темпами економічного розвитку, бюджетним дефіцитом, борговим навантаженням економіки і платоспроможністю країни.

Метою курсової роботи є закріплення, поглиблення та узагальнення знань, одержаних студентами за час вивчення дисципліни «Міжнародні фінанси», їх застосування для оцінювання стану платіжного балансу країни. Методами дослідження є загальнонаукові і спеціальні статистичні методи дослідження, зокрема: методи узагальнення, порівняння, аналізу динамічних рядів, індексного і регресійного аналізу, метод головних компонент, балансовий метод, графіки тощо.

Курсова робота являє собою самостійне навчально-наукове дослідження студента, спрямоване на розгляд теоретичних основ побудови та публікації платіжного балансу, його структури, класифікації статей та категорій, взаємозв’язків рахунків, інструментів регулювання. Також метою є виявлення особливостей стану платіжного балансу України, основних його проблем та їх напрямків вирішення. 

І. Загальні положення 

Методичні рекомендації розроблено на підставі Закону України “Про вищу освіту”, інструкцій МОН України, галузевих стандартів вищої освіти України з різних напрямів підготовки бакалаврів (освітньо-професійних програм, освітньо-кваліфікаційних характеристик), на основі “Положення про організа­цію навчального процесу”.

Курсова робота з дисципліни «Міжнародних фінансів» – це форма самостійної роботи студента, яка потребує ретельного вивчення нормативно-правових актів, монографічної та іншої літератури. Підготовка та написання цієї роботи допоможе студенту значно розширити й поглибити спеціальні знання з міжнародних фінансів, набути досвіду самостійного вивчення та аналізу спеціальної вітчизняної та іноземної літератури.

Загальні вимоги щодо курсових робіт, повинні містити:

1. Аналіз актуальності теми, відповідності її сучасному стану міжнародних економічних відносин.

2. Вивчення та аналіз нормативного матеріалу, наукової, навчально-методичної літератури та періодики за темою дослідження.

3. Проведення самостійного дослідження: чітка характеристика предмету, об’єкту, мети, задач та методів дослідження.

4. Узагальнювання результатів проведених досліджень, обґрунтування висновків.

Мета курсової роботи – узагальнити та дослідити теоретичні основи складання та аналізу платіжного балансу країни, установити їхнє місце та роль в аналізі зовнішньоекономічних зв’язків.

Теми курсової роботи розроблені викладачами відповідно до основного змісту навчальної дисципліни «Міжнародні фінанси» та затверджені на засіданні кафедри міжнародної економіки. Тематика курсових робіт є актуальною і відповідає вимогам Галузевого стандарту.

Перелік країн для аналізу та оцінки платіжного балансу наведено у Додатку А.

Курсова робота має бути самостійним і творчим дослідженням студента, тобто це має бути не набір матеріалу з різних наукових джерел, а осмислений переказ на основі самостійних висновків та узагальнень. У роботі мають знаходити власне відображення не лише знання, почерпнуті під час вивчення загальнонаукових та спеціальних дисциплін, а й вміння самостійно опрацьовувати нормативні матеріали і критично осмислювати існуючі наукові концепції та підходи до вивчення економічних явищ та процесів. Виконання курсової роботи повинне сприяти поглибленому засво­єнню лекційного курсу і отриманню навиків у галузі вирішення практичних за­вдань. Це потребує від студента не тільки знань загальної і спеціальної літера­тури з теми, а й умінь використовувати економіко-математичні та інші методи дослідження, пов’язувати питання теорії з практикою, робити узагальнення, формувати ви­сновки та пропозиції.

В ході виконання курсової роботи студенти повинні: вміти, на базі існуючої правової бази, визначити коло та характер фінансових відносин країни; бути здатними визначити рівень інтеграції економіки країни у міжнародний фінансовий ринок; вміти виявити причини погіршення або поліпшення окремих показників міжнародної діяльності країни на основі зміни фінансових показників та оцінити їх вплив на перспективи розвитку економіки країни та визначити найбільш перспективні напрямки забезпечення стійкої позиції країни у міжнародній економічній системі на основі удосконалення фінансових процесів.

Керівництво курсовими роботами здійснюють викладачі (професори та доценти) кафедри міжнародної економіки. Організацію та контроль процесу підготовки і захисту курсових робіт забезпечує завідувач кафедри. Безпосереднє керівни­цтво курсовою роботою студента здійснює науковий керівник, в обов’язки якого входить: практична допомога у складанні плану роботи; надання консульта­цій з підбору літератури і фактичного матеріалу; контроль за ходом виконання курсової роботи; оцінка якості виконання роботи і її відповідності вимогам.

Під час написання курсової роботи студент може отримати консуль­тацію у наукового керівника відповідно до графіка проведення індивідуаль­но-консультатив­ної роботи науково-педагогічних працівників кафедри.

Однією з найважливіших вимог до курсової роботи є її самостійне, творче виконання. Зміст роботи повинен логічно й повно розкривати всі питання плану, відповідати темі дослідження. Мова роботи має бути чіткою і зрозумілою, проте автор повинен дотримуватися наукового стилю та уникати публіцистичних висловлювань, які часто містяться у газетних публікаціях та Інтернет-джерелах. Текст роботи повинен відображати самостійність авторського дослідження.

ІІ. Структура та вимоги до змісту й обсягу курсової роботи 

Успішне виконання курсової роботи значною мірою залежить від правильності розуміння кожним студентом основних вимог до її написання. Вони стосуються, передовсім, теоретичного рівня роботи, її змісту, структури, обсягу, форми викладення матеріалу, а також оформлення.

Курсова робота повинна бути побудована у такій послідовності:

Титульний аркуш (Додаток В).

Анотація (українською та іноземною мовами).

Зміст.

Вступ.

Розділ 1. Теоретичні основи побудови платіжного балансу.

Розділ 2. Аналіз платіжного балансу.

Розділ 3. Заходи врівноваження платіжного балансу.

Висновки.

Список літератури.

Додатки (за необхідності).

ПОСЛІДОВНІСТЬ ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ 

2.1. Титульний аркуш 

Титульна сторінка містить всі необхідні реквізити й інформує про прізвище, ім’я та по-батькові студента, посаду, прізвище, ім’я та по-батькові наукового керівника тощо. Зразок титульної сторінки подано у Додатку В. 

2.2. Анотація 

В анотації подається короткий зміст виконаної роботи. У роботі наводять на одній сторінці дві анотації, ідентичні за змістом. Одну анотацію виконують українською мовою, а другу – однією з іноземних мов. 

2.3. Зміст 

У змісті роботи вказують назви та номери початкових сторінок усіх розділів та підрозділів. Зміст повинен містити усі заголовки, які є у роботі, починаючи зі вступу і закінчуючи додатками. 

2.4. Вступ 

У вступі подають загальну характеристику курсової роботи у рекомендованій нижче послідовності:

1) Обґрунтувати вибір теми та її актуальністьдля науки і практики, розвитку відповідної галузі дослідження. У цій частині вступу необхідно навести перелік вітчизняних і зарубіжних економістів, які досліджували обрану тему або окремі її аспекти.

2) Сформулювати мету роботи і завдання,які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети. Мета повинна узгоджуватися з назвою курсової роботи.

Мета наукового дослідження реалізується через конкретні завдання, які мають бути вирішені відповідно до поставленої мети. Це звичайно робиться у формі перерахування (вивчити…, описати…, встановити…, вияснити… і т. ін.). Завдання у курсовій роботі повинні відповідати пунктам плану.

3) Вказати об’єкт і предмет дослідження. Об’єкт – це процес або явище, що породжують проблемну ситуацію і обрані для вивчення. В об’єкті виділяється та його частина, котра є предметом дослідження. Предмет міститься в межах об’єкта. Саме на нього і спрямована основна увага студента, саме предмет дослідження визначає тему курсової роботи, яка виноситься на титульний аркуш як заголовок.

4) Обрати методи дослідження, що є дуже важливим етапом наукової праці та необхідною умовою досягнення поставленої в роботі мети. Загальні методи наукових досліджень можна поділити на три групи, межі між якими визначені приблизно: методи емпіричного дослідження (спостереження, порівняння, вимірювання, експеримент); методи, використовувані для емпіричного та теоретичного досліджень (абстрагування, аналіз і синтез, індукція та дедукція, моделювання); методи теоретичного дослідження (ідеалізація, формалізація, гіпотеза та припущення, історичний метод, системний підхід).

5) Описати інформаційну базу наукового дослідження, яку формують дані офіційної статистики, планові, звітні, облікові, аналітичні дані окремих підприємств, організацій тощо.

6) Вказати на практичне значення одержаних результатів,тобто, де і яким чином результати дослідження можна використати на практиці.

Рекомендований обсяг вступу - 2-3 сторінки. 

2.5. Розділ 1. Теоретичні основи побудови платіжного балансу 

Основна частина курсової роботимістить ґрунтовний виклад матеріалу дослідження та складається з розділів і підрозділів. Їх заголовки мають відображати зміст викладеного у них тексту. Кожний розділ починають з нової сторінки.

У ході виконання курсової роботи з «Міжнародних фінансів» студент повинен:

- розкрити економічну сутність платіжного балансу;

- охарактеризувати принципи побудови платіжного балансу країни;

- проаналізувати структуру платіжного балансу країни;

- охарактеризувати основні статті. 

2.6. Розділ 2. Платіжний баланс країни, як інструмент аналізу стану зовнішньоекономічних зв’язків

В аналітично-розрахунковій частині проводиться аналіз структури та динаміки сальдо рахунків платіжного балансу країни, експорту, імпорту товарів та послуг, сукупного зовнішньоторговельного обороту, а також рівноваги платіжного балансу. Отримана інформація повинна відображатися у вигляді графіків і діаграм.

На підставі аналізу даних платіжного балансу студентом визначаються характерні особливості платіжного балансу країни.

1. Аналіз рахунку поточних операцій:

1.1. проаналізувати товарну та географічну структуру експорту та імпорту;

1.2. розрахувати сальдо торговельного балансу;

1.3. розрахувати сальдо балансу послуг;

1.4. розрахувати сальдо поточного рахунку;

1.5. проаналізувати баланс доходів;

1.6. проаналізувати трансферти.

2. Аналіз рахунку операцій з капіталом та фінансових операцій:

2.1. аналіз припливу прямих іноземних інвестицій;

2.2. аналіз портфельних інвестицій;

2.2. аналіз інших інвестицій;

2.3. аналіз іншого короткострокового капіталу;

2.3. аналіз резервних активів;

2.4. розрахувати сальдо за операціями з кредитами та облігаціями. 

2.7. Розділ 3. Заходи врівноваження платіжного балансу

Платіжний баланс будь-якої країни підлягає процесу безперервного коригування. Необхідність коригування пояснюється впливом на платіжний баланс різних економічних факторів. Платіжний баланс є одним із об’єктів державного регулювання. Його врівноваження входить до основних завдань економічної політики держави поряд із забезпеченням темпів економічного зростання, стримуванням інфляції та безробіття.

У третьому розділі необхідно:

- описати які існують проблеми врівноваження платіжного балансу країни та охарактеризувати методи їх подолання;

- охарактеризувати основні напрями покращення платіжного балансу країни;

- визначити, у якій фазі розвитку існує платіжний баланс країни — несформований дебітор, сформований дебітор, несформований кредитор, сформований кредитор. Обґрунтувати свою відповідь. 

Загалом державне регулювання платіжного балансу зводиться до сукупності економічних (у тому числі фінансових, грошово-кредитних, валютних) заходів, спрямованих на раціональне формування його основних статей, усунення причин та факторів появи неврівноваженого стану. Арсенал методів, які можна застосувати до вирівнювання платіжного балансу, доволі широкий та різноманітний. Їх вибір залежить від валютно-економічного стану країни та стану її міжнародних розрахунків.  

2.8. Висновки 

Завершальним етапом написання курсової роботи є оформлення висновків, що містять узагальнену підсумкову оцінку проведеної роботи. У висновках викладають найважливiшi науковi та практичнi результати, одержанi в роботi. Висновки мають мiстити вiдповiдi на всi завдання, поставленi у вступi. Висновки повинні бути обґрунтовані, чіткі і лаконічні – у вигляді коротких тез (без зайвої аргументації). Варто наголосити на окремих важливих здобутих результатах, обґрунтувати їх достовiрнiсть, викласти рекомендацiї щодо їх використання. Необхідно зазначити, що висновки потрібно викладати стисло і лаконічно. Обсяг заключної частини - 2-3 сторінки. 

2.9. Список літератури 

Логічним завершенням побудови курсової роботи є детальна бібліогра­фія з проблеми, якій було присвячене дослідження. Необхідну для написання курсової роботи літературу студент підбирає із рекомендованого списку самостійно. При цьому доцільно ознайомитися із відповідними Законами України, державними програмами в тій частині, що стосується теми.

Далі слід приступити до вивчення матеріалу за підручниками, навчальними посібниками, енциклопедіями, словниками. Окрім цього, необхідно опрацювати монографії та статті в періодичних виданнях (журналах, газетах). Особливу увагу слід звернути на найновішу економічну літературу.

Всі відібрані літературні джерела записуються в список літератури за наступною формою: прізвище та ініціали автора, назва книги, місце і рік видання. Журнальні статті описуються так: вказують прізвище та ініціали автора, назва статті, назва журналу, рік і номер видання.

Вивчаючи літературні джерела, студент виписує найбільш цікаві положення або своїми словами, або ж у формі цитат з посиланням на автора, казанням назви роботи, сторінки.

Паралельно студент опрацьовує статистичні збірники, з яких відбирає, згруповує, опрацьовує статистичний матеріал. На основі цього матеріалу складаються таблиці, графіки, діаграми. 

2.10. Додатки 

За необхідності формують додаткидо курсової роботи. Додатки містять різний за змістом допоміжний матеріал, який має додаткове, довідкове значення, але необхідний для повного висвітлення теми дослідження (таблиці допоміжних цифрових даних, документація підприємств, ілюстрації допоміжного характеру).

ІІІ. Правила оформлення курсової робити 

3.1. Загальні вимоги 

Літературне оформленнякурсової робо­ти є важливим елементом її виконання і одним із багатьох чинників, на які зважає комісія при оцінюванні під час захи­сту. Передусім звертається увага на змістовний аспект ви­кладу матеріалу (логічність і послідовність, повнота і ре­презентативність, тобто широта використання наукових дже­рел, загальна грамотність та відповідність стандартам і прий­нятим правилам), а також на текст роботи, список літерату­ри і додатки, на зовнішнє оформлення титульного аркуша.

Курсову роботу набирають на комп’ютері та видруковують на одному боці аркуша білого паперу формату А4 (210×297 мм). Окремі таблиці та ілюстрації можуть бути подані на аркуші формату A3. Загальний обсяг дослідження має перебувати в межах 30 сторінок комп’ютерного набору (без списку літератури та додатків), підготовленого з використанням текстового редактора Word. Текст роботи треба друкувати через 1,5 інтервали шрифтом Times New Roman (кегль – 14) звичайної щільності та масштабу залишаючи поля таких розмірів: зверху та знизу – 20 мм, справа – 20 мм, зліва – 20 мм. Абзацний відступ повинен бути однаковим упродовж усього тексту роботи і дорівнювати 10 мм; між абзацами немає додаткових інтервалів. На сторінці – 30 рядків.

До загального обсягу курсової роботи не входять додатки, список опрацьованої літератури, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки, але всі сторінки зазначених елементів роботи підлягають нумерації на загальних засадах. Нумерацію сторінок, структурних частин роботи, рисунків, таблиць та формул подають арабськими цифрами.

Першою сторінкою курсової роботи є титульний аркуш, який, як і сторінка з змістом, враховують при нумерації, але номер сторінки на ньому не проставляють. На решти сторінках, починаючи із третьої, номер проставляють у правому верхньому куті аркуша без крапки.

Назви основних структурних одиниць роботи потрібно друкувати великими літерами симетрично до тексту (“ЗМІСТ”, “ВСТУП”, “ВИСНОВКИ”). Заголовки інших складових курсової роботи (параграф, пункт, підпункт) друкують малими літерами (крім першої) з абзацного відступу. Порядковий номер параграфу ставлять перед його назвою. Крапку в кінці жодного заголовка не ставлять. Якщо він довший одного рядка, то не доцільно вживати перене­сення (поділ) слів; наступний рядок повинен починатися з того самого відсту­пу, заголовок має бути розміщений по центру рядка і написаний звичайним шрифтом та кеглем (розміром) 16 пунктів. Після заголовку (крім заголовків пунктів та підпунктів) пропускають один рядок. Кожну структурну частину курсової роботи (зміст, вступ, параграфи, висновки, список опрацьованої літератури, додатки) треба розпочинати з нової сторінки (окрім, наступного підрозділу, котрий починається одразу ж піс­ля закінчення попереднього). Остання сторінка параграфу повинна бути заповнена текстом на 75%. Якщо на цій сторінці є лише 2–3 рядки, то текст потрібно скоротити і цю сторінку вивільнити.

Заголовки (назви) таких структурні частини курсової роботи, як зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список опрацьованої літератури не мають порядкового номера, тобто не можна друкувати: “1. ВСТУП” або “6. ВИСНОВКИ”.

Підпункти нумерують у межах кожного параграфу, а тому мають двознач­ну нумерацію, перша цифра вказує на номер відповідного параграфу, друга – відповідного пункту. Між цифрами та після другої цифри ставлять крапку. Наприклад, позначення “3.1.” означає перший підпункт третього па­раграфу. Назву пункту наводять у тому ж рядку, що й його порядковий номер. 

3.2. Оформлення ілюстративного матеріалу (рисунків, таблиць, формул тощо) 

Зібраний цифровий матеріал подають у вигляді таб­лиць, схем, діаграм, графіків тощо. Особливу увагу потрібно приділити їх правильному офо­рмленню і побудові. Вони повинні бути логі­чним продовженням викладених теоретичних положень і слугувати основою для відповідних висновків та пропозицій. Одна з головних вимог до графічного і табличного матеріалу – їх наочність. Заголовки (назви) таблиць, схем, графіків, діаграм мають відображати основний зміст ілюстративного матеріалу та місти­ти три обов’язкових елементи, а саме: назву і порядковий номер (для кожного типу ілюстрацій); найменування об’єкту, що харак­теризується; період, за який наведено дані. Наприклад, у таблицях вказують одиниці виміру, об’єкт аналізу, часовий ряд дослідження, а в графіках – масштаб тощо.

Ілюструють курсові роботи, враховуючи загальний задум, за ретельно продуманим тематичним планом, який допомагає уникнути випадкових ілюстрацій, пов’язаних із другорядними деталями тексту і запобігти невиправданим пропускам ілюстрацій. Кожна ілюстрація повинна відповідати тексту, а текст – ілюстрації.

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, діаграми, карти тощо) і таблиці треба подавати в курсовій роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або в окремих випадках на наступній сторінці. Нумерують їх послідовно, вказуючи назву та посилання на джерело. Таблицю, рисунок або креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або у додатках. Ілюстрації в роботі позначають словом “Рис.” і нумерують послідовно у межах параграфу.

Цифровий матеріал у курсовій роботі, зазвичай, подають у вигляді таблиць. Оформляючи їх треба пам’ятати, що кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту (назву не підкреслюють). Назву і слово “Таблиця” пишуть з великої літери без скорочень.

Таблицю розмішують після першого згадування про неї у тексті так, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку курсової роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш (сторінку), на якому дублюють тільки шапку таблиці (без назви) та над нею зазначають “Продовження таблиці … (номер, наприклад 1.5)”. При поділі таблиці на частини дозволяється заміняти заголовки стовпців або рядків номерами, нумеруючи їх також і в першій частині таблиці.

Нумерують таблиці так само як і інші ілюстрації. У правому верхньому кутку над відповідним заголовком таблиці розміщують напис “Таблиця” і зазначають її порядковий номер у межах відповідного параграфу (наприклад, “Таблиця 2.4” – четверта таблиця другого параграфу).

Комп’ютерний набір формул рекомендується здійснювати з використанням редактора формул (наприклад, Microsoft Equation) таким чином, щоб розмір основних символів відповідав розміру шрифту тексту дослідження.

Якщо в роботі зустрічається лише одна формула, то її позначають: (1), якщо ж їх декілька – номер формули складається з номера параграфу та порядкового номера формули, відокремлених крапкою. Порядкові номери формул позначають арабськими цифрами в круглих дужках біля правого краю сторінки нарівні відповідної формули без крапок від неї до її номера, наприклад: (2.3) – третя формула другого параграфу. Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний. Номер громіздкої формули, яка не поміщається в одному рядку, при її перенесенні розміщують на рівні останнього рядка. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули. Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об’єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантеза, яке знаходиться всередині групи формул і звернене в бік номера.

Пояснення використаних у формулі позначень (символів) розміщують безпосередньо під формулою в тій послідовності, у якій вони наведені в формулі, та кожне з нового рядка. Перший рядок розпочинають словом “де” без двокрапки, після чого подають змістовне пояснення одного із використа­них символів. 

3.3. Правила цитування та посилання на джерела 

Виконуючи курсову роботу, студент повинен посилатися на першоджерела, інформацію, матеріали тощо, які використано у власному дослідженні, оскільки вони є предметом інтелектуальної власності. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність інформації, що цитується, та дають потрібні відомості щодо документа, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг тощо.

Для обґрунтування окремих положень і висновків у курсовій роботі можуть використовуватись цитати з літературних джерел чи витяги з нормативних документів. Поряд із цитуванням думок з аналізованої праці допускається також виклад чужих міркувань власними словами. У такому разі недослівний переказ думок не беруть у лапки, але це не позбавляє обов’язку зробити посилання на відповідне джерело. Посилання може бути зроблене в детальній[1] чи короткій формі. У курсовій роботі рекомендовано використовувати коротке посилання, яке роблять одразу після завершення цитати чи викладу думки інших авторів. Цитати наводять також для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору.

Кожен показник, цифра чи цитата у курсовій роботі повинні мати посилання, які роблять у тексті (зазвичай, в кінці речення) у квадратних дужках, наприклад: [15, с. 154], де перша цифра “15” означає номер джерела у списку опрацьованої літератури, а друга “154” – сторінку, на якій наведено зазначені дані або цитовану тезу. При одночасному посиланні на декілька джерел посилання оформляють таким чином: [5, с. 19; 11, с. 5; 23, с. 9], тобто автор одночасно посилається на 5; 11 та 23 джерело у списку використаної літератури. 

3.4. Оформлення списку опрацьованої літератури та додатків 

Наприкінці роботи наводять список опрацьованих джерел (літератури), який розпочинають з нової сторінки, а самі джерела нумерують арабськими цифрами і розташовують (не перериваючи нумерації) у такій послідовності:

1. Закони України (в алфавітному порядку);

2. Постанови Верховної Ради та Уряду України, Укази Президента;

3. книги, статті та інші літературні джерела кириличною абеткою в алфавітному порядку (опубліковані українською мовою, а після них іншими);

4. іншомовні джерела за латинською абеткою, крім випадку джерел, виданих мовою з особливою графікою (арабською, вірменською, грузинською, єврейською, китайською, японською тощо), які розміщують у кінці цього блоку в довільній послідовності;

5. електронні джерела інформації у порядковості наведеній вище.

У курсовій роботі список опрацьованої літератури рекомендовано подавати в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків (назви пу­блікації – колективних монографій, збірників, довідників тощо). Авторів, які мають однакові прізвища, записують за алфавітним порядком їхніх ініціалів. Праці одного автора записують за першими буквами назв його праць. Можна також подати список джерел у порядку появи посилань у тексті.

Список літератури не зараховують до обсягу тексту курсової роботи, але ну­мерацію сторінок продовжують.

Додатки курсової роботи оформляють на наступних сторінках як її продовження або у вигляді окремої частини (книги), розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи. Додатки повинні мати спільну з рештою тексту наскрізну нумерацію сто­рінок. Кожен додаток має розпочинатись з нової сторінки та мати назву (заголовок), надруковану вгорі малими літерами (крім першої) симетрично до тексту сторінки. З правого боку рядка над заголовком друкують з першої великої літери слово “Додаток” та його позначення (велика літера чи номер). Додатки позначають великими літерами української абетки (за винятком літер Г, Ґ, З, Є, И І, Ї, Й, О, Ч, Ь) або нумерують арабськими цифрами, наприклад, додаток Б або додаток 2. Якщо в роботі лише один додаток, то його позначають як “Додаток А”.

ІV. Оцінювання курсової роботи 

Виконану роботу студент передає на кафедру для рецензування. В рецензії викладач дає попередню оцінку курсової роботи і робить висновок про допуск її до захисту. Попередня оцінка курсової роботи здійснюється викладачем на основі аналізу та логіки викладу теми, глибини її розкриття, кількості та відповідності теми, використаної літератури, статистичних даних, самостійно зробленого аналізу проблеми, її ув’язки з реаліями України, правильного алгоритму вирішення розрахункової частини роботи. Також враховується оформлення роботи відповідно до встановлених критеріїв. У випадку, коли курсова робота має суттєві недоліки і не допускається до захисту, студент зобов’язаний виконати нову курсову роботу, або докорінно переробити дану роботу. При повторному, виконанні курсової роботи студент повинен врахувати ті зауваження, які є в рецензії на його роботу, спричинились до незадовільної оцінки роботи.

Курсова робота, яка отримала задовільну оцінку, допускається до захисту. В процесі підготовки до захисту студент уважно знайомитися із критичними зауваженнями, більш детально вивчає окремі питання. На основі цієї роботи студент підготовляє необхідний додатковий матеріал, який частково оформляється у вигляді письмових вставок до відповідних розділів курсової роботи, і використовується при усних відповідях під час її захисту. Захист студентами курсових робіт відбувається в присутності групи. На захисті студент повинен розкрити основний зміст роботи, показати вміння аргументувати свою точку зору з даних проблем, чітко, ясно і послідовно давати відповіді на отримані запитання.

Якщо студент захищаючи курсову роботу повністю розкрив тему, дав вичерпні відповіді на поставлені запитання, то кінцева оцінка може бути вищою за попередню. Разом з тим, якщо в процесі захисту виявляється, що у студента недостатня підготовка то кінцева оцінка за курсову роботу може бути нижчою за попередню.

Оцінку «відмінно» (88-100 балів) отримують студенти, роботи яких одержали відповідно високу попередню оцінку і в процесі захисту яких студент підтвердив глибокі знання з даної проблеми, самостійність написання роботи і дав аргументовані відповіді на поставлені запитання.

Оцінку «добре» (71-87 балів) отримують студенти, роботи яких одержали добру попередню оцінку, і які зуміли на належному рівні здійснити їх захист.

Оцінку «задовільно» (50-70 балів) отримують студенти, курсові роботи яких в основному розкривають зміст теми із використанням достатньої кількості рекомендованої літератури.

В процесі захисту студент повинен показати розуміння проблеми та підтвердити самостійність виконання роботи.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 

1. Бойцун Н. Є. Міжнародні фінанси : Навчальний посібник: 2-ге видання / Н. Є. Бойцун, Н. В. Стукало. – К. : ВД „Професіонал”, 2005. – 336 с.

2. Боринець С. Я. Міжнародні фінанси: підручник / С. Я. Боринець. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К. : Знання, 2006. – 494 с.

3. Міжнародні фінанси. Кредитно-модульний курс : Навч. посіб. / За ред. Ю. Г. Козака, Н. С. Логвінової, М. І. Барановської. – К. : ЦУЛ, 2011. – 288 с.

4. Міжнародні фінанси : Навч. посібник / За ред. Ю. Г. Козака, Н. С. Логвінової, В. В. Ковалевського. – Київ : ЦУЛ, 2007 – 640 с.

5. Міжнародні фінанси : підручник / [ О. І. Рогач, А. С. Філіпенко, Т. С. Шемет та ін. ] ; за ред. О. І. Рогача. – К. : Либідь, 2003. – 784 с.

6. Міжнародні фінанси: навчальний посібник / О. М. Мозговий, Т. Є Оболенська, Т. В. Мусієць та ін./За заг. ред. д-ра екон. наук, проф. О. М. Мозгового. – К. : КНЕУ, 2005. – 504 с.

7. Міжнародні фінанси: навчальний посібник /І. І. Д’яконова, М. І. Макаренко, Ф. О. Журавката ін. ; За ред. д-ра екон. наук, проф. М. І. Макаренка та д-ра екон. наук, доц. І. І. Д’яконової. – Київ : «Центр учбової літератури», 2013. – 548 с.

8. Петрашко Л. П. Міжнародні фінанси : Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. / Л. П. Петрашко. – К. : КНЕУ, 2003. – 221 с.

9. Рязанова Н. С. Міжнародні фінанси: навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / Н. С. Рязанова. – К. : КНЕУ, 2001. – 120 с.

10. Соскін О. І. Міжнародні фінанси: навчально-методичний посібник / О. І. Соскін. – К. : Національна академія управління, 2011. – 299 с.

11. Чичкало-Кондрацька І. Б. Міжнародні фінанси : Практикум / І. Б. Чичкало-Кондрацька, Ю. М. Попова. – Полтава : ПолтНТУ, 2009. – 133 с.

12. Методичні матеріали для виконання курсової роботи з дисципліни „Міжнародні фінанси” для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр” напряму підготовки 6.030503 „Міжнародна економіка”.

Додаток А

Перелік країн для аналізу платіжного балансу

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!