Роздрукувати сторінку
Главная \ Методичні вказівки \ Методичні вказівки \ 2062 Рекомендации по выполнению раздела Охрана труда и безопасность в чрезвычайных ситуациях в дипломных проектах

Рекомендации по выполнению раздела Охрана труда и безопасность в чрезвычайных ситуациях в дипломных проектах

« Назад

РЕКОМЕНДАЦИИ ПО ВЫПОЛНЕНИЮ РАЗДЕЛА «ОХРАНА ТРУДА И БЕЗОПАСНОСТЬ В ЧРЕЗВЫЧАЙНЫХ СИТУАЦИЯХ» В ДИПЛОМНЫХ ПРОЕКТАХ И ДИПЛОМНЫХ РАБОТАХ 

Пояснительная записка к дипломному проекту (ДП) или к дипломной работе (ДР) должна содержать, по существующим в настоящее время стандартам, раздел «Охрана труда и безопасность в чрезвычайных ситуациях»      Целью этого раздела является анализ полученных в ДП (ДР). практических или теоретических результатов по защите человека в рабочей зоне и разработка организационных, технических и других необходимых мероприятий для нейтрализации такого воздействия. При выполнении этого раздела студент уже должен иметь четкое представление о содержании своего е раздела «Охрана труда и безопасность в чрезвычайных ситуациях». Работа осуществляется под руководством дополнительного консультанта по разделу следующим образом:

- студент на своей выпускающей кафедре узнает фамилию преподавателя – консультанта и расписание консультаций по ОТ;

- приходит на консультацию с темой ДП (ДР), и получает план раздела;

- работает над разделом, приходя на консультацию, приносит на проверку черновик раздела, устраняет замечания и после подписи черновика консультантом, оформляет раздел «начисто»;

- заполняет титульный лист и задание к своему ДП (ДР), сдает черновик с подписью преподавателя и получает взамен на титульном листе и в задании подписи консультанта по ОТ и пожелание защитить ДП (ДР) на «отлично».

В разделе студент должен проанализировать свой ДП (ДР) и показать знания в нем:

-  законов Украины в сфере охраны труда;

- порядка и особенностей составления инструкции по охране труда на рабочем месте с учетом темы диплома;

- особенностей спасения людей в зонах чрезвычайных ситуаций, связанных с техногенными и природными катастрофами.

Разделу «Охрана труда и безопасность в чрезвычайных ситуациях» присваивается порядковый номер, в случае необходимости номеруют подразделы. Раздел объемом 10 страниц, оформляется в соответствии с требованием стандартов.

При оформлении титульного листа фамилии консультантов и руководителей ДП (ДР) пишутся в скобках.

 

СТРУКТУРА РАЗДЕЛА В ДП (ДР) 

4. Охрана труда и безопасность в чрезвычайных ситуациях

4.1.Введение (Закон України об охране труда ст. 5,7,13 далее Уголовный кодекс Украины ст. 271,272)

Вывод – важнейшая задача службы охраны труда - это разработка инструкции по охране труда на каждом рабочем месте с учетом темы диплома.

4.2 Инструкция по охране труда на рабочем месте, в соответствии с темой диплома.

Инструкция включает в себя 4 раздела.

1 - порядок действий перед работой.

2 - порядок действий во время работы.

3 - порядок действий после работы.

4 - порядок действий в черезвычайных ситуациях.

Выводы по инструкции.

4.4. Способы защиты населения в зоне ЧС, связанной с природными и техногенными катастрофами. (Преподаватель выдает каждому студенту индивидуальное задание с указанием вида ЧС).

Меры безопасности, способы защиты населения, особенности питания, получения питьевой воды, оборудование временных убежищ в зоне заданной преподавателем ЧС.

Выводы по способам защиты человека в зоне ЧС.

 

РЕКОМЕНДОВАНАЯ ЛИТЕРАТУРА.

(ОСНОВНОЙ СПРАВОЧНИК СБРОШЕН В СЕТЬ НУА) 

  1. Основи охорони праці та екологічна безпека : довідник / [авт. кол.: О. В. Полярус, Є. А. Подольська, С. В. Мінка та ін.] ; Нар. укр. акад., [каф. філос. та гуманітар. дисциплін]. – Х. : Вид-во НУА, 2013. – 432 с. (ЭТО ОСНОВНОЙ СПРАВОЧНИК, ОН СБРОШЕН В СЕТЬ НУА) 

  2. Полярус О. В., Подольска Є. А., Мінка С. В. Богатов О. І. та ін. Екологічна та радіаційна безпека: довідник.- Х.: ХНАДУ, 2012.- 288 с.

  3. Жидецький В.Ц., Джигірей В.С., Мельников А.В. Основи охорони праці, ‑ Афіша, Львів, 2000.

  4. Мінка С. В. Мінка А. С. Безпека життєдіяльності. - 2-вид., допов. - Харків:2008.- 212 с.

  5. Орлов Г.Г. Русін А.В. Інженерні рішення по охороні праці, ‑ 1990.

  6. Закон України «Про охорону праці». - К. : 1993 - 40 с.

  7.  Ткачук К. II.. Иванчук Д. Ф. и др. Справочник по охране труда на промшленном предприятии. - К.: «Техника». 1991.

  8.  Охрана труда в электроустановках / Под ред. Б. А. Князевского. - М.: «Энергоатомиздат». 1983.-336 с.

  9. Долин И. А. Основы техники безопасности в электроустановках. - М.: «Энергоатомиздат», 1885. —376 с.

  10. Охрана труда в машиностроении / Под ред. Е. Я. Юдина. С. В. Белова. - М.: «Машиностроение». 1983.-432 с.

  11.  Закон України «Про пожежну безпеку».

  12. Правила пожежної безпеки в Україні. «Укрархбудінформ»,-К., 1996.

 

ОБЩИЙ ВИД ВОЗМОЖНОГО ВАРИАНТА РАЗДЕЛА

4.1 Законодавча та нормативна база України про охорону праці 

Правовою основою законодавства щодо охорони праці є Конституція України, Законі України “Про охорону праці”, “Про охорону здоров'я”, “Про пожежну безпечу”, “Про використання ядерної енергії та радіаційний захист”, “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення”, а також Кодекс Законів про працю України (КЗПУ).

У законі України “Про охорону праці” задекларовані основні принципи державної політики в галузі охорони праці:

- пріоритет життя та здоров'я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства;

- повна відповідальність роботодавця за створення безпечних і нешкідливих розумів праці;

- обов'язковий соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;

- використання економічних методів управління охороною праці, проведення політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних і нешкідливих розумів праці;

- комплексне розв'язання завдань охорони праці на основі національних програм з цих питань та з урахуванням інших напрямків економічної та соціальної політики, досягнень у галузі науки і техніки та охорони навколишнього середовища;

- встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств, незалежно від форм власності і видів їх діяльності;

- здійснення навчання населення, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з охорони праці;

- співробітництво і проведення консультацій між роботодавцями та профспілками (представниками трудових колективів) при прийнятті рішень з охорони праці;

- міжнародне співробітництво в галузі охорони праці, використання світового досвіду організації роботи щодо покращення розумів і підвищення безпеки праці.

Державні нормативні акти про охорону праці (ДНАОП) - це правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов'язкових для виконання. Законодавством передбачено, що залежно від сфери дії ДНАОП можуть бути галузевими або міжгалузевими.

В Україні держава виступає гарантом створення безпечних та нешкідливих розумів праці для працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності.

Вывод – важнейшая задача службы охраны труда - это разработка инструкции по охране труда на каждом рабочем месте с учетом темы диплома. 

4.2 Інструкція по охороні праці на робочому місті користувача ПК 

1. Общие требования безопасности

1.1. К работе на персональном компьютере допускаются лица, прошедшие обучение безопасным методам труда, вводный инструктаж, первичный инструктаж на рабочем месте.

1.2. При эксплуатации персонального компьютера на работника могут оказывать действие следующие опасные и вредные производственные факторы:

- повышенный уровень электромагнитных излучений;

- повышенный уровень статического электричества;

- пониженная ионизация воздуха;

- статические физические перегрузки;

- перенапряжение зрительных анализаторов.

1.3. Работник обязан:

1.3.1. Выполнять только ту работу, которая определена его должностной инструкцией.

1.3.2. Содержать в чистоте рабочее место.

1.3.3. Соблюдать режим труда и отдыха в зависимости от продолжительности, вида и категории трудовой деятельности (Приложение 1).

1.3.3. Соблюдать меры пожарной безопасности.

1.4. Рабочие места с компьютерами должны размещаться таким образом, чтобы расстояние от экрана одного видеомонитора до тыла другого было не менее 2,0 м, а расстояние между боковыми поверхностями видеомониторов – не менее 1,2 м.

1.5. Рабочие места с персональными компьютерами по отношению к световым проемам должны располагаться так, чтобы естественный свет падал сбоку, преимущественно слева.

1.6. Оконные проемы в помещениях, где используются персональные компьютеры, должны быть оборудованы регулируемыми устройствами типа: жалюзи, занавесей, внешних козырьков и др.

1.7. Рабочая мебель для пользователей компьютерной техникой должна отвечать следующим требованиям:

- высота рабочей поверхности стола должна регулироваться в пределах 680 - 800 мм; при отсутствии такой возможности высота рабочей поверхности стола должна составлять 725 мм;

- рабочий стол должен иметь пространство для ног высотой не менее 600 мм, глубиной на уровне колен не менее 450 мм и на уровне вытянутых ног не менее 650 мм;

- рабочий стул (кресло) должен быть подъемно - поворотным и регулируемым по высоте и углам наклона сиденья и спинки, а также - расстоянию спинки от переднего края сиденья;

- рабочее место должно быть оборудовано подставкой для ног, имеющей ширину не менее 300 мм, глубину не менее 400 мм, регулировку по высоте в пределах до 150 мм и по углу наклона опорной поверхности подставки до 20 градусов; поверхность подставки должна быть рифленой и иметь по переднему краю бортик высотой 10 мм;

- рабочее место с персональным компьютером должно быть оснащено легко перемещаемым пюпитром для документов.

1.8. Для нормализации аэроионного фактора помещений с компьютерами необходимо использовать устройства автоматического регулирования ионного режима воздушной среды (например, аэроионизатор стабилизирующий "Москва-СА1").

1.9. Женщины со времени установления беременности и в период кормления грудью к выполнению всех видов работ, связанных с использованием компьютеров, не допускаются.

1.10. За невыполнение данной Инструкции виновные привлекаются к ответственности согласно правилам внутреннего трудового распорядка или взысканиям, определенным Кодексом законов о труде Украины.

2. Требования безопасности перед началом работы

2.1. Подготовить рабочее место.

2.2. Отрегулировать освещение на рабочем месте, убедиться в отсутствии бликов на экране.

2.3. Проверить правильность подключения оборудования к электросети.

2.4. Проверить исправность проводов питания и отсутствие оголенных участков проводов.

2.5. Убедиться в наличии заземления системного блока, монитора и защитного экрана.

2.6. Протереть антистатической салфеткой поверхность экрана монитора и защитного экрана.

2.7. Проверить правильность установки стола, стула, подставки для ног, пюпитра, угла наклона экрана, положение клавиатуры, положение "мыши" на специальном коврике, при необходимости произвести регулировку рабочего стола и кресла, а также расположение элементов компьютера в соответствии с требованиями эргономики и в целях исключения неудобных поз и длительных напряжений тела.

3. Требования безопасности во время работы

3.1. Работнику при работе на ПК запрещается:

- прикасаться к задней панели системного блока (процессора) при включенном питании;

- переключать разъемы интерфейсных кабелей периферийных устройств при включенном питании;

- допускать попадание влаги на поверхность системного блока (процессора), монитора, рабочую поверхность клавиатуры, дисководов, принтеров и других устройств;

- производить самостоятельное вскрытие и ремонт оборудования;

- работать на компьютере при снятых кожухах;

- отключать оборудование от электросети и выдергивать электровилку, держась за шнур.

3.2. Продолжительность непрерывной работы с компьютером без регламентированного перерыва не должна превышать 2-х часов.

3.3. Во время регламентированных перерывов с целью снижения нервно - эмоционального напряжения, утомления зрительного анализатора, устранения влияния гиподинамии и гипокинезии, предотвращения развития познотонического утомления выполнять комплексы упражнений.

4. Требования безопасности в аварийных ситуациях

4.1. Во всех случаях обрыва проводов питания, неисправности заземления и других повреждений, появления гари, немедленно отключить питание и сообщить об аварийной ситуации руководителю.

4.2. Не приступать к работе до устранения неисправностей.

4.3. При получении травм или внезапном заболевании немедленно известить своего руководителя, организовать первую доврачебную помощь или вызвать скорую медицинскую помощь.

5. Требования безопасности по окончании работы

5.1. Отключить питание компьютера.

5.2. Привести в порядок рабочее место.

5.3. Выполнить упражнения для глаз и пальцев рук на расслабление.

Приложение 1

Время регламентированных перерывов в зависимости от продолжительности рабочей смены, вида и категории трудовой деятельности с персональным компьютером.

1. Виды трудовой деятельности разделяются на 3 группы: группа А - работа по считыванию информации с экрана компьютера с предварительным запросом; группа Б - работа по вводу информации; группа В - творческая работа в режиме диалога с компьютером. При выполнении в течение рабочей смены работ, относящихся к различным видам трудовой деятельности, за основную работу с компьютером следует принимать такую, которая занимает не менее 50% времени в течение рабочей смены или рабочего дня.

2. Для видов трудовой деятельности устанавливается 3 категории тяжести и напряженности работы с компьютером, которые определяются: для группы А - по суммарному числу считываемых знаков за рабочую смену (не более 60000 знаков за смену); для группы Б - по суммарному числу считываемых или вводимых знаков за рабочую смену (не более 40000 знаков за смену); для группы В - по суммарному времени непосредственной работы с компьютером за рабочую смену (не более 6 часов за смену).

3. При 8-часовой рабочей смене и работе на компьютере регламентированные перерывы следует устанавливать:

- для I категории работ через 2 часа от начала рабочей смены и через 2 часа после обеденного перерыва продолжительностью 15 минут каждый;

- для II категории работ через 2 часа от начала рабочей смены и через 1,5 - 2,0 часа после обеденного перерыва продолжительностью 15 минут каждый или продолжительностью 10 минут через каждый час работы;

- для III категории работ - через 1,5 - 2,0 часа от начала рабочей смены и через 1,5 - 2,0 часа после обеденного перерыва продолжительностью 20 минут каждый или продолжительностью 15 минут через каждый час работы.

4. При 12-часовой рабочей смене регламентированные перерывы должны устанавливаться в первые 8 часов работы аналогично перерывам при 8-часовой рабочей смене, а в течение последних 4 часов работы, независимо от категории и вида работ, каждый час продолжительностью 15 минут.

Вывод – в даной инструкции по охране труда предусмотрены действия пользователя ПК перед работой, во время работы, после работы, в черезвычайных ситуациях.

4.3 Принципи захисту людини від іонізуючої радіації. 

Розглянемо вплив іонізуючих випромінювань на людину. За час близько долей секунди після того, як проникаюче випромінювання досягне відповідного атома в тканині організму, від цього атому відривається електрон. Він заряджений негативно, тому інша частина початково нейтрального атому стає позитивно зарядженою. Цей процес називається іонізацією. Електрон, що відірвався, далі іонізує інші атоми.

Вільний електрон та іонізований атом, звичайно, не можуть довго перебувати в такому стані. Тому протягом наступних частин секунди вони беруть участь у складному ланцюзі реакцій, внаслідок яких утворюються нові молекули („вільні радикали”), які не потрібні клітині і порушують її діяльність. Наприклад, однією із сполук, що з’являються таким чином, є перекис гідрогену (Н2О2), що утворюється внаслідок іонізації молекул води. Він окислює органічні молекули клітини. Вільні радикали, що утворюються, впливають на молекули клітини, змінюють їх хімічний склад і можуть призвести до загибелі клітини.

Найуразливішою частиною клітини є гени і хромосоми. Іонізуюче випромінювання може викликати розрив ланцюгів ДНК, порушення їх хімічної будови, які передаються при розподілі від клітини до клітини.

Порушення генетичного апарату може викликати загибель клітини або рак. Існує багато закономірностей впливу іонізуючого випромінювання на живі організми. Основні з них доводять наступне.

Найбільш чутливими до іонізуючого випромінювання є клітини організму, які інтенсивно діляться, створюючи собі подібні. До них належать: клітини крові, кістковий мозок, статеві клітини, клітини шкіри тощо.

В організмі людини, інших живих істот існує спеціальний механізм відновлення пошкоджених молекул і знищення зруйнованих клітин, а також вільних радикалів. Відновлення структури ДНК відбувається краще, якщо пошкодженою є одна з двох спіралей. У цьому випадку приблизно 299 з 300 пошкоджень відновлюється. Якщо пошкоджено дві спіралі, клітина виправляє тільки 11 з 12 пошкоджень. На відновлення необхідний час і набір спеціальних ферментів.

Якщо ураження ДНК відбувається перед початком синтезу клітини, настає зупинка, потім – знову синтез, але поспішний, з великою кількістю генетичних помилок. Якщо ДНК уражується після синтезу клітини, наслідки ліквідуються легше.

Під дією радіації прискорюється процес старіння опромінених клітин.

Клітини крові, що забезпечують імунний захист організму, при променевому пошкодженні гинуть навіть після відновлення пошкоджених органічних молекул. Внаслідок цього при опроміненні людини в дозах більших, ніж природний радіаційний фон, відбувається зниження захисних функцій організму, і вона може легко уражатися різними вірусами.

Особливо уражається кришталик ока. Загиблі клітини стають непрозорими, що може призводити до катаракти і потім до повної сліпоти.

Чутливі до малих доз радіації легені людини. Навпаки, печінка, нирки, сечовий міхур витримують значно більші поглинені дози.

Діти особливо чутливі до радіоактивного опромінення. Дія радіації в підвищених дозах викликає зупинку росту кісток, недоумство, втрату пам’яті.

У доповіді американського вченого із Пітсбургського університету Е. Д. Стернгласа зазначається, що невелике підвищення радіаційного фону впливає на здоров’я людини більше, ніж раніше припускали. Американські дослідники виявили, що пряма дія значних поглинених доз радіації, що руйнують генетичний апарат живих організмів, – це тільки одна частина проблеми. Не менш небезпечне руйнування мембран клітини активними іонами, що найбільше виявляються при рівнях радіації, які мало перевищують природний фон.

Автори вважають, що при низькому рівні радіації її руйнівна дія на мембрани клітин домінує над прямою фізичною дією на гени. Радіоактивний атом у багато разів небезпечніший, ніж молекула відомих хімічних токсичних речовин. Прикладом цього служить те, що при розпаді одного атому цезію-137 утворюється b-частинка, енергія якої становить 0,523 МеВ. Енергія випромінювання, необхідна для іонізації молекули клітини, дорівнює приблизно 10 еВ. Із цього випливає, що один радіоактивний атом може іонізувати до 104 600 молекул в об’ємі, рівному декільком кубічним міліметрам. З огляду на проникаючу спроможність електронів цей процес захопить приблизно 10 000 клітин, діаметром 10–3–10–4 см.

Внаслідок ушкодження клітинних мембран іонізованими молекулами знижується спроможність організму до розпізнавання і знищення вірусів і бактерій, тобто послаблюється імунний захист. Отже, підвищення радіаційного фону або потрапляння в організм невеликих кількостей радіоактивних речовин спричиняє значний руйнівний вплив на імунну систему людини, чим пояснюється збільшення захворювань легенів, серця, шлунку тощо, які раніше з радіацією не пов’язували. Американські вчені вважають, що відкриття значної дії слабких джерел радіації на клітинні мембрани є попередженням цивілізації, яка планує масштабні проекти в ядерній енергетиці. Уробочій зоні безпечним вважають потужністю випромінювання, яке повинно бути у межах 10–50 мкрад/год.

 

Таблиця 1

Одиниці вимірювання іонізуючого випромінювання та їх співвідношення з позасистемними одиницями 

Величина

та її символ

Найменування і позначення одиниць

Співвідношення між одиницями

одиниці SI

та їх позначення

позасистемні одиниці

Активність нукліду в радіоактивному джерелі

бекерель,

Бк

кюрі,

Ku

1 Бк = 1 с–1 = 2,7×10–11 Ku;

1 Ku = 3,7·1010 Бк

Експозиційна доза рентгенівського

та гамма-випромінювання

кулон

на кілограм,

Кл/кг

рентген,

Р

1 Кл/кг = 3,88×103 Р;

1 Р = 2,57×10–4 Кл/кг

Потужність експозиційної дози рентгенівського

та гамма-випромінювання

ампер

на кілограм,

А/кг

рентген

за секунду,

Р/с

1 А/кг = 1 А·кг–1 = 3,88×103 Р/с;

1 Р/с = 2,57×10–4 А/кг

1 Р = 0,877 рад.

Поглинута доза випромінювання

грей,

Гр

рад

1 Гр = 1 Дж/кг = 100 рад;

1 рад = 1×10–2 Гр

1 рад = 10–2 Дж/кг = 1,14 Р;

Керма

грей,

Гр

рад

1 Гр = 100 рад

Потужність поглинутої дози випромінювання

грей

за секунду,

Гр/с

рад

за секунду,

рад/с

1 Гр/с = 1 Дж/кг·с = 100 рад/с;

1 рад/с = 1×10–2 Дж/кг·с = 10–2 Гр/с

Потужність Керми

грей

за секунду,

Гр/с

рад

за секунду,

рад/с

1 Гр/с = 1 Дж/кг·с = 100 рад/с;

1 рад/с = 1×10–2 Дж/кг·с = 10–2 Гр/с

Еквівалентна доза випромінювання

зіверт,

Зв

бер

1 Зв = 100 бер;

1 бер = 10–2 Зв = 0,01 Зв

Потужність еквівалентної дози

зіверт

за секунду,

Зв/с

бер

за секунду,

бер/с

1 Зв/с = 100 бер/с;

1 бер/с = 10–2 Зв/с = 0,01 Зв/с

Об’ємна концентрація

бекерель

на кубічний метр,

Бк/м3

кюрі на літр,

Ku/л

1 Бк/м3 = 2.7×10–14 Ku/л;

1 Ku/л = 3,7×1013 Бк/м3

Головні принципи захисту від впливу іонізуючого випромінювання в екологічно небезпечній зоні:

1. Запобігання потраплянню радіоактивного пилу в середину організму людини. Для цього необхідно захистити органи дихання респіратором або захисною пов’язкою, закрити волосся, шкіру, використати захисні окуляри для захисту очей, не користуватися кремами, косметикою, мазями, які сприяють налипанню радіоактивних часток на шкіру. Необхідно коротко постригти нігті, частіше приймати душ, промивати порожнину носа теплою водою, проводити вологе прибирання приміщень, захищати їх від потрапляння пилу.

Внутрішнє опромінення – опромінення організму іонізуючою радіацією внаслідок розпаду радіоактивних ізотопів, що потрапили в органи і тканини людини. Внутрішнє опромінення може бути тривалим, у той час як прямий вплив зовнішніх джерел випромінювання на організм припиняється з виведенням людини з поля їх дії. Небезпека, яка створюється радіонуклідами всередині організму, значно більша, ніж небезпека від зовнішнього джерела, оскільки:

– організм опромінюється безперервно, поки радіонуклід не буде виведений з нього або поки не пройде його розпад до нешкідливого рівня;

– часто буває неможливо прискорити виведення радіонуклідів з організму: атоми радіонуклідів, що розпадаються, випромінюють всередині тканини бета-частинки, а іноді й альфа-частинки з малою довжиною пробігу, передаючи всю свою енергію живим клітинам та викликаючи цим складні біохімічні реакції.

2. Врахування змін терміну, екрану, відстані. Чим менший термін опромінення людини, тим краще; чим важчі ядра атомів, з яких складається екран, що захищає людину, та чим він товстіший, тим краще; чим більша відстань від джерела опромінення людини, тим краще.

Захисну екрануючу дію мають такі матеріали, як парафін, графіт, вода, котрі затримують швидкі нейтрони. Сповільнені нейтрони також легко поглинаються бором, кадмієм, гадолінієм, індієм. При захисті від нейтронів використовується комбінація сповільнюючих і поглинаючих речовин. В якості захисного екрану від опромінення широко використовується бетон із спеціальними наповнювачами.

3. Створення в організмі людини надлишку нерадіоактивного елемента, близького за властивостями до радіоактивного. Одним з таких елементів є йод – хімічний елемент VII групи періодичної системи. Існують ізотопи від 120J до 139J. Велике значення набув 131J з періодом напіврозпаду 8 діб, який є бета- і гамма-випромінювачем. Радіоактивні ізотопи йоду набувають великого токсикологічного значення в перші двадцять днів після ядерного вибуху. Радіоактивний йод безперервно утворюється при руйнуванні ядерних реакторів АЕС. Він поглинається і засвоюється тваринами і людиною, частково переходить у молоко і при його вживанні накопичується в щитовидній залозі людини. Основним споживачем йоду в організмі людини є щитовидна залоза. Накопиченню радіоактивного йоду в щитовидній залозі можна перешкоджати застосуванням так званої „йодної дієти”, тобто введенням до раціону людини спеціальних таблеток або розчинів, які містять нерадіоактивний йод. Йодна профілактика полягає у прийманні перорально (через рот) препаратів стабільного йоду – йодистого калію, або п’ятивідсоткового водно-спиртового розчину йоду. Йодистий калій слід приймати після їжі разом із чаєм або водою один раз на день протягом семи діб:

– дітям до двох років – по 0,04 г на один прийом;

– дітям старше двох років і дорослим – по 0,125 г на один прийом.

Водно-спиртовий розчин йоду слід приймати після їжі три рази на день протягом семи діб:

– дітям до двох років – 1–2 краплі п’ятивідсоткового розчину йоду в 100 мл молока (консервованого) або поживної суміші;

– дітям старше двох років і дорослим – по 3–5 крапель п’ятивідсоткового розчину йоду на стакан молока (консервованого) або води.

Додатково слід наносити на поверхню кисті рук п’ятивідсотковий розчин йоду у вигляді сітки один раз на день протягом семи діб. На жаль, при аварії на ЧАЕС значна частина населення України не мала уяви про необхідні заходи щодо йодної профілактики.

4. Застосування індивідуальних засобів захисту. При роботі з відкритими радіоактивними речовинами та на зараженій місцевості застосовуються індивідуальні засоби захисту: протигази (респіратори), спеціальний одяг, захисні рукавиці. Радіоактивне забруднення спецодягу, засобів захисту і шкірних покривів особового складу не повинно перевищувати допустимих рівнів. Радіоактивно забруднений одяг і взуття підлягають дезактивації. Одяг відправляється до спеціальної пральні в тому випадку, якщо після попередньої дезактивації його забруднення перевищує допустимий рівень радіації.

5. Дезактивація– видалення зі шкіри людини, одягу, взуття, транспортних засобів, предметів, з якими контактує людина, а також радіоактивних хімічних сполук. Здійснюється шляхом змиття радіоактивних речовин розчинниками, що містять ПАР.

Перебуваючи в зоні радіоактивного зараження, треба знати, що радіоактивний пил після потрапляння на будівлі та конструкції інженерних споруд із бітуму, бетону, асфальтобетону міцно закріплюється на їх пористій поверхні та видаляється тільки з поверхневим шаром. Також радіоактивні речовини можуть вступати у хімічну взаємодію з пофарбованими металевими та іншими поверхнями, перетворюючи їх у джерела небезпеки на тривалий час.

Роботи, пов’язані з оранням і рихленням ґрунту, підіймають радіоактивний пил. Тому такі роботи повинні здійснюватися на вологому ґрунті, тобто після дощу або поливу ґрунту.

Для рослин і дерев є характерним накопичення радіоактивних ізотопів у кореневій системі, стовбурі або плодах, залежно від типу радіонукліду. Рослина, як фільтр, затримує багато радіоактивних сполук.

6. Виведення радіоактивних ізотопів з організму за допомогою промивання шлунку, використання активованого вугілля та інших способів, які застосовують при хімічних отруєннях.

7. Радіаційна трофологія – це наука про харчування населення в умовах радіаційного забруднення навколишнього середовища, про використання харчування в боротьбі проти впливу радіації.

Головні завдання радіаційної трофології: по-перше, перешкоджати потраплянню в організм радіонуклідів, нітратів, пестицидів та інших мутагенів і, по-друге, наситити організм харчовими радіопротекторами, антимутагенами та іншими біологічно активними сполуками, які мають лікувально-профілактичний вплив.

Найкращим джерелом цінного в біологічному відношенні білку є яйця, нежирна телятина, тріска, яловичина другої категорії, нежирна баранина, нежирний сир, просо, бобові. Білок цих продуктів відрізняється оптимальним вмістом незамінних амінокислот і добре засвоюється. Якщо в харчуванні людини, яка знаходиться на радіаційно забрудненій території, не вистачає білку, то відбувається накопичення в організмі значної кількості цезію-137. Раціони з повноцінним вмістом білку пришвидшують виведення цього радіонукліду з організму.

Для правильного харчування необхідно дбати про склад жирів у їжі. Якщо їжа містить лише насичені жири тваринного походження, то це спричиняє захворювання на атеросклероз. Треба, щоб половину або третину всіх жирів становили рослинні олії, які мають антиокислювальні властивості.

В умовах підвищення радіаційного впливу треба змінити структуру споживання вуглеводів: збільшити споживання складних некрохмальних вуглеводів (вони входять до пектинів, альгінатів, полісарахаридів), а споживання простих вуглеводів (їх багато у цукрових і в кондитерських борошняних виробах) зменшити до мінімуму, замінивши їх медом і солодкими фруктами та ягодами. Особливо корисний мед. У ньому вміст глюкози і фруктози складає 75% (а у винограді – лише 16%). Пектинові речовини і клітковина мають бути обов’язковими компонентами харчового раціону.

Клітковина не тільки відіграє важливу роль у стимулюванні діяльності кишечнику. Вона потрібна для нормалізування життєдіяльності корисної кишкової мікрофлори, а також для виведення з організму холестерину, радіонуклідів, важких металів. Особливо цінною є клітковина овочів і плодів у поєднанні з пектиновими речовинами.

Пектини – це складні вуглеводи, що містяться в рослинних клітинах. Багато пектинів у буряках, чорній смородині, яблуках, квасолі, сочевиці, горосі, ячмені – і не тільки у шкірці, а й у всіх клітинах цих рослин. Під час кип’ятіння пектини не руйнуються. У яблуках вміст їх на 100 г речовини – 1 г, у яблучному соку – 0,03 г, у яблучному повидлі – 1,3 г. Рекомендована добова доза пектину – до 10–15 г.

Могутніми антимутагенами і радіопротекторами є вітаміни. Механізми їхньої антирадіаційної дії різноманітні. Ряд вітамінів А, В, С, Е сприяють підвищенню стійкості організму до зовнішнього опромінення.

Вітамін А містить яєчний жовток, сир, морква тощо.

Вітамін В – хліб з висівками, дріжджове тісто тощо.

Вітамін С – смородина, морква, обліпиха, шипшина тощо.

Вітамін Е – рослинні масла (соняшникове, кукурудзяне та ін.).

Широкий спектр вітамінів містять пшеничні висівки.

Дуже корисно пити у великій кількості сирі фруктові та овочеві соки, особливо з м’якоттю.

Шляхи антирадіаційного впливу їжі дуже різноманітні.

1. Їжа, багата на антиоксиданти (вітаміни Е, С та ін.), допомагає клітинам позбутися вільних радикалів ще до того, як вони ушкодять гени чи інші життєво важливі частини організму людини.

2. Деякі поживні речовини (калій, кальцій, йод, вітамін В2, залізо та ін.), що їх називають блокаторами, діють за механізмом заміщення радіоактивних ізотопів відповідно цезію-137, стронцію-90, йоду-131, кобальту-60, плутонію-238, -239 та ін.

3. Деякі харчові волокна (клітковина, пектини тощо) зв’язуються з радіонуклідами, утворюючи нерозчинні сполуки, які виводяться з організму.

4. Їжа, що містить імуностимулятори (цинк, вітамін В2 та ін.), зміцнює імунну систему.

Зниженню кількості радіоактивних сполук при вживанні м’яса корів, кіз, свиней, птахів тощо, сприяє переведення їх на чисті корми на час, що залежить від періоду виведення конкретного радіонукліду з їх організму. Потрібно зазначити, що вовна тварин, особливо овець, накопичує радіоактивний пил і не очищується від нього. Радіонукліди, залежно від хімічного складу, накопичуються у відповідних внутрішніх органах тварин.

Радіоактивний пил затримується лісами, садами, лісозахисними смугами, тому в зоні радіоактивного зараження гриби, ягоди, листя, птахи і тварини будуть накопичувати в собі радіонукліди. Заходити в такі лісонасадження та полювати в них не рекомендується. Риба також концентрує в собі радіоактивні речовини, тому рибалка у цих місцях забороняється.

8. Забезпечення чистої води є найважливішим завданням у період роботи на зараженій території. Додатковими способами очищення звичайної питної води може бути дистиляція (очищення від радіоактивних домішок випаровуванням), заморожування, фільтрація тощо. У період роботи в зоні не бажано обмежувати потребу людей у чистій питній воді. Не треба використовувати солоні продукти, які затримують воду в організмі.

9. Обладнання міст відпочинку особового складу. Розташування палаток, інших інженерних споруд починається після того, як під ними видаляється з метою зниження радіаційного фону верхній шар ґрунту товщиною 20–30 см, який містить радіонукліди,. Коли це неможливо, ґрунт накривають матеріалами, які знижують проникаючу здатність випромінювання (наприклад, бетон, щебінь, незабруднений ґрунт). Якщо захисний матеріал сипучий, його треба утиснути. Товщина шару визначається потужністю випромінювання, яке після утворення захисту повинно бути у межах 10–20 мкрад/год.

10. Подолання нехтування правилами радіаційної безпеки, яке виникає у людини при тривалому перебуванні у зоні радіоактивного зараження.

Досвід роботи екологів поблизу японської АЕС „Фукусіма-1” у березні 2011 р. дозволив розробити такі рекомендації:

1. При перебуванні у зоні радіаційної аварії треба взяти із собою: дозиметр, що вимірює накопичену дозу радіації; щільні маски-респіратори на кожного (марлеві та їм подібні не підійдуть); непромокальні плащі, бажано брезентові; запас поліетиленових накидок, їх рекомендується міняти якнайчастіше; бахіли; рукавички; головний убір для захисту голови від пилу; окуляри (для захисту очей від потрапляння пилу); великий пензлик; пластикові пакети; повний комплект змінного одягу; спеціальну радіаційну аптечку (за можливістю); люголь, таблетки йодистого калію (0,25); спиртовий розчин йоду.

У зоні зараження треба дотримуватися таких правил:

– дозу і час перебування в зоні визначити заздалегідь для кожної людини;

– маски, чохли і бахіли потрібно надіти заздалегідь;

– дозиметр повинен бути обнуленим перед входом у зону зараження;

– не ходити по воді, намагатися уникати потрапляння бруду і глини на одяг та устаткування;

– не торкатися руками обличчя, не терти очі;

– обладнання, що контактувало з ґрунтом, після кожного використання очищати пензликом;

– по можливості не треба ставити обладнання на землю;

– при пересуванні по зоні зараження на автомобілі вікна повинні бути закриті, а кондиціонер виключений;

– вживати можна тільки воду і їжу, принесену ззовні району зараження;

– бажано щодня випивати трохи червоного вина.

Під час роботи у зоні радіаційної аварії потрібно використовувати лікарські препарати.

Радіоактивний йод попадає в організм із подихом, продуктами харчування і водою. Період його напіврозпаду – 8 днів. Він заміщає нормальний йод, що звичайно накопичується в щитовидній залозі, і може привести до раку. Тому головне – заповнити щитовидну залозу нерадіоактивним йодом. Поза зоною ризику можна обійтися таблетками йодистого калію або розчином люголю. Розчин люголю можна купити у звичайній аптеці. Пити потрібно по 4–5 крапель 3 рази на день, розчиняючи його в молоці або у воді.

Люголь може мати протипоказання. Утримуватися від його застосування потрібно при підвищеній чутливості до йодованих препаратів, важких захворюваннях нирок і печінки, гіперфункції щитовидної залози. Також його не можна застосовувати вагітним.

Йодистий калій у таблетках по 0,25 грама також продається в аптеках. Приймати його треба по 1 таблетці натщесерце протягом 10 днів. При роботі в зоні аварії на АЕС йодистий калій потрібно приймати щодня, а потім ще 8 днів після останнього викиду.

Покинувши зону зараження, обов’язково потрібно зробити таке:

– зібрати весь пил із устаткування і штативів;

– зняти і скласти у поліетиленові пакети накидки і бахіли, щільно закрити ці пакети;

– зняти маску;

– помити машину;

– після повернення обов’язково прийняти душ із милом, уникаючи потрапляння змитої води до рота;

– при можливості помити всі предмети одягу і взуття.

Під час екологічних досліджень у зоні радіаційного забруднення потрібно мати з собою: перочинний ніж; телефон супутникового зв’язку; воду в пляшках; таблетки для стерилізації води; бензин; каністру; похідну аптечку (зі стерильними видатковими матеріалами); вологі серветки; крем від засмаги; головний убір; теплий одяг (наприклад, вовняні речі для ночівлі); похідні черевики (із захистом щиколоток); непромокальний верхній одяг; спальний мішок; рятувальну ковдру; запас їжі (наприклад, хлібці зі злакових або з високим змістом цукру); консерви; кишеньковий ліхтар з комплектом запасних батарейок; радіоприймач на батарейках; компас; свисток; невелику лопату; трос для буксирування.

Висновок – розглянути вплив іонізуючих випромінювань на людину, одиниці вимірювання іонізуючого випромінювання, головні принципи захисту від впливу іонізуючого випромінювання в екологічно небезпечній зоні.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!