Методичні вказівки до виконання курсової роботи з дисципліни Маркетинг інновацій, ТНТУ ім. І. Пулюя

Методичні вказівки до виконання курсової роботи з дисципліни «Маркетинг інновацій» (для студентів всіх форм навчання спеціальності 8.03060102 «Менеджмент інноваційної діяльності») / Укладач Вовк І. П. – Тернопіль: ТНТУ, 2014. – 43 с.

Методичні вказівки розглянуто і затверджено на засіданні кафедри менеджменту підприємницької діяльності. Протокол № ____ від ________ р. 

Схвалено на засіданні методичної комісії факультету «Управління і бізнесу у виробництві» ТНТУ. Протокол № ___ від _____ р

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ ТА СТРУКТУРИ КУРСОВОЇ РОБОТИ

1.1. Мета та завдання роботи

1.2. Структура курсової роботи

2. ВИМОГИ ДО ПОРЯДКУ ВИКОНАННЯ, ОФОРМЛЕННЯ І ЗАХИСТУ КУРСОВИХ РОБІТ

2.1. Етапи та послідовність виконання курсової роботи

2.2. Обсяг курсової роботи

2.3. Оформлення курсової роботи

2.4. Порядок рецензування та захисту курсової роботи

3. ОРІЄНТОВНА ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ З ОСНОВ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП 

Методичні рекомендації для написання курсової роботи розроблені для студентів усіх форм навчання спеціальності 8.03060102 «Менеджмент інноваційної діяльності».

В курсовій роботі студент має продемонструвати:

– знання фундаментальних законів і тенденцій розвитку маркетингу інновацій у цілому та окремих її складових;

– апелювання до моделей, концепцій, парадигм, які презентують наукове надбання сучасних шкіл та напрямів маркетингу інновацій;

– вміння застосовувати економічні моделі для пояснення процесів та явищ у діяльності підприємств;

– творчий підхід до реферування підручників, монографій, окремих статей;

– вміння логічно і стисло викладати матеріал;

– вміння користуватись статистичними збірниками, оглядами статистичної інформації, матеріалами первинної звітності тощо.

Досвід, набутий при виконанні курсової роботи, має бути використаний у майбутньому при підготовці дипломного проекту.

1. ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ ТА СТРУКТУРИ КУРСОВОЇ РОБОТИ

1.1. Мета та завдання роботи

Курсова робота з дисципліни «Маркетинг інновацій» є одним з видів індивідуальних завдань творчого характеру, передбачених навчальним планом для студентів усіх форм навчання спеціальності 8.03060102 «Менеджмент інноваційної діяльності».

Метою підготовки курсової роботи є поглиблення і закріплення теоретичних знань, отриманих студентом у процесі вивчення дисципліни, вироблення уміння самостійно працювати зі спеціальною літературою і статистичним матеріалом, логічно формулювати свої думки, робити узагальнення та висновки.

Головними завданнями написання курсової роботи є:

– поглиблення, узагальнення і закріплення знань студентів з навчальної дисципліни «Маркетинг інновацій»;

– застосування набутих теоретичних знань з питань маркетингу інноваційної діяльності тощо.

У курсовій роботі студент повинен глибоко і всебічно розкрити зміст обраної теми з навчальної дисципліни «Маркетинг інновацій», вивчити спеціальну літературу щодо об'єкта дослідження, включити елементи самостійних досліджень, аналізу первинного статистичного матеріалу діяльності конкретного підприємства, обґрунтувати розрахунки показників роботи, висновки та пропозиції. При виконанні курсової роботи необхідно використовувати методологію науки: аналіз, синтез, індукцію, дедукцію, аналогію, моделювання, абстрагування та інші методи. 

1.2. Структура курсової роботи

Структура роботи повинна бути чіткою, логічною і має включати план, вступ, основну частину (три розділи, що розкривають зміст теми), висновки, перелік використаних джерел та додатки.

Вимоги щодо структури та змістового наповнення окремих складових частин курсової роботи подано у табл. 1.

Зміст курсової роботи повинен містити назви (заголовки) та номери початкових сторінок усіх розділів та пунктів, які є в роботі, починаючи зі вступу і закінчуючи додатками.

Приклад теми та змісту курсової роботи

Тема курсової роботи: «Розроблення маркетингової інноваційної стратегії підприємства «________».

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади маркетингу інновацій

1.1. Поняття та завдання маркетингу інновацій

1.2. Система маркетингової інноваційної стратегії підприємства

1.3. Основні завдання маркетингу інновацій

РОЗДІЛ 2. Аналіз діяльності підприємства

2.1. Загальна характеристика підприємства «___________» та його товарного асортименту

2.2. Маркетингові дослідження зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства

2.3. Аналізування товарної політики підприємства (STP - аналіз)

РОЗДІЛ 3. Розроблення маркетингової інноваційної стратегії підприємства

3.1 Формування цілей інноваційної стратегії

3.2 Визначення заходів для реалізації стратегії

3.3 Аналізування досягнутих результатів

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Мета дослідження - обґрунтування теоретико-методичних положень і розробка рекомендацій щодо формування товарної інноваційної стратегії фірми.

Об’єкт дослідження – управління товарною інноваційною політикою на підприємстві

Предмет дослідження - теоретичні засади формування товарною інноваційною політикою та практичні рекомендації щодо її удосконалення.

РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади маркетингу інновацій

Перший розділ є теоретичним і повинен містити:

1.1. Поняття та завдання маркетингу інновацій

Теоретичне обґрунтування теми дослідження, здійснене з використанням аналізу спеціалізованої літератури та інших інформаційних ресурсів за даною проблематикою.

Навести визначення категорії «маркетинг інновацій» (таб. 1.1.) і на їх основі вивести авторське визначення.

Таблиця 1.1

Трактування поняття «маркетинг інновацій»

Наприклад. Отже формування товарної інноваційної стратегії має здійснюватися на засадах маркетингу інновацій, який є діяльністю, спрямованою на пошук нових сфер використання потенціалу підприємства, розроблення нових товарів і технологій і їх просування на ринку з метою задоволення потреб споживачів з більшою ефективністю, отримання за рахунок цього прибутку та забезпечення умов тривалого розвитку на ринку.

1.2. Система маркетингової інноваційної стратегії підприємства

Розгляд основних понять і категорій, котрі розкривають зміст досліджуваної проблеми. Представлення авторського визначення досліджуваної категорії на основі існуючих у наукових працях, в контексті об’єкту дослідження.

Обґрунтування основних методів і способів маркетингового аналізу для вирішення досліджуваної проблеми.

Сучасні умови господарювання вимагають нових підходів до підготовки, управління й організації виробництва, постачання та збуту продукції, які б базувалися на всебічному маркетинговому аналізі кон’юнктури ринку, прогнозування напрямів і темпів її розвитку для використання результатів діяльності у практичній діяльності підприємства. Метою такого аналіз є виявлення існуючих ринкових можливостей інноваційного розвитку підприємства, вибір оптимальних варіантів з погляду наявного потенціалу конкретного підприємства і зовнішніх умов, визначення цільових ділянок ринку (сегментів) для реалізації відібраних варіантів або ж формування цільового ринку. На цих засадах варто розробляти товарну інноваційну політику підприємства, яку слід розглядати не тільки як комплекс заходів і зведення показників, а як динамічний процес приведення у відповідність внутрішніх і зовнішніх факторів інноваційного розвитку.

Проблема формування товарного асортименту (у тому числі інноваційної продукції) на засадах маркетингу, розроблення товарної інноваційної стратегії присвячені чисельні роботи вітчизняних і зарубіжних науковців, зокрема [17]. Однак, як свідчить практика, процес розроблення інноваційної стратегії має ієрархічний характер, кілька рівнів узагальнення, які не забезпечуються застосуванням окремого методу маркетингового дослідження. Доцільним є комплексне застосування різних методів маркетингового дослідження, які були напрацьовані дослідниками і маркетологами практиками протягом тривалого часу на окремих підприємствах.

Мета курсової роботи полягає в уточнення з позицій системного підходу теоретико-методологічних основ формування адаптивної інноваційної стратегії підприємства на засадах маркетингу інновацій.

1.3. Основні завдання маркетингу інновацій

Маркетинг інновацій є запорукою успіху підприємств-інноваторів, оскільки дозволяє виявляти та котролювати фактори, які визначають умови тривалого виживання й розвитку (на основі інновацій) на ринку.

Основними завданнями маркетингу інновацій є:

а) аналіз ринкових позицій і визначення ймовірних напрямків розвитку підприємства, прийнятних з погляду зовнішніх умов господарювання (ринкових можливостей і загроз) і його наявного потенціалу. Тобто пошук можливостей приведення у відповідність внутрішніх можливостей інноваційного розвитку підприємства зовнішнім, що генеруються ринком;

б) розроблення на цій основі ідей і задумів нових товарів, які користуватимуться попитом у споживачів і будуть ефективними у виробництві, збуті та споживанні;

в) оцінка ринкових перспектив нових видів продукції (оцінка достатності ринкового потенціалу як здатності ринку сприйняти конкретні інновації, наявності попиту або можливості його сформувати);

г) розроблення заходів з формування й стимулювання споживацького попиту на нову продукцію (просування інновацій на ринок). Управління попитом на різних етапах життєвого циклу товарної інновації;

д) управління життєвим циклом товарної інновації.

Маркетинг інновацій має бути зорієнтованим також на розв'язання завдань планування інноваційної діяльності:

а) планування продуктово-ринкового портфеля підприємства: товарної номенклатури, товарного асортименту, окремих товарних одиниць;

б) формування пакета продуктово-ринкових інноваційних пропозицій та відбір найбільш раціональних (з огляду на зовнішні та внутрішні умови) з них;

в) складання орієнтовного графіка виконання робіт з розроблення, виготовлення і просування на ринку товарних інновацій.

РОЗДІЛ 2 Аналіз діяльності підприємства

Другий розділ є аналітичний і повинен містити:

2.1. Загальна характеристика підприємства «___________» та його товарного асортименту

Загальна характеристика об’єкту дослідження

2.2. Маркетингове дослідження зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства «___________»

Представлення фактичних даних і узагальнених результатів здійсненого аналізу, проведеного дослідження.

Критичний аналіз літературних джерел дозволяє запропонувати для здійснення маркетингового дослідження на підприємстві структурно-логічну схему товарної інноваційної стратегії в структурі загальної стратегії підприємства (рис. 2.1). 

Рис. 2.1. Маркетингова інноваційна стратегія в структурі загальної стратегії підприємства

Розроблення маркетингової інноваційної стратегії передбачає застосування інструментарію стратегічного маркетингу

- на корпоративному рівні: SWOT – аналіз;

- на бізнес рівні: GAP – аналіз, стратегічна модель Портера, матриця Бостонської консультативної групи, матриця «Мак-Кінсі – Дженерал-Електрик»;

- на товарному рівні – STP – аналіз.

Ці методи, в значній мірі, ґрунтуються на принципі: більша частка ринку – більший прибуток. Проте, досвід останніх років розвитку підприємств показує, що не менш прибутковим є виявлення потреби і ефективніше (ніж в конкурентних товарів і послуг) їх задоволення. Тому доцільним, також, є визначення рівня попиту на продукцію досліджуваного підприємства і визначення цільового сегменту.

Дослідження підприємства на бізнес рівні – це спрямування зусиль фірми, насамперед, на збереження довгострокових конкурентних переваг у всіх поточних сферах діяльності. Менеджери на цьому рівні формулюють і здійснюють стратегічні дії, що збігаються з основними корпоративними інтересами, оскільки ресурси, виділені для конкретної бізнес одиниці, як правило обмежені. На бізнес рівні доцільним є застосування. GAP – аналізу, стратегічної моделі Портера, матриці Бостонської консультативної групи, матриця «Мак-Кінсі – Дженерал-Електрик».

GAP – аналіз застосовується у випадках, коли поточні результати діяльності фірми мають розбіжності («розриви») із запланованими. Цей аналіз також дозволяє визначити проблемні зони, які заважають розвитку, і оцінити міру готовності компанії до виконання переходу від поточного стану до бажаного. Після аналізу розробляється план заходів із уникнення розриву. Ці розриви в загальному вигляді можуть складатися з:

1. Розриви між ринковою пропозицією компанії та існуючим на ринку рівнем попиту.

2. Розрив між поточною діяльністю або бізнес-процесами і їх характеристиками, та баченням того, яка повинно бути в ідеалі або з позиції керівництва.

3. Розрив між дійсними цілями фірми та теоретично необхідними цілями і завданнями.

4. Розрив між поточними показниками роботи і кращими показниками у галузі (benchmarks).

Ціль GAP – аналізу полягає в тому, щоб виявити ринкові можливості і можливості фірми, які можуть стати для неї ефективною ринковою перевагою. Він дозволяє максимально реалізувати внутрішній (прихований) потенціал компанії, вирішити протиріччя між вимогами представників різних підрозділів (наприклад, технологів і маркетологів). GAP – аналіз може застосовуватися як в повсякденній практиці підприємства з метою підвищення ефективності роботи, так і в процесі стратегічного планування. В останньому випадку застосування GAP – аналізу найефективніше, оскільки дає змогу оцінити реальність цілей та завдань ще на етапі їх розроблення.

Можливі наступні варіанти здійснення GAP – аналізу:

1. Визначення розбіжностей за показниками продажів компанії із середніми показниками галузі або галузевого лідера.

2. Визначення розбіжностей за часом розробки продукції.

3. Визначення розбіжностей за вартістю продукції із середньогалузевими параметрами або параметрами лідера.

4. Визначення розбіжностей за якістю продукції.

GAP – аналіз – це порівняння поточної ситуації в організаційній структурі підприємства з бажаною ситуацією в майбутньому, а також оцінювання можливостей для організації, визначення шляхів досягнення завдань на основі зібраної інформації.

Спочатку розробляється схема покращення, потім розробляється бажане становище (з позиції внутрішніх і зовнішніх показників). На наступному етапі розробляється детальна програма розвитку компанії в бажаному напрямку. В простому випадку достатньо розробити послідовність дій, в більш складному випадку задіяти складніші організаційні форми – проектні групи, тестування рішень, розробка різноманітних варіантів, макетів тощо.

Впровадження інновацій і є, по суті, процес ліквідації стратегічних розривів. Тому необхідно вибирати ті інновації, котрі максимально відповідають стратегічним альтернативам розвитку.

Основні категорії розривів: ринок, якість продукції, обслуговування, організаційні, управління бізнесом, бізнес-процеси, інформаційні технології.

Реалізація GAP – аналізу

Аналізування розривів можна здійснювати в наступній послідовності.

Перший етап GAP – аналізу: «Опис поточного стану компанії і її зовнішнього середовища».

На даному етапі збирається доступна інформація про підприємство і поточні проблеми для подальшого дослідження.

Завдання: детальне вивчення вихідного становища фірми та ідентифікація стратегічних розривів.

Реалізація: аудит маркетингу організації (детальне вивчення існуючої інформації про компанію та її діяльність).

Запитання на які потрібно дати відповідь:

- В чому полягають вимоги до бізнесу з боку власників на період, що вивчається (як правило на найближчі роки)?

- В чому суть пропозиції компанії?

- В чому полягає стратегія компанії на ринку?

- Ринковий потенціал підприємства (щодо продукту: в даному сегменті чи в новому, в даній галузі чи в іншій, в даному регіоні чи в іншому; щодо розуміння клієнта:розуміння потреб, задоволення і лояльність клієнта, вивчення клієнта, усвідомлення очікуваних вигід; щодо конкурентів)

- Продуктова стратегія (інноваційна діяльність компанії, розробка нових продуктів, відповідність асортименту товарів та послуг структурі попиту, потреба в додаткових послугах, собівартість, якість товару)

- Політика просування (відповідність цільового іміджу товарів сприйняттю товарів клієнтами; політика PG та GR; рекламна політика)

- Якість обслуговування клієнтів (зворотній зв'язок, після продажне обслуговування, швидкість роботи, функціональність, гучкість, ступінь уваги)

- Дистрибуція

- Постачання

- Логістика

- Виробництво, технології, що використовуються

- Інфраструктура обслуговування

- Фінансові ресурси

- Комунікації у фірмі

- Людські ресурси

Ідентифікація стратегічних розривів

Приклади запитань, для пошуку розривів:

Ринкові розриви

Як компанія визначає свої переваги та переваги продукції порівняно з конкурентами?

Як компанія визначає недоліки порівняно з конкурентами?

Як компанія визначає ринкові можливості?

Що потрібно для охоплення більшої частки ринку?

Як підвищити задоволення клієнтів?

Розрив між рівнем виробництва і обсягом попиту (дефіцит/перевиробництво)

Якість

Наскільки добре обслуговують клієнтів?

Виробництво

Які ресурси компанії вільні (резерви, незайняті співробітники)?

Які існують потенційні резерви (реорганізація структури, навчання персоналу, налагодження обладнання, підвищення ефективності роботи обладнання, підвищення економічності, прискорення обороту)

Постачання: розрив між планованим рівнем виробництва і потенційним обсягом постачання сировини і комплектуючих, логістичні розриви

Технології: які технології дозволяють досягти бажаного результату і вирішити поставлені керівництвом завдання?

Для цього доцільно застосувати SWOT – аналіз (визначення сильних (strength) та слабких (weakness) сторін внутрішнього середовища підприємства, а також можливостей (opportunities) загроз (threats) для нього з боку зовнішнього середовища) який здійснюється за наступними правилами.

Правила здійснення SWOT – аналізу

Правило 1. Ретельно визначити сферу SWOT-аналізу. Фокусування аналізу,наприклад, на конкретному сегменті, забезпечує виявлення найбільш важливих для нього сильних і слабких сторін, можливостей і загроз.

Правило 2. Сильні та слабкі сторони - це внутрішні риси компанії, отже, їй підконтрольні. Можливості та загрози пов'язані з характеристиками ринкового середовища та непідвладні впливу організації.

Правило 3. Сильні і слабкі сторони можуть вважатися такими лише в тому випадку, якщо так їх сприймають покупці. Потрібно включати в аналіз тільки найбільш стосовні до справи переваги та слабкості. Вони повинні визначатися у світлі пропозицій конкурентів.Сильна сторона буде сильною тільки тоді, коли такою її бачить ринок.

Правило 4. Об'єктивність та використання різнобічної вхідної інформацію. Аналіз повинен якомога більшою мірою ґрунтуватися на об'єктивних фактах і даних досліджень.

Правило 5. Уникання великих і двозначних заяв. Чим точніше формулювання, тим кориснішим буде аналіз.

1 етап SWOT – аналізу: визначення сильних і слабких сторін підприємства.

Сила - це те, в чому компанія досягла успіху, особливість, що дає їй додаткові можливості. Слабкість - це відсутність чогось важливого, для її функціонування, те що не вдається компанії в порівнянні з іншими фірмами або те, що ставить її в несприятливі умови. Слабка сторона може зробити фірму вразливою. Коли внутрішні сильні і слабкі сторони виявлено, складається таблиця «Сила - слабкість» (таб. 2).

Таблиця 1.2 

«Strength - weakness»

До сильних сторін можна віднести: значна компетентність у створенні цінності для споживача; достатні фінансові ресурси; висока кваліфікація персоналу; хороша репутація в покупців; популярність в якості лідера ринку; можливість отримання економії від росту обсягу виробництва; наявність інноваційних технологій і можливості їх реалізації; переваги в сфері витрат та інше.

До слабких сторін фірми можна віднести: відсутність чітких стратегічних напрямків розвитку фірми; погіршення конкурентної позиції; застаріле обладнання; низька прибутковість; внутрішні виробничі проблеми; відставання в сфері досліджень і розробок; слабке уявлення про ринок; непривабливість продукту для споживача; вузька товарна лінія; слабкі маркетингові здібності; нездатність фінансувати необхідні зміни.

Керівництво повинне визначити чи володіє фірма внутрішніми силами, щоб скористатися зовнішніми можливостями і протистояти загрозам, а також виявити внутрішні слабкі сторони, які можуть ускладнити проблеми організації, посилити небезпеки. Процес, при якому здійснюється діагноз внутрішніх проблем, називається управлінським обстеженням.

Управлінське обстеження являє собою методичну оцінку функціональних зон організації, призначену для виявлення її стратегічно сильних і слабких сторін.

Всебічний аналіз сильних і слабких сторін повинен включати всі напрямки бізнесу, у тому числі і такі функціональні області:

1. Аналіз та проектування (дослідницькі здібності).

2. Джерело (сировина та постачання).

3. Виробництво (з урахуванням витрат).

4. Ринок (ступінь охоплення, товар, споживачі, реклама і просування).

5. Фінанси (джерела і розміри фінансування, здатність генерувати дохід).

6. Управління (лідерство, досвід, контроль, здатність планувати).

2 етап SWOT-аналізу: визначення переліку можливостей і загроз, що існують у зовнішньому середовищі.

Ринкові можливості багато в чому визначають стратегію компанії. У залежності від умов галузі можливості можуть бути як багатообіцяючими, так і безперспективними. Можливості - це сприятливі шанси, що надаються зовнішнім середовищем, які можуть бути використані фірмою для поліпшення свого становища.

Найчастіше на добробут фірми негативно впливають конкретні фактори зовнішнього середовища (можливі зовнішні події або зміни в майбутньому) - загрози.

Коли зовнішні можливості та загрози виявлено, складається таблиця «Можливості - загрози».

Таблиця 1.3.

«Можливості - загрози»

До можливостей відносяться: вихід на нові сегменти і ринки,розширення виробничої лінії,ноу-хау у випуску нової продукції,зниження бар'єрів входження на привабливі ринки,освоєння взаємодоповнюючих продуктів,можливість перейти в групу з кращою ринковою позицією,прискорення зростання ринку,вертикальна інтеграція.

До загроз можна віднести: поява нових конкурентів, уповільнення зростання ринку,зміна потреб і смаків покупців,зростаючий вплив постачальників,можливість поглинання більш великою фірмою,несприятлива політика уряду,несприятливі демографічні зміни. 

Список факторів які можна використовувати при маркетинговому дослідженні фірми:

Соціальні, культурні, демографічні та екологічні чинники: старіння населення, дохід на душу населення, кількість і тип спеціальних груп за інтересами, збільшувати розрив між багатими і бідними, кількість шлюбів та / або розлучень, освіта, тенденції в житловому, торговому, кар'єри, бізнесу, кількість народжених та / або смертей, імміграційні і рівень еміграції.

Економічні чинники: зростання економіки, рівень заощаджень, інвестицій і капітальних витратах, інфляція, валютні курси, фондовий ринок новинки, рівень наявного доходу, імпорт і експорт чинники та бар'єри, життєвий цикл продукції, витрати уряду, бар'єри для входу на ринок, диференціація продукції, рівень конкурентоспроможності.

Політичні, уряд, бізнес тенденції та правові чинники: глобалізація тенденції, державне регулювання і політика, Інтернет та комунікаційні технології (електронна комерція), захист прав (патенти, товарні знаки, антимонопольне законодавство), рівень державних субсидій, міжнародні правила торгівлі, оподаткування, тероризм, вибори і політична обстановка вдома і за кордоном.

Необхідно пам'ятати, що можливості галузі - це не завжди можливості фірми, так як не кожна компанія має гарні позиції на ринку. Найбільш вигідними для фірми є ті можливості галузі, які забезпечують компанії максимальне зростання прибутку, тобто при яких компанія здобуває найбільші конкурентні переваги.

Аналіз зовнішнього середовища являє собою процес, за допомогою якого здійснюється контроль (дослідження) зовнішніх щодо організації фактори, щоб визначити можливості і загрози фірми.

Практика показує, що найбільшої уваги з боку керівництва заслуговують наступні фактори: економічна ситуація; політичні фактори й законодавчі аспекти; соціальна атмосфера; технологічні фактори; постачальники і споживачі; конкуренти; міжнародні чинники (актуальні для організацій, які працюють на міжнародному ринку).

Економічні чинники – залежать від стану економіки в цілому (ВНП, стан ринку праці та показники безробіття, рівень інфляції, рівень доходів населення). Політичні - сфера, пов'язана з законодавством, нормативними рішеннями та адміністративними підходами. Керівникам слід цінувати фахівців з господарського права.

Соціальні - суспільна атмосфера, культура (цінності і переконання суспільства) і демографія (вік, дохід, рівень освіти, географічне розміщення).

Технологічні чинники - вирішальне значення має технологічний прогрес. Відставання від конкурентів у техніці і технології - шлях до програшу фірми.

Постачальники і споживачі - постачальники поділяються за номенклатурою послуг і виробів, їх надійністю, якістю, дизайном і післяпродажним обслуговуванням, умовами постачання і цінами. Споживачі - їх очікування і смаки, фінансові можливості.

Конкуренти: оцінка поточної стратегії - чи задоволений конкурент своїм становищем; аналіз майбутніх цілей конкурента; вивчення сильних і слабких сторін - в чому його вразливість.

3 етап SWOT-аналізу: визначення взаємозв'язку зовнішніх і внутрішніх факторів. Для оцінки цих складових складається матриця SWOT-аналізу (таб. 3).

Таблиця 2.3.

Матриця SWOT - аналізу

На кожному з полів необхідно розглянути можливі парні комбінації і виділити ті, які можуть бути враховані при розробці стратегії.

Стратегія «сильні/можливості»: організація визначає відповідні сильні сторони і може використовувати можливості. Фірма повинна розрізняти і перерахувати сильні сторони, які можуть допомогти в максимізації кожної з перерахованих можливостей. Наприклад, сильні сторони, які могли б допомогти компанії проникнути на новий ринок – висока впізнаваність бренду, великі рівні досліджень і витрат на розвиток, чудове обслуговування клієнтів.

Стратегія «сильні/загрози» визначає сильні сторони компанія, які вона може експлуатувати, щоб мінімізувати свої зовнішні загрози. Наприклад, потенційна загроза фірми може бути втрата частки ринку на користь конкурента, що виходить на ринок. Фірма може захистити свою позицію за рахунок розробки маркетингової кампанії, підкреслюючи чудове обслуговування клієнтів або нижчий рівень обслуговування клієнтів конкурентом.

Стратегія «слабкі/можливості» - компанія може використовувати свої зовнішні можливості, щоб мінімізувати внутрішні слабкості. Для ілюстрації розглянемо компанію, витрати на робочу силу якої зростають. Одночасно, вона виявила привабливу можливість на аутсорсинг деяких своїх операцій в іншій країні, де вартість робочої сили набагато дешевша. Ця перспектива зменшує загрозу зростаючих витрат на заробітну плату.

Стратегія «слабкі/загрози» намагатися мінімізувати слабкі сторони компанії та запобігати зовнішнім загрозам. В цьому розділі, визначаються загрози і слабкі сторони фірми для того, щоб визначити потенційні ситуації, які могли б завдати шкоди діяльності. Після того, як ці можливі умови реалізуються, компанія може уявити собі способи захисту свого бізнесу. Наприклад, фірма може укласти стратегічний альянс або злитися з одним зі своїх конкурентів, щоб захистити свої операції від конкуруючої фірми.

4 етап: оцінювання значимості факторів і їх впливу на формування стратегії в цілому. Так як деякі сильні сторони вагоміші для компанії, її конкурентоспроможності, так і деякі слабкі сторони можуть виявитися критичними. При визначенні значимості фактора оцінюють силу його впливу на становище компанії. Крім того оцінюють імовірність використання можливості або реалізації загрози.

З точки зору формування стратегії сильні сторони дуже важливі, тому що вони можуть бути використані як основа для її формування і конкурентної переваги. При розробці стратегії необхідно націлити її на використання перспектив, відповідними можливостями компанії, та забезпечити захист від зовнішніх загроз.

SWOT-аналіз у підготовці стратегічних рішень:

1. Узагальнює результати аналізу зовнішнього та внутрішнього середовища.

2. Дає можливості виявити слабкі і сильні сторони фірми.

3. Дозволяє на основі аналізу зовнішнього середовища виявити можливості та загрози для фірми.

4. Визначає основу для розробки стратегії розвитку фірми.

Даний аналіз є дуже суб’єктивним, для того, щоб привнести в нього цифри, варто надати вагу в балах окремим елементам. Для цього можна використати метод експертних оцінок, або матрицю кількісного стратегічного планування (QSPM) яка представлена в додатку В.

QSPM матриця є інструментом який дозволяє здійснити кількісну оцінку альтернативних стратегій, для вибору найоптимальнішої із них. Для цього необхідно записати в таблицю всі фактори сильних і слабких сторін підприємства, а також їх загроз і можливостей. В наступній графі таблиці кожному фактору присвоюється певна вага ( в балах) від 1 до 10. 1 означає, що фактор не важливий, 10 – фактор є найбільш впливовим і критичним (сума всіх бальних оцінок повинна дорівнювати 100). При цьому сума ваг повинна дорівнювати 1. В третій графі матриці кожному фактору призначається рейтинг від 1 до 4 (1 – слабкий вплив фактора, 2 – нижчий за середній, 3 – вищий за середній, 4 – високий). В четвертій графі – добуток ваги і рейтингу фактора (зважена оцінка кожного фактора). Сума всіх зважених оцінок факторів - загальна зважена оцінка компанії.Показник загальної зваженої оцінки показує яку стратегію варто обрати фірмі серед великої кількості альтернатив. Більш високі показники свідчать про більш привабливі стратегії, з урахуванням усіх відповідних зовнішніх і внутрішніх факторів, які можуть вплинути на прийняття стратегічних рішень. Величина різниці між сумою повної привабливості в даному наборі стратегічних альтернатив вказує на відносну пріоритетність однієї стратегії над іншою.

Другий етап GAP – аналізу: «Визначення бажаного рівня розвитку фірми».

Завдання:

Розроблення власниками і керівництвом бачення компанії в майбутньому.

Деталізація розривів.

Визначення цілей.

В процесі аналізування розривів необхідно відповісти на наступні запитання:

В чому полягають розриви?

Як компанія потрапила в таку ситуацію?

Чи хоче керівництво компанії заповнити ці розриви?

Чи може керівництво компанії заповнити ці розриви?

Яким чином можна подолати ці розриви, для досягнення цілей? (наприклад, використати матрицю Ансофа)

В процесі оцінки існуючого розриву необхідно виявити чи можливо його подолати в принципі. Якщо розрив надто великий для подолання його з допомогою власних ресурсів, доцільно переглянути бажане майбутнє, або розбити його досягнення на декілька перехідних етапів, або розтягнути процес на триваліший час.

Треьій етап GAP – аналізу: «Прогнозування розвитку, розробка сценаріїв».

Даний етап дає змогу оцінити, яке становище могла би займати компанія, порахувати всі можливі переваги, котрі вона отримає внаслідок прийняття певних рішень. Тобто оцінити ефект від ліквідації розривів і вартість робіт з ліквідації цих невідповідностей.

Завдання:

Прогноз зміни зовнішнього середовища.

Оцінка привабливості можливостей та альтернатив.

Оцінка привабливості заходів з ліквідації розривів.

Реалізація:

Математичні моделі, метод експертних оцінок.

Планування (розробка бізнес-плану)

Четвертий етап GAP – аналізу: «Планування».

Завдання:

Розробка плану заходів.

Реалізація:

На даному етапі необхідно розбити комплекс робіт за кожним розривом.

П’ятий етап GAP – аналізу: «Контроль і коректування».

Результати GAP-аналізу – прийняття нового плану розвитку компанії або прийняття окремих рішень, за наступними напрямами:

1. Модернізація продукції, зміни функціональності продукції, ре позиціонування в інший сегмент споживачів.

2. Зміна асортименту.

3. Зміна роботи з постачальниками.

4. Перегляд структури бюджету компанії.

5. Перегляд цінової політики.

6. Зміна системи знижок.

7. Впровадження інноваційних бізнес-процесів.

8. Зміна рекламних заходів для зміни іміджу товарів, або для інших цілей.

9. Зменшення інфраструктури роботи з клієнтами.

10. Підвищення прибутковості окремих процесів.

11. Заходи щодо підвищення лояльності клієнтів.

12. Розробка (оптимізація) маркетингової інформаційної системи.

13. Реалізація програми стимулювання персоналу.

14. Програма інвестицій.

15. Виведення окремої груми більш перспективних клієнтів.

16. Розроблення програми зв’язків з громадськістю.

2.3. Аналізування товарного асортименту підприємства за допомогоюSTPмаркетингу

Наступним етапом маркетингового дослідження є вивчення можливостей фірми на товарному рівні. Здійснити його можна з допомогою SТР-маркетингу (segmenting - сегментація, targeting - вибір цільового ринку та positioning - позиціювання). Процес STP-маркетингу охоплює три основні стадії, які випливають з його назви.

1. Сегментація ринку - етап виділення окремих груп споживачів у межах загального ринку.

Сегментація ринку - це розподіл споживачів на групи на основі різниці в потребах, характеристиках чи поведінці й розроблення для кожної з груп окремого комплексу маркетингу.

Сегмент ринку складається із споживачів, що однаково реагують на один і той самий набір спонукальних стимулів маркетингу.

2. Вибір цільових ринків - серед виділених сегментів ринку вибираються цільові сегменти, тобто ті, на які фірма орієнтуватиме свою діяльність.

3. Позиціювання - визначення місця товару фірми серед товарів аналогів.

Кінцева мета сегментування цільового ринку - вибір сегмента (або сегментів) споживачів, на задоволення потреб якого буде зорієнтована діяльність фірми.

Принципи ефективної сегментації:

1. Неодмінно має існувати відмінність між сегментами, які виділяються в процесі сегментації. Якщо декілька сегментів мають однакові маркетингові характеристики, сегментація є неефективною та марною.

2. Відмінність, яка існує між сегментами, має бути визначена й сформульована. Маркетолог мусить чітко знати фактори, за якими сегменти відрізняються один від одного.

3. Орієнтація на пошук таких груп споживачів на ринку, котрі ставлять конкретні вимоги до певного виду товару чи послуги, і чиї вимоги відрізняються від вимог інших груп покупців.

4. Сегменти повинні відрізнятись один від одного завдяки принциповій відмінності між товарами.

5. Надмірна кількість характеристик не є бажаною, оскільки ускладнює інформаційне забезпечення сегментації, а також зменшує місткість ринку.

6. Орієнтація на те, що сегментація є не разовим процесом і потребує постійної уваги служби маркетингу.

7. Кожен виділений сегмент має бути однорідним. Це означає, що є одна або декілька ознак, що об'єднують споживачів у межах певного сегмента. Інакше сегмент не може розглядатися як єдина сукупність споживачів і втрачає сутність сегмента.

8. Специфіка кожного сегмента може бути трансформована в комплекс маркетингових заходів. Якщо це неможливо, то сегментація сама по собі є недоцільною.

9. Хоча б один із виділених сегментів у процесі сегментації має мати достатній ринковий потенціал, щоб виступити в ролі цільового сегмента. Тобто сегментація має являти потенційний інтерес для бізнесу фірми. Інакше сегментація не матиме практичного застосування.

РОЗДІЛ 3. Розроблення маркетингової інноваційної стратегії підприємства

На основі проведеного аналізу розробити план подальших заходів.

Третій розділ повинен мати рекомендаційних характер і містити:

3.1 Формування цілей інноваційної стратегії

Виведення нових товарів на ринок є досить ризикованим, оскільки, навіть найточніші прогнози не дають повної впевненості в успіху нової продукції. Можна припустити, що ризик може бути меншим, якщо в процесі пошуку нової продукції, в першу чергу звертати увагу на наявні на ринку товари, на які є незадоволений попит чи очікується різкий ріст попиту в майбутньому.

Виведення на ринок принципово нових товарів, що не мають аналогів, є більш ризикованим.

Приймаючи рішення про модернізацію товарної номенклатури (розширення чи звуження), необхідно обов’язково отримати відповіді на такі основні запитання:

1. що є ефективнішим – розроблення нового товару власноруч чи придбання ліценції або патенту на стороні?

2. що буде ефективнішим – розроблення нового товару, вдосконалення конструкцій і технологій існуючих товарів чи активізація маркетингових зусиль?

3. яким чином будуть перерозподілені ресурси між традиційними і новими товарами (фінансові, техніко-технологічні, кадрові та ін.) чи будуть вони достатніми?

4. яким чином розширення чи звуження товарної номенклатури вплине на результати діяльності підприємства, насамперед, економічні?

5. чи буде це сприяти укріпленню ринкових позицій підприємства?

6. як це вплине на імідж підприємства?

7. якою буде тривалість життєвого циклу нового товару і його етапів, кали його слід виводити з ринку і замінювати новим?

8. чи можна розраховувати на державну та регіональну підтримку? 

Рис. 3.1. Етапи розроблення та застосування комплексу просування інновації

Кожен із цих етапів відповідає певним стадіям життєвого циклу товару – розроблення і впровадження.

Перший та другий етапи здійснюються в процесі розроблення товару – стадії, яка передує власне життєвому циклу товару і належить до «нульової» стадії, але відіграє дуже важливу роль, оскільки від неї залежить чи матиме новий товар успіх. Третій і четвертий етапи відповідають стадії виходу товару на ринок в життєвому циклі. На третьому етапі здійснюється маркетингова стратегія впровадження товару на ринок. Через певний проміжок часу відбувається четвертий етап – аналіз досягнутих результатів та порівняння їх із запланованими завданнями компанії. Якщо отримані результати не досягають показників поставленого завдання, то знову повертаються до другого етапу і коректують ситуацію з врахуванням помилок.

3.2 Визначення заходів для реалізації стратегії

Для визначення конкретних заходів реалізації маркетингової стратегії після проведення ґрунтовного маркетингового дослідження необхідно визначити конкретні цілі.

Розроблення комплексу цілей здійснюється на основі бачення керівництва, кращих прикладів у галузі, теоретично можливих і необхідних критеріїв.

При цьому варто дотримуватися S.M.A.R.T. принципів (методу «розумних цілей» вперше запропонованого Пітером Друкером в 1954 році в книзі «Практика управління»)

Ціль повинна бути: Specific (конкретною), Measurable (вимірною), Attainable (досяжною), Relevant (доречною), Time-bound (визначеною в часі).

Наприклад, ціль: «Збільшити продажі» з позиції S.M.A.R.T.:

Доцільність і вимірність: «Збільшити вдвічі продажі»

Досяжність: можна досягти цілі власними ресурсами чи з допомогою впливу зовнішнього середовища.

Доречність: Чи приведе ця ціль до вирішення проблеми збільшення доходів компанії? Чи не зашкодить вона діяльності інших прибуткових напрямів? Чи відповідає вона стратегічним цілям підприємства?

Визначення цілі в часі: «Збільшити вдвічі продажі конкретної продуктової лінії до кінця поточного року».

Оскільки перед менеджерами фірми постає проблема одночасного втілення кількох важливих маркетингових завдань варто застосовувати конкретні аналітичні методи виявлення пріоритетності цілей, зокрема методу дерева цілей.

Для структуризації цілей маркетингової діяльності для конкретної фірми доцільнозастосовувати метод дерева цілей. Для цього необхідно встановити повний набір елементів на кожному рівні дезагрегування та визначити існуючі взаємозв’язки між ними, а також коефіцієнти відносної важливості окремих елементів кожного рівня дерева цілей.

Для використання даного методу при визначенні цілей маркетингової стратегії необхідно скористатися думкою експертів, які володіють достовірною інформації про загальний стан досліджуваного питання на підприємстві та на його окремих підрозділах. Опитування експертів здійснюється через анкетування.

АНКЕТА

щодо оцінки ефективності управління ресурсозбереженням, ресурсовикористанням та ресурсозабезпеченням 

Шановні панове!

Просимо Вас заповнити дану анкету, щоб ми змогли якомога краще організувати роботу з маркетингу на підприємстві. Висловіть, будь ласка, свою думку щодо змін, які могли б покращити дане управління на підприємстві 

1.   Назвіть будь ласка ваш вік _____, освіту _________________________, посаду, ______________, тривалість роботі на цій посаді ______________, на підприємстві __________________.

2. Визначте основні причини, які безпосередньо впливають на формування ефективності інноваційної маркетингової стратегії на підприємстві:

2.1. Реалізація контролю за здійсненням інноваційної маркетингової стратегії;

2.2. Мотивація споживачів до купівлі товару;

2.3. Впровадження інноваційних маркетингових заходів;

2.4. …*

2.5. …*

3. …*

3.1. …*

3.2. …*

3.3. …*

3.4. ...*

4. …*

4.1. …*

4.2. …*

4.3. …*

4.4. …*

5. Які заходи є першочерговими для здійснення інноваційної маркетингової стратегії?

5.1. …*

5.2. …*

5.3. …*

Потрібне підкреслити.

*доповнити анкету питаннями інтерпретованими до теми курсової роботи 

Кількість експертів (N) визначається із заданою ймовірністю α та похибкою ε, за наступними формулами:

де t_α – кількість середніх відхилень, необхідних для того, щоб ймовірність потрапляння у отриману дільницю дорівнювала α; ε₁ – гранично допустима відносна похибка, яка приймається до початку опитування; ε – абсолютна похибка; S – середньоквадратичне відхилення оцінки.

Приймаємо необхідну кількість експертів N = 11,68 ≈12, враховуючи, що довірча ймовірність (α) становить 90%, тоді t_α= 1,643. Отже, для оцінки рівня значущості цілей підприємства з ймовірністю 90% та відносною похибкою - 0,5.

Для забезпечення достовірності результатів дослідження визначались оцінки рівня відносної важливості складових дерева цілей (за шкалою від 0 до 1) дванадцяти експертів, які є представниками управлінського персоналу фірми. Доцільним є використання методу аналізу ієрархій, з побудовою єдиної шкали для різних складових генеральної мети. Цей метод визначає міру впливу кожної цілі нижнього рівня на цілі верхнього рівня або на кінцеву ціль. На основі висловлених суджень експертів про міру розходження між порівнюваними об'єктами формується шкала пріоритетів Т. Сааті [12]. (табл. 2.4.).

Для вибору пріоритетності цілей підприємства складають матриці, розмірність яких залежить від кількості порівнюваних об'єктів, для кожного рівня ієрархії цілей. Міра переваги, що виражається експертами, відповідно до шкали Т. Сааті, може приймати значення від 1 до 9. Крім того, діагональні елементи такої матриці дорівнюють одиниці (анкета для опитування працівників та вихідні матриці порівняння вагомості цілей).

Для обробки результатів експертних опитувань та проміжних розрахунків можна скористатися шкалою відносної важливості Т. Сааті для оцінювання цілей фірми. 

Таблиця 2.4.

Шкала відносної важливості Т Сааті для оцінювання цілей фірми

Пріоритетність цілей фірми, отриманих при експертному опитуванні представлено в табл. 2.5. Цілі нижнього рівня показують величину впливу кожної з них на цілі наступного вищого рівня. При цьому сума загального впливу цілей кожного рівня становить одиницю.

Наприклад, найбільш пріоритетними визначено цілі 1, 2, 3, 6, тому що…Коротко обґрунтувати пріоритетність обраних цілей.

Таблиця 2.5.

Дерево цілей маркетингової інноваційної стратегії фірми 

* - доповнити таблицю цілями інтерпретованими до теми курсової роботи

Графічне зображення даних цілей представлене «деревом цілей» на рисунку 3.2. 

Рис. 3.2. Дерево цілей для маркетингової стратегії підприємства

*адаптувати схему до цілей визначених проведеним дослідженням 

Оцінка ефективності запропонованих пропозицій та рекомендацій

Доцільно оцінювати зовнішню і внутрішню ефективність маркетингової стратегії кожного рівня.

Для оцінки зовнішньої ефективності стратегії необхідно визначити ступінь відповідності даної стратегії її місії.

Внутрішню ефективність маркетингової стратегії оцінюється за допомогою визначення ступеня досягнення стратегічних цілей підприємства - відношення фактичного стану справ до стратегічних цілей. Наприклад. На основі проведеного порівняльного аналізу виявлено, що ступінь досягнення стратегічних цілей підприємства «________» склав 87,7%, тобто підприємство майже досягло стратегічних цілей, що пов'язані з економічною сферою: збільшення частки ринку, прибутковості діяльності, обсягів продажів.

Таким чином, підприємство «________» використовує достатньо ефективну стратегію на корпоративному рівні, її можна застосовувати і надалі, а можна починати підготовку до впровадження іншої стратегії.

Структурний аналіз слабких і сильних сторін використання маркетингової стратегії показав, що маркетингова стратегія підприємства «_________» має ефективні, сильними сторонами якими є відповідність стратегічним цілям, націленість на вирішення стратегічних проблем, достатнє фінансове забезпечення, спроможність досягти певного рівня економічних показників і соціального ефекту, потенційна прибутковість.

Для визначення ефективності маркетингової стратегії доцільно скористатися коефіцієнтом маркетингових витрат:

Zi – витрати на маркетингові заходи г тис. грн.;

u – кількість маркетингових заходів;

- обсяги реалізації продукції з врахуванням маркетингових заходів.

Нижченаведені критерії економічної оцінки ефективності інноваційної стратегії дають змогу оцінити доцільність заходів визначених маркетинговою стратегією крізь призму доцільності їх реалізації.

Показник І. Ансофа [18] характеризується:

Показник якості інновації = r d p (T + B) E* / K,               (3.2.)

r – ймовірність успіху в остаточній розробці інновації; 

d – ймовірність успішного впровадження інновації на ринковому сегменті;

p – ймовірність успішної реалізації продукції;

T і B – техніко-технологічні та економічні показники

E* - розмір доходу від реалізації інновації 

К – капітальні вкладення в розробку та реалізацію інновації.

Показник Ольсена, характеризує: 

Важливість інновації = r d p S P n / вартість проекту,           (3.3.)

де S – обсяг продажів продукції за певний період;

P – дохід від реалізації одиниці продукції;

N – термін використання даної інновації на виділених сегментах ринку

r, d, p – див формулу 3.2.

Показник Харта, характеризує:

Повернення капіталу = p G* / [(R* ) + (D*) + (F*) + W], 

де G* - обсяг валового прибутку;

R* - прямі витрати на дослідження ринку;

D* - прямі витрати на впровадження інновацій;

F* - прямі витрати основного капіталу;

W – оборотний капітал;

р – див. формулу (3.2). 

Показник Віллера, характеризує:

Індекс проекту інновації = r d p(E* -R*) /сумарні витрати,      (3.5)

де умовні позначення див. формули 3.2. – 3.4.

Показник Дісмана, характеризує:

Виправдані максимальні капітальні вкладення = r p (V* – X*),  (3.6)

де V* – дохід від реалізації інновації;

X* - витрати на розробку та реалізацію інновації;

r і p – див. формулу 3.2.

Незважаючи на суб’єктивність запропонованих показників, на їх основі можна зробити висновок про доцільність впровадження певної інновації та ефективність запропонованої стратегії.

Висновки

Даний розділ повинен бути логічним завершенням курсової роботи і повинен містити:

- короткі висновки і рекомендації за отриманими результатами;

- авторську оцінку перспектив розвитку досліджуваної проблематики і використання отриманих результатів.

2. ВИМОГИ ДО ПОРЯДКУ ВИКОНАННЯ, ОФОРМЛЕННЯ І ЗАХИСТУ КУРСОВИХ РОБІТ 

2.1. Етапи та послідовність виконання курсової роботи

Виконання курсової роботи проводиться в декілька етапів: вибір теми, ознайомлення з її теоретичними і практичними проблемами, складання попереднього плану, підбір літературних джерел і фактичного матеріалу, консультація у наукового керівника та уточнення плану (змісту) роботи, написання й оформлення курсової роботи, передача її на кафедру для рецензування, доопрацювання після рецензії, захист. Етапи виконання курсової роботи умовно можна поділити на чотири, а саме: підготовчий, початковий, основний та заключний. Зміст кожного з них розглянуто у табл. 2.

Таблиця 2

Етапи виконання курсової роботи

2.2. Обсяг курсової роботи

Обсяг курсової роботи повинен бути в межах 30-50 сторінок стандартного формату. Орієнтовний обсяг окремих структурних частин курсової роботи подано у таблиці 3.

Таблиця 3

Обсяг структурних частин курсової роботи

* Примітка: Якщо кількість розділів зменшиться до 2-х або кількість пунктів у межах кожного розділу зменшиться/збільшиться, то обсяг наповнення запропонованих розділів буде відповідно змінюватися. 

2.3. Оформлення курсової роботи

Загальні вимоги щодо оформлення

Робота має бути виконана у вигляді стандартного текстового файлу, створеного в редакторі Microsoft Word і надрукованого з одного боку сторінки стандартного білого паперу формату А4, орієнтація – «книжна».

Текст друкується з відступами на сторінці: зліва – 2,5 см; справа – 1,5 см; згори та знизу – по 2 см. Абзацний відступ – 1,25 см.

Рекомендований шрифт виконання курсової роботи – Times New Roman, розмір кегля – 14; інтервал між рядками 1,5; вирівнювання тексту – за шириною сторінки.

Нумерація сторінок є обов'язковою. Номер на титульній сторінці не ставиться, а сторінці, наступній за титульною, присвоюється номер 2.

Робота починається з титульної сторінки, яка виконується за типовим зразком, поданим у додатку А, встановленим вищим навчальним закладом. Титульна сторінка містить найменування вищого навчального закладу, назву факультету, тему курсової роботи, прізвище, ім'я та по батькові й інші відомості про автора, прізвище, вчений ступінь та звання (або посаду) наукового керівника, місто і рік виконання.

Оформлення заголовків

Заголовки структурних частин роботи «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкуються великими прописними літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Назви розділів і пунктів у плані роботи і у тексті мають бути тотожними.

Вступ, назви розділів, висновки, перелік використаних джерел та додатки починаються з нової сторінки, а назви підрозділів – відразу після закінчення попереднього. Не можна розривати заголовок і текст розділу або підрозділу, тобто починати з іншої сторінки. Переноси слів у заголовках не допускаються. Крапка в кінці заголовка не ставиться (лише у випадку, якщо заголовок складається з двох речень, їх відокремлюють крапкою).

Відстань між заголовком розділу (за винятком заголовка пункту) та текстом має дорівнювати 2 інтервалам основного тексту (30 мм).

Нумерацію розділів, пунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №. Зміст, вступ, висновки, перелік використаних джерел та додатки не нумерують як розділи.

Номер розділу ставиться після слова «РОЗДІЛ». Підрозділи нумерують у межах кожного розділу, використовуючи номер розділу і порядковий номер підрозділу, між якими ставиться крапка, наприклад: «1.2» (другий підрозділ першого розділу), «2.3» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Оформлення ілюстративного матеріалу

Допускається у роботі використовувати ілюстративний матеріал – таблиці, рисунки, схеми, діаграми, графіки, формули, функції тощо, які, як правило, подаються для кращого розуміння тексту роботи і мають доповнювати текст курсової роботи, глибше розкривати суть явища, наочно ілюструвати думки автора, і тому в тексті на кожну з них повинно бути посилання з коментарем.

Ілюстрації позначають відповідними словами (наприклад, «Рис.», «Таблиця» тощо) і нумерують послідовно в межах розділу (за винятком ілюстрацій у додатках). Номер кожної з ілюстрацій має складатися з номера розділу і порядкового номера певної ілюстрації, між якими ставиться крапка, наприклад: «Рис. 1.2» (другий рисунок першого розділу), «Таблиця 3.1» (перша таблиця третього розділу) тощо.

При першому посиланні на ілюстрацію вказують її повну назву і номер, (наприклад, «Таблиця 1.2»), при повторному посиланні додають слово «Дивись» і використають скорочення (наприклад, «Див. Табл. 1.2»).

Ілюстративний матеріал, оформлений у вигляді таблиці, має певні особливості.

Слово «Таблиця» та її номер розміщуються справа згори над таблицею. Кожна таблиця повинна мати назву, яка починається з великої літери, без крапки в кінці. Розміщують назву симетрично до тексту таблиці згори.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті так, щоб її можна було читати без повороту або з поворотом роботи за годинниковою стрілкою.

У таблицях з цифровими даними слід обов'язково зазначати одиницю виміру. Якщо всі одиниці виміру є однакові для всіх показників таблиці, вони наводяться у заголовку відповідно до стандартів. Числові величини у таблиці повинні мати однакову кількість десяткових знаків.

Формули в курсовій роботі нумеруються в межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Розміщувати формули слід посередині рядка. Номери формул пишуть біля правого поля сторінки на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: «(1.1)» (перша формула першого розділу – читається ззаду наперед).

Всі символи і числові коефіцієнти у формулі повинні бути розшифровані. їх розшифровують, якщо вони не були обумовлені раніше, безпосередньо під формулою (як правило, у тій же послідовності, в якій вони подані у формулі).

Оформлення посилань на використані джерела

У тексті роботи обов'язково треба давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати, які наводяться в роботі або на ідеях і висновках яких розробляються проблеми, завдання, питання, дослідження.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, в посиланні треба точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке посилаються.

Посилання на джерела в тексті роботи слід подавати згідно з порядковими номерами в переліку використаних джерел, вказуючи номер сторінки, у квадратних дужках, наприклад: [1, с. 39] .

Посилання на ілюстрації в роботі вказують порядковим номером ілюстрації у круглих дужках, наприклад: (рис.1.2), (формула 2.1), (табл. 3.2) тощо.

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «Дивись», наприклад: (див. табл.1.3), (див. рис. 3.2).

Оформлення переліку використаних джерел

Перелік використаних джерел вимагає розміщення всіх використаних джерел інформації у такій послідовності:

1) підручники, навчальні посібники, монографії, брошури (алфавітний порядок);

2) статті з періодичних видань (алфавітний порядок);

3) електронні джерела;

4) іншомовні джерела.

Бібліографічний опис джерел здійснюється у відповідності до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Бібліографічний запис, бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання», а саме: П.І.Б. автора/співавторів, вид публікації, назва публікації, назва та реквізити видання, обсяг публікації.

Оформлення додатків

Додатки до курсової роботи мають містити інформаційні матеріали, що складають базу аналітичних досліджень згідно з обраною темою. Крім того, до додатків доцільно включати допоміжний, ілюстративний матеріал, потрібний для повноти розкриття роботи:

- реальні документи підприємства;

- рекламні матеріали;

- проміжні математичні доведення, формули, розрахунки;

- таблиці допоміжних цифрових даних;

- інструкції, методики, опис алгоритмів і програм вирішення задач на ПК, що розроблені в процесі виконання роботи;

- ілюстрації допоміжного характеру тощо.

Додатки оформлюються в кінці курсової роботи (після переліку використаних джерел) і розміщуються в тому порядку, у якому згадуються в тексті курсової роботи.

У крайньому правому куті сторінки великими прописними літерами друкується слово «ДОДАТОК» і поряд – велика літера або порядковий номер, що позначає додаток: наприклад, «ДОДАТОК А», «ДОДАТОК Б» тощо або, наприклад, «ДОДАТОК 1», «ДОДАТОК2» тощо.

Додаток повинен мати заголовок, надрукований малими літерами з першої великої літери симетрично до тексту сторінки. 

2.4. Порядок рецензування та захисту курсової роботи

Виконану курсову роботу студент подає на випускаючу кафедру, де вона реєструється і передається науковому керівнику для перевірки та рецензування.

Науковий керівник перевіряє курсову роботу, пише зауваження на полях тексту і робить свій висновок щодо ступеню готовності виконаної студентом роботи до захисту. Робота оцінюється науковим керівником за визначеними критеріями в балах (від «2» до «5»),підсумовується загальна кількість балів, яка співвідноситься з національною шкалою та шкалою ECTS. За умови позитивної/негативної оцінки за виконання курсової роботи виноситься рішення про допуск чи недопуск студента до захисту.

Якщо курсову роботу виконано неправильно, вона має серйозні недоліки, то її повертають студенту на доопрацювання. Якщо курсова робота виконується повторно, то її новий варіант подається обов'язково разом з попереднім варіантом роботи та із зауваженнями наукового керівника, згідно з якими перероблено (допрацьовано) курсову роботу.

Дату і час захисту курсової роботи встановлює випускаюча кафедра. Для проведення захисту курсової роботи кафедрою створюється комісія (не менше двох осіб) із складу викладачів кафедри, один з яких може бути науковим керівником. До захисту перед комісією допускаються роботи, які відповідають вимогам написання та оформлення робіт даного освітньо-кваліфікаційного рівня та мають відгук наукового керівника.

Процедура захисту курсової роботи складається з доповіді студента (5-10 хв), відповідей на запитання та зауваження членів комісії з теми курсової роботи (5-10 хв). Тривалість захисту, як правило, не повинна перевищувати 10-20 хв.

У доповіді студент повинен обґрунтувати актуальність теми, мету і завдання дослідження, дати досить коротку характеристику об'єкта дослідження, показати ґрунтовні знання теоретичних і практичних аспектів проблеми, обґрунтувати свої пропозиції, відповісти на поставлені запитання.

Оцінювання захисту курсової роботи відбувається з врахуванням попередньої оцінки наукового керівника за критеріями, охарактеризованими у таблиці 6.

Таблиця 6

Характеристика критеріїв оцінювання захисту курсової роботи

Під час захисту курсової роботи студент має продемонструвати вільне володіння та знання змісту свого дослідження, ілюструючи доповідь за необхідності таблицями, схемами та графіками або слайд-шоу.

Оцінка за захист курсової роботи заноситься до екзаменаційної відомості і залікової книжки студента у такому співвідношенні: 90-100 балів – «відмінно» / A, 82-89 балів – «відмінно» / В, 74-81 балів – «добре» / С, 64-73 балів – «задовільно» / D, 60-63 балів – «задовільно» / E, 35-59 балів – «незадовільно» / FX, 1-34 балів – «незадовільно» / F.

Студенту, який не виконав курсову роботу або не з'явився на захист без поважних причин, може (а з поважних причин повинно) бути надано право повторно захистити курсову роботу при виконанні умов, визначених вищим навчальним закладом. 

3. РЕКОМЕНДОВАНА ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ З ДИСЦИПЛІНИ «МАРКЕТИНГ ІННОВАЦІЙ» 

Студент має право запропонувати свою тему дослідження в рамках дисципліни «Маркетинг інновацій» за умови її попереднього обговорення з науковим керівником та погодження на засіданні кафедри.

Кафедра пропонує наступну орієнтовну тематику курсових робіт:

1. Антикризовий маркетинг: інноваційний аспект.

2. Еко-інновації у бізнес-стратегіях у контексті екологічної глобалізації.

3. Інноваційний розвиток Інтернет-маркетингу.

4. Інноваційні підходи до застосування Інтернету в маркетинговій діяльності підприємств.

5. Маркетинг в інформаційній економіці.

6. Маркетинг екологічних інновацій.

7. Маркетинг інновацій виробничо-технічної продукції.

8. Маркетинг інноваційної продукції.

9. Маркетинг комерціалізації результатів інноваційної діяльності в промисловості.

10. Маркетингова політика взаємовідносин як інноваційна складова підвищення конкурентоспроможності промислового підприємства.

11. Маркетингова товарна політика та інновації промислового підприємства.

12. Маркетингові інструменти антикризового управління підприємством.

13. Маркетингові процеси створення екологічних інновацій на підприємстві.

14. Маркетингового забезпечення інноваційного розвитку підприємства.

15. Організація контролінгу маркетингу на промислових підприємствах України.

16. Особливості розроблення бренда підприємства.

17. Оцінка ефективності використання маркетингових інструментів стимулювання інноваційного розвитку регіону в мережі Інтернет.

18. Попит на екологічні товари як ринкова можливість інноваційного розвитку.

19. Провайдинг екологічних інновацій.

20. Розроблення інноваційних технологій забезпечення антикризового розвитку підприємства.

21. Розроблення й управління торговою маркою в контексті інноваційного маркетингу.

22. Роль, місце та взаємозв’язок маркетингу інновацій та екологічного брендингу.

23. Товарна інноваційна політика підприємства.

24. Управління маркетинговими ризиками інновацій.

25. Формування стратегії збуту інноваційної продукції.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 

1. Грабченко А.И. Основы маркетинга высоких технологий: Учебное пособие/ А.И. Грабченко, П.Г. Перерва, Р.Ф. Смоловик. – Х.: ХГПУ, 1999. – 242 с. 

2. Гриньов В.Ф. Товарно-инновационная политика предприятия: Учебное пособие / В.Ф. Гриньов. – К.: МАУП, 2004. – 160 с. 

3. Ілляшенко С.М. Маркетинг і менеджмент інноваційного розвитку: Монографія / С.М. Ілляшенко . – Суми: Університетська книга, 2006. – 727 с.

4. Ілляшенко С.М. Управління портфелем замовлень науково-виробничого підприємства: Монографія / С.М. Ілляшенко, О.М Олефіренко. За заг ред. д.е.н.. проф. С.М. Ілляшенко. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2008. – 272 с.

5. Каракай Ю.В. Маркетинг інноваційних товарів: Монографія // Ю.В. Каракай. – К.: КНЕУ, 2005. – 226 с.

6. Кардаш В. Я. Товарна інноваційна політика: Підручник / В.Я. .Кардаш, І.А. Павленко, О.К. Шафалюк. – К.: Видавництво КНЕУ, 2002. – 266 с. 

7. Котлер Ф. Основы маркетинга: Пер. з англ. / Ф. Котлер, Г. Амстронг, Д. Сондерс, В. Вонг. – 2-е європ. вид.– К., М.; СПб.: “Вильямс”, 1998. – 1056 с.

8. Котлер Ф. Маркетинг: от А до Я / Пер. с англ. под ред. Т.Р. Тэор. – СПб.: Издательство Дом «Нева», 2003. – 224 с.

9. Котлер Ф. Маркетинговий менеджмент: Підручник / Ф. Котлер, К.Л. Келлер, А.Ф. Павленко та інш. – К.: видавництво «Хімджест», 2008. – 720 с.

10. Крикавський Є.В. Промисловий маркетинг: Підручник / Є.В. Крикавський, Н.І. Чухрай – Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2004. – 336 с.

11. Ламбен Ж.-Ж. Стратегический маркетинг. Европейская перспектива. Пер. з франц./ Ж.-Ж. Ламбен – СПб.: Наука, 1996. – 589 с.

12. Лямец И. В. Системный анализ. / И. В. Лямец, А. Д. Тевяшев. – Харьков: ХТУРЭ, 1998. – 252 с.

13. Майкл Л. Стремительные инновации / Л.Майкл, Джеймс Ворс, В.-Х. Кимберли : Пер. с англ. – К.: Companion Group, 2006. -350 с.

14. Маркетинг: Підручник / За наук. ред. проф. А.Ф. Павленка; Кер. авт. кол. проф. І.Л. Решетнікова. – К.: КНЕУ, 2008. – 600 с.

15. Маркетинг: Підручник / за ред.. А.О. Старостиної: К. Видавництво «Знання». 2009. 

16. Маркетинг инновационного процеса: Учеб. пособие / Н.П. Гончарова, П.Г. Перерва и др. – Л.: “ВИРА-Р”, 1998. – 267 с.

17. Менеджмент та маркетинг інновацій: Монографія // За заг. ред. С. Ілляшенка. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2004. – 616 с.

18. Пермичев Н. Ф. Маркетинг инноваций / Пермичев Н. Ф., Палева О. А. – Нижний Новгород: Институт открытого дистанционного образования, 2007.

19. Перерва П.Г. Управление маркетингом на машиностроительном предприятии. – Харків: “Основа”, 1993. – 288 с

20. Портер М. Стратегія конкуренції / М. Портер : Пер. з англ. А.Олійник, P. Скільський. – К.: Основи, 1998. – 390 с.

21. Руделиус В. Маркетинг: підручник / В. Руделіус, О.М. Азарян, Н.О. Бабенко та інш.; Ред.. упор. О.І. Сидоренко, Л.С. Макарова. – 2-ге вид. – К.: Навчально-видавничий центр «Консорціум із удосконалення менеджмент – освіти в Україні», 2008. – 648 с.

22. Чухрай Н. Інновації і логістика товарів. Монографія / Н. Чухрай, Р. Патора. – Львів: Вид-во НУ “Львівська політехніка”, 2001. – 264 с.

23. Чухрай Н. Формування інноваційного потенціалу підприємства: маркетингове і логістичне забезпечення: Монографія / Н. Чухрай – Львів: Націон. ун-т "Львівська політехніка", 2002. – 315 с.

24. Чухрай Н. Товарна інноваційна політика: управління інноваціями на підприємстві: Підручник / Н. Чухрай, Р. Патора.. – К.: КОНДОР, 2006. – 398 с.

25. Chan Kim W., Mauborgne R. Strategia błękitnego oceanu. – Warszawa: MT Biznes, 2005. – 336 S.

ДОДАТОК А

Міністерство освіти і науки України

Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя

Кафедра менеджменту підприємницької діяльності

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни

« Маркетинг інновацій »

на тему : «__________________________________» 

студента ___ курсу групи _________

напряму підготовки 030601«Менеджмент»

спеціалізації 8.03060102 « Менеджмент

інноваційної діяльності»

_______________________________

Керівник : _____________________

Тернопіль – 2012

ДОДАТОК Б

Міністерство освіти і науки України

Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя 

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!