Роздрукувати сторінку

Главная \ Методичні вказівки \ Методичні вказівки \ 2011 Методичні вказівки для самостійного опрацювання фахової літератури, написання курсових робіт студентами напряму Міжнародна економіка, ДНУ ім. О. Гончара

Методичні вказівки для самостійного опрацювання фахової літератури, написання курсових робіт студентами напряму Міжнародна економіка, ДНУ ім. О. Гончара

« Назад

Міністерство освіти і науки України

Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара

Методичні вказівки для самостійного опрацювання фахової літератури, написання курсових робіт (проектів) студентами напряму «Міжнародна економіка»

2013

Розглянуто самостійну роботу студента як один із визначальних чинників становлення майбутнього фахівця-економіста. Наведено поради щодо організації роботи з бібліотечним фондом, зокрема, наукової бібліотеки ДНУ. Окреслено роль і місце в курсової роботи навчальному процесі, визначено її основні складники, необхідні елементи, вимоги до захисту й типові помилки, що виникають під час виконання дослідження й презентації результатів.

Для студентів 1 – 5 курсів факультету міжнародної економіки ДНУ імені Олеся Гончара.

ЗМІСТ

Вступ …………………………………………………………………..........	4
1. Планування самостійної роботи студентів ……………..……………...	5
2. Значення курсової роботи у вивченні дисципліни ……........................	6
3. Основні етапи написання курсової роботи ……………………………	7
3.1. Тема, об´єкт і предмет курсового дослідження ……………….	7
3.2. Складання первинного плану курсової роботи ……….............	9
3.3. Добір наукової літератури та інших матеріалів і джерел інформації, складання бібліографії……………………………………......	9
3.4. Вивчення літературних, статистичних та інших джерел, добір матеріалу та його конспектування ………………………………………..	14
3.5. Написання першого чорнового варіанта тексту роботи та основні вимоги до її змісту ………………………………………………..	15
3.6. Подання роботи на кафедру для перевірки……………………..	17
3.7. Захист курсових робіт перед комісією ………………………	17
4. Типові помилки, що виникають у процесі написання курсової роботи …………………………………………………………………	18
5. Порядок оформлення курсової роботи….…………………………......	19
5.1. Загальні вимоги…………………………………………………	19
5.2. Структурні елементи курсової роботи………………………......	20
5.3. Нумерація сторінок курсової роботи…………………………...	20
5.4. Нумерація розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів……….	20
5.5. Вимоги до подання ілюстрацій………………………………..	21
5.6. Оформлення таблиць………………………………......................	21
5.7. Оформлення переліків………………………………........................	23
5.8. Вимоги до оформлення приміток……………………………......	24
5.9. Вимоги до оформлення виносок………………………………...	24
5.10. Формули та рівняння……………………………………………	25
5.11. Посилання…………………………………………………………	25
5.12. Перелік посилань ……………………….….…………………...	26
5.13. Вимоги до оформлення додатків……………………………..	26
Додатки ……………………………………………………………………..	28

ВСТУП

Основне завдання вищої школи полягає у формуванні творчої особистості фахівця, здатного до самоосвіти, інноваційної діяльності. Для того щоб виконати це завдання, потрібно не лише передавати знання в готовому вигляді від викладача до студента. Необхідно перетворити студента з пасивного споживача знань на активного їх творця, спроможного сформулювати проблему, проаналізувати різні варіанти її вирішення й знайти серед них оптимальний.

Сучасна реформа вищої освіти – це насамперед перехід від парадигми навчання до парадигми освіти, самоосвіти. Тому самостійну роботу студентів можна вважати не просто невід’ємною частиною навчального процесу, а його фундаментом. Це передбачає орієнтацію на активні методи набуття знань, розвитку творчих здібностей, перехід від поточного до індивідуалізованого навчання з урахуванням потреб і можливостей особистості.

Посилення ролі самостійної роботи означає принципово нову організацію навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах. Самостійна робота повинна розвивати вміння вчитися, сприяти проявам ініціативності й цілеспрямованості, саморозвиткові, акумуляції аналітичних і творчих навичок. Розуміння її важливості для становлення студента як особистості і фахівця привело до домінування у світовій освітній практиці саме цієї форми навчання.

З огляду на все вищесказане мета самостійної роботи студентів – закріпити знання, набуті під час лекцій та аудиторних занять інших видів; самостійно оволодіти теоретичними положеннями фахових дисциплін; набути навичок виконання практичних завдань, що з’являються в процесі економічної діяльності на мікро- й макрорівнях.

Основні завдання організації самостійної роботи – навчитися свідомо і самостійно опрацьовувати навчальний матеріал, відбирати й аналізувати надбання світової й української наукової думки; підвищувати ступінь самоорганізації та самовиховання; виробити необхідні вміння, навички й сформувати бажання постійно підвищувати власну кваліфікацію.

Активна самостійна робота студентів можлива лише за наявності стійкої мотивації. Найпотужніший мотивувальний чинник – підготовка до подальшої ефективної професійної діяльності. Активізують самостійну роботу такі фактори:

• корисність виконуваної роботи;

• участь студентів у творчій діяльності;

• інтенсивна педагогіка, що передбачає введення в навчальний процес активних методів навчання;

• використання стимулювальних чинників контролю знань (накопичувальна система оцінювання, рейтинг);

• індивідуалізація завдань, виконуваних у ході аудиторної та позааудиторної роботи, постійне їх оновлення;

• особистість викладача (викладач повинен бути прикладом для студента як професіонал і творча особистість).

Самостійна робота повинна забезпечувати виконання основного завдання студента– розвинути економічний стиль мислення, вміння логічно формулювати, доводити й обґрунтовувати ті чи інші положення, аналізувати причини й наслідки як об’єктивних економічних процесів, так і тих, розвиток яких безпосередньо залежить від вибору того чи іншого рішення.

1. ПЛАНУВАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

Навчальний план студентів будь-якої спеціальності передбачає поділ відповідного часу на дві категорії: години, призначені для аудиторної (регламентованої) роботи (лекції, практичні заняття, консультації з викладачем, наукові конференції та олімпіади, складання іспитів) та позааудиторної. До позааудиторної роботи належать:

• робота над конспектами лекцій, підготовка до практичних занять, модульних робіт, іспитів;

• вивчення матеріалу за підручниками, навчальними посібниками, опрацювання нормативно-правових актів;

• робота з бібліотечними каталогами для пошуку необхідної інформації;

• опрацювання матеріалу за першоджерелами (науковою, спеціальною, інформаційно-довідковою літературою, науковими публікаціями в періодичних виданнях);

• конспектування самостійно вивченого матеріалу, підготовка доповідей, рефератів, написання курсових і контрольних робіт, виконання індивідуальних завдань;

• підготовка до участі в конкурсах студентських наукових робіт, у конференціях молодих вчених;

• проведення групових презентацій, підготовка й участь у рольових іграх, виконання case-studies тощо;

• науково-дослідна робота під час проходження практики, написання відповідних звітів;

• пошук і обробка інформації з мережі Інтернет;

• написання дипломних робіт (бакалавра, магістра, спеціаліста) тощо.

Самостійна робота студентів, виконувана в позааудиторний час, потребує раціоналізації й оптимізації затрат – як розумових, фізичних, психологічних, так і часових.

У процесі самостійного опрацювання кожної теми та в ході підготовки до семінарських занять важливе значення має лекційний матеріал. Він є тим підґрунтям та інструментом, що спрямовує студента в найраціональнішому напрямку вивчення навчальної дисципліни та надає йому знань в обсязі, достатньому для подальшого поглибленого дослідження, роз’яснює найскладніші поняття та положення навчальної дисципліни. Плідна робота студентів на лекціях є запорукою подальшого успішного набуття ними необхідного масиву знань, що сприятиме формуванню фахівців високого рівня. На початку лекції, як правило, викладач оголошує тему лекції, план її проведення та вказує необхідну навчальну літературу й нормативно-правові джерела. Крім того, посилання на наукову й спеціальну літературу, а також нормативно-правові джерела викладач робить під час лекції. Тому студенти повинні уважно слухати викладача, аналізувати отримувану інформацію, а також конспектувати найважливіші положення. Наприкінці лекції студенти можуть ставити викладачу запитання щодо роз’яснення незрозумілих положень прослуханої лекції. Належне ведення конспекту лекції сприятиме збереженню необхідної інформації та подальшому її аналізу.

Мета семінарських занять полягає в закріпленні та поглибленні набутих теоретичних знань студентів, формуванні навичок застосування цих знань у випадку вирішення конкретних ситуативних питань, у стимулюванні самостійної роботи студентів щодо вивчення навчальної дисципліни, засвоєння ними основних положень та вивчення специфіки відповідної економічної тематики.

Основою для підготовки до практичних занять є відповідні методичні матеріали. Тематичний план передбачає проведення практичних занять з основних тем дисципліни. На практичних заняттях застосовують різні форми та методи контролю знань студентів: усне опитування, дискусія, реферативні повідомлення та їх обговорення, виконання практичних завдань, тестовий контроль, розгляд конкретних ситуацій.

2. ЗНАЧЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ У ВИВЧЕННІ ДИСЦИПЛІНИ

Курсова робота – форма індивідуальної роботи студента. Основна мета курсової роботи – глибоко і творче усвідомити певні важливі теоретичні або прикладні питання тієї чи іншої профілюючої дисципліни. Досить важливе є формування умінь і навичок студента, стосовних таких аспектів його діяльності:

• самостійне формулювання проблеми дослідження, визначення мети, основного завдання, об’єкта й предмета дослідження;

• пошук і відбір різноманітної аналітичної й статистичної інформації в галузі міжнародної економіки;

• засвоєння основних положень законодавчих актів, нормативно- інструктивних документів, що регулюють функціонування певної галузі або ринку;

• систематизація, закріплення та розширення теоретичних і практичних знань за фахом;

• логічний, послідовний, структурований виклад результатів власного наукового дослідження;

• оформлення звітного матеріалу згідно з вимогами чинного стандарту;

• добір, систематизація та обробка інформації відповідно до цілей дослідження;

• обґрунтування наукових висновків і конкретних пропозицій щодо вдосконалення управління;

• визначення й використання причинно-наслідкових зв’язків процесів і явищ в економіці;

• публічна презентація й захист виконаної наукової роботи.

Курсова робота є також формою контролю знань, передбаченою навчальними планами. Крім того, курсовими роботами послуговуються: в процесі підготовки до заліків і іспитів; самостійного вивчення теоретичних основ базових економічних дисциплін; набуття навичок прогнозування розвитку тих чи інших явищ; виявлення проблем і пошуку шляхів їх подолання.

У ході написання курсової роботи слід дотримуватися принципів: самостійності виконання; практичної значущості (актуальності); комплексного системного підходу до виконання завдань (розглядати предмет дослідження з різних позицій, під різними кутами, у тісному взаємозв’язку явищ, логічно й послідовно); теоретичного застосування передової сучасної методології й наукових розробок (зокрема, економіко-математичного моделювання, у тому числі з використанням можливостей обчислювальної техніки, Інтернету); дослідного характеру; наявності елементів творчості; відповідності вимогам «Методичних матеріалів для студентів з питань самостійного опрацювання фахової літератури, написання курсових робіт (проектів)», розроблених на кафедрі міжнародної економіки і світових фінансів факультету міжнародної економіки. Методичні вказівки видають студентам I - V курсів, які навчаються за напрямом «Міжнародна економіка», для ознайомлення на початку семестру. Тему роботи студенти вибирають відповідно до тематики, розробленої кафедрою (дод. Г–И).

Для досягнення мети в процесі виконання роботи студенту необхідно:

• обґрунтувати актуальність та значущість теми (об’єкта і предмета дослідження);

• здійснити огляд наукової літератури за тематикою предмета дослідження та узагальнити зібрані матеріали;

• проаналізувати розвиток досліджуваного економічного явища в динаміці;

• обґрунтувати принципово нові чи доповнити існуючі заходи стосовно вдосконалення предмета дослідження відповідно до теоретичних і практичних висновків;

• грамотно та логічно викласти результати самостійних досліджень з обраної теми, доповнити їх ілюстративним матеріалом у формі схем, алгоритмів, графіків, діаграм тощо.

Завдання курсової роботи – самостійно виявити, дослідити й обґрунтувати перспективи розвитку певних явищ у сфері міжнародних економічних відносин із розробкою відповідних прогнозів і наданням необхідних рекомендацій.

Отже, написання курсової роботи дає можливість студентам ґрунтовніше засвоїти вивчений програмний матеріал із предмета, набути основних навичок наукової роботи, а також розвинути свої творчі й інтелектуальні здібності. Самостійна робота з науковою літературою, статистичними даними, довідковим і практичним матеріалом дасть змогу поглибити фахові знання, сприятиме становленню майбутніх фахівців із напряму «Міжнародна економіка».

3. ОСНОВНІ ЕТАПИ НАПИСАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

3.1. Тема, об’єкт і предмет курсового дослідження

Курсову роботу студент виконує за окремою темою, яку він вибирає з рекомендованого переліку й узгоджує з керівником-консультантом. Студент має право запропонувати свою тему курсової роботи, виходячи з актуальності проблем підприємства (організації, установи), де він проходить практику, й/або сфери наукових інтересів. При цьому тему слід обґрунтувати й узгодити з керівником курсової роботи.

Змінити тему роботи дозволяють у виняткових випадках за згоди наукового керівника й завідувача кафедри міжнародної економіки і світових фінансів. Теми курсових робіт студентів однієї академічної групи не повинні повторюватися.

Тема роботи має бути актуальною з погляду процесів, що відбуваються в сучасній системі зв’язків, зовнішньоекономічній політиці окремих держав тощо. Робота може передбачати розгляд важливих теоретичних питань міжнародних економічних відносин, глобальних проблем людства. Курсова робота може бути актуальною також із погляду висвітлення прикладних економічних, соціальних, екологічних, культурних проблем розвитку окремих держав у їх взаємозв’язку. Тему роботи треба розкрити в контексті сучасних наукових концепцій, обґрунтовано і доречно вживати основні наукові терміни. Досить важливо висвітлювати об’єктивні з наукового погляду положення, застосовувати для ілюстрації й підтвердження теоретичних положень реальні приклади, достовірну статистичну інформацію.

Після вибору теми курсової роботи студент повинен визначити об’єкт і предмет наукового дослідження. При цьому необхідно зважати на те, що між ними й темою курсової роботи є системні логічні зв’язки. Об’єкт дослідження –уся сукупність відношень між різними аспектами теорії й практики науки, яка служить джерелом необхідної інформації. Предмет дослідження – істотні зв’язки і відношення, що підлягають безпосередньому вивченню в роботі, є головні, визначальні для конкретного дослідження. Таким чином, предмет дослідження є більш вузький, ніж об’єкт. Правильне, науково обґрунтоване визначення об’єкта дослідження має зорієнтувати дослідника на встановлення значення предмета дослідження. Предмет визначає конкретний зміст об’єкта дослідження, його аспекти, властивості, характерні риси, функції тощо.

У процесі роботи не слід ототожнювати мету й завдання наукового дослідження. Передусім доцільно визначити мету дослідження – головне наукове завдання, на виконання якого спрямована робота в цілому, усі її структурні частини, логіка думок та інтелектуальних побудов. Отже, основна мета дослідження – стратегічна мета, якій підпорядковані всі інші мотиваційні установки (власне завдання).

Залежно від того, наскільки зрозуміло й точно сформульовано мету роботи, настільки чіткими будуть її завдання і план, ефективною – організація виконання, вдалим – стиль викладу. Правильне визначення мети роботи дозволить виокремити основний напрям дослідження, систематизувати пошук і аналіз матеріалу, підвищити якість роботи, уникнути загальних міркувань. Мета курсової роботи повинна бути тісно пов’язана з назвою її теми. Її можна сформулювати як певну одиничну, навіть глобальну (у масштабах конкретного дослідження) проблему. На основі мети визначають основні завдання, які необхідно виконати в процесі написання роботи.

Під завданням курсової роботи слід розуміти більш конкретні, чіткі, дрібні питання (проблеми), які аналізують в окремих розділах або параграфах курсового дослідження. Завдання повинні конкретизувати основну мету роботи – у формі перерахування (проаналізувати..., узагальнити..., виявити..., довести..., впровадити..., показати..., розробити..., знайти..., визначити..., описати..., встановити..., з’ясувати..., надати рекомендації..., встановити взаємозв’язок..., розробити прогноз... тощо). Визначення завдань пов’язане з назвами основних розділів і пунктів змісту.

Розмежовуючи мету і завдання курсової роботи, слід пам’ятати про необхідність логічної взаємозалежності та пов’язаності: постановка й виконання локальних завдань має знаходитися в інтелектуальному полі основної проблеми. Власне, виокремлення цих завдань та їх оцінка є закономірними етапами загального процесу наукового аналізу вибраної теми. Залежно від теми в курсовій роботі можна розробити кілька важливих проблем, тобто виконати кілька відповідних наукових завдань. Інші ж роботи є своєрідним нанизуванням великої кількості локальних завдань і проблем. Незалежно від характеру та обсягу опрацьованого матеріалу доцільно виділити у вибраній темі її окремі складові аналітичні частини. Така структуризація та деталізація наукових завдань сприятиме якісному висвітленню проблематики в цілому.

Завдання наукового керівника курсової роботи такі: надавати допомогу в процесі вибору теми, розробки плану курсової роботи, добору літератури, вибору методології та методів дослідження тощо; аналізувати зміст роботи, висновки й результати дослідження; визначати поетапні терміни виконання роботи; контролювати виконання курсових робіт відповідно до графіка; рецензувати частини й закінчений варіант рукопису; готувати студента до захисту; доповідати на засіданні кафедри про виконання та завершення роботи тощо.

Виконання курсової роботи організують за графіком, затвердженим кафедрою.

3.2. Складання первинного плану курсової роботи

Після вибору й затвердження теми студент самостійно складає план (структуру змісту) роботи й узгоджує його з керівником.

Чітке подання структури є необхідною передумовою якісного виконання роботи, запорукою успішного висвітлення теми. При цьому всі складові частини роботи повинні бути логічно взаємопов’язані та переконливо аргументовані. Поєднання їх у цілісну систему – кропіткий процес, який потребує уваги й старанності. Уточнення структури може тривати протягом усієї роботи над дослідженням.

Для проведення ґрунтовного наукового аналізу за темою дослідження складають план, який дає змогу виокремити основні структурні одиниці роботи. У тексті роботи його фіксують як зміст роботи. Складаючи план, студент виявляє вміння визначати головне, найістотніше в проблемі. Перелік розглядуваних питань структурують за принципом «від загального до конкретного». Тобто питання теми як вузлові складники вибраної проблеми повинні бути єдиною системою, де кожне наступне питання розвиває й доповнює попереднє. Питання слід чітко й зрозуміло сформулювати.

3.3. Добір наукової літератури та інших матеріалів і джерел інформації, складання бібліографії

Загальні підходи до організації роботи з першоджерелами

Окремі питання, розкриті в конспекті лекцій у загальному вигляді, та ті, що винесені на самостійне опрацювання, студент повинен засвоїти за рекомендованими підручниками, навчальними посібниками, законодавчо-нормативною та довідково-інформаційною літературою. Сьогодні важко уявити собі вищу школу без використання вищеперелічених джерел інформації, що є незамінними помічниками як для студента, так і для викладача, особливо у зв’язку зі збільшенням кількості годин для самостійної роботи.

У ході роботи з названими джерелами інформації студент повинен ознайомитися з їх змістом і відібрати необхідний для вивчення матеріал (розділи, підрозділи тощо). З метою підвищити ефективність самостійного вивчення матеріалу за підручниками, навчальними посібниками, науковою та спеціальною літературою доцільно не обмежуватися простим ознайомленням із відповідним текстом; необхідно детально аналізувати прочитане, порівнюючи з прослуханим та законспектованим матеріалом лекції, робити логічні висновки, позначати незрозумілі положення для подальшого з’ясування їх змісту на семінарському чи практичному занятті. Потрібно виписувати формулювання конкретних положень і визначень інших авторів, занотовувати суперечливі питання, виділяти факти і явища, що становлять науковий інтерес.

Працювати з підручниками, навчальними посібниками, методичними вказівками, практикумами, науковою й спеціальною літературою незалежно від типу носія інформації (паперовий чи електронний) необхідно так, щоб набути якомога більшого обсягу теоретичних знань і навичок. Починати роботу з конкретним джерелом інформації студент повинен з ознайомлення зі змістом, щоб дійти висновку про його відповідність певній проблемі, навчальному курсу тощо, і тільки після цього слід визначити послідовність його опрацювання й відібрати необхідний для вивчення матеріал (глави, розділи, абзаци тощо).

Працюючи з інтерактивними електронними документами, треба використовувати можливості навігації, надавані сучасними програмами, призначеними для читання файлів відповідних форматів (MS Word, Adobe Reader, Adobe Acrobat тощо) й особливо переваги гіпертекстової технології подання навчального матеріалу, а саме за допомогою гіперпосилань знаходити відповіді на поставлені запитання.

У процесі опрацювання матеріалу необхідно з’ясувати сутність досліджуваного питання, не уникаючи визначення змісту незрозумілих чи незнайомих слів, термінів. Бажано створити зручну для себе систему позначень (зокрема, позначки на полях конспекту, підкреслення маркерами різних кольорів, доповнення конспекту альтернативними формулюваннями та посиланнями на інші джерела інформації тощо), та фіксації опрацьованого матеріалу. Сучасні текстові редактори (насамперед MS Word) дають можливість створити електронний конспект із примітками, виносками, коментарями та роздрукувати його. Для самостійного поглибленого вивчення навчального матеріалу слід звертатися до наукової та спеціальної літератури, яка може бути й не зазначена в навчально-методичному комплексі.

Використання самостійно отриманих відомостей як у навчанні, так і на практиці, безперечно, є цінним здобутком діяльності студента на шляху формування його професійного потенціалу. З позицій випереджальної освіти навчання тільки за конспектом лекцій і основною літературою, вказаною в навчальній програмі, недостатнє. Здебільшого належна підготовка передбачає вміння швидко знаходити та опрацьовувати необхідний матеріал за першоджерелами, науковою й спеціальною літературою та коректне цитування знайденого. Перелік такої літератури, як правило, наводять в навчально-методичному комплексі дисципліни. Тому завдання студента полягає в самостійному знаходженні потрібних матеріалів шляхом пошуку в паперових або електронних фондах бібліотек, а також у файлових архівах, базах даних і знань, доступ до яких здійснюють за допомогою відповідних сервісів Інтернету (зокрема, Word Wide Web, FTP та UseNet newsgroups).

Опрацьовуючи наукову та спеціальну літературу, студент може знайти посилання на додаткові джерела інформації, не зазначені в списку рекомендованої літератури навчально-методичного комплексу. Використання таких додаткових джерел для самостійного поглибленого вивчення матеріалу є важливе, особливо у випадку підготовки доповідей і рефератів.

Організація пошуку літератури в бібліотеці ДНУ

Маючи список джерел інформації, студент повинен звернутися до алфавітного каталогу бібліотеки та знайти за каталожною карткою необхідне джерело. Якщо студент поглиблено вивчає конкретну проблему, готує наукову доповідь, реферат чи курсову роботу і йому не вистачає матеріалу в списку рекомендованої літератури, невідомі вихідні відомості рекомендованих джерел інформації, то необхідно звернутися до систематичного каталогу бібліотеки, а також до тематичного каталогу публікацій у періодичних виданнях.

Інформація про книги, кількість примірників та їх місцезнаходження відображена в каталогах. Замовити книги з книгосховища можна в залі каталогів (кімн. 108), заповнивши спеціальний бланк замовлення. У відповідному бланку для пошуку документа вказують різні його ознаки, насамперед вихідні відомості [код УДК, автор(и), заголовок опису, основний заголовок – відомості, що належать до заголовка (відомості про відповідальність, відомості про видання, у тому числі URL-адреса веб-документа або FTP-файлу), місце та дата видання, обсяг тощо]. Довідково-пошуковий апарат складається з алфавітного та систематичного каталогів (кімн. 108) і систематичної бібліографічної картотеки статей з періодичних видань та збірників (кімн. 113). Алфавітний каталог побудований за абеткою прізвищ авторів та назв видань.

У систематичному каталозі інформація про наявну літературу розташована за індексами Універсальної десяткової класифікації (УДК) для природничих і технічних наук та Бібліотечно-бібліографічної класифікації (ББК) для суспільно-гуманітарних.

УДК – це універсальна десяткова класифікація офіційних видань в усьому світі. Відповідні довідники видають багатьма мовами й постійно оновлюють. Довідкова база УДК постійно нарощується за рахунок електронних видань. Знання УДК дає змогу швидко знайти необхідне джерело за систематичним бібліотечним каталогом. За необхідності студенти можуть самостійно сформувати код, скориставшись електронним класифікатором (http://teacode.com/online/udc/).

ББК – бібліотечно-бібліографічна класифікація, призначена для організації бібліотечних фондів, систематичних каталогів і картотек. ББК – класифікація ієрархічна і складається з основних і типових таблиць. Поєднання цих таблиць дозволяє створювати велику кількість понять. У ББК застосовують логічну літерно-цифрову індексацію на основі кирилиці та арабських цифр. Таким чином, це поєднання цифр і чисел, що позначають, до якого розділу можна віднести те чи інше видання. За допомогою ББК працівники бібліотек можуть визначити, до якого розділу належить книга, не читаючи її (за потреби можна скористатися даними сайта http://kod-udk.narod.ru/51/51.html).

Якщо код УДК невідомий, необхідно звернутися до алфавітного каталогу бібліотеки і за назвою джерела або прізвищем та ініціалами автора знайти відповідний бібліотечний шифр джерела.

Якщо ж студент здійснює наукове дослідження певної проблеми, готує наукову доповідь або виступ на конференції і йому невідомі вихідні відомості або саме джерело, слід здійснювати пошук у систематичному бібліотечному каталозі. Завдання студента полягає у визначенні необхідної галузі (підгалузі), що охоплює шукану інформацію, а потім – у пошуку в межах цієї галузі (підгалузі) картки з необхідним джерелом і бібліотечним шифром. У подальшому студент повинен оформити бібліотечне замовлення на літературу за встановленим зразком, зокрема, вказати шифр знайденого джерела інформації та необхідні вихідні відомості. Робота з електронними фондами значно ефективніша, оскільки в сучасних бібліотеках облік літератури здійснюють у програмних середовищах систем керування базами даних, за допомогою яких найбільш просто знайти потрібну інформацію.

У разі виникнення труднощів під час пошуку, а також за всіма довідками стосовно добору літератури для написання наукових, курсових, дипломних робіт та за одержанням необхідної інформації студенти можуть звертатися до довідково-бібліографічного відділу (кімн. 113). Спеціалісти-бібліографи нададуть кваліфіковану допомогу в пошуку літератури на певну тему, в уточненні бібліографічних даних, у користуванні каталогами і картотеками.

З літературою, що надійшла до бібліотеки протягом останніх двох тижнів, можна ознайомитися на виставці новинок у читальній залі для викладачів (кімн. 112). Щомісячний бюлетень нових надходжень літератури наводять на сайті Наукової бібліотеки ДНУ (http://library.dsu.dp.ua/).

Каталоги на художню літературу, іноземну літературу, фонд рідкісних і цінних книг, на навчальну літературу та журнальний фонд знаходяться у відповідних відділах бібліотеки.

Правила користування Науковою бібліотекою ДНУ

Право користування Науковою бібліотекою мають студенти, аспіранти, професорсько-викладацький склад та співробітники університету за наявності читацького квитка. Усі інші особи мають право користуватися читальною залою за наявності паспорта і вхідного талона.

Читацький квиток є обов’язковою перепусткою до Наукової бібліотеки. Маючи читацький квиток, можна користуватися всіма відділами і філіями Наукової бібліотеки й одержувати інформацію та наукову, науково-популярну, навчально-методичну і художню літературу, журнали і газети.

Втрата читацького квитка не знімає відповідальності за літературу, одержану на нього. Передавати читацький квиток іншій особі заборонено.

Для запису до бібліотеки й отримання читацького квитка необхідно подати студентський квиток та 2 фотокартки (3 х 4 см). Студенти всіх форм навчання одержують читацький квиток і навчальну літературу на абонементах (факультет міжнародної економіки обслуговують в кімн. 21).

Спеціалізовані зали – читальні зали соціально-гуманітарних наук (кімн. 406) і природничо-технічних і економічних наук (кімн. 419) – обслуговують усі категорії читачів, у тому числі сторонніх. Навчальну літературу видають на абонемент на семестр або навчальний рік відповідно до навчальних планів.

Наукову і науково-популярну літературу студентам видають на абонементі наукової літератури (кімн. 110) на визначений бібліотекою термін (до 1 місяця) у кількості 5 томів.

Одиничні примірники монографій та книги підвищеного попиту видаються на 2–3 дні під заставу читацького квитка. На абонементі художньої літератури (кімн. 306) книги видають у кількості 2–3 примірники на 15 днів. Багатотомними виданнями користуються тільки в читальній залі.

Іноземна література знаходиться в спеціалізованому відділі (кімн. 319). Видають іноземну літературу на 1 місяць. Відділ рідкісних і цінних книг знаходиться в кімн. 220. Літературу з цього фонду видають для опрацювання тільки в читальній залі без права копіювання.

Комп’ютерна зала на 24 місця (кімн. 113а) обслуговує студентів за попереднім записом. Час роботи за комп’ютером – 1 година.

Читач зобов’язаний: дбайливо ставитися до книг та інших матеріалів, одержаних із фондів бібліотеки, повертати їх у встановлені терміни; не робити в них жодних поміток; не виймати картки з каталогів та картотек. На час літніх канікул студенти повинні повернути до бібліотеки всі книги та інші матеріали.

Читачі мають щороку проходити перереєстрацію, зокрема, студенти – з 1 вересня. Під час перереєстрації всю літературу повертають для обліку. У разі потреби її можна знову одержати. Студенти, які закінчили навчання, зобов’язані розрахуватися з бібліотекою та повернути читацький квиток[1].

Пошук за допомогою електронної мережі Інтернет

Сервіси мережі Інтернет дозволяють знаходити джерела інформації в географічно віддалених фондах та архівах, а також шляхом участі в сітьових конференціях отримувати відповіді та поради щодо питань, стосовних розшукуваної інформації.

Для доступу до Інтернет-ресурсів необхідно знати їх сітьову адресу. Оскільки Інтернет постійно оновлюється і розвивається, він не містить єдиного каталогу, змісту або наочного покажчика ресурсів. Проте в ньому містяться різні інформаційно-пошукові системи, за допомогою яких користувач може знайти те, що потрібно. Це насамперед тематичні каталоги й пошукові системи.

Тематичні (наочні) каталоги – це інформаційно-довідкові системи, створені вручну редакторами цих систем на основі інформації, зібраної на серверах Інтернету. Інформація в цих системах розподілена за тематичними розділами відповідно до певної ієрархії.

Для швидкого переходу до потрібного розділу тематичного каталогу можна скористатися вбудованою системою автоматичного пошуку за ключовими словами. Для цього в рядку запиту слід ввести ключове слово (сполучення слів), натиснути кнопку Пошук, і система повідомить, чи є відповідний розділ у її каталозі, та запропонує перейти в нього, оминувши проміжні розділи. Доцільно послуговуватися такими каталогами: http://www.yahoo.com, http://www.portal.edu.ru, http://www.ipl.org.

Пошукові системи – це складні інформаційно-довідкові системи, автоматично генеровані на основі даних, які збираються сітьовими програмами-роботами в усій мережі Інтернет і надають у відповідь на запит користувача посилання на різні Інтернет-ресурси. Користувач формулює запит потрібною мовою. Необхідно пам’ятати, що під час уведення запиту не треба дослівно вказувати певну тему. Оптимального результату часто досягають, застосовуючи ключові терміни, характерні для дослідження.

Пошукових систем у мережі Інтернет значно більше, ніж тематичних каталогів. Серед пошукових систем існують як великі за тематикою, так і вузькоспеціалізовані. Найвідоміші з них такі: http://www.google.com, http://www.msn.com, http://meta.ua, http://www.rambler.ru, http://www.yandex.ru, http://www.aport.ru тощо.

Майбутньому фахівцю з міжнародної економіки необхідно також звертатися до спеціалізованих сайтів: національних і наднаціональних статистичних агентств (в Україні – http://www.ukrstat.gov.ua; у Європейському Союзі – epp.eurostat.ec.europa.eu/…age/portal/eurostat/home; в США – http://www.bea.gov); центральних банків (Національний банк України – bank.gov.ua; Федеральна резервна система США – http://www.federalreserve.gov); Європейський Центробанк – http://www.ecb.europa.eu/euro/html/index.en.html; міжнародних організацій (Міжнародний валютний фонд – http://www.imf.org/external/index.htm; Світовий банк – www.worldbank.org; Організація економічного співробітництва й розвитку – http://www.oecd.org); бібліотеки ім. В.І. Вернадського − http://www.nbuv.gov.ua; електронних бібліотек провідних українських вищих навчальних закладів тощо.

3.4. Вивчення літературних, статистичних та інших джерел, добір матеріалу та його конспектування

Після складання списку основної та додаткової літератури студент розпочинає її опрацювання. Роботу над літературою за темою дослідження починають із вивчення підручників та навчальних посібників, де викладено матеріал систематизовано і більш доступно, де розкрито економічну сутність досліджуваного питання й запропоновано теорію, методологію та методику економічного аналізу.

Після цього доцільно перейти до роботи над монографіями, статтями з журналів, газет і збірників наукових праць, над статистичними й аналітичними звітами відповідних відомств, комітетів, агентств, провідних міжнародних організацій тощо. Обов’язкове є опрацювання нормативних документів (законів, інструкцій, положень тощо) загального призначення, які окреслюють загальні підходи до регулювання того чи іншого процесу, що визначає розвиток міжнародної економіки на сучасному етапі. Може бути необхідним використання спеціальної літератури із суміжних методологічних наук, наприклад статистики, у тому числі економічної, застосування економіко-математичних методів і моделювання.

Студент самостійно за порадою наукового керівника добирає джерела інформації і систематизує їх у переліку посилань чи в списку використаної літератури (приклад оформлення наведено в дод. В), який уточнює і доповнює в процесі написання курсової роботи. Варто починати розстановку посилань безпосередньо під час роботи з першоджерелами, щоб запобігти плутанині під час опрацювання остаточного варіанта тексту. Для цього, наприклад, студент може застосовувати власну систему кодувань.

Важливу для курсової роботи інформацію викладають своїми словами з обов’язковим посиланням на автора та джерела, окремі положення цитують дослівно, після них у квадратних дужках вказують порядковий номер джерела зі списку використаної літератури чи переліку посилань. Список можна скласти за алфавітом або в хронологічному порядку посилань.

3.5. Написання першого (чорнового) варіанта тексту роботи та основні вимоги до її змісту

Закінчивши збір, узагальнення й систематизування наукової й статистичної інформації, студент складає зміст курсової роботи й обов’язково узгоджує його з науковим керівником.

Орієнтовна структура курсової роботи включає: титульний аркуш (дод. Б, В); зміст; вступ; теоретичну частину; аналітичну частину; рекомендаційну частину; висновки; перелік посилань; додатки.

Титульний аркуш містить інформацію про вид роботи і назву теми, дані про студента й керівника, про допуск (наукового керівника або завідувача кафедри) до захисту.

Зміст відбиває структурні складники курсової роботи.

У вступі, обсяг якого не повинен перевищувати 2–3 сторінок, необхідно: обґрунтувати актуальність обраної теми; подати скорочений опис теоретичних праць, виокремлюючи внесок у розробку проблеми конкретних вчених; сформулювати мету роботи; визначити основні завдання дослідження; окреслити предмет і об’єкт; визначити методологію наукового аналізу.

Основний текст курсової роботи, як правило, поділяють на три розділи:

а) теоретичний. Упершому розділі висвітлять концептуальні засади досліджуваної проблеми, він служить підґрунтям для подальшого викладення матеріалу. У ньому зазвичай розглядають сутність, зміст, організацію досліджуваного процесу, його складові елементи. Викладаючи теоретичні аспекти, слід пам’ятати, що цей розділ роботи – не самоціль, а засіб для створення теоретичної бази для розгляду практичних аспектів проблеми. У першому розділі доцільно виконати завдання, пов’язані:

• з визначенням основних понять, стосовних об’єкта дослідження (термінологія; поділ на види; складники, принципи функціонування тощо);

• аналізом наукових концепцій щодо предмета дослідження в історичному ракурсі;

• оглядом (вивченням) нормативно-правової бази регулювання відповідних процесів, явищ на державному й міжнародному рівнях тощо.

Виконувати ці завдання необхідно шляхом опрацювання такої літератури:

• навчально-методична (підручники, навчальні посібники, конспекти лекцій, методичні рекомендації);

• наукова (монографії, статті в наукових журналах, тези доповідей на науково-практичних конференціях);

• періодичні видання (газети, журнали, часописи тощо);

• законодавчо-нормативні акти (Конституція України, кодекси, закони, укази, постанови, розпорядження, інструкції, листи; документи, на яких ґрунтується діяльність провідних міжнародних організацій і об’єднань тощо).

Огляд літератури – це вища форма узагальнення інформації, що передбачає систематизацію змісту багатьох документів за основними напрямками їх використання. При цьому необхідно здійснювати аргументовану оцінку і критичний аналіз використаних відомостей.

На всі цитовані або згадувані першоджерела обов’язково робити посилання згідно з номерами в списку використаної літератури. Якщо після фрази немає посилання, припускають, що її авторство належить студенту, тому з метою запобігти звинуваченням у плагіаті він зобов’язаний вкрай уважно й відповідально ставитися до посилань на джерела інформації. Рекомендований обсяг розділу – 20–25% роботи;

б) аналітичний. Другий розділ зазвичай містить три підрозділи, де розглядають: сучасні тенденції розвитку тих чи інших явищ у глобальній економіці; вплив зовнішнього середовища; позитивні й негативні наслідки відповідних процесів для окремих держав і світової економіки в цілому. Крім того, у цьому розділі виявляють проблеми, які перешкоджають ефективному функціонуванню предмета дослідження, аналізують досвід держав, які знаходяться на різних стадіях розвитку, у вирішенні таких проблем тощо. Другий розділ відрізняється наявністю значної кількості таблиць, рисунків та аналітичної інформації, що їх супроводжує, тощо. Рекомендований обсяг розділу – 50–60% роботи;

в) рекомендаційний. У третьому розділі визначають перспективні напрями, сценарії розвитку економічних процесів, явищ тощо (у тому числі, із застосуванням методів економетрики й пакетів прикладних програм) і наводять обґрунтовані пропозиції щодо подолання проблем, виявлених у попередніх розділах. Рекомендований обсяг – 20–25% роботи.

Пропозиції не слід зводити до закликів: «треба посилити...», «удосконалювати...» тощо. Слід пропонувати конкретні механізми економічного чи управлінсько-організаційного характеру.

Логіка викладу матеріалу в третій частині роботи повинна безпосередньо співвідноситися з висновками теоретичного та аналітичного розділів.

Кожний розділ і підрозділ треба завершувати прикінцевими фразами, які узагальнюють зміст написаного (їх можна починати зі слів «Отже», «Таким чином» тощо). Узагальнюючі фрази (короткі висновки) з окремих частин роботи полегшують підготовку загальних висновків, якими слід завершити роботу в цілому.

На заключному етапі передбачене написання студентом висновків до курсової роботи, оформлення списку використаної літератури й додатків, редагування тексту, його доопрацювання з урахуванням зауважень наукового керівника, підготовка роботи до захисту.

Логічним завершенням курсової роботи є висновки. Їх наводять у вигляді окремих стислих положень, практичних рекомендацій. Дуже важливо, щоб вони відповідали конкретним завданням. У висновках необхідно зазначити не тільки позитивні результати дослідження теми, а й нереалізовані можливості, пропозиції та власні рекомендації.

Висновки підсумовують дослідну роботу і містять формулювання, що відображають власну думку автора курсової роботи. Висновки не містять нових ідей, а лише систематизують основний зміст розділів. У висновках лаконічно, чітко, послідовно, цілісно описують концепцію роботи взагалі. Рекомендований обсяг матеріалу висновків – 2–3 сторінки.

Список використаної літератури (див. приклад у дод. Б) оформлюють відповідно до вимог державного стандарту ДСТУ 3008 (1995 р.). Обсяг курсової роботи має складати 35–40 сторінок друкованого тексту.

Додатки містять різноманітний додатковий матеріал у вигляді рисунків, таблиць (особливо у випадках, коли їх розмір перевищує сторінку або їх важко перебудувати) тощо. Додатками можуть бути тексти документів, статистичні таблиці тощо. Усі додатки повинні мати порядкову нумерацію та назви, що відповідають їх змісту. Нумерація аркушів з додатками продовжує загальну нумерацію основного тексту роботи, але її не включають у загальний обсяг роботи.

3.6. Подання роботи на кафедру для перевірки

Роздруковану роботу студент подає на розгляд керівникові не пізніше ніж за два тижні до захисту.

У рецензії науковий керівник дає стислу характеристику роботи, оцінює теоретичний рівень, глибину проведених досліджень, доцільність і обґрунтованість запропонованих рекомендацій, переваги та недоліки, якість оформлення і його відповідність вимогам, викладеним у п. 3.5, рекомендує до захисту. Відповідно до зауважень студент уточнює, доповнює й за необхідності доопрацьовує роботу. Виконану студентом курсову роботу реєструють на кафедрі.

3.7. Захист курсових робіт перед комісією

Захист курсової роботи має велике педагогічне значення й дає студентам досвід публічних виступів. Курсову роботу студент захищає в присутності комісії у складі не менше ніж двох викладачів кафедри. Захист курсової роботи проводиться протягом сесії згідно з графіком. Мова викладу матеріалу – державна (англійська − за бажанням студента й за умови отримання попередньої згоди керівника).

Доповідь студент готує заздалегідь. Вона повинна бути змістовною й тривати 5–7 хвилин.

У доповіді необхідно:

назвати тему курсової роботи, довести її актуальність і значущість;
сформулювати основну мету і завдання дослідження;
стисло розкрити зміст роботи;
викласти результати дослідження, зроблені висновки і пропозиції.

Для зручності й наочності під час захисту доцільно послуговуватися заздалегідь підготовленим роздатковим матеріалом.

Після доповіді студент відповідає на запитання викладачів. Під час захисту оцінюють: якість пояснювальної записки (максимальна кількість балів – 60); рівень знань і набутих навичок щодо висвітленої теми, вміння аналізувати одержану інформацію, логічно й аргументовано викладати думки, відповідати на запитання, обґрунтовувати власну позицію (максимальна кількість балів – 40).

У разі незадовільної оцінки курсову роботу необхідно доопрацювати з урахуванням почутих зауважень.

4.ТИПОВІ ПОМИЛКИ, ЩО ВИНИКАЮТЬ У ПРОЦЕСІ НАПИСАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Помилки, що їх часто допускають студенти, які працюють над курсовими роботами, умовно можна поділити на дві групи:

а) недоліки загального характеру:

• невідповідність оформлення роботи встановленим вимогам (див. розд. 3.5);

• відсутність посилань на джерела інформації;

• надмірне цитування (викликає сумніви самостійність аналізу);

• дублювання назви теми в назвах розділів або підрозділів (створює враження, що тему розкрито лише в одному пункті);

• невідповідність посилань у тексті роботи списку використаної літератури;

• відсутність стилістичної єдності в тексті;

• неприпустимо велика кількість граматичних, лексичних, синтаксичних помилок тощо;

• невідповідність змісту темі, окремих підрозділів – їх назвам;

• неможливість зрозуміти зміст розділів (підрозділів) за їх назвами;

• безсистемний виклад матеріалу, повторення одних і тих самих положень;

• логічні помилки, невміння виокремити головне;

• невдале поєднання теорії з фактичним матеріалом;

• переписування матеріалу з друкованих видань без будь-якого аналізу прочитаного;

• порушення логічної послідовності;

• недостатній або занадто великий обсяг роботи;

б) помилки в основних розділах роботи:

– теоретична частина:

• подання теоретичної інформації без її подальшого критичного аналізу;

• наведення в підрозділі тільки або здебільшого витягів із законодавчих актів;

• наведення в розділі довідкової й загальновідомої інформації;

• подання інформації виключно в текстовій формі, без ілюстрованого матеріалу (таблиці, рисунки);

– аналітичний розділ:

• відсутність детального аналізу даних, таблиць і рисунків;

• помилки в діаграмах (числові значення, вказані в секторах діаграми, в сумі не дорівнюють 100%);

• проведення аналітичних дій без обґрунтування необхідності їх проведення;

• відсутність структурно-логічного зв’язку між аналітичними матеріалами;

– рекомендаційний розділ:

• включення до рекомендаційного розділу проблемних питань, які слід розглядати в аналітичному розділі. Третя частина повинна пропонувати шляхи подолання проблем, а не виявляти їх;

• дублювання змістом третього розділу інформації першого (чи другого);

• відсутність структурно-логічного зв’язку між аналізом, проведеним у другому розділі, і перспективами або пропозиціями, викладеними в третьому.

5. ПОРЯДОК ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

5.1. Загальні вимоги

1. Залежно від особливостей змісту курсову роботу подають у вигляді тексту, ілюстрацій, таблиць або їх сполучень.

2. Курсову роботу оформлюють на аркушах формату А4 (210x297 мм).

3. Роботу виконують машинним (за допомогою комп'ютерної техніки) способом на одному боці аркуша білого паперу.

4. Роботу друкують із розрахунку не більше 40 рядків на сторінці за умови рівномірного її заповнення та за висоти літер і цифр, не меншої ніж 1,8 мм (14-й кегль).

5. Текст слід друкувати, додержуючись таких параметрів сторінки: верхнє і нижнє поле - 20 мм, ліве - 25 мм, праве - не менше 10 мм.

6. Під час виконання роботи необхідно дотримуватися рівномірної щільності, контрастності й чіткості зображення впродовж усієї роботи. У курсовій роботі мають бути чіткі, нерозпливчасті лінії, літери, цифри та інші знаки. Усі лінії, літери, цифри і знаки повинні бути однаково чорними впродовж усієї роботи.

7. Слова, формули, знаки не можна вписувати в надрукований текст.

8. Помилки, описки та графічні неточності можна виправляти підчищенням або зафарбовуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого зображення машинописним способом або від руки. Виправлене повинно бути чорного кольору.

9. Прізвища, назви установ, організацій, фірм та інші власні назви в курсовій роботі наводять мовою оригіналу. Допустимо транслітерувати власні назви і наводити назви організацій у перекладі мовою роботи, додаючи (при першій згадці) оригінальну назву.

10. Окремі слова і словосполучення в курсовій роботі скорочують відповідно до чинних стандартів із бібліотечної та видавничої справи. Коли скорочення подають у тексті вперше, його беруть у дужки; йому передує повна назва.

Приклад

Останнє десятиріччя ознаменоване значним зростанням ролі транснаціональних корпорацій (ТНК) в системі світогосподарських зв´язків.

Примітка. Скорочення в тексті не можна плутати з абревіатурами. Після перших ставлять крапку, після других – ні!

Приклад

Скорочення: 2013 р., 2006–2013 рр. (слово «рік» завжди підлягає скороченню!); тис.; дол. (після останнього непотрібно додавати слово «США» у випадку американського долара; не можна також замінювати слова позначками валют $, €, £, ¥) тощо.

Абревіатура: млн; млрд; трлн (у тексті небажано застосовувати повні назви); ООН; НДДКР тощо.

11. Кількість використаних джерел для курсової роботи має становити 40–70 одиниць.

5.2. Структурні елементи курсової роботи

1. Розділи і підрозділи повинні мати заголовки. Пункти і підпункти можуть мати заголовки.

2. Заголовки структурних елементів курсової роботи і заголовки розділів слід розташовувати посередині рядка і друкувати великими літерами без крапки в кінці, не підкреслюючи.

3. Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів курсової роботи слід починати з абзацного відступу і друкувати малими літерами, крім першої великої, не підкреслюючи, без крапки в кінці.

4. Абзацний відступ повинен бути однаковим упродовж усього тексту роботи й дорівнювати п'яти знакам.

5. Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою.

6. Переноси слів у заголовку розділу не допускаються.

7. Відстань між заголовком і подальшим чи попереднім текстом має складати (у разі машинного способу) не менше ніж два рядки. Відстань між основами рядків заголовка, а також між двома заголовками беруть такою, як у тексті.

8. Не допускається розміщувати назву розділу, підрозділу, а також пункту й підпункту в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщений тільки один рядок тексту.

5.3. Нумерація сторінок курсової роботи

1. Сторінки курсової роботи слід нумерувати арабськими цифрами, дотримуючись наскрізної нумерації впродовж усього тексту роботи. Номер сторінки проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

2. Титульний аркуш включають до загальної нумерації сторінок курсової роботи. Номер сторінки на титульному аркуші не ставлять.

3. Сторінки, на яких окремо розміщено ілюстрації й таблиці, включають до загальної нумерації сторінок курсової роботи.

4. Структурні елементи «ЗМІСТ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ», «РЕКОМЕНДАЦІЇ», «ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ», «СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ» не нумерують, а їх назви виступають заголовками структурних елементів.

5.4. Нумерація розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів

1. Розділи, підрозділи, пункти, підпункти курсової роботи слід нумерувати арабськими цифрами.

2. Розділи курсової роботи повинні мати порядкову нумерацію в межах викладу суті роботи. Їх слід позначати арабськими цифрами без крапки, наприклад: 1, 2, 3 і т. д.

3. Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу.

4. Номер підрозділу складається з номера розділу й порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою.

5. Пункти повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу або підрозділу.

6. Номер пункту складається з номера розділу й порядкового номера пункту або з номера розділу, порядкового номера підрозділу та порядкового номера пункту, відокремлених крапкою. Після номера крапку не ставлять (наприклад, 1.1, 1.2 тощо).

7. Якщо текст поділяють тільки на пункти, їх слід нумерувати, за винятком додатків, порядковими номерами.

8. Номер підпункту складається з номера розділу, порядкового номера підрозділу, порядкового номера пункту й порядкового номера підпункту, відокремлених крапкою, наприклад: 1.1.1.1, 1.1.1.2, 1.1.1.3 тощо.

9. Якщо розділ, який не має підрозділів, поділяють на пункти і далі – на підпункти, то номер підпункту складається з номера розділу, порядкового номера пункту і порядкового номера підпункту, відокремлених крапкою, наприклад: 1.1.3, 1.2.1 і т. д. Після номера підпункту крапку не ставлять.

5.5. Вимоги до подання ілюстрацій

1. Ілюстрації (графіки, схеми, діаграми) слід розміщувати безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання у роботі.

2. Ілюстрації можуть мати назву, яку розміщують під ілюстрацією.

3.За необхідності під ілюстрацією розміщують пояснювальні дані (підрисунковий текст).

4. Ілюстрацію позначають словом «Рисунок», яке разом з назвою ілюстрації розміщують після пояснювальних даних, наприклад:

Рисунок 3.1 - Географічна структура експорту України у

2006-2013 рр., % [5]

У кінці назви крапку не ставлять.

5. Ілюстрації слід нумерувати арабськими цифрами, дотримуючись порядкової нумерації в межах розділу, за винятком ілюстрацій, наведених у додатках.

6. Номер ілюстрації складається з номера розділу й порядкового номера ілюстрації, відокремлених крапкою, наприклад: рисунок 3.2 - другий рисунок третього розділу.

7. Якщо ілюстрація не вміщується на одній сторінці, можна переносити її на інші сторінки, поміщаючи назву ілюстрації на першій сторінці, пояснювальні дані – на кожній сторінці, позначаючи під ними: «Рисунок ___, аркуш___».

5.6. Оформлення таблиць

1. Цифровий матеріал, як правило, оформлюють у вигляді таблиць за нижченаведеним зразком.

Приклад

Таблиця 3.7 - Загальний обсяг отримання кредитів Україною від МВФ

у 2003-2013 рр., тис. дол. [8]

2. Горизонтальні та вертикальні лінії, які розмежовують рядки таблиці, а також лінії зліва, справа і знизу, що обмежують таблицю, можна не проводити, якщо їх відсутність не ускладнює користування таблицею.

3. Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадана вперше, або на наступній сторінці.

4. На всі таблиці мають бути посилання в тексті курсової роботи.

5. Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами за порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, наведених у додатках.

6. Номер таблиці складається з номера розділу й порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад: таблиця 2.1- перша таблиця другого розділу.

7. Таблиця повинна мати назву, яку друкують малими літерами (крім першої великої) і поміщають над таблицею. Назва має бути стислою й відображати зміст таблиці. У кінці назви крапку не ставлять.

8. Якщо рядки або графи таблиці виходять за межі сторінки, таблицю поділяють на частини, розміщуючи одну частину під одною, або поруч, або переносячи частину таблиці на наступну сторінку, повторюючи в кожній частині таблиці її шапку. Таблиці, які за розміром перевищують сторінку, доцільно виносити в додатки.

9. У разі поділу таблиці на частини можна її головку чи боковик заміняти відповідно номерами граф чи рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами в першій частині таблиці.

10. Слово «Таблиця» поміщають один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами зліва пишуть: «Продовження табл. __» із зазначенням номера таблиці (див. приклад вище).

11. Якщо таблиця закінчується, то зліва над шапкою вказують: «Закінчення табл. ___» із зазначенням номера таблиці.

Приклад

Таблиця 3.7 - Загальні обсяги отримання кредитів Україною від МВФ

у 2008–2013 рр., тис. дол. [8]

12. Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки – з малої, якщо вони складають одне речення із заголовком.

13. Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. У кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф указують в однині.

5.7. Оформлення переліків

1. Перед переліком ставлять двокрапку.

2. Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру українського алфавіту з дужкою або, не нумеруючи, дефіс (перший рівень деталізації). Для подальшої деталізації переліку треба використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації).

Приклад

а) аналіз інноваційної практики глобальних фірм;

б) основні тенденції інноваційної політики ТНК:

1) аналіз тенденцій витрат на НДДКР найбільших ТНК;

2) аналіз практики патентування найбільших глобальних фірм;

в) стратегічні аспекти патентної активності.

3. Переліки першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу, другого рівня - з відступом відносно місця розташування переліків першого рівня.

5.8. Вимоги до оформлення приміток

1. Примітки наводять за необхідності пояснити зміст тексту, таблиці або ілюстрації.

2. Примітки розташовують безпосередньо після тексту, таблиці, ілюстрації, яких вони стосуються.

3. Одну примітку не нумерують.

4. Слово «Примітка» друкують із великої літери з абзацного відступу, не підкреслюють, після слова «Примітка» ставлять крапку і з великої літери в тому ж рядку подають текст примітки.

Приклад

Примітка.________

5. Декілька приміток нумерують послідовно арабськими цифрами з крапкою. Після слова «Примітки» ставлять двокрапку і з нового рядка з абзацу після номера примітки з великої літери подають текст примітки.

5.9. Вимоги до оформлення виносок

1. Пояснення до окремих даних, наведених у тексті або таблицях, допустимо оформляти як виноски.

2. Виноски позначають надрядковими знаками у вигляді арабських цифр (порядкових номерів).

3. Нумерація виносок - окрема для кожної сторінки.

4. Знаки виноски проставляють безпосередньо після того слова, числа, символу, речення, до якого дають пояснення, та перед текстом пояснення.

5. Текст виноски поміщають під таблицею або в кінці сторінки й відокремлюють від таблиці або тексту лінією довжиною 30–40 мм, проведеною в лівій частині сторінки. Комп΄ютер виконує ці дії автоматично, необхідно користуватися підпунктом меню «Вставка», «Виноска».

6. Текст виноски починають з абзацного відступу й друкують з мінімальним міжрядковим інтервалом.

Приклад

Цитата в тексті: «Він ґрунтується на застосуванні інтуїтивного прогнозування за методом Дельфі¹ ». Відповідне подання виноски таке:

¹⁾У стародавньому місті Дельфи жерці змагались у пророкуванні майбутнього. Метод, який названо ім'ям цього міста, спочатку застосовували для «прорікання» часу настання прогнозованої події. Він не допускає прямих контактів між експертами.

5.10. Формули та рівняння

1. Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадані, посередині сторінки.

2. Вище і нижче кожної формули або рівняння потрібно залишати не менше одного вільного рядка.

3. Формули і рівняння (за винятком формул і рівнянь, наведених у додатках) слід нумерувати, дотримуючись порядкової нумерації в межах розділу.

4. Номер формули або рівняння складається з номера розділу й порядкового номера формули або рівняння, відокремлених крапкою, наприклад: формула (1.3) - третя формула першого розділу.

5. Номер формули або рівняння зазначають на рівні формули або рівняння в дужках у крайньому правому положенні на рядку.

6. Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули чи рівняння, наводять безпосередньо під формулою в тій послідовності, у якій вони подані у формулі чи рівнянні.

7. Пояснення значення кожного символу та числового коефіцієнта слід давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом «де» без двокрапки.

Приклад

«Відомо, що,

де m₁_, m₂ – математичне сподівання; σ₁_, σ₂– середнє квадратичне відхилення міцності та навантаження [23]».

8. Переносити формулу чи рівняння на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій, повторюючи знак операції на початку наступного рядка. Коли переносять формулу чи рівняння на знаку операції множення, застосовують знак «´».

9. Формули, розташовані одна за одною й не розділені текстом, відокремлюють комою.

5.11. Посилання

1. Посилання в тексті роботи на джерела інформації слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, подаючи його у квадратних дужках одним зі способів: номер позиції в списку; номер позиції та через кому – номер сторінки; номер позиції одного джерела і через кому – номер сторінки, далі крапка з комою, номер позиції іншого джерела і через комау номер сторінки; від одного номера позиції тире до іншого номера позиції; номер позиції одного джерела і через крапу з комою номер позиції іншого; номер позиції джерелаі через кому – сторінки далі – тире і номер сторінки.

Приклад

Цитата в тексті: Методологія макроекономіки ґрунтується на системі найбільш загальних принципів, методів та способів пізнання економічних систем [1].

Відповідний опис у переліку посилань чи в списку літератури:

1. Базилевич, В.Д. Макроекономіка [Текст]/ В.Д. Базилевич, К.С. Базилевич, Л.О. Баластрик . − К.: Знання, 2007. – 704 c.

2. Посилаючись на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, таблиці, формули, рівняння, додатки, зазначають їх номери. Зокрема, слід писати: «... у розділі 4...», «... див. (2.1)...», «... за формулою 3.3.4...», «... відповідно до 2.3.4.1...», «... на рис. 1.3...» або «... на рисунку 1.3...», «... у таблиці 3.2...», «... (див. табл. 3.2)...», «... за формулою (3.1)...», «... у рівняннях (1.23) - (1.25)...», «... у додатку Б...».

5.12. Перелік посилань

1. Перелік джерел інформації, на які є посилання в основній частині курсової роботи, наводять у кінці тексту роботи з нової сторінки. У відповідних місцях тексту мають бути посилання.

2. Бібліографічні описи в переліку посилань подають у порядку, за яким вони вперше згадуються в тексті. Порядкові номери описів у переліку є посиланнями в тексті (номерні посилання).

3. Бібліографічні описи посилань у переліку наводять відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи.

4. Зразок оформлення бібліографічних посилань подано в дод. Б.

5.13. Вимоги до оформлення додатків

1. Додатки слід оформлювати як продовження курсової роботи на її наступних сторінках. Розташовують додатки в порядку появи посилань на них у тексті роботи.

2. Кожний додаток слід починати з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований вгорі малими літерами, крім першої великої, симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами (з першої великої) треба надрукувати слово «Додаток __» і велику літеру, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами українського алфавіту, за винятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад: додаток А, додаток Б і т. д. Один додаток позначають як додаток А.

3. Додатки повинні мати спільну з рештою роботи наскрізну нумерацію сторінок.

4. За необхідності текст додатків можна поділяти на розділи, підрозділи, пункти й підпункти, які слід нумерувати в межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру)і крапку, наприклад:А.2 – другий розділ додатка А; Г.3.1 – підрозділ 3.1 додатка Г; Д. 4.1.2 – пункт 4.1.2 додатка Д; Ж. 1.3.3.4 – підпункт 1.3.3.4 додатка Ж.

5. Ілюстрації, таблиці, формули та рівняння, наявні в тексті додатка, слід нумерувати в межах кожного додатка, наприклад: рисунок Г. 3 – третій рисунок додатка Г; таблиця А.2 – друга таблиця додатка А; формула (А.1) – перша формула додатка А.

6. У посиланнях у тексті додатка на ілюстрації, таблиці, формули, рівняння потрібно писати: «на рисунку А.2...» («… на рисунку А.1...» – якщо рисунок єдиний у додатку А); «... в таблиці Б.3» або «... в табл. Б.3...»; «… за формулою (В.1)...», «… у рівнянні (Г.2)...».

7. Переліки, примітки і виноски в тексті додатка оформлюють і нумерують відповідно до вимог, зазначених у розд. 5.7– 5.9.

8. Джерела інформації, цитовані тільки в додатках, слід розглядати незалежно від тих, які цитують в основній частині курсової роботи, і перерахувати (їх) в кінці кожного додатка в переліку посилань. Форма цитування, оформлення переліку посилань і виносок повинні бути аналогічними прийнятим в основній частині роботи. Перед номером цитати і відповідним номером у переліку посилань і виносках ставлять позначення додатка.

9. Якщо в курсовій роботі як додаток використовують документ, що має самостійне значення й оформлюється згідно з вимогами до документа даного виду, його копію подають без змін в оригіналі. Перед копією документа поміщають аркуш, на якому посередині друкують слово «ДОДАТОК» і його назву (за наявності); праворуч у верхньому куті аркуша проставляють порядковий номер сторінки. Сторінки копії документа нумерують, продовжуючи наскрізну нумерацію сторінок курсової роботи (не займаючи власної нумерації сторінок документа).

10. Додаток повинен бути включений у зміст з повною назвою.

Додаток 1

Приклади оформлення переліку посилань

1. Книжки:

а) без автора:

Большой экономический словарЬ [Текст] / под ред. А. Н. Азрилияна. – М.: Ин-т новой экономики, 1998. – 864 с.

б) один автор:

Болтинова, О. Стадии бюджетного процесса в зарубежных странах [Текст] / О. Болтинова. – М.: Профобразование, 2002. – 96 с.

Блауг, М. Економічна теорія в ретроспективі [Текст]: підручник / М. Блауг. – К., 2001. – 670 с.

Лавров, А. М. Бюджетная реформа в России: от управления затратами к управлению результатами [Текст]: монография / А. М. Лавров. – М.: КомКнига, 2005. – 555 с.

в) два – три автори:

Аткинсон, А. Лекции по экономической теории государственного сектора [Текст] / А. Аткинсон, Д. Стинглиц. – М.: Аспект-Пресс, 1995. – 669 с.

г) чотири й більше авторів:

Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку [Текст] / В. М. Геєць, В. П. Александрова, Т. І. Артьомова [та ін.]; за ред. акад. НАН України В.М. Гейця. – К.: Фенікс, 2003. – 1008 с.

2. Статті в журналах:

Егоров, Д. Г. Моделирование процессов самоорганизации финансовых систем [Текст] / Д. Г. Егоров // Финансы и кредит. – 2006. – № 36. – С. 19–25.

Ковальчук, К. Ф. Моделирование воспроизводства капитала в период трансформационных преобразований экономики [Текст] / К. Ф. Ковальчук,

В. В. Оглих // Екон. кібернетика. – 2006. – №11. – С. 26–29.

3. Електронні ресурси:

Закон України «Про Національний Банк України» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua. – Загол. з екрана.

Москвін, С. Венчурні фонди компаній з управлінням активами як феномен спільного інвестування в Україні [Електронний ресурс] / С. Москвін. – Режим доступу: http://www.usfa.org.ua. – Загол. з екрана.

Материалы информационного сайта ООО «Региональная лесопромышленная компания «Кода Лес» [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.kodales.ru. – Загол. з екрана.

Сайт Министерства по вопросам ЖКХ [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.minjkg.gov.ua/1245-zdobutki-i-vtrati-galuzi-u-pershomu-pivrichchi.html. – Загол. з екрана.

4. Дисертації, автореферати:

Петкова, Л. О. Теоретико-методологічні засади економічного зростання в Україні: регіональні аспекти [Текст]: дис. ... д-ра, екон. наук: спец. 08.10.11 «Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка» / Л.О. Петкова. – К., 2006. – 399 с.

Юрчишин, Ю.В. Стабілізаційна економічна політика в Україні в епоху глобалізації [Текст]: автореф. дис. …д-ра наук з держ. упр. / Ю.В. Юрчишин. – К., 2003. – 36 с.

Додаток 2

Фрагменти курсової роботи (зразки оформлення)

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………...	4
1. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ СТАНОВЛЕННЯ Й РОЗВИТКУ ЄВРОПЕЙСЬКО-АМЕРИКАНСЬКИХ ВІДНОСИН……………………………...	6
1.1. Міжнародні економічні відносини: поняття, форми, суб’єкти та об’єкти ……………………………………………………………………………….	6
1.2. Теорії міжнародної торгівлі й інвестицій………………………………..	9
1.3. Нормативно-правова база економічних відносин між ЄС та США……	12
2. ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА МІЖ ЄС ТА США В СУЧАСНИХ УМОВАХ……………………………………..	13
2.1. Аналіз результатів експортно-імпортної діяльності партнерів……….....	17
2.2. Динаміка обсягів і структура потоків прямих іноземних інвестицій……	21
2.3. Співробітництво Європейського Союзу та США у валютній сфері ……	25
2.4. Дослідження основних напрямів співпраці Європейського Союзу та Сполучених Штатів Америки у світовому науково-технологічному просторі……………………………………………………………………………….	29
3. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНИХ ЗВ´ЯЗКІВ МІЖ ЄВРОПЕЙСЬКИМ СОЮЗОМ ТА США ………………………………………….	30
3.1. Прогнозні сценарії розвитку відносин двох партнерів ……………	30
3.2. Стратегічні орієнтири подальшого співробітництва Європейського Союзу та США в економічній сфері ……………………………………….......	35
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...	36
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ…………………………...…………………………………	38

ВСТУП

Для сучасних міжнародних відносин як ніколи раніше характерна взаємозалежність їх учасників. Багато в чому це виявляється в прагненні держав об'єднати свої зусилля для вирішення тих проблем, які їм не під силу вирішити поодинці. Процеси глобалізації та інтеграції привертають увагу багатьох дослідників, які прагнуть описати причини і сутність цих явищ. Особливо пильну увагу теоретиків було приділено європейській інтеграції – у рамках Європейського Союзу.

Практична значущість роботи полягає…

Дослідженню окресленої теми присвячені праці…

Мета роботи – ….

З окресленої мети впливає необхідність виконання таких завдань…

Предметом дослідження є…, об’єктом −…

Методологічною базою служать матеріали монографій…

Під час написання застосовувалися методи …

1. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ СТАНОВЛЕННЯ Й РОЗВИТКУ ЄВРОПЕЙСЬКО-АМЕРИКАНСЬКИХ ВІДНОСИН

1.1 Міжнародні економічні відносини: поняття, форми, суб’єкти та об’єкти

Посилення системних глобалізаційних процесів на національному, регіональному, світовому рівнях, що розгортається на тлі радикальних інноваційних перетворень у всіх галузях суспільного життя, змін технологічних укладів, переходу до постіндустріального суспільства, супроводжується загостренням міжнародної конкуренції та набуттям останньою нових форм, проявів і якісно нових характеристик.

………..

Загальну схему міжнародних економічних відносин наведено на рисунку 1.3.

Рисунок 1.3 – Загальна схема міжнародних економічних відносин [8]

…………………..

Уявлення про еволюцію поглядів на становлення теорій міжнародної торгівлі наведено в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 – Теорії міжнародної торгівлі [44]

Концепція	Теорія	Автори	Зміст теорії
Класична (XVI- XVIII ст.)	Меркантилізму	Т. Мен, А. Монкретьєн, Е. Міссельден	Ототожнення багатства країни з грошима. Підтримка позитивного торговельного балансу
	Абсолютних та порівняльних переваг	А. Сміт, Д. Рікардо	Наявність переваг у виробництві та збуті окремих товарів. Вільна торгівля
	Взаємного по- питу	Дж. Стюарт Мілль	Експорт та продаж товарів за інтернаціональною ціною
Неокласична (XIX ст.)	Співвідношення факторів вироб- ництва	Е. Хекшер, Б. Олін	Міжнародний обмін товарами як обмін надлишкових факторів та рідкісних факторів
Неокласична (XIX ст.)	Вирівнювання цін на фактори виробництва	П. Самуельсон	Вирівнювання цін на товари через різну забезпеченість країн специфічними факторами виробництва
Альтернативна (ХХ ст.)	Специфічних факторів вироб- ництва	Р. Джонс	Розходження цін на товари через різну забезпеченість країн специфічними факторами виробництва
	Міжнародної торгівлі	П. Кругман	Спеціалізація країн на товарах за рахунок економії масштабу
	Внутрішньогалу- зевої торгівлі	П. Кругман	Обмін між країнами продукцією різних галузей

……………

Додаток 3

Теми курсових робіт і список рекомендованої літератури

з дисципліни «Фінанси»

Теми курсових робіт

Еволюція наукової думки в трактуванні сутності фінансів.
Фінансова наука як соціальне явище, її розвиток в Україні.
Історичний аспект становлення та розвитку фінансової науки.
Сучасна світова наукова фінансова думка.
Фінансові методи державного регулювання ринкової економіки в контексті розвитку фінансової науки.
Роль і місце фінансів в економічній системі.
Фінансові протиріччя і способи їх подолання.
Фінансове право й ефективність функціонування фінансів.
Контролінг у системі державного регулювання економіки.
Фінансовий аудит і його становлення в Україні.
Фінансова політика України в епоху глобалізації.
Податкові теорії та їх вплив на податкову політику держави.
Податкова політика України на сучасному етапі.
Вплив податкової політики на економічну і соціальну стабільність.
Становлення та розвиток податкової системи України.
Податок з доходів фізичних осіб у системі фінансового регулювання.
Проблеми вдосконалення механізмів непрямого оподаткування в Україні в сучасних умовах.
Проблеми вдосконалення механізмів прямого оподаткування в Україні на сучасному етапі.
Податкові пільги та їх роль у системі фінансового регулювання.
Подвійне оподаткування та шляхи мінімізації податкових витрат.
Податковий контроль і його роль в управлінні державними фінансами.
Податкове регулювання в системі податкового менеджменту.
Податковий механізм стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств.
Податкова система: тенденції розвитку і національні особливості в країнах із розвиненою ринковою економікою.
Вплив податково-бюджетної політики на макроекономічну рівновагу.
Бюджетна політика економічного зростання.
Фінансові ресурси держави: проблеми формування та ефективного використання.
Державний бюджет як фінансова основа регулювання ринкової економіки.
Правові й організаційні основи бюджетного устрою в Україні та зарубіжних країнах.
Бюджетна система держави: засади побудови та ефективного функціонування.
Бюджетний процес і його організація в умовах удосконалення бюджетних процедур і технологій.
Оптимізація структури бюджетних видатків у контексті забезпечення економічного зростання.
Соціальний захист населення та його фінансове забезпечення.
Фінансовий аспект реформування охорони здоров’я в Україні.
Аудит ефективності використання бюджетних коштів.
Бюджетне планування в системі бюджетного менеджменту.
Бюджетний контроль у системі бюджетного менеджменту.
Бюджетні пріоритети і бюджетні протиріччя в розвинених країнах.
Сучасні теорії бюджетного дефіциту та методи збалансування бюджетів.
Управління бюджетним дефіцитом у країнах з перехідною економікою.
Проблеми подолання бюджетного дефіциту в Україні.
Внутрішні та зовнішні позики та їх роль у формуванні фінансових ресурсів держави.
Державний борг: структура та механізм формування.
Державний борг в Україні: управління та обслуговування.
Боргова політика України в період трансформації фінансової системи.
Державні позики та фінансова безпека української держави.
Державний борг і його вплив на макрофінансову стабільність.
Бюджетне регулювання в системі міжбюджетних відносин.
Міжбюджетні відносини в Україні та шляхи їх удосконалення.
Проблеми вдосконалення системи міжбюджетних трансфертів в Україні.
Фіскальні дисбаланси і методи фінансового вирівнювання.
Становлення та розвиток місцевих фінансів України.
Роль місцевих бюджетів в економічному і соціальному розвитку територій.
Видатки місцевих бюджетів та напрями їх реструктуризації.
Проблеми наповнюваності місцевих бюджетів в Україні.
Місцеві податки і збори як складова частина системи оподаткування в Україні.
Фінансова незалежність органів місцевого самоврядування та шляхи її забезпечення.
Проблеми здійснення місцевих позик в Україні.
Державне пенсійне забезпечення в Україні.
Пенсійні реформи в країнах із перехідною економікою.
Недержавні пенсійні фонди в системі пенсійного забезпечення.
Стабілізаційні фінансові фонди: український та світовий досвід.
Державна підтримка розвитку малого і середнього бізнесу в Україні: фінансовий аспект.
Фінансові ресурси суб’єктів господарювання: теоретичні проблеми їх сутнісного визначення та ефективного використання.
Фінансові проблеми розвитку реального сектора економіки.
Фінансова політика корпорації.
Фінансові аспекти корпоративного управління.
Управління інвестиційною діяльністю корпорацій.
Бюджетування і перспективи його розвитку в контексті сучасних технологій фінансового планування.
Фінансова санація підприємств у системі фінансового оздоровлення економіки.
Проблеми формування та використання доходів домогосподарств.
Інвестиційна діяльність домогосподарств на ринку фінансових послуг.
Роль фінансового ринку в ресурсному забезпеченні потреб суб’єктів господарювання.
Пріоритетні напрями розвитку вітчизняного фінансового ринку.
Розвиток ринку цінних паперів в Україні.
Проблеми та перспективи розвитку ринку корпоративних цінних паперів в Україні.
Фондова і валютна біржі: фінансові аспекти діяльності.
Ринок фінансових послуг в Україні.
Міжнародний фінансовий ринок: закономірності та тенденції розвитку.
Фінансові аспекти залучення іноземних інвестицій в економіку України.
Страховий ринок України: сучасні тенденції та перспективи розвитку.
Медичне страхування та страхова медицина: необхідність запровадження та фінансові аспекти організації.
Майнове страхування та його розвиток в Україні.
Фінансова інфраструктура в провідних країнах світу.
Наднаціональна фінансова система та її роль в інтеграційних процесах ЄС.
Бюджетна політика ЄС.
Формування й регулювання ринку капіталів в ЄС.
Уніфікація й гармонізація державних фінансів країн-членів ЄС.
Реструктуризаційні процеси у фінансовій системі України.
Проблеми інтеграції України у світовий фінансовий простір.
Співпраця України з міжнародними фінансовими організаціями.
Фінансова безпека держави та шляхи її забезпечення.

Список рекомендованої літератури

Базилевич, В.Д. Державні фінанси [Текст]: навч. посіб. В. Д. Базилевич Л. О. Баласт рик. – К.: Атака, 2002. – 368 с.

Білик, М. Д. Фінанси підприємств [Текст]: практикум/ М. Д. Білик, Н. Д. Бабяк, О. Б. Соколова. – К.: Центр учб. л-ри, 2010. – 300 с.

Василик, О. Д. Державні фінанси України [Текст]: навч. посіб. О. Д. Василик − К.: Вища шк., 2011. – 480 с.

Василик, О. Д. Теорія фінансів [Текст]: підручник /О.Д. Василик. − К.: НІОС, 2010. – 340 с.

Гриньова, В. М. Фінанси підприємств [Текст]: В. М. Гриньова, В. О. Коюда, Т. І. Лепейко. – Х.: ХДЕУ, 2011. – 300 с.

Гроші та кредит [Текст]: підручник / за ред. М. І. Савлука. − К.: Либідь, 2010. – 280 с.

Деньги, кредит, банки [Текст]: авт. коллектив. под руководством Г. Й. Кравцовой − Мн.: Меркованне, 2006. – 200 с.

Єпіфанов, А. О. Бюджет і фінансова політика України [Текст]: навч. посіб. А.О. Єпіфанов, І. В. Сало, І. І. Д’яконова. − К.: Наук. думка, 2010. – 400 с.

Івасів, Б. С. Гроші та кредит [Текст]: підручник / Б. С. Івасів. − Т.; К.: Кондор, 2011. – 350 с.

Кравченко, В. І. Місцеві фінанси України [Текст]: навч. посіб. / В. І. Кравченко − К.: Знання, 2010. – 580 с.

Лазаренкова, Г. М. Фінанси [Текст]: навч. посіб./ Г. М. Лазаренкова, І. І. Борисенко – К.: Знання, 2008. – 300 с.

Лазаренкова, Г. М. Фінанси підприємств [Текст]: навч. посіб. для самост. вивч. дисципліни / Г. М. Лазаренкова, Т. М. Журавель, Р. М. Михайленко. – К.: Знання-Прес, 2010. – 300 с.

Мишкін, Ф. С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків [Текст]/ Ф. С. Мишкін. − К.: Основи, 2008. – 400 с.

Національний банк і грошово-кредитна політика [Текст]/ за ред. А. М. Мороза та М. Ф. Пуховкіної. − К. − КНЕУ, 2011. – 300 с.

Опарін, В. М. Фінанси (загальна теорія) [Текст]: Навч. посіб. В. М. Опарін. − К.: КНЕУ, 2011. – 380 с.

Податкова система України [Текст]: підручник / за ред. В. М. Федосова. − К.: Либідь, 1994. – 600 с.

Рева, Т. М. Місцеві фінанси [Текст]: навч. посіб. / Т. М. Рева, К. Ф. Ковальчук, Н. В. Кучкова. – К.: Центр навч. л-ри, 2007. – 208 с.

Романенко, О. Р. Фінанси [Текст]: навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. О. Р. Романенко, С. Я. Огородник, М. С. Зязюн. – К.: КНЕУ, 2010. – 500 с.

Романенко, О. Р. Фінанси [Текст]: підручник/ О. Р. Романенко. − К.: Центр учб. л-ри, 2009. – 300 с.

Рябинина, Л. Н. Деньги и кредит [Текст]: учеб. пособие / Л. Н. Рябинина. – К.: Центр учеб. лит, 2011. – 300 с.

Сунцова, О.О. Місцеві фінанси [Текст]: навч. посіб. / О. О. Сунцова. – К.: Центр навч. л-ри, 2005. – 560 с.

Фінанси: курс для фінансистів [Текст]: навч. посіб. / за ред. В. І. Оспіщева. – К.: Знання, 2008. – 300 с.

Фінанси підприємств [Текст]: курс лекцій, навч. посіб. / за ред. Г. Г. Кірейцева. – К.: ЦУЛ, 2009. – 400 с.

Фінанси підприємств [Текст]: підручник / за ред. А. М. Поддєрьогіна. – К.: КНЕУ, 2010. – 300 с.

Фінанси підприємств [Текст]: практикум / за ред. А. М. Поддєрьогіна. – К.: КНЕУ, 2010 - 400 с.

Шикіна, Н. А. Бюджетна система України [Текст]: (Курс лекцій для студентів усіх форм навчання усіх спеціальностей) Н. А. Шинкіна. – О.: ОДЕУ, 2006. – 530 с.

Щетинін, А. І. Гроші та кредит [Текст]: підручник / А. І. Щетинін. − К.: Центр учб. л-ри, 2010. – 300 с.

Додаток 4

Теми курсових робіт і список рекомендованої літератури з дисципліни «Міжнародна економіка»

Теми курсових робіт

Зовнішньоекономічна відкритість та її наслідки для національних економік.
Механізми формування та динаміка цін на світовому ринку зерна.
Теорії та наслідки прямого і портфельного інвестування для країн-донорів та країн-реципієнтів.
Монетарні інструменти подолання негативних наслідків глобальної фінансової кризи в практиці розвинених країн.
Міжнародна торгівля як чинник економічного зростання національних економік.
Теорії, наслідки та сучасна практика злиття та поглинання міжнародних компаній.
Сутність, умови виникнення та інструменти запобігання дефолту національних економік.
Чинники і напрями реформування Ямайської валютної системи після фінансової кризи 2008 р.
Теорії створення та сучасні сценарії розвитку Європейського монетарного союзу.
Валютний курс як інструмент досягнення макроекономічної рівноваги (на прикладі окремої країни).
Глобальні преференційні угоди: теорія та практика країн.
Теорія резервних валют і переваги для країн-емітентів.
Міжнародна міграція кваліфікованої робочої сили: теорії, наслідки та регулювання в країнах донорах та реципієнтах.
Кейнсіанські положення та інструменти подолання негативних наслідків фінансової кризи (на прикладі окремих країн).
Сучасні протиріччя та напрями реформування спільної сільськогосподарської політики ЄС.
Транснаціоналізація капіталу та розвиток міжнародних форм виробництва у світовому господарстві.
Сучасні чинники формування середовища міжнародної діяльності (на прикладі окремої країни).
Сутність та ефекти глобалізації для країн-лідерів світового господарства.
Інформаційні ресурси у формуванні конкурентоспроможності національних економік.
Волатильність світових ринків сировини і їх вплив на країни-експортери.
Теорії, можливості та наслідки формування валютних союзів.
Кредитні ресурси міжнародних організацій як джерело забезпечення фінансової стабільності країн.
Конкурентні переваги ТНК на світових товарних ринках: теорії формування та практика реалізації.
Роль людського капіталу у формуванні конкурентних переваг національних економік: теоретичні та практичні аспекти.
Модель «залежної економіки» для пояснення розвитку країни (на прикладі окремої країни).
Трансфер технологій: теорії, форми захисту розробок та розвиток світового ринку.
Економічні наслідки зовнішньоторговельної орієнтації для країн-лідерів світових товарних ринків.
Міжнародна роль Китаю у світовому господарстві.
Методологія побудови та практика збалансування платіжного балансу країни (на прикладі окремої країни).
Дефіцит платіжного балансу країн: умови виникнення, наслідки та інструменти покриття.
Модель «інвестиції–збереження» як теоретична база для збалансування платіжного балансу.
Інтелектуальна власність як товар у міжнародному обміні: сутність, форми захисту та практика торгівлі.
Міжнародне кредитування національних економік: теорії, сучасні форми та наслідки для країн.
Національні стратегії розвитку країн БРІК: порівняльний аналіз.
Економічні наслідки міжнародної трудової міграції для країн-донорів робочої сили.
Мотиви та наслідки вступу країни до СОТ (на прикладі окремої країни).

Список рекомендованої літератури

Агапова, Т. А. Макроэкономика [Текст]: учебник / Т. А. Агапова, С. Ф.Серегина; под общ. ред. д-ра экон. наук, проф. А. В. Сидоровича. – Изд. 4-е, перераб. и доп. – М.: Дело и Сервис, 2001. – 448 с.

Горбач, Л. М. Міжнародні економічні відносини [Текст]: підручник / Л. М. Горбач, О. В. Плотніков. – К.: Кондор, 2005. – 266 с.

Ивашковский, С. Н. Макроэкономика [Текст]: учебник / С. Н. Ивашковский. – Изд. 2-е, перераб. и доп. – М.: Дело, 2002. – 472 с.

Кальченко, Т.В. Глобальна економіка [Текст]: навч. посіб. / Т. В. Кальченко. – К.: КНЕУ, 2009. – 364 с.

Карбау, Р. Міжнародна економіка [Текст] / Р. Карбау; пер. з англ. Р. Косодія. – Суми ВАТ «Сум. обл. друк.»: Козацький вал, 2004. – 652 с.

Козик, В. Міжнародні економічні відносини [Текст]: навч. посіб. для студ. екон. спец. / В. Козик, Л. Панкова, Н. Даниленко. – Л.: Вид-во Держ. ун-ту «Львів. політехніка», 2001. – 277 с.

Кругман, П. Международная экономика. Теория и политика [Текст]: учеб. для вузов / П. Кругман, М. Обстфельд. – Изд. 5-е. – СПб.: Питер, 2004. – 832 с.

Линдерт, П. Экономика мирохозяйственных связей [Текст] / П. Линдерт. – М.: Прогресс, 1992. – 514 с.

Лук’яненко, Д. Г. Економічна інтеграція і глобальні проблеми сучасності [Текст] /Д. Г. Лук’яненко. – К.: КНЕУ, 2005. – 204 с.

Миклашевская, Н. Международная экономика [Текст]: учебник / Н. Миклашевская, А. Холопов; под общ. ред. д-ра экон. наук, проф. А. Сидоровича. – М.: МГУ им. М. Ломоносова: Дело и Сервис, 1998. – 272 с.

Міжнародна економіка [Текст]: навч. посіб. / за заг. ред. О. Г. Гупала. – К.: “Хай-Тех Пресс”, 2007. – 368 с.

Міжнародна економіка [Текст]: навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / А. М. Поручник [та ін.]; за ред. д-ра екон. наук, проф. А. М. Поручника. – К.: КНЕУ, 2005. – 156 с.

Міжнародна економіка [Текст]: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Ю. Г. Козак [та ін.]; за ред. Ю. Г. Козака. – Вид. 3-тє. – К.: Центр учб. л-ри, 2009. – 560 с.

Овчинников, Г. П. Международная экономика [Текст]: учеб. пособие / Г. П. Овчинников. – СПб.: Изд-во В. А. Михайлова, 1999. – 620 с.

Платіжний баланс України. Вісник НБУ, 2010 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.bank.gov.ua. – Загол. з екрана.

Рокоча, В. Міжнародна економіка [Текст]: навч. посіб. у 2-х кн. / В. Рокоча. – К.: Таксон, 2000. – Кн. 1. Міжнародна торгівля: теорія та політика. – 320 с.

Савельєв, Є.В. Міжнародна економіка [Текст]: підручник / Є. В. Савельєв. – Вид. 3-тє. – К.: Знання, 2008. – 622 с.

Солонінко, К. С. Міжнародна економіка [Текст]: навч. посіб. / К. С. Солонінко.– К.: Кондор, 2008. – 382 с.

Шевчук, В. Міжнародна економіка: теорія і практика [Текст]: підручник / В. Шевчук. – Вид. 2-ге. – К.: Знання, 2008. – 663 с.

Школа, І. М. Міжнародні економічні відносини [Текст]: підручник / І. М. Школа, В. М. Козменко, О.В. Бабінська; за ред. І. М. Школи. – Вид. 2-ге, переробл. і доповн. – Чернівці: Книги –ХХІ, 2007. – 544 с.

Додаток 5

Теми курсових робіт і список рекомендованої літератури з дисципліни «Міжнародні фінанси»

Теми курсових робіт

Управління державним боргом США: проблеми та перспективи подолання кризового стану.
Перспективи реформування світової валютної системи в контексті подолання наслідків глобальної фінансової кризи.
Фінансовий аспект російсько-українських відносин.
Теоретичні засади міжнародного венчурного бізнесу.
Досвід розвитку венчурного бізнесу в США (та інших країнах світу).
Теоретичні засади впливу політичних факторів на фінансові ринки.
Політичні чинники розвитку фінансового ринку України.
Аналіз політичних факторів розвитку глобального фінансового ринку.
Проблеми глобалізації в працях Нобелівських лауреатів з економіки.
Глобальна фінансова криза: причини та наслідки.
Аналіз наслідків глобальної фінансової кризи для Греції (інших країн).
Особливості розвитку економіки Китаю (інших країн БРІКС) в умовах глобальної фінансової кризи.
Перспективи зростання ролі країн БРІКС у міжнародних фінансах.
Аналіз динаміки валютного курсу швейцарського франка в умовах перманентних фінансових криз.
Аналіз динаміки валютного курсу євро/ долара США в умовах глобальної фінансової кризи.
Аналіз динаміки валютного курсу гривні в умовах глобальної фінансової кризи.
Особливості функціонування єврозони на сучасному етапі.
Сучасні проблеми діяльності міжнародних фінансових організацій.
Фінансовий фактор у відносинах США та Китаю.
Діяльність банків з іноземним капіталом в Україні.
Українські єврооблігації: досвід емісій та перспективи розвитку.
Україна як учасник ринку синдикованих позик.
Роль золота у сучасних міжнародних фінансових відносинах.
Роль інновацій на валютному ринку.
Аналіз стратегій зарубіжних банків у країнах з перехідною економікою.
Оцінка впливу політичних факторів на фінансову систему України.
Проблеми глобальної фінансової стабільності.
Проблеми становлення глобальної фінансової системи.
Потенціал китайського юаня для міжнародних фінансів.
Міжнародні механізми фінансування сталого розвитку.

Список рекомендованої літератури

Бедякина, Л. Н. Международные финансы [Текст]: учеб. пособие для вузов / Л. Н. Бедякина. – М.: Юнити, 2005. – 400 с.

Бойцун, Н. Є. Міжнародні фінанси [Текст]: навч. посіб. / Н. Є. Бойцун, Н. В. Стукало. – К., 2005. – 320 с.

Боринець, С. Я. Міжнародні фінанси [Текст]/ С. Я. Боринець. – К.: Знання, 1999. – 320 с.

Бункина, М. К. Основы валютных отношений [Текст]/ М. К. Бункина, А. М. Семенов. – М.: Юрайт, 2000. – 450 с.

Віднічічук-Вірван, Л. А. Міжнародний бізнес [Текст]: навч. посіб. для вузів / Л. А. Віднічічук-Вірван. – Л.: Магнолія, 2007. – 300 с.

Віднічічук-Вірван, Л. А. Міжнародні розрахунки і валютні операції [Текст]: навч. посіб. для вузів / Л. А. Віднічічук-Вірван. – Л.: Магнолія, 2006. – 300 с.

Международные валютно-кредитные и финансовые отношения [Текст] / под. ред. Л. Н. Красавиной. – М.: Финансы и статистика, 2005.

Міжнародні економічні відносини [Текст]/ В. В. Козик [та ін.]. – М.: Междунар. отношения, 2003. – 350 с.

Міжнародні розрахунки та валютні операції [Текст] / за заг. ред. М. І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2002. – 300 с.

Міжнародні фінанси [Текст]: навч. посіб. для вузів / за ред. Ю. Г. Козака, Н. С. Логвінової. – О.: АстроПринт, 2000. – 320 с.

Міжнародні фінанси [Текст]: підручник/ за ред. О. І. Рогача. – К.: Либідь, 2003. – 300 с.

Міжнародні фінанси в питаннях та відповідях [Текст]: навч. посіб. / за ред В. Д. Базилевича. – К.: Атіка, 2004. – 230 с.

Стукало, Н. В. Міжнародні фінанси [Текст]: навч. посіб. / Н. В. Стукало. – Д.: АРТ-ПРЕС, 2004. – 350 с.

Шмырева, А. И. Международные валютно-кредитные отношения [Текст]: Валютный рынок. Международное кредитование. Анализ платежного баланса/ А. И. Шмырева. – СПб.: Питер, 2001. – 350 с.

Ющенко, В. А. Валютне регулювання [Текст]/ В. А. Ющенко, В. І. Міщенко. – К.: Знання, 1999. – 400 с.

Додаток 6

Теми курсових робіт і список рекомендованої літератури з дисципліни «Міжнародна торгівля»

Теми курсових робіт

Структурні диспропорції зовнішньої торгівлі України.
Зовнішньоторговельна регіональна інтеграція в умовах глобалізації.
Експортний потенціал аграрного сектора після вступу України до СОТ.
Основні суперечки та торговельна дипломатія України у відносинах із Росією.
Експортний потенціал продукції металургійної галузі України.
Сучасні інструменти національного торговельного протекціонізму у світі.
Доцільність, можливості та умови участі України у митному союзі з Росією, Білорусією та Казахстаном.
Зовнішньоторговельна інтеграція ЄС з третіми країнами.
Імпорт високотехнологічних товарів та послуг в національній економіці України.
Основні протиріччя в питаннях сільського господарства на Доському раунді СОТ.
Екологізація міжнародної торгівлі.
Регіональні торгові угоди: законодавство СОТ і практика країн.
Регіональні правила торгівлі країн Американського континенту в міжнародній торговельній системі.
Зовнішньоторговельна інтеграція країн Азії в умовах глобалізації.
Регіоналізм у міжнародній торгівлі: методологічний аспект.
Зовнішньоторговельний режим України після вступу до СОТ.
Комерційні послуги у зовнішній торгівлі України.
Світовий ринок освітніх послуг.
Міжнародні інституції регулювання світової торгівлі послугами.
Конкурентна політика у процесах лібералізації міжнародної торгівлі.
Міжнародне інвестування у міжнародних правилах СОТ.
Глобальні преференційні торгові угоди в міжнародній торгівлі.
Міжнародне законодавство та роль антидемпінгу в міжнародній торгівлі.
Інтеграційні торговельні угоди ЄС з третіми країнами.
Фінансування міжнародної торгівлі: сучасні проблеми та перспективи.
Стратегія Світового банку з питань допомоги розвитку світової торгівлі.
Регіональні торговельні блоки в міжнародній торговій системі.
Сприяння міжнародній торгівлі в Україні: торговельна політика та людський розвиток.

Список рекомендованої літератури

Білорус, О.Г. Глобальні трансформації торгівлі [Текст]: монографія / О. Г. Білорус, В. І. Власов. – К.: ННЦ ІАЕ, 2008. – 400 с.

Бураковський, І. Теорія міжнародної торгівлі [Текст] / І. Бураковський. – К.: Основи, 2000. – 320 с.

Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ [Текст]: монографія / кер. авт. кол. і наук. ред. Т. М. Циганкова. – К.: КНЕУ, 2003. – 320 с.

Дахно, І. І. Міжнародна торгівля [Текст]: навч. посіб. / І. І. Дахно. – 2-ге вид. – К.: ЦУЛ, 2007. – 320 с.

Заблоцька, Р. О. Світовий ринок послуг [Текст]: підручник / Р. О. Заблоцька. – К.: Знання України, 2003. – 400 с.

Інкотермс 2010 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.iccwbo.org/incoterms/ – Загол. з екрана.

Коваленко, Ю. О. Міжнародна торгівля [Текст]: навч. посіб./ Ю. О. Коваленко, А. П. Румянцев. – К.: Центр навч. л-ри, 2003. – 400 с.

Крилова, Н. В. Міжнародна торгівля [Текст]: навч. посіб. / Н. В. Крилова. – К.: Знання, 2008. – 320 с.

Платіжний баланс України. Вісник НБУ, 2009 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.bank.gov.ua. – Загол. з екрана.

Світовий ринок товарів та послуг [Текст]: підручник: у 2 ч. / А. А. Мазаракі [та ін.]; за заг. ред. А. А. Мазаракі. – Х.: Ранок, 2008. – 400 с.

Фомичев, В. И. Международная торговля [Текст]: учебник / В. И. Фомичев. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 600 с.

Циганкова, Т. М. Міжнародна торгівля [Текст]: навч. посіб./ Т. М. Циганкова, Л. П. Петрашко, Т. В. Кальченко. – К.: КНЕУ, 2003. – 200 с.

World trade Organization [Електронний ресурс]: аnnu. rep. 2011. – Geneva, 2011. – Режим доступу: http://www.wto.org/ – Загол. з екрана.

Додаток 7

Теми курсових робіт і список рекомендованої літератури з дисципліни «Стратегічне управління»

Теми курсових робіт

SNW-аналіз як основний підхід до розгляду внутрішніх ресурсів організації та оцінки стратегічних позицій.
Базові фінансові показники і їх роль в управлінні підприємством (формування фінансової стратегії підприємства).
Продукційно-маркетингова стратегія організації.
Застосування механізму спонтанного фінансування для зміцнення фінансового стану та формування фінансової стратегії підприємства.
Типові модельні інструменти стратегічного управління: модель BCG, GE/ McKinsy і модель ADL-LС.
Структуризація середовища функціонування організації вітчизняними науковцями: збіги та розбіжності порівняно із західними методиками.
Процес контролю та оцінки витрат за ланками ланцюга вартості компанії.
Фактори зовнішнього середовища дальнього і ближнього впливу.
Оцінка доцільності й ефективності використання позикових коштів у процесі розробки фінансової стратегії організації.
Основні етапи циклу реалізації стратегії.
Інструменти стратегічного контролінгу, необхідні для контролю за функціонуванням усієї системи в цілому.
Стратегія управління персоналом.
Сучасний стан та шляхи активізації інноваційної діяльності підприємств.
Проблеми управління інноваційною діяльністю підприємства.
Особливості формування інноваційної моделі розвитку промислових підприємств.
Стратегії конверсії діяльності. Характер завдань розвитку, реалізовних у цих стратегіях.
Стратегія і тактика антикризового управління фірмою.
Формування організаційних структур стратегічного типу.
Характеристика лідера-стратега та його роль у запровадженні стратегій на підприємстві.
Фінансово-економічний механізм забезпечення стратегічного управління.
Цільовий підхід в управлінні.
Формування «стратегічного набору» підприємства.
Український менеджмент: процес накопичення стратегічних ознак.
Особливості розробки комплексних стратегій підприємства.
Особливості побудови систем стратегічного планування на вітчизняних підприємствах.

Список рекомендованої літератури

Арутюнова, Д. В. Стратегический менеджмент [Текст]: учеб. пособие / Д. В. Арутюнова. – Таганрог: Изд-во ТТИ ЮФУ, 2010. – 500 с.

Баринов, В. А. Стратегический менеджмент [Текст]: учеб. пособие для вузов / В. А. Баринов, В. Л. Харченко. – М.: Инфра-М, 2010. – 300 с.

Грант? Р. Современный стратегический анализ[Текст]: / Р. Грант. – 5-е изд. – СПб.: Питер, 2011. – 520 с.

Дамодаран, А. Стратегический риск-менеджмент. Принципы и методики[Текст] / А. Дамодаран. – М.: Вильямс, 2010. – 500 с.

Довгань, Л.Є. Стратегічне управління [Текст]: навч. посіб. / Л. Є. Довгань, Ю. В. Каракай, Л. П. Артеменко. – К.: Центр учб. л-ри, 2009. – 520 с.

Иванов, С. В. Инвестиционные проекты в рамках стратегического управления предприятием [Текст]: монография / С. В. Иванов, Р. Б. Тян. – Д.: Ю. В. Маковецкий., 2009. – 320 с.

Какаева, Е. А. Инновационный бизнес. Стратегическое управление развитием [Текст]: учеб. пособие / А. Е. Какаева, Е. Н. Дуненкова. – М.: Дело, 2010. – 320 с.

Каммингс, С. Реконструкция стратегии [Текст] / С. Каммингс. – Х.: Гуманит. центр, 2010. – 320 с.

Кандалинцев, В. Г. Сбалансированное управление предприятием [Текст]: учеб. пособие / В. Г. Кандалинцев. – М. : Кнорус, 2010. – 500 с.

Керцнер, Г. Стратегическое управление в компании. Модель зрелого управления проектами [Текст] / Г. Керцнер. – М.: ДМК Пресс, 2010. – 300 с.

Кіндрацька, Г. І. Стратегічний менеджмент [Текст]: навч. посіб. / Г. І. Кіндрацька. – 2-ге вид., переробл. і доповн. – Л.: Львів. політехніка, 2010. – 600 с.

Лапыгин, Ю. Н. Стратегический менеджмент [Текст]: учеб. пособие для вузов / Ю. Н. Лапыгин. – М.: Инфра-М, 2009. – 500 с.

Маленков, Ю. А. Стратегический менеджмент [Текст]: учебник / Ю. А. Маленков. – М.: Проспект, 2011. –200 с.

Мізюк, Б. М. Основи стратегічного управління [Текст]: підручник / Б. М. Мізюк. – Л.: Магнолія – 2006, 2009. – 600 с.

Парахина, В. Н. Стратегический менеджмент[Текст]: учебник / В. Н. Парахина. –М.: Кнорус, 2011.– 500 с.

Петухов, Д. В. Стратегический менеджмент [Текст]: курс лекций / Д. В. Петухов. – М.: МИЭМП, 2009. – 150 с.

Рейнор, М. Е. Стратегический парадокс [Текст] / М. Е. Рейнор. – М.: Юрайт, 2009. – 200 с.

Розин, М. Успех без стратегии. Технологии гибкого менеджмента [Текст] / М. Розин. − СПб.: Альпина Паблишерз, 2011. – 420 с.

Свэйм, Р. Стратегии управления бизнесом Питера Друкера [Текст]/ Р. Свэйм. – СПб.: Питер, 2011. – 200 с.

Стратегічний менеджмент[Текст]: підручник / І. М. Писаревський, О. М. Тищенко, М. М. Поколодна, Н. Б. Петрова. – Х.: ХНАМГ, 2009. – 500 с.

Сумець, О. М. Стратегічний менеджмент [Текст]: навч. посіб / О. М. Сумець, М. І. Бондаренко. – К.: Хай-Тек Пресс, 2010. – 300 с.

Томпсон-мл., А. А. Стратегический менеджмент. Концепции и ситуации для анализа[Текст] / А. А. Томпсон-мл., А. Дж. Стрикленд III. – 12-е изд. – М.: Вильямс, 2010. – 300 с.

Шиканов, Л. А. Стратегический менеджмент [Текст] / Л. А. Шиканов. –Томск: Изд-во Том. политехн. ун-та, 2011. – 400 с.

Шифрин, М. Б. Стратегический менеджмент [Текст]: учеб. пособие для вузов / М. Б. Шифрин. – М.; СПб.: Питер, 2010. – 200 с.

Aaker, D. A. Strategic Market Management Global Perspectives [Text] / D. A. Aaker, D. McLoughlin. – John Wiley and Sons, Ltd, 2010. –300 p.

Amason, A. C. Strategic Management: From Theory to Practice [Text] / Allen C. Amason. – T & F Books US, 2011. – 300 p.

David, F.R. Strategic Management: Concepts [Text] / Fred R. David. – 13th ed. – Prentice Hall, 2010. – 200 р.

Dess, G. Strategic Management: Creating Competitive Advantages [Text] / G. Dess, G. T. (Tom) Lumpkin, A. Eisner. – 5th ed. – McGraw-Hill/Irwin, 2009. – 300 р.

Fahy, M. Strategic Enterprise Management Systems. Tools for the 21st Century[Text] / M. Fahy. – Cima, 2010. – 300 р.

Gamble, J. Jr., Essentials of Strategic Management: The Quest for Competitive Advantage [Text] / J. Jr. Gamble, A. Thompson. – 2nd ed. – McGraw-Hill/Irwin, 2010. – 350 р.

Goodman, M. Creativity and Strategic Innovation Management [Text] / Malcolm Goodman, Sandra M. Dingli. – Routledge, 2011. – 205 р.

Hill, Ch. W. L. Essentials of Strategic Management ‎/ Ch. W. L. Hill, G. R. Jones. – 3d ed. – South-Western College Publ, 2011. – 250 р.

Hitt, M.A. Strategic Management: Concepts and Cases: Competitiveness and Globalization / M.A. Hitt, R.D. Ireland, R.E. Hoskisson. – 9th ed. – South-Western College Publ, 2010. – 250 р.

Mascarenhas, O. A.J. Business Transformation Strategies: The Strategic Leader as Innovation Manager [Text] / O. A.J. Mascarenhas. – Sage Publ. Pvt. Ltd, 2011. – 252 р.

Додаток 8

Про недопустимість плагіату

Навіть плагіат, який здійснює автор стосовно покійного,

хоч це і не плямує його честі, а лише викрадає частку цієї честі,

все ж з повним правом карається як шкода,

завдана людині (як викрадення людей)

Е. Кант

Одна з найхарактерніших рис розвитку суспільства в останні десятиріччя – це його інформатизація. Сьогодні практично неможливо уявити сферу життєдіяльності людини, якої б не торкнулося відповідне явище. Водночас зміцнюється як позитивний вплив інформатизації, так і негативний. Проявом останнього можна вважати поширення випадків плагіату, в тому числі й у сфері наукових досліджень.

Зазначений термін походить від латинського слова plagium – викрадення. У загальному розумінні плагіат –«недозволене запозичення, відтворення чужого літературного, художнього або наукового твору (чи його частини) під своїм іменем або псевдонімом, несумісне як з творчою діяльністю, так і з нормами моралі та закону, що охороняє авторське право» [1, с. 157]. При цьому, наприклад, І. І. Петренко виділяє прямий плагіат (відкритий) як безпосередньо «відтворення (відображення) чужого твору або його частини під своїм ім´ям» і завуальований (фактично перестановка окремих слів або заміна їх синонімами без змін суті роботи) [2, с. 59].

Плагіат у студентському середовищі становить загрозу з цілої низки причин. По-перше, він відбиває погіршення морального стану в спільноті; по-друге, не сприяє розвитку творчих здібностей, працездатності, вміння ставити цілі й досягати їх; по-третє, спотворює реальну картину знань і навичок, утруднює процес оцінювання результатів викладачем, призводить до виникнення недобросовісної конкуренції в групі.

Вища школа (як в Україні, так і за кордоном) накопичила достатній досвід виявлення плагіату. Основними його ознаками можна вважати такі:

написання роботи складною мовою, наявність професійних термінів, висновків, що виходять за рівень знань студента;
стилістична неоднорідність дослідження;
невідповідність роботи вимогам викладача; поставленому завданню, лекційному матеріалу;
бібліографія, що викликає сумніви (занадто довгий перелік, посилання на неофіційні Інтернет-ресурси, наприклад «банки рефератів»; цитати з книжок більш пізнього видання або, навпаки, застарілі дані; відсутність у бібліотеках вказаних джерел інформації [3].

З метою запобігти плагіату до курсової роботи необхідно додати надрукований та власноруч підписаний аркуш із текстом, наведеним нижче.

Я, (прізвище, ім’я та по батькові), підтверджую, що моя курсова робота на тему: «Тема роботи» написана моїми власними словами, що відбивають особисті думки, судження, висновки. Я розумію та пам’ятаю, що плагіату – подання думок та слів іншої людини як своїх – необхідно уникати під час проведення дослідження й оформлення його результатів. У випадку використання й/або цитування продуктів інтелектуальної праці інших осіб я обов’язково робив (робила) посилання на джерело, з якого я їх запозичив (запозичила).

Я усвідомлюю, що в разі порушення цих правил моя курсова робота буде миттєво відхилена без права повторного її захисту і за неї буде поставлена оцінка «незадовільно».

Список використаної літератури

Інтелектуальна власність [Текст]: слов.-довід. / за заг. ред. О. Д. Святоцького. – К.: Вид. дім «Ін Юре», 2000. – 356 с.
Петренко, І. І. Питання виявлення плагіату літературного твору в умовах розвитку [Teкст] /І.І. Петренко // Теоретичні і практичні аспекти економіки та інтелектуальної власності. – К., 2009. – С. 57-60.
Путівник по плагіаторству та кібер-плагіаторству [Електронний ресурс] // Східноєвроп. монітор. – 2006. – № 6. – Режим доступу: http://www.eedi.org.ua/eem/6-5.html. – Загол. з екрана.

[1]Джерело інформації – офіційний сайт ДНУ (www.dnu.dp.ua).

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!