Методичні рекомендації по виконанню індивідуальних завдань з курсу Цивільне право, НУДПСУ

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ

СЛУЖБИ УКРАЇНИ     

Методичні рекомендації по виконанню індивідуальних завдань з курсу «Цивільне право»

для підготовки бакалаврів

галузі знань 0304 «Право»

напряму підготовки 6.030401 «Правознавство»

ІРПІНЬ 2013 

Методичні рекомендації до індивідуальних завдань складені на основі робочої навчальної програми курсу “Цивільне право” затвердженої в 2010р. 

Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри цивільно-правових дисциплін, протокол № __ від «___» __________ 2013 р. 

Завідуючий кафедрою_________________ І. І. Шемелинець, к.ю.н., доцент

Розглянуто і схвалено на засіданні вченої ради юридичного факультету, протокол № __ від “__” ____________ 2013 р.

ЗМІСТ 

ПЕРЕДМОВА 

У структурі навчального навантаження студента за системою ECTS індивідуальна робота розглядається як один з основних компонентів навчальної діяльності і повинна займати значну частину його навчального навантаження.

Індивідуальна робота студента є формою організації навчального процесу, яка передбачає створення умов для як найповнішої реалізації творчих можливостей студентів через індивідуально-спрямований розвиток їхніх здібностей, науково-дослідну роботу і творчу діяльність.

Важливою формою організації навчання є індивідуальні завдання. Вони мають на меті поглиблення, узагальнення та закріплення знань, які студенти отримують у процесі навчання, а також застосування цих знань на практиці (роз­рахунково-графічні, розрахункові, аналітичні, контрольні роботи, у т. ч. - курсові роботи чи проекти).

Індивідуальні завдання виконують студенти самостійно під керівництвом викладачів. Як правило, індивідуальні завдання виконуються окремо кожним студентом.

Індивідуальні завдання - вид позааудиторної індивідуальної роботи студента навчального, навчально-дослідницького чи проектно-конструкторського характеру, яке вико­ристовується в процесі вивчення програмного матеріалу навчальної дисципліни. ІЗ виконуються з нормативних дисциплін всіх циклів навчального плану і є складовою структурною частиною навчальної дисципліни.

ІЗ, як і інші модулі в межах залікового кредиту, оцінюється і має питому частку в підсумковій оцінці залікового кредиту. За весь період вивчення дисципліни кожен студент виконує тільки одне індивідуальне навчально-дослідне завдання з запропонованого переліку.

Мета індивідуального завдання - самостійне вивчення частини програмного матеріалу, систематизація, поглиблення, узагальнення, закріплення та практичне застосування знань студента з навчального курсу та розвиток навичок самостійної роботи.

Зміст індивідуального завдання — це завершена теоретична або практична робота в межах робочої навчальної програми курсу, яка виконується на основі знань, умінь і навичок, отриманих у процесі лекційних, семінарських, практичних занять, охоплює декілька тем або зміст навчального курсу в цілому.

Структура індивідуального завдання:

• вступ — зазначається тема, мета, завдання роботи та основні її положення і підходи до виконання індивідуального завдання, використані методи роботи (дослідження);

• основна частина – опис поетапного виконання завдання індивідуальної роботи (при необхідності законодавчого обґрунтування), посилання на відповідні нормативно-правові акти та інші інформаційно-довідкові джерела;

• висновки;

• список використаної літератури;

• додатки (за необхідності).

Види індивідуальних навчально-дослідних завдань:

• Наукова доповідь з однієї з запропонованих тем.

• Аналіз рішення суду.

• Здійснення порівняльно-правового аналізу цивільного законодавства України та зарубіжних країн з питань, що стосуються однієї з тем модулю у вигляді схеми або таблиці.

• Розв’язування задач.

• Рецензування наукових статей, препринтів. 

І. Методичні рекомендації щодо виконання індивідуальних завдань 

Виконання індивідуальних завдань з дисципліни "Цивільне право" є невід’ємною складовою самостійної роботи студентів. Вони сприяють поглибленому вивченню теоретич­ного матеріалу, закріпленню й узагальненню отриманих знань, формуванню вміння використовувати ці знання при вирішенні питань, що виникають у професійній діяльності. Індивідуальні завдання студенти виконують самостійно, звертаючись до викладача за консультаціями.  

Пропонуються наступні види індивідуальних завдань:

1. Наукова доповідь

Наукова доповідь – це короткий письмовий виклад змісту фахових наукових робіт (огляд літератури) за тією чи іншою темою з визначенням авторської позиції щодо розв’язання певних проблем у Загальній частині цивільного права, а також висуненням пропозицій із вдосконалення цивільного законодавства та практики його застосування.

Написання наукової доповіді є видом самостійної роботи студентів, що має виявити їх здатність до розуміння правових питань, уміння творчо аналізувати наукову проблематику, систематизувати теоретичний матеріал.

У таких роботах аналізуються положення тих чи інших нормативних актів, висвітлюються окремі питання теорії цивільного права або практика з окремих категорій цивільних справ. Думки інших авторів і цитати обов’язково мають посилання на джерела в установленому порядку.

Правила написання доповіді:

Необхідно обрати тему, підібрати літературу за нею.

Після роботи з літературою треба скласти план роботи, який повинен містити:

а) вступ (актуальність обраної теми, мета написання роботи, стислий огляд літератури);

б) основну частину з декількох підрозділів (розкривається зміст теми);

в) висновки;

г) список використаних джерел.

У тексті доповіді слід робити посилання на використані джерела.

Текст роботи має бути виконаний у друкованому вигляді. Усі аркуші підшиваються та нумеруються. На першому (титульному) аркуші зазначається найменування навчального закладу, назва роботи, прізвище та ініціали студента, факультет, номер навчальної групи. Використану літературу наводять у підрядкових посиланнях, указуючи автора (авторів), повне найменування джерела, видавництво, рік видання, сторінки, з яких наводяться цитати чи інший матеріал. Оптимальним обсягом роботи є 10 – 15 сторінок тексту, набраного на комп’ютері, формату А4. Поля: верхнє, нижнє – 20 мм, ліве – 25 мм, праве – 20 мм. Рекомендований шрифт – Times New Roman, кегль – 14 пт, інтервал між рядками – 1,5.

Наприкінці роботи подається список використаної літератури. При цьому джерела наводяться або загальним списком у алфавітному порядку, або в такій послідовності:

- нормативно-правові акти за їх юридичною силою;

- навчально-методична, наукова, спеціальна література в алфавітному порядку.

Студенти повинні виявляти самостійність і творче ставлення до виконання цього виду роботи. Не допускається дослівне переписування тексту з джерела. Механічне запозичення не сприяє глибокому вивченню та засвоєнню програмного матеріалу.

Кожний доповідач має бути готовим викласти зміст своєї роботи усно за 5-10 хвилин. При обговоренні доповіді в ній беруть участь усі студенти, присутні у групі. Студенти та викладач ставлять запитання, а доповідач на них відповідає. Викладач може призначити одного чи двох опонентів, які виступатимуть по суті повідомлення, що заслуховується й аналізується на занятті як викладачем, так і однокурсниками. Попередньо опоненти повинні ознайомитися з текс­том роботи.

Перелік тем для підготовки наукової доповіді:

1. Форми та моделі участі у цивільних правовідносинах держави. Монізм (скарбниця) та плюралізм участі публічно-правових утворень у цивільних правовідносинах.

2. Органи та представники, через яких діє Автономної Республіки Крим у цивільних правовідносинах, їх правове становище.

3. Органи, через які діє територіальна громада у цивільних правовідносинах.

4. Випадки і порядок участі публічно-правових утворень у речових, зобов’язальних і інших цивільних правовідносинах.

5. Судовий імунітет держави.

6. Теорії про об’єкти цивільного права, їх зміст.

7. Майновий комплекс як об’єкт цивільного обігу.

8. Тварини як особливий об’єкт цивільних прав.

9. Державна реєстрація прав на нерухомість.

10. Регламентація порядку виготовлення, відчуження та схоронності речей, обмежених у цивільному обороті.

11. Підприємство як єдиний майновий комплекс. Поняття підприємства.

12. Передання прав за цінним папером. Виконання за цінним папером.

13. Валюта України. Іноземна валюта. Монетарні метали.

14. Групи та види цінних паперів.

15. Проблема “бездокументарних цінних паперів”.

16. Способи волевиявлення учасника правочину.

17. Презумпція правомірності правочину.

18. Відмежування недійсного та неукладеного правочину.

19. Недійсність частини правочину.

20. Перевищення повноважень представником.

21. Обмеження вчинення правочинів представником.

22. Довіреність юридичної особи.

23. Представництво без повноважень.

24. Основні положення скасування довіреності.

25. Відмова представника від вчинення дій, які були визначені довіреністю.

26. Місце строків (термінів) у системі юридичних фактів цивільного права.

27. Порядок вчинення дій в останній день строку.

28. Право на позов.

29. Зміна тривалості позовної давності.

30. Момент виникнення патентних прав.

31. Правові наслідки припинення дії патенту та визнання патенту недійсним. 

2. Аналіз рішення суду.

Аналіз рішення суду – це індивідуальна робота з основним документом цивільної справи, яка здатна розвити в осіб, які навчаються, жвавий інтерес до вивчення теорії, переконати їх у тому, як важко без міцних теоретичних знань вирішувати конкретні правові питання, орієнтуватися в різноманітних цивільних ситуаціях та розв’язанні інших питань цивільно-правового характеру.

Для виконання цього завдання студент повинен знайти рішення суду (або інше рішення суду за підсумками розгляду цивільної справи), яке відповідає певній темі заняття, а потім розписати: на які цивільно-правові норми Загальної частини містяться посилання у тексті рішення; визначити дію цивільного закону у часі та у просторі; визначити зміст ознак цивільних правовідносин та ознаки його складу тощо. Якщо для аналізу обрано рішення суду, яке було переглянуто в апеляційному або касаційному порядку, то слід зазначити, яких помилок припустився суд першої або апеляційної інстанції при застосування норм матеріального права. Для пошуку необхідного матеріалу рекомендується звертатися до Єдиного реєстру судових рішень (Інтернет-ресурс) та вивчати щомісячні випуски Віснику Верховного Суду України. 

3. Здійснення порівняльно-правового аналізу цивільного законодавства України та зарубіжних країн з питань, що стосуються однієї з тем модулю у вигляді схеми або таблиці.

Такий вид роботи передбачає впорядкування законодавчого матеріалу, його умовну систематизацію з визначенням схожих і відмінних рис, які характери­зують те чи інше цивільно-правове питання в Україні та в інших країнах світу. Виконання даного завдання повинно мати в своєму складі коротку характеристику питання, що порівнюється.

Схематичний виклад певного питання з теми дисципліни дозволяє стимулювати творче мислення, розвивати навички аналітичної роботи та вміння вільно орієнтуватися в нормативному матеріалі. За допомогою схем і таблиць особи, які навчаються, мають змогу найефективніше застосувати порівняльний метод у дослідницькій роботі.

4. Розв’язування задач 

Розв’язати задачі вказані викладачем. Вирішення задач передбачає аналіз та оцінку конкретних ситуацій, ознайомлення із рекомендованими нормативними актами та підготовку кваліфікованої відповіді 

Зразок розв’язання задачі

Задача

Гаврилова видала довіреності Демиденко і Катющенко на отримання грошових вкладів у відділеннях Приватбанку в місті Києві. Незабаром вона померла. Її стали вимагати повернення їм виданих довіреностей або отриманих за ними грошей. Коли довірительки відмовились виконати їх вимоги сестри пред'явили позов про визнання довіреностей недійсними і стягнення з Демиденко і Катющенко одержаних сум, вказавши, що Гаврилова в момент оформлення довіреностей внаслідок хворобливого стану не могла розуміти значення своїх дій і керувати ними. Суд позов не задовольнив, оскільки, як встановила судово-психіатрична експертиза, Гаврилова. розуміла значення своїх дій і могла керувати ними в момент видачі довіреностей.

Чи може суд визнати довіреність недійсною? Які наслідки випливають зі смерті Гаврилової, що видала довіреність? Яке рішення повинен прийняти суддя?

Вирішення

Аналіз умов завдання дає підстави дійти висновку, що для його вирішення потрібно знати теоретичні положення та законодавство за темами «Правочини», «Представництво», «Довіреність», «Спадкування» і насамперед, розглянути питання щодо визнання правочину недійсним.

Теоретичні положення: охоплюють собою вирішення наступних питань:

1) Встановлення предмету та методу правового регулювання відносин, які виникли внаслідок видання довіреності;

2) Встановлення загального правового становища учасників вказаних правовідносин та меж здійснення ними прав;

3) Оцінка правомірності вчинених дій, як підстав виникнення цивільних прав та юридичних обов’язків;

4) Співставлення правових позицій сторін спірного правовідношення;

5) Постановка можливих рішень за наведеною ситуацією та віднайдення підстав для винесення контр рішення.

Описова частина. Змістом позовної заяви спадкоємців Гаврилова є визнання недійсними довіреностей свого спадкодавця і стягнення одержаних за ними грошей Демиденко і Катющенко у відділеннях банку. Підставою позовних вимог був зазначений позовний стан Гаврилової, внаслідок якого вона не могла розуміти значення своїх дій і керувати ними. Відповідачки позов не визнали, оскільки Гаврилова розуміла значення своїх дій і могла керувати ними.

Мотивувальна частина. Для вирішення цього завдання мають значення такі обставини: правова підстава, за якою Гаврилова видала Демиденко і Катющенко довіреності; час отримання грошей в банку; розмір отриманих коштів. Оскільки більшість фактичних обставин правовідносин, які відбулися, нам невідомі, можемо передбачити декілька варіантів рішень:

- в першому варіанті рішення ми виходимо з того, що між Гавриловою та Демиденко і Катющенко виникли відносини з представництва, передбачені п.1 ст. 237 ЦКУ за якимДемиденко і Катющенкозобов'язались або мали право вчинити правочин (отримати гроші в банку) від імені Гаврилова. Представництво ґрунтувалось на підставі договору доручення_; укладеного в усній формі (ст.1000 ЦК України), та довіреностей, які відповідно до п. З ст. 244 ЦК України Гаврилова видала Д. і К. Ст. 239 ЦК України не передбачає можливості виникнення прав та обов'язків за правочином у представників, тому отримані гроші повинні бути повернуті Демиденко і Катющенко спадкоємцям Гаврилова, оскільки відповідно до ст. 1216 ЦК України до них перейшли всі майнові права та обов'язки померлого як до універсальних правонаступників, незалежно від того, коли вони виникли - до смерті чи після смерті спадкодавця, якщо вони не припинилися смертю спа­дкодавця.

- у другому варіанті рішення, яке істотно відрізняється від попереднього, ми виходимо за межі заперечення позову. Можливо, Гаврилова видала довіреності Демиденко і Катющенко не на підставі представництва, а за іншими правочинами. Наприклад, мав місце договір дарування в усній формі на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що передбачаєть­ся ст. 719 ЦК України. Або у формі довіреності могли бути здійснені розрахунки за усними оплатними договорами (купівлі-продажу, найму, підряду й інші). Зрозуміло, що у цьому випадку представництво за довіреністю є удаваним правочином, оскільки він укладений сторонами тільки для приховування іншого правочину (дарування, купівлі-продажу чи інших) і для спрощення отримання коштів в ощадному банку. Ст. 235 ЦК України правовим наслідком удаваного правочину передбачає застосування до сторін пра­вил того правочину, який вони насправді вчинили. Тому право на отримані кошти виникає у Демиденко і Катющенко, якщо вони встигли отримати кошти до часу смерті Гаврилова, а у сестер Гаврилової, якщо Демиденко і Катющенко не встигли отримати кошти до смерті Гаврилової, оскільки обов'язок сплати за невиконаними договора­ми спадкодавця буде покладений на спадкоємців (сестер Губенко), що передбачено ст. 1218 ЦК України.

Резолютивна частина. Виходячи зі встановлених фактичних обставин, можна дійти таких висновків по суті розглянутого завдання. У першому випадку цивільний позов сестер Гаврилової підлягає задоволенню повністю, якщо буде встановлено, що між сторонами виникли відносини з предста­вництва, передбачені п. 1 ст. 237 ЦК України, а отримані Демиденко і Катющенко гроші мають бути повернуті спадкоємцям Гаврилової.

У другому випадку позов не підлягає задоволенню. Якщо довіреність бу­ла видана не на підставі представництва, а за іншим договором, то право на отримані кошти у Демиденко і Катющенко виникає з моменту їх одержання до часу смерті Гаврилової.

ІІІ. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Нормативно-правові акти

1. Водний кодекс України від 6 червня 1995 р. № 213/95-ВР (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України.–1995.- № 24. - Ст.189.

2. Всесвітня Конвенція по авторське право. Міжнародний договір від 6 вересня 1952 р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2003. - № 3:

3. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 21-22 (30.05.2003). - Ст. 144.

4. Європейська конвенція про визнання та виконання рішень стосовно опіки над дітьми та про поновлення опіки над дітьми. Документ Ради Європи, Люксембург, 20 травня 1980 року // Бюлетень законодавства та юридичної практики України. – 2002. - № 3. – С. 129.

5. Житловий кодекс України // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1983. - додаток до № 28. - Ст. 573.

6. Закон України «Про ціни і ціноутворення» від 3 грудня 1990 року (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України – 1990. - № 52. – Ст. 650.

7. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991р. № 959-ХІІ (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 29. - Ст. 377.

8. Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23 квітня 1991 р. № 987-ХІІ (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 25. - Ст. 283.

9. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 18 серпня 1991р. № 1201-ХІІ (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 38. - Ст. 508.

10. Закон України «Про дію міжнародних договорів на території України» від 10 грудня 1991р. №1953-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 10. - Ст. 137.

11. Закон України «Про інвестиційну діяльність» // Відомості Верховної Ради України, 1991, № 47 (19.11.91), Ст. 646.

12. Закон України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1993 (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 30. – Ст. 379.

13. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 30 червня 1999р. № 784-ХІV (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 31. - Ст. 440.

14. Закон України «Про об’єднання громадян» від 16 червня 1992р. №2460-ХІІ (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 34. - Ст. 504.

15. Закон України «Про приватизаційні папери» // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 24 (16.06.92). - Ст. 352.

16. Закон України «Про заставу» // Відомості Верховної Ради України, 1992, № 47 (24.11.92) - Ст. 642.

17. Закон України «Про інформацію» від 2 жовтня № 2657-ХІІ (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 48. – Ст. 650.

18. Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 р. № 2482-ХІІ (із змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 36. – Ст. 524.

19. Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 10 квітня 1992 року (із змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 30. – Ст. 416.

20. Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993р. № 3125-ХІІ (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 23. – Ст. 243.

21. Закон України «Про нотаріат» від 9 лютого 1993 р. № 3425-ХІІ (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 39. - Ст. 383.

22. Основи законодавства про охорону здоров’я від 19 листопада 1992р. № 2801-ХІІ (зі змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 4. – Ст. 19.

23. Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» від 16 листопада 1992 р. № 2782-ХІІ (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 1. - Ст. 1.

24. Закон України «Про науково-технічну інформацію» від 25 червня 1993 р. № 3322 (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 33. - Ст. 345.

25. Закон України «Про міжнародні договори України» від 22 грудня 1993р. № 3767-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 10. - Ст. 45.

26. Закон України «Про охорону прав на промислові зразки» від 15 грудня 1993 р. № 3688-ХІІ ( із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 7. - Ст. 34.

27. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15 грудня 1993р. № 3689-ХІІ (із змінами та доповненнями) //Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 7. - Ст. 36.

28. Закон України «Про телебачення і радіомовлення» від 21 грудня 1993р. № 3759-ХІІ (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 10. - Ст. 43.

29. Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 40.- Ст. 364.

30. Закон України «Про приєднання України до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів» від 31 травня 1995р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 21. - Ст. 155.

31. Закон України «Про ратифікацію угоди про співробітництво в області охорони авторського права і суміжних прав» від 27 січня 1995р. № 34/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 5. - Ст. 32.

32. Закон України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» від 27 січня 1995р. № 32/95-ВР (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 7. - Ст. 45.

33. Закон України «Про інформаційні агентства» від 28 лютого 1995 р. № 745/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 13. - Ст. 83.

34. Закон України «Про наукову і науково-технічну експертизу» від 10 лютого 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 9. - Ст. 56.

35. Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» // Відомості Верховної Ради України, 1995, № 1 (03.01.95), Ст. 1.

36. Закон України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» від 15 вересня 1995 року (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 32. – Ст. 255.

37. Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19 березня 1997 р. № 93/96-ВР (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 19. - Ст. 80.

38. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30 жовтня 1996р. № 448/96-ВР (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 51. - Ст. 292.

39. Закон України «Про благодійництво та благодійні організації» від 16 вересня 1997р. № 531/97-ВР (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 46. - Ст. 292.

40. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 24. - Ст. 170.

41. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР (в редакції Закону України від 22 травня 1997р. № 283/97 (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 27. – Ст. 181.

42. Закон України «Про приватизацію державного майна» від 4 березня 1992 р. № 2163-ХІІ (в редакції від 19 лютого 1997р. № 89/97-ВР (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 17. – Ст. 122.

43. Закон України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки» від 7 жовтня 1997 р. (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1997.- № 52. – Ст. 312.

44. Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію» від 17 липня 1997 р. № 469/97-ВР (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 39. – Ст. 261.

45. Закон України «Про видавничу справу» від 5 червня 1997 р. № 318/97-ВР (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 32. - Ст. 206.

46. Закон України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» від 5 жовтня 1997 р. № 621/97-ВР (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 8. - Ст. 28.

47. Закон України «Про кінематограф» від 13 січня 1998 р. № 9/98-ВР (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 22. - Ст. 114.

48. Закон України «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності» від 3 березня 1998р. № 147/98-ВР (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 34. – Ст. 228.

49. Закон України «Про електроенергетику» від 16 жовтня 1997 (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 1. – Ст. 1.

50. Закон України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року (із змінами і доповненнями)// Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 46-47. – Ст. 280.

51. Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» від 16 червня 1999 р. № 752-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 32. - Ст. 267.

52. Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15 вересня 1999 р. № 1045-ХІІ (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 45. - Ст. 397.

53. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16 липня 1999р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 40. – Ст. 365.

54. Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15 грудня 1993 р. № 3687-ХІІ (в редакції Закону України від 1 червня 2000 р. № 1771-ІІІ (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 7. - Ст. 32; Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 37. - Ст. 307.

55. Закон України «Про племінну справу у тваринництві» від 15 грудня 1993 р. № 3691-ХІІ (в редакції Закону України від 21 грудня 1999р. №1328-ХІІ (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 6-7. - Ст. 37.

56. Закон України «Про банки та банківську діяльність» // Відомості Верховної Ради України, 2001, № 5-6 (09.02.2001). - Ст. 30.

57. Закон України «Про захист економічної конкуренції» від 11 січня 2001р. № 2210-ІІІ (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 12. - Ст. 64.

58. Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12 липня 2001р. № 2658-ІІІ (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 47. – Ст. 251.

59. Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993р. № 3792-ХІІ ( в редакції Закону України від 11 липня 2001 р. № 2627-ІІІ (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 13. - Ст. 64; Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 43. - Ст. 214.

60. Закон України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» від 29 листопада 2001р. № 2864-ІІІ // Офіційний вісник України. – 2001. - № 52. – Ст. 2332.

61. Закон України «Про охорону прав на сорти рослин» від 21 квітня 1993 р. № 3116-ХІІ (в редакції Закону України від 17 січня 2002 р. № 2986-ІІІ) // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 7. – Ст. 278.

62. Закон України «Про тваринний світ» від 13 грудня 2001 р. № 2894-ІІІ (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 14. - Ст. 97.

63. Закон України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000р. № 1489-ІІІ // Офіційний вісник України. – 2002. - № 12. – Ст. 444.

64. Закон України «Про страхування» від 4 жовтня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 7.- Ст. 78.

65. Законодавство України про банкрутство // Бюлетень законодавства і юридичної практики. – 2002. - № 4.

66. Закон України «Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення» від 13 грудня 2001 року. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. -№ 14. – Ст. 96.

67. Закон України «Про рекламу» від 3 липня 1996 р. № 270/96-ВР (в редакції Закону України від 11 липня 2003р. № 1121-IV) // Офіційний вісник України. - 2003. - № 38. – Ст. 2020.

68. Закон України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних» від 23 березня 2000 р. № 1587-ІІІ (в редакції Закону України від 10 липня 2003 р. № 1098-ІІІ) // Офіційний вісник України. – 2003. - № 33. – Ст. 1776.

69. Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003р. № 755-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 31-32. – Ст. 263.

70. Закон України «Про кооперацію» від 10 липня 2003р. № 1087-ІV // Офіційний вісник України. – 2003. - № 33. – Ст. 1774.

71. Закон України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003р. № 973 - ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 45. - Ст. 363.

72. Законодавство і судова практика з питань приватизації // Бюлетень законодавства і юридичної практики. – 2003. - № 1.

73. Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» // Відомості Верховної Ради України, 2004, № 11 (12.03.2004), Ст. 140.

74. Закон України «Про фінансовий лізинг» від 11 грудня 2003 року // Урядовий кур’єр. – 2004. - № 8.

75. Земельний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2002.- № 3-4 (25.01.2002). - Ст. 27.

76. Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Затверджена наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. № 20/5 // Офіційний вісник України. – 2004. - № 10. – Ст. 639.

77. Кодекс торгівельного мореплавства // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - №52 (26.12.95). - Ст. 349.

78. Кодекс України про надра / № 132/94-ВР (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України.–1994.- № 36. - Ст.340.

79. Конвенція про правову допомогу та правові відносини в цивільних, сімейних та кримінальних справах. Міжнародна угода від 22 січня 1993р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 46. – Cт. 147.

80. Конвенція про захист прав людини та основних свобод. Рим, 4 листопада 1950 року. Ратифіковано Законом України від17 липня 1997р. № 475/97-ВР // Офіційний вісник України. – 1998. - № 13.

81. Конституція України від 28 червня 1996р. (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. - Ст.141.

82. Конституція України: Офіційний текст: Коментар законодавства про права та свободи людини і громадянина: навчальний посібник. - К.: Парламентське вид-во, 1999.

83. Лісовий кодекс України від 21 січня 1994 р. № 3852-ХІІ (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 17. - Ст.99.

84. Повітряний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 25 (22.06.93). - Ст. 274.

85. Постанова Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17 червня 1991р. (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 35. – Ст. 517.

86. Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально засвідчених» від 15 червня 1994 р. № 419 (із змінами та доповненнями) // Зібрання постанов Уряду України. – 1994. - № 10. – Ст. 249.

87. Постанова Верховної Ради України «Про участь України у Всесвітній конвенції про авторське право 1952 року» від 23 грудня 1993 р. № 3794-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 13. - Ст. 70.

88. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним» від 28 березня 1972р. № 3 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1999. - № 5.

89. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про визнання правочинів недійсними» від 28 квітня 1978 р. № 3 (із змінами та доповненнями) // Юридичний вісник України. – 2001. - № 37.

90. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992р. № 6 (із змінами та доповненнями) // Юридичний вісник України. – 2002. – червень. - № 26.

91. Постанови Пленуму Верховного Суду України 1972-2002: Офіц. вид./ За заг. ред. В.Т. Маляренка. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. - 560 с.

92. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995р. № 4 (із змінами та доповненнями) // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2003. - № 3.

93. Сімейний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 21-22 (31.05.2002). - Ст. 135.

94. Указ Президента України «Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні» від 23 серпня 1998р. № 932/98 // Офіційний вісник України. – 1998. - № 34. – Ст. 1274.

95. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356. 

Наукова література

1. Агарков М.М. Основы банковского права. Учение о ценных бумагах. – М.: БЕК, 1994.

2. Белов В.А. Гражданское право: Общая часть. – М., 2002.

3. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Договоры о передаче имущества. – М., 2002.

4. Бурзель Ю. Щодо встановлення верхньої межі відшкодування моральної шкоди // Право України. – 2003. - № 3. – С.40-41.

5. Герасименко В., Нестеренко О., Солощук М. До питання розподілу прав на інтелектуальну власність при комерціалізації науково-технічних розробок // Право України. – 2003. - №6. – С.57-61.

6. Голосніченко Д. Повноваження як об’єкт дослідження // Право України. – 2008. - № 1. – с. 15 – 18.

7. Гражданское право: Учебник: В 2 т./ Под ред. Е.А. Суханова. – М.: БЕК, 2000.- Том ІІ, полутом І.

8. Джунь В. Вопросы применения законодательства о ликвидации коммерческих банков // Юридическая практика. – 2003. - № 43. – С.10-11.

9. Домбругова А. Насильство, погроза, зловмисна угода, збіг тяжких обставин // Юридичний вісник України. – 2003. - № 12. – С.14.

10. Загальна декларація прав людини. Документ ООН, прийнятий та проголошений Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року // Международное право в документах: Учеб.пособие / Сост.:Н.Т.Блатова, Г.М.Мягков. – М.ИНФРА. – М. - 1997.

11. Закорецька Л. Види прав на чужі речі: порівняльний аналіз за римським приватним правом та сучасним цивільним правом // Право України., 2007, № 8. – с. 104 – 107.

12. Залєтов О.М., Слюсаренко О.О. Основи страхового права України: Навч. посібн. – К., 2003.

13. Іванов С.О. Механізм реалізації інтересів держави органами військової прокуратури // Вісник прокуратури України. - № 9. – 2011. – с. 36 – 38.

14. Інтелектуальна власність в Україні: проблеми теорії і практики / За заг. ред. Ю.С.Шемшученка, Ю.Л.Бошицького. – К., 2002. – 424 с.

15. Канзафарова И.С. Гражданское и торговое право зарубежных стран. Отдельные институты: Учебное пособие. – Х.: ООО «Одиссей», 2003. – 352с.

16. Кісель В. Військові частини як квазісуб’єкти цивільного права // Право України. – 2007. - № 2. – с. 125 – 127.

17. Коржанський М., Литвак О. Новий Цивільний кодекс України: думки вчених // Право України. – 2003. - № 9. – С.126-127.

18. Кравчук В. Право на створення (заснування) юридичної особи // Підприємництво, господарство і право. – 2000. - № 7. – С.22-24.

19. Кузнецова Н.С. Подрядные договоры в инвестиционной деятельности в строительстве. – К., 1993.

20. Мельник О. Цивільно-правовий захист патентних прав: проблемні питання // Право України. – 2003. - № 2. – С.74-78.

21. Мельников М. Піратство як злочин у галузі авторського права та суміжних прав // Право України. – 2003. - №4. – С.72-74.

22. Мічурін Є. О., Сліпченко С.О., Соболєв О.В. Житлове право України: Науково-практичний посібник. – Харків: Еспада, 2001. – 638 с.

23. Мовчан С. Профильное законодательство: проблемы совершенствования и практика реализации. Интеллектуальная собственность // Юридическая практика. – 2003. - № 39. – С.14-15.

24. Омельчук К. До питання про авторські права на фотографії // Право України. – 2003. - № 4. – С.75-79.

25. Паладій М. Тенденції розвитку законодавства у сфері інтелектуальної власності // Право України. – 2002. - № 2. – С.98-102.

26. Підопригора О. Загальні положення про право інтелектуальної власності // Право України. – 2003. – № 7. – С.97-100.

27. Погрібний С.О. Володіння у цивільному праві. – Одеса: Юрид. літ., 2002.

28. Право інтелектуальної власності: Підручник для студентів вищих навч. закладів/ За ред. О.А. Підопригори, О.Д. Святоцького. – К.: “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2002. – С. 324-440.

29. Предпринимательское (хозяйственное) право в вопросах и ответах: Учебное пособие // Под общей ред. Н.А.Саниахметовой. 3-е изд. – Х.: «Одиссей», 2003. – 608с.

30. Приватна власність в Україні: Зб. норм. актів. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 416с.

31. Пишний А. Публічно-правова характеристика державних банків в Україні // Право України, 2007, № 11. – с. 52 – 57.

32. Пушкин А.А. Избранные труды. – Харьков: Эспада, 2007. – 480с.

33. Резніченко С.В. До питання про цивільно-правовий захист честі, гідності та ділової репутації працівників міліції // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. Збірник наукових праць. – 2003. - № 2, с. 36-42.

34. Романенко Ю. Правовой статус частных портов // Юридическая практика. – 2003. - № 42. – С.19.

35. Ромовська З.В. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар.-К.: Видавничий дім „Ін Юре”, 2003. – 532 с.

36. Рудалєва Л. Особлива форма турботи. Опіка і піклування над особами, які не досягли 18 років // Юридичний вісник України. – 2003. - № 10. – С.9.

37. Сімейне право України: Підручник/ Л.М. Баранова, В.І. Борисова, І.В. Жилінкова та ін.; За зат. ред. В.І. Борисової та І.В. Жилінкової.- К.: Юрінком Інтер, 2004. – 264 с.

38. Сліпченко С.О., Смотров О.І., Кройтор В.А. Цивільне та сімейне право: Конспект відповідей на заліку та екзамені. Вид. 3-тє, випр. І доп./ Навч. посібник. – Харків: Еспада, 2007. – 336с.

39. Спасибо-Фатєєва І. Деякі розсуди про юридичні особи та їхні організаційно-правові форми // Право України, 2007. - № 2. – С. 118 – 123.

40. Стефанчук Р.О. Захист честі, гідності та репутації в цивільному праві. – К.: Науковий світ, 2001. – 306 с.

41. Терещенко О. Проблеми захисту службових творів // Право України. – 2003. - № 9. – С.104-107.

42. Терещенко О. Службові твори: поняття та правовий статус // Юридичний вісник. – 2003. – 25-31 жовтня. – С.9.

43. Тропіна О. Правові аспекти визначення кола товарів, що містять об’єкти інтелектуальної власності // Право України. – 2003. - № 1. – С.86-89.

44. Фурса С.Я., Фурса Є.І. Спадкове право. Теорія і практика. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2002. –496 с.

45. Харченко Г. Специфіка та правова природа речових прав // Право України, 2007, № 9. – с. 75 – 78.

46. Цивільне право України: Підручник / Є.О.Харитонов, Н.О.Саніахметова. – К.: Істина, 2003.

47. Цивільне право України: Курс лекцій: У 6-ти томах. Т.1. Книга 1/Р.Б. Шишка, В.А. Кройтор, Я.О. Чапічадзе, М.О Самойлов; За ред. Р.Б. Шишки та В.А. Кройтора. – Харків: Еспада, 2004. – 176 с.

48. Цивільне право України: Курс лекцій: У 6-ти томах. Т.1. Книга 2 / За ред.. Р.Б. Шишки та В.А. Кройтора. – Харків: Еспада, 2004. – 392 с.

49. Цивільне право України: Підручник: У 2 т./ Борисова В.І. (кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін.; За заг. Ред. В.І.Борисової, І.В.Спасибо – Фадєєвої, В.Л.Яроцького. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – Т.1.

50. Цивільне право України: Навч. Посіб. / Ю.В. Білоусов, С.В. Лозінська, С.Д. Русу та ін.. – За ред. Р.О. Стефанчука. – К.: Наукова думка; Прецедент, 2004. – 448 с.

51. Цивільне право України: Курс лекцій: У 6-ти томах. Т.V. Кн. 1. Загальні положення зобов’язального права /Р.Б. Шишка, Л.В. Красицька, В.В. Сергієчко, О.І. Смотров, Є.О. Мічурін, О.Р. Шишка; За ред. Р.Б. Шишки. – Харків: Еспада, 2005. – 224 с.

52. Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг ред. Я.М. Шевченко. – Т.1. Загальна частина. – К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2006. – 520 с.

53. Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг ред. Я.М. Шевченко. – Т.2. Особлива частина. – К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2006. – 408 с.

54. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В. Дзера (кер. авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін., За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – 2-е вид., допов і перероб. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – Кн. 1. – 736 с.

55. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В. Дзера (кер. авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін., За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – 2-е вид., допов і перероб. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – Кн. 2. – 640 с.

56. Цивільне право України. Елементарний курс: Навчальний посібник. / Харитонов Є.О., Дрішлюк А.І. – Суми: ВДТ «Університетська книга», 2006. – 352 с.

57. Цивільне право України: Курс лекцій: У 6-ти томах. Т.5. Кн. 2. Договірне право: Ч.1. Загальні положення та договори на передачу майна у власність / Р.Б. Шишка (керівник авт. кол.), Є.О. Мічурін та ін..; За ред. Р.Б. Шишки. – Харків: Еспада, 2006. – 336с.

58. Цивільне право в Україні: Підручник. Том. 1 // Бошицький Ю.Л., Шишка Р.Б., Шишка О.Р., Шишка І.Р. – Київ. – 2011. – 389 с.

59. Цивільне право України: Курс лекцій: У 6-ти томах. Т.1. Вид. 2-е, виправ. та доп./Р.Б. Шишка (кер.авт.кол.), О.Л. Зайцев, Є.О. Мічурін та ін./За ред.. Р.Б. Шишки та В.А. Кройтора. – Харків: Еспада, 2008. – 680 с.

60. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. ред. Я.М. Шевченко. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2005. – Ч. 1. – 692 с.

61. Цивільний кодекс України: Коментар. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2006.

62. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 р. № 1618-ІV (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 40-41,42. – Ст. 492.

63. Цимбалюк М. Формування правосвідомості громадян у процесі реформування інституту власності // Право України. - 2003. - № 9.– С.57-60.

64. Шевченко Я.М., Шевченко О.А. Проблеми нового Сімейного кодексу України // Правова держава. – 2002. - № 13. – С.147-153.

65. Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права. – М., 1995.

66. Шишка Р.Б. Охорона права інтелектуальної власності: авторсько-правовий аспект. – Харків, 2002.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!