Зміст та вимоги до оформлення розрахункової роботи з дисципліни Політична економія

Зміст та вимоги до оформлення розрахункової роботи 

Для закріплення знань, отриманих у процесі вивчення дисципліни “Політична економія”, студент повинен виконати розрахункову роботу. Розрахункова робота є самостійним видом роботи студента, передбаченим навчальним планом вивчення курсу “Політична економія”.

Метою розрахунково-графічної роботи є узагальнення, поглиблення та закріплення теоретичних знань за допомогою самостійного опрацювання студентами навчальної та спеціальної наукової літератури, проведення самостійного дослідження аналізу соціально-економічних процесів сучасного суспільства.

Розрахункова робота виконується після ретельного вивчення методичних вказівок щодо її виконання, розроблених викладачем для студентів та рекомендованої ним літератури. При виконанні розрахункової роботи студент повинен самостійно здійснити розрахунки, аргументувати їх, вміти інтерпретувати та аналізувати результати, робити висновки.

Розрахункова робота виконується студентом самостійно за варіантом, номер якого відповідає останній цифрі залікової книжки.

Розрахункова робота складається з чотирьох завдань. Кожне завдання виконується з нової сторінки. Виконуючи розрахункову роботу, потрібно переписати завдання (ситуаційне завдання, умову задачі) і після цього представити весь хід розв’язання, всі розрахунки, а не тільки кінцеві результати. Потрібно також у розрахунках наводити одиниці вимірювання. Після розв’язку задачі необхідно дати відповіді на контрольні запитання.

Не можна застосовувати скорочення слів (термінів, понять), крім загальновизнаних скорочень, зафіксованих у словниках, довідниках. Відповіді повинні бути повними, змістовними, конкретними і грамотними.

Розрахункова робота оформлюється на одній стороні аркуша формату А4 (210X297мм). Текст роботи розміщується по вертикалі аркуша з дотриманням полів: зліва – 25 мм (місце для підшивки), справа – 10 мм, зверху та знизу – 15 мм. Сторінки розрахункової роботи слід пронумерувати посередині верхнього поля.

В кінці роботи складається перелік використаної в процесі написання роботи літератури в загальноприйнятому порядку.

Обсяг основної частини розрахункової роботи повинен бути близько 12-17 сторінок друкованого тексту, рекомендований шрифт для друкованого тексту Times New Roman, розмір шрифту 14, міжрядковий інтервал – 1,5.

Структура роботи повинна визначатися логічною послідовністю розв’язання поставлених завдань і включати:

1. Розрахунок альтернативної вартості. Побудова кривої виробничих можливостей.

2. Аналіз результативності функціонування суспільного виробництва.

3. Дослідження витрат та доходів підприємства.

4. Дослідження ринкової рівноваги.

У роботі обов’язково повинна бути титульна сторінка, зміст і література. На титульній сторінці має бути вказаний номер залікової книжки, підпис студента та дата виконання роботи.

Зразок оформлення титульного аркуша розрахункової роботи з дисципліни “Політична економія” наведений у додатку А.

Розрахункова робота виконується і подається для перевірки у термін, визначений викладачем відповідно до графіку навчального процесу. Якщо робота відповідає вимогам методичних вказівок, то вона допускається до захисту. За наявності серйозних зауважень, робота повертається студенту для доопрацювання.

Якщо робота не буде повернута для подальшої доробки, студент зобов’язаний з’явитися до викладача й захистити її. Після захисту розрахункової роботи студент допускається до заліку (екзамену).

Розрахункова робота оцінюється: “зарахована”, “незарахована”. У разі незарахування розрахункової роботи вказуються причини цього.

Розрахункова робота може бути не зарахована у випадках:

– виконано не той варіант розрахункової роботи;

– завдання виконане з порушенням вимог до нього;

– не виконано або не вірно виконано одне із завдань;

Незарахована розрахункова робота повертається студенту для виправлення недоліків. Після усунення вказаних недоліків необхідно повернути як незараховану розрахункову роботу, так і новий варіант виконання розрахункової роботи.

3. Розрахунок альтернативної вартості. Побудова кривої виробничих можливостей 

3.1 Необхідні теоретичні відомості 

Виробничі можливості – це можливості виробництва продуктів чи послуг при повному та ефективному використанні всіх наявних обмежених ресурсів і даному рівні розвитку науково-технічного прогресу.

Крива виробничих можливостей (КВМ) – графічне місце точок, які поєднують всі можливі комбінації виробництва двох благ за умови повного використання економічних ресурсів.

КВМ демонструє: 1) економічна ресурси є обмеженими, 2) необхідність вибору, 3) вибір одного із можливих альтеративних варіантів означає відмову від всіх інших і характеризує необхідність зменшення кількості товару, заради збільшення іншого товару.

Альтернативна вартість товару Х (АВх) показує від якої кількості товару У (∆У) (необхідно відмовитись заради збільшення товару Х (∆Х) на і одиницю.

АВх = ∆У/∆Х                  (3.1)

Геометрично альтернативна являє собою тангенс кута нахилу дотичної проведеної до точки графіку КВМ. 

3.2 Завдання 

Виробничі можливості машинобудівного підприємства дозволяють виготовляти два види продукції: двигуни та агрегати. При цьому в першому цеху можна виготовити Д1 кількість двигунів чи А1 кількість агрегатів, а в другому – відповідно Д2 кількість двигунів чи А2 кількість агрегатів.

Завдання:

1) Побудувати криві виробничих можливостей кожного цеху в одній системі координат.

2) Побудувати загальну криву виробничих можливостей машинобудівного підприємства.

3) Розрахувати альтернативну вартість виробництва двигунів, якщо підприємство отримало замовлення на виготовлення А3 кількості агрегатів.

4) Визначити яким чином змінюється альтернативна вартість двигунів та агрегатів по мірі збільшення обсягу їх виробництва.

3.3 Вихідні дані 

Номер варіанта обирається за останньою цифрою залікової книжки. Вихідні дані наведені у таблиці 3.1. 

Таблиця 3.1

Вихідні дані по варіантах 

3.4 Контрольні питання

1) В яких випадках відбувається зміщення КВМ паралельно вправо чи вліво? Чи змінюється при цьому альтернативна вартість?

2) В яких випадках відбувається зміна кута нахилу КВМ? Чи змінюється при цьому альтернативна вартість?

3) Про що свідчить точка, котра лежить нижче (вище) кривої виробничих можливостей?

4) В чому полягає зміст закону зростання альтернативної вартості?

5) Поясніть, яким чином КВМ дозволяє сформувати правильну логіку економічного вибору?

4. Аналіз результатів функціонування суспільного виробництва 

4.1 Необхідні теоретичні відомості 

В якості узагальнюючих показників результатів функціонування національної економіки за певний період застосовують наступні показники:

– валовий суспільний продукт (ВСП);

– кінцевий суспільний продукт (КСП);

– валовий внутрішній продукт (ВВП);

– валовий національний продукт (ВНП);

– чистий національний продукт (ЧНП).

При вимірюванні випуску вирізняють такі поняття:

- проміжна продукція – це товари і послуги, що купуються з метою подальшої переробки, обробки або для перепродажу;

- кінцева продукція – товари і послуги, що купуються з метою кінцевого споживання, не для подальшої переробки чи продажу;

- додана вартість фірми – вартість виробленої фірмою продукції без вартості проміжних товарів і послуг, що були придбані фірмою і використані в процесі виробництва.

Валовий суспільний продукт – це сукупна вартість валової продукції виготовленою підприємствами матеріальної сфери виробництва за певний проміжок часу.

Кінцевий суспільний продукт – це сукупна вартість кінцевої продукції виготовленою підприємствами матеріальної сфери виробництва за певний проміжок часу.

Головним показником результатів економічної діяльності на сучасному етапі є валовий внутрішній продукт (ВВП) – це сукупна ринкова вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених підприємствами, організаціями та установами в поточному періоді на економічній території країни.

Під "економічною територією" країни розуміють територію, яка адміністративно керується урядом даної країни та в межах якої особи, товари і гроші можуть вільно переміщуватись. На відміну від географічної території, вона не охоплює територіальні анклави інших країн (посольства, військові бази тощо), але містить такі анклави даної країни, які розташовані на території інших країн.

Показник ВВП представляє загальну вартість кінцевого продукту, виробленого тільки всередині країни, з використанням як власних, так й чужих факторів виробництва, тобто в ВВП не знаходить відображення продукт, створений за кордоном з використанням факторів виробництва даної країни.

Валовий національний продукт (ВНП) – це сума доданих цінностей, створених з використанням факторів виробництва, що належать даній країні та її громадянам.

З одного боку в ВНП країни включають і його частину створену за кордоном, але з використанням факторів, що знаходяться у власності даної країни та її громадян. З іншого боку, в ВНП країни не входить те, що вироблено в даній країні з використанням факторів, що належать іншим країнам.

При розрахунку ВВП (ВНП) враховують вартість кінцевої продукції і віднімається вартість проміжних товарів та послуг.

Чистий національний продукт можна отримати із ВНП, коли його зменшити на величину амортизаційних відрахувань:

Амортизація – це процес поетапного перенесення вартості основних виробничих фондів підприємства на вартість виготовленої продукції.

Для оцінки результатів діяльності економічних суб’єктів використовують показники ефективності.

Соціальна ефективність – характеризує ступінь задоволення суспільства результатами суспільного виробництва.

Економічна ефективність – це результативність використання економічних ресурсів, тобто узагальнене і повне відображення кінцевих результатів використання засобів, предметів праці і робочої сили на підприємстві за певний проміжок часу. Загальна методологія визначення економічної ефективності полягає у відношенні результату виробництва до витрачених ресурсів (витрат), тобто одержаного економічного ефекту до витрат на його досягнення.

Ефективність полягає в забезпеченні максимально можливого результату на кожну одиницю витрачених трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. Критерієм ефективності виробництва в макроекономічному масштабі є зростання продуктивності суспільної праці. Кількісне вираження цього критерію відображається через систему показників економічної ефективності виробництва. Система містить такі основні показники:

1) продуктивність праці – характеризує ефективність використання робочої сили;

2) матеріаловіддача – характеризує ефективність використання предметів праці;

3) фондовіддача – характеризує ефективність використання засобів праці. 

4.2 Завдання 

Економіка умовної країни складається з п’яти підприємств. Економічну діяльність підприємств за минулий період характеризують дані наведені у табл. 4.1.

Визначити:

1. Валовий суспільний продукт.

2. Валовий національний продукт.

3. Чистий національний продукт.

4. Показники економічної ефективності кожного підприємства.

5. Проаналізувати ефективність використання ресурсів підприємствами та економікою загалом. 

4.3 Вихідні дані 

Номер варіанта обирається за останньою цифрою залікової книжки. Вихідні дані наведені у таблицях 4.2. та 4.3. 

Таблиця 4.1

Реалізація напівфабрикатів, комплектуючих та сировини 

Таблиця 4.2

Вихідні дані по варіантах 

Таблиця 4.3

Показники функціонування підприємств А, Б, В, Г, Д 

4.4 Контрольні питання 

1) У чому полягає проблема повторного рахунку при визначені сукупного суспільного продукту?

2) Чим відрізняється валова та проміжна продукція?

3) Які спільні та відмінні риси мають ВСП та ВВП?

4) Чи завжди підвищення економічної ефективності супроводжується зростанням і соціальної ефективності?

5. Дослідження витрат та доходів підприємства 

5.1 Необхідні теоретичні відомості 

Підприємство – це організаційно відокремлена й економічно самостійна ланка виробничої сфери народного господарства, що спеціалізується на виготовленні продукції, виконанні робіт і наданні послуг. Головне завдання підприємства полягає в задоволенні потреб ринку в його продукції або послугах з метою одержання прибутку.

Підприємства мають такі ознаки:

– виробничо-технічна єдність (спільність продукції, що виготовляється, процесів її виробництва, певний склад виробничих фондів, єдина технічна політика, спільність допоміжного і обслуговуючого господарств);

– організаційно-соціальна єдність (наявність єдиного трудового колективу, керівника та адміністрації підприємства, наділення підприємства правами і реквізитами юридичної особи);

– фінансова-економічна самостійність (можливість самостійно визначати напрямки економічного розвитку, склад, обсяги продукції, що випускається, напрямки розподілу прибутку підприємства, форми і розміри матеріального стимулювання, спільність системи планування та обліку).

У процесі своєї діяльності (при виготовленні продукції, виконанні робіт, наданні послуг) підприємство несе витрати, пов’язані з даною діяльністю.

Операційні (поточні) витрати – це витрати операційної діяльності підприємства, тобто його основної діяльності, пов’язаної з виробництвом та реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), яка забезпечує основну частку його доходу.

Частина з них є циклічними і повторюваними (витрати на сировину і матеріали, заробітну плату та ін.), а інші мають місце постійно і незалежно від виробництва (витрати на утримання приміщення, управлінського персоналу, споруд тощо). Тому за ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат витрати поділяються на:

– постійні – це витрати, загальна сума яких не залежить від кількості виготовленої продукції в певних межах; до них належать витрати на утримання і експлуатацію будівель і споруд, управління;

– змінні – це витрати загальна сума яких за певний час залежить від обсягу виробництва продукції.

Комплексно використання всіх ресурсів підприємства характеризує собівартість, вона є одним з важливіших показників ефективності виробництва.

Собівартість продукції – це грошовий вираз витрат підприємства на підготовку виробництва, виготовлення і реалізацію продукції.

Ціна – це грошовий вираз вартості, кількості грошей, що сплачується або одержується за одиницю товару або послуги. Одночасно ціна відображає споживчі властивості (корисність) товару, купівельну спроможність грошової одиниці, ступінь рідкісності товару, силу конкуренції, державного контролю, економічну поведінку ринкових суб'єктів та інші суб'єктивні моменти.

Економічна сутність ціни проявляється, насамперед, через виконання окремих функцій:

– обліково-вимірювальної (ціна є засобом обліку й вимірювання витрат суспільної праці на виробництво окремих видів продукції);

– стимулюючої (сприяє раціональному використанню обмежених ресурсів, науково-технічному прогресу, оновленню асортименту);

– розподільчої (впливає на розподіл ресурсів, доходів та фінансів в суспільстві);

– регулюючої(здійснюється збалансування між окремими виробництвами, попитом і пропозицією).

Ціна та собівартість продукції пов’язані між собою. На основі собівартості підприємство може визначити ціну за наступною формулою:

Ц = С + П, грн.,     (5.1)

С – собівартість продукції, грн.;

П – величина прибутку в ціні, грн.

У ринкових умовах метою функціонування будь-якого підприємства є виготовлення і реалізація продукції для задоволення ринкових потреб та одержання певної суми доходу.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначений як загальний дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).,

Прибуток – це та частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу й комерційну діяльність підприємства.

Показниками прибутковості є два показники: прибуток і рентабельність.

Рентабельність – це відносний показник, що характеризує рівень ефективності (доходності) роботи підприємства.

Рентабельність продукції (Р_П) характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут, і обчислюється:

Р_П = П_реал / С_реал · 100%, %,   (5.2)

С_реал – повна собівартість реалізованої продукції, грн.

П_реал – чистий прибуток підприємства, грн. 

5.2 Завдання 

Діяльність підприємства за попередній період характеризують дані наведені у таблиці 5.1. Номер варіанта обирається за останньою цифрою залікової книжки.

Визначити:

1. Витрати на виготовлення всього обсягу виробництва продукції.

2. Визначити та проаналізувати питому вагу постійних та змінних витрат у собівартості продукції.

3. Побудуйте графік витрат та виручки.

4. Величину прибутку.

5. Рентабельність продукції, що виготовляє підприємство.

5.3 Вихідні дані 

Таблиця 5.1

Вихідні дані по варіантах 

5.4 Контрольні питання 

1) Які основні ознаки притаманні підприємству?

2) За якими ознаками можна класифікувати підприємства? Які види підприємств ви знаєте?

3) Поясніть різницю між постійними та змінними витратами?

4) Чим відрізняється прибуток та виручка (доход) підприємства?

5) Які існують показники прибутковості підприємства? Яка між ними різниця?

6. Дослідження ринкової рівноваги 

6.1 Необхідні теоретичні відомості 

Ринкова економіка це сфера прояву і відтворення відносин товарного виробництва. Ринок є механізмом, за допомогою якого товарно-грошові відносини перманентне проявляються у господарському житті. Тобто, ринок в вузькому розумінні це сфера обігу будь-якого товару; в широкому розумінні – це особлива форма організації господарства, яка має певні ознаки.

Основними ознаками ринку є:

- вільний доступ будь-якої юридичної або фізичної особи до господарчої діяльності;

- повна економічна самостійність учасників господарських процесів, їх матеріальна відповідальність;

- наявність конкуренції;

- формування економічних пропорцій під впливом руху цін та конкуренції.

Учасниками ринку є покупці (споживачі) і продавці (виробники). Споживачі, які виходять на ринок будь-якого товару, пред'являють попит на цей товар, а виробники цього товару створюють пропозицію товару.

На ринку покупці і продавці укладають між собою угоди, тобто купують і продають товари за певними цінами. Таким чином, відбувається взаємодія попиту і пропозиції, а результатом такої взаємодії є ціни, за якими учасники ринку укладають угоди.

Попит – бажання і можливість покупців задовольнити свої потреби.

Існує закон попиту: за інших однакових умов попит на товар знижується при зростанні ціни. Діє даний закон внаслідок двох ефектів: ефекту доходу й ефекту заміщення.

Варто відрізняти зміну обсягу попиту від зміни залежності, що характеризує попит. Обсяг попиту змінюється в результаті зміни ціни і відбувається рух уздовж кривої попиту. Якщо змінюється сама залежність, що характеризує попит, то лінія попиту зсувається паралельно вправо або вліво.

Залежність може змінитися внаслідок дії нецінових чинників.

Нецінові чинники попиту:

1. Зміна бюджету споживача.

2. Зміна смаків споживачів.

3. Зміна цін на супутні товари (взаємозамінні та взаємодоповнюючі).

Пропозиція– кількість товарів або послуг, яку виробники готові продати.

Закон пропозиції: за інших однакових умов при зростанні ціни пропозиція зростає.

Якщо змінюється ціна, то змінюється обсяг пропозиції і відбувається рух уздовж лінії пропозиції. Якщо змінюються нецінові чинники, то змінюється сама залежність, що характеризує пропозицію і лінія пропозиції зсувається паралельно вправо або вліво.

Нецінові чинники пропозиції:

1. Зміна витрат виробництва. При зростанні витрат лінія зсувається вліво, наприклад, у випадку податкової політики, зміни джерел сировини, вартості чинників виробництва, а при технічних нововведеннях – вправо.

2. Зміна пропозиції при входженні до ринку нових фірм, що збільшує пропозицію в незалежності від ціни.

3. Зміна цін на інші товари, що призводить до виходу фірм з галузі.

Внаслідок взаємодії попиту і пропозиції встановлюється ринкова ціна на блага (рисунок 6.1).

(Р^* – ціна рівноваги, Q^* – обсяг рівноваги)

Рисунок 6.1 – Встановлення ринкової ціни

Закони ринкового ціноутворення:

1. Ціна наближається до такого рівня, при якому попит дорівнює пропозиції.

2. Якщо під впливом нецінових чинників відбудеться підвищення попиту при незмінній пропозиції або скорочення пропозиції при незмінному попиті, то ціна зросте (рисунок 6.2). Якщо навпаки – то ціна впаде. 

Рисунок 6.2 – Зростання ціни внаслідок зменшення пропозиції

6.2 Завдання 

Ринок товару Х характеризують дані, наведені у таблиці 6.1. Номер варіанта обирається за останньою цифрою залікової книжки.

Визначити:

1. Побудуйте графіки попиту та пропозиції.

2. Значення рівноважної ціни та рівноважного обсягу, користуючись графічним методом.

3. Яка ситуація складеться на ринку, якщо держава зафіксує ціну на рівні р₁. Покажіть ситуацію графічно.

4. Яка ситуація складеться на ринку, якщо держава зафіксує ціну на рівні р₅.

5. Як зміняться рівноважна ціна та обсяг, якщо в результаті підвищення доходів споживачі за кожного рівня цін будуть купувати на 10 одиниць товару більше. Покажіть ситуацію графічно.

6.3 Вихідні дані 

Таблиця 6.1

Вихідні дані по варіантах 

На основі даних таблиці 6.1 необхідно розрахувати дані таблиці 6.2. за наведеною методикою. 

Таблиця 6.2

Ситуації на ринку товар у Х 

6.4 Контрольні питання

1) Перерахуйте основні ознаки ринку.

2) Які функції виконує ринок?

3) За якими ознаками можна класифікувати ринки? Які види ринків ви знаєте?

4) Дайте визначення основним інструментам дії ринку.

5) Чи завжди ринкова ціна дорівнює рівноважній?

6) За яких умов на ринку виникає дефіцит товарів?

7) За яких умов на ринку виникає надлишок товарів?

8) Які існують типи ринкових структур? Охарактеризуйте їх основні риси.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!