МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ КОЛЕДЖ РАКЕТНО-КОСМІЧНОГО МАШИНОБУДУВАННЯ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ О. ГОНЧАРА

 

ДИПЛОМНЕ ПРОЕКТУВАННЯ

 

Методичний посібник для студентів спеціальностей:

5.05010301 «Розробка програмного забезпечення»,

5.0501030201 «Організація комп’ютерних систем та мереж»

  

2015

 

Методичні вказівки призначені для студентів спеціальності 5.05010301 “Розробка программного забезпечення” та 5.0501030201 «Організація комп’ютерних систем та мереж»

 

ВСТУП 

Запропонована орієнтовна структура пояснювальної записки з деталізацією окремих пунктів. Сформульовано основні вимоги до оформлення дипломного проекту. У методичних вказівках знайшли відбиття питання змісту й оформлення проектної, апаратної, технологічної, організаційної частини проекту. Також методичні вказівки містять інформацію з оформлення економічної частини проекту, організації праці й безпеки виробництва. Наведені приклади заповнення додатків.

Тематика дипломного проектування охоплює питання вибору та реалізації новітніх програмних технологій побудови прикладного програмного забезпечення в області інформаційних, програмних та комп’ютерних технологій.

 

1. ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ДИПЛОМНОГО ПРОЕКТУВАННЯ 

1.1 Тематика дипломних проектів і завдання на проектування 

Тематика дипломного проекту формується на початку переддипломної практики та розглядається на засіданні ПЦК (предметно-циклової комісії). Вона повинна відповідати галузевому стандарту спеціальності.

Дипломні проекти повинні мати, як правило, практичне значення, тому тематика дипломних проектів визначається коледжем разом із зацікавленими підприємствами.

Студентам надається можливість подавати власні пропозиції щодо тематики дипломних проектів на розгляд відповідної ПЦК.

Розробка дипломного проекту повинна здійснюватися переважно на конкретних матеріалах підприємства, що є базою переддипломної практики, і виходити з реальних задач, які стоять перед підприємством. Цій вимозі відповідає реальне проектування, що є кращим завершенням підготування молодшого фахівця. Тема дипломного проекту повинна відповідати профілю техніка-програміста.

Тема дипломного проекту повинна передбачати одночасне рішення технічних, організаційних і економічних питань стосовно діяльності підприємства.

Питання економіки й організації виробництва, які розроблені в кожному дипломному проекті, повинні вирішуватися з урахуванням основних господарських задач підприємства.

Метою дипломного проектування є формування вмінь:

1. Самостійно працювати з науковою технічною літературою, правильно цитувати й робити посилання на джерела.

2. Грамотно, систематизовано й логічно обґрунтовано викладати свої думки, дослідження й результати, узагальнювати розрахунки.

3. Користуватися комп'ютерною технікою. 

Основними задачами дипломного проекту є:

1. Обґрунтування актуальності й значимості теми.

2. Огляд сучасних методик вирішення практичних завдань або питань, поставлених у дипломному проекті.

3. Програмного продукту згідно із завданням.

4. Обґрунтування практичної спрямованості рекомендацій і пропозицій, розроблених дипломником.

5. Узагальнення отриманих у результаті проведених досліджень матеріалів і формулювання висновків.

Дипломні проекти можуть бути як індивідуальні, так і комплексні. Останні містять розв’язання різноманітних задач, пов’язаних з проектуванням підсистем одного й того ж об’єкта управління. У цьому випадку розв’язання окремих із підсистем (задач) може бути запропоновано різним студентам з чітким розподілом між ними завдань. При цьому кожний дипломний проект у складі комплексної теми повинен мати закінчений вигляд.

Після того, як розгляд пропозицій студентів і затвердження тем відбулися, студенти можуть вибирати теми лише зі списку, запропонованого ПЦК. 

1.2 Орієнтовна тематика дипломних проектів

Тематика дипломних проектів має відповідати задачам дипломного проектування, вимогам галузевого стандарту освіти зі спеціальності «Розробка програмного забезпечення», сучасному рівню розвитку IT‑технологій. Теми дипломних проектів різноманітні, та їх можна розділити на групи, що передбачають розробку:

- нових підсистем і задач інформаційних управляючих систем (ІУС);

- автоматизованих систем управління (АСУ);

- АСУ технологічних процесів (АСУТП);

- автоматизованих систем наукових досліджень (АСНД);

- систем автоматизованого проектування (САПР);

- модернізацію вже впроваджених систем для покращення якості їх роботи або розширення кола задач, розв’язуваних ними, для підвищення економічної ефективності управління;

- програмного продукту, запропонованого викладачами коледжу або представниками організацій, які надали базу практичного застосування.

Тема дипломної роботи також може полягати в розробці технічних засобів ІУС, рішенні питань забезпечення надійності їх функціонування, у розробці систем збору й первинної обробки інформації, обчислювальних комплексів та їх засобів сполучення, засобів відображення інформації й т.ін.

1.3 Зміст дипломного проекту 

Єдність вимог до дипломних проектів визначається також типовою структурою дипломного проекту. У кожному дипломному проекті передбачається обов'язково наявність таких розділів: 

1. РЕФЕРАТ

2. ЗМІСТ

3. ВСТУП

4. ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯ

5. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

6. СПЕЦІАЛЬНА ЧАСТИНА

7. ЕКОНОМІЧНА ЧАСТИНА

8. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ Й БЕЗПЕКА ВИРОБНИЦТВА

9. ВИСНОВОК

10. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

11. Додаток А

 

Рекомендується така методика позначення документації:

ДП.ПЗ.YYG.NN.ПЗ 

ДП – дипломний проект.

ПЗ– спеціальність «Розробка програмного забезпечення»

YY – рік вступу

G – номер групи

NN – номер студента у приказі на дипломне проектування.

Приклад:

ДП.ПЗ.112.05.ПЗ

 

РЕФЕРАТ 

Реферат при необхідності міститься безпосередньо після завдання на дипломне проектування. Він має бути коротким, інформативним. Реферат містить:

- текст реферату;

- дані про кількість сторінок пояснювальної записки, кількість ілюстрацій, таблиць, додатків, використаних літературних джерел та аркушів графічної частини;

- перелік ключових слів.

Текст реферату має відображати інформацію, представлену в пояснювальній записці. Рекомендується цю інформацію подавати в наступній послідовності:

- об’єкт і предмет дослідження;

- мета роботи;

- методи й апарат дослідження;

- отримані результати;

- рекомендації з використання результатів роботи.

Ключові слова призначені для розкриття суті дипломного проекту. Перелік ключових слів включає від 5 до 15 слів (словосполучень), надрукованих курсивом в називному відмінку в рядок через коми.

Обсяг реферату не повинен перевищувати 500 слів. Рекомендується, щоб текст реферату не виходив за межі однієї сторінки формату А4.

 

ЗМІСТ

Зміст (див. примірник оформлення пояснювальної записки) розміщують безпосередньо після титульного листа, починаючи з нової сторінки.

Слово “ЗМІСТ” розташовують посередині сторінки великими літерами.

Зміст складається з порядкових номерів і назв розділів (за необхідністю-підрозділів), із вказівкою їх позначень та заголовків.

 

ВСТУП

Головне його призначення полягає в тому, щоб дати короткий огляд досліджуваної проблеми, актуальності обраної теми. Формулюється мета й завдання, дається характеристика теоретичної, методологічної, практичної бази й об'єкта дослідження, аналізується можливість впровадження результатів проектування. Обсяг вступу – 2–3 сторінки.

Звичайно в ньому висвітлюються теоретичні основи обраної теми дипломного проекту з позицій сучасних досягнень науки та техніки.

У вступі коротко викладають:

- оцінку сучасного стану проблеми, відмічаючи практично розв’язані задачи, прогалини знань, що існують у данній галузі, провідні фірми та провідних вченних і фахівців данної галузі;

- світові тенденції розв’язання поставленних задач;

- актуальність данної роботи та підставу її виконання;

- мету проекту та галузь застосування;

- взаємозв’язок з іншими проектами.

У вступі проміжного звіту з окремого етапу проекту повинні наводитись цілі і задачі проекту.

Вступ розташовують на окремій сторінці.

Слово “ВСТУП” розташовують посередині сторінки великими літерами.

 

1. ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯ

Формалізація рішення й перелік розв'язуваних підзадач.

Цілком доречно визначати мету завдання, стратегічну ціль, вирішенню якої підпорядкований проект в цілому, усі його структурні частини, вся логіка роздумів та інтелектуальних побудов, що мала б пронизувати працю від її початку до завершення. За природою цього визначення, мета дослідження може бути тільки одна – своєрідна універсальна мегамета, якій підпорядковані всі інші мотиваційні установки (власне завдання).

Натомість підзавданнями проекту слід розуміти локальніші, чіткіші, дрібніші питання (проблеми), на які треба дати відповідь в окремих розділах проекту чи навіть частинах цих розділів. Хоч вирішення цих завдань є принципово важливим, щоб осягнути мету дослідження.

Розмежовуючи мету та завдання наукової роботи, треба пам’ятати про необхідність того, щоб вони перебували у логічній взаємозалежності та пов’язаності: постановка, а тим більше вирішення локальних завдань знаходилися в інтелектуальному полі головної проблематики. Власне, виокремлення цих завдань та їх аналіз треба розглядати як певні етапи загального процесу наукового осмислення обраної до опрацювання теми.

 

2. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

У загальній частині дипломної роботи розглядаються такі питання:

- загальносистемні питання;

- огляд відомих проектних рішень за даною тематикою.

У загальносистемному розділі викладається системний підхід до опису об'єктів управління, проводиться аналіз їх загальних характеристик та існуючих систем управління, досліджується функціональна структура, склад і взаємодія підсистем та задач.

Матеріали загальносистемного розділу розробляються за результатами проведеної студентом самостійно учбово-дослідної роботи й результатами переддипломної практики.

Перш ніж приступити до вирішення поставленої в дипломі задачі, варто розглянути її у зв'язку з більш загальною задачею. Якщо передбачається розробка деякої задачі в тій або іншій підсистемі ІУС, АСНД, САПР, необхідно розглянути в загальних рисах всю підсистему в цілому, описати її функціональне призначення, вхідну й вихідну інформації, внутрішні логічні та інформаційні зв’язки і вказати місце й роль у загальній схемі даної підсистеми тієї задачі, що вирішується в дипломній роботі.

Якщо дипломна робота присвячена розробці ІУС деякого технологічного процесу, то в даному розділі варто розглядати загалом технологічний процес, як об'єкт управління, висвітлити роботу найбільш важливих агрегатів, розглянути сукупність локальних регуляторів, які застосовані в даному технологічному процесі з погляду можливості їх використання в розглянутій АСУТП, виявити та описати основні взаємозв'язки технологічного процесу.

Якщо в дипломній роботі розглядаються окремі питання побудови тієї або іншої підсистеми (інформаційна база даних, пакети прикладних програм, система й засоби передачі даних, вибір комплексу технічних засобів і т.д.), то в даному розділі необхідно в загальних рисах розглянути підсистему в цілому. Крім того, необхідно визначити роль і місце розглянутого в дипломній роботі питання в даній підсистемі (системі). Дані питання можуть бути самостійним об'єктом розробки.

В огляді проектних рішень коротко викладаються існуючі рішення щодо даного питання із вказівкою переваг і недоліків того або іншого рішення, враховується вітчизняний та закордонний досвід.

Залежно від спрямованості дипломної роботи в загальній частині робиться акцент на ті питання, детальній розробці яких буде присвячена спеціальна частина дипломної роботи.

 

3. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

Для дипломних робіт теоретичного характеру:

3.1. Обґрунтування вибору модернізації приладу (компонента) або його окремого вузла; розробки методики визначення несправностей приладу (компонента).

3.2. Модернізація приладу (компонента) або його окремих вузлів, розробка методики визначення несправностей приладу (компонента). 

Для дипломних робіт практичного характеру:

3.1. Описи розроблювального стенда

3.1.1 Призначення;

3.1.2 Будова і принцип роботи;

3.1.3 Технічне обслуговування;

3.1.4 Характерні несправності методичних усунень.

3.3 Розробка методичних указівок що до проведення практичних занять і лабораторних робіт. 

При розробки комп’ютерних мереж з урахуванням технічних вимог замовника, санітарних норм та ергономіки слід користуватися наступними вказівками:

Виконуючи розробку, необхідно враховувати:

- технічні вимоги до комп’ютерної мережі, що проектується;

- сучасні методи і технології виробництва елементів мережі.

В пункті Розробка топології мережі необхідно обґрунтувати прийняту топологію мережі, зробити вибір необхідних апаратних і програмних засобів.

В пункті Компоновка елементів мережі потрібно привести та обґрунтувати порядок розробки та вимоги, які потрібно задовольнити для забезпечення надійної роботи проектованої мережі.

 

3. СПЕЦІАЛЬНА ЧАСТИНА

Для дипломних робіт в яких виконується розробка автоматизованої системи управління технологічними процессами:

Розробка підсистем АСУТП повинна виходити з того, що дана система управління - це складна, ієрархічна людино-машинна система. Характер задачі може бути різноманітним: це й задачі оптимізації, управління та контролю виробничих процесів, задача вибору структури та складу технічних засобів, задача вибору методів та засобів збору і обробки даних для контролю параметрів технологічних процесів та ін.

Під час рішення задач оптимізації необхідно відобразити такі питання:

1 Постановка задачі. У даному питанні необхідно вибрати вигляд математичної моделі технологічного процесу. Модель може бути як статичною, так і динамічною. Важливо правильно визначити критерії якості управління.

2 Вибір методу рішення поставленої задачі.

3 Розробка алгоритму рішення задачі. Тут наводиться опис вхідної, проміжної і вихідної інформації. Якщо необхідно, наводиться опис розрахункових формул і виконуваних обчислень. Основну увагу варто приділити блок-схемі алгоритму та її описам. Необхідно також навести роздруківку програми на одній з алгоритмічних мов.

4 Контрольний приклад. Зробити висновки про рішення поставленої задачі за результатами рішення контрольного прикладу. Тут вирішується реальний контрольний приклад стосовно технологічного процесу, що досліджується. Вихідні дані для контрольного прикладу повинні бути отримані на виробництві.

5 Розробка рекомендацій щодо впровадження результатів дипломного проектування в промисловість.

Особливо варто відзначити мікропроцесорні системи управління. В задачах такого класу варто проробити питання:

- вибір критерію управління. Тут варто мати на увазі, що використання мікропроцесорної техніки в АСУТП дозволяє одночасно враховувати фізичні параметри й критерії техніко-економічної ефективності. Це дає можливість реалізації якісного управління технологічним процесом;

- побудова математичної моделі процесу. Математична модель будується не для всього технологічного процесу, а для окремих його складових. Це полегшує розробку програм для міні-комп'ютерів, за допомогою яких виробляються управляючі впливи (в задачах управління) або визначаються та аналізуються специфічні причини нестандартного функціонування (у задачах контролю);

- вибір способу управління процесом. Вибір способу управління пов’язаний, зокрема, із проблемами надійності та вартості. Вартість систем із центральним управлінням звичайно при великій кількості керованих об'єктів нижче вартості децентралізованих систем. Така закономірність, втім, з розвитком технології виробництва мікропроцесорів, що привела до створення високоефективних однокристальних мікро-ЕОМ, виявляється все меншою мірою. Крім того, системи на базі центральних управляючих мікро-ЕОМ технологічно менш надійні. Вони мають потребу в дорогих, завадостійких лініях зв'язку. Тому принцип децентралізованого управління в мікропроцесорних системах поступово стає переважаючим.

Крім того, ефективність мікропроцесорної системи може бути досягнута за рахунок раціонального розподілу функцій управління між апаратними й програмними засобами, особлива роль відводиться системам з перебудованою структурою, що надає широкі можливості для реалізації різних алгоритмів визначення з використанням програмувальних структур;

- побудова алгоритму управління (контролю). При розробці алгоритму управління (контролю) необхідно враховувати існуючий алгоритм управління (контролю), обраний критерій якості, особливості технологічного процесу, обраний спосіб управління і т.ін. Необхідно побудувати блок-схему процесу управління (контролю) і дати її опис. При розробці алгоритму важливо мати на увазі, що управління повинно здійснюватися в реальному масштабі часу;

- розробка програмного забезпечення. Кількість програмних модулів визначається змістом і кількістю реалізованих функцій системи управління. У дипломній роботі програми розробляються за вказівкою керівника дипломної роботи. Рішення задачі побудови технічного забезпечення АСУТП також повинно ґрунтуватися на сучасній тенденції - широкого застосування мікропроцесорів і мікро-ЕОМ. Рішення задачі, як правило, варто почати з розрахунку необхідної кількості різного устаткування та вибору його конкретного вигляду. Після зроблених розрахунків вибрати спосіб компонування технічних засобів. Всі розрахунки й вибір компонування повинні виходити із заданої схеми технологічного процесу.

Для дипломних робіт з автоматизації проектування

Тематика дипломних робіт по даній проблемі пов’язана, як правило, з розробкою математичних моделей і методів у САПР, технічного, інформаційного й математичного забезпечення САПР.

Системний підхід до рішення задачі полягає в розумінні того факту, що будь-яка система такої складності, як САПР, не може бути створена і впроваджена відразу вся цілком. Тому в дипломній роботі особливо важливо відобразити і обґрунтувати вибір сукупності вирішуваних системою задач на кожному етапі її еволюційного розвитку із забезпеченням їх системної єдності та взаємної сумісності.

Конкретні задачі, що підлягають розробці в спеціальному розділі дипломної роботи, надзвичайно різноманітні. Це:

- створення інформаційної бази системи проектування та переклад її на машинні носії;

- створення пакетів прикладних програм автоматизованого проектування;

- побудова технічного забезпечення САПР;

- рішення оптимізаційних задач;

- забезпечення надійності функціонування САПР;

- та цілий ряд інших задач.

Під час рішення кожної із названих задач варто базуватися на таких принципах:

- САПР – людино-машинна система;

- САПР – ієрархічна система, що реалізує комплексний підхід до автоматизації всіх рівнів проектування;

- САПР – сукупність інформаційно погоджених підсистем;

- САПР – відкрита система, що розвивається.

При розробці пакетів прикладних програм або окремих програм розглядають такі питання:

- побудова алгоритмів задач проектування, що автоматизуються, і блок-схем алгоритмів з коментарями до них;

- рішення задач на алгоритмічній або машинно-орієнтованій мові;

- інформаційної сумісності з іншими пакетами програм даної системи;

- експлуатації розробленого пакета і рекомендації щодо його впровадження.

САПР функціонує, як правило, у діалоговому режимі.

При розробці мови діалогової взаємодії особливу вагу варто приділити вивченню професійної мови конструктора (технолога), що специфічна для кожної конкретної області. При цьому відображаються:

- опис структури об’єкта, що проектується, та наводяться імена всіх компонентів об'єкта разом з описом їх атрибутів;

- опис операцій проектування. Вибір фраз і обґрунтування способу побудови фраз (директив);

- методи й організація лексичного аналізу фраз (директив);

- організація і управління процесом проектування.

Розробляється програма мовної взаємодії конструктора (технолога) з ЕОМ.

При рішенні задач, пов'язаних з побудовою технічного забезпечення САПР, вирішуються задачі, аналогічні тим, які виникають при проектуванні. При цьому необхідно мати на увазі, що задачі проектування і конструювання в багатьох інженерних областях за своїм характером і змістом не відносяться до задач обчислювальних. Наприклад, конструктор згідно з наміченим принциповим рішенням розташовує деталі, подаючи результати в графічній формі. Тому більш докладно варто обґрунтувати вибір і кількість електромеханічних пристроїв машинної графіки та графічних дисплеїв.

У зв'язку з тенденцією створення спеціалізованих автоматизованих робочих місць (АРМ) для проектувальників, конструкторів, теми дипломних робіт можуть бути присвячені розробці компонентів цих систем.

Для дипломних робіт в яких тематика загального характеру:

Дипломні роботи можуть бути присвячені рішенню задач загального характеру стосовно розглянутих систем. У цьому випадку можна запропонувати рішення в дипломній роботі таких задач:

1 Оптимізація рішень в АСУ.

2 Статистичне моделювання об'єктів і процесів управління.

3 Вибір оптимальної структури й узгодження елементів обчислювального комплексу (ОК).

4 Проектування і модернізація програмного забезпечення мікропроцесорних структур, обчислювальних комплексів, АСУ.

5 Дослідження, розробка та підвищення ефективності інформаційного забезпечення людини в АСУ.

6 Рішення задач, пов'язаних з технологією програмування.

7 Задачі автоматизації програмування.

8 Розробка програмного забезпечення обробки інформації в АСУ.

9 Автоматизовані системи навчання на базі ЕОМ.

10 Використання пакетів прикладних програм для постановки і рішення задач АСУ.

11 Вибір параметрів настроювання та генерація комплексів системних програм ППП.

В дипломній роботі можуть перетинатися декілька із перерахованих задач. Допускаються й інші варіанти задач, однак вони не повинні виходити за рамки спеціальності 8.080401. У таких ситуаціях тема і зміст дипломної роботи узгоджуються із завідувачем випускової кафедри.

Як приклад нижче наводиться перелік питань, які можуть скласти зміст спеціальної частини дипломних робіт, в яких вирішуються запропоновані задачі.

Для дипломних робіт в яких проводиться оптимізація рішень в АСУ:

1 Системний аналіз об'єкта управління (оптимізації): визначення мети, уточнення границь об'єкта, аналіз зв'язків із середовищем, параметризація об'єкта, виявлення істотних факторів та обмежень і т.ін.

2 Вибір та обґрунтування критеріїв ефективності, побудова математичної моделі. Визначення або оцінка чисельних значень всіх параметрів моделі.

3 Аналіз моделі, перевірка адекватності, дослідження можливості спрощення.

4 Розробка питань корекції моделі.

5 Вибір методу оптимізації.

6 Розробка алгоритмів і програм рішення задач.

7 Розробка інтерактивних процедур прийняття рішень.

8 Апробація системи оптимізації, оцінка отриманих результатів.

9 Розробка заходів і рекомендацій щодо впровадження результатів рішень.

Як об'єкти оптимізації можуть виступати як складові забезпечуючої частини ІУС, (системи зберігання й пошуку інформації, структури КТЗ і т.ін.), так і функціональні задачі або підсистеми.

Для дипломних робіт в яких виконується статистичне моделювання об'єктів і процесів управління

1 Обґрунтування доцільності застосування статистичного моделювання для дослідження об'єкта управління.

2 Вибір способу моделювання, обґрунтування застосування технічних засобів, моделювання з використанням реальних ланок, за участю людини-оператора. Вибір масштабу часу.

3 Побудова імітаційних моделей. Складення загальної структури моделі, алгоритмів і програм.

4 Планування експерименту та автоматизована обробка результатів експерименту. Оцінка характеристик стохастичного взаємозв’язку випадкових величин процесів (точне та інтервальне оцінювання параметрів розподілу, перевірка гіпотез, регресійні моделі й т.ін.).

5 Аналіз результатів експерименту. Оцінка ефективності виробничого або технологічного процесів, організаційно-технічних систем.

Для дипломних робіт в яких виконується вибір оптимальної структури та узгодження елементів обчислювального комплексу

1 Аналіз набору задач, призначених для рішень на обчислювальному комплексі. Аналіз результатів алгоритмізації технологічного об'єкта управління.

2 Визначення вимог, які пред'являються до основних показників якості обчислювального комплексу (вартість, надійність, час).

3 Рішення питань модернізації обчислювального комплексу для забезпечення необхідних показників якості та необхідного режиму роботи. Вибір вихідної структури управляючого обчислювального комплексу (УОК).

4 Обґрунтування необхідного числа обчислювальних машин (ОМ) і ОК. Визначення необхідної кількості та номенклатури зовнішніх пристроїв. Аналіз та обґрунтування структури УОК. Визначення структури зовнішніх пристроїв і пристрою зв'язку з об'єктом.

5 Обґрунтування і розробка технологічних питань зв'язку ОМ і ОК. Формування вимог до ліній зв'язку в УОК, виходячи з різних критеріїв.

6 Побудова математичної моделі ОК та її аналіз. Побудова граф-схеми функціонування УОК.

7 Розробка питань інформаційної й програмної сумісності ОМ і ОК.

8 Розробка питань, пов'язаних зі зміною або розширенням внутрішнього і зовнішнього програмного забезпечення ОК та УОК.

9 Оцінка ОК і УОК за основними показниками якості.

Для дипломних робіт в яких виконується проектування та модернізація програмного забезпечення мікропроцесорних структур, обчислювальних комплексів, АСУ

1 Побудова графа набору задач, зведеного до ярусно-паралельної форми.

2 Рішення питань мультипрограмного перетворення алгоритмів.

3 Розробка алгоритмів мультипрограмного забезпечення. Особливості рівнів програмування систем реального часу. Розробка моделей надійності програмного забезпечення.

4 Розробка інших системних програм, що розширюють можливості операційної системи. Розширення стандартних мов для програмування УОК. Розробка програм моделей надійності.

5 Розробка системних сервісних програм. Роботи, що присвяченні крос-системам мікро-ЕОМ.

6 Взаємодія із засобами, що забезпечують ввід-вивід інформації про об'єкт управління. Диспетчеризація зовнішніх пристроїв.

7 Інформаційний обмін між оператором УОК і технічними засобами.

8 Оцінка надійності програмних засобів.

Для дипломних робіт в яких виконується рішення задач, пов'язаних з технологією програмування

1 Аналіз недоліків існуючих технологій програмування або конкретної технології, яку передбачається вдосконалити.

2 Рішення організаційних та економічних питань, пов'язаних із впровадженням нової технології.

3 Розробка методичних аспектів програмування великих програмних систем.

4 Розробка питань тестування й налагодження програм.

5 Рішення технологічних питань проектування програм.

6 Рішення питань документування програмної розробки.

7 Розробка програмної підтримки технології.

8 Рішення питань адаптації технології та програмної підтримки до конкретної мови програмування.

9 Аналіз перспектив розвитку технології.

Для дипломних робіт в яких вирішуютьсязадачі автоматизації програмування:

1 Обґрунтування необхідності вдосконалення систем автоматизації програмування.

2 Розробка поширень для обраної мови програмування:

- розробка синтаксису і семантики проблемно-орієнтованої мови;

- створення програмного забезпечення препроцесорної обробки.

3 Розробка проблемно-орієнтованих пакетів прикладних програм.

4 Розробка елементів крос-системи для малих ЕОМ.

5 Розробка фрагментів програмного забезпечення діалогових систем.

6 Розробка методичних питань і програмної підтримки функціональних систем програмування.

7 Розробка фрагментів програмного забезпечення систем автоматизованого синтезу програм.

Для дипломних робіт в яких виконується розробка програмного забезпечення обробки інформації в ІУС

1 Вибір і обґрунтування структури бази даних, систем файлів для зберігання й використання інформації в АСУ.

2 Розробка фрагментів пакетів прикладних програм для ведення бази даних, систем слайдів.

3 Рішення задач обробки інформації, що зберігається в базі даних або в системі файлів.

4 Розробка програмного забезпечення для доступу до баз даних або окремих файлів.

5 Розробка системи збереження і обробки інформації з використанням реляційного підходу.

6 Розробка систем подання знань (інтелектуальних банків).

7 Застосування методів теорії розпізнавання образів для організації процедур пошуку інформації в АСУ.

8 Аналіз перспективних методів збереження і обробки даних.

Для дипломних робіт в яких виконується розробка автоматизованої системи навчання на базі ЕОМ:

1. Аналіз задач, які розв’язуються автоматизованими системами навчання (АСН).

2 Аналіз можливості використання стандартного устаткування обчислювальних комплексів в АСН і розробка спеціальних термінальних пристроїв.

3 Розробка методики та алгоритмів рішення задач програмованого контролю і навчання.

Для дипломних робіт в яких використовуються пакети прикладних програм для постановки і рішення задач АСУ

1 Характеристика і постановка задачі.

2 Обґрунтування застосування конкретного ППП.

3 Вимоги до оформлення задачі в рамках ППП.

4 Опис вхідних і вихідних змінних задачі для роботи з ППП.

5 Складення контрольних прикладів.

6 Рішення задачі з одержанням вихідних форм. Аналіз результатів.

Для дипломних робіт в яких виконується вибір параметрів настроювання та генерація комплексів системних програм пакета прикладних программ:

1 Призначення ППП, характеристика особливостей, пов'язаних з генерацією програмних модулів.

2 Аналіз підмножини задач, для рішення яких настроюється ППП.

3 Структура пакета, опис етапів генерації.

4 Вибір та опис параметрів генерації.

5 Складання програм генерації.

6 Проведення генерації.

7 Аналіз результатів генерації. 

3.1 Проектна частина

3.1.1 Розробка логічної моделі проекту

3.1.2 Вибір інструментальних засобів

3.1.3 Вибір програмних засобів

3.2 Практична частина

3.2.1 Програмна реалізація структури проекта

3.2.2 Відлагодження проекту

3.2.3 Розробка інструкції системного адміністратора

3.2.4 Розробка інструкції користувача

 

4. ЕКОНОМІЧНА ЧАСТИНА

4.1 Необхідно визначити показники економічної ефективності реалізованих у проекті організаційних, інженерно-технічних та інших заходів, а також провести порівняльний економічний аналіз прийнятих у проекті рішень.

 

5. ОХОРОНА ПРАЦІ

5.1. Розробка організаційно-технічних заходів щодо техніка безпеки

5.2. Перелік технічних заходів, передбачених у проекті з метою поліпшення протипожежного захисту

 

ВИСНОВОК

Висновки (1-2 аркуша). Від чіткості та грамотності формулювання висновків значною мірою залежить успіх у зовнішній репрезентації результатів дослідження та якість наукової роботи загалом. Тому слід орієнтуватися, що висновками не може бути стислий виклад чи переповідання змісту попередніх розділів. Висновки – це лаконічне (без зайвої аргументації – система аргументів мала бути використана та повністю задіяна при викладі змісту в основній аналітично-дослідницькій та описовій частині роботи, або у розділах, які передують висновкам) підведення підсумків всього, що було зроблено і чого було досягнуто у рамках конкретного дослідження.

У висновках можуть і повинні бути відзначені як найвагоміші фактологічні здобутки, отримані під час реалізації дослідницького задуму, так і найцінніші з інтелектуальних відкриттів, чия наукова безсумнівність вже була попередньо доведена та обґрунтована в основних розділах роботи. Висновки фактично повинні стати демонстрацією всього того найвагомішого, про що детальна мова була при викладі змісту праці.

Подібно до вступу, знайомство з яким повинно переконати у науковості постановки дослідницької проблеми, так само висновки мають упевнити кожного читача, що задекларована проблема (чи сукупність проблем) знайшла належне наукове вирішення у формі повно та кваліфіковано підібраної фактологічної бази та віднайдених зв’язків між окремими предметами та явищами, тобто відкритих та обґрунтованих тенденцій та процесів.

Зважаючи на таке розуміння суті і призначення висновків, можна стверджувати, що вони не потребують цитування чи повторення логічних побудов, які вже були розгорнуті в основній частині. Дещо схематизуючи та спрощуючи призначення висновків, зауважимо, що вони за формою мали б нагадувати розгорнуту анотацію до наукової праці із зазначенням релевантних та найбільш промовистих і вагомих результатів дослідження.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Доводиться перелік використовуваної при проектуванні літератури, технічної документації, ДСТ і інших документів.

 

ДОДАТКИ

Матеріали, що доповнюють дипломний проект. У додатки можна включати: графічний матеріал, таблиці великого формату, розрахунки, описи прикладів, алгоритмів, блок-схем, текстів, специфікації тощо.

Тобто, варіантів авторського самовираження у дипломному проекті із застосуванням додатків може бути дуже багато. У кожному конкретному випадку треба пам’ятати, щоб запропоновані додатки логічно пов’язувалися із змістом та структурою основної частини дослідження

Приведений зміст дипломного проекту може бути змінений керівником проекту в кожному конкретному випадку.

 

3. Вимоги до дипломного проекту

Основними вимогами до дипломного проекту варто вважати актуальність теми, дотримання логічної послідовності в розробці питань запропонованої теми, цілісність дипломного проекту, обґрунтованість усіх рішень.

Загальними можна вважати вимоги до оформлення пояснювальної записки і графічної частини, що встановлені Державними стандартами під загальною назвою «Єдина система конструкторської документації» (ЕСКД).

Стандарти ЕСКД розроблені з максимальним спрощенням конструкторської документації без збитку для ясності. Державні стандарти узаконені й обов'язкові при виконанні дипломних проектів.

Згідно з ДСТУ 3008-95 "Документацiя. Звiти у сферi науки i технiки. Структура i правила оформлення" до пояснювальної записки дипломного проекту ставляться такі вимоги.

В тексті документа не допускається:

- застосовувати для одного і того ж поняття різні науково-технічні терміни близькі за змістом (синоніми), а також іноземні слова і терміни при наявності рівнозначних слів та термінів в українській мові;

- застосовувати скорочення слів, крім встановлених правилами української орфографії, відповідними державними стандартами, а також у даному документі;

- скорочувати позначення одиниць фізичних величин, якщо вони вживаються без цифр, за винятком одиниць фізичних величин у заголовках та бокових таблиць, та в розшифровках літерних позначень, що входять у формули та малюнки.

В тексті документа, за винятком формул, таблиць і рисунків, не допускається:

- застосовувати математичний знак мінус (-) перед від’ємними значеннями величин (треба писати слово «мінус»);

- застосовувати знак Æ для позначення діаметру (треба писати слово «діаметр»). При зазначенні розміру чи граничних відхилень діаметру на кресленнях, які знаходяться в тексті документа, перед розмірним числом треба писати знак Æ

- застосовувати без числових значень математичні знаки, наприклад > (більше), < (менше), = (дорівнює), ≤ (менше або дорівнює), ≥ (більше або дорівнює), ≠ (не дорівнює), а також знаки № (номер), % (відсоток);

- якщо в документі приводяться пояснюючі надпис, що наносяться безпосередньо на виріб, що виготовляється (наприклад, таблички до елементів управління та ін.), їх виділяють шрифтом (без лапок), наприклад, ВМИК, ВИМИК, або лапками – якщо надпис складається із цифр та (або) знаків.

- найменування команд, режимів, сигналів та ін. в тексті треба виділяти лапками, наприклад, «Сигнал +27V».

Якщо в документі прийнята особлива система скорочень слів чи найменувань, то в ньому повинен бути наведений перелік прийнятих скорочень, який розміщують в кінці документа перед списком літератури.

Перелік слів, що допускається скорочувати, установлений в ГОСТ 2.316.

У тексті документа перед позначенням параметра дають його пояснення, наприклад «Сигнал запису в пам’ять WR/».

Слід застосовувати стандартизовані одиниці фізичних величин, їх найменування й позначення згідно з ГОСТ 8.417.

У тексті документа числові значення величин з позначенням одиниць фізичних величин та одиниць відліку треба писати цифрами, а числа без позначення одиниць фізичних величин та одиниць рахунку від одиниці до дев’яти – словами.

Приводячи найбільші та найменші значення величин треба застосовувати словосполучення «повинно бути не більше (менше)».

Приводячи допустимі значення відхилень від зазначених норм, вимог, треба застосовувати словосполучення «не повинно бути менше (більше)».

Наприклад, «відхилення величини вимірюваної напруги повинно бути не більше 0,05%.»

Числові значення величин в тексті треба вказувати зі ступенем точності, що необхідний для забезпечення потрібних властивостей виробу, при цьому в ряді величин здійснюється вирівнювання числа знаків після коми.

Дробові числа необхідно приводити у вигляді десяткових дробів. При неможливості висловити числове значення у вигляді десяткового дробу, допускається запис у вигляді простого дробу в один рядок через косу риску, наприклад, 5/32, (50А-4С)/(40В+20). 

3.1 Загальні вимоги 

3.1.1 В залежності від особливостей та змісту документ ( посібник, звіт, пояснювальна записка і таке інше ) складають як текст, ілюстрацію, таблицю або їх змішання.

3.1.2 Документ заповнюють на аркушах формату А4 (210x297 мм). Допускається використовувати аркуші формату А3 (297x420), коли це потрібно.

3.1.3 Документ виконують машинним ( з допомогою комп’ютерної техніки) засобом на одній стороні аркуша білого паперу.

3.1.4 Робота друкується шрифтом Times New Roman 14 з полуторним міжстрочним інтервалом, висота букв і цифр не меньше 1,8 см; текст слід друкувати, додержуючись таких розмірів берегів: верхній, лівий, нижній - 2,0 см, правий – не меньше 1,0 см.Дивись примірник.

3.1.5 При виконанні документа необхідно додержуватись рівномірної густоти по всьому документові.

3.1.6. В документі мають бути чіткі, нерозпливчаті лінії, літери, цифри, та інші знаки. Всі лінії, літери, цифри і знаки повинні бути однаково чорними впродовж усього документа.

3.1.7 Для виділення тексту допускається використати напівжирне накреслення. Для цитування й інших цілей варто містити текст у парні лапки типу «ялинки» або “лапки”. Перші переважніше використати в україномовних, а другі — в англомовних текстах. Непарні «прямі» лапки рекомендуються використати тільки в текстах програм і т.п. місцях.

3.1.8 Пробіли навколо розділових знаків розставляються відповідно до звичайних правил: після ком, крапок, і двокрапок, зовні, але не усередині дужок, і т.д. У тексті не повинне зустрічатися послідовностей із двох і більше пробілів підряд.

3.1.9 Зверніть увагу на використання символів - (дефіс), – (мінус), і — (тире). Дефіс застосовується для поділу частин складних слів, мінус — для позначення операції вирахування й поділи границь числового діапазону, а тире — як розділовий знак для поділу частин речення. При використанні текстового редактора Microsoft Word, знак дефіса виходить натисканням клавіші «мінус», знак мінус — натисканням комбінації клавіш Ctrl + «сірий мінус», а знак тире — натисканням комбінації клавіш Ctrl + Alt + «сірий мінус».

3.1.10 У тексті не повинне бути переносів слів, зроблених вручну. При використанні редактора Microsoft Word для вказівки місця переносу в слові, невідомому автоматичній системі, можна використати «м'який перенос», одержуваний натисканням клавіш Ctrl + «мінус». Навпроти, запобігти розриву рядка можна за допомогою «нерозривного пробілу», одержуваного натисканням клавіш Ctrl + Shift + «пробіл». Нерозривний пробіл рекомендується вставляти там, де розрив рядка заборонений правилами російської мови, тобто між:

- словом і наступної за ним знаком тире,

- ініціалами людей, у т.ч. авторів у списку літератури («Іванов И. И.»),

- крапкою й наступною буквою скорочень типу «тобто», «і т.д.»,

- скороченнями назв і власних імен («м. Владивосток»),

- числовими величинами й одиницями вимірів («3 див»).

Проконтролювати наявність і розташування невидимих символів можна за допомогою відповідного пункту настроювань або шляхом натискання клавіш Ctrl + Shift + 8.

3.1.11 Прізвища, імена та по батькові, найменування організацій, підприємств, та інші імена приватні приводять мовою оригіналу.

3.1.12 Скорочення слів допускається згідно вимог діючих стандартів по бібліотечному та видавничому ділі.

3.1.13 Структурні елементи «РЕФЕРАТ», «ЗМІСТ», «ВСТУП», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ВИСНОВОК» не мають номерів, а їх найменування служать заголовками структурних елементів

3.1.14 Заголовки структурних елементів слід розташовувати посередині рядка і відображати прописними буквами без крапки на кінці та без підкреслення.

3.1.15 Заголовки розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів слід починати з абзацу відображати малими літерами, окрім першої прописної без підкреслення та крапки в кінці. Заголовки структурних елементів та розділів починаються з нової сторінки.

3.1.16 Абзаци повинні бути однаковими по всьому тексту і дорівнювати 12,5мм.

3.1.17 У дипломному проекті потрібен полуторний інтервал між рядками.

3.1.18 Коли заголовок складається із двох або більше речень, тоді їх розділяють крапкою.

3.1.19 Переносити слова в заголовках не дозволяється.

3.1.20 Не дозволяється розміщення найменування розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів в нижній частині сторінки, коли після нього розміщена тільки одна строчка тексту.

3.1.21 Відстань між заголовком та послідуючим або попереднім текстом повинна бути при машинному способові – два рядки з одинарним відступом або один рядок з полуторним відступом.

3.1.22 Сторінки 1, 2, 3 (титульний лист, лист пояснювальної записки та лист завдання) одержуються у керівника дипломного проекту. Нумерація сторінок заповнюється починаючи зі сторінки змісту. Попередні листи враховуються, але не нумеруються. 

3.2 Нумеровання сторінок

3.2.1 Сторінки документу слід нумерувати арабськими цифрами, додержуючись наскрізного нумерування по всьому документу. Номер сторінки ставлять в правому нижньому куті, сторінки без крапки, в кінці.

3.2.2 Титульний аркуш включається в загальну нумерацію сторінок і номер сторінки на ньому не проставляється.

3.2.3 Ілюстрації, таблиці і графіки, які розміщені на окремих аркушах включаються в загальне нумерування сторінок документу. 

3.3 Нумеровання розділів, підрозділів, пунктів та підпунктів

3.3.1 Розділі, підрозділі, пункти і підпункти слід нумерувати арабськими цифрами.

3.3.2 Розділи документу повинні мати порядкові номери і відображатись арабськими цифрами без крапки.

3.3.3 Підрозділи повинні мати порядкові номери в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається із номеру розділу і порядкового номеру підрозділу, розділеного крапкою. Після номеру підрозділу крапку не ставлять, наприклад 1.1, 1.2, і т.д.

3.3.4 Пункти повинні мати номери в межах кожного розділу або підрозділу. Номер пункту складається із номера розділу, порядкового номеру пункту або із номеру розділу, порядкового номеру підрозділу і порядкового номеру пункту, розділених крапкою. Після номеру пункту крапку не ставлять, наприклад 1.1.1, 1.1.2, і т.д.

3.3.5 Номер підпункту складається із номеру розділу, порядкового номеру підрозділу, порядкового номеру пункту і порядкового номеру підпункту, розділених крапкою. Між останньою цифрою та великою літерою припускається один або два пропуска.

3.3.6 Якщо текст ділиться тільки на пункти, то слід нумерувати порядковими номерами. 

3.4 Ілюстрації

3.4.1 Ілюстрації (креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми) слід розташовувати в документі після тексту, де вони відмічаються вперше або на наступній сторінці. На всі ілюстрації повинні бути посилання в тексі.

3.4.2. Кількість ілюстрацій повинна бути достатньою для пояснення тексту, що викладається. Ілюстрації розміщуються відразу після посилання на них за текстом пояснювальної записки.

3.4.3 Усі розміщені в пояснювальній записці ілюстрації нумеруються арабськими цифрами в межах одного розділу, розділених крапкою і без крапки після номеру ілюстрації, наприклад: Рисунок 1.3 – розділ 1, рисунок 3.

3.4.4 Посилання на ілюстрації подаються за типом: "на рисунку 1.3", повторно – (див. рис.1.3).

3.4.5 Ілюстрація відображається словом “Рисунок”, яке взагалі із найменуванням ілюстрації розміщують після пояснюючих даних, наприклад: Рисунок 1.3 – Схема кінематична, де використовується тире, відокремлене пропусками, текст починається з великої літери.

3.4.6 Посилання на текст, наведений на рисунку, пишеться в лапках в разі української мови на рисунку або без лапок в разі мови на рисунку, відмінної від української.

Відстань між ілюстрацією і подальшим чи попереднім текстом має бути за машинного способу – один рядок. 

3.5 Таблиці

3.5.1 Цифровий матеріал документів, як правило, оформлюється в таблицях згідно рисунка 3.1 

Таблиця __________ –__________________________________

номер                      найменування таблиці

Рисунок 3.1 Оформлення таблиць 

Таблиці слід розташовувати безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці мають бути посилання в тексті.

3.5.2 Таблицю слід розміщувати зразу після тексту де вона на поминається або на наступній сторінці. На всі таблиці повинні бути заслання в тексті документу.

3.5.3 Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами порядковими номерами в межах розділу, за виключенням таблиць в додатках до документу. Номер таблиці складається із номеру підрозділу і порядкового номеру таблиці, розділених крапкою і без неї після номеру таблиці. Слово «Таблиця» починається з абзацу. Наприклад

Таблиця 2.3 – Порівняльні показники (розділ 2, таблиця 3)

3.5.4 Найменування таблиці повинно бути коротким і відображати її зміст.

3.5.5 Якщо строчки або графи таблиці виходять за формат сторінки, таблицю ділять на частини, розміщенням однієї частини під другою або поряд, або перенесення частини таблиці на наступну сторінку.

При розподіленні таблиці на частини допускається її шапку або боковик замінювати відповідними номерами (арабськими цифрами) граф і строчок. Бажано розділяти частини таблиці подвійною лінією або лінією товщиною 2S.

Слово “Таблиця” розміщувати один раз зліва над першою частиною таблиці, а над другими частинами пишуть “Продовження таблиці” із зазначенням її номеру. Наприклад: Продовження таблиці 1.3

В таблиці, більшій ніж на сторінку, допускається міжстроковий інтервал 1,та розмір шрифта не менше 10 одиниць.

3.5.6 Заголовки граф таблиці пишуть починаючи із прописних букв, а підзаголовки – із строкових, якщо вони є продовженням одного речення із заголовком.

3.5.7 Підзаголовки самостійного значення пишуть починаючи із прописної букви. Крапка в кінці заголовків і підзаголовків не ставиться.

3.5.8 Допускається розміщати таблицю уздовж довгої сторони документу.

3.5.9 Графу "Номер по порядку" в таблицю включати не допускається. Нумерація граф таблиці арабськими цифрами допускається у тих випадках, коли в тексті документа є на них посилання, при розподілі таблиці на частини, а також при переносі частини таблиці на наступну сторінку. За необхідністю нумерації показників параметрів або інших даних порядкові номера належить зазначати в первій графі (боковику) таблиці безпоседньо перед її назвою. Перед чисельними значеннями величин та позначенням типів, марок і т.д. порядкові номера не проставляють. 

3.6 Перелік

3.6.1 Перелік, за необхідністю, може бути приведений в середині пунктів або підпунктів. Перед переліком ставлять дві крапки.

3.6.2 Перед кожною позицією перечислення слід становити строкову букву українського алфавіту з дужкою. Для подальшої деталізації перечислення слід використовувати арабські цифри з дужкою.

Приклад:

а) форма і розмір клітин;

б) живий склад клітин;

1) частини клітин;

2) неживі включення протопластів;

3.6.3 Перелік українським алфавітом пишуть строковими буквами з абзацу, арабськими цифрами з абзацу відносно першого переліку. 

3.7 Примітка

3.7.1 Примітки розміщують в документі при необхідності пояснень до тексту, таблиці або ілюстрації.

3.7.2 Розміщують примітки після тексту, таблиці або ілюстрації, до яких вони відносяться.

3.7.3 Одну примітку не нумерують. Декілька приміток нумерують послідовно арабськими цифрами з крапкою. Після слова “Примітки” ставлять дві крапки і із нової строчки з абзацу після номеру примітки із прописної букви пишуть текст примітки. Якщо примітка одна, то її пишуть в тій же строчці.

3.8 Формули і рівняння 

3.8.1 Формули і рівняння розміщують після тексту, де вони використаються, в середній частині сторінки. Вище і нижче кожної формули або рівняння повинно бути залишено не менше однієї строчки.

3.8.2 Формули і рівняння в документі (за виключенням формул і рівнянь в документах) слід нумерувати порядковими номерами в межах підрозділу. Номер формули або рівняння складається із номеру підрозділу і порядкового номеру формули або рівняння, розділених крапкою і в дужках.

Номер формули або рівняння вказують на рівні їх розміщення в крайньому правому положенні на рядку (формула повинна закінчуватися по правому краю текста).

3.8.3 Пояснювання значень символів і числових коефіцієнтів, які входять до формули або рівняння, слід приводити під формулою або рівнянням в тій послідовності, в якій вони записані.

Пояснення значень кожного символу і числового коефіцієнту слід давати з нової строчки. Першу строчку пояснення починають з абзацу словом “де” без двох крапок.

Приклад:

К_вм = m_д / m_з         (2.1)                                                                                                      

де К_вм – коефіцієнт використання матеріалу заготівки;
m_д – маса деталі в кг;
m_з – маса заготівки в кг. 

3.8.4 Переносити формули або рівняння на наступну строчку слід тільки на знаках виконуючої операції, причому знак операції на початку наступної строчки повторюється. При перенесенні на знаку операції множення приціняється знак “х”.

3.8.5 Формули записані одна за другою і не розділені текстом, відокремлюють комою, в кінці ставлять крапку. 

3.9 Діаграми 

Діаграми підписуються як рисунки, наприклад: 

Рисунок 1.3 – Діаграма станів об'єкта «Диспетчер» 

Діаграми можна малювати або за допомогою убудованих засобів текстового редактора, або з використанням спеціальних систем (наприклад, Microsoft Visio, Magic Draw UML). Діаграма повинна повністю вміщатися на сторінці й, по можливості, не мати перетинань у лініях. Якщо цього не вдається досягти, варто абстрагувати діаграму або розбити її на кілька частин. Товщина сполучних і граничних ліній на діаграмі не повинна перевищувати 1 пункту (рекомендується залишати стандартну товщину 0,75 пункту). Підписи на діаграмі повинні бути набрані шрифтом без зарубок 12-14 кегля або, залежно від змісту, моношириним шрифтом 8-10 кегля. При малюванні за допомогою убудованих засобів редактори Microsoft Word варто згрупувати готову діаграму.

Стандартні стереотипи варто записувати англійською мовою. Використання нестандартних стереотипів і позначень дозволено тільки за узгодженням з керівником і повинні бути описані в спеціальному розділі звіту. 

3.10 Посилання

3.9.1 Посилання в тесті документу на джерела слід вказувати порядковим номером по переліку посилань, виділених двома квадратними дужками. Допускається приводити посилання на джерела в списках під відповідним номером, наприклад, «... у працях [1 – 3]...».

3.9.2 При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, формули, рівняння, додатки вказують їх номери. При посиланнях слід писати:

“... в рівнянні  (2.14)...”,

“... в рівняннях (1.7) – (1.12) ...”,

“... (див.табл.4.1) ...”,

“... на рисунку 1.5 ...”,

“... в табл. 3.6 ...”,

“... дивися 2.3.1 ...”,

“... в розділі 4 ...”,

“... в роботі [2] ...”,

“... в стандарті [4] ...”. 

3.11 Перелік літературних джерел 

3.10.1 Перелік літературних джерел повинен бути приведений в кінці тексту документу, починаючи з нової сторінки. В відповідних місцях тексту повинні бути посилання.

3.10.2 Перелік посилань приводять згідно вимог діючих стандартів по бібліотечному та видавницькому ділу. ГОСТ 7.1:2006 “Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання”

3.10.3 Порядкові номери в переліку посилань являються номерними посиланнями в тексті документу.

3.10.4 Формується у вигляді нумерованого списку, упорядкованого за порядком посилання в тексті.

Приклади оформлення списку використаних джерел наведено в Додатку Г.

Після цифри крапка не ставиться.

3.12 Електричні схеми

Електричні схеми виконують за правилами, установленим ДСТ 2.701—84 (СТ СЭВ 651—77) «Схеми. Види  і  типи.  Загальні  вимоги  до  виконання»; ДСТ 2.702—75* (СТ СЭВ 1 188—78) «Правила виконання електричних схем»; ДСТ 2.710—81 (СТ СЭВ 2182—80) «Позначення буквено-цифрові в електричні схеми»

На структурній схемі зображують всі основні функціональні частини виробу (елементи, пристрої і функціональні групи) і основні взаємозв'язки між ними. Функціональні частини показують у виді прямокутників умовних графічних позначень.

Побудова схеми повинна давати найбільше наочне представлення про послідовність взаємодії функціональних частин у виробі. На лініях взаємозв'язків рекомендується стрільцями позначати напрямок ходу, процесів, що відбуваються у виробі. На схемі вказують найменування кожної функціональної частини виробу, якщо для її позначення застосований прямокутник. Допускається вказувати тип елемента пристрою і (чи) позначення документа (основний конструкторський документ, державний стандарт, технічні умови), на підставі якого цей елемент (пристрій) застосований. При зображенні функціональних частин у виді прямокутників найменування, типи і позначення рекомендується вписувати усередину прямокутників.

На функціональній схемі зображують функціональні частини виробу (елементи, пристрої і функціональні групи), що беруть участь у процесі, иллюстрируемом схемою, і зв'язку між цими частинами. Функціональні частини і зв'язки між ними зображують у виді умовних графічних позначень, встановлених у стандартах. Окремі функціональні частини допускається зображувати у виді прямокутників.

На схемі вказують для кожної функціональної групи — позначення, привласнене їй на принциповій схемі, і (чи) її найменування; якщо функціональна група зображена у виді умовного графічного позначення, те її найменування не вказують; для кожного пристрою, зображеного у виді прямокутника, — позиційне позначення, привласнене йому на принциповій схемі, його найменування і тип і (чи) позначення документа, на підставі якого цей пристрій застосований;

для кожного пристрою, зображеного у виді умовного графічного позначення, — позиційне позначення, привласнене йому на принциповій схемі, його тип і (чи) позначення документа; для кожного елемента — позиційне позначення, привласнене йому на принциповій схемі, і (чи) його тип.    

Рекомендується вказувати технічні характеристики функціональних частин (поруч із графічними позначеннями чи на вільному полі схеми), а також поміщати написи, що пояснюють, діаграми чи таблиці, що визначають послідовність процесів у часі, а також указувати параметри в характерних крапках.

На принциповій схемі зображують всі електричні елементи, пристрої необхідні для здійснення і контролю у виробі заданих електричних процесів, всі електричні зв'язки між ними, а також електричні елементи (з'єднувачі, затиски і т.п.), якими закінчуються вхідні і вихідні ланцюги. Допускається зображувати сполучні і монтажні елементи, встановлювані у виробі по конструктивних розуміннях.

Принципові схеми виконують для виробів, що знаходяться у відключеному положенні. Допускаються окремі елементи схеми зображувати в обраному робочому положенні з указівкою на поле схеми режиму, для якого зображені ці елементи.

Елементи на схемі зображують у виді умовних графічних позначень, встановлених у стандартах ЕСКД.

Ті з елементів, що використовуються у виробі частково, допускається зображувати на схемі не цілком, обмежуючи зображенням тільки використовуваних частин. Елементи і пристрої зображують на схемах сполученим чи рознесеним способом. При сполученому способі складові частини чи елементів пристроїв зображують на схемі в безпосередній близькості друг до друга. При рознесеному способі складові частини елементів і чи пристроїв окремі елементи пристроїв креслять у різних місцях схеми таким чином, щоб окремі ланцюги виробу були показані найбільше наочно.

На принциповій схемі повинні бути однозначно визначені всі елементи, що входять до складу виробу і зображені на схемі. Дані про елементи повинні бути записані в перелік елементів. При цьому зв'язок переліку умовними графічними позначеннями елементів повинна здійснюватися через позиційні позначення. Допускається в окремих випадках, встановлених у державних чи галузевих стандартах, усі зведення про елементи поміщати біля умовних графічних позначень.

Перелік заповнюють по загальним для всіх схем правилам. При складному входженні, наприклад, коли в пристрій, що не має самостійної принципової схеми, входить одне чи кілька пристроїв, що мають самостійні принципові схеми, і (чи) функціональних груп, у переліку елементів у графі «Найменування» перед найменуванням пристроїв, що не мають самостійних принципових схем, і функціональних груп допускається проставляти порядкові номери в межах усієї схеми виробу. Якщо на схемі в позиційне позначення елемента включене позиційне позначення чи пристрою позначення функціональної групи, то в переліку елементів у графі «Поз. позначення» указують позиційне позначення елемента без позиційного позначення чи пристрою Позначення функціональної групи.

На схемі рекомендується вказувати характеристики вхідних і вихідних ланцюгів виробу (частоту, напругу, силу струму, опір, індуктивність і т.п.), а також параметри, що підлягають виміру на контрольних контактах, гніздах і т.п. Якщо неможливо вказати чи характеристики параметри вхідних і вихідних ланцюгів виробу, то вказують найменування чи ланцюгів контрольованих величин.

На поле схеми допускається поміщати вказівки про марки, перетини і розцвічення проводів і кабелів, який Повинні бути виконані з'єднання елементів, а також указівки про специфічні вимоги до електричного монтажу даного виробу.

На схемі підключення повинні бути дані позиційні позначення вхідних і вихідних елементів, привласнені їм на принциповій схемі виробу, а також зазначені позначення вхідних, вихідних чи вивідних елементів.

Якщо позначення вхідних, вихідних і вивідних елементів у конструкції виробу не зазначені, то допускається умовно привласнювати їм позначення на схемі, повторюючи їх у відповідній конструкторській документації. При цьому в поле схеми перешкодять необхідні зміни.

На схемі біля умовних графічних позначень, до яких приєднані проводи і кабелі, допускається вказувати найменування цих з'єднувачів і (чи) позначення документів, на підставі яких вони застосовані.

Умовні графічні позначення в електричних схемах приведені в стандартах

ДСТ 2.721—74* (СТ СЭВ 1984—79, СТ СЭВ 5679—86) )— позначення загального застосування;

ДСТ 2.722—68* — машини електричні;

ДСТ 2.723—68* (СТ СЭВ 869—78) — котушки індуктивності, дроселі, трансформатори, автотрансформатори і магнітні підсилювачі;

ДСТ  2.725—68* — пристрою  комутуючі;

ДСТ 2.726—68 — струмознімачі;

ДСТ 2.727—68* (СТ  СЭВ 862—78) — розрядник», запобіжники;

ДСТ 2.728—74* (СТ СЭВ 863—78, СТ СЭВ 864—78) — резистори, конденсатори;

ДСТ 2.729—68* (СТ СЭВ 2830—80) — прилади електровимірювальні;

ДСТ 2.730—73* (СТ СЭВ 661—77) — прилади напівпровідникові;

ДСТ 2.731—81 (СТ СЭВ 865—78) — прилади електронні; :Т 2.732—68* (СТ СЭВ 866—78) — джерела світла

ДСТ 2.745—68* (СТ СЭВ 656—77) — електронагрівники, пристрої й установки электротермические;

ДСТ 2.755—87* (СТ СЭВ 5720—86) -пристрою, комутаційні і контактні з'єднання;

ДСТ 2.756—76* (СТ СЭВ 712—77) — сприймаюча електромеханічних пристроїв і ін. 

3.13 Зображення блок-схем алгоритмів

Правила оформлення блок-схем алгоритмів визначені ДСТ 10.002-80 ЄСПД, ДСТ 10.003-80 ЄСПД. Операції обробки даних інформації зображуються на схемі відповідними блоками. Велика частина блоків за побудовою умовно вписана в прямокутник зі сторонами а і в. Мінімальне значення а = 10 мм, збільшення значення а можливе на число, кратне 5. Розмір в = 1.5а. У межах однієї схеми рекомендується зображувати блоки однакових розмірів. Усі блоки нумеруються. Лінії, що з'єднують блоки та визначають послідовність зв'язків між ними, проводяться лініями рамки. Стрілка наприкінці лінії може не ставитися, якщо лінія спрямована праворуч або зверху вниз. У блок може входити кілька ліній, тобто блок може бути приймачем будь-якого числа блоків. З блоку (крім логічного) може виходити тільки одна лінія. Логічний блок може мати як продовження один із двох блоків, тобто з нього виходять дві лінії. Місця на схемі, де лінії зливаються, виділяються крапкою. У випадку, коли одна лінія підходить до іншої і злиття їх чітко виражене, крапку можна не ставити. Схему алгоритмуварто виконувати як єдине ціле, однак у разі потреби допускається обривати лінії, що з'єднують блоки. Якщо при обриві лінії продовження схеми знаходиться на тому ж листі, то на одному й іншому кінці лінії зображується спеціальний символ – з'єднувач – коло діаметром 0.5а. Усередині парних кіл указується однаковий ідентифікатор. Ідентифікатором, як правило, є порядковий номер блоку, до якого спрямована сполучна лінія або велика латинська літера. Якщо схема займає більш одного листа, то у випадку розриву лінії замість окружності використовується міжсторінковий з'єднувач. Усередині кожного з'єднувача вказується адреса – звідки та куди спрямована лінія сполучення. Адреса записується в двох рядках: у першому вказується номер сторінки, у другому – порядковий номер блоку. Блок-схема повинна містити всі розгалуження, цикли і виклики допоміжних програм.

Таблиця. Зображення базових елементів блок-схем

 

3.14 Додатки 

Додатки до проекту можуть бути представлені у вигляді ілюстрацій графіків, таблиць, схем, анкет, фотознімків, аналітичних довідок тощо.

Додадки слід оформлювати як продовження звіту на його наступних сторінках або у вигляді окремої частини, розташовуючи додатки в порядку появи посилань на них у тексті.

Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках звіту, кожний такий додаток повинен мати заголовок, надрукований вгорі малими літерами з перщої великої симетрично відносно середини сторінки. У крайньому правому положенні на рядку над заголовком малими літерами з першої великої повинно бути надруковано слово «Додаток ___» і велика літера, що позначає додаток.Додаток слід позначати великими літерами української абетки, за винятком літер Є,Ї,І,З,Й,О,Ч,Ь. Один додаток позначається як Додаток А.

За необхідності додатки можуть мати розділи, підрозділи, пункти і підпункти, які слід нумерувати в межах кожного додатку. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку(літеру) і крапку. Наприклад : А.2– другий розділ додатку А, або Б.3– третій рисунок додатку Б.

Додатки повинні мати спільну з рещтою звіту наскрізну нумерацію сторінок. 

3.12 Особливості оформлення комплексних дипломних проектів (робіт) 

Під час виконання комплексного дипломного проекту (роботи), коли декілька студентів опрацьовують одну тему, з метою стрункості та логічності побудови проекту розділи з питаннями, які носять загальний характер, можуть бути винесені до спільної частини, яка оформлюється окремим томом під час брошурування. В цьому випадку титульні аркуші вкладаються в спільну та індивідуальні частини з відповідним написом після назви теми дипломного проекту «Тема комплексна. Загальна частина» і «Тема комплексна. Індивідуальна частина №1», №2 і т.д. відповідно до кількості студентів, які беруть участь у комплексній темі (див. дод. В). Крім того, на титульних аркушах загальної та індивідуальних частин комплексного дипломного проекту вказують тільки тих консультантів, які ведуть даний розділ (або питання) в цих частинах (томах) (див. дод. Б, В).

До загальної частини проекту можуть вноситись такі розділи пояснювальної записки, як перелік термінів і скорочень, вступ (огляд і аналіз сучасного стану проблеми, що розглядається), організаційно-економічна частина, питання охорони праці, техніки безпеки та екології, загальні висновки з результатів проектування в цілому, опис та відомість комплексного дипломного проекту, відомість специфікацій. Загальна частина брошурується окремим томом.

Те, які розділи або питання можна винести в загальну частину, вирішує керівник за узгодженням з консультантом відповідного розділу. Завдання на ди-пломне проектування з комплексної теми складається для кожного дипломника та вноситься в його індивідуальну частину. Зміст загальної частини вміщує весь перелік виконаної роботи з комплексної теми в такій послідовності: зміст загальної частини, зміст індивідуальної частини №1, зміст індивідуальної частини №2 і т.ін. з вказівкою розділів, підрозділів тощо. 

Організація роботи над дипломним проектом 

Робота над проектом повинна починатися з першого дня дипломування. Для надання допомоги у виконанні проекту, організації роботи над проектом наказом начальника коледжу призначається керівник дипломного проектування з числа викладачів дисциплін.

Однак, варто пам'ятати, що дипломний проект є самостійною роботою студента. Керівник не повинен вирішувати за нього ті або інші питання проекту. Основними обов'язками керівника дипломного проектування є: надання допомоги в доборі літератури; консультації з питань порядку і послідовності виконання дипломного проекту; об'єму й змісту основних розділів проекту; надання допомоги в розподілі годині на виконання окремих частин проекту; консультації по питанню вибору варіанта систем автоматизації; контроль за дотриманням графіка виконання дипломного проекту і його коректування. Керівник повинен контролювати і направляти роботу дипломника. До кожного керівника прикріплюється не більш восьми учнів.

На першому після переддипломної практики зборі дипломникам повідомляється графік консультацій керівників, і даються загальні вказівки по виконанню проекту.

Кожним керівником повинно бути передбачено не менше одного консультаційного дня в тиждень.

Першу консультацію після переддипломної практики рекомендується присвятити перевірки і систематизації зібраних на практику матеріалів і упорядкуванню графіків виконання дипломного проекту. У графіку вказуються точні дати закінчення окремих розділів проекту, відправлення диплома на нормоконтроль, рецензію і його захист. Графік підписується дипломником, керівником, візується головою циклової комісії і затверджується завідуючим відділенням або заступником директора коледжу по навчальній роботі. Систематично за графіком дипломник звітує перед керівником про пророблену роботу.

Відвідування студентів консультацій відповідно до затвердженого графіка роботи обов'язково.

На консультації керівник дипломного проектування оцінює знання дипломником теоретичних положень, уміння користуватися технічною літературою, уміння користуватися методикою вирішення окремих питань і технікою проектування, уміння вирішувати практичні задачі; визначаються проблеми в завданнях і вміннях, рекомендує до вивчення спеціальну літературу, шляхом правильно ухваленої співбесіди підводить дипломника до самостійному, осмисленому ухваленню рішення по поставлених питаннях. Наприкінці консультації визначається обсяг роботи до наступної зустрічі, даються вказівки і рекомендації по її виконанню.

Дипломник повинен готуватися до консультації. Він звітується про виконану роботу, прийнятих рішеннях, показує акуратно виконані чорнові матеріали.  Керівник оцінює якість виконаної роботи і рекомендує приступити до чистового опрацювання.

При роботі над проектом дипломнику рекомендується записувати неясні питання, спробувати знайти відповідь на них у спеціальній літературі, і тільки у випадку невдача звертатися за наданням допомоги в їхньому рішенні до керівника.

У результаті отриманої консультації дипломник повинен одержати конкретні рекомендації по виконанню наступного обсягу роботи.

Порядок і час оформлення проекту, виконання креслень залежить від індивідуальних якостей дипломника і придбаних їм навичок у роботі. Графічна частина проекту виконується в останню чергу після закінчення роботи над пояснювальною запискою.

Після узгодження остаточного варіанту дипломного проекту з керівником, пояснювальну записку роздруковують і переплітають у жорский перепліт.

Дипломний проект підписується дипломником, консультантом з економіки, консультантом з охорони праці, технічним консультантом (нормоконтроль), а потім надається для підпису керівнику проекту.

Після перегляду керівник підписує записку, креслення і складає відгук про дипломний проект і роботу над ним.

У відгуку указується відповідність розробленого проекту завданню на проектування, обсяг виконаної роботи, самостійність виконання проекту, уміння користуватися технічною і довідковою літературою, здібність застосовувати теоретичні знання і практичні навики для рішення питань проектування, виконання техніко-економічних розрахунків; якість виконання роботи, її позитивні і негативні сторони, практична цінність.

На закінчення дається по чотирьох бальній системі оцінка проекту.

Відгук рекомендується оформляти на бланку.

Без узгодження з керівником проектування дипломнику не дозволяється вносити в підписаний їм проект доповнення і зміни.

На протязі усього періоду дипломного проектування здійснюється нормоконтроль.

Дипломний проект – пояснювальна записка, креслення і завдання на дипломне проектування направляється на рецензію. До рецензування залучаються досвідчені інженери підприємств і проектних організацій і викладачі спеціальних дисциплін, що не є керівниками дипломного проектування.

Відгук рецензента, що не є співробітником, повинен бути завірений за місцем роботи рецензента.

Рецензія повинна обов'язково включати:

- висновок про відповідність виконаного дипломного проекту дипломному завданню;

- характеристику кожного розділу проекту;

- використання в проекті останніх досягнень науки і техніки;

- глибину економічних обгрунтувань, прийнятих у проекті рішень;

- перелік тривалих якостей дипломного проекту і його основних недоліків (якщо останні мають місце);

- відгук про проект у цілому, висновок про можливість використання проекту на виробництві;

- оцінка якості виконання графічної частини проекту і пояснювальної записки дипломного проекту.

Внесення змін у дипломний проект після одержання рецензії не допускається.

Також організовані дві рубіжні перевірки: одну – за тиждень -півтора до закінчення переддипломної практики, із метою визначення якості і кількості зібраних матеріалів; другу – за три тижні до захисту, із метою недопущення зриву термінів закінчення роботи над дипломним проектом.

Відвідування студентами консультацій є рекомендаційним, відвідування рубіжних перевірок – обов'язковим. Проведення рубіжних перевірок фіксується у графіку виконання дипломного проекту.

В результаті перевірок готується докладна записка на ім’я завідуючої відділенням. Студент, який не з'явився на жодну рубіжну перевірку чи мав незадовільні її результати, може бути не допущений до захисту дипломного проекту.

 

5. Захист дипломного проекту 

Виконані дипломні проекти захищаються дипломниками перед Державною Кваліфікаційною Комісією, що складається з голови - висококваліфікованого фахівця цієї галузі виробництва і членів комісії – директора коледжу або його заступників, завідувача відділенням і двох-трьох викладачів спеціальних дисциплін.

У ДКК представляються дипломні проекти з відгуком керівників дипломного проекту, письмові рецензії і висновки заступника начальника коледжу по навчальній роботі про допуск студентів до захисту.

Захист дипломних проектів робиться на закритому (за рішенням комісії) або відкритому засіданні Державної Кваліфікаційної Комісії за участю керівників і консультантів дипломних проектів, рецензентів, учнів, що навчаються у коледжу, представників зацікавлених організацій.

При захисті дипломного проекту в ДКК на доповідь студента приділяється до 10 хвилин. За цей час дипломнику представляється можливість у стислій формі викласти основні положення проекту, прийняті рішення по основних питаннях.

Доповідь дипломника має бути державною мовою. За згодою ДКК дозволяється доповідати однією з іноземних мов.

Доповідь супроводжується демонстрацією слайдів, прозорих плівок (overhead), або презентацією за допомогою мультимедийного LCD-проектора Матеріали слайдів виконуються у форматі MS Power Point. Рекомендується мати резервну копію презентації.

Рекомендується наступна схема побудови доповіді:

1 Тема проекту і обґрунтування її актуальності, виходячи з основних тенденцій розвитку і шляхів удосконалення галузі.

2 Коротка характеристика підприємства (призначення, обґрунтування виробничої програми).

3 Обґрунтування вибраного варіанту рішення основного питання проекту на підставі проведених техніко – економічних розрахунків.

4 Характеристика планувальних рішень технологічного процесу (виготовлення, експлуатації) об’єкту.

5 Характеристика розробленої конструкції, принципових особливостей її будови і роботи, переваги конструкції, що пропонується порівняно з існуючими.

6 Характеристика використаних в проекті прогресивних методів організації виробництва і заходів по забезпеченню охорони праці і навколишнього середовища та питання по безпеці життєдіяльності на виробництві.

7 Висновки і заключення по проекту (основні техніко-економічні показники і їх порівняння з аналогічними показниками існуючих передових підприємств, можливість використання пропозицій проекту на підприємствах).

Не рекомендується детально зупинятися на дрібних рішеннях.

Не рекомендується будувати доповідь на послідовних описах блок - схем і будь-яких інших схем графічної частини.

Не рекомендується детально зупинятися на описуванні функціонування певної підпрограми або програми.

Не рекомендується виходити за межі відведеного на доповідь часу.

Доповідь повинна бути чітко продуманою і заздалегідь відрепетирована.

Структура та зміст доповіді визначається методичними вказівками до дипломного проектування.

По закінченню доповіді дипломнику можуть бути задані питання як з проекту, так і з дисциплін навчального плану. Відповіді на ці питання, як і зауваження керівника проектування і рецензента, повинні бути конкретними, небезпідставними, супроводжуватися доказами. Якщо при цьому необхідно посилатися на таблиці, графіки, відомості і т.п., то з дозволу голови ДКК можна скористатися пояснювальною запискою і кресленнями проекту.

Результати захисту ДП визначаються оцінками "відмінно", "добре", "задовільно" i "незадовільно". Результати захисту оголошуються головою ДКК того ж дня після підсумкового засідання ДКК.

При визначенні оцінки ДП приймається до уваги рівень теоретичної, практичної підготовки студента.