Методичні вказівки до виконання дипломного проекту зі спеціальності Швейне виробництво, КНУТД

Міністерство освіти та науки України

Київський національний університет технологій та дизайну

Методичні вказівки до виконання дипломного проекту зі спеціальності 5.05160201 “Швейне виробництво”

Київ 2015

Мета та завдання дипломного проектування

Дипломне проектування - заключний етап навчального процессу. Мета дипломного проектування - систематизація і закріплення теоретичних знань, вияв практичних навиків творчого мислення при рішенні питань, повязаних з конкретною темою проекту.

Тема і зміст дипломного проекту визначаються завданням, яке затверджується на засіданні циклової комісії і видається кожному студенту перед початком переддипломної практики. При виданні завдання уточнюється обсяг і зміст матеріалів, які студент повинен зібрати в період переддипломної практики, пропонується література для самостійного опрацювання, характер розрахункової та графічної роботи по темі , строк захисту проекту.

Виконання дипломного проекту проводиться під керівництвом керівника, який одночасно є консультантом технологічної частини і консультанів економічної та графічної частин.

Графіком дипломного проектування передбачається строк представлення закінченого дипломного проекта на нормоконтроль і допуск до захисту.

Студенти, які не представили в указані строки закінчені проекти або які не зявилися в призначений час на захист, до захисту не допускаються.

Студенти, які порушили графік консультацій, які допустили грубі помилки в розділах дипломного проекту, а також, які погано навчались, допускаються до захисту після попереднього захисту проекту на спеціальному засіданні предметної комісії.

Дипломний проект оцінюється усіма членами ДЕК з урахуванням результатів захисту, результатами успішності за весь період навчання та відгуку керівника проекту.

Тематика дипломних проектів 

Тематика дипломних проектів повинна вирішувати реальні завдання підвищення ефективності різних швейних підприємств, розробку та впровадження нових моделей в умовах виробництва. Різноманітність тем забезпечується завданням різного ассортименту виробів для детального розрахунку основного технологічного процессу (бригади).

Теми дипломних проектів затверджуються предметною комісією.

Студентам пропонується право вибору теми проекту або запропонування своєї теми з обгрунтуванням доцільності її розробки.

 Дипломне завдання

Дипломне завдання включає в себе тему проекту, перелік розділів, які підлягають розробці, перелік графічного матеріалу з назвами креслень, термінів завершення та захисту.

Дипломне завдання видається керівником дипломного проектування перед виїздом на переддипломну практику.

Склад та зміст дипломного проекту 

Дипломний проект складається з пояснювальної записки, написаної від руки або надрукованої, та графічної частини, яка відображає основні проектні рішення.

Графічна частина складається з 3 листів та виконується на форматі А-1.

Пропонується слідуюче розташування матеріалу пояснювальної записки:

- титульний аркуш;

- завдання;

- зміст;

- розділи проекту;

- висновки;

- список використаних джерел інформації;

- додатки.

Зміст дипломного проекту

Вступ

1. Характеристика об’єкту для проектування технологічного процесу 

1.1. Обгрунтування вибору об’єкту проектування

1.1.1 Характеристика сучасних тенденцій моди

1.1.2 Створення умовного виробу

1.2. Обґрунтування вибору матеріалів і режимів їх обробки

1.2.1 Характеристика вибраних матеріалів

1.2.2 Вибір режимів обробки матеріалів

1.3. Обґрунтування вибору способів обробки і обладнання

1.3.1 Ступінь готовності виробів до примірки

1.3.2 Вибір способів обробки

1.3.3 Вибір обладнання

1.4. Технологічна послідовність обробки умовного виробу

1.4.1 Складання технологічної послідовності

1.4.2 Розрахунок часу на виконання бригадирських функцій

1.4.3 Аналіз затрат часу по видах робіт

1.4.4 Розрахунок коефіцієнта механізації

1.4.5 Розрахунок ефективності вибраних способів обробки

2. Розрахунок технологічного процесу

2.1. Вибір типу процесу

2.2. Попередній розрахунок технологічного процесу

2.3. Вимоги до комплектування організаційних операцій

2.4. Складання технологічної схеми розподілу праці

2.5. Аналіз технологічної схеми розподілу праці

2.6. Розрахунок техніко-економічних показників 

3. Охорона праці

4. Економічна частина

Висновки

Список використаних джерел

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ ОКРЕМИХ РОЗДІЛІВ ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПИСКИ

ВСТУП

У вступі дається обгрунтування актуальності теми проекту, його значення для підприємства з урахуванням реальних економічних можливостей, значення застосування передової технології та нової техніки на зниження трудомісткості обробки виробів, підвищення механізації технологічних процесів, зростання продуктивності праці.

Особливу увагу необхідно приділити питанням покращення якості швейних виробів та розширення асортименту, які сприятимуть конкурентоспроможності продукції.

В завершенні вступу формуються основні завдання та очікувані результати.

1. ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ’ЄКТУ ДЛЯ ПРОЕКТУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ

1.1 Обгрунтування вибору об’єкту проектування

Виконуючи цей підрозділ дипломного проекту необхідно надати характеристику особливостей виготовлення одягу за індивідуальними замовленнями населення. З урахуванням цих особливостей вибрати найбільш ефективний напрямок технологічної підготовки виробництва та дати його характеристику.

1.1.2 Характеристика сучасних тенденцій моди

Специфіка виготовлення  одягу за індивідуальними  замовленнями населення передбачає відповідність виробів сучасним тенденціям моди. Тому в підрозділі необхідно розкрити перспективні тенденції моди та показати можливість виготовлення одягу певного асортименту з різними конструктивними, фасонними та технологічними особливостями.  

1.1.3 Створення умовного виробу

Підбираючи моделі для індивідуальних замовників необхідно враховувати відповідність моделей сучасним тенденціям моди, їх конкурентоспроможність та економічність виготовлення.

Моделі вибирають з різноманітними фасонними, конструктивними та технологічними особливостями обробки та із різних матеріалів, для замовників різних розмірів та зростів.

Для характеристики умовного виробу виконують замальовку моделей (з виглядом спереду та зі сторони спинки) на аркушах формату А-4.   

Характеристика умовного виробу включає опис виробу мінімальної складності і перелік ускладнюючих елементів та оздоблювальних робіт, які надані в прейскуранті Б 01 (01-15). 

На підставі опису вибраного об’єкту для складання схеми розподілу праці визначають перелік фасонних, конструктивних та технологічних особливостей обробки виробу мінімальної складності (табл.1.1) і перелік ускладнюючих елементів (табл.1.2). В цих таблицях записуються усі елементи, які зустрічаються в умовному виробі.

Таблиця 1.1 – Фасонні, конструктивні і технологічні особливості обробки у виробі мінімальної складності.

Таблиця 1.2 – Перелік ускладнюючих елементів і процент їх повторення у сукупності  замовлених виробів.

Середня кількість ускладнюючих елементів в умовному виробі середньозваженої трудомісткості визначається за формулою:

N ел. = ∑ уск. Ел. / 100;    (1.1)

де: ∑ уск. Ел – сума відсоків повторення ускладнюючих елементів у табл. 1.2.

1.2 Обґрунтування вибору матеріалів і режимів їх обробки

В умовах різкого підвищення вимог до якості одягу, постійного оновлення та розширення асортименту матеріалів, що використовуються для виготовлення швейних виробів, важливе значення набуває вибір матеріалів на виготовлення індивідуальних виробів конкретного призначення. 

Раціональне використання матеріалів та урахування їх властивостей при розробці технології виготовлення одягу в значній мірі визначають рівень якості швейних виробів, технологічність та економічність їх виготовлення, ергономічність та надійність у процесі експлуатації.

У пояснювальній записці дають короткий огляд сучасного асортименту матеріалів для швейних виробів конкретного призначення. Обґрунтування вибору матеріалів виконують на основі їх відповідності встановленим вимогам до конкретного виду одягу.

1.2.1 Характеристика вибраних матеріалів

При виборі матеріалів необхідно враховувати їх відповідність сучасним тенденціям моди та різноманітність за волокнистим складом і технологічними властивостями. Від властивостей тканин залежить вибір методів обробки вузлів виробів. 

Тканини підкладки і докладні матеріали підбирають у відповідності із зовнішнім виглядом, кольором і вартістю вибраних тканин верху.

У пояснювальній записці коротко описують пошиттєві властивості рекомендуємих матеріалів та можливість застосування волого-теплового оброблення.

Також у пояснювальній записці вказують, які види докладних матеріалів рекомендується використовувати у проекті.

Далі обґрунтовують вибір швейних ниток для різних технологічних операцій на основі аналізу існуючого асортименту швейних ниток за сировинним складом, структурою, товщиною та фізико–механічними властивостями.

Дають коротку характеристику вибраній фурнітурі.

У проекті повинні бути представлені для кожної моделі зразки тканини верху, підкладки та докладу. Розмір зразків – 4 × 5 см.

1.2.2 Вибір режимів обробки матеріалів

Режими обробки рекомендованих матеріалів надаються в табличній формі (табл.1.3., табл.1.4., табл. 1.5.).

Дані для заповнення цих таблиць беруться із навчальної та довідникової літератури відповідно до вибраних зразків тканин.

Таблиця 1.3 – Технічні умови виконання ниткових з’єднань

Таблиця 1.4 – Режими волого-теплового оброблення

Таблиця 1.5 – Режими клейових з’єднань

1.3 Обґрунтування вибору способів обробки і обладнання

Від запроектованих способів обробки залежить якість виготовлення виробів та ефективність технології. При виборі способів обробки необхідно враховувати пошиттєві властивості вибраних матеріалів. Характеристика методів обробки надається лише для проектуємих способів, починаючи з визначення ступеня готовності виробів до примірки.

Одночасно з вибором способів обробки здійснюється вибір обладнання.

1.3.1 Ступінь готовності виробів до примірки

Ступінь готовності виробів до примірки вибирається з урахуванням виду виробу, розряду ательє, потужності технологічного процесу, рекомендацій з технології обробки. Основними вимогами є:

- можливість повної підгонки виробу на фігурі замовника;

- уточнення фасону моделі під час примірки;

- мінімальна затрата часу на повторні операції при дошиванні виробу.

У пояснювальній записці ступінь готовності виробу до примірки надається в вигляді схеми або опису етапів підготовки.

1.3.2 Вибір способів обробки

Способи обробки вибирають з урахуванням завдання проекту, вимог прогресивної технології, діючих стандартів та іншої нормативно–технічної документації. Основою для вибору способів обробки є розряд ательє.

Вибрані способи обробки повинні забезпечувати підвищення продуктивності праці за рахунок механізації трудомістких ручних робіт і високу якість продукції.

При виборі способів обробки необхідно враховувати потужність бригади: чим крупніша бригада, тим більша можливість механізувати виробництво та підвищити спеціалізацію кожного виконавця. У дрібних бригадах ці можливості обмежені, проте в них необхідно механізувати операції по обметуванню зрізів, підшиванню низу виробу, рукавів, тощо.

В опис способів обробки не потрібно не потрібно включати технічні умови (ТУ) пошиття. Необхідно пам’ятати, що в ТУ дається опис того, як скласти деталі, з якої сторони прокласти строчку, як виконати волого-теплове оброблення (ВТО) і т.д.; в способах обробки вказують, яким способом і на якому обладнанні буде виконуватись обробка.

Характеристика обробки основних деталей та вузлів виконується в наступній послідовності:

– наявність та особливості початкової обробки основних деталей виробів; 

- особливості обробки пілочок та спинки;

- обробка кишень;

- обробка застібки;

- обробка коміра та з’єднання його з горловиною; або обробка горловини; 

- обробка рукавів;

- обробка підкладки виробу;

- обробка дрібних деталей;

- остаточна обробка виробу.

Зміст пункту цього підрозділу доповнюється листом графічної частини “Способи обробки” де представляються рисунки в розрізі. На графічних зображеннях технологічної обробки окремих деталей та вузлів вказують порядок виконання строчок та вид обладнання.

1.3.3 Вибір обладнання

Вибір обладнання здійснюється одночасно з вибором способів обробки виробу. Правильний вибір обладнання дає можливість виконувати операції високої якості та підвищити продуктивність праці.

Характеристика обладнання надається в табличній формі (табл.. 1.6., 1.7).

Таблиця 1.6 – Характеристика обладнання для ниткового з’єднання

Таблиця 1.7  – Характеристика обладнання для волого–теплового оброблення

1.4 Технологічна послідовність обробки умовного виробу

Технологічну послідовність обробки складають у відповідності з характеристикою умовного виробу середньозваженої трудомісткості і урахуванням вибраних способів обробки .

В технологічній послідовності встановлюють порядок виконання операцій і підраховують середньозважену затрату часу на обробку умовного виробу.

Затрати часу по операціях встановлюють по „Типових нормах часу на технологічні операції пошиття чоловічого і жіночого одягу за індивідуальними замовленнями при організації робіт з розподілом праці”

Затрату часу на виготовлення умовного виробу середньозваженої трудомісткості визначають за формулою: 

Твир = Т мін.скл. + Т ускл.ел.    (хв.)  (1.2)

де: Т мін.скл. – затрата часу на виготовлення виробу мінімальної складності, хв..

Т ускл.ел. – затрата часу на обробку ускладнюючих елементів, хв.

1.4.1 Складання технологічної послідовності

Технологічну послідовність обробки умовного виробу середньозваженої трудомісткості складають в табличній формі (табл..1.8). В таблиці виділяють обробку виробу мінімальної складності та обробку ускладнюючих елементів та підраховують підсумкові затрати часу.

Таблиця 1.8 – Технологічна послідовність обробки виробу

1.4.2 Розрахунок часу на виконання бригадирських функцій

Для розрахунку затрат часу на виконання бригадирських обов’язків необхідно знати кількість робітників у пошивочному процесі. Знаючи кількість робітників у бригаді визначають группу пошивочного процессу (табл. Д-1) і встановлюють норматив затрат часу на виконання фукцій по керівництву і обслуговуванню бригади за зміну (табл. Д-2).

Таблиця Д-1 – Групи пошивочних процесів

Таблиця Д-2 – Нормативи затрат часу на виконання функцій по керівництву і обслуговуванню пошивочних процесів

Час на виконання бригадирських функцій на одиницю виробу визначається за формулою:

t бр. = t норм. обсл. × Т вир. / Т зм. × N хв.)   (1.3)

де: t норм. обсл. – час на виконання бригадирських функцій за зміну(береться із табл. Д-2), хв.; 

Т вир. – середньозважений час на обробку умовного виробу, хв.;

Т зм. – тривалість зміни, хв.;

N  - кількість робітників у бригаді, чол.  

Після визначення часу на виконання бригадирських функцій розраховується середньозважений час обробки умовного виробу з урахуванням бригадирського часу за формулою:

Т΄ вир. = Т вир. + t бр. (хв.)    (1.4) 

Час на обробку виробу мінімальної складності з урахуванням бригадирського часу розраховується за формулою:

Т΄ мін. скл. = Т мін. скл. + t бр. (хв)  (1.5) 

1.4.3 Аналіз затрат часу по видах робіт. 

Після складання технологічної послідовності і визначення часу на виконання бригадирських функцій складають структуру затрат часу по видах робіт та обладнанню. Структуру затрат часу складають по технологічній послідовності, підраховуючи підсумки затрат часу по видах робіт для мінімальної складності та ускладнюючих елементів, та в цілому по виробу. Розходження одержаного значення із значенням, яке отримане в технологічній послідовності не допустимо. Структуру затрат часу складають у табличній формі табл. 1.9-А), дані якої використовуються для подальших розрахунків. Складену таблицю у пояснювальній записці не приводять.

Таблиця 1.9-А – Аналіз затрат часу по видах робіт

Для аналізу затрат часу по видах робіт на підставі даних із таблиці 1.9-А складається таблиця 1.9.

Таблиця 1.9 – Аналіз затрат часу по видах робіт

По структурі затрат часу по видах робіт і по аналізу затрат часу роблять висновок про структуру основного технологічного процесу.

1.4.4 Розрахунок коефіцієнта механізації

По даних із таблиці 1.9 розраховується коефіцієнт механізації бригади. 

Розрахунок виконується за формулою:

К мех = Т м + Т с + Т пр / Т΄вир,  (1.6)

де:  Т м - затрата часу на виконання машинних робіт, хв., 

Т с - затрата часу на виконання спецмашинних робіт, хв.,

Т пр - затрата часу на пресові роботи, хв,

Т΄вир – середньозважена затрата часу на обробку виробу, хв..

1.4.5 Розрахунок ефективності вибраних способів обробки

Розрахунок ефективності вибраних способів обробки дозволяє встановити за рахунок якого обладнання і яких способів обробки знижується затрата часу на виготовлення виробу і зростає продуктивність праці.

Ефективність вибраних способів обробки визначається шляхом порівняння запроектованих способів з діючими на підприємстві. Для цього складається таблиця табл.1.10.). Наприкінці таблиці визначається підсумок затрат часу по показниках. За отриманими даними розраховується ефективність вибраних способів обробки.

Таблиця 1.10 – Розрахунок ефективності вибраних способів обробки

Зниження затрати часу в проекті у порівнянні з затратою часу на діючому підприємстві розраховують за формулою:

ЗЗЧ = Т д – Т пр / Т’д х 100 ,(%)  (1.7)

де:  Т д   - затрата часу на виготовлення виробу на діючому підприємстві, хв.; 

Т пр  - затрата часу на виготовлення виробу по проекту, хв;

Підвищення продуктивності праці визначають за формулою:

ППП = Т д – Т пр / Т пр х 100         ( %)                    (1.8)

2. РОЗРАХУНОК ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ

2.1 Вибір типу процесу

В залежності від асортименту виробів та потужності технологічного процесу вибирають тип процесу. Вибраний тип процесу характеризують по виду подачі виробів до стола запуску, розташуванню робочих місць, виду передачі напівфабрикатів від одного робочого місця до іншого і т.д.  

Одночасно обґрунтовують правильність вибору, підкреслюючи позитивні якості.

2.2 Попередній розрахунок технологічного процесу

В попередньому розрахунку визначають основні параметри технологічного процесу, до яких відносяться такт процесу, потужність та продуктивність праці.

Такт процесу розраховується за формулою: 

τ = Т′вир / N  (хв)   (2.1)

де Т′вир – затрата часу на обробку умовного виробу середньозваженої трудомісткості з урахуванням бригадирського часу, хв.;

N – кількість робітників в бригаді, чол..   

Такт по мінімальній складності розраховується за формулою:

τ м.ск = Т′м.ск / N (хв.)  (2.2)

де Т′м.ск – затрата часу на обробку виробу мінімальної складності з урахуванням бригадирського часу, хв.;

Потужність розраховується за формулою:

П = Тзм / τ ( шт)  (2.3)

де  Тзм – тривалість зміни, хв..

Продуктивність праці, або норма виробітку одного робітника визначається за формулою:

ПП = Тзм / Т′вир (шт)  (2.4)

2.3 Вимоги до комплектування організаційних операцій

При  комплектуванні технологічних (неподільних) операцій в організаційні необхідно дотримуватись наступних вимог:

1. Затрата часу організаційної операції не повинна виходити за межі розрахованих умов узгодження.

Розрахунок умов узгодження необхідний для того, щоб при комплектуванні технологічних (неподільних) операцій в організаційні, забезпечити рівномірність завантаження по часу. Враховуючи, що технологічні процеси ательє реконвейєрні, то час організаційних операцій може мати відхилення від такту ±10%.

Тобто затрата часу на організаційну операцію по обробці умовного виробу середньозваженої трудомісткості повинна знаходитись в межах:

tорг.оп. = (0,9 ¸ 1,1) ´ τ (хв.)   (2.5)

де 0,9 ¸ 1,1 – це коефіцієнти відхилень від такту;

При комплектуванні організаційних операцій з відокремленням ускладнюючих елементів визначають також умову узгодження організаційних операцій мінімальної складності:

tорг.оп.м.с. = (0,9 ¸ 1,1) ´ τ м.ск (хв.)    (2.6)

2. Початкові операції рекомендується завантажити нижче такту (але в допустимих межах), щоб робота не затримувалась на початку процесу.

3. Об‘єднані в одну організаційну операцію неподільні операції повинні бути однаковими по видах робіт. 

Дозволяється об‘єднувати операції, які виконуються на зшивних та спеціальних машинах з ручними операціями, які виконуються сидячи; прасувальні і пресові – з ручними, що виконуються без голки, стоячи.

4. При комплектуванні необхідно дотримуватися принципу технологічної доцільності. 

Технологічні операції одного виду робіт при обробці однієї деталі або вузла найкраще об‘єднувати в одну організаційну операцію без зайвого роздрібнення.

5. Підбирати неподільні операції в організаційні одинакових або суміжних розрядів.

6. Пропонується організаційні операції комплектувати з відокремленням ускладнюючих елементів.

Комплектування доцільно виконувати по структурі затрат часу по видах робіт та обладнанню (табл.1.9-А).  

2.4 Складання технологічної схеми розподілу праці

Технологічна схема розподілу праці складається на основі технологічної послідовності, попереднього розрахунку технологічного процесу, умов узгодження часу організаційних операцій з тактом процесу та виробничих вимог до комплектування організаційних операцій.

В схемі розподілу праці записуються  організаційні операції для всіх робітників бригади.

В організаційних операціях для більш рівномірного розподілу праці виділяються операції по обробці виробу мінімальної складності та операції по обробці ускладнюючих елементів. 

По кожній організаційній операції підраховують загальну затрату часу, норму виробітку та розрахункову кількість робітників.

Технологічну схему розподілу праці виконують в табличній формі (таблиця 2.1).

Таблиця 2.1.- Технологічна схема розподілу праці 

2.5 Аналіз технологічної схеми розподілу праці

Аналіз схеми розподілу праці виконується по коефіцієнту узгодження, графіку узгодження, зведенню робочої сили та зведенню обладнання.

Коефіцієнт узгодження показує ступінь завантаження процесу в цілому. При рівномірному завантаженні процесу коефіцієнт узгодження рівний одиниці. Допускаються відхилення від одиниці в межах ±2%, що в числовому виразі становить 0,98¸1,02.

Коефіцієнт узгодження розраховується за формулою:

Кузг. = Np / Nф    (2.7)

де Np – розрахункова кількість робітників по схемі розподілу праці, чол.;

Nф – фактична кількість робітників в бригаді, чол.

По розрахованому коефіцієнту узгодження необхідно пояснити, як буде працювати технологічний процес.

Для графічного аналізу схеми розподілу праці будується графік узгодження. Графік узгодження показує ступінь завантаження робітників по операціях, тому по графіку можна зробити висновок про завантаження процесу в цілому та надати рекомендації по забезпеченню ритмічної роботи бригади.

Для економічного аналізу технологічного процесу виконують зведення робочої сили та зведення обладнання.

Зведення робочої сили та зведення обладнання виконується в табличній формі (табл. 2.2, табл.2.3).

Таблиця 2.2 – Зведення робочої сили

Таблиця 2.3 – Зведення обладнання            

2.6 Розрахунок техніко-економічних показників

Розрахунок техніко–економічних показників виконується в табличній формі (табл. 2.3).

Таблиця 2.3 – Розрахунок техніко-економічних показників

3. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА

3.1 Заходи є контролю якості послуг та обслуговування                

В цьому пункті необхідно відобразити основні принципи управління якістю обслуговування населення по виготовленню одягу в проектуємому ательє та заходи, які необхідні для забезпечення якісного обслуговування замовників. Також необхідно вказати види контролю для забезпечення випуску якісних виробів.

3.2 Заходи з техніки безпеки та протипожежної техніки

Особливу увагу необхідно звернути на вирішення конкретних задач направлених на полегшення умов праці. Необхідно вказати види інструктажів, їх призначення, відповідальних осіб. Надати заходи з техніки безпеки на робочих місцях за видами робіт. Надати заходи з протипожежної охорони. 

4. ЕКОНОМІЧНА ЧАСТИНА   

Розділ виконується під керівництвом викладача з економіки та організації виробництва.

ВИСНОВКИ

Висновки є частиною проекту і повинні мати дані з конкретних заходів, які розроблені в кожному розділі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Список літератури надається на окремій сторінці в алфавітному порядку.Спочатку вказуються підручники, потім навчальні посібники, нормативно-технічна документація, довідники, журнали.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!