Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Географічний факультет

Кафедра туризму 

М.Мальська, М.Рутинський, А.Грищук 

 

КУРСОВІ РОБОТИ: 

рекомендації щодо написання та основні вимоги до оформлення

 

Львів 2010

М.Мальська, М.Рутинський, А.Грищук. Курсові роботи: рекомендації щодо написання та основні вимоги до оформлення. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2010. – 34 с.

 

ВСТУП 

Курсова робота є важливим видом самостійної роботи студентів. У процесі її написання під керівництвом профе­сорів, доцентів та асистентів кафедри студенти опановують методику та набува­ють вміння проведення наукового дослідження.

Пропоновані методичні матеріали покликані допомогти студентові зорієнтуватися в інформаційному просторі, чіткіше уявити собі мету, цілі та завдання наукового дослідження, а також мають сприяти опануванню студентом методики підготовки наукового дослідження та вивченню уніфікованих правил щодо структури його змісту й оформлення.

При підготовці пропонованих методичних матеріалів їх автори використали, поряд з літературними джерелами, практичний досвід підготовки магістрів і спеціалістів туристичного профілю у Львівському національному університеті імені Івана Франка. В основу розроблених авторським колективом рекомендацій покладено державні стандарти і нормативні матеріали, які стосуються оформлення рукописів наукових робіт.

Успішне проведення наукового дослідження та написання курсових робіт залежить від багатьох чинників, серед яких найважливішим є чітка уява про основні вимоги, що ставлять­ся до них. Ці вимоги стосуються насамперед наукового рівня робіт, її змісту, структури, форми викладу матеріалу, а також їх оформлення.

Теми курсових робіт пропонуються студентам відповідно до наукової тематики кафедри, з урахуванням наукових зацікавлень студентів. Передбачається, що студент до третього кур­су, коли йому потрібно писати свою першу наукову (курсову) роботу, вже займається науковою роботою - бере участь у науковому гуртку кафедри, готує доповіді на студентські наукові конференції тощо - і має власні наукові інтереси. Бажано, щоб проблеми, розглянуті в курсових ро­ботах переросли згодом у магістерську чи дипломну роботу.

Дотримання студентом усіх вимог до оформлення курсової роботи сприяє вихованню в нього належного стилю роботи, виховує вимогливість до себе, прищеплює певні навики до ведення наукового дослідження, що буде йому корисним у роботі над магістерською чи дипломною роботою.

Курсовою роботою студент показує, як він опанував сучасні методи наукового дослідження, як навчився робити власні узагальнення та висновки, працювати з літературою.

Оцінюючи курсові роботи, комісія враховує не лише якість самого наукового дослідження, його наукову новизну, вміння захистити сформульвані положення та висновки, а і його оформлення.

Невідповідність в оформленні курсової роботи державним стандартам і встановленим вимогам може суттєво вплинути на остаточну оцінку роботи, а через значні відхилення робота може бути взагалі недопущена до захисту. Тому оформлен­ню роботи повинна бути приділена особлива увага.

 

РОЗДІЛ І. ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО КУРСОВОЇ РОБОТИ 

1.1. Загальні зауваження

Курсова робота – це проміжна кваліфікаційна наукова робота, в якій розкрито суть та результати самостійного дослідження обраної теми. Вона повинна відповідати сучасному рівневі науки, а її тема – бути актуальною.

Студент, який виконує курсову роботу, повинен насамперед ознайомитись з вимо­гами до таких досліджень. Оскільки курсові роботи повинні відповідати рівню наукового дослідження, то, звичайно, особлива увага в них звертається на глибоке теоретичне висвітлення проблеми як у цілому, так і окремих її складових.

Норми наукого стилю висвітлення й аналізу інформації суворо регламентують характер викладу наукової думки і застерігають від довільно-публіцистичного трактування відомих чи, навпаки, малодостовірних і суперечливих фактів. Тому під час підготовки тексту курсової роботи студент повсякчас повинен пам’ятати, що він пише не художній твір, змережений емоційною образністю висловів і суджень, а наукову працю, в якій необхідно чітко формулювати свої думки й критично узагальнювати попередню наукову спадщину, уникати суб’єктивізму, упередженості й тенденційності.

Згідно з канонами наукового стилю мовлення автори наукових робіт, відтак, намагаються рідко використовувати мовні конструкції із особовим займенником “я”. Неписаним правилом є намагання автора виступати у множинному числі і замість “я” використовувати займенник “ми”, що дозволяє автору відобразити свою думку як думку певної групи людей, наукової школи або наукового напрямку.

Працюючи над курсовою роботою, студент має опанувати навики правильної постановки проблеми та обгрунтування її актуальності, формулювання мети і завдань дослідження, побудови логічного плану і оптимальної структури дослідження, навчитися працювати з різноплановими джерелами та статистичною інформацією, освоїти методи аналізу й оцінки різних аспектів функціонування туристичної сфери, набути вміння переконливо обгрунтовувати власні судження, узагальнення, висновки і пропозиції.

Написання курсової роботи починається з визначення та висвітлення основного питання кожного розділу. Виклад змісту кожного питання повинен бути доказовим, науково аргументованим і поясненим (а не описовим і декларативним). Теоретичні положення та висновки повинні грунтуватись на конкретних матеріалах реальної дійсності, факти і приклади повинні бути не випадковими, а типовими. Дуже важливо, щоб матеріал курсової роботи був чітко висвітлений та логічно викладений.

Матеріал курсової роботи може бути вичерпним, а зміст правильно розкритим, якщо студент попередньо вивчив наукові праці українських та зарубіжних учених з проблеми, ознайомився з чинним законодавством України, зібрав та проаналізував статистичні дані, опубліковані в статистичних довідниках та в мережі Інтернет тощо.

Обов’язковою вимогою до курсової роботи є норма, що така робота має бути підготована на матеріалах дослідження конкретної організації чи установи (кількох організацій). Усі студенти проходять практику за направленням випускної кафедри туризму в організаціях туристичної сфери міста і регіону. Отож вихідні матеріали для аналітичної частини роботи вони одержують за місцем практики.

Вміння письмово теоретично обґрунтовано подати матеріал свідчить про сформованість знань студента, їх систематизацію та свідоме засвоєння. Опанувавши методами наукового дослідження, студент може самостійно, логічно, послідовно, відповідно до зазначеної мети письмово розкрити питання щодо плану вибраної теми. Курсова робота повинна бути написана гарною літературною мовою, без зловживань науковими термінами. Слід пам'ятати, що в науковій терміно­логії немає синонімів - інше слово має інше значення.

Затвердження за студентом теми курсової роботи оформляється відповідним наказом. Цим самим наказом затверджуються наукові керівники курсових робіт. Після виходу наказу вносити довільні зміни в затверджену назву теми дослідження не дозволяється.

1.2. Вимоги до самостійності

Основною вимогою, яку ставлять перед студентами, які працюють над курсовими роботами, є самостійне і творче їх виконання. Інколи можна спостерігати, що студенти зловживають цитатами, запозиченими із статей, монографій, підручників та з мережі Internet, і тільки сполучають ці витяги з чужих праць окремими власними фразами. Звичайно, що така робота не може бути позитивно оціненою.

Варто нагадати, що кожна надрукована на папері (компакт-диску чи інших носіях) або у всесвітній комп'ютерній мережі думка має власника, а її несанкціоноване використання є крадіжкою чужої інтелектуальної власності, за що передбачене покарання. Тому варто бути надзвичайно уважними, цитуючи українські публікації, викладаючи зміст чужоземних оригіналів, використовуючи інформацію з CD та Internet.

1.3. Основні навчально-методичні розробки кафедри туризму як підгрунтя для початку власної наукової праці

Приступаючи до написання самостійного науково-прикладного дослідження студенту варто ще раз уважно проштудіювати рекомендовані навчально-методичні розробки кафедри туризму для чіткішого усвідомлення суті, змісту і будови наукової роботи, вивчення стилю написання наукових праць, ретельнішого ознайомлення з проблематикою туристичних досліджень у Львівському національному університеті імені Івана Франка, визначення найбільш актуальних та малодосліджених аспектів, явищ і процесів розвитку туристичної сфери у глобальному, загальнодержавному, регіональному і локальному масштабах.

Корисні для випускників у методологічному плані публікації кафедри наводимо нижче:

Мальська М., Худо В. Менеджмент туризму: Навчальний посібник. - Львів: Вид. центр. ЛНУ, 2002. – 314 с.

Мальська М., Худо В., Цибух В. Основи туристичного бізнесу: Навчальний посібник. - Львів: Вид. центр. ЛНУ, 2003. – 295 с.

Мальська М.П., Бордун О.Ю. Планування діяльності туристичних підприємств: Навчальний посібник. – Київ: Знання, 2005. – 241 с.

Мальська М.П., Рутинський М.Й. Планування діяльності туристичних підприємств: Навчально-методичні матеріали. – Львів: Фенікс, 2003. – 59 с.

Петранівський В.Л., Рутинський М.Й. Туристичне краєзнавство: Навчальний посібник. – Київ: Знання, 2005. – 487 с.

Рутинський М.Й. Географія туризму України: Навчально-методичний посібник: Вид. 2-ге, переробл. і доп. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – 160 с.

Ковальчук А.С. Організація і технологія обслуговування туристів туристичною фірмою. Навчально-методичний посібник. – Львів: ВКП “ВМС”, 2005. – 212 с.

Паньків Н.М. Туристично-ресурсний потенціал України: Текст лекцій. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2005. – 87 с.

Мальська М.П., Бордун О.Ю. Маркетинг (навчально-методичні матеріали). – Львів: Фенікс, 2004. – 51 с.

Мальська М.П., Пандяк І.Г. Технологія готельної справи (навчально-методичні матеріали). – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2004. – 43 с.

Рутинський М.Й. Організація спортивно-оздоровчого туризму: Навчально-методичні матеріали. - Львів: Фенікс, 2002. – 34 с.

Ковальчук А.С., Паньків Н.М. Історія розвитку туризму у світі та Україні (навчально-методичні вказівки). – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2005. – 28 с.

Бордун О.Ю., Гамкало М.З. Діловий етикет у туристичному бізнесі. Навчально-методичні вказівки, довідкові матеріали. – Львів: Фенікс, 2005. – 35 с.

1.4. Планування роботи

Підготовка курсової роботи потребує виділення її певних етапів та визна­чення конкретних завдань, які необхідно розв'язати на кожному із них. Планування передбачає розподіл часу для написання роботи, дотримання визначених термінів та обсягів.

Науково-пошукові студії й написання роботи – творчий процес. Однак спонтанно підходити до нього не можна. Справді науковий підхід до майбутнього дослідження передбачає чітке розпланування порядковості, часу, зусиль та основних етапів підготовки власного дослідження до його публічного захисту. Це дає змогу не розпорошувати увагу, не кидатися з однієї крайнощі в іншу, а врівноважено крок за кроком пізнавати й описувати досліджуваний об’єкт.

Планування роботи починається із складання робочого плану дослідження. Робочий план повинен бути гнучким, щоб можна було включати в нього нові можливі аспекти, виявлені в процесі підготовки тексту. Згодом, на завершальних етапах остаточного оформлення курсової роботи цей план, імовірно, дещо видо-змінюватиметься, однак стрижнева суть його має залишатися незмінною від початку і до завершення дослідження.

Для чіткішого структурування завдань студент може підготувати для себе логічну блок-схему послідовності робіт й окреслити характер змістовної взаємопов’язаності між окремими блоками первинного фактологічного матеріалу, що має лягти в основу розділів майбутнього власного дослідження.

У розробці робочого плану майбутньої курсової роботи безпосередню участь бере наковий керівник. Він пропонує, радить, а відтак – затверджує робочий план як офіційний дороговказ для подальшої самостійної праці студента.

Науковий керівник скеровує роботу студента у русло конструктивізму, допомагаючи йому з підбором необхідної літератури, рекомендаціями щодо збору й опрацювання того чи іншого первинного фактологічного матеріалу, стилістичного оформлення основних положень дослідження. Однак зміст і якісний рівень дослідження – це завдання самого студента. Він як автор роботи особисто відповідає за її наукове наповнення. 

1.4.1. Вибір теми 

Під темою роботи розуміється її сутність, те, про що у ній ітиме мова. Зазвичай, при формулюванні теми висвітлюють як об’єкт, так і конкретий предмет (аспект) дослідження. Від того, наскільки конкретно й вдало сформульована тема, почасти залежить сам характер науково-пошукових студій.

Тематика курсових робіт із туризму повинна бути актуальною, відповідати сучасному станові та перспективам розвитку галузі. Рівень обраної теми може коливатися від мікроекономічного аналізу проблематики функціонування одного-кількох конкретно обраних підприємств (турфірм, готелів, санаторіїв тощо) до аналізу окремих аспектів, процесів і явищ сфери туризму у регіональному, державному та міжнародному вимірах.

Теми курсової роботи студенти обирають самостійно із запропонованого кафедрою пере­ліку. (Див. додаток А). Теми, які пропонує кафедра, переважно не збігаються із темами, які є у навчальній літературі. Такий підхід зорієнтований на стимулювання самостійного творчого наукового дослідження.

До остаточного закріплення студентів за конкретними темами кафедра допускає зустрічні пропозиції студентів про внесення до запропонованої нею тематики додаткових тем.

Рекомендується, щоб запропонована студентом назва його курсової роботи була короткою, лаконічною і повністю висвітлювала сутність і зміст майбутнього дослідження. Часто для більшої конкретизації до назви рекомендують додати невеликий підзаголовок, що вказує і фокусує увагу на обраному об’єкті дослідження.

Теми курсових робіт закріплюються за студентами відповідним рішенням засідання кафедри на підставі особистих письмових заяв студентів. 

1.4.2. Підбір методів наукових досліджень 

Успішне виконання курсової роботи залежить від уміння вибрати найбільш результативні методи дослідження, оскільки саме вони дозволяють досягнути поставленої у роботі мети.

Метод (від грец. "шлях дослідження або пізнання", "теорія", "вчення") – це спосіб організації практичного і теоретичного освоєння дійсності, зумовлений закономірностями об'єкта, що розглядається.

З розвитком науки відбувається розвиток і диференціація методів, що приводить до виникнення вчення про методи — методології. В науковому методі поєднуються в історично визначеній формі об'єктивні і суб'єктивні моменти людської діяльності. Об'єктивний бік методу становлять пізнані закономірності реального світу, відтворені в найбільш повному і систематизованому вигляді у наукових теоріях. З часом безліч разів повторювані практичні дії закріплюються у свідомості як метод, засіб досягнення певних результатів, тому із суб'єктивного боку метод постає як сукупність правил, прийомів пізнання і перетворення дійсності.

Сучасна система методів настільки ж різноманітна, як і сама наука. Розрізняють експериментальні і теоретичні, евристичні і алгоритмічні методи. Інша класифікація спирається на різні якісні та кількісні методи вивчення реальності.

Основні методи, які студентові слід використовувати у науковому дослідженні та доведені своїх тверджень:

Аналіз – це прийом, коли об'єкт уявно чи реально розчленовується на складові елементи; кожний з них може досліджуватися окремо. Є різні види аналізу залежно від специфіки об'єкта. Найбільш розповсюджений нині в науці системний аналіз, коли об'єкт розглядається як структурно організована система, де всі елементи взаємно пов'язані й впливають один на одного. Особливий вид – логічний аналіз, підхід до знання на підставі законів логіки, з'ясування істинності чи хибності суджень у тексті, логічні експлікації понять тощо.

Синтез – це уявне поєднання частин об'єкта, розчленованого у процесі аналізу, встановлення зв'язків, пізнання об'єкта як цілого.

Є такі основні способи поєднання наявного знання:

Еклектика – механічне поєднання елементів (ідей, визначень, теорій, поглядів), результатом якого є не нове знання, а механічна сума. Не дає нічого нового.

Емпіричний синтез – творче поєднання даних власного досвіду, експерименту, як у законах класичної фізики.

Теоретичний синтез – органічне об'єднання елементів наукового знання в цілісну систему. У науці він ще називається категоріальним синтезом, тобто категорії поєднуються в цілісну систему. Його можна здійснювати на основі фундаментальної ідеї, фундаментального принципу, закону.

Абстрагування – це процес відокремлення певних рис, властивостей, ознак від конкретного об'єкта, їх умовно відокремлюють від інших, бо саме вони цікаві в певному дослідженні, в певний час. У сучасній логіці цей метод наукового пізнання грунтується на побудові абстрактних об'єктів. Дозволяє детально вивчити окремі характеристики об'єкта, ідеї, закони, теорії.

Ідеалізація – це один із видів абстрагування. Створюється поняття ідеальних об'єктів, приписування можливих ознак, відсутніх в об'єкта. Результатом є вільні витвори людського розуму (теорія ймовірності). Ними оперують теоретична фізика, математика, соціологія. Такі поняття ефективні для опису природних процесів, соціальних явищ та інших складних процесів.

Узагальнення – це встановлення зв'язків між абстрактним і конкретним, одиничним і загальним через підведення поняття до ближчого роду і розширення його обсягу, перехід від даної множини до більшої множини, яка її в себе включає. Такий процес необхідний для формування гіпотез теорій.

Узагальнення буває аналітичним і синтетичним, творчим і нетворчим. Аналітичне – на підставі розумових визначень, поза дослідом. Синтетичне – на основі досліду, його аналізу за певними правилами. Творче узагальнення виділяється рівнем абстракції, пояснення та тлумачення – ступенем ідеалізації.

Дедукція і індукція – логічні процедури пошуку матеріалу для узагальнення й отримання нових висновків. У творчому процесі взаємопов'язані. Індукція – це факти і ще раз факти (розширення знання). Дедукція – це гіпотеза (демонстрація знання). Наприклад, спостерігаємо факти “X”, їх могла б пояснити гіпотеза “У”, отже, сам “У” дозволяє пояснити “X”.

Аналогія – продуктивний творчий метод. Багато відкриттів зроблено на підставі аналогії, шляхом перенесення властивостей і ознак з одного предмета на інший. Поділяється на математичну, фізичну, біологічну та ін., за методами – на емпіричну й теоретичну. Має особливе значення в соціології. На основі аналогії (схожості різнорідних явищ) можна розробити стратегію пошуку, побудувати гіпотезу, прогнозувати хід розвитку системи тощо.

Екстраполяція – це:

а) перенесення якісних характеристик з однієї галузі в іншу, з минулого в сучасне й майбутнє;

б) перенесення кількісних характеристик з однієї галузі в іншу;

в) рівняння одного ступеня до іншого в одній галузі науки.

Застосовується в прогнозуванні, при розробці управління економічними процесами.

Моделювання – це творчий метод, який полягає у побудові моделей, за якими досліджуються об'єкти соціальної, фізичної чи інших сфер. Модель – це аналог, метод, зразок, система, теорія, картина світу, інтерпретація, алгоритм. Де неможливо досліджувати об'єкт безпосередньо, створюють аналог-модель. Моделі є матеріальні (фізичні), ідеальні (іконічні, знакові, символи), аналогові моделюючі пристрої тощо. 

1.4.3. Пошуки та вивчення літератури 

Робота над курсовою роботою розпочинається з відділу ката­логів та залів періодики наукових бібліотек. Студентів обслуговують такі бібліотеки: географічного факультету, економічного факультету, Наукова бібліотека Львівського національного університету імені І.Франка (вул. Драгоманова, 5), а також Львівська наукова бібліотека імені В.Стефаника НАН України (вул.Стефаника, 2), якщо є відповідне персональне клопотання від Університету.

Вивчення літератури за вибраною темою потрібно починати із загальних робіт з менеджменту, економіки й територіальної організації (географії) туризму. Це дасть змогу узагальнити суму теоретичних знань про основні питання, до яких має дотичність вибрана тема. Відтак, варто братися за вивчення вузькоспеціалізованої літератури з конкретно обраної проблематики.

Кожну наукову працю (монографію, навчальний посібник, збірники статей чи тез доповідей) слід читати ретельно, роблячи виписки ключових суджень, які варто процитувати у власному дослідженні. Паралельно потрібно навчитися критично ставитися до прочитаної інформації, замислюватися над нею, а відтак занотовувати цікаві власні думки й судження, які виникли в ході знайомства з чужими роботами.

При доборі фактів, ідей, концепцій, оригінальних тверджень потрібно дотримуватися принципу наукового об’єктивізму при їх цитуванні й власних аналітичних інтерпретаціях. Не варто відкидати окремі твердження чи факти лише тому, що для них важко знайти наукове пояснення чи вони попросту не вкладаються у логічну схему Вашого бачення даної проблематики. Факти – річ уперта, отож свідомо нехтувати ними не можна ні в якому разі.

Цитати, запозичені з інших джерел – обов’язковий елемент кожної нової наукової роботи, що грунтується на спадщині попередніх досліджень. Їх необхідно активно використовувати у магістерській (дипломній) роботі – адже без посилань і цитувань інших дослідників така праця не буде вважатися завершеною і тому не допуститься рецензентами до публічного захисту.

Цитати з інших джерел прийнято використовувати з метою точної передачі думки чи твердження автора першоджерела, для конкретизації поглядів різних дослідників на одну й ту ж проблему та зіставленні їхніх точок зору тощо. На основі оперування власними й цитованими судженнями можна створити систему переконливих доказів, що аргументовно розкриватимуть об’єктивну сутність досліджуваного предмету.

При опрацюванні літературних джерел й запозичення з них окремих думок часто використовують поряд із прямим цитуванням свій переказ тексту першоджерела. Однак, як при прямому цитуванні, так і при переказі змісту першоджерела необхідно обов’язково вказувати на джерело інформації та намагатися не перекручувати чи спотворювати аналітичні судження, запозичені з першоджерела.

Ще раз наголошуємо: вставляння окремих частин тексту (речень, абзаців) літературного першоджерела у свою працю без зазначення їх авторства є плагіатом – свідомим порушенням авторських прав на інформацію. І порушення це карається дискваліфікацією курсової роботи, зняттям її із захисту і незадовільною оцінкою всієї праці. 

1.4.4. Складання плану роботи 

Після ознайомлення з літературою студент вже має сформовану думку про напрям свого дослідження і готовий до складання плану дослідження.

Курсова робота, зазвичай, має відносно простий план, який включає: вступ, основну частину (3-4 питання), висновки, список використа­них джерел та додатки.

План

Вступ

Розділ 1. Назва першого розділу

1.1. Назва першого параграфа 1-го розділу

1.2. Назва другого параграфа

1.3. Назва третього параграфа

Розділ 2. Назва другого розділу

2.1. Назва першого параграфа 2-го розділу

2.2. Назва другого параграфа

2.3. Назва третього параграфа

Розділ 3. Назва третього розділу

3.1. Назва першого параграфа 3-го розділу

3.2. Назва другого параграфа

3.3. Назва третього параграфа

Висновки

Список використаних джерел

Додатки 

План курсової роботи обов'язково повинен відповідати темі дослідження, мати чітку логіку поєднання теортико-методичної, аналітичної та конструктивної частин. План має бути погоджений з науковим керівником ще до початку роботи над текстом роботи і відповідати затвердженому календарному плану написання роботи. Невиконання графіку робіт та систематичне ухиляння від своєчасного опрацювання запланованих робіт є підставою для недопущення студента до захисту курсової роботи. Дане питання вирішується на засіданні кафедри за поданням рапорту наукового керівника. 

1.4.5. Обсяг курсових робіт та основні вимоги до їх друкування 

Курсову роботу набира­ють на персональному комп'ютері через 1,5 інтервала (30 рядків на сторінці) і друкують на принтері з одного боку аркуша білого паперу формату А4 (210х297 мм). Мінімальна висота шрифту 1,8 мм. Можна також використовувати для таблиць та ілюстрацій папір формату АЗ.

Рекомендований обсяг дипломної роботи – 30-40 сторінок. Обсяг може відхилятись в межах не більше ±20%. В облікований обсяг роботи не включають список використаних джерел та додатки.

Друкуючи роботу, залишають поля: ліве - не менше 25 мм, праве - не менше 10 мм, верхнє і нижнє - не менше 20 мм.

Ілюстративні матеріали повинні відповідати форматові А4, їх включають до загальної нумерації сторінок роботи і розміщують у додатках.

Текст основної частини курсової роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти. Кожну структурну частину роботи починають з нової сторінки. Заголовки структурних частин роботи "ЗМІСТ", "ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ", "ВСТУП", "РОЗДІЛ", "ВИСНОВКИ", "СПИСОК ВИКОРИСТА­НИХ ДЖЕРЕЛ", "ДОДАТКИ" друкують великими літерами симетрично до тексту.

Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. В кінці заголовка крапки не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. В кінці заголовка ставиться крапка. Після заголовка (за винятком заголовка пункту) та текстом пропускають один рядок. 

1.4.6. Нумерація 

Сторінки, розділи, параграфи, пункти, рисунки, таблиці, формули нумерують арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки у кінці. Зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не нумерують.

Номер розділу ставлять після слова "РОЗДІЛ", після номера крапки не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Параграфи нумерують у межах кожного розділу. Номер параграфа складається з номера розділу і порядкового номера параграфа, між якими ставлять крапку. Значок параграфа (§) в магістерських та дипломних роботах не використовують. В кінці номера параграфа повинна стояти крапка, наприклад: "2.3." (третій параграф другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок параграфа.

В окремих випадках у курсових роботах параграфи можуть бути поділені на пункти. Пункти нумерують у межах кожного параграфа. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, параграфа, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: "1.3.2." (другий пункт третього параграфа першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункти не відображаються у плані курсової роботи. 

1.4.7. Порядок посилань на джерела 

При написанні курсової роботи студент повинен давати посилання на ті джерела, з яких він черпав інформацію чи матріали з яких використовував у своїй роботі. Такі посилання дають змогу відшукати документи і першоджерела та перевірити достовірність відомостей про цитування документа.

Посилання слід робити на останні видання публікацій. На більш ранні видання варто посилатися лише в тому разі, якщо в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

Посилання в тексті дають у квадратних дужках [ ]. Посилаються на джерело та сторінку (крім газетних статей і випадків, коли посилаються на джерело в цілому). Наприклад:

“Послуги надані туристичними організаціями у 2013 році складали 27% від всіх наданих послуг в Українї [3, с.453]”.

“Інвестиційні проекти в туризмі розглянуті в працях [2, 5]”.

“Рекомендації ВТО із створення єдиної системи в статистиці туризму [1; 6, с.43-45]”.

“Проблеми міжнародного туризму розглядаються у працях [1-4, 9]”.

Цифри в [ ] відповідають порядковому номеру джерела у спис­ку використаних джерел:

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Державне регулювання економіки / За ред. Михасюка І.Р. - Львів: Українські технології, 1999. - 640 с.

2. Мальська М., Худо В., Цибух В. Основи туристичного бізнесу: Навчальний посібник. - Львів: Вид. центр. ЛНУ, 2003. – 295 с.

3. Міжнародний маркетинг: Підручник / За ред. А.А.Мазаракі – К.: Київ. держ. торг.-екон.ун-т, 2000. – 306 с.

4. Маринин М.М. Туристские формальности и безопасность в туризме. – М.: Финансы и статистика, 2002. – 144 с.

5. Рутинський М.Й. Івано-Франківщина: територіальна організація туристичного комплексу та структура сучасного турпродукту регіону // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Географія. – Вінниця, 2004. – Вип.7. – с.177 – 184 

1.4.8. Підбір, опрацювання фактичного та ста­тистичного матеріалу 

Дослідження з менеджменту туризму потребує зусиль для збору фактичного та статистичного матеріалу та його необхідного опрацювання. Це стосується насамперед статистики, що публікується в різних країнах.

Дані повинні наводитись в однакових одиницях виміру: абсолютних (млн. грн, тис. дол. США) або відносних (%). Допускаються лише загальноприйняті скорочення (тобто занесені до "Словника української мови"). Символи, які використовуються в англомовних джерелах ($, і, ^, Ґ, #, &, @), повинні бути наведені відповідно до українських норм.

У курсовій роботі необхідно повсякчас дотримуватися принципу строгого розмежування джерел походження використаної при аналізі інформації: що запозичене з літератури (з відповідним посиланням у квадратних дужках), що одержано з документів туристичної організації чи відомчих матеріалів (з відповідним посиланням на першоджерело), а які дані отримані шляхом власних спостережень, розрахунків, соціологічних опитувань тощо.

РОЗДІЛ 2. ОФОРМЛЕННЯ ОСНОВНИХ ЕЛЕМЕНТІВ ТЕКСТУ

Структура курсової роботи вклю­чає такі основні елементи:

1) титульний аркуш,

2) зміст,

3) за необхідності - перелік умовних позначень,

4) вступ,

5) основну частину,

6) висновки,

7) список використаних джерел і, за потре­би,

8) додатки.

2.1. Титульний аркуш

Він є основним елементом будь-якої наукової роботи. З ти­тульного аркуша починається нумерація сторінок, хоча номер сто­рінки на ньому не проставляється.

Дані, які подають на титульному аркуші курсових робіт, визначені державним стандартом (ГОСТ 7.4-77). Дотри­мання державних стандартів є обов'язковим.

У курсових роботах зазначають повну назву навчального закладу та його відомчу підпорядкованість, факультет, кафедру, на якій виконана робота, назву роботи, дані про студента та наукового керівника, місто та рік подання роботи до захисту. Скорочення в назві навчального закладу та назві роботи не допускаються. Зразки титульних аркушів див. в Додатку Б.

2.2. Зміст

Він відповідає планові роботи, про який йшлося вище. Єдиною відмінністю є зазначення номерів сторінок. Вказу­ється лише номер початкової сторінки пункту плану. Наприклад:

ЗМІСТ

Вступ ............................................................................3

Розділ 1. Назва першого розділу ...................................5

1.1. Назва першого параграфа 1-го розділу..................5

1.2. Назва другого параграфа .....................................14

1.3. Назва третього параграфа ....................................22

Розділ 2. Назва другого розділу ....................................30

2.1. Назва першого параграфа 2-го розділу.................30

2.2. Назва другого параграфа ......................................40

2.3. Назва третього параграфа ....................................50

Розділ 3. Назва третього розділу ..................................60

3.1. Назва першого параграфа З-го розділу.................60

3.2. Назва другого параграфа .....................................70

3.3. Назва третього параграфа ....................................80

Висновки .....................................................................88

Список використаних джерел .....................................92

Додатки........................................................................98

Якщо до роботи додається перелік умовних позначень, то він розташовується перед вступом і відображається у змісті.

2.3. Перелік умовних позначень

Якщо у роботі ви­користано понад п'ять умовних позначень (абревіатур, символів, скорочень, які не є загальноприйнятими), то це зазначається на окремому аркуші, який розташовується перед текстом роботи.

2.4. Вступ

У вступі розкривається суть проблеми та її нау­кове чи практичне значення, стан дослідження, вихідні дані для розробки теми, обгрунтування необхідності проводити досліджен­ня.

Актуальність теми подається шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв'язаннями проблеми. Актуальність обґрунтовують значенням роботи для розвитку туризму в Україні.

Обгрунтування актуальності обраної теми має бути чітким, небагатослівним і доказовим. Студент має зуміти лаконічно ввести читача у стрижневу сутність обраної проблематики, чітко вказати на рівень розв’язання її іншими дослідниками та виявити малодосліджені (тобто власне актуальні) аспекти обраної теми науково-прикладних студій.

У вступі слід коротко зазначити зв'язок вибраної теми з напрямами наукових досліджень науковців кафедри туризму Львівського університету.

Після доказу актуальності теми доцільно логічно перейти до формулювання мети дослідження та окреслити конкретні цілі й завдання, які потрібно розв'язати для досягнення поставленої мети. При цьому слід пам’ятати про принцип лаконічності ключових формулювань наукової роботи. Зміст розділів курсової роботи повинен у цілому повторювати завдання дослідження, чітко сформульовані у Вступі.

Далі формулюються об’єкт і предмет дослідження. Об’єкт і предмет дослідження співвідносяться між собою як загальне і часткове. Частина об’єкту (якийсь його функціональний компонент чи структурна складова) служить предметом дослідження. Скажімо, об’єктом дослідження можуть виступати декілька туристичних фірм м.Львова, а предметом – особливості їхніх турпродуктних чи маркетингових стратегій, кадрового і мотиваційного менеджменту, диверсифікаційної чи інтеграційної політики тощо. Власне, на предмет дослідження повинна скеровуватися основна увага магістранта, оскільки саме предмет магістерської роботи визначає площину дослідницьких пошуків і змістовне наповнення розділів наукової роботи.

У Вступі важливо проінформувати про методи дослідження, якими студент послуговувався при написанні роботи, формулюванні її основних положень та аналітичних результатів (рекомендацій, інноваційних пропозицій, висновків).

Вагомим логічним блоком Вступу до роботи є опис структури праці. Тут слід коротко акцентувати увагу на суті матеріалу, викладеного у кожному з розділів курсової роботи, її вступі й висновках.

Обов'язково слід зазначити, які нові наукові положення (практичні рекомендації), студентом запропоновані у дослідженні особисто. Якщо студент виступав за результатами дослідження на студентських наукових конференціях чи має відповідні публікації, про це також слід написати у вступі.

Насамкінець, не радимо студентові розпочинати написання своєї курсової роботи із вступу. Його краще писати пізніше, коли магістрант вже чітко знатиме, що саме йому вдалося опрацювати й висвітлити у своєму дослідженні.

2.5. Основна частина роботи

Основна частина роботи складається з розділів, параграфів (підрозділів), пунктів, підпунктів. Кожний розділ починають з нової сторінки. Основному текстові кожного розділу може передувати передмова з коротким описом вибраного напрямку та обгрунтуванням застосованих методів досліджень. У кінці кожного розділу формулюють висновки із стислим викла­денням наведених у розділі наукових і практичних результатів.

У розділах основної частини подають: огляд літератури за темою і вибір напрямів досліджень; виклад загальної методики і основних методів досліджень; проведені теоретичні дослідження і розрахунки; аналіз і узагальнення результатів досліджень.

В огляді літератури студент відзначає основні етапи розвитку наукової думки за своєю проблемою. Стисло, критично висвітлю­ючи публікації, студент повинен назвати ті проблеми, які потре­бують подальшого дослідження і, отже, визначити своє місце у розв'язанні проблеми. У першому розділі переважно обґрунтовують вибір теми роботи, наводять методи дослідження і їх порівняльні оцінки, розробляють загальну методику дослідження, розкривають методи розрахунків, гіпотези, що розглядають. Бажано закінчити цей роз­діл коротким резюме стосовно необхідності проводити дослідження у цій галузі.

У наступних розділах викладають результати власних дос­ліджень. Студент повинен давати оцінку повноти роз'язання виз­начених завдань, оцінку достовірності одержаних результатів (характеристик, показників). Виклад матеріалу підпорядковують одній провідній ідеї, чітко визначеній темою ро­боти.

Перший розділ (теоретико-методологічний) повинен мати орієнтовний обсяг 10 – 13 с. У ньому слід проаналізувати основні напрацювання інших дослідників з даної тематики, вичерпно розкрити сучасний стан теоретичних положень з обраної теми, виявити недостатньо вирішені (актульні) проблеми, які потребують додаткового розгляду й опрацювання в теоретичному, методичному та прикладному аспектах.

Один з важливих підрозділів першого розділу студент зобов’язаний присвятити викладенню методики аналізу окресленої ним проблеми та опису основних методів, якими він послуговувався під час проведення свого кваліфікаційного дослідження. Студент має продемонструвати свою обізнаність як з загальнонауковими, так і з спеціалізованими методами досліджень туристичної сфери і на основі їх критичного огляду обгрунтувати вибір найбільш придатного для обраного напряму дослідження.

У другому розділі студент має зосередити увагу на аналізі ключових питань обраної проблематики. Тобто цей розділ має представляти із себе грунтовний аналіз фактичного стану досліджуваної проблеми. Орієнтовний обсяг цього розділу теж має складати 10 – 20 стр. І структурно поділятися на два-чотири підрозділи.

Третій (і четвертий, якщо у ньому є потреба) розділи курсової роботи мають містити обгрунтовані пропозиції студента щодо розв’язання завдань і проблем, окреслених у вступі. Структурно цей розділ має поділятися на два підрозділи і за обсягом не перевищувати 15 с.

Варто постійно слідкувати за тим, аби не відхилятися від теми та суті конкретного розділу. Адже дуже легко мимоволі захопитися якимись одним-двома аспектами проблематики і тим самим упустити інші, не менш важливі, та отримати в кінцевому підсумку текст, в якому не висвітлено ряд важливих дослідницьких положень.

При написанні тексту основних розділів роботи необхідно повсякчас радитися із своїм науковим керівником, показувати йому робочі рукописи, цікавитися думкою компетентного науковця щодо якості написаного. До критичних зауважень наукового керівника слід ставитися дуже уважно. Адже будь-яка його порада спрямована на покращення студентської роботи. Втім, до яких із них дослухатися, а які лише брати до уваги – добра воля і право студента як автора.

2.6. Висновки

Висновки – це найважливіша частина курсової роботи, її квінтесенція. Висновки резюмують найважливіші наукові та прак­тичні результати, одержані в результаті дослідження, формулюють рекомендації щодо наукового та практичного викорис­тання отриманих результатів.

Ознайомлення з текстом висновків повинно сформувати у читача (рецензента) чітке уявлення про ступінь успішності реалізації автором магістерської (дипломної) роботи поставленої мети і завдань. Обсяг висновків не повинен перевищувати 2 с.

РОЗДІЛ З. ІЛЮСТРАЦІЇ, ТАБЛИЦІ, ФОРМУЛИ, ДОДАТКИ 

Кожен розділ курсової роботи повинен бути максимально насиченим фактичною інформацією, узагальненою у формі таблиць, графіків, діаграм і схем, що відображають основні результати діяльності туристичних організацій, ілюструють певні тенденції чи процеси розвитку у сфері туризму.

3.1. Ілюстрації

У курсових роботах слід використовувати лише штрихові ілюстрації і оригінали фото­знімків. Фотознімки розміром меншим за формат А4 повинні бути наклеєні на стандартні аркуші білого паперу формату А4. Ілюстрації повинні мати назву, яку розміщують після номера ілюстрації. За потреби ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий текст).

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці слід подавати в роботі безпо­середньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сторінок.

Таблицю, рисунок або креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або у додатках. Ілюстрації позначають словом "Рис." і нумерують послідовно в межах розділу, за виключенням ілюстрацій, поданих у додатках.

Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад:

Рис. 1.2. (другий рисунок першого розділу).

Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами. Наприклад:

Рис. 1.2. Життєвий цикл туристичного продукту

Посилання на ілюстрації вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад, "Рис. 1.2". 

3.2. Таблиці

Цифровий матеріал слід оформляти у вигляді таблиць. Їх прийнято використовувати для зручності порівняння кількісних показників.

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово "Таблиця" почи­нають з великої літери. Назви не підкреслюють. Заголовки колонок повинні починатися з великих літер, підзаголовки - з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони самостійні. Висота рядків - не менше ніж 8 мм. Колонку з порядковими номерами рядків до таблиці не включають.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї у тексті так, щоб її можна було читати без повороту опалітуреного блоку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. При перенесенні таблиці на інший аркуш (сторінку) назву вміщують тільки над її першою частиною.

Таблицю з великою кількістю колонок можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах одної сторінки. Якщо рядки або колонки таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її шапку, а в другому — боковик. Допускається розміщення таблиці як у книжковому, так і в альбомному форматі аркуша.

Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна заміняти лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами "Те ж", а далі лапками. Ставити лапки замість цифр, знаків, математичних символів, які повторюються, не варто. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк (-).

На всі таблиці повинні бути посилання в тексті, при цьому сло­во "таблиця" в тексті пишуть скорочено, наприклад: "... у табл. 1.2". У повторних посиланнях на таблиці чи ілюстрації треба вказувати скорочено слово "дивись", наприклад: "див. табл.1.3".

Таблиці кожного додатка позначають окремою нумерацію арабськими цифрами з додаванням перед цифрою позначеня додатка.

3.3. Формули

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони подані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова "де" без двокрапки.

Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Наприклад.

Вище і нижче від кожної формули потрібно залишити хоч однин вільний рядок. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х) і ділення (:).

Формули (якщо їх більше ніж одна) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і по­рядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу). Посилання на формули вказують поряд­ковим номером формули в дужках, наприклад "... у формулі (3.1)".

3.4. Додатки

Розділ “Додатки” структурно міститься після списку використаної літератури. Додатки нумеруються згідно з загальним порядком нумерації роботи, однак не включаються в загальний обсяг (к-ть стр.) дипломної роботи.

За потреби до додатків доцільно включати допоміжний матеріал, потрібний для повноти сприйняття дослі­дження:

- таблиці допоміжних цифрових даних;

- інструкції і методики, які розроблені в процесі роботи над дослідженням;

- ілюстрації допоміжного характеру.

Додатки оформлюють як продовження роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи. Кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично до тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово "Додаток" і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літери З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д. Один додаток позначається як додаток А.

Текст кожного додатка за потреби може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 - другий розділ додатка А; В.3.1 -підрозділ 3.1 додатка В.

Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис.Д.1.2 -другий рисунок першого розділу додатка Д); формула (А.1) - перша формула додатка А.

Кожний додаток слід починати з нової сторінки із зазначенням угорі з правого боку сторінки слова “Додаток” і його позначення. Додаток повинен мати заголовок, який друкують нижче слова “Додаток” з великої літери.

 

РОЗДІЛ 4. ОФОРМЛЕННЯ СПИСКУ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Наукове дослідження завершується списком використаної лі­тератури. Ця структурна частина наукового дослідження має назву "Список використаних джерел". Інші назви такі як "Література", "Бібліографія" вживати в курсових роботах не рекомендується.

4.1. Порядок подання літературних джерел у бібліографічному переліку

Матеріал у бібліографічному переліку може бути розташований в одному із таких порядків: (1) в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків (такий спосіб є найпоширеніший та універсальний); (2) у хронологічному порядку, або (3) за порядком появи посилань у тексті.

Для курсових робіт доцільним є алфавітно-нумераційний порядок запису літературних джерел. Джерела слід розташовувати у певному порядку, а саме:

1. Закони України,

2. Укази Президента України,

3. Постанови Верховної Ради України та нормативні акти міністерств і відомств держави,

4. Наукова, навчально-методична та інша література, видана кириличним шрифтом (українською, білоруською, російською мовами),

5. Наукова, навчально-методична та інша література, видана іноземими мовами (спершу – латинським шрифтом, далі національними шрифтами інших країн (арабським, китайським тощо).

Записи розта­шовують в алфавітному порядку за прізвищами авторів або перших слів назв творів, записаних не на автора. Авторів, які мають однакові прізвища, записують в алфавітному порядку їхніх ініціалів. Праці одного автора записують за алфавітом перших букв назв його праць. Праці одного автора з однаковою назвою записують за хронологією.

Звичайно публікації мовами з особливою графікою подають в українській транслітерації або в перекладі запису українською мовою.

Список літератури має єдину наскрізну нумерацію від першого до останнього номера. Літерні додатки (а, б, в і т.д.) до порядкових номерів не передбачені.

Основна вимога до укладання списку використаних джерел — однотипне оформлення і дотримання чинного державного стан­дарту на бібліографічний опис творів друку (ГОСТ 7.1-84).

Інформація про джерела повинна містити прізвище та ініціали автора (якщо це авторський колектив – перших трьох авторів), повну назву з вказанням тематичної суті джерела (монографія, навчальний посібник, збірник наукових праць тощо), місце видання, видавництво, рік видання (том видання, номер видання для статті), обсяг сторінок чи зазначеня сторінки, з якої запозичена цитата.

РОЗДІЛ 5. ЗАХИСТ РОБОТИ

5.1. Подання роботи до захисту

Курсові роботи до захисту перед комісією проходять такі етапи:

1) перевірка науковим керівником відповідності оформлення (остаточно видрукованої неопалітуреної) роботи встановленим вимогам (викладеним вище);

2) здача роботи на кафедру. На кафедру студенти здають:

а) примірник роботи з підписом студента та науко­вого керівника;

б) дискету з комп'ютерним варіантом роботи у форматі Word 2000;

в) відгук наукового керівника;

3) захист курсової роботи на засіданні кафедри туризму.

Згідно з названими вимогами упродовж процесу написання роботи студент зобов’язаний подавати окремі написані розділи на перевірку науковому керівнику у встановлені календарні терміни. Після остаточного завершення роботи студент повністю подає її на перевірку науковому керівникові для отримання від нього письмового відгуку з оцінкою результативності й успішності даного дослідження.

При перевірці курсової роботи науковий керівник повинен відмітити помилки і неточності, вказати на їх суть і можливості усунення або на шляхи раціонального вирішення завдання.

У відгуку науковий керівник відтворює актуальність дослідження, рівень використання автором теоретичних знань для виконання практичних завдань, основні методи дослідження, ступінь складності завдань роботи, рівень досягнення навчальних цілей, глибину і комплексність підходу при аналізі досліджуваної проблематики, обгрунтованість рекомендацій і запропонованих заходів, недоліки, загальні висновки та оцінку роботи.

Записом “Допускається до захисту” завершена наукова робота подається на кафедру туризму для захисту, не пізніше, ніж за два тиждні до початку роботи комісії.

У випадку негативного висновку щодо готовності курсової роботи, її негативної оцінки або невідповідності затвердженій темі відповідний висновок оформляється протоколом кафедри і передається в деканат.

5.2. Захист роботи

Захист курсової роботи відбувається прилюдно на відкритому засіданні комісії при обов’язковій присутності наукового керівника курсової роботи. Студент готує виступ на 10-12 хвилин з використанням необхідного ілюстративного та роздаткового матеріалу (таблиць чи прозірок). Запитання на захисті курсової роботи можуть задавати не лише члени комісії, а й будь-хто із присутніх у залі.

Курсові роботи захищаються перед комісією, до якої входять викладачі кафедри. Публічний захист наукової роботи розпочинається з доповіді, в якій студент має розкрити:

- актуальність теми,

- структуру роботи,

- об’єкт і предмет дослідження,

- основні аналітичні тези дослідження, його результати та висновки, а також запропоновані автором рекомендації.

Після доповіді та вичерпних відповідей студента на запитання членів комісії та всіх присутніх на публічному захисті слово надається науковому керівнику (або зачитується його відгук), а відтак – рецензенту. На висловлені зауваження рецензента випускник повинен дати аргументовану відповідь.

Після обговорення підсумків захисту на закритому засіданні членів комісії виноситься її рішення. Це рішення оприлюднюється у день захисту.

5.3. Вимоги до ілюстративного матеріалу

Під час допо­віді за матеріалами курсової роботи студентові слід постійно використовувати таблиці, діаграми, графіки, формули для більшої аргументованості свого виступу. Зазвичай використовують самостійно виготовлені прозірки, видрукувані на плівці за допомогою лазерного принтера.

Основною вимогою до прозірок є можливість бачити проекто­ване зображення з останньої парти аудиторії, в якій відбува­тиметься захист. Методика виготовлення ілюстративних матеріалів точніша і передбачає, що великі літери і цифри повинні мати однакову товщину і бути не меншими ніж 1/20 висоти аркуша (прозірки). Наприклад, прозірки набрані напівжирним шрифтом Аrіаl (кегль №36) відповідають згаданим вимогам.

Критерії оцінювання курсової роботи

Підсумкову, диференційовану оцінку курсової роботи визначає комісія, її рішення є остаточним і оскарженню не підлягає.

У процесі визначення оцінки враховується низка важливих показників якості роботи, а саме:

Змістовні аспекти роботи:

- актуальність обраної теми дослідження;

- спрямованість роботи на розробку реальних практичних рекомендацій;

- відповідність логічної побудови роботи поставленим цілям і завданням;

- широта й адекватність методологічного та діагностичного апарату;

- наявність альтернативних підходів до вирішення визначених проблем;

- рівень обгрунтування запропонованих рішень;

- ступінь самостійності проведення дослідження;

- розвиненість мови викладення роботи та її загальне оформлення.

Якість захисту роботи:

- уміння стисло, послідовно й чітко викласти сутність і результати дослідження;

- здатність аргументовано захищати свої пропозиції, думки, погляди;

- загальний рівень підготовки студента;

- володіння культурою презентації. 

Основні умови отримання оцінки:

Відмінно. курсова робота є бездоганною: містить елементи новизни, має практичне значення, доповідь логічна і змістовна, проголошена вільно, зі знанням справи, відзив і рецензія позитивні, відповіді на запитання членів комісії правильні і стислі.

Добре. Тема роботи розкрита, але мають місце окремі недоліки непринципового характеру: в теоретичній частині поверхово зроблений аналіз літературних джерел, елементи новизни чітко не подані, недостатньо використані інформаційні матеріали організації-замовника, мають місце окремі зауваження в рецензії та відзивах, доповідь логічна, проголошена вільно, відповіді на запитання членів комісії в основному правильні, оформлення роботи в межах вимог

Задовільно. Тема роботи в основному розкрита, але мають місце недоліки змістовного характеру: нечітко сформульована мета роботи, теоретичний розділ має виражений компілятивний характер, наукова полеміка відсутня, в аналітичній частині є надлишок елементів описовості, добір інформаційних матеріалів (таблиці, графіки, схеми) не завжди обгрунтований, заходи і пропозиції, що містяться в третьому розділі, обгрунтовані непереконливо, рецензія і відзиви містять окремі зауваження, доповідь прочитана за текстом, не всі відповіді на запитання членів комісії правильні або повні. Є зауваження щодо оформлення роботи.

Незадовільно. Нечітко сформульована мета роботи. Розділи погано пов'язані між собою. Відсутній критичний огляд сучасних літературних джерел. Аналіз виконаний поверхово, переважає описовість на шкоду системності і глибині. Пропоновані заходи випадкові, з аналізу не випливають, економічне обгрунтування неповне. Оформлення роботи далеке від зразкового. Ілюстрації до захисту відсутні. Відповіді на запитання членів комісії неточні або неповні.

Курсова роботи до захисту не допускається. Подана науковому керівникові на перевірку або на будь-який наступний етап проходження з порушенням строків, установлених регламентом. Написана на тему, яка своєчасно не була затверджена наказом. Виконана несамостійно або є плагіатом. Структура не відповідає вимогам. Відсутнє економічне обґрунтування пропонованих заходів.

 

Додаток А

Орієнтовна тематика курсових робіт: