Методичні рекомендації до виконання курсової роботи для спеціальності Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування, НУ КМА

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ»

ФАКУЛЬТЕТ ПРИРОДНИЧИХ НАУК

КАФЕДРА ЕКОЛОГІЇ

Методичні рекомендації до виконання курсової роботи для студентів спеціальності «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування»

КИЇВ - 2014

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ до виконання курсової роботи для студентів спеціальності «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування» розроблені на основі

Положення про кваліфікаційну (випускну) роботу студента НаУКМА, затвердженого наказом від 29 травня 2013 року № 314;

Методичних рекомендацій, ухвалених на засіданні навчально-методичної комісії НаУКМА 9 грудня 2010 р., протокол № 4;

МЕТОДИЧНИХ ВКАЗІВОК до виконання кваліфікаційних (курсових та магістерських) робіт для студентів спеціальності «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування» / Укладач: Лисенко К.Г. – К.: ДВНЗ «КУУП», 2013;

та інших напрацювань працівників кафедри екології НаУКМА. 

В укладанні та обговоренні МЕТОДИЧНИХ РЕКОМЕНДАЦІЙ взяли участь працівники кафедри екології Карамушка В.І, Ісаєв C.Д., Дупленко Ю.К., Вишенська І.Г., Пашков А.П, Чорнобук Л.В., Васильківський Б.М., Качалова О.Л., Халаїм О.О., Козак О.М., Пивовар Н.І., Шевцова Л.В., Теличко О.В., Лисенко К.Г., Фокін А.В., Береза-Кіндзерська Л.В., Маслюківська О.П., Панков О.І., Вишневська Г.В. 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ухвалені на засіданні кафедри екології 14 листопада 2014 року, протокол № 12.

ВСТУП 

Відповідно до навчальних планів підготовки бакалаврів, студенти виконують курсову роботу.

Виконання курсової роботи являє собою один із видів самостійної навчальної та водночас науково-дослідної роботи студентів, призначений засвідчити якість набутих студентами знань та вміння використовувати їх при опрацюванні теоретичних і конкретних-практичних питань.

Виконання курсової роботи переслідує одразу декілька цілей:

1. Закріпити та поглибити теоретичні знання,.

2. Прищепити студентам навички самостійної роботи зі спеціальною літературою, довідниками, джерелами первинної статистичної інформації тощо.

3. Виробити вміння узагальнювати теоретичні матеріали, самостійно формулювати висновки, розроблювати пропозиції, обґрунтовувати та відстоювати власну точку зору з проблем, що досліджуються.

4. Напрацювати й розвинути навички самостійної роботи, оволодіти методиками досліджень та експерименту у випадку, якщо робота включає експериментальну частину. 

Написання курсової роботи має сприяти більш глибокому засвоєнню студентами програмних питань курсу. Це вимагає від них самостійного поглибленого вивчення не лише навчальної, але й спеціальної літератури: монографій, статей, що друкуються у періодичних виданнях, наукових збірниках тощо.

Курсова робота повинна містити елементи наукового пошуку, спрямованого на більш ефективне, ніж те, що існує на практиці, вирішення питань, що вивчається. Для цього потрібно здійснити збір та провести порівняльний аналіз інформації, що міститься в різних літературних джерелах, відшукати та опрацювати відповідні статистичні матеріали, узагальнити ці вихідні дані та сформулювати власні висновки й пропозиції.

Студенти виконують курсову роботу на основі ретельного вивчення та узагальнення теоретичних положень, що містяться у відповідних літературних джерелах, а також використання фактичних даних, наведених у статистичних щорічниках, науковій літературі, періодичних виданнях.

І. ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Виконання курсової роботи складається з наступних етапів:

1-й етап - вибір теми курсової роботи. Студентові надається право обрати тему курсової роботи з орієнтовної тематики кафедри, або за її пропозицією чи згодою – з проблем, які розробляються у відповідності з комплексним планом наукових досліджень кафедри. Студент також може запропонувати власну тему, що відповідає його нахилам та інтересам.

Обираючи тему курсової роботи, студентам необхідно враховувати відповідність її спрямованості своїм науковим і практичним інтересам, розробкам, що вже маються, можливостям збирання первинної інформації тощо. Вибравши тему, студент звертається з письмовою заявою на ім'я завідувача кафедри, із проханням її затвердити. Заява студента є підставою для призначення наукового керівника. При необхідності тема і план курсової роботи може уточнюватись або змінюватись рішенням кафедри з наступним оформленням змін наказом ректора. Після затвердження теми курсової роботи студент розробляє графік її виконання та погоджує такий графік з науковим керівником роботи. Приклад графіка наведено в додатку А.

2-й етап - складання плану курсової роботи. План курсової роботи складається студентом самостійно на основі ознайомлення з літературними джерелами щодо обраної теми. Планом передбачається вступ; 3-4 ключових, взаємопов'язаних, розміщених у логічній послідовності параграфи, в яких має бути розкрита сутність обраної теми; висновки. Складений студентом план обговорюється з науковим керівником, який його коригує (якщо у цьому є необхідність) та затверджує.

3-й етап - добір та вивчення літератури. На стадії добору літератури студент складає бібліографію, у чому йому своїми рекомендаціями надає допомогу науковий керівник; корисні поради у процесі добору літератури можна також отримати від працівників бібліотеки. Значно прискорить процес добору літератури використання алфавітних та систематичних каталогів літератури, реферативних журналів, бібліографічних довідників та інших джерел інформації, що є у бібліотеці.

Поглиблене вивчення підібраної літератури доцільно починати з розгляду найновіших публікацій, оскільки в них висвітлюються останні досягнення в галузі теорії та практики управління. Решту літератури вивчають у порядку, зворотному до хронологічного.

4-й етап - написання та оформлення роботи. Зібраний на попередньому етапі матеріал класифікується, систематизується та опрацьовується відповідно до послідовності пунктів плану курсової роботи; у разі необхідності підбирається додаткова інформація. До курсової роботи слід включати лише ретельно підібрані та цілеспрямовано опрацьовані матеріали. На цьому ж етапі проводяться розрахунки, обґрунтовуються пропозиції, формулюються висновки, підбираються ілюстрації (схеми, графіки, таблиці) та здійсняється редагування. У процесі редагування поліпшується стиль викладання матеріалу, переробляються окремі частини тексту, вдосконалюється формулювання фраз, перевіряються орфографія та пунктуація, усуваються архаїзми та мовні штампи. У тексті курсової роботи слід уникати частого повторення однакових слів, замінюючи їх синонімами. Четвертий етап завершується оформленням курсової роботи згідно із вимогами, що перелічені у третьому розділі цих методичних вказівок.

5-й етап - захист курсової роботи. Виконана курсова робота у встановлений термін здається студентами на кафедру. Після реєстрації курсова робота передається науковому керівникові для перевірки та рецензування. У відгуку наукового керівника відмічаються позитивні сторони та недоліки курсової роботи, робиться висновок про можливість допуску роботи до захисту та виставляється попередня оцінка ("відмінно", "добре", "задовільно", "незадовільно"). Якщо курсова робота отримує оцінку "незадовільно", вона повертається студентові для доопрацювання. До переробленої курсової роботи, зданої на повторну перевірку, обов'язково додається первісна рецензія.

Якщо науковий керівник дає позитивний відгук, курсова робота допускається до захисту. Терміни та графік захисту робіт встановлюються кафедрою. Напередодні захисту студент отримує свою курсову роботу, щоб ознайомитися з відгуком та своєчасно підготуватися до відповідей на зауваження, які у ньому містяться.

ІІ. ЗМІСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Курсова робота повинна мати чітку та логічну побудову. Складовими частинами курсової роботи є наступні:

Титульна сторінка

Зміст

Вступ

Огляд (чи аналіз) літератури за темою роботи

Методична частина (матеріали та методи)

Основний розділ (результати досліджень та обговорення)

Висновки

Список використаної літератури

Додатки (якщо такі є)

До курсової роботи також додається:

Відгук керівника

Анотація 

Титульна сторінка. Курсова робота відкривається титульним листком, де зазначається назва університету, факультету і кафедри, тема, прізвище автора і наукового керівника, його вчений ступінь і звання, місто, де знаходиться НаУКМА і календарний рік захисту (додаток Б). 

Зміст. На наступній за титульною сторінці дається план (зміст) курсової роботи, який відображає її структуру (розділ, параграфи) з означенням сторінок їх розміщення (додаток В).

Вступ до роботи. Містить обґрунтування актуальності теми роботи в сучасних економічних умовах розвитку України, визначення основних проблем, альтернативних концепцій, невирішених питань в тій частині маркетингової діяльності підприємства, яка визначена темою роботи.

Чітка постановка певної проблеми дозволяє студенту зосередити увагу на її вирішенні і не відволікатися на другорядні питання. Тому курсова робота повинна мати конкретно визначену її мету.

Для досягнення мети формулюються локальні завдання дослідження, які в сукупності представляють собою комплексне вирішення проблеми. Завдання роботи формалізуються в назвах розділів та пунктів курсової роботи.

В даній частині курсової роботи вказуються методи дослідження, що підтверджує об’єктивність виконуваного аналізу та наукову обґрунтованість висновків, які містить робота. Необхідно відзначити коло літературних джерел, джерел статистичної або звітної інформації, нормативних та законодавчих актів, які було використано при проведені дослідження студентом. У вступі визначаються об’єкт і предмет дослідження.

Обсяг вступу, зазвичай, складає дві повні сторінки.

Зміст подальших розділів залежить від характеру обраної теми. Зміст курсової роботи повинен бути структурованим, внутрішньо логічно пов'язаним, являти собою цілісне й закінчене дослідження. 

Розділ 1. Огляд (чи аналіз) літератури за темою роботи. Такий огляд може бути складений за трьома варіантами: а) історичний; б) аналітичний; в) змішаний (історико-аналітичний).

В історичному варіанті розглядається розвиток проблеми від моменту появи перших згадок щодо неї і до часу написання даної роботи.

В аналітичному огляді особливу увагу належить звернути на сучасні праці, на оцінку поглядів окремих авторів, на виявлення протиріч в їхніх висловлюваннях. При такому огляді подається характеристика сучасного стану проблеми (теми), яка опрацьовується автором, і визначається перехід від літературних даних до завдань, що вирішуються.

Огляд варто закінчити коротким резюме, де показати ступінь вивченості питання, якому присвячена курсова робота. Виходячи з цього, визначаються конкретні завдання власного дослідження автора.

Джерела наукової інформації для складання огляду. Джерелами інформації є: а) підручники та навчальні посібники; б) монографії; в) оглядові статті; г) спеціальні журнальні статті; д) автореферати дисертацій; с) окремі відбитки наукових праць; є) статті в тематичних збірках; ж) рукописи, депоновані в інститутах наукової та технічної інформації (зокрема УкрДДІЕНТІ (Київ) та ВИНИТИ (рос. мова; Росія); з) бібліотечні каталоги; і) матеріали з мережі Інтернет тощо.

Складання списку літературних джерел і ведення картотеки. Перш ніж почати писати літературний огляд, варто систематизувати всі наявні джерела інформації у вигляді зведено­го списку (бази даних). Щодо кожної наукової праці повинні бути записаними усі вихідні дані відносно роботи (див. розділ «Складання списку літератури»). Можна записати короткий реферат або ж анотацію роботи.

Найефективніше ознайомлення з літературою досягається при читанні монографій та оглядових статей, адже в них вже зібрано і проаналізовано всю (або майже всю) необхідну інформацію, а наявні в них списки літератури звільняють від необхідності провадити подальший пошук. Ґрунтовність ознайомлення студента з усім масивом відомих праць щодо заданої теми залежить від його власного інтересу та можливостей (доступність джерел, володіння іноземними мовами).

Пряме цитування та вербальні посилання. В огляділітератури, а також і в подальшому тексті доводиться постійно згадувати прізвища авторів, на яких посилається студент. Інакше, Вас можуть звинуватити у плагіаті.

Звичайним прикладом цитування є посилання, тобто вказуються лише прізвище автора та рік опублікування цитованої роботи. Розрізняють словесну (вербальну) та номерну (цифрову) систему посилань.

1. Вербальні посилання. Якщо прізвище автора згадується безпосередньо в тексті, то українські (російські) прізвища наводяться з ініціалами - насамперед ініціали, потім прізвище і насамкінець (у круглих дужках) рік опублікування цитованої роботи. Наприклад: “ Це явище в свій час встановив Ю. Р. Шеляг-Сосонко (1992), який довів, що ...»

Іноземніавтори наводяться мовою оригіналу у відповідності з тим, тим як вони зазначені в цитованому джерелі. Українські (російські) автори, якщо їх працю опубліковано іноземною мовою, пишуться в англійській (або в іншій іноземній) іноземній транскрипції, наприклад: Kharchenko, Ivanoff, Shevchnko і т. ін.

При цитуванні кількох авторів спочатку пишуться за хронологічним порядком кириличні автори (Івасюк, 1980; Петренко, 1985; Андриенко, 1998), при цьому рік публікації відокремлюється від прізвища автора комою, а прізвище від прізвища - крапкою з комою(;). Потім подаються (також у хронологічному порядку) прізвища іноземних авторів незалежно від мови оригіналу (Simberloff, 1972, Оdит, 1985; Leslу, 1990 і т. д.).

Якщо цитується робота кількох авторів (співавторів), то згадується лише перший, а вказівка відносно того, що праця є колективною подається у формі «та інші»: укр. мова - «та ін.»; рос. – “и др.”; англ., франц., нім. - «et аl.» (У списку літератури, написання англ., франц., нім. мовами розрізняються). Але якщо співавторів лише двоє, то краще навести обидва прізвища, наприклад (Вовченко, Семичаєвський, 1980; Ricklefs, Smith, 1975).

2. Цифрові посилання. ставляться в квадратних дужках ([1], [5], [3, 10, 12]) і пишуться наприкінці речення, абзацу або в середині речення після таких слів, як «показано», «встановлено», «виявлено», «доведено» і т. ін. Наприклад: «Доведено [31], що ...». Якщо цитується кілька праць, розташованих у списку поспіль, то вказуються лише перші і останні цифри ряду через тире ([5-8, 12-18, 20-23]).

При використанні цифрової системи посилань необхідно спочатку перенумерувати увесь список цитованих праць. Як правило це робиться у кінці роботи у списку літератури. Його треба складати точно за алфавітом, до того ж не лише за першою, а й за всіма наступними літерами. Наприклад: Абрамов, Абрикосов, Біляшевський, Бродський, Бульба, ... Це ж стосується і іно­земних авторів, перелік яких подається після кириличного списку Batley, Butler, Daily, Kater і т. д. Праці одного автора вистроюють у хронологічному ряду (наприклад: Винберг, 1965; Винберг, 1968; Винберг, 1972;...), далі йтимуть колективні праці, в яких цей автор значиться першим, а також ті, де він є редактором.

Втім, можна нумерувати список і іншим чином - згідно з порядком появи згадуваних праць у тексті. В цьому разі алфавітний порядок не витримується. Програма Microsoft Word дозволяє зробити процес цифрового посилання зручним і ефективним. Виберіть функцію Посилання з меню Вставка і клікніть на опцію Перехресне посилання. Виберіть потрібне джерело із списку у вікні.

Цифрова система посилань зручніша і коротша від вербальної, вона звільняє від труднощів, пов'язаних з написанням іноземних прізвищ, але потребує уваги, адже у випадку помилкового використання номера або при появі у списку нової (нових) праць (що часто трапляється наприкінці написання рукопису) вся система нумерації може поламатись, і частина посилань виявиться неточною. Саме тому доцільно використовувати можливості Microsoft Word.

У тому випадку, коли робота цитується не за першоджерелом, то треба вказати: цит. за [23]» або «за Цибухом (1987)».

3. Пряме цитування, тобто дослівне відтворення думок автора, застосовується лише у виключних випадках, переважним чином при цитуванні найвидатніших вчених, класиків науки. У цьому випадку цитата береться в лапки, а потім у дужках вказується рік опублікування цитованої роботи, а також сторінка, наприклад (В. І. Вернадський, 1965; с. 205).

Латинські назви видів і інших таксонів. У біологічних роботах часто згадуються латинські назви видів, родів і інших таксонів. Тому необхідно знати правила їх написання. Повна систематична назва виду має містити родову та видову назви, повне або скорочене прізвище автора, який описав цей вид, і рік, коли було вперше описано вид. Такі повні назви звичайно потрібні в роботах з класичних галузей біології (ботаніка, зоологія), але в цьому разі досить навести повну назву лише один раз, при першій згадці. У таких же галузях, як екологія, мікробіологія, рік, звичайно, не зазначається, прізвище автора згадується один раз, а в інших випадках вказують лише рід і вид, до того ж родова назва наводиться лише один раз, а згодом вона скорочується до першої літери (наприклад, Daphnia – до D.).

У тих випадках, коли зустрічається кілька видів, родові назви яких починаються на одну і ту ж літеру, назву скорочують за таким принципом. У скороченій назві використовують одну або дві приголосні літери, які стоять до наступної голосної, наприклад: Аphanizomenon скорочується не до “А.”, а до «Арh.» Cryptomonas до «Сr.», а не до «С». У тому випадку, коли рід вже представлено скороченою назвою (1-3 літерами) назвивсіх видів цього роду передають як сполучення першої літери з назвою виду, наприклад: D.magna, D.pulex, D.hyalina,…, і таке написання зберігається в усьому подальшому тексті.

Для тих спеціальностей, де не працюють з великою кількістю видів (молекулярна біологія, біохімія, загальна фізіологія, гістологія), ці правила суттєвого значення не мають. У роботах таких спеціальностей можна обмежитись українськими назвами лабораторних тварин або ж один раз вказати вид.

У тих роботах,які містять великі списки організмів, ці списки подаються поспіль, послідовно, з урахуванням ієрархії класів, підкласів, рядів, родин, підродин і т. д. - за таким порядком, як вони і повідних визначниках і підручниках. Якщо ж зазначені списки наводяться у вигляді таблиць, то подібна ієрархія зберігається при розташуванні таксонів у першій частині таблиці (боковику) зверху вниз.

Використання спеціальних термінів. В огляді, як і в наступних розділах, використовуються спеціальні терміни, притаманні окремій галузі науки. Незрозумілі для автора терміни використовувати не варто. В тому випадку, коли існує український термін, йому належить віддавати перевагу перед іноземними. 

Розділ 2. Матеріали та методи. У цьому розділі належить чітко і докладно викласти застосовані методи дослідження, а також вказати об'єм зібраного матеріалу. Загалом, головним завданням при написанні цього розділу є якомога зрозуміліша та дохідливіша подача інформації, користуючись якою можна було б відтворити експеримент у будь-якій іншій лабораторії.

У працях, пов'язаних із спостереженнями в природі, вказується місце та час їх проведення, умови під час спостережень (наприклад, температура повітря,води, ґрунту; погода, світловий режим і інші чинники). Якщо були застосовані певні методи відбору проб - вказати які. При виконанні різних метричних чи вагових вимірювань (лінійні розміри або маса організмів, а також окремих його частин чи органів і т. ін.) необхідно зазначити кількість досліджених об'єктів та їх розподіл за статтю і віком.

У працях, пов'язаних з різними видами біологічних об'єктів, де важливо точно визначати ці види, треба вказати визначник, яким користувались. Варто мати на увазі, що помилкове визначення виду може звести нанівець навіть дуже ретельно виконану роботу. У тих роботах, які були пов'язані з поїздками у різні географічні регіони, обов'язково треба навести карту району досліджень, на якій певними позначками вказати місця, де збирався матеріал.

В експериментальних роботах необхідно вказувати кількість дослідів, контролів, серій, загальну кількість піддослідних організмів, число повторностей. Якщо проводиться факторний експеримент - навести його матрицю. Використана апаратура описується коротко - за марками приладів та посиланням на виробників. При роботі з мікроскопом вказується його тип, марка та збільшення окуляра та об'єктивів.

Добре відомі методи, що описані в підручниках, згадуються коротко, з посиланням на джерело або автора методу (наприклад: визначення кисню за Вінклером; визначення азоту за Кьєльдалем; визначення жирів за Сокслетом і т. ін.). У мікробіологічних роботах обов'язково вказуються середовища, на які висівались або де культивувались мікроорганізми. Крім того, доцільно вказувати прийоми статистичної обробки даних, наводити відомості щодо використаних комп'ютерних програм тощо.

У тому випадку, коли було застосовано нову або раніше неопубліковану методику, її треба викласти детально, з усіма подробицями. Оригінальні прилади репрезентуються фотографіями та схемами. Нові комп'ютерні програми можуть бути представлені як додатки до роботи.

Розділ доцільно викласти на 1,5-2 сторінках, але у випадку, коли метод видозмінюється, або об’єднується з іншим і це є принциповою новизною, розділ може бути і більшим. 

Розділ 3. Результати дослідження. Це - центральний розділ роботи. Усе попереднє є лише підготовкою до нього, а все наступне - завершенням того, що викладене в цьому розділі. Тому він може займати до 20-25 сторінок і більше.

Розділ може містити: а) текстову частину; б) таблиці; в) графіки та діаграми; г) ілюстрації (фотографії, малюнки, креслення, мікрофотографії, мапи (карти), схеми); д) математичний апарат тощо. Рекомендації щодо представлення матеріалів у цьому розділі наведені у частині ІІІ цих рекомендацій.

Обговорення результатів. У цьому розділі студент повинен показати вміння теоретично мислити, узагальнювати отримані результати, зіставляти їх з літературними даними, формулювати загальні положення, які безпосередньо випливають з результатів роботи, підводять до висновків.

Для прикладу наведемо деякі напрямки обговорення:

встановлені причинно-наслідкові зв'язки між фактами (явищами, процесами);

найбільш характерні тенденції розвитку дослідженого явища (процесу);

кількісні оцінки вивчених об'єктів, явищ, процесів;

осмислення висунутих автором припущень (робочих гіпотез), якими можна було б пояснити те, що спостерігалось (причини, механізми);

критика поглядів інших авторів з позицій власних результатів. Міркування треба обґрунтовувати посиланнями на таблиці та графіки, що представлені в попередньому розділі роботи.

При порівнянні об’єктів по кількох критеріях дозволяється використовувати порівняльні таблиці. Обговорення можна закінчити підсумовуючим абзацом, який доцільно розпочинати словами «Отже» або «У кінцевому підсумку можна стверджувати, що ...»

Висновки. Представляють собою тезисне лаконічне викладення основних результатів, досягнутих в роботі. По суті окремі фрагменти висновків дають відповідь на ті завдання, які сформульовано студентом у вступі до курсової роботи. Необхідно уникати ускладнюючих оборотів, зайвих слів та речень, які не мають змістовного навантаження. В курсовій роботі можна обмежитись 5-6 позиціями. 

Складання списку літератури. До списку літератури включаються лише цитовані джерела. Рукописи (за винятком депонованих) не цитуються. Джерела розміщують або за алфавітом прізвищ авторів, або у порядку зустрічі посилань на них у тексті.

Законодавчі акти України, якщо такі використовуються у роботі, очолюють список, за ними йде література з кириличним алфавітом (укр., рос., тощо), згодом вказуються джерела, опубліковані мовами, які використовують латинський шрифт. Кожне джерело описується у відповідності до правил оформлення бібліографічної інформації та діючих стандартів.

Необхідними елементами бібліографічного опису є:

прізвище та ініціали автора (авторів);

назва статті чи книги;

відомості щодо місця випуску книги (місто, видавництво) або щодо назви журналу, де розміщено цитовану статтю;

рік випуску книги або журналу (для журналу – після року випуску наводиться том, номер або випуск);

кількість сторінок у цитованій книзі або номери сторінок журнальної статті (від - до).

Приклади бібліографічних описів видань різного типу наведено у додатку Г. 

Редагування. Сформований рукопис не може вважатись готовим до того часу, поки автор не дасть йому критичної оцінки, не внесе до нього виправлень і змін, яких потребуватиме зазначена критика. Для цього рукопис повинен якийсь час “відлежатись”, а автор займатиметься іншими справами (активний відпочинок, господарські справи тощо) Згодом варто повільно та уважно перечитати увесь текст, звертаючи увагу на послідовність викладу, логічність побудови фраз, розчленованість на абзаци, повноту охоплення літератури, правильність побудови таблиць, графіків, посилань тощо. Все зайве треба без будь-якого жалю викреслювати.

Бажано ще до редагування дати рукопис для ознайомлення науковому керівникові чи більш досвідченим колегам і керуватись їхніми порадами при доопрацювати рукопису. 

Вичитка – це клопіткий процес, під час якого перевіряється наявність механічних помилок чи описок «перескок» (інверсія - коли сусідні літери міняються місцями) або пропуск літер чи складів, злипання слів, розстановка розділових знаків (наявність зайвих знаків і відсутність потрібних - особливо крапок і ком), правильність написання іноземних прізвищ, відповідність номерних посилань спискові (при цифровій системі цитування) та інші «дрібниці».

Обов’язкова умова високої якості курсової роботи – її грамотність, чітка логіка викладу, правильність мовностилістичного оформлення. Текст повинен бути старання вивіреним автором після друку. Відповідальність за достовірність числових, фактичних даних, цитат несе автор дослідження.

Після повного завершення курсової роботи кожен з двох її примірників підписується студентом, переплітається і передається науковому керівникові на відгук. До закінчення редагування і вичитки рукопис не переплітати, а тримати в папці у вигляді окремих аркушів. Лише після виправлення помилок робота переплітається. 

Захист курсової роботи. Останнім етапом роботи студента над курсовим проектом є прилюдний її захист. Студент має захищати прорецензовану роботу після усунення недоліків, що мали місце в оформленні роботи, та після доопрацювання змістовних її недоліків. Оцінка курсової роботи в значній мірі залежить від вміння студента представити основні результати дослідження, від глибини пізнання суті проблеми та орієнтації в питаннях, що виникають у членів комісії під час захисту в межах розглядуваної студентом проблеми.

Рішення про оцінку курсової роботи за 4-бальною і рейтинговою системами приймається на закритому засіданні кафедри. Визначальними критеріями при цьому виступають самостійність, теоретичний рівень, новизна, практична значимість рекомендації, уміння студента вести дискусію, аргументовано захищати свою концепцію і висновки. Як приклад можливої системи підходу до оцінювання наводимо критерії оцінки та максимальну кількість балів у таблиці. 

Студентові, який успішно захистив курсової роботу, за рішенням кафедри дається оцінка за 100-бальною. Студент, який при захисті курсової роботи отримує незадовільну оцінку, повинен за рішенням кафедри перезахистити роботу у наступному навчальному році (тема може бути змінена).

ІІІ. ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

3.1. Загальні вимоги

Курсову роботу друкують 14 шрифтом через міжрядковий інтервал 1,5.

Обсяг курсової роботи в цілому не регламентується, залежить від мети й досліджуваної проблеми (орієнтовно 30-50 сторінок машинописного тексту).

Текст курсової роботи необхідно друкувати, залишаючи поля таких розмірів: ліве - 30 мм, праве - 10 мм, верхнє - 20 мм, нижнє - 20 мм.

Вписувати в текст курсової роботи окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту.

Текст основної частини курсової роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 2-3 інтервалам.

Кожну структурну частину курсової роботи треба починати з нової сторінки.

До загального обсягу курсової роботи не входять додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Але всі сторінки зазначених елементів курсової роботи підлягають нумерації на загальних засадах. 

3.2. Нумерація

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою курсової роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому нижньому куті сторінки без крапки в кінці.

Такі структурні частини курсової роботи, як зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера. Звертаємо увагу на те, що всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини курсової роботи, нумерують звичайним чином.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати в курсовій роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках курсової роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, малюнок або креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або у додатках.

Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках.

Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.

Наприклад:

Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розмішують послідовно під ілюстрацією.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розмішують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу).

При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовження табл.» і вказують номер таблиці, наприклад: «Продовження табл. 1.2».

Формули в курсовій роботі нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу). 

3.3. Ілюстрації

Ілюструють курсові роботи, виходячи із певного загального задуму, за ретельно продуманим тематичним планом, який допомагає уникнути ілюстрацій випадкових, пов'язаних із другорядними деталями тексту і запобігти невиправданим пропускам ілюстрацій до найважливіших тем. Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст - ілюстрації.

Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. При необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підпис під рисунком).

Основними видами ілюстративного матеріалу в курсовій роботі є: креслення, технічний рисунок, схема, фотографія, діаграма і графік.

Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається тема, пов'язана із ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розмішують посилання у вигляді виразу у круглих дужках «(рис. 3.1) » або зворот типу: «...як це видно з рис. 3.1» або «... як це показано на рис. 3.1».

Якість ілюстрацій повинна забезпечувати їх чітке відтворення (електрографічне копіювання, мікрофільмування). Ілюстрації виконують чорнилом, тушшю або пастою чорного кольору на білому непрозорому папері. 

3.4. Таблиці

Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлятися у вигляді таблиць.

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово «Таблиця» починають з великої літери. Назву не підкреслюють.

Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути по можливості коротким. Слід уникати повторів тематичного заголовка в заголовках граф, одиниці виміру зазначати у тематичному заголовку, виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються.

Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки - з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті, таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. При перенесенні таблиці на інший аркуш (сторінку) назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах одної сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її «голову», в другому випадку – «боковик». 

3.5. Формули

При використанні формул необхідно дотримуватися певних техніко-орфографічних правил.

Найбільші, а також довгі і громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною Невеликі і нескладні формули що не мають самостійного значення вписують всередині рядків тексту.

Пояснення значень символів числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності в якій вони дані у формул Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки.

Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х) і ділення (:). 

3.6. Загальні правила цитування і посилання на використані джерела

При написанні курсової роботи студент повинен давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в курсовій роботі, або на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми, задачі, питання, вивченню яких присвячена курсова робота. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання.

Посилання в тексті курсової роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «...у працях [1-7]...».

На всі таблиці курсової роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово "таблиця" в текст пишуть скорочено, наприклад: "...в табл.1.2".

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово "дивись" наприклад: "див. табл. 1.3".

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точне відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором. 

3.7. Оформлення списку використаних джерел

Список використаних джерел - елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розмішується після висновків.

Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т. ін. Завдяки цьому можна уникнути повторних перевірок, вставок пропущених відомостей.

Джерела можна розмішувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування і рекомендований при написанні курсової роботи), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.

Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог державного стандарту з обов'язковим наведенням назв праць (Додаток Г). 

3.8. Додатки

Додатки оформлюють як продовження курсової роботи на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини (книги), розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті дисертації.

Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках дисертації, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток____» і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д. Один додаток позначається як додаток А.

Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д. 1. 2. – другий рисунок першого розділу додатка Д); формула (А.1) – перша формула додатка А.

3.9. Анотація.

Анотація пишеться українською мовою об’ємом до 100 слів. Це самостійний текст, який після читання може дати досить повну інформацію щодо змісту всієї роботи.

В анотації слід вказати:

Керівника роботи

Дату захисту

Короткий зміст роботи, який має наступні елементи: чітко окреслену мету роботи; вказівку на об’єкт дослідження; перелік застосованих методів; найважливіші результати та висновки.

В анотації не дозволяється цитувати літературу; не повинно міститись посилань на таблиці чи ілюстрації. Типовою помилкою є намагання писати у резюме про хід роботи, але не вказувати на результат. Варто уникати зайвих конструкцій, наприклад: “Внаслідок проведення досліджень встановлено, що...”, “проведене нами дослідження довело, що ...”, “Було проведено експериментальне дослідження, яке показало, що ...”. Слід одразу писати про суть справи: “Темп росту землерийок характеризується сигмовидною кривою ...”; “Вплив світла на рослину позначається ...” тощо. Можна вжити слова “встановлено”, “показано”, “доведено”, “виявлено”. Якщо виведено якусь узагальнюючу формулу, то варто акцентувати лише на ній: “Доведено, що можна виразити формулою ...” і цього є достатньо для резюме.

На підставі анотації зазвичай проводиться автоматична індексація публікацій у електронних базах даних. Тому важливо, щоб кожне слово було змістовним. Можна подати 5-20 ключових слів (Key words), придатних для комп’ютерного індексування та сортування бібліографії. Серед ключових слів перш за все повинні бути слова, якими можна описати суть проблем, розглянутих у роботі.

Додаток А

Графік підготовки курсової роботи до захисту 

Графік узгоджено «____»_________ 20___ р. 

Науковий керівник __________________ (ПІБ) 

Виконавець курсової роботи___________________ (ПІБ)     

Додаток Б

Приклад оформлення титульної сторінки курсової роботи

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ» 

Факультет природничих наук

Кафедра екології

Курсова робота на тему:

«ПРОГНОЗНА ОЦІНКА ВПЛИВУ ВИДОБУТКУ СЛАНЦЕВОГО ГАЗУ НА ЕКОСИСТЕМИ СХІДНИХ ОБЛАСТЕЙ УКРАЇНИ»

Виконав: студент

Лобода Дмитро Юрійович 

Керівник Коробков Віктор Іванович

кандидат біологічних наук, доцент

Київ - 2014 р. 

Додаток В

Приклад оформлення змісту курсової роботи

ЗМІСТ 

Додаток Г 

Вимоги до бібліографічного оформлення курсової роботи

(Розроблені на підставі вимог до внесення змін у правила оформлення бібліографічного опису у списку джерел, що запроваджені наказом ВАК України №63 від 26 січня 2008 року) 

ПРИКЛАДИ ОФОРМЛЕННЯ БІБЛІОГРАФІЧНОГО ОПИСУ У СПИСКУ ДЖЕРЕЛ, ЯКИЙ НАВОДЯТЬ У КУРСОВІЙ РОБОТІ 

1. Бібліографічний опис оформлюється згідно з ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 “Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання ”.

2. Опис складається з елементів, які поділяються на обов’язкові та факультативні. У бібліографічному описі можуть бути тільки обов’язкові чи обов’язкові та факультативні елементи. Обов’язкові елементи містять бібліографічні відомості, які забезпечують ідентифікацію документа. Їх наводять у будь-якому описі.

Проміжки між знаками та елементами опису є обов’язковими і використовуються для розрізнення знаків граматичної і приписаної пунктуації.

У списку опублікованих праць здобувача, який наводять в авторефераті, необхідно вказати прізвища та ініціали всіх його співавторів незалежно від виду публікації.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!