МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

 

РОЗРОБКА СИСТЕМИ ПОКАЗНИКІВ

ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ

 

Методичні вказівки до виконання курсового проекту з дисципліни «Планування діяльності організації»

для студентів напряму підготовки 6.030601 «Менеджмент»

 

«Затверджено»

на засіданні кафедри

менеджменту організацій

Протокол № 8

від 24 січня 2013 р.

 

Львів – 2013

Розробка системи показників діяльності організації: Методичні вказівки до виконання курсового проекту з дисципліни «Планування діяльності організації» для студентів стаціонарної і заочної форми навчання напряму підготовки 6.030601 “Менеджмент” / Укл.: Т.В. Кулініч, Л.С.Лісовська. – Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2013. – 40 с. 

Укладачі: Т.В. Кулініч, канд. екон. наук, доц.

Л.С.Лісовська, канд. екон. наук, доц.

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Виконання курсового проекту з дисципліни «Планування діяльності організації» на тему «Розробка системи показників діяльності організації» передбачено навчальним планом підготовки бакалаврів. Це важливий етап оволодіння методикою планування та прогнозування фінансово-господарської діяльності організації на основі її комплексної оцінки за розробленою системою показників, що дозволяє прийняти обґрунтовані управлінські рішення щодо поліпшення результатів такої діяльності.

Метою курсового проекту є набуття студентами навичок збирання необхідної економічної інформації, її належної обробки, самостійного виконання аналітичних досліджень стану і розвитку діяльності організації за відповідною системою показників та оформлення результатів такого дослідження. Завданням курсового проекту є освоєння та реалізація методики дослідження стану та можливих змін певного економічного явища чи процесу: з'ясування економічної суті об'єкта дослідження, визначення проблем для вирішення, розроблення інструментарію (формування системи показників), збирання та обробка економічної інформації для проведення оцінки названого об’єкта, розгляд можливих сценаріїв його розвитку.

Під час виконання курсового проекту студенти мають:

- вибрати тему, а також визначити мету і завдання курсового проекту;

- здійснити огляд літератури за вибраною темою та зібрати необхідну інформацію;

- набути практичних навичок розроблення системи показників та її використання для ретроспективного і перспективного аналізу економічних явищ і процесів, що відбуваються в організації;

- оволодіти прийомами формування альтернативних сценаріїв розвитку організації і обґрунтування управлінських рішень за результатами проведеного аналізу.

Методичні рекомендації мають на меті допомогти студентам оптимально організувати свою роботу із розроблення системи показників, її застосування для комплексного аналізу певної проблеми для конкретної організації та планування альтернативних шляхів вирішення зазначеної проблеми, обґрунтування вибору кращого варіанту розвитку організації, а також набути навичок документального оформлення результатів проведеного дослідження.

 

2. СТРУКТУРА КУРСОВОГО ПРОЕКТУ

Курсовий проект має містити: титульний аркуш (див. Додаток А), зміст, вступ, основну частину, висновки, список використаної літератури, додатки.

Зміст подають після титульного аркуша. Він містить назву та номери початкових сторінок усіх розділів і пунктів (у т.ч. вступу і висновків), списку використаної літератури, додатків (приклад змісту курсового проекту поданий у додатку Б).

Вступ розкриває сутність і актуальність проблеми планування розвитку організації за певним напрямом (відповідно до теми проекту), мету і основні завдання, предмет і об'єкт дослідження, характеризує структуру курсового проекту та джерела інформації для його написання (обсяг – до 2 с.).

Основна частина курсового проекту складається з трьох розділів.

Перший розділ курсового проекту носить теоретико-методичний характер. У цьому розділі подають огляд літератури за вибраною темою курсового проекту (табл. 1.1). Розкриття теоретичних аспектів за відповідною темою має включати формулювання сутності та формування адекватного управлінського інструментарію для планування наявності, використання або розвитку певної сфери або напряму діяльності організації. Методичні аспекти курсового проекту передбачають узагальнення існуючих підходів до формування системи показників для оцінки такого розвитку, інтеграції результатів оцінки за допомогою відповідних методів і моделей При написанні цього розділу студент обов'язково має посилатися на авторів і джерела, з яких запозичені матеріали. Загальний обсяг 1-го розділу не має перевищувати 8-10 с.

Другий розділ присвячений здійсненню дослідження стану і попередній оцінці перспектив розвитку конкретної організації (табл. 1.2) за розробленою системою показників відповідно до теми курсового проекту на основі зібраної економічної інформації (див. примітки до табл. 1.2). Розділ повинен містити розрахунки окремих показників та узагальнюючого (інтегрального) показника, аналітичні таблиці та аргументовані висновки відповідно до мети проекту (формули показників наводяться в п.1.2 проекту). Серед обов’язкових складових 2-го розділу – аналіз галузі: порівняння показників аналізованої організації та інших організацій галузі (за даними сайту smida.gov.ua) або подання середньогалузевих тенденцій (за даними Головних статуправлінь областей або Держкомстату України). Загальний обсяг 2-го розділу – 12-15 с.

Третій розділ передбачає розроблення обґрунтованого управлінського рішення на основі отриманих результатів аналізу можливостей розвитку певного об'єкта. Зокрема курсовим проектом передбачено встановлення тенденцій зміни галузевих показників в Україні та за кордоном, а також застосування оригінальної методики діагностики та прогнозування відповідних показників для удосконалення певного напряму діяльності організації. Має бути розглянуто декілька альтернативних сценаріїв майбутнього розвитку об’єкта дослідження. Опис кожного із запропонованих сценаріїв має супроводжуватися прогнозуванням значень показників (відповідно до розробленої системи) та узагальненням їх значень. За порівнянням запропонованих варіантів розвитку об’єкта має бути проведена аргументація вибору певного напрямку його розвитку. Загальний обсяг третього розділу – 5-10 с.

Висновки містять стислий виклад основного змісту курсового проекту, оцінку відповідності проведеного дослідження сформульованим у вступі завданням. Загальний обсяг висновків – більше 2 с.

Список використаної літературитреба розміщувати за алфавітом або в порядку згадування джерел у тексті за їх наскрізною нумерацією. Оформляють цей список відповідно до стандарту. Список використаної літератури має містити не менше 15 джерел, із них – більше 70% нових джерел (за останні 5 років). Для аргументації впливу на стан і розвиток організації факторів зовнішнього оточення (міжгалузевих порівнянь, конкурентного аналізу, стану цільового ринку та ін.) рекомендується використання Інтернет-джерел (періодичних видань).

До додатків доцільно включати планові документи, форми фінансової звітності аналізованої організації та її базового конкурента, а також ксерокопії (або Print-Screen) статистичної та іншої інформації щодо ситуації в галузі, які були використані як аналітична база для написання 2-го і 3-го розділів основної частини курсового проекту.

 

3. ВИБІР ТЕМИ КУРСОВОГО ПРОЕКТУ

Курсовий проект передбачає оцінювання і прогнозування розвитку конкретної організації за певним напрямом (у певній сфері фінансово-господарської діяльності) та пошук шляхів її удосконалення. Нижче наведено 30 тем і 30 організацій, які підлягатимуть дослідженню. Тему курсового проекту і назву організації студент вибирає, враховуючи свій порядковий номер у журналі.

Крім того, студент може запропонувати свою тему курсового проекту, яка передбачає розкриття однієї з можливих проблем планування діяльності організації. Така тема обов'язково має бути погоджена з керівником проекту. 

Тематика курсових проектів

1. Планування фонду оплати праці та ефективності його використання.

2. Планування забезпечення організації необоротними активами та їх використання.

3. Планування стану та використання основних засобів.

4. Планування забезпечення організації матеріальними ресурсами та їх використання.

5. Планування витрат звичайної діяльності.

6. Планування операційних витрат організації.

7. Планування виробничої собівартості продукції організації.

8. Планування та прогнозування фінансового стану організації.

9. Планування складу, структури і динаміки майна організації.

10. Планування стану оборотних активів та ефективності їх використання.  

11. Планування дебіторської та кредиторської заборгованості організації.

12. Планування джерел формування майна організації.

13. Планування використання капіталу організації.

14. Планування джерел формування і обсягів використання власного капіталу організації.

15. Планування джерел формування і обсягів використання позикового капіталу організації.

16. Планування фінансової стійкості організації.

17. Планування ділової активності організації.

18. Планування ліквідності та платоспроможності організації.

19. Планування забезпечення організації трудовими ресурсами.

20. Планування доходів і витрат організації.

21. Планування фінансових результатів діяльності організації.

22. Планування дивідендної політики та розподілу прибутку організації.

23. Планування формування, розподілу та використання чистого прибутку.

24. Планування результатів діяльності організації за взаємозв'язком витрат, обсягу реалізації та прибутку.

25. Планування рентабельності продукції організації.

26. Планування рентабельності капіталу організації.

27. Прогнозування ризику банкрутства організації.

28. Планування обсягів і структури виробництва продукції в організації..

29. Планування якості та конкурентоспроможності продукції організації.

30. Планування використання робочого часу в організації.

 

Назви організацій (вибір відповідно до варіанту)

1. ВАТ "Криворiзький завод гiрничого машинобудування".

2. ВАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг".

3. ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь".

4. ПАТ "Єнакiєвський металургiйний завод".

5. ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна".

6. ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча".

7. ВАТ "Новокраматорський машинобудівний завод".

8. ВАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь".

9. ПАТ "Донецький металургійний завод".

10. ПАТ "Керченський металургійний комбінат".

11. ПАТ "Концерн Галнафтогаз".

12. ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

13. ПАТ "ЛУКОЙЛ - Одеський нафтопереробний завод".

14. ВАТ "Львівнафтопродукт" (попер. назва - ВАТ "Промпостач-Галичина").

15. ВАТ "Нафтопереробний комплекс - Галичина".

16. ПАТ "Київська кондитерська фабрика "Рошен".

17. ПАТ "Алчевський металургійний комбінат".

18. ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття".

19. ПАТ "Миколаївцемент".

20. ПАТ "Полтавакондитер".

21. ВАТ "Єнакiєвський металургiйний завод".

22. ВАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування".

23. ПАТ "Луганський завод гірничого машинобудування".

24. ВАТ "Агронафтопродукт".

25. ПАТ "Горлівський машинобудівний завод "Універсал".

26. ПАТ "Слов’янський машинобудівний завод".

27. ВАТ "Дрогобицький машинобудiвний завод".

28. ПАТ "Іскра".

29. ПрАТ "Виробниче об’єднання "КОНТІ".

30. ПАТ "Дружківський машинобудівний завод". 

Для отримання даних звернутися до сайту www.smida.gov.ua [35], на якому необхідно зареєструватися (задати свої e-mail, логін і пароль), перейти до закладки «Бази даних», далі до закладки «Емітенти». Для більшості із названих організацій на вказаному сайті наявна інформація з 2004 дотепер (яка оновлюється в квітні року, наступному за звітним). Більшість з вказаних у таблиці організацій також мають свої сайти в Інтернет – бажано скористатися цією інформацією.

Окрім того, замість вказаних вище організацій студентам дозволяється використання тієї організації, яка по завершенню навчання на 4-му курсі буде взята за базу для практики і для написання дипломної (бакалаврської) роботи. 

 

4. ОСОБЛИВОСТІ ВИКОНАННЯ ПЕРШОГО РОЗДІЛУ КУРСОВОГО ПРОЕКТУ

Перший розділ курсового проекту передбачає розкриття теоретико-методичних аспектів проблеми, заявленої через його тему (див. попередні розділи цих методичних вказівок). При цьому у 1-му розділі не згадується ні назва, ані сфера (галузь) діяльності організації, що береться за об’єкт дослідження.

Загалом, структура першого розділу курсового проекту передбачає наявність 3-х пунктів:

п. 1.1 – загальні теоретичні підходи до планування наявності, використання та/або розвитку певної сфери або напрямку діяльності організації залежно від теми курсового проекту;

п.1.2 – характеристика сформованої студентом системи показників, яка дозволяє оцінити і спланувати діяльність організації за певним напрямком (виходячи з теми курсового проекту);

п. 1.3 – опис запропонованого студентом способу (методу або моделі) об’єднання сформованої на попередньому етапі системи показників у єдиний (інтегральний показник).

У п.1.1 доцільно навести визначення і лаконічно охарактеризувати особливості процесу планування певної сфери або напрямку діяльності організації. Порівняти різні підходи до такого планування, виділити об’єкти і суб’єктів цього процесу тощо.

У п. 1.2 студент має сформувати систему показників (мінімум з 5-ти показників), що буде найбільше відповідати розкриттю теми проекту. Рекомендується включати до такої системи тільки ті показники, для обчислення значень яких студент зможе зібрати відповідну аналітичну базу.

Перелік типових показників для окремих напрямків досліджень господарської діяльності організації міститься у більшості підручників з економічного і фінансового аналізу (див. список рекомендованої літератури).

Додатковим обмеженням при формуванні переліку показників є також потреба їх використання для порівняння стану аналізованої організації з станом її конкурентів або з середньогалузевими показниками для області та/або для України загалом. Так, до прикладу, при зіставленні рівня рентабельності організацій-конкурентів необхідно зважати на одночасну наявність у них одноіменного прибутку (чистого, операційного або валового) за аналізований період. Тоді як при використанні для порівняння усереднених галузевих показників основну проблему становить обмеженість інформації у статистичних щорічниках, збірниках і довідниках.

Окрім того, при формуванні системи показників студент має врахувати необхідність застосування у п.1.3 курсового проекту певної методики (моделі), що дозволить комплексно охарактеризувати досліджувану проблему в організації і отримати відповідну інтегральну оцінку. Зокрема доцільно ознайомитися з методиками проведення комплексної оцінки діяльності організації, відображеними у сучасних фахових джерелах, наприклад у [26, c. 545-590].

Провести комплексну оцінку і отримати інтегральний показник для характеристики поточного стану організації та для планування (прогнозування) змін у цьому стані пропонується одним із двох способів (на вибір студента):

1-й спосіб – комплексно оцінити певну проблему (сферу діяльності) організації за допомогою порівняльної характеристики значень розрахункових показників (що увійшли до певної сформованої у п.1.2 системи) з еталонними величинами, їх нормалізації, ранжування і зважування і побудувати інтегральний показник за одним із методичних підходів, викладених, зокрема у [26, c. 562-580].

2-й спосіб – застосувати одну з існуючих багатофакторних моделей – прогнозування банкрутства (Альтмана, Спрінгейта, Таффлера, Лісу або ін.), Корпорації Дюпон (щодо рентабельності різних видів капіталу – власного, сумарного, оборотного) тощо. Використання таких багатофакторних моделей для комплексної характеристики стану і перспектив розвитку організації виправдовується багатоаспектністю (різноплановістю) їх застосування: до прикладу, Z-моделі Альтмана – не тільки для прогнозування майбутнього банкрутства, але й для з’ясування проблемних і сильних місць у стані та результатах фінансово-господарської діяльності організації.

Водночас, якщо застосування 1-го способу для цілей даного курсового проекту практично не має обмежень, то застосування 2-го способу передбачає обґрунтовану присутність у сформованій (у поперед. пункті) системі показників щонайменше одного показника, який виступатиме чинником для тієї чи іншої багатофакторної моделі, яку буде використано для планування змін стану організації за відповідним напрямом дослідження.

Певна оцінка можливостей застосування існуючих (відомих) багатофакторних моделей (спосіб 2) до узагальнення результатів комплексної оцінки і планування розв’язання проблем, заданих темами (1-30) даного курсового проекту (КП), проведена у табл. 1.

До прикладу, цілком обґрунтованим є застосування класичної багатофакторної моделі рентабельності власного капіталу Корпорації Дюпон (1) до побудови інтегрального показника для оцінки і планування змін у стані організації за темами №10 – «Планування стану оборотних активів та ефективності їх використання» і №17 – «Планування ділової активності організації», оскільки до системи показників, що дозволяють оцінити проблеми, задані названими темами, в обов’язковому порядку має входити показник оборотності оборотних активів, який водночас є одним із п’яти факторів згаданої моделі (1).

Таблиця 1

Можливості використання окремих існуючих (широко відомих) багатофакторних моделей для комплексної характеристики проблем планування діяльності організації (відповідно до № теми курсового проекту)

Примітки:

* Прийняті позначення типу моделі: Д – класична модель (1) Корпорації Дюпон для оцінки рентабельності власного капіталу; Д´ – застосування моделі (1) за умови прийняття дещо спрощеного підходу у сприйнятті дебіторської заборгованості як основної складової поточних активів, а кредиторської – як основної складової поточних зобов’язань; Д1 – модель (1), доповнена фактором частки нерозподіленого прибутку у чистому прибутку (2); Д2 – модель Корпорації Дюпон, модифікована для оцінки рентабельності активів (3); Д3 - модель Корпорації Дюпон, модифікована для оцінки рентабельності реалізації продукції (4); Д4 - модель Корпорації Дюпон, модифікована для оцінки рентабельності основного капіталу (5); А – дискримінантна 5-факторна модель Альтмана (7); М – альтернативна факторна модель (8) для аналізу і планування операційних витрат організації [51]; "-" – жодна з перелічених вище моделей не може бути застосована, а отже у такому разі фактори у таблицю не виносяться (що позначено "Х"; "всі" – всі фактори підібраної моделі відповідають вирішенню поставленої проблеми.

** У цих рядках таблиці наведено позначення одного (переважно найбільш впливового) фактора (що присутній у моделі (1), (2), …, або (8) – див. рядок вище у табл. 1), саме тому відносний показник, що відповідає даному фактору, обов’язково має бути включеним до формованої системи показників (що відповідає темі КП), що дозволить якнайкраще дослідити можливості вирішення певної проблеми, поставленої цією темою.

 

Далі наведено багатофакторні моделі, згадані у табл. 1.

1) Детерміновані факторні моделі Корпорації Дюпон рентабельності капіталу (та його складових), які мають широкий спектр застосування – зокрема для прогнозування стану і результатів фінансово-господарської діяльності організації.

1.1. Класична детермінована факторна модель Корпорації Дюпон рентабельності власного капіталу (R_ВК): 

 R_ВК = R_Q * К_фз * Ч_пз * К_л.заг* К_о.оа ,

де Р –	прибуток (чистий, операційний, валовий, ін. – залежно від обмежень і потреб оцінки, тис.грн.);
ЧД –	чистий дохід, тис.грн.;
П, А –	сукупний капітал і сума активів віповідно, тис.грн.;
ВК –	сума власного капіталу, тис.грн.;
ПЗ –	поточні зобов‘язання, тис.грн.;
ОА –	оборотні активи, тис.грн.;
RQ –	рентабельність реалізації (RQ = Р / ЧД);
Кфз –	коефіцієнт фінансової залежності (Кфз = П / ВК);
Чпз –	частка поточних зобо­в'язань у валюті балансу (Чпз = ПЗ / А);
Кл.заг –	коефіцієнт загального покриття або поточної платоспроможності (Кл.заг=ОА/ПЗ);
Ко.оа –	оборотність оборотних активів (Ко_оа = ЧД / ОА);
RВК –	рентабельність власного капіталу (RВК = Р / ВК).

Модель (1) є базовою серед запропонованих Корпорацією Дюпон, оскільки аналіз рентабельності власного капіталу є найважливішим підсумковим показником, де зібрано результати всіх напрямків діяльності організації. Застосування цієї моделі у даному курсовому проекті є тим більш цінним, оскільки дозволяє не лише оцінити вплив різних чинників на рівень важливого показника рентабельності діяльності товариства, але й спрогнозувати можливу зміну окремих факторів, а також провести пошук резервів для їх позитивної зміни і дослідити підвищення результативного показника рентабельності вже з урахуванням винайдених резервів. 

1.2. Модель (1), доповнена фактором капіталізації чистого прибутку (або частки нерозподіленого прибутку у чистому прибутку): 

 R_ВК.н = К_нр/п * R_Q.ч * К_фз * Ч_пз * К_л.заг* К_о.оа ,

де Нрп –	нерозподілений прибуток, тис.грн.;
Р –	чистий прибуток, тис.грн.;
ЧД –	чистий дохід, тис.грн.;
Кнр/п –	коефіцієнт капіталізації чистого прибутку (Кнр/п = Нрп / Рч );
RQ.ч –	рентабельність реалізації за чистим прибутком (RQч = Рч / ЧД);
RВКн –	рентабельність власного капіталу (RВКн = Нрп / ВК).

Обмеження щодо застосування даної 6-факторної моделі полягають у необхідності наявності в аналізованої організації виключно чистого прибутку і нерозподіленого прибутку, тобто за наявності чистого збитку і непокритого збитку розрахунок провести неможливо.

1.3. Детермінована 4-факторна модель Корпорації Дюпон рентабельності сукупного капіталу або рентабельності активів (R_А): 

 R_К = R_Q * Ч_пз * К_л.заг* К_о.оа ,

де RА –

рентабельність активів (RА = Р / А).

1.4. Детермінована 4-факторна модель Корпорації Дюпон рентабельності реалізації продукції (R_Q): 

 R_Q = R_ОА * К_м * Ч_пз * К_л.заг,

де RОА –	рентабельність оборотних активів (RОА = Р / ОА);
Км –	капіталомісткість (Км = А / ЧД).

1.5. Детермінована 4-факторна модель Корпорації Дюпон рентабельності основного капіталу (R_оз): 

 R_оз = R_А * К_фз * К_м.вк * Ф_в ,

де Rоз –	рентабельність основного капіталу (Rоз = Р / ОЗ);
Км.вк –	капіталомісткість власного капіталу (Км.вк = ВК / ЧД);
Фв –	фондовіддача основних засобів (Фв = ЧД/ОЗ).

2) Дискримінантні моделі оцінки ймовірності банкрутства (Альтмана, Спрінгейта, Таффлера, Лісу або ін.), прямим призначенням яких є прогнозування розвитку організації.

За сутністю кожна з таких дискимінантних моделей є результатом багатофакторного регресійного аналізу

Z=αK₁+ βК₂+γК₃+δК₄+εК₅ ,   (6)

де   α, β, γ, δ, ε –	константи або параметри дискримінантної моделі;
K1, К2, К3, К4, К5 –	змінні фактори моделі.

Таку модель можна і потрібно використовувати для планування і прогнозування рівня ре­зультативного показника (Z). Із цією метою необхідно підставити плановий (прогнозний) рівень фак­торних показників в одержане дискримінантне рівняння зв'язку.

Значимість багатофакторного кореляційного аналізу для проблем планування проявляється в поглибленому вивченні впливу кожного із факторів, унаслідок чого встановлюється їх місце і роль у формуванні рівня досліджуваних показників і, як результат, – точніше обґрунтовуються пла­ни та управлінські рішення, об'єктивніше оцінюються підсумки діяльності організацій і повніше визначають внутрішньогосподарські резерви.

Найбільшою популярністю через підвищену точність прогнозу у західній практиці користується п'ятифакторна модель Z-рахунку Альтмана [14]: 

Z = 1,2 х K₁ + 1,4 хК₂ + 3,3 х К₃ + 0,6 х К₄ + 0,999 х К₅ , (7) 

де К₁, К₂, К₃, К₄, K₅ - коефіцієнти (або змінні фактори моделі): 

К1 =	Робочий капітал	=	Ф1, (Р260 - Р620)	;
	Всього активів		Ф1, Р280

 

К2 =	Нерозподілений прибуток (або непокритий збиток)	=	Ф1, Р350	;
	Всього пасивів		Ф1, Р280

 

К3 =	Прибуток (збиток) до оподаткування	=	Ф2, Р170 або Р175	;
	Всього активів		Ф1, Р 280

 

К4 =	Власний капітал	=	Ф1, Р380	;
	Поточні зобов’язання		Ф1, Р620

 

К5 =	Чистий доход від реалізації	=	Ф2, Р 035	.
	Всього активів		Ф1, Р280

У моделі (7), перший фактор характеризує платоспроможність організації; другий і четвертий – відображають структуру капіталу; третій – рентабельність активів; п'ятий - оборотність засобів. Константи 1,2; 1,4; 3,3; 0,6; 0,999 – вибрані емпірично на підставі статистичних даних про банкрутство 66-ти організацій за 22-річний період.

Залежно від фактичного значення Z-рахунку ступінь можливості банкрутства організації можна поділити за декількома групами (табл. 2). Значення Z < 2,70 означає можливість банкрутства організації в майбутньому, a Z>2,71 – достатню стійкість фінансового стану економічного суб'єкта.

Якщо отримане в результаті зроблених розрахунків значення Z-рахунку складає менше 1,80, то це свідчить про нераціональне розміщення капіталу організації.

Точність прогнозу в цій моделі протягом одного року становить 95 %, двох років – 83 %. Це досить висока точність, але недолік моделі полягає у тому, що її доцільно використовувати лише щодо великих компаній-емітентів, акції яких котируються на фондових біржах.

Таблиця 2

 Рівень імовірності банкрутства за п‘ятифакторною Z-моделлю [14]

Використовуючи модель Альтмана, можна зробити наступні висновки:

- показники, які є складовими Z-рахунку, адекватно характеризують фінансову стійкість організації: при значенні, більшому 1,8 є індикатором імовірності банкрутства;

- порівнюючи отримані результати із середньогалузевими показниками, можна дійти висновку про ступінь фінансової стійкості організації.

У посібнику [10] наводяться інші константи в моделі Альтмана (0,717; 0,847; 3,107; 0,42; 0,995), трохи змінені формули коефіцієнтів (К₁, К₂, К₃, К₄, K₅) та інша константа порівняння Z = 1,23, при чому автори вважають, що ці коефіцієнти і константи краще відображають середовище в країнах з перехідною або нестабільною економікою, а тому є більш адаптованими для оцінки діяльності вітчизняних організацій. 

3) Детерміновані моделі, розроблені окремими дослідниками для вивчення часткових випадків – наприклад, 4-факторна модель для оцінки і ефективного управління операційними витратами [51]: 

 E_v.op = K_D * К_O * K_Z * К_V ,

де Vop –	витрати операційної діяльності, тис.грн.;
Os –	собівартість виробленої продукції, тис.грн.;
Zvr –	зарплата робітників, зайнятих безпосередньо на виробництві продукції, тис.грн.;
Vpr –	загальна величина витрат на виробництво продукції (виробничі і загальновиробничі витрати) до оподаткування, тис.грн.;
KD –	відношення чистого доходу від реалізації продукції до собівартості виробленої продукції (стимулятор, бажано, щоб KD >1);
КO –	показник, обернений до питомої ваги зарплати основних робітників у собівартості продукції (найчастіше береться для оцінки як стимулятор, бажане значення в межах від 1,3 до 1,8);
KZ –	питома вага собівартості у загальних витратах від звичайної діяльності до оподаткування (стимулятор, бажане значення в межах від 0,1 до 0,8);
КV –	показник, обернений до питомої ваги операційних витрат у загальних витратах від звичайної діяльності до оподаткування (як правило розглядають як стимулятор, бажане значення в межах від 0,6 до 0,9);
Ev.op –	відношення чистого доходу від реалізації продукції до витрат операційної діяльності (стимулятор, бажано, щоб Ev.op >1).

Проблема при використанні таких авторських моделей (як (8)) для оцінки і управління вирішенням певної проблеми є труднощі з інтерпретацією змісту окремих вхідних факторів і результативного показника такої моделі, встановленням напряму їх позитивних змін і бажаних значень. 

У багатьох випадках при формуванні власної системи показників комплексної оцінки та планування розвитку сфери або напряму діяльності організації, коли необхідним є подальше об’єднання всіх їх значень у єдиний (інтегральний) показник, більш зручним може бути 1-й спосіб такого об’єднання даних, який може бути реалізований через такі альтернативні методи:

А. Метод порівняння розрахункових показників із її еталонними величинами.

Відправною точкою для використання цього методу комплексного аналізу певної проблеми (сфери діяльності) організації є утворення вхідної інформаційної бази так званих еталонних величин сформованої сукупності показників, або бази порівняння з певним ринковим еталоном — сукупністю інших організацій-конкурентів, середньогалузевими показниками, середніми значеннями відповідних показників організації за ряд періодів, найкращими роками у діяльності організації, виділеними за сукупністю найкращих значень цих показників її діяльності тощо.

Схематично одна з можливих моделей для проведення такого виду аналізу може бути представлена таким чином (рис. 1).

Формою такого порівняльного аналізу може бути бенчмаркінг [32] (англ. – benchmarking) як форма динамічного аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства – об'єкта аналізу. В практи­ці порівняльного аналізу найбільше використовується бенчмаркінг, зорієнтований на конкурентів, коли за еталонні вели­чини беруться відповідні дані для інших організацій, які є прямими конкурентами нашого товариства.

Якщо організація є монополістом на певному ринку (певній території) можна провести порівняння з попередніми періодами її діяльності або з середньо галузевими показниками (до прикладу, якщо нас цікавить стан проблеми на рівні промисловості України, то можуть бути використані дані статистичного щорічника України за 2009-2011 рр. [39] та сайту Державного комітету статистики (http://www.ukrstat.gov.ua) [55]). Вхідні дані зручніше звести у таблицю, яку будемо називати порівняльною матрицею.

Кількість напрямків дослідження, склад сформованої системи цільових показників і коефіцієнтів має відповідає цілям організації комплексного аналізу на основі порівняльної характерис­тики розрахункових показників з їх еталонними величинами. 

Для спрощення розрахунків можна всі цільові показники розглядати як рівнозначні (з однаковими вагомостями: , де і – номер показника; ).

Наступним етапом є нормалізація порівняльної матриці на ос­нові формул (9) і (10) відповідно до форми нормалізуючої функції:

- якщо показник є стимулятором (тобто позитивним напрямом зміни є максимізація його значення), то до нього застосовують нормалізуючу функцію, шляхом обчислення частки від максимального значення даного і-го показника серед m об’єктів оцінки, де , (множини, до якої входять, до прикладу, значення показників стану об’єкта за попередні роки, характеристика конкурентів, середньогалузеві значення), за формулою:

- якщо показник є дестимулятором (тобто позитивним напрямом зміни є мінімізація його значення), то до даного і-го показника серед m об’єктів оцінки, () застосовують мінімізуючу нормалізуючу функцію, а саме.

Отже, з множини об’єктів (об’єктом № 1 може бути як само підприємство у попередньому році, № 2 – у поточному році, №3 – конкурент в попередньому році, №4 – конкурент в поточному році і т.д.), оцінених за певним показником-стимулятором , вибирається максимальне значення і проводиться нормалізація всіх значень показника за всіма об’єктами за допомогою формули (9). Тоді, відповідно «кращий» об’єкт за значенням даного показника оцінюється в 1, а всі решта – за оцінкою у межах: ] 0; 1 [. Аналогічно відбувається цей процес і для показників-дестимляторів, тільки із використанням формули (10).

Пропонована нормалізація коефіцієнтів дає змогу забезпечити зіставність різних показників, що використовуються при дослі­дженні, та врахувати різнонаправленість їх впливу на ситуацію в аналізованій організації.

В результаті вхідна матриця, завдяки застосуванню нормалізуючих функцій (9) і (10), трансформується у порівняльну матрицю (ще одна додаткова таблиця), у якій зведені нормалізовані значення за n цільовими показниками для m об’єктів.

У найбільш спрощеному варіанті (при сумі вагомостей всіх показників, що увійшли до оцінки (), і при введенні рівних вагомостей всіх показників ()), інтегральна оцінка об’єкта (аналізованого підприємства за певний рік) зводиться до вигляду:

де п — кількість цільових показників.

Проте, якщо вагомості показників у формулі (11) будуть різними, і їх сума не дорівнюватиме 1, то значення інтегрального показника стану оцінюваної організації за результатами комплексного аналізу такої його діяльності за певним напрямком або у певній сфері (відповідно до тематики КП) буде розраховуватися за формулою.

Значення інтегрального показника оцінки певного напрямку діяльності організації (у порівнянні з еталонними – тут максимальними / або мінімальними значеннями розрахункових показників для сукупності порівнюваних об’єктів) змінюється у проміжку: ]0; 1]. Якщо б вся сукупність ці­льових показників діяльності аналізованої організації за відповідний період відповідала критичним (найбільш бажаним) значенням (для стимуляторів – максимальним, для дестимуляторів – мінімальним), то тоді значення інтегрального показника оцінки організації за цей період дорівнювало би 1.

Приклад застосування даного методу для обчислення інтегрального показника наведено у Додатку В.

Таблична подача інформації про поточний стан оцінюваного об’єкта за допомогою нормалізованої порівняльної матриці дозволяє виявити сильні і слабкі місця у його господарській діяльності. Відповідно до визначених основних слабких місць у діяльності організації має бути сформований арсенал заходів щодо впливу на такий стан з метою забезпечення розкриття її потенціалу за відповідними напрямками.

Б. Метод формування ранжованого ряду сформованої сукупності показників

У сучасній практиці комплек­сного аналізу стану організації зокрема поширеним засобом досягнення визначеної вище мети є розроблення системи ранжування, відповідно до якої кожному значенню цільового показника відповідає однозначно визначений ранг, а сума рангів, отриманих даним підприємством за результатами аналізу, слугує підставою для однозначної хара­ктеристики його фінансово-економічного становища, розвитку тенденцій його зміни та перспектив подальшого функціонування. Таким чином, відособлена оцінка окремих сторін фінансово-господарської діяльності організації на основі математичного моделювання органічно компонується в єдиному інтегральному показнику. Отриманий у результаті комплексного аналізу інтегрований показник є характеристикою об'єкта ана­лізу — організації — щодо його відповідності поточним рин­ковим умовам. Наступні висновки є інформаційною основою для виконання поставленого управлінського завдання та дають змогу зробити обґрунтовані висновки про можливості зміни стану організації у цілому.

Алгоритм формування ранжованого ряду сформованої сукупності показників оцінки стану організації показано на рис. 2. Особливості практичної реалізації обробки вхідної інформа­ційної бази за даним методом на конкретному прикладі показано в Додатку Г.

Ранжування сформованої сукупності цільових показників оцінки стану забезпечу­ється відповідно до таких припущень:

- вибрано об'єкт досліджень;

- визначено напрямки дослідження організації;

- сформовано сукупність цільових показників;

- визначено інтервали для ранжування розрахункових зна­чень кожного із цільових показників (межі інтервалів залежать від специфіки організації; вони можуть вільно варіювати відповідно до цілей та завдань комплексного аналізу, які став­ляться його замовниками. При цьому основою для обґрунту­вання встановлення тих чи інших меж інтервалів може слугу­вати досвід попередніх комплексних досліджень організації, нормативно-правові вимоги, індикативні показники, розроблені вітчизняними і зарубіжними практиками та науковцями тощо);

- визначено ранги кожного інтервалу – порядок рангу того чи іншого інтервалу має враховувати поточну ринкову позицію організації — об'єкта дослідження та її цілі у довгостроковому періоді. 

Формою подання кінцевої інформації є встановлення порядок рангу кожного показника та сукупного рангу організації за кожним із напрямків оцінки.

Відповідно, економічний потенціал оцінюваної організації за певним напрямком її оцінки може бути іден­тифікований як: вищий від нормального, нормальний або нижчий від достатнього рівня, відповідно до визначених на початку комплекс­ного аналізу критеріїв. Крім того, відповідно до даних аналізу можна визначити основний напрям подальшого розвитку організації тобто вибрати ту групу показників оцінки, стан якої є найбільш незадовільним і вимагає негайного втручання.

Звичайно, для цілей комплексного аналізу відповідно до запитів замовників дослідження, розглянутий алгоритм ранжуван­ня показників та коефіцієнтів може бути ускладнений за­міною та/або введенням додаткових напрямків дослідження, розши­ренням системи цільових показників, зміною ваги по­казників та коефіцієнтів у структурі загального рангу підприємства.

Специфіка розглянутого алгоритму дає змогу рекомендувати його для застосування у разі необхідності вирішення специфіч­них завдань, які постають перед виконавцями та користувачами комплексного аналізу, а саме:

- деталізоване відстеження ситуації щодо окремих індикаторів, які використовуються під час дослідження;

- формування потенційних напрямків впливу на фінансово-господарську діяльність організації з метою реалізації її економічного потенціалу;

- ідентифікація слабких місць організації, які проявляються у формі незадовільного рівня значень цільових показників, що є індикато­рами за відповідними напрямками фінансово-господарської діяльності.

 

5. УТОЧНЕННЯ ЩОДО ВАРІАТИВНОСТІ ВИКОНАННЯ

ДРУГОГО РОЗДІЛУ КУРСОВОГО ПРОЕКТУ

Другий розділ присвячений здійсненню дослідження стану і попередній оцінці перспектив розвитку конкретної організації за розробленою системою показників відповідно до теми курсового проекту.

Загалом, структура другого розділу курсового проекту передбачає наявність 4-х пунктів:

п. 2.1 – загальна оцінка господарської діяльності досліджуваної організації (до 2 с.);

п.2.2 – конкурентний аналіз стану в галузі відповідно до теми проекту і до специфіки діяльності досліджуваної організації (до 3 с.);

п.2.3 – ретроспективна оцінка діяльності досліджуваної організації за розробленою системою показників – див. п.1.2 (обов’язковими є попередні висновки щодо перспектив організації за результатами аналізу);

п.2.4 – інтегральна оцінка стану певної сфери (напрямку, об’єкту – відповідно до теми), яка слугуватиме підґрунтям для подальшого планування і прогнозування діяльності досліджуваної організації (узгодити з матеріалом п.1.3).

У п. 2.1 – загальна оцінка господарської діяльності досліджуваної організації – може бути наведений опис історії розвитку організації, основні напрямки її діяльності, її місце і роль на ринку України, участь в об’єднаннях (концернах, альянсах тощо), стратегічні цілі, проекти та ін. також можна навести основні показники, що характеризують її діяльність.

Проведення конкурентного аналіз стану в галузі відповідно до теми проекту і до специфіки діяльності досліджуваної організації (п.2.2) передбачає передусім окреслення кола основних конкурентів і виділення базового конкурента.

Базовими складовими п.2.2 є виконання 2-х видів робіт: блоку 1 під умовною назвою «система показників» і блоку 2 – під умовною назвою «модель».

У відповідності до виконання 1-го блоку робіт («система показників»), обов’язковою складовою цього пункту є розрахунок всіх показників, що були включені студентом до системи показників діяльності організації, але на прикладі даних базового конкурента. Мають бути вказані вхідні показники для аналізу і результативні (наприклад, вхідним показником для оцінки рентабельності капіталу є сума прибутку і активів підприємства, результативним – власне коефіцієнт, що оцінює рівень рентабельності). Інформацію бажано представляти у табличній формі. Для вхідних показників слід розрахувати абсолютні і відносні прирості за останній рік (з аналізованого періоду), для результативних (якщо це коефіцієнти) – тільки абсолютні прирости. Така опрацьована інформація слугуватиме основою для порівняння стану і можливостей вирішення основної проблеми, поставленої в проекті, в аналізованій організації і в її конкурента.

Якщо з будь-яких причин інформація щодо діяльності конкурентів відсутня (недоступна), у п.2.2 слід провести аналіз ситуації в галузі (на рівні регіону або України у цілому) за проблематикою проекту, а отже необхідно розрахувати основні показники, що були включені в п.1.2 до системи показників оцінки за відповідним напрямком.

Для тих студентів, які для розрахунку інтегрального показника в п.1.3 використали будь-яку із багатофакторних моделей (Корпорації Дюпон, Альтмана тощо), в п.2.2 обов’язковим є виконання 2-го блоку робіт (під назвою «модель»), а саме: має бути проведений розрахунок, що дозволяє оцінити за цією моделлю результати діяльності базового конкурента. Схема представлення розрахунків така ж як зазначено вище: таблична форма, значення показників за 2 останніх роки, розподіл показників на вхідні і результативні, обчислення відповідних приростів значень цих показників. Якщо ж дані щодо конкурента відсутні, обчислення показників моделі має бути проведено за середньогалузевими показниками (у моделі Альтмана дозволяється прийняти суму Нрп = ВК).

У п. 2.3 виконується 1-й блок робіт («система показників»), тобто розрахунок всіх показників, що були включені студентом до системи показників діяльності організації, але тепер вже на прикладі даних аналізованої організації. Після проведення розрахунків обов’язковим є зіставлення даних оцінюваної в курсовому проекті організації і її базового конкурента.

У п. 2.4 студентами, які для розрахунку інтегрального показника в п.1.3 використали будь-яку із багатофакторних моделей (Корпорації Дюпон, Альтмана тощо), обов’язковим є виконання 2-го блоку робіт (під назвою «модель»), а саме має бути проведений розрахунок, що дозволяє оцінити за цією моделлю результати діяльності аналізованої організації. Представлення результатів у табличній формі (так само як це було зроблено для базового конкурента) може супроводжуватися проведенням факторного аналізу за даними моделі. В кінці мають бути зроблені висновки, у ході яких порівнюється поточний стан вирішення проблеми в аналізованій організації і в її базового конкурента.

Для тих студентів, що не використовували для розрахунку інтегрального показника існуючих багатофакторних моделей, а пішли через розробку методів об’єднання даних системи показників через порівняння розрахункових показників із її еталонними величинами або через ранжування цільових показників комплексної оцінки, а також шляхом застосування інших методів, в п.2.4 має бути показано застосування (показаного в п.1.3) методу узагальнення всіх показників із сформованої системи у єдину (інтегральну) оцінку на основі даних аналізованого підприємства, та, у разі потреби, - даних його базового конкурента, або середньо галузевих показників. У кінці 2-го розділу студенти, які застосували 1-й спосіб об’єднання даних, теж мають зробити попередні висновки про проблеми і сильні сторони аналізованої організації, про її позицію в галузі (або відносно конкурентів), або про відповідність значень її показників еталонним значенням.

 

6. ОСНОВНІ АСПЕКТИ ЩОДО ВИКОНАННЯ ТРЕТЬОГО РОЗДІЛУ КУРСОВОГО ПРОЕКТУ 

Залежно від теми курсового проекту, третій розділ передбачає підготовку обґрунтованого управлінського рішення на основі отриманих результатів аналізу можливостей розвитку певного об'єкта (сфери або напрямку діяльності організації).

Загалом, структура третього розділу курсового проекту передбачає наявність 3-х пунктів:

п. 3.1 – встановлення та аналіз тенденцій зміни галузевих показників для досліджуваної організації з урахуванням теми курсового проекту;

п.3.2 – розгляд декількох альтернативних сценаріїв майбутнього розвитку об’єкта дослідження (оптимістичного і песимістичного).

п.3.3 – рекомендації щодо планування розвитку діяльності організації згідно теми курсового проекту.

П. 3.1 курсового проекту зводиться переважно до встановлення тенденцій зміни обсягів виробництва та реалізації продукції у певній галузі та регіоні України. Отримані у цьому пункті дані будуть використані як основа щодо встановлення базових індикаторів для побудови оптимістичного і песимістичного прогнозу розвитку досліджуваної організації.

Для встановлення можливого (прогнозного) приросту обсягу реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) аналізованої організації за базовий період[1], передусім використовуються результати вивчення тенденцій розвитку виду економічної діяльності (ВЕД), до якої належить ця організація.

Насамперед за даними фінансової звітності встановлюється клас (підклас), група або розділ, секція (підсекція – тільки для секцій «С» і «D»), до яких належить аналізована організація.

До прикладу: ТзОВ "А" належить до обробної промисловості (секції D) і в межах неї – до галузі машинобудування (DK+DL+DM) і до підсекції DL – «Виробництво електричного, електронного та оптичного устаткування», розділу 33 – «Виробництво медичної техніки, вимірювальних засобів, оптичних приладів та устаткування, годинників»,класу 33.10 – «Виробництво медичної техніки, включаючи хірургічне устаткування, та ортопедичних пристосувань».

Оскільки переважно у статистичних довідниках для оцінки динаміки розвитку певних процесів у галузі та в регіоні використовуються індекси (які додатково враховують вплив різноманітних макроекономічних процесів, зокрема інфляції), то саме цьому виду показника буде приділено далі основну увагу.

Так, у табличну та / або графічну форму слід звести інформацію про темпи зростання (індекси) обсягів реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у певному регіоні України (до якого належить аналізована організація) за названими видами економічної діяльності (галузь, секція, підсекція, розділ, група, клас, підклас тощо, починаючи із найширшого), бажано за період, більший від п’яти років.

До прикладу, для зазначеного вище товариства «А» у таблицю можуть бути зведені індекси промислової продукції за окремими видами економічної діяльності у Львівській області за 2005-2012 рр. (% до поп. року): для промисловості, переробної промисловості, машинобудування, сфери виробництва медичної техніки та ін.

Далі надається загальна характеристика тенденцій зміни обсягів реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за виділеними ВЕД (секціями, класами тощо). Вказуються екстремуми.

Більш поглиблений аналіз змін у галузі (ВЕД), який дозволить ґрунтовніше підійти до прогнозування змін обсягу реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) організації, передбачає розрахунок середньорічних темпів приросту ринку для цього товариства, виходячи із усереднення значень індексів обсягів реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), взятих за періоди різної тривалості (до прикладу, від дев’яти років до одного року), за умови, що останнім в аналізованому періоді обов’язково береться базовий рік).

Середньорічні темпи приросту ринку обчислюються за формулою середньої геометричної простої від добутку відносних величин динаміки, які є кратним співвідношенням i-го значення показника до попе­реднього (і-1). Проте, залежно від наявних даних застосовуються відмінні способи обчислення середніх.

Якщо студентом використовуються статистичні дані щодо індексів обсягу реалізації продукції (які за сутністю є ланцюговими темпами зростання обсягу реалізації (Т_рі ) у % до попереднього року), то застосовується така формула для встановлення середньорічного темпу приросту ринку за N-річний період.

Якщо ж студентом використовуються статистичні дані щодо значень обсягу реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (у гр. од.) за N років, то за нестабільної економічної ситуації, з огляду на широкий розмах (варіацію) значень даного аналізованого абсолютного показника, доцільним є застосування такої формули для визначення середньорічного темпу приросту ринку за (N-1)-річний період:

де  –	середньорічний темп приросту оцінюваного показника обсягу реалізації продукції (у гр. од.) певним ВЕД у певній області України за аналізований період;
і –	номер року, що входить до аналізованого періоду;
N –	кількість років, що береться для спостереження в аналізованому періоді;
,  –	обсяг реалізації продукції (у гр. од.) певним ВЕД області за поточний (i) і за наступний (i + 1) роки відповідно;
–	коефіцієнт зростання обсягу реалізації продукції (у гр. од.) певним ВЕД області за період між і-им і (і + 1)-им роками.

Такий метод розрахунку середньорічного темпу приросту (формула (14)) дозволяє врахувати всі проміжні значення показників, отримані за визначений період, а отже, комплексно оцінити їх коливання і тренд.

Якщо ж значення показника обсягу реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (у гр. од.) певним ВЕД у певній області України не зазнали значних коливань за досліджуваний період, можна застосувати стандартний метод розрахунку його середньорічного темпу приросту, прийнятий в статистиці.

де  Крі –	ланцюговий коефіцієнт зростання оцінюваного показника обсягу реалізації продукції (у гр. од.) певним ВЕД у певній області України за період між і-им і попереднім роком; ;
–	обсяг реалізації продукції (у гр. од.) певним ВЕД у певній області України в і-му році або поточний рівень ряду;
,  –	перший і останній рівні ряду відповідно (гр. од.);
N –	кількість років, що береться для спостереження в аналізованому періоді .

 

Бажано представити у табличній формі всі середньорічні темпи приросту ринку збуту певної продукції (товарів, робіт, послуг) області, оцінені за періоди різної тривалості (від максимальної (повне використання даних) до одного року). Об’єктами для оцінки виступають окремі види економічної діяльності (галузь, секція, підсекція, розділ, група, клас, підклас тощо, починаючи із найширшого), представником яких є аналізована організація.

Із сформованого масиву відносних середньорічних приростів ринку області вибираються максимальний і мінімальний прирости. Обов’язково слід вказати чисельною характеристикою якого саме об’єкта (ВЕД) вони виступають (і за який період оцінки). У подальшому саме ці два прирости задають межі прогнозованої зміни обсягу реалізації (чистого доходу від реалізації товарів, робіт, послуг) аналізованої організації.

Якщо досліджувана організація планує виходити з своєю продукцією (товарами, роботами, послугами) на ринок більше ніж однієї області, це може прогнозуватися як вихід на ринок України у цілому. У такому разі доцільним є окремо провести за відображеною вище методикою оцінку усереднених темпів зростання обсягу виробництва і реалізації відповідної продукції вже на рівні Україні. Результати теж доцільно подати у табличній та графічній формі.

У кінці формується масив відносних середньорічних приростів ринку, але вже на рівні країни, з нього знову вибираються максимальний і мінімальний прирости. Якщо встановлені за цими двома приростами (на рівні країни) межі прогнозованої зміни обсягу реалізації аналізованої організації є більшими від меж, заданих приростами обсягу реалізації продукції на рівні області, то тепер вже ці нові макроорієнтири залишаються основою для подальших прогнозів. Мінімальний приріст (найчастіше – він означає зменшення обсягу реалізації) застосовують для побудови песимістичного сценарію, а максимальний приріст (як правило, він є додатнім) – для оптимістичного сценарію розвитку ринку і аналізованої організації на ньому.

Додатковим, але від цього не менш важливим етапом оцінки розвитку ситуації в галузі, є її прогнозування шляхом екстраполяції тренду.

Основою (емпіричними даними) для такого прогнозу можуть бути як індекси обсягів реалізації продукції у певній галузі, так і абсолютні значення доходу, отриманого від такої реалізації. Об’єктом береться один ВЕД або на рівні певної області, або на рівні України (залежно від попередніх розрахунків). Аналізований період для побудови тренду має бути досить тривалим (як мінімум п’ять років). Дозволяється обмежитися побудовою лінійного тренду (графічною побудовою або встановленням його рівняння). Для цього можна застосувати засоби Microsoft Excel. За проведеною побудовою слід констатувати спадну або зростаючу тенденцію розвитку відповідного ринку (а отже, оптимістичний чи песимістичний (ризикований) шлях його подальшого розвитку).

Після чого застосовують метод екстраполяції лінійного тренду (продовження попередніх тенденцій), щоб встановити наступне значення або майбутній приріст обсягу реалізації продукції на період (t+1), що слідує за базовим (t). Таку екстраполяцію можна провести або графічним шляхом, або з використанням рівняння лінійного тренду (встановлення значення Y(t+1) = a + b(t+1), де a і b – параметри рівняння лінійного тренду).

Підставою для прийняття рішень щодо побудови оптимістичного (або зрідка песимістичного) сценарію розвитку ситуації є також оцінка динаміки чистого доходу від реалізації продукції, робіт, послуг (який є аналогом обсягу реалізації продукції) для самої аналізованої організації і її організацій-конкурентів, які займаються аналогічними видами діяльності і теж працюють на ринку відповідної області (або претендують на ринок України у цілому).

Для розрахунку використовуються дані ретроспективної оцінки аналізованої організації і її основних організацій-конкурентів за останні 2-3 роки (див. [35]). Аналогічним способом (як показано вище) встановлюються середньорічні прирости чистого доходу від реалізації продукції, робіт, послуг.

Якщо тенденції розвитку аналізованої організації або її конкурентів, оцінені виходячи із зміни отриманого ними чистого доходу, є кращими за встановлені раніше максимальні значення приросту ринку відповідного товару, робіт, послуг на рівні певної області, або країни загалом, то зупиняються на найбільшому із встановлених приростів. Саме він слугуватиме індикатором збільшення чистого доходу аналізованої організації за умови її розвитку за оптимістичним сценарієм.

Написання п. 3.2 курсового проекту передбачає розробку оптимістичного і песимістичного сценаріїв розвитку аналізованої організації.

Для тих студентів, що використали для побудови інтегрального показника одну із факторних моделей ((1)-(7)) існує ряд правил для оптимістичного прогнозування змін фінансового стану і результатів діяльності організації.

Основні правила:

1. «Золоте правило економіки» (доповнене):

100 ≤ Тр (А) ≤ Тр (ПЗ) ≤ Тр (ОА) ≤ Тр (ЧД) ≤ Тр (Р) , (16)

де Тр (Х) – темп зростання показника Х (%),Тр (Х) = Х₁/Х₀ *100;

А – активи, ПЗ – поточні зобов’язання, ОА – оборотні активи, ЧД – чистий дохід, Р – прибуток (чистий (Pч), операційний (Ро), або валовий (Рв) – залежно від потреб розрахунку), тобто Тр (Рв) ≤ Тр (Ро) ≤ Тр (Pч).

2. Абсолютний приріст чистого прибутку може бути розподілений на споживання і капіталізацію, тому D Pч ≥ DН_РП, де Н_РП – нерозподілений прибуток. Своєю чергою, приріст Н_РП може позначитися на прирості ВК, тоді за оптимістичного сценарію можна розглянути ситуацію, коли D ВК ≥ D Н_РП.
3. Оскільки сума сукупного капіталу (підсумку активів) А = П = ВК + ПК,то абсолютна зміна підсумку активів пов’язана із абсолютними приростами її складових системою DА = DП = DВК + DПК. Водночас, слід пам’ятати, що темпи приросту Тпр(П)¹Тпр(ВК)+Тпр(ПК), а отже Тпр(ПК) ¹ Тпр(П) - Тпр (ВК).
4. Одночасне поліпшення значень всіх факторів моделі у більшості випадків неможливе: насамперед, коли в організації є значні проблеми за окремими напрямками аналізу фінансового стану і результатів, або коли вона планує швидкі зміни одночасно за декількома (всіма) напрямками. Отже, треба визначити пріоритетні напрямки для змін у фінансовому стані організації. Зокрема альтернативою є, до прикладу: забезпечення фінансової стійкості і розширення діяльності організації (шляхом нарощування ПК).

Додаткові правила(які випливають з останнього основного правила):

1. Для забезпечення фінансової стійкості рекомендується нарощування або незмінність власного і сукупного капіталу, а також незмінність, зменшення або зростання позикового капіталу, але повільніше (аніж власного Тр(ПК)≤Тр(ВК)). За умови надмірного рівня фінансової стійкості організації (ВК становить 0,6¸0,9 від вартості П), може бути розглянуто підвищення К_фз і збільшення частки поточних зобо­в'язань у валюті балансу (тобто збільшення 2-го і 3-го факторів моделі (1)). Якщо ж фінансова стійкість є недостатньою (навпаки, ПК = 0,6¸0,9 від П), приріст К_фз і збільшення Ч_пз не рекомендується.

2. Якщо у базовому році частка поточних зобо­в'язань у валюті балансу (3-й фактор моделі (1)) є дуже малою (5¸15%) і обґрунтованим буде її збільшення хоча б у два рази, то для більшості організацій при цьому неможливо буде забезпечити аналогічний відносний приріст оборотних активів, що призведе до зменшення коефіцієнта поточної платоспроможності (4-й фактор моделі (1)). Для організацій, у яких ПЗ ¹ ПК, рекомендується спочатку встановити частку поточних зобов’язань у позиковому капіталі у базовому році, а потім (для полегшення процедури прогнозування) зберегти цю частку незмінною у наступному (прогнозованому) періоді.

3. Аналогічно, якщо організації необхідно провести швидке нарощування оборотних активів, то це з одного боку може забезпечити позитивну зміну коефіцієнта загального покриття (поточної платоспроможності), а з іншого – негативно позначиться на прискоренні оборотності оборотних активів, яке уповільниться.

7. ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОГО ПРОЕКТУ

Текст курсового проекту роздруковують за допомогою принтера на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210x297 мм) через півтора міжрядкових інтервали з використанням шрифтів текстового редактора Word розміру 12.

Обсяг основного тексту курсового проекту має становити 30-35 аркушів, оформлених відповідно до державного стандарту.

Текст курсового проекту необхідно друкувати, залишаючи поля таких розмірів: ліве – 20 мм, праве – 10 мм, верхнє – 20 мм, нижнє – 20 мм.

Текст основної частини курсового проекту поділяють на розділи і пункти. Заголовки структурних частин проекту "зміст", "вступ", "розділ", "висновки", "список використаних джерел", "додатки" друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 2 інтервалам. Кожну структурну частину курсового проекту (зміст, вступ, розділи, висновки, список літератури) треба починати з нової сторінки.

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою курсового проекту є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки.

Пункти нумерують у межах кожного розділу. У кінці номера пункту повинна стояти крапка, наприклад: "2.3." (третій пункт другого розділу). Потім у тому самому рядку пишуть заголовок пункту.

Ілюстрації (рисунки, схеми тощо) і таблиці необхідно подавати в курсовому проекті безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Схеми і таблиці, які розміщені на окремих сторінках курсового проекту, включають до загальної нумерації сторінок.

Ілюстрації позначають словом "Рис." і нумерують послідовно в межах розділу. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією.

Таблиці нумерують послідовно в межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис "Таблиця" із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: "Таблиця 1.2" (друга таблиця першого розділу).

При переносі частини таблиці на інший аркуш слово "Таблиця" і номер її вказують один раз праворуч над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова "Продовження табл." і вказують номер таблиці, наприклад: "Продовження табл. 1.2".

Формули в курсовій роботі (якщо їх більше одної) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).

Під час написання курсового проекту студент повинен давати посилання на джерела, матеріали з яких наводяться в проекті. Посилання на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком, виділеним квадратними дужками, наприклад, "... у посібнику [1]".

Посилання на формули вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад "... у формулі (2.1)". На всі таблиці повинні бути посилання в тексті, при цьому слово "таблиця" в тексті пишуть скорочено, наприклад: "...у табл. 1.2". У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово "дивись", наприклад: "див.табл.1.3".

Під таблицями і рисунками має бути вказано джерело, з якого їх було взято, або на основі якого їх було побудовано. Залежно від рівня опрацювання джерел можливі такі формулювання: "Сформовано (побудовано або узагальнено) за даними [1]".

Список використаної літератури. Джерела можна розміщувати в списку одним із таких способів: в порядку появи посилань у тексті (найзручніший для користування) або в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків. Відомості про джерела, які включені до списку, необхідно давати згідно з вимогами державного стандарту з обов'язковим наведенням назви праць.

Додатки. Додатки оформлюють як продовження курсового проекту у вигляді окремої частини, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої, симетричний відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово "Додаток" і велика літера, що позначає додаток. Додатки потрібно позначати послідовно великими літерами української абетки. При оформленні додатків окремою частиною друкують великими літерами слово "додатки".

 

8. ПОРЯДОК ЗАХИСТУ КУРСОВОГО ПРОЕКТУ

Курсовий проект виконують протягом семестру, а захищають до складання іспиту з дисципліни «Планування діяльності організації». Не пізніше ніж за два тижні до захисту, студент подає курсовий проект керівникові, котрий рецензує його та оцінює його.

Під час оцінювання курсового проекту користуються такими критеріями: відповідність змісту проекту обраній темі; повнота висвітлення і охоплення необхідної літератури; наукова та практична обґрунтованість висновків; самостійність виконання; стиль, логіка викладу матеріалу, дотримання вимог щодо оформлення. Відповідність курсового проекту всім зазначеним критеріям дає змогу оцінити її найвищим балом. Відсутність одного або кількох чинників знижує оцінку.

У разі негативної оцінки науковий керівник повертає курсовий проект студентові, котрий повинен доопрацювати його з врахуванням зауважень. Після цього доопрацьований варіант студент подає науковому керівникові для повторної оцінки. Якщо оцінка за виконання позитивна, то курсовий проект допускається до захисту.

Сумарна рейтингова оцінка виконання і захисту курсового проекту з дисципліни становить 100 балів. Встановлена кількість розподіляється так: а) за якість виконання розділів роботи - 80 балів (змістовне виконання - 60 балів і оформлення роботи - 20 балів); б) за захист роботи (відповіді на запитання) - 20 балів. Система переведення сумарної кількості отриманих балів у п'ятибальну оцінку: незадовільно – менше 50, задовільно – 50-70, добре – 71-87, відмінно – понад 87 балів.

 

9. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алексеева М.М. Планирование деятельности фирмы / М.М. Алексеева. - М.: Финансы и статистика, 2010. – 210 c.

2. Аргупкина Н. Л. О совершенствовании методов прогнозирования, основанных на экспоненциальном сглаживании / Н. Л. Аргупкина : [Електронний ресурс] . – Режим доступу : http://www.devbusiness.ru.

3. Бенвеністе Г. Овладение политикой планирования / Г. Бенвеністе ; [пер. с англ.]. – М.: 2004. – 256 c.

4. Бизнес–план : [уч. –практ. пособие] / [Т.П. Любанова, Л.В. Мясоедова, Т.А. Грамотенко, Ю.А. Олейникова]. - М.: Финансы и статистика, 2008. – 240 c.

5. Вебер Ю. На пути к активному управлению с помощью показателей / Ю. Вебер, У. Шэффер // Проблемы теории и практики управления. – 2000. – № 5.

6. Герасимчук В. Г. Стратегічне управління підприємством. Графічне моделюван­ня: [Навч. посіб.] / В. Г. Герасимчук. - К.: КНЕУ, 2000. – 260 c.

7. Глинский В. В. Статистический анализ: [Учеб. пособ.] / В.В. Глинский, В.Г. Ионин. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Инф.-изд. дом «Филинъ», 1998.– 160 с.

8. Горемикин В.А. Планирование предпринимательской деятельности предприятия : [мет. пособие] / В.А. Горемикин, А.Ю. Богомолов. - М.: ИНФРА – M., 2010. – 160 c.

9. Дубров A.M. Моделирование рискових ситуаций в экономике и бизнесе : [уч. пособие] / A.M. Дубров, Б.А. Лагома, Е.Ю. Хрусталев. - М.: Финансы и статистика, 2009. – 222 c.

10. Економічний аналіз: Навч. посібник / [М. А. Болюх, В.З. Бурчевський, М.І. Горбаток та ін.]; за ред. М.Г.Чумаченка. - К.: КНЕУ, 2003. – 360 с.

11. Економічний аналіз: [Навч. посіб. для студентів ВНЗ] / За ред. Ф. Ф. Бутинця. – Житомир: ПП “Рута”, 2003. – 680 с.

12. Івахненко В. М. Курс економічного аналізу: [Навч. посіб. для вузів] / В. М. Івахненко. - К.: 3нання-Прес, 2002. – 260 c.

13. Ізмайлова К. В. Сучасні технології фінансового аналізу: [Навч. посіб.] / К. В. Ізмайлова. - К.: МАУП, 2003. – 132 с.

14. Калина А.В. Сучасний економічний аналіз і прог­нозування (мікро- та макрорівень): [Навч.-метод. посібник] / А.В. Калина, М. Конева, В.О. Ященко. - К. : МАУП, 1998. – 240 с.

15. Ковалев В.В. Анализ финансового состояния и прогнозирование банкротства / В.В. Ковалев. – СПб.: Аудит - Ажур, 1994. – 146 c.

16. Ковалев В.В. Финансовый анализ: методы и процедуры / В.В. Ковалев. - М.: Финансы и статистика, 2001. – 148 c.

17. Козак Н. Как реализовать бенчмаркинговый проект в вашей компании / Н. Козак: [Електронний ресурс] . – Режим доступу : http://www.gaap.ru.

18. Козлов Н.В. Перспективный экономический аналіз / Н.В.Козлов, Е.П. Бочаров. - М.: Финансы и статистика, 1987. – 224 с.

19. Контроллинг как инструмент управления предприятием / [Е.А. Ананькина, С.В. Данилочкин, Н.Г. Данилочкина и др.]; Под ред. Н.Г. Данилочкиной. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1998. – 320 c.

20. Костіна Н.І. Фінанси: система моделей і прогнозів: [Навч. посіб.] / Н.І. Костіна, А.А. Алексеев, О.Д. Василик. - К.: Четверта хвиля, 1998. – 280 c.

21. Ламбен Ж.-Ж. Стратегический маркетинг. Европейская перспектива / Ж.-Ж. Ламбен ; [Пер. с франц.]. - СПб.: Наука, 1996. – 340 с.

22. Льюис К. Методы прогнозирования экономических показателей / К. Льюис ; [Пер. с англ. Демиденко Е.З.]. – М.: Финансы и статистика, 1986. – 278 c.

23. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: [Навч. посібник] / В.О. Мец. – К.: Вища шк., 2003. – 284 с.

24. Недосекин А. Применение теории нечётких множеств к финансовому аналізу предприятий / А. Недосекин // Вопросы анализа риска. - 1999. - № 2-3.

25. Олексюк О. С. Системи підтримки прийняття фінансових рішень на макрорівні / О. С.Олексюк. - К.: Наукова думка, 1998. – 246 c.

26. Павловська О.В. Фінансовий аналіз: [Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц.] / О.В. Павловська, Н.М. Притуляк, Н.Ю. Невмержицька. – К.: КНЕУ, 2002. – 388 с.

27. Планування діяльності підприємства: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц./ [М.А.Бєлов, Н.М.Євдокімова, В.Є. Москалюк та ін.]; За заг. ред. В.Є. Москалюка. – К.: КНЕУ, 2002. – 252 с.

28. Портер М.Е. Стратегія конкуренції: Методика аналізу галузей і діяльності кон­курентів / М.Е. Портер; [Пер. з англ. А. Олійник] . - К.: Основи, 1998. – 342 с.

29. Райзберг Б.А. Системный подход в перспективном планировании / Б.А. Райзберг, Е.П. Голубков, Л.С. Пекарский. – М.: Экономика, 2005. – 324 с.

30. Редченко К.И. Революция сбалансированной системы показателей. / К.И. Редченко: [Електронний ресурс] . – Режим доступу : – http://www.cfin.ru/management/controlling/evalution.shtml.

31. Редченко K.I. Аудит стратегічних управлінських рішень, прогнозів та проектів: [Монографія] / К.И. Редченко. – Львів: Вид-во ЛКА, 2001. – 220 с.

32. Редченко К.І. Бенчмаркінг як інструмент стратегічного аналізу / К.И. Редченко // Наукові записки: [3б. наук. праць]. – Вип. 11, Ч. 2. – Тернопіль: Вид-во "Економічна думка", 2002. - С 176-183.

33. Редченко К.І. Стратегічний аналіз: [Навч. посібник] / К.И. Редченко. - Львів: Вид-во ЛКА, 2002. – 320 c.

34.   34.           Редченко К.І. Застосування удосконаленого рівняння Du Pont вирішення задач фінансового аналізу в торгівлі / К.И. Редченко, Л.М. Чубко // Торгівля, комерція, підприєм­ництво: [3б. наук. праць]. - Львів: Коопосвіта, ЛКА, 2000. – С. 54-57.

35. Річна фінансова звітність підприємств України : [Електронний ресурс] / Державна установа “Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку України”. – Режим доступу : http://www.smida.gov.ua.

36. Саати Т. Аналитическое планирование / Т. Саати, К. Керне; [пер. с англ.]. - М.: Радио и связь, 2004. – 232 c.

37. Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: [Навч. посіб.] / Г.В. Савицька. - 2-ге вид., випр. і доп.—К.: Знання, 2005. – 540 c.

38. Статистичний щорічник Львівської області за 2011 рік. / Головне управління статистики у Львівській області - Ч. І. - Львів, 2012. – 400 с.

39. Статистичний щорічник України за 2011 р. / Державний комітет статистики України / За ред. О. Г. Осауленко. – К. : Консультант, 2012. – 578 с.

40. Тарасенко Н.В. Економічний аналіз: [Навч. посібник] / Н.В. Тарасенко. - 2-ге вид., перероб. і доп.. - Львів: Новий Світ, 2003. – 264 с.

41. Томпсон А.А. Стратегический менеджмент. Искусство раз­работки и реализации стратегии: [Учебник для вузов] / А.А. Томпсон, А.Дж. Стрикленд [Пер. с англ. под ред. Л.Г. Зайцева]. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998. – 360 с.

42. Тренев Н.Н. Стратегическое управление: [Учеб. пособие для вузов]/ Н.Н. Тренев. - М.: Изд-во «ПРИОР», 2000. – 188 с.

43. Трууса Ю.А. Диагностика предприятия – основа стратегического управления / Ю.А. Трууса. – Таллин: ЭИМ, 1996. – 120 с.

44. Фатхутдинов Р.А. Конкурентоспособность: экономика, стратегия, управление / Р.А. Фатхутдинов. – М.:ИНФРА-М, 2000. – 560 с.

45.  Фатхутдинов Р.А. Стратегический менеджмент: [Учебник для вузов] / Р.А. Фатхутдинов. - 2-е изд., доп. – М.: ЗАО "Бизнес-школа "Интел-Синтез", 1998.

46. Хан Д. Планирование и контроль: концепция контроллинга / Д. Хан; [Пер. с нем. под. ред. А.А. Турчака]. - М.: Финансы и статистика, 1997. – 800 c.

47. Хелферт Э. Техника финансового анализа / Э.Хелферт ;[Пер. с англ. под ред. Л.П. Белых]. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1996. – 546 c.

48. Хил Лафуенте A.M. Финансовый анализ в условиях неопределенности: A.M. Хил Лафуенте; [Пер. с исп.]. – Мн.: Тэхналогія, 1998. – 156 с.

49. Хом'як В. С. Моделювання стану суб'єкта господарювання за допомогою матриці фінансових стратегій / В. С. Хом'як // Економетричні методи і моделі в економіці: теорія і практика. [3б. матеріалів 1-ї Всеукр. економетр. конференції]. – Ч. 3. - Львів, 1998. - С 70-74.

50. Хорват П. Сбалансированная система показателей как средство управления предприятием / П. Хорват // Проблемы теории и практики управления. - 2000. - № 4.

51. Цал-Цалко Ю.С. Витрати підприємства: [Навч. посібник] / Ю.С. Цал-Цалко. – К.: ЦУЛ, 2002. – 260с.

52. Чернелевський Л.М. Економічний аналіз на підприємствах промисловості і торгівлі: [Підручник] / Л.М. Чернелевський. – К.: Пектораль, 2003. – 164 с.

53. Шеремет О.О. Фінансовий аналіз: [Навч. посібник] / О.О. Шеремет. – К.: Кондор, 2005. – 280 c.

54. Шершньова З.Є. Стратегічне управління: [Навч. посібник] / З.Є. Шершньова, С.В. Оборська. - К.: КНЕУ, 1999. – 240 c.

55. Щорічна і щоквартальна статистична інформація : [Електронний ресурс] / Державний комітет статистики України. – Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua.  

ЗМІСТ 

1.	Загальні положення ……………………………………………………	3
2.	Структура курсового проекту ……………...………………….……….	3
3.	Вибір теми курсового проекту ………………………………………..	5
4.	Особливості виконання першого розділу курсового проекту ………..	7
5.	Уточнення щодо варіативності виконання другого розділу курсового проекту..................................................................	20
6.	Основні аспекти щодо виконання третього розділу курсового проекту ...............................................................................	22
7.	Оформлення курсового проекту ………………………………………	28
8.	Порядок захисту курсового проекту …………………………………..	30
9.	Список рекомендованої літератури ….………………………………..	30
	Додаток А. Приклад оформлення титульної сторінки ……………….	35
	Додаток Б. Приклад змісту курсового проекту………………………	35
	Додаток В. Приклад проведення комплексного аналізу стану організації за методом порівняння розрахункових показників з їх еталонними величинами ……………………………………………..	36
	Додаток Г. Приклад інтегральної оцінки фінансового стану організації за допомогою формування ранжованого ряду системи вхідних показників та коефіцієнтів …………………………………..	38

  

Додаток Б

Приклад змісту курсового проекту

на тему «Планування рентабельності капіталу ВАТ «К»

	Вступ ………………………………………………………………………………….	2
1.	Теоретико-методичний підхід до планування рентабельності капіталу організації..	4
1.1.	Сутність планування рентабельності капіталу організації …………………………	4
1.2.	Формування системи показників для оцінки і планування рентабельності капіталу	8
1.3.	Методика розрахунку інтегрального показника оцінки рентабельності капіталу для планування і прогнозування діяльності організації ……………………………..	11
2.	Оцінка стану і перспектив розвитку ВАТ «К» за розробленою системою показників оцінки рентабельності капіталу ………………………………………….	13
2.1.	Загальна оцінка господарської діяльності товариства ..……………………………..	13
2.2.	Конкурентний аналіз рентабельності металургійної галузі у N-ій області .................	14
2.3.	Ретроспективна оцінка діяльності ВАТ «К» за розробленою системою показників	16
2.4.	Інтегральна оцінка рентабельності капіталу для планування і прогнозування діяльності ВАТ «К» …………………………………………………………………	20
3.	Обґрунтування управлінських рішень щодо зміни рентабельності капіталу ВАТ «К» за результатами вивчення варіантів розвитку товариства …………………….	22
3.1.	Встановлення тенденцій зміни обсягів виробництва продукції у вітчизняній металургійній галузі ………………………..…………...................................................	22
3.2.	Розгляд альтернативних сценаріїв розвитку товариства, відображених у зміні рентабельності його капіталу …….…………………………………………………..	24
3.3.	Пропозиції та рекомендації щодо вирішення проблеми підвищення рентабельності ВАТ «К» ……………………………………………………………...	30
	Висновки ……………………………………………………………………………....	32
	Список використаної літератури …………………………………………………….	34
	Додатки ……………………………………………………………………………….	35

  

Додаток В

Приклад проведення комплексного аналізу стану організації за методом порівняння розрахункових показників з їх еталонними величинами 

Мета - ідентифікації ринкової позиції ТзОВ “Н” з погляду порівня­ння ефективності його діяльності за ряд періодів (за результатами комплексної характеристики його фінансового стану за сукупністю показників).

Напрямки проведення дослідження: 1) ліквідність; 2) рентабельність; 3) ділова активність; 4) фінансова стійкість. Сукупність цільових показників, яка відповідає цілям і напрямкам дослідження зведена в табл. В.1. Усі цільові показники розглядаються як рівнозначні з ціною ваги .

Оскільки для оцінки береться одне й те ж саме товариство але за різні роки його діяльності, це дає змогу забезпечити повну зіставність фінансових показни­ків та коефіцієнтів без додаткових перетворень відповідно до специфіки фінансово-господарської діяльності.

Вхідна матриця цільових показників діяльності товариства показана у табл. В.1, а нормалізована порівняльна матриця – у табл. В.2. У табл. В.1 введено додаткову графу форми нормалізуючої функції, яка ві­дображає напрямок впливу зміни цільового показника на кінце­вий результат.

Таблиця В.1

Порівняльна матриця комплексного аналізу фінансового стану ТзОВ “Н”

Цільовий показник (ki)	Нормаліз. функція	Значення показників
		2010 р.	2011 р.	2012 р.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	max(k)	0,0061	0,0436	0,019
Коефіцієнт покриття швидкий	max(k)	0,784	0,375	0,481
Коефіцієнт покриття загальний	max(k)	1,159	1,137	1,180
Співвідношення дебіторської і кредитор. заборгованості	max(k)	1,239	1,258	1,998
Рентабельність продажу, %	max(k)	0,030	0*	0,031
Рентабельність власного капіталу, %	max(k)	0,422	0*	0,727
Рентабельність активів або сумарного капіталу, %	max(k)	0,061	0*	0,155
Рентабельність витрат, %	max(k)	0,031	0*	0,032
Коефіцієнт обертання обігових коштів, об.	max(k)	2,06	4,85	4,20
Коефіцієнт оборотності запасів, об.	max(k)	6,16	8,42	8,53
Середній строк обертання обігових коштів, днів	min(k)	174,9	74,2	85,7
Середній строк обертання запасів, днів	min(k)	58,4	42,8	42,2
Коефіцієнт фінансової автономії	max(k)	0,145	0,199	0,220
Коефіцієнт фінансової стабільності	max(k)	0,17	0,249	0,283
Робочий капітал (ВОК), тис. грн.	max(k)	124,7	130,2	167,7
Коефіцієнт маневреності власних коштів	max(k)	0,935	1	0,637

*Примітка: замість розрахованих значень показників рентабельності за 2011 р. проставлені «0», оскільки на кінець цього року товариство отримало збиток, і показники рентабельності мають від’ємні значення, а отже не несуть економічного значення.

Наступним етапом є нормалізація порівняльної матриці на ос­нові формул (9) і (10) відповідно до форми нормалізуючої функції.

Пропонована нормалізація коефіцієнтів дає змогу забезпечити зіставність різних показників, що використовуються при дослі­дженні, та врахувати різнонаправленість їх впливу на фінансову ситуацію у ТзОВ “Н”.

Таблиця В.2

Нормалізований вигляд порівняльної матриці для ТзОВ “Н”

Найбільший рівень інтегрального показника (Z = 0,901) ТзОВ “Н” досягло на кінець 2012 р. Але й за цей рік є проблеми за такими показниками, як: коефіцієнт абсолютної ліквідності; коефіцієнт покриття швидкий; коефіцієнт обертання обігових коштів; середній строк обертання обігових коштів; коефіцієнт маневреності власних коштів. Їхні нормалізовані значення є (< 1) свідчать про наявність певних проблем з відповідними напрямками фінансово-господарської діяльності. Відповідно до визначених вище основних слабких місць у фінансово-господарській діяльності товариства має бути сформований арсенал заходів щодо впливу на зміну його стану та забезпечення реалізації його потенціалу. Таким чином, перед ТзОВ “Н” стоять завдання поліпшення си­туації із підвищення рівня ліквідності і платоспроможності, пришвидшення обертання оборотних активів, збільшення питомої ваги ВОК у власному капіталі. 

Додаток Г

Приклад інтегральної оцінки фінансового стану організації за допомогою формування ранжованого ряду системи вхідних показників та коефіцієнтів 

Метою є ранжування сукупності показників фінансового стану об'єкта дослідження - ТзОВ “Н”.

Виконано такі завдання:

1. визначено 4 напрямки дослідження: ліквідність та платоспроможність, рентабельність, ділова активність на основі оцінки оборотності оборотних активів; фінансова стійкість,

2. сформовано сукупність цільових показників для кожного з визначених напрямків дослідження (табл. Г.1);

3. визначено інтервали для ранжування розрахункових зна­чень кожного із цільових показників (вони зведені в табл. Г.1);

4. визначено ранги кожного інтервалу (табл. Г.1) ;

5. визначено порядок рангу кожного фінансового показника (табл.Г.1);

6. розраховано сукупний ранг товариства, зважаючи на дані табл.Г.1.

Таблиця Г.1

Визначення сумарного рангу сукупності показників комплексної оцінки фінансового стану ТзОВ “Н” 

Цільові показники	Розрахункове значення показника	Інтервали для ранжування та порядок рангу				Ранги цільо-вого показника
		-3	0	1	3
		Незадо-вільний	Нор-мальний	Достат-ній	Висо- кий
1. Ліквідність і платоспроможність:
коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,019	<0,1	[0,1; 0,2]	[0,2; 0,3]	>0,3	-3
коефіцієнт покриття швидкий	0,481	<0,5	[0,5; 0,8]	[0,8; 1]	>1	-3
коефіцієнт покриття загальний	1,180	<1	[1; 2]	[2; 6]	>6	0
Усього за напрям­ком 1						-6
2. Рентабельність:
рентабельність продажу, %	0,031	<0,1	[0,1; 0,15]	[0,15; 0,2]	>0,2	-3
рентабельність власного капіталу, %	0,727	<0,2	[0,2; 0,25]	[0,25; 0,3]	>0,3	+3
рентабельність активів, %	0,155	<0,1	[0,1; 0,15]	[0,15; 0,2]	>0,2	+1
Усього за напрям­ком 2						+1
3. Ділова активність:
коефіцієнт оборотності ОА, об.	4,20	<1	[1; 3]	[3; 5]	>5	+1
коефіцієнт оборотності запасів, об.	8,53	<4	[4; 6]	[6; 9]	>9	+1
Усього за напрям­ком 3						+2
4. Фінансова стійкість:
коефіцієнт фінансової автономії	0,220	<0,5	[0,5; 0,6]	[0,6; 0,8]	>0,8	-3
робочий капітал (ВОК), тис. грн.	167,7	<0	[0; 150]	[150; 200]	>200	+1
Усього  за  напрям­ком 4						-2
Сукупний ранг за всіма напрямками оцінки						-5

Сукупний ранг товариства становить, згідно з розрахунками в табл. Г.1:

Z=((-3)+(-3)+0)+((-3)+3+1)+(1+1)+((-3)+1)=-6+1+2-2=-5.

Якщо оцінити отримане значення, враховуючи обмеження, вказані в табл. Г.1, сукупний ранг підприємства ТзОВ “Н” потрапить в інтервал, який ідентифікується як нормальний.

Таким чином, економічний потенціал поліпшення фінансового стану цього товариства може бути іден­тифікований як такий, що вищий від незадовільного, але нижчий від нормального і далекий від достатнього рівня відповідно до визначених на початку комплекс­ного аналізу критеріїв. Крім того, відповідно до даних аналізу можна визначити, що основним напрямком подальшого розвитку економічного потенціалу даного підприємства, як видно із табл. Г.1, має стати поліпшення ліквідності й платоспроможності товариства, що досліджується (негативний вплив на ранг товариства — «-6»), а також окремих цільових показників за напрямками фінансової стійкості (негативний вплив на ранг товариства — «-2») і рентабельності (зокрема, за показником - рентабельність продажу (ранг = -3).

 

---