Методичні вказівки до написання курсових робіт для спеціальності Економіка підприємства, КНУ ім. Т. Шевченка
« Назад
Рецензенти: К.е.н. доц. В.Л.Буняк, к.е.н., доц. Голованенко М.В. Рекомендовано до друку Вченою радою економічного факультету (протокол №3 від 30 жовтня 2012 року)
Економіка підприємства: Методичні вказівки до написання курсових робіт для студентів денної та заочної форми навчання спеціальності "Економіка підприємства" / Упорядник Л. А. Мартинюк. - К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2012. - с.
Зміст
1. Загальні положення 2. Організація виконання курсової роботи 3. Вивчення літератури та аналітичних матеріалів 4. Наукове керівництво і контроль за виконанням курсової роботи 5. Зміст та обсяг курсової роботи 6. Оформлення курсової роботи 7. Порядок рецензування та захисту курсової роботи. Критерії оцінювання 8. Список рекомендованої літератури Додатки
У професійній підготовці спеціаліста гуманітарного профілю значну роль відіграє курсова робота. Згідно з Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах України курсова робота виконується з метою закріплення, поглиблення й узагальнення знань, одержаних студентами за час навчання, та їх застосування до комплексного вирішення конкретного фахового завдання. Курсова робота – це самостійне навчально-наукове дослідження студента, яке виконується з певного курсу або з окремих його розділів. Курсова робота – одна з найважливіших форм навчання студентів, ефективний засіб розвитку творчого мислення, здобуття навичок самостійної науково-дослідної роботи. Вона є останнім етапом засвоєння і контролю знань студентів з нормативного курсу «Економіка підприємства» для студентів денної та заочної форм навчання, що навчаються за спеціальністю «Економіка підприємства». Курсова робота — це перший свідомий крок у навчально-дослідній діяльності студента, що може стати фундаментом у підготовці майбутнього бакалаврського чи дипломного проекту, або магістерської роботи. Курсова робота допомагає студентові систематизувати отримані теоретичні знання з вивченої дисципліни, перевірити якість цих знань; оволодіти первинними навичками проведення сучасних досліджень. Уже на цій першій творчій спробі можна виявити здатність студента самостійно осмислити проблему, творчо, критично її дослідити; вміння збирати, аналізувати і систематизувати літературні джерела; здатність застосовувати отримані знання при вирішенні практичних завдань; формулювати висновки, пропозиції і рекомендації з предмета дослідження. Випадає й слушна можливість проконтролювати вміння студента правильно організувати свою дослідницьку роботу та оформити її результати. Курсова робота не повинна обмежуватись реферуванням літературних джерел, а має стати самостійним викладом матеріалу з елементами набутих у процесі експерименту знань, досвіду. Головна мета курсової роботи – показати конкретні навички економічного мислення і вміння використовувати їх для висунення обґрунтованих перспективних пропозицій по діяльності окремих суб’єктів підприємницької діяльності. Курсова робота як форма учбового процесу дозволяє вирішувати такі задачі: - розвиток навичок роботи у студента із науковою книгою; - здатність до узагальнення матеріалу на основі вивчення різних джерел; - вміння чітко висловлювати свої думки у письмовій формі; - набуття певного досвіду для виконання у майбутньому більш складних видів не лише учбової роботи – курсової і дипломної, але й публічних виступів перед кваліфікованою аудиторією, а також ділових доповідей. У методичних вказівках подані поради студентам щодо виконання курсової роботи, вимоги щодо її правильного написання та оформлення, правила її захисту та критерії оцінювання.
1. Загальні положення Виконання курсової роботи має на меті показати вміння студента систематизувати, обґрунтувати та подати знання, одержані при вивченні нормативних курсів, творчо застосувати їх при вирішенні конкретних завдань, самостійно проводити наукові дослідження. До виконання курсової роботи допускаються всі студенти, які склали залік з нормативного курсу «Економіка підприємства» та виконують вимоги навчального плану. Вибір теми курсової роботи – відповідальний етап, від якого значною мірою залежить напрям, зміст та успіх всього дослідження. Тема курсової роботи повинна бути актуальною, відповідати вимогам сучасного етапу розвитку вітчизняної економіки, орієнтуватися на проблеми впровадження ринкового механізму господарювання, відображати практичні реалії діяльності господарюючих суб’єктів різних форм власності. Тематика курсових робіт має відповідати завданням навчальної дисципліни і тісно пов’язуватися з практичними потребами конкретного фаху. Вона затверджується на засіданні кафедри. Тематика курсових робіт щорічно коригується з урахуванням набутого на кафедрі досвіду та розвитку відповідного наукового напрямку. Право вибору теми курсової роботи надається студенту в межах орієнтовної тематики, яка розробляється і щорічно оновлюється кафедрою економіки підприємства. Тема курсової роботи обирається студентом самостійно у відповідності до власних наукових інтересів і рекомендованої тематики курсових робіт, затвердженої на засіданні кафедри. Водночас, студент, керуючись у своєму виборі власними науковими інтересами, може запропонувати свою тему дослідження при належному обґрунтуванні доцільності її розробки та узгодженні з науковим керівником. В останньому випадку він повинен зазначити назву теми та обґрунтувати її вибір у заяві на ім’я завідувача кафедри економіки підприємства. Обгрунтування вибору повинно включати: актуальність досліджуваної проблеми, зазначення підприємства, на матеріалах якого буде виконуватись дослідження, план курсової роботи (обсяг не менше 3 сторінок). Без такого обґрунтування та погодження вільний вибір тем не дозволяється. Студенти заочної форми навчання здійснюють вибір теми курсової роботи з рекомендованого переліку тем з урахуванням своєї трудової діяльності, можливостей використання практичних матеріалів підприємств, де вони працюють. Вибір теми курсової роботи оформляється письмовою заявою студента на ім’я завідувача кафедри, в якій зазначається тема (без будь-яких скорочень у її формулюванні) та повне найменування підприємства (організації), за матеріалами якого буде виконуватися робота. На підставі таких заяв кафедра визначає наукових керівників, Узгоджені таким чином між студентами і кафедрою теми курсових робіт, а також склад наукових керівників затверджуються розпорядженням завідувача кафедри економіки підприємства і в подальшому змінюватися не можуть. Виконання курсових робіт визначається графіком, затвердженим науковим керівником. Керівництво курсовими роботами здійснюється, як правило, кваліфікованими викладачами. Курсова робота виконується під керівництвом наукового керівника у відповідності з узгодженою темою та індивідуальним завданням на основі вивчення необхідних матеріалів підручників, навчальних посібників, економічної довідкової та наукової літератури, законодавчих актів, а також аналітичних матеріалів з реально функціонуючих підприємств, які є об’єктом дослідження. Орієнтовну тематику курсових робіт наведено в додатку А.
2. Організація виконання курсової роботиТермін виконання курсових робіт встановлюється навчальними планами. Виконання курсової роботи здійснюється в наступній послідовності: 1. Вибір теми курсової роботи. 2. Закріплення наукового керівника і одержання у нього практичного завдання. 3. З’ясування об’єкта і предмета, визначення мети та завдань дослідження. 4. Опрацювання основних питань теми і складання орієнтовного плану курсової роботи. 5. Підбір літератури з обраної тематики та її опрацювання. 6. Складання попереднього плану. 7. Визначення теоретичного підходу до розв’язання проблеми, мети, завдань і методики дослідження 8. Виконання практичної (аналітичної ) частини курсової роботи. 9. Опрацювання та викладення в роботі результатів дослідження, їх якісний та кількісний аналіз. 10.Складання остаточного плану роботи. Консультація з науковим керівником щодо плану і правильності виконання практичного завдання. 11. Формулювання висновків і рекомендацій з проведеного дослідження. 12. Оформлення списку використаних джерел та додатків. 13. Написання роботи та остаточне її оформлення. 14. Подання курсової роботи науковому керівникові та захист на кафедрі. Практичні завдання до курсової роботи після обрання теми дослідження студенти одержують у наукових керівників. Якщо студенти не можуть запропонувати об’єкт дослідження для виконання курсової роботи, їм видаються направлення на діючі підприємства, з якими кафедрою укладені договори про проходження студентами виробничої практики. Після обрання теми оформляється спеціальний бланк-завдання (додаток Б), де зазначаються ім’я та прізвище студента, вказується тема та орієнтовний план роботи, а також термін подання виконаної роботи на кафедру. Завдання обов’язково підписують науковий керівник та студент. При остаточному оформленні курсової роботи заповнений належним чином бланк-завдання потрібно розмістити за титульною сторінкою. Бланк-завдання потрібно оформити в двох екземплярах: один залишається у студента, другий у наукового керівника. До розгляду науковим керівником не приймаються ті курсові роботи студентів, що дозволили собі довільно змінити тему та не дотримуються графіку написання. Кафедра встановлює строки виконання, рецензування та захисту курсових робіт згідно наступної послідовності: 1 Вибір теми курсової роботи та написання заяви – 10 днів з початку семестру (для студентів денної форми навчання); для студентів заочної форми – під час попередньої настановної сесії). 2. Затвердження плану курсової роботи – протягом 20 днів від початку семестру. 3. Подання роботи науковому керівникові та на кафедру – не пізніше ніж за 15 днів до початку екзаменаційної сесії. 4. Захист курсової роботи – за 10 днів до початку екзаменаційної сесії. Виконання курсової роботи повинне здійснюватись в точній відповідності до завдань та календарного графіку, затверджених керівником. У встановлені навчальними планами терміни студенти подають оформлені курсові роботи для рецензування науковим керівником і наступного захисту перед комісією кафедри у складі не менш як із 2 викладачів. При захисті курсових робіт повинні бути також присутні і наукові керівники. Подана на кафедру виконана курсова робота реєструється у спеціальному журналі методистами.
3. Вивчення літератури та аналітичних матеріалівПісля визначення мети курсової роботи виникає необхідність окреслити завдання, які ведуть до розкриття суті поставленої проблеми і мають бути вирішені при виконанні роботи. Щоб запобігти механічному накопиченню зайвих матеріалів, студент постійно консультується з науковим керівником. Виконуючи курсову роботу, студент повинен навчитися користуватися спеціальною літературою, самостійно її аналізувати та узагальнювати. Це дозволяє з'ясувати стан вивчення обраної теми сучасною наукою та конкретніше визначити напрями дослідження. Але перші кроки повинні бути спрямовані на ознайомлення із матеріалом по темі. Починати слід із перечитаних відповідних розділів підручників, власних конспектів лекцій по темі роботи, заміток до семінарських занять, економічних словників і довідників. Навчальну та спеціальну літературу з теми курсової роботи студент добирає самостійно, використовуючи для цього алфавітний та систематизований каталог, який є в бібліотеці економічного факультету (університету) чи у будь-якій іншій науковій бібліотеці. Обов'язково слід вивчити та використати у процесі написання курсової роботи нормативні акти (закони, накази, інструкції, постанови тощо), що стосуються обраної теми. Їх можна знайти також за відповідними каталогами (каталог Законів України, каталог Постанов Кабінету Міністрів України та ін.) Консультацію з питань добору літератури студент може отримати у наукового керівника чи у працівників бібліотеки. Статті з періодичних джерел легко розшукати за каталогом періодики або за покажчиками статей, які розміщують в останньому номері журналу за кожний рік видання. Інформаційний пошук студенти можуть вести і на сайтах інформаційних електронних мереж. Під час вивчення літератури особливу увагу слід звернути на першоджерела, що стосуються теми, періодичні видання, наукові статті, передовий виробничий досвід. При виконанні аналітичних розрахунків слід використовувати статистичні збірники та бюлетені, підготовлені Державним комітетом статистики України, зокрема, "Статистичний щорічник України", "Україна в цифрах" та інші. Збираючи матеріали, необхідно ознайомитися з чинними постановами, методичними вказівками чи рекомендаціями, нормативними, довідковими та іншими відомчими матеріалами, які стосуються теми курсової роботи. При доборі літератури також потрібно використовувати публікації у провідних економічних виданнях України, зокрема, «Економіка України», «Фінанси України», «Актуальні проблеми економіки», «Формування ринкових відносин в Україні», «Галицькі контракти», «Бізнес», «Кореспондент», «Експерт» та ін. При цьому доцільно вести коротке конспектування основних положень. В окремих випадках, коли трапляються важливі визначення, цікаві факти і приклади або статистичні дані, їх бажано виписувати у вигляді цитат і обов'язково вказувати при цьому бібліографічні дані джерела інформації. Слід звернути увагу на рік видання того чи іншого літературного джерела. Добір літератури завершується складанням списку літературних джерел. Користуватися необхідно лише новими виданнями. Літературу слід вивчати від простої, популярної до складної (монографій, наукових статей, теоретичних розробок, збірників наукових праць). Методика вивчення літератури, як основи наукових досліджень, залежить від індивідуальних здібностей дослідника, його загальноосвітнього рівня і спеціальної підготовки, ерудиції й особливостей пам'яті, звичок тощо. Спочатку слід ознайомитись з вітчизняною і зарубіжною літературою. Опанувати основну літературу (навчальні посібники, теоретичні статті), а потім прикладну (інструктивні матеріали, статті). Застарілу літературу вивчають після нової. Існують загальні правила роботи з літературою: - уміти виділити головне у прочитаному; - за допомогою словника вивчити незнайомі терміни; - занотувати питання, які виникли у процесі вивчення літератури і знайти відповіді на них (в інших літературних джерелах, на консультаціях з викладачами); - поставити перед собою контрольні питання до прочитаного і знайти відповіді на них (наприклад, в чому полягає головна ідея автора? Які його аргументи? Чи співпадають вони з найбільш поширеними? Якщо ні, то що нового вони несуть відносно цього питання? Як би я відповів на ці питання? тощо). Із літератури, яку вивчають, рекомендується зробити виписки на окремих картках або в зошиті, де записати автора, назву праці, видавництва, рік видання, кількість сторінок. Якщо це журнальна стаття, то записують автора, назву статті, журналу, рік, номер, сторінки. Це буде сприяти полегшенню й прискоренню систематизації матеріалу. При використанні в роботі цитат, змісту окремих думок, формул або цифрового матеріалу необхідно посилатися на літературне джерело. Для цього в дужках проставляється номер, під яким ця робота розміщена в списку використаної літератури, а також сторінка (наприклад, [2,24]).Кінцевим підсумком вивчення спеціальної літератури з теми курсової роботи повинно стати вироблення її стрункої логіки і складання плану в остаточному варіанті. Після цього план затверджує науковий керівник. Орієнтуючись на план роботи, де питання повинні бути чітко і ясно сформульовані і представляти єдину систему, в якій кожний наступний пункт розвиває і доповнює попередній, доцільно встановити порядок обробки уже опрацьованої літератури. Із карток складають бібліографічний каталог, на основі якого можна швидко знайти необхідну літературу, встановити послідовність її обробки згідно з планом, вирішити питання про методику прочитання (повністю чи вибірково, визначитись, чи використовувати в роботі методологію або зміст, методику чи ідею, формулу або цифровий матеріал). Перед виконанням роботи слід уважно переглянути власні записи, зроблені у процесі вивчення літературних джерел з питань теми, а також записи щодо діяльності об'єкта дослідження (підприємства, галузі тощо). Ці матеріали мають бути систематизовані, ретельно проаналізовані, узагальнені і лише тоді використані у тексті роботи. Перед висвітленням питань плану курсової роботи зібраний матеріал має бути оцінений. Все зайве і помилкове необхідно відкинути. В першому розділі необхідно показати знання з теорії проблеми, яка досліджується, виявити ступінь її науково-теоретичної розробки в працях вітчизняних та зарубіжних вчених, висвітлити власну думку щодо тих чи інших положень. Все повинно бути підкріплено аргументами. У кінці підрозділів по тексту необхідно робити висновок, який має бути підсумковим по даному питанню. Дослідження теми буде якісним, якщо воно проводиться в історичному аспекті проблеми. Це дає можливість виявити явище або предмет аналізу в їх динаміці, показати тенденції розвитку, науково спрогнозувати. Далі, у другому розділі, викладають сучасний стан об'єкта, аналізуються проблеми, які залишились невирішеними, і є відправними для подальшого вивчення і обґрунтування дослідження. Цей розділ включає аналіз діяльності суб'єктів господарювання. З метою наочності змін певних показників цієї діяльності бажано показати економічні результати в динаміці за кілька років, звернувши увагу і на систему державного регулювання. Центральне місце при обробці матеріалу до курсової роботи займає пошук фактів. Після вивчення літератури з теми і складання плану роботи студент приступає до збору практичних матеріалів. Збір необхідних даних про діяльність організацій і підприємств, їх обробка та економічний аналіз є найбільш складним та відповідальним етапом у виконанні курсової роботи. Збір аналітичного матеріалу необхідно здійснювати відповідно до характеру питань, передбачених планом курсової роботи, дотримуючись при цьому такої послідовності: - визначення показників, які необхідно зібрати; - розробка методики отримання необхідних показників; - правильне документальне оформлення досліджень. Добір фактів не є самоціллю, оскільки весь зібраний матеріал вивчають і узагальнюють. На цій основі роблять по підрозділам висновки і дають пропозиції. Факти - це реально існуючі випадки в діяльності суб'єктів господарювання (вітчизняних і зарубіжних), імена, дати, кількісні і якісні показники, схеми, графіки, формули, цитати тощо. Для наукової роботи мають значення не випадкові факти, а масові й типові, що відображають тенденції й закономірності явища. Визначення показників, які будуть збиратися, може проводитися наступним чином. На першому етапі доцільно розробити перелік всіх показників з кожного досліджуваного питання. При цьому необхідно чітко розмежувати показники інформаційні і показники аналітичні (наприклад, аналітичний показник "продуктивність праці" розраховується на основі двох показників - обсягу виготовленої продукції за певний період і середньоспискової чисельності працівників). На другому етапі складається зведений перелік всіх вихідних показників. Для цього всі показники підлягають логічному аналізу з точки зору їх повторення, взаємозв'язку і можливості отримання аналітичних показників. На третьому етапі визначаються джерела інформації для кожного вихідного показника. При цьому виявляється, які показники можуть бути одержані із статистичних даних, бухгалтерської звітності, матеріалів вивчення економічної літератури, а які належить одержати у процесі дослідження на підприємстві. При зборі показників, які відображаються бухгалтерським обліком та статистичною звітністю, необхідно визначити джерела одержання даних (форму звітності чи обліку), період, за який здійснюється збір показників (він повинен бути порівняльним), одиниці виміру. Цифрова інформація повинна збиратися з таким розрахунком, щоб її можна було використати при складанні різних за змістом таблиць, діаграм, графіків і т.д. Відбір цифрових даних слід проводити не за один, а за два -три роки, і до того ж там, де це потрібно, в порівняльних показниках, щоб можна було виявити динаміку, визначити певні закономірності та тенденції розвитку. Для одержання спеціальних даних та матеріалів, яких немає у бухгалтерській та статистичній звітності, студент повинен провести самостійне дослідження, виконати необхідні розрахунки. Підібраний практичний матеріал слід ретельно перевірити, опрацювати, згрупувати, класифікувати. В процесі обробки інформації повинні бути розраховані відносні та середні величини, коефіцієнти, індекси; розроблені аналітичні таблиці, складені графіки, діаграми, картограми, схеми. Кількість і масштаб інформації, необхідної для курсової роботи, визначається характером теми. Якщо робота має теоретичний характер, то кількість використаних практичних матеріалів може бути обмеженою. Тому відбирається лише інформація, що підтверджує думку автора. "Вузькі" теми потребують детального відпрацьовування і більшої кількості практичного матеріалу. Для цього до початку збирання даного матеріалу визначають перелік тих показників, які цікавлять дослідника. Передбачається послідовність збирання даних, джерело інформації, на яку дату тощо. Якщо робота містить лише два розділи, то в останньому підрозділі другого розділу необхідно розкрити резерви поліпшення кількісних і якісних показників діяльності господарюючих суб'єктів, внести пропозиції по підвищенню ефективності і зменшенню витрат підприємств. Зібрані практичні матеріали мають бути систематизовані й згруповані у необхідному розрізі. При обробці використовуються статистичні й економіко-математичні методи, методи динамічних рядів, середніх величин, індексів тощо У процесі дослідження літературних джерел і фактичних матеріалів треба пам'ятати, що в роботі має бути показаний хід дослідницької думки, з також аналіз даних, критика окремих точок зору і оцінка роботи автора, полеміка тощо. Підсумком цього етапу повинно бути засвоєння найбільш загальних сталих знань по проблемі, що розглядається. Після загального ознайомлення з проблемою студент складає попередній план курсової роботи. Теоретичні положення, які будуть виноситись у курсову роботу, слід обґрунтувати і підкріпити аналізом фактичного і статистичного матеріалу. Схеми, таблиці, графіки, що наводяться в роботі, необхідно проаналізувати, супроводжуючи коментарями. Кінцевим етапом роботи є висновки і пропозиції, які включають узагальнення результатів проведеного аналізу з теми курсової роботи та пропозиції щодо покращення діяльності підприємств в сучасних умовах господарювання. Висновки повинні бути викладені на 3-5 сторінках. Після цього йде список використаної літератури та додатки. У списку використаної літератури джерела вказуються за алфавітним порядком. Сюди включають лише ту літературу, яка безпосередньо була використана, або на яку є посилання. При цьому вказують прізвище автора, його ініціали, назву роботи, місце видання, назву видання, рік, загальний обсяг сторінок. Список використаної літератури повинен включати іноземні джерела, наукові роботи викладачів економічного факультету, статистичні збірники. Обов'язковою умовою є опрацювання літератури за останні роки. Курсова робота повинна бути представлена на кафедру науковому керівнику за 15 днів до захисту. Це створює умови для якісного рецензування роботи та можливості врахування студентом недоліків для подальшого їх усунення. Студент повинен уважно прочитати рецензію, щоб поглянути на свою роботу критичним поглядом викладача, спеціаліста, обміркувати всі зауваження щодо змісту роботи, зауваження приватного характеру з оформлення, стилю і грамотності викладення матеріалу. В цьому разі студент побачить повну характеристику роботи, з'ясує свої помилки і недоліки, дізнається, що і в якому напрямку потрібно доопрацювати. У встановлені навчальними планами терміни студенти подають оформлені курсові роботи для рецензування науковим керівником і наступного захисту перед комісією кафедри у складі не менш як із 2 викладачів. Курсова робота рецензується, а остаточна оцінка виставляється комісією за підсумками захисту. При захисті курсових робіт повинні бути також присутні і наукові керівники. Підсумком цього етапу повинно бути засвоєння найбільш загальних сталих знань по проблемі, що розглядається. Після загального ознайомлення з проблемою студент складає попередній план курсової роботи. Бажано, щоб цей план був детальним Це допоможе визначити завдання роботи і відредагувати її структуру за допомогою наукового керівника. План - це один із показників якості роботи студента з літературою, його вміння виділити основне, суттєве. Його пункти повинні розвивати і доповнювати один одного.
4. Наукове керівництво і контроль за виконанням курсової роботиКурсова робота - це самостійне науково-практичне дослідження, яке дає змогу оцінити якість знань студента, його вміння застосовувати їх на практиці. Робота виконується самостійно під керівництвом наукового керівника. Безпосереднє загальне керівництво та контроль за якісним і самостійним виконанням студентом курсової роботи здійснює науковий керівник. Список керівників та розклад консультацій повинен бути повідомлений студентам куратором академічної групи. Основне завдання наукового керівника полягає в організації ефективної самостійної роботи студента. Керівник разом із студентом розробляє практичне розрахункове завдання на курсову роботу, календарний графік її виконання, узгоджує об'єкт дослідження, допомагає в розробці плану, рекомендує наукову літературу та постійно консультує студента. Науковим керівником курсової роботи є викладач кафедри економіки підприємства. Він надає студенту наукову та методичну допомогу, контролює хід виконання роботи, вносить необхідні зміни в план дослідження, скеровує на доцільність прийняття тих чи інших рішень. Науковий керівник контролює додержання студентом вимог до виконання та захисту роботи, інформує про це кафедру та деканат. Основні обов'язки наукового керівника: - допомогти студенту у розробці плану курсової роботи; - рекомендувати необхідну основну та додаткову літературу, довідкові, статистичні, нормативні джерела та інші матеріали; - надавати систематичні консультації з написання окремих параграфів роботи, спрямувати роботу студента на повне і глибоке розкриття теми; - перевірити зміст виконаної роботи; - здійснювати проміжний та остаточний контроль підготовки курсової роботи; - надати відгук на курсову роботу та рекомендувати її до захисту. Процес виконання курсової роботи містить такі етапи: - ознайомлення з вимогами до курсової роботи та методичними рекомендаціями щодо її виконання; - вибір теми, розробка плану, визначення термінів виконання роботи; - добір літературних джерел, законодавчих та відомчих матеріалів, визначення системи економічних показників та джерел збору практичного матеріалу з теми дослідження; - вивчення літературної бази, її аналіз та узагальнення; - збір, систематизація і обробка аналітичного матеріалу, його аналіз і оцінка; - написання тексту курсової роботи, комп'ютерна обробка даних, оформлення ілюстративного матеріалу; - представлення роботи на перевірку та рецензування науковому керівнику; - підготовка до захисту і захист курсової роботи. Студент повинен враховувати необхідність виконання всіх перерахованих етапів, плануючи їх у наведеній послідовності. Після закріплення теми кожний студент повинен розробити попередній план курсової роботи. План теми слід розробити після ознайомлення з літературними джерелами, які висвітлюють ті чи інші питання і проблеми з теми дослідження. Це дасть змогу студенту детальніше уявити собі структуру роботи, послідовно викласти її зміст, повніше виявити коло питань, які мають бути вирішені. При складанні плану можна скористатися орієнтовними планами, рекомендованими кафедрою. Попередній план курсової роботи студент подає на розгляд науковому керівнику. Після обговорення план затверджується науковим керівником в остаточній редакції. Студент виконує курсову роботу згідно із затвердженим планом та у визначені терміни. У планах курсових робіт повинні бути передбачені наступні такі складові: вступ, теоретична частина, коротка організаційно-економічна характеристика підприємства, аналітична частина, висновки та пропозиції (додаток В). Правильна та логічна структура курсової роботи — це запорука успіху розкриття теми. Процес уточнення структури складний і може тривати протягом усієї роботи над дослідженням. Попередній план роботи треба обов'язково узгодити з науковим керівником, оскільки може статися, що він не дозволяє повністю розкрити гему курсової роботи, що призведе до необхідності переробки матеріалу в подальшому. Готуючись до викладення тексту курсової роботи, доцільно ще раз уважно прочитати її назву, що містить проблему, яка повинна бути розкрита. Проаналізований та систематизований матеріал викладається відповідно до змісту у вигляді окремих розділів і підрозділів. Кожний розділ висвітлює самостійне питання, а підрозділ — окрему частину цього питання. Тема має бути розкрита без пропуску логічних ланок, тому, починаючи працювати над розділом, треба відмітити його головну ідею, а також тези кожного підрозділу. Тези необхідно підтверджувати фактами, думками різних авторів, результатами експериментів, аналізом конкретного практичного досвіду. Треба уникати безсистемного викладення фактів без достатнього їх осмислення та узагальнення. Думки мають бути пов'язані між собою логічно, увесь текст має бути підпорядкований одній головній ідеї. Один висновок не повинен суперечити іншому, а підкріплювати його. Якщо висновки не будуть пов'язані між собою, текст втратить свою єдність та логічність. Один доказ має випливати з іншого. Для доказу кожного положення треба наводити аргументи. В кінці кожного розділу роботи необхідно робити висновки, на основі яких формулюють висновки до всієї роботи в цілому. При перевірці курсової роботи науковий керівних повинен виявити помилки та неточності; вказати, в чому вони полягають та визначити раціональні шляхи їх виправлення; уточнити нечіткі формулювання; відмітити стилістичні помилки. За виправлення недоліків роботи, відмічених науковим керівником, як і за достовірність даних, використаних в роботі, відповідальність несе студент-автор курсової роботи. Завершена курсова робота підписується студентом та подається на кафедру, де її реєструють, а потім передається науковому керівнику для перевірки та підготовки рецензії. Після детального вивчення та схвалення курсової роботи науковий керівник надає письмовий відгук та рекомендує роботу до захисту.
5. Зміст та обсяг курсової роботиРезультати вивчення економічної літератури, законодавчих актів та інструктивних матеріалів, зібрані та опрацьовані аналітичні матеріали слід перетворити у єдине ціле, завершене самостійне наукове дослідження. До написання тексту курсової роботи варто приступати лише тоді, коли студент глибоко засвоїв теоретичний курс, вивчив необхідну літературу, зібрав і опрацював практичний матеріал, з'ясував загальні вимоги до викладення матеріалів курсової роботи (чіткість побудови (згідно з планом), логічна послідовність, переконливість аргументації, чіткість формулювань, обгрунтованість рекомендацій та висновків). Рекомендується наступний порядок оформлення курсової роботи: - титульна сторінка; - заповнений і підписаний бланк-завдання; - зміст роботи, тобто план (при необхідності перелік умовних позначень); - вступ; - теоретична частина; - аналітична частина; - рекомендаційна частина; - висновки та пропозиції; - список використаної літератури; - додатки. Титульний лист (додаток Д) є першою сторінкою курсової роботи і не нумерується. На ньому (зверху вниз) наводяться такі відомості: - назва відомства, якому підпорядковується вищий навчальний заклад; - назва вищого навчального закладу; - назва кафедри; - тема курсової роботи із зазначенням підприємства (організації), за матеріалами якого вона виконана; - відомості про виконавця роботи; - відомості про наукового керівника; - місто і рік виконання. Зміст подають на початку роботи. Зміст відображає найменування та номери початкових сторінок всіх складових роботи, зокрема вступу, параграфів основної частини, висновків та пропозицій, списку використаної літератури, додатків. Всі заголовки починають з великої літери без крапки в кінці (див. додаток Б) В разі потреби також може бути подано перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів. Вступ. Розкриває сутність і стан досліджуваної проблеми. У вступі подається загальна характеристика предмета дослідження, короткий огляд стану розробки проблеми, обґрунтовується вибір теми та її актуальність, визначаються мета та методи дослідження, джерела отримання практичних матеріалів. Визначаються цілі і завдання, підстави і вихідні дані для розробки теми, здійснюється обґрунтування необхідності проведення дослідження. Далі подають загальну структуру роботи в рекомендованій нижче послідовності. Актуальність теми. Шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розробками проблеми обґрунтовують актуальність та доцільність роботи для розвитку економічної науки, її важливість для сучасної практики економічного розвитку України. Вступ доречно починати з обгрунтування вибору теми, оскільки саме її актуальність є вагомою підставою для дослідження проблеми. Вступ доцільно писати після того, як написана основна частина курсової роботи. Таким чином, у вступі обґрунтовується актуальність теми, що вивчається, її практична значимість; визначаються об'єкт, предмет, мета і завдання дослідження; розглядаються методи, за допомогою яких воно проводилось; розкривається структура роботи, її основний зміст. Якщо студент вирішив не торкатися деяких аспектів теми, він повинен зазначити про це у вступі. У вступі обов'язково також вказується період часу, протягом якого вивчається об'єкт. В середньому, обсяг вступу становить 2-3 сторінки. Мета і завдання дослідження. З оцінки значущості теми випливає формулювання мети і основних завдань дослідження. Мета може бути викладена в одному чи декількох пунктах і не повторювати тему курсової роботи, а розвивати і уточнювати її. Мета дослідження пов'язана з об'єктом і предметом дослідження, а також з його кінцевим результатом і шляхом його досягнення. Кінцевий результат дослідження передбачає вирішення студентами проблемної ситуації, яка відображає суперечність між типовим станом об'єкта дослідження в реальній практиці і вимогами суспільства до його більш ефективного функціонування. Наявність поставленої мети дослідження дозволяє визначити завдання дослідження, які можуть включати такі складові: а) вирішення певних теоретичних питань, які входять до загальної проблеми дослідження; б) всебічне вивчення практики вирішення даної проблеми, виявлення її типового стану, недоліків і труднощів, їх причин, типових особливостей передового досвіду; в) обґрунтування необхідної системи заходів щодо вирішення даної проблеми; г) розробка рекомендацій та пропозицій щодо використання результатів дослідження у практиці. Виконання завдань дослідження неможливе без ознайомлення з основними літературними (а можливо й архівними) джерелами з теми курсової роботи. Формулюють мету роботи та завдання які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети. Не слід формулювати мету як "Дослідження...", "Вивчення...", оскільки ці слова вказують на спосіб досягнення мети, а не саму мету. Об'єкт і предмет дослідження. Об'єктом дослідження є вся сукупність відношень різних аспектів теорії і практики науки, яка слугує джерелом необхідної для дослідника інформації. Предмет дослідження — це тільки ті суттєві зв'язки та відносини, які підлягають безпосередньому вивченню в даній роботі, і є головними, визначальними для конкретного дослідження. Таким чином, предмет дослідження є більш вузьким, ніж об'єкт. При визначенні об'єкту, треба знайти відповідь на запитання: що розглядається? Разом з тим предмет визначає аспект вивчення, дає уявлення про зміст розгляду об'єкту дослідження, про те, які нові відношення, властивості, аспекти і функції об'єкта розкриваються. Іншими словами, об'єктом виступає те, що досліджується. А предметом — те, що в цьому об'єкті має наукове пояснення. Об'єкт і предмет дослідження співвідносяться між собою як загальне і часткове. Об'єкт дослідження визначається відповідно до поставленої мети. Об'єктом дослідження може бути галузь національного чи світового господарства, регіону світу чи країни, сфера діяльності людини, підприємство чи його структурні підрозділи, процес чи явище суспільного, економічного розвитку країни. Враховуючи вищезазначене, об’єктом дослідження курсової роботи з економіки підприємства може бути господарська діяльність підприємств різних видів діяльності (промисловість, транспорт, машинобудування, торгівля, будівництво та ін.), форм власності та організаційно-правових форм. Предмет дослідження визначається відповідно до обраної теми курсової роботи і орієнтує дослідницьку роботу студента на поглиблене вивчення тієї частини відносин функціонування об'єкта, яка дає можливість студенту досягти мети і сформулювати висновки та пропозиції. Наприклад: об'єктом дослідження є загальна система економічних відносин функціонування ВАТ "Оболонь". Предметом дослідження є розвиток системи управління ВАТ "Оболонь" в умовах ринкової економіки. Основна частина. Основна частина курсової роботи включає в себе теоретичну, аналітичну (практичну) та рекомендаційну частини. Теоретична частина роботи базується на глибокому вивченні літературних джерел, їх практичному осмисленні, узагальненні практичного досвіду господарської діяльності підприємств та організацій. Особливу увагу звертають на роботи відомих вчених, монографічну літературу, статті в наукових журналах останніх років видання. Тут слід висвітлити суть основних економічних категорій з досліджуваної проблеми, побудову економічних показників та моделей; навести різні підходи до вирішення проблеми, їх оцінку та обгрунтування власної позиції студента. Ця частина слугує теоретичним обгрунтуванням наступних розробок, дозволяє визначити певну методику дослідження. За обсягом вона складає одну четверту всієї роботи. Аналітична частина містить організаційно-економічну характеристику підприємства, на матеріалах якого виконується робота, та глибокий аналіз досліджуваної проблеми з використанням різних методів дослідження, включаючи економіко-математичні методи за допомогою ПЕОМ. Студент повинен застосовувати пакети прикладених програм "АРМ економіста", "Інформаційні технології підприємств", "Статистичний аналіз", "Статистика", а також самостійно розроблені ним програми. Ця частина роботи повинна бути найбільшою за обсягом. Студент не повинен обмежуватися констатацією фактів, а має виявляти основні тенденції розвитку процесів, недоліки та чинники, що їх обумовили. При можливості він наводить статистичні дані із збірників, періодичних видань, проводить аналітичні узагальнення, порівняльний аналіз, ілюструє дослідження графічними матеріалами. Від повноти і якості аналізу залежить глибина та обґрунтованість пропонованих заходів. Рекомендаційна частина відображає наслідки виконаної роботи; у ній здійснюється аналіз шляхів та обгрунтування заходів щодо покращення економічного стану підприємства та напрямів вирішення досліджуваних питань. Всі проміжні та остаточні результати дослідження, в тому числі негативні, повинні бути докладно та послідовно описані та проаналізовані. Основна частина курсової роботи складається з розділів, підрозділів. Кожний розділ починається з нової сторінки. Розділи основної частини містять: - огляд літератури за темою та вибір напряму дослідження; - виклад основних методів дослідження; - матеріали практики; - проведені теоретичні дослідження; - аналіз і узагальнення результатів досліджень. В огляді наукової літератури студент окреслює основні етапи розвитку наукової думки за своєю проблемою. Аналізуючи роботи науковців, він повинен назвати ті питання, які є невирішеними, і визначити своє місце у розв'язанні проблеми. У загальному вигляді рекомендується приблизно така структура основної частини: 1) Теоретичне обґрунтування проблеми, що досліджується: визначення основних економічних термінів; роль і місце досліджуваних показників та економічних явищ у господарській діяльності підприємств, їх економічна природа та джерела утворення; методичні підходи щодо визначення кількісних оцінок впливу факторів, пов'язаних з функціонуванням підприємства; прогнозування майбутніх показників діяльності досліджуваного об'єкта. 2) Економіко-організаційний аналіз результатів виробничої або управлінської діяльності на підприємстві в розрізі обраної теми на основі використання одержаних теоретичних знань, певного методичного інструментарію та проаналізованих фактичних даних по досліджуваному підприємству. 3) Удосконалення і підвищення ефективності діяльності підприємства в аспектах конкретних напрямів дослідження. Розробка прогнозних показників, що відповідають критеріям оптимальності, ефективності діяльності підприємства та аналіз можливостей їх практичної реалізації. Висновки. Висновки є логічним завершенням курсової роботи. Головна їх мета — підсумки проведеної роботи. Висновки подаються у вигляді окремих лаконічних положень, методичних рекомендацій. Дуже важливо, щоб вони відповідали поставленим завданням. У висновках необхідно зазначити не тільки те позитивне, що вдалося виявити в результаті вивчення теми, а й недоліки та проблеми, а також конкретні рекомендації щодо їх усунення. Основна вимога до заключної частини — не повторювати змісту вступу, основної частини роботи і висновків, зроблених у розділах. У висновках викладають найбільш важливі наукові та практичні результати, одержані в роботі, які повинні містити формулювання розв'язаної наукової проблеми, її значення для науки та практики. Далі формулюють висновки щодо наукового та практичного використання отриманих результатів дослідження, викладаються конкретні пропозиції стосовно удосконалення господарського механізму та підвищення ефективності управлінської діяльності на підприємстві згідно з обраною темою. Обсяг тексту, що містить висновки та пропозиції - 3-5 сторінки. Таким чином, висновки та пропозиції повинні містити узагальнення основних результатів дослідження та запропонованих автором шляхів вирішення досліджуваних питань. Висновки слід формулювати ретельно і точно, не перевантажуючи їх поясненнями та частинами тексту роботи. Вони повинні мати конкретний та адресний характер, обґрунтовуватися в попередніх розділах роботи та давати повну уяву щодо змісту проведених розробок. Список використаної літератури. Список використаної літератури розмішують після висновків та пропозицій. Він є суттєвою та органічною частиною курсової роботи і відображає самостійну творчу діяльність автора, рівень вивчення ним поставленої проблеми. До списку рекомендується включати основну фахову літературу з досліджуваної теми, на яку в роботі є посилання або з якою автор ознайомився, та джерела аналітичних матеріалів. Список використаної літератури (джерел) складається на основі робочої картотеки і відображає обсяг використаних джерел та ступінь вивченості досліджуваної теми, є „візитною карткою" автора роботи, його професійним обличчям, свідчить про рівень володіння навичками роботи з науковою літературою. „Список..." повинен містити бібліографічний опис джерел, використаних студентом під час роботи над темою. Укладаючи його, необхідно додержуватися вимог державного стандарту. Кожний бібліографічний запис треба починати з нового рядка, літературу слід розташовувати в алфавітному порядку авторів та назв праць, спочатку видання українською мовою, посилання на інтернет-ресурси, потім видання іноземною мовою. Бібліографічні записи в „Списку..." повинні мати порядкову нумерацію. У тексті роботи слід давати у квадратних дужках посилання на номери списку. Якщо необхідно вказати номер сторінки, її ставлять через кому після номера видання. Додатки. Додатки наводяться в кінці роботи і оформлюються як продовження курсової роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх в порядку появи посилань в тексті роботи. В додатки слід виносити матеріал, який за умови включення його до основної частини роботи загромаджує текст або змінює впорядковане і логічне уявлення про роботу. У разі потреби до додатків доцільно включати допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття роботи: - ілюстрації допоміжного характеру; - таблиці, що містять значний масив статистичної інформації; - розрахунки економічного ефекту; - матеріали, які через великий обсяг, специфіку викладення або форму подання не можуть бути введені до основної частини (проміжні математичні розрахунки, докази, формули; програми робіт та обстежень; анкети; результати анкетних та експертних опитувань; інструкції, методики; опис розроблених комп'ютерних програм; заповнені форми бухгалтерської та статистичної звітності та інші документи). Кожний додаток має починатися з нової сторінки. При цьому в правому верхньому куті сторінки маленькими літерами з першої великої пишуть слово "Додаток" і велику літеру, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, З, І, І, Й, О, Ч, Ь (наприклад, "Додаток А"). Додатки повинні мати спільну з рештою роботи наскрізну нумерацію сторінок. Ілюстрації, таблиці, формули, рівняння, що є у тексті, слід нумерувати в межах кожного додатку. Наприклад, "рис. Г.З" - третій рисунок додатку Г; "табл.А.2" - друга таблиця додатку А; "формула (Б.1)" - перша формула додатку Б. Загальний обсяг курсової роботи не повинен перевищувати 40 - 45 сторінок тексту на папері стандартного формату, включаючи список використаної літератури. Додатки не входять до загального обсягу роботи.
6. Оформлення курсової роботиОформлення курсової роботи є важливим елементом її виконання і одним із багатьох чинників, на які зважає комісія при оцінюванні під час захисту. Передусім звергається увага на змістовний аспект викладу матеріалу (логічність і послідовність, повнота і репрезентативність, тобто широта використання наукових джерел, загальна грамотність та відповідність стандартам і прийнятим правилам), а також на текст роботи, список літератури і додатки, на зовнішнє оформлення титульного аркушу. Оформляючи текст роботи, доцільно відкласти текст і повернутися до нього через деякий час, щоб подивитися на роботу очима сторонньої особи. Під час редагування тексту бажано прочитати роботу вголос, що дозволить побачити можливу непереконливість доказів, непослідовність, незрозумілість або незакінченість фраз та уникнути цього. Не треба боятися скорочувати написане — від цього текст тільки виграє. Під час підготовки чернетки слід ретельно відредагувати кожне речення, звернути увагу на вибір необхідних формулювань, які б просто і чітко, коротко й доступно виражали зміст викладених питань. Не варто використовувати складні синтаксичні конструкції — вони досить часто слабо пов'язані між собою логічно, містять двозначні тлумачення тощо. 6.1. Мова і стильКурсова робота оформлюється відповідно до вимог ДСТУ 3008-95 "Звіти у сфері науки і техніки. Структура та правила оформлення". Курсова робота повинна бути написана державною мовою. Мовностилістичне оформлення курсової роботи обумовлюється особливостями наукового стилю: - формально-логічним способом викладення матеріалу, наявністю міркувань, що сприяють доказу істини, обгрунтуванню основних висновків дослідження; - смисловою завершеністю, цілісністю та зв'язністю думок; - цілеспрямованістю, відсутністю емоційного забарвлення наукового тексту; - об'єктивністю викладу, смисловою точністю, стислістю, ясністю; - необхідністю використання спеціальної термінології. Завдяки спеціальним термінам досягається можливість в короткій формі давати розгорнуті визначення та характеристики наукових фактів, понять, процесів, явищ. Слід уважно підходити до вибору наукових термінів та визначень, посилаючись при цьому на авторитетні опубліковані джерела (підручники, довідкові та нормативні видання тощо). У курсовій роботі необхідно прагнути дотримуватися прийнятої термінології, позначень, умовних скорочень і символів; не рекомендується, з метою уникнення суб’єктивних суджень, вживати слова і вирази-штампи, вести виклад від першої особи: „Я спостерігав", „Я вважаю", „Мені здається", ,,На мою думку". Якщо це необхідно, можна вживати: „На нашу думку", „Ми вважаємо", "Зазначимо, що" і т.д. "). Часто використовують безіменну форму подачі інформації ("...як було сказано","... на думку"). Текст курсової роботи слід старанно вичитати та перевірити на грамотність. Слід уникати в тексті частих повторень слів чи словосполучень. При згадуванні в тексті прізвищ (вчених-дослідників, практиків) ініціали, як правило, ставляться перед прізвищем (С.Ф. Покропивний, а не Столяров С.Ф., як це прийнято в списках літератури). Студенту треба пам'ятати, що бажано не відкладати оформлення чорнового варіанта роботи на останні дні встановленого терміну. Завдання студента — якомога раніше подати чернетку керівникові. Вважається нормою, коли курсова робота переробляється декілька разів. Навіть досвідчені автори неодноразово доопрацьовують свої роботи. Чистовий варіант курсової роботи можна оформляти після остаточного узгодження чернетки з керівником. Перед тим як віддрукувати з чернетки курсову роботу її слід старанно ще раз перевірити, уточнити назви розділів, підрозділів, таблиць, послідовність розміщення матеріалу, звірити цифрові дані, обґрунтованість і чіткість формулювань, висновків й рекомендацій. До формулювань заголовків (назв) розділів і підрозділів курсової роботи висуваються такі основні вимоги: стислість, чіткість і синтаксична різноманітність у побудові речень (з переважанням простих, поширених), послідовне та точне відображення внутрішньої логіки змісту роботи. Курсова робота, яка неохайно оформлена, з граматичними помилками і грубими стилістичними огріхами, повинна бути повернена науковим керівником для доопрацювання. 6.2. Технічне оформлення курсової роботиКурсова робота повинна бути надрукована студентом самостійно в економічно грамотному стилі на папері формату А4, через 1,5 інтервали, шрифтом Times New Roman. Шрифт друку має бути чітким, стрічка - чорного кольору, середньої жирності. Щільність тексту має бути однаковою. Текст роботи необхідно друкувати, залишаючи поля таких розмірів: ліве - не менше ніж 20 мм, праве - не менше ніж 10 мм, верхнє - не менше ніж 20 мм, нижнє - не менше ніж 20 мм. Вписувати в текст роботи окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту має бути наближеною до щільності основного тексту. Пряме переписування в роботі матеріалів з навчальної та економічної літератури неприпустиме. Кожне питання повинно мати заголовок відповідно до плану роботи. Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №. Сторінки нумеруються у правому верхньому куті без тире і крапки в кінці. На титульній сторінці і бланку-завданні номер сторінки не ставиться, а починаючи з сторінки, де є розділ "Вступ" - ставиться сторінка 3. Заголовки структурних частин курсової роботи "ЗМІСТ", "ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ", "ВСТУП", "РОЗДІЛ", "СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ", "ДОДАТКИ" друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (окрім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (окрім першої великої) з абзацного відступу. Не дозволяється розміщувати назву параграфа в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщується тільки один рядок тексту. Відстань між заголовком і текстом повинна становити 2 рядки. Текст поділяють на абзаци, кожний з яких містить самостійну думку. Абзац починається з нового рядка, при цьому з лівого боку залишають поле розміром J 5-17 мм. Кожну сторінку слід використовувати повністю, пропуски допустимі лише в кінці параграфів. Нумерацію сторінок, параграфів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №. Нумерація сторінок повинна бути наскрізною, включаючи список використаної літератури та додатки. Першою сторінкою є титульний аркуш (номер на ньому не проставляється), другою - зміст роботи і т.д. Номер сторінки проставляється в правому верхньому куті аркуша, крапка після нього не ставиться. Якщо в роботі є рисунки і таблиці, які розташовані на окремих аркушах, їх слід включати до загальної нумерації. Параграфи повинні мати порядковий номер. Заголовок параграфа пишуть у тому ж рядку, що і їх порядковий номер.Помилки, описки та графічні неточності допускається виправляти підчищенням або зафарбовуванням білою фарбою (коректором), але не більше, ніж двічі на одній сторінці. 6.3. Оформлення таблицьЦифровий матеріал доцільно подавати у вигляді таблиць. Таблиця є способом подання інформації, при якому цифровий чи текстовий матеріал групується в колонки, відокремлені одна від одної вертикальними і горизонтальними лініями. Іноді автор наводить цифровий матеріал в таблиці, навіть коли його зручніше розмістити в тексті, або дублює його в тексті роботи. Такі таблиці справляють негативне враження і свідчать про невміння поводитися з табличним матеріалом. Розрізняють аналітичні і неаналітичні таблиці. Аналітичні таблиці є результатом обробки і аналізу цифрових показників. Як правило, після таких таблиць роблять узагальнення як нове (одержане з аналізу) знання. Воно вводиться в текст словами: "Табл. 1.1 дає змогу зробити висновок, що...", "З табл. 1.1. видно, що..." і т.д. Такі таблиці дозволяють виявити і сформулювати певні закономірності. В неаналітичних таблицях розміщують, як правило, необроблені статистичні дані, необхідні лише для інформації або констатації. На всі таблиці повинно бути посилання в тексті роботи. Будь-яка таблиця повинна бути проаналізована. При цьому слід не переказувати її зміст, а узагальнити дані, сформулювати основні висновки або внести додаткові показники, які найбільш повно розкривають явище або процес. Таблицю розташовують після першої згадки про неї або на наступній сторінці таким чином, щоб її можна було читати без повороту, або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну над другою на одній сторінці. Не рекомендуегься розміщувати дві або більше таблиць одну за одною (за винятком таблиць, поданих в додатках); їх необхідно розділяти текстом. Таблиці нумерують послідовно в межах параграфа. У правому верхньому куті над заголовком таблиці розташовують напис "Таблиця" із зазначенням її номера. Номер таблиці складається з номера параграфу і порядкового номера таблиці, між якими ставлять крапку (наприклад, Таблиця 1.2 - друга таблиця першого розділу). Нижче з великої літери посередині сторінки розмішують заголовок таблиці без крапки в кінці. Назва повинна бути стислою і відображати зміст таблиці, її не підкреслюють. Якщо в параграфі присутня тільки одна таблиця, її нумерують за загальними правилами. При перенесенні частини таблиці на іншу сторінку пишуть "Продовження таблиці 1.2" і повторюють головку таблиці. Якщо надписи в колонках таблиці є громіздкими, допускається при перенесенні таблиці не повторювати їх. В цьому випадку графи нумерують і повторюють нумерацію на наступній сторінці. Назву таблиці не повторюють Всі дані, наведені в таблиці, повинні бути достовірні, однорідні та співставні; в основі їх групування повинні бути суттєві ознаки. Не допускається розміщення в тексті курсової роботи без посилань на джерело тих таблиць, дані яких вже були опубліковані. Посилання на джерело цифрових даних наводять під таблицею. В таблиці повинні бути вказані одиниці виміру всіх показників. Якщо розмірність всіх показників однакова, то вона вказується в круглих дужках під назвою таблиці справа. Заголовок таблиці не повинен дублюватися в заголовках граф, повинен починатися з великої букви, підзаголовок - з маленької, якщо він складає із заголовком одне речення, і з великої - якщо він є самостійним. Всі слова в заголовках, як правило, наводять без скорочень, в називному відмінку однини. Крапка в кінці заголовка і підзаголовка не ставиться. Графу з порядковим номером рядків до таблиці включати не треба. Якщо числа в таблиці подають з десятковими і сотими частками, то після коми у всіх числах має бути одна і та ж сама кількість цифр. Це доцільно здійснювати ще й для того, щоб довести, що всі величини обчислені з однаковою точністю.Якщо в якому-небудь рядку немає даних, то слід проставляти не нулі, а три крапки. Якщо ознака відсутня - проставляють риску. Приклад оформлення таблиціТаблиця 2.1.
Необоротні та оборотні активи ТОВ «Моноліт», їх динаміка та структура за період 2010- 2011 рр.
Джерело: розроблено автором на основі статистичних даних підприємства 6.4. Види ілюстрацій та їх оформленняЗ метою належного розкриття теми дослідження текст курсової роботи супроводжують ілюстраціями. Ілюстрацію (креслення, графіки, схеми, діаграми та ін.) слід розміщувати в роботі безпосередньо після тексту, де вона згадується вперше, або на наступній сторінці. В роботі слід наводити лише ті ілюстрації, які відображають її зміст. Кожна ілюстрація повинна відповідати тексту, а текст - ілюстрації. Вибір виду ілюстрації залежить від змісту матеріалу та поставленої мети. Основними видами ілюстративного матеріалу в курсовій роботі є схема, діаграма, графік. Схема - це зображення, яке за допомогою умовних позначень та без збереження масштабу передає основну ідею пристрою, предмета, процесу та показує взаємозв'язок їх головних елементів. Іноді просторові схеми різних систем зображують у вигляді прямокутників з простими зв'язками – лініями, їх називають блок-схемами. Діаграма - один із способів графічного зображення залежностей між величинами, їх складають для наочності зображення та аналізу даних. Розрізняють лінійні, площинні та об'ємні діаграми. Для побудови лінійної діаграми зазвичай використовують координатне поле: на осі абсцис позначають час чи факторні ознаки (незалежні), на осі ординат - показники на певний момент часу або розміри результативної незалежної ознаки. Вершини ординат з'єднують відрізками, внаслідок чого отримують ламану лінію. На стовпчикових діаграмах дані зображують у вигляді прямокутників однакової ширини, розташованих горизонтально чи вертикально. Довжина (висота) прямокутників пропорційна величинам, які вони зображують. Секторна діаграма являє собою коло, поділене на сектори, величини яких пропорційні величинам частин об'єкта чи явища, що відображаються. Результати обробки цифрових даних можна подати у вигляді графіків, тобто умовних зображень величин та їх співвідношень через геометричні фігури, точки і лінії. Графіки використовують як для аналізу, так і для підвищення наочності ілюстративного матеріалу. Осі графіка креслять суцільними лініями. На кінці осі стрілки не ставлять. Осі можна починати не з нуля, якщо крива, що зображена на графіку, займає невеликий простір. Текстові написи на рисунку рекомендується заміняти цифровими позначками (зліва направо, за годинниковою стрілкою) і пояснювати їх в підписі під графічним зображенням або в основному тексті. Всі ілюстрації позначають в тексті словом "Рис". Нумерація рисунків може бути наскрізною (через всю роботу) або в межах параграфа, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Якщо в роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами. Номер ілюстрації та її назву розміщують під ілюстрацією. Номер ілюстрації складається з номера параграфа і порядкового номера ілюстрації, що відокремлені між собою крапкою (наприклад. Рис. 2.1 - перший рисунок другого розділу). В тексті на ілюстрації роблять посилання у вигляді взятого у круглі дужки виразу "(рис.2.1)", або у вигляді звороту типу: "...як це видно на рис. 2.1". Приклади оформлення ілюстративних матеріалівРис. 2.4. Динаміка структури персоналу ТОВ “ЕСТ ПЛЮС” за рівнем освіти у 2006-2008 роках Джерело: розроблено автором на основі статистичних даних підприємства Рис. 1.5. Залежність продуктивності праці від величини середньомісячної заробітної плати Джерело: розроблено автором на основі статистичних даних підприємства 6.5. Формули та рівнянняФормули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки. Вище і нижче кожної формули або рівняння повинно бути залишено не менше одного вільного рядка. При комп'ютерному наборі необхідно використовувати спеціальні вмонтовані у Word редактори формул. Після формули ставиться кома, а слово "де" пишеться з наступного рядка, без двокрапки після нього. Потім дається розшифрування умовних позначень в тій послідовності, в якій вони наведені у формулі. Значення кожного символу слід подавати з нового рядка. Якщо формула взята з літературних джерел, після розшифрування умовних позначень слід подати посилання на першоджерело. Найважливіші формули, на які є посилання в подальшому тексті, слід нумерувати. Формули і рівняння нумерують порядковою нумерацією в межах розділу. Номер формули чи рівняння складається з номера параграфа і порядкового номера формули чн рівняння, відокремлених крапкою (наприклад, формула (3.3) - третя формула третього параграфа). Номер зазначають на рівні формули або рівняння в круглих дужках в крайньому правому положенні на рядку. При посиланні в тексті на формулу слід вказати її порядковий номер у дужках (наприклад, "...у формулі (3.3)..."). Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х) і ділення (:). Приклад оформлення формулЧпл = Чб · DV / 100 ± DЧ, (3.3) де: Чпл - чисельність торгівельно-оперативного персоналу, що необхідна для забезпечення планового збуту продукції, осіб; Чб – базова (очікувана ) чисельність, осіб; DV – плановий темп зростання обсягу поставок продукції, %; DЧ – сумарні зміни чисельності за по факторним розрахунком можливого зростання продуктивності праці, осіб [35, c.214]. 6.6. Оформлення наукових джерел та бібліографічні посиланняЗ метою підтвердження власних аргументів, позиції автора дослідження або для критичного аналізу тієї чи іншої думки у курсовій роботі слід наводити цитати. Загальні вимоги до цитування такі: - текст цитати починається і закінчується лапками та наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у першоджерелі; - цитування має бути повним, без довільного скорочення авторського тексту. Пропуск слів, речень, абзаців допускається і позначається трьома крапками; - кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело; - при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами) слід бути максимально точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його висновків і давати відповідне посилання на джерело; - цитувати автора слід лише за виданням його творів, цитати з неопублікованих джерел не допускаються; - цитування не повинно бути ні надмірним (створюється враження компілятивності праці), ні недостатнім (знижується наукова цінність викладеного матеріалу); Бібліографічне посилання - це сукупність бібліографічних відомостей про цитовану працю, інший документ, що розглядається або згадується у тексті, необхідних для їх загальної характеристики, ідентифікації і пошуку. Посилання слід давати на останні видання публікацій. Посилання в тексті курсової роботи на джерела слід позначати порядковим номером за переліком літератури, виділеним двома квадратними дужками чорного кольору (наприклад, "... у працях [10 - Д]..."). Якщо використовуються відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, у посиланнях необхідно точно вказати номери сторінок, на які є посилання в курсовій роботі (наприклад, "Під кваліфікацією працівника розуміють сукупність спеціальних знань та практичних навичок, що визначають ступінь його підготовленості до виконання професійних функцій певної складності" [12, с. 303]). При записі підряд кількох бібліографічних посилань на одне джерело в повторному посиланні наводять слова "Там само" і вказують відповідні сторінки (наприклад, [Там само, с. 340]). Список використаної літератури - елемент бібліографічного апарату, який містить бібліографічні відомості про джерела і розміщується після "Висновків та пропозицій". Такий список складає одну із суттєвих частин курсової роботи, що свідчить про рівень фундаментальності проведеного дослідження. Джерела можна розміщувати у списку одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті; в алфавітному порядку прізвищ авторів чи назв; в хронологічному порядку. Кожний бібліографічний запис треба починати з нового рядка, літературу слід розташовувати в алфавітному порядку авторів та назв праць, спочатку видання українською мовою, посилання на інтернет-ресурси, потім видання іноземною мовою. У межах систематизації матеріалів в переліку літератури джерела подаються за абеткою. Всі джерела повинні мати порядковий номер.Бібліографічний опис складають відповідно до чинного стандарту з бібліотечної та видавничої справи. Опис іноземних видань здійснюють мовою тексту видання. Приклади оформлення використаних джерел:Економіка підприємства : Підручник / За ред. А.В. Шегди. - К.: Знання, 2006. - 614 с. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. //Офіційний вісник України. - 2003. - № 1. Бойчук Г.І. Цінова політика - головна складова механізму державного регулювання аграрної економіки // 36. наук. пр. - Луганськ, 2006 - № 37. - С. 36-40 Рівень відсоткових ставок за кредитами для юридичних осіб за даними фінансового порталу finance.ua.–[Електроннийресурс].–Режимдоступу: http://www.finance.ua/ua/credit_deposit/credit_jur. Peter Luszig , Bernard Schwab. Managerial Finance in a Canadian Setting. Fourth edition, 1988 Butterworths , A Division of Reed Inc. / Butterworths, Toronto and Vancouver.- 1040 р.
6. Порядок рецензування та захисту курсової роботи. Критерії оцінюванняПісля остаточного узгодження чернетки з керівником можна оформляти чистовий варіант. Перед тим як віддрукувати з чернетки курсову роботу, її слід старанно ще раз перевірити, уточнити назви розділів, підрозділів, таблиць, послідовність розміщення матеріалу, звірити цифрові дані, обґрунтованість і чіткість формулювань, висновків та рекомендацій. Не пізніше ніж за 15 днів до захисту курсова робота здається на кафедру методисту для подальшого рецензування науковим керівником. Перед захистом студенту повертають роботу з рецензією, яка може мати позитивний або негативний відгук та бути рекомендована до захисту або бути поверненою для переробки. У разі негативного висновку студент доопрацьовує роботу згідно недоліків, визначених в рецензії, і повторно представляє її для перевірки. Курсові роботі, здані за межами встановлених навчальними планами термінів, або оцінені при захисті як незадовільні, відносяться до академічної заборгованості студента з відповідного курсу і питання про ліквідацію цієї заборгованості вирішується в установленому порядку. Заборгованість студента по захисту курсової роботи є підставою для не допуску його до складання іспиту з курсу "Економіка підприємства". Захист курсової роботи проводиться відповідно до графіку, затвердженого кафедрою, в присутності комісії у складі керівника та двох — трьох членів кафедри. Про дату захисту студенти повідомляються завчасно. Процедура захисту включає: • доповідь студента про зміст роботи; • запитання членів комісії до автора; • відповіді студента на запитання та недоліки, вказані керівником в рецензії; • оголошення відгуку наукового керівника або його виступ; • рішення комісії про оцінку роботи. На захисті роботи студент на протязі 5-7 хвилин коротко доповідає комісії сутність проведеного дослідження, дає власну оцінку одержаним результатам. Захист курсової роботи відбувається на основі підготовленої презентації або з використанням роздаткового матеріалу, який повинен відображати основні результати дослідження Під час захисту студент має відповісти на запитання щодо змісту та результатів курсової роботи. Відповіді слід давати коротко, аргументовано, змістовно. За результатами захисту комісія приймає рішення щодо оцінки. Результати захисту курсової роботи визначаються оцінками ,відмінно", „добре", „задовільно" і „незадовільно" з урахуванням своєчасності та якості всіх частин курсової роботи та рівня її захисту. Оцінка за курсову роботу заноситься до залікової книжки студента та в екзаменаційну відомість. Після захисту курсові роботи здаються на кафедру, реєструються, зберігаються на протязі 3-х років та знищуються у відповідності до затвердженого порядку. Критеріїї оцінюванняПідсумкова оцінка за курсову роботу складається з трьох елементів і виставляється за 100-бальною шкалою (табл.1) з наступним переведенням у чотирибальну та шкалу ECTS.
Якість виконання курсової роботи оцінюється за такими складовими: - наукового рівня проведеного огляду літературних джерел; - обґрунтованості вибору методів дослідження; - представлення наукової полеміки; - достовірності розрахунків в аналітичній частині роботи; - використання сучасних методів аналізу, творчого підходу; - проведення факторного аналізу; - обґрунтованості використання в роботі нормативно-правової бази; - додержання вимог щодо оформлення; - наявність рекомендацій для досліджуваного підприємства. Якість презентації результатів дослідження та захисту роботи: - логічність побудови доповіді; - аргументованість положень винесених на захист; - якість проголошення доповіді; - рівень відповідей на питання членів комісії; - наявність та якість підготовлених роздаткових матеріалів.
Додаток А Тематика курсових робіт1. Розробка плану фірми як складової стратегічного планування. 2. Основний капітал підприємства та ефективність його використання. 3. Оборотний капітал підприємства та шляхи його кращого використання. 4. Інвестиційна політика підприємства як умова підвищення його конкурентоспроможності. 5. Управління якістю продукції на підприємстві в конкурентному середовищі. 6. Лізинг як особливий вид оренди та його застосування підприємством. 7. Податкова політика держави та її вплив на діяльність підприємства. 8. Політика ціноутворення на підприємстві. 9. Управління витратами виробництва на підприємстві. 10. Виробничий потенціал підприємства та резерви його кращого використання. 11. Акціонерні форми господарювання і їх розвиток в сучасних умовах. 12. Сучасні форми матеріально-технічного забезпечення виробництва на підприємстві. 13. Аналіз та оцінка фінансових результатів діяльності підприємства. 14. Розвиток персоналу як важлива передумова конкурентоспроможності підприємства. 15. Управління продуктивністю праці на підприємстві. 16. Заробітна плата в системі факторів трудової мотивації 17. Обґрунтування економічної діяльності проведення капітального ремонту на підприємстві. 18. Розробка інвестиційного проекту. 19. Шляхи підвищення ефективності капітальних інвестицій на підприємстві. 20. Амортизація як джерело відтворення основних засобів. 21.Персонал підприємства як об'єкт управління. 22. Організація праці на підприємстві. 23. Обґрунтування економічної доцільності об'єднання підприємств. 24. Управління зовнішньоекономічною діяльністю на підприємстві. 25. Удосконалення організації виробництва як фактор підвищення ефективності діяльності підприємства. 26.Реструктуризація підприємств України в умовах становлення ринкового середовища. 27. Господарсько-правові форми підприємств, тенденції їх розвитку в сучасних умовах. 28. Формування амортизаційної політики підприємства. 29. Організація матеріально-технічного забезпечення підприємства в сучасних умовах. 30. Особливості планування на виробництві в умовах формування ринкової економіки. 31. Оптимізація виробничих потужностей підприємств (на прикладі...). 32. Управління наукомістким виробництвом в умовах ринку. 33. Корпоративне управління в сучасних умовах господарювання на підприємстві. 34. Випуск акцій як шлях залучення інвестицій. 35. Розробка стратегії підприємства в процесі реструктуризації. 36. Оцінка ефективності проекту реструктуризації підприємств. 37. Реструктуризація як основна ланка антикризового управління підприємством. 38. Фінансове забезпечення діяльності підприємств малого бізнесу. 39. Франчайзинг як форма виробничо-збутових інтеграційних зв'язків в секторі малого бізнесу. 40. Інноваційна стратегія підприємств в умовах розвитку різноманітних форм господарювання. 41. Сучасні аспекти формування ефективності зовнішньоекономічної політики підприємства. 42. Моделювання фінансово-економічних процесів у системі планування на підприємстві. 43. Трансформація виробничої структури підприємств в сучасних умовах. 44. Організація випуску нової продукції на підприємстві в ринкових умовах. 45. Організація розподілу та збуту продукції підприємства. 46. Прибуток як фінансове джерело розвитку підприємства. 47. Застосування прискореної амортизації основних засобів на підприємствах України. 48. Ефективність використання сировинно-матеріальних ресурсів на підприємствах. 49. Розвиток персоналу як важлива передумова конкурентоспроможності підприємства. 50. Малі підприємства в Україні: особливості функціонування та розвитку. 51. Спрощена система оподаткування та її вплив на функціонування малих підприємств. 52. Венчурне підприємництво як складова сектору малого бізнесу. 53. Оцінка ефективності діяльності малих підприємств в сучасних умовах господарювання. 54. Інтеграційні зв'язки суб’єктів малого бізнесу в ринкових умовах. 55. Нематеріальні ресурси як складова підвищення конкурентоспроможності підприємства. 56.Маркетингова інформаційна система та її значення в підвищенні конкурентоспроможності українських підприємств. 57. Вибір цільового ринку для підприємств малого бізнесу. 58. Моделювання поведінки кінцевих покупців в системі діяльності підприємства по оволодінню ринком. 59. Конкурентоспроможність продукції підприємств України та шляхи її підвищення. 60. Інноваційно-товарна політика підприємства в системі його маркетингової діяльності. 61. Стратегії позиціювання товарів підприємствами України. 62. Концепція життєвого циклу товару та її значення в організації діяльності сучасних підприємств. 63. Вдосконалення системи збуту продукції сучасного підприємства. 64. Економічна ефективність маркетингових комунікацій сучасних підприємств. 65. Електронна торгівля в сучасних умовах та використання її в Україні. 66. Вибір зовнішніх ринків та методи виходу на світові ринки підприємств України. 67. Організаційно-економічні напрями підвищення конкурентоспроможності підприємства 68. Управління виробничими запасами на підприємстві. 69. Організація логістики на підприємстві. 70. Оперативно-календарне планування виробничого процесу на підприємстві. 71. Оцінка вартості нематеріальних активів. 72. Дивідендна політика підприємства. 73. Прогнозування собівартості виробництва нової продукції. 74. Фінансове оздоровлення суб’єктів господарювання. 75. Економічна ефективність використання нематеріальних ресурсів. 76. Оцінка технічного розвитку підприємства. 77. Оцінка ефективності організаційних нововведень. 78. Маркування продукції в Україні. 79. Економічна та соціальна ефективність стандартизації та сертифікації продукції. 80 Організація ремонтно-профілактичного обслуговування виробництва. 81. Організація комплексного обслуговування виробництва. 82. Організація складського господарства.
Перелік рекомендованої літератури
З повагою ІЦ "KURSOVIKS"! |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||