Загальні вимоги щодо оформлення роботи з курсу Філософія, КНУ ім. Т. Шевченка

Додаток 1. Загальні вимоги щодо оформлення роботи

1. робота виконується українською  чи російською мовами;

2. обсяг тексту: 7-10 аркушів формату А-4;

3. текст роботи набирається 14-пунктним шрифтом через 1,5 інтервали без переносів;

4. поля роботи: верхнє та нижнє − 2,5; ліве − 3; праве − 1,5; абзац − 1;

5. посилання у тексті прикінцеві, розміщуються в квадратних дужках із зазначенням номера праці у списку використаної літератури та сторінки прямого посилання (наприклад [7, ст. 25] − пряме посилання, [7] − непряме посилання);

6. розділи та підрозділи не починаються з нової сторінки;

7. список використаної літератури містить монографію, словники, адреси спеціалізованих Інтернет-ресурсів.

Додаток 2. Структура гуманітарного практикуму і завдання з поясненнями

Структура розділу 1. «Автор».

1.1. Роки життя.

1.2. Основні періоди творчої діяльності.

1.3. Основні праці.

1.4. Філософські джерела формування поглядів.

1.5. Представник школи, напрямку, течії.

1.6. Послідовники, опоненти.

1.7. Основні події соціально-політичного та культурного життя суспільства.

Завдання розділу: розкрити соціокультурний контекст і специфіку еволюції (соціально-)філософських поглядів мислителя.

Об’єм розділу –  максимум до 2-х сторінок тексту.

Структура розділу 2. «Характеристика праці».

2.1. Структура твору.

2.2. Стиль викладення.

Завдання розділу: розкрити структуру праці, її логічний послідовний характер; стиль викладення, її теоретичний чи есеїстичний, науковий чи довільний характер.

Об’єм розділу– абзац або максимум півсторінки тексту.

Структура розділу 3. «Характеристика поглядів у праці».

3.1. Основоположні поняття (категорії) праці.

Завдання параграфу: виокремити основні наукові і філософські категорії і розкрити їх значення в контексті прочитаної праці.

Пояснення. Прочитана робота може містити категорії соціально-гуманітарного знання, філософські категорії і категорії філософії.

Категорії наукового знання виступають фундаментальними, вузловими поняттями які розкривають універсальні властивості і відношення дійсності, загальні закономірності розвитку явищ, речей, процесів. Наукові категорії мають предметний зміст і характеризуються мірою його узагальнення. Наприклад: народ, нація, психіка, тіло,війна, реформа, комунікація, дискурс, людина.

Філософські категорії це основоположні поняття які мають граничне значення, мають суто інтеллигібельне походження, не мають предметного вираження. Наприклад: дух, життя і смерть, безсмертя, кінець історії, свідомість, совість, свобода, екзистенція, трансценденція, буття, ніщо, дещо, усе.

Категорії філософії це об’єктивні універсальні форми мислення і буття. Вони мають логічно-онтологічний характер і імпліцитно складають категоріальний каркас суджень чи мислення автора загалом. У тексті вони присутні не як категорії-поняття із чітким змістом, а як філософські терміни тому мають неочевидний характер і передбачають попереднє знайомство з теорією категорій. Приклади категорій філософії: суб’єктивне і об’єктивне, можливість і дійсність, форма і матерія, причина і ціль, необхідність і випадковість, внутрішнє і зовнішнє, частина і ціле, просте і складне, існування і неіснування.

Для наукової і філософської культури студента важливим є розуміння всіх аспектів функціонування категорій, а для виконання завдань гуманітарного практикуму достатньо експлікувати (визначити) наукові і філософські категорії прочитаної праці.

3.2. Ідеологеми праці.

Завдання параграфу: виокремити ідеї праці, які мають аксіологічний (ціннісний) характер і ідеї, які започатковують нове бачення (нова оригінальна теорія, концепція, ідея) в руслі соціально-гуманітарного знання.

Пояснення. Ідеологеми мають двоякий характер. Виділяють ідеологеми вчень та ідеологеми теорій. Ідеологеми вчень фіксують належний, бажаний стан суспільства (або предмета розгляду) і способи його досягнення. Наприклад: комуністичне суспільство за допомогою диктатури пролетаріату; ринкова економіка, завдяки конкуренції; ліберальна демократія завдяки верховенству природного права тощо. Ідеологеми теорій характеризуються поняттями-неологізмами, які маркують і дистанціюють один науковий підхід від іншого. Наприклад, ідеологеми Фройда: лібідо, сублімація, Ерос, Танатос, несвідоме тощо.

3.3. Антропологеми праці.

Завдання параграфу: розкрити розуміння автором природи і сутності людини.

Пояснення. Антропологема – твердження про ті чи інші родові ознаки людини як продукту еволюційно-культурного процесу. Антропологема транслює якусь сутнісну характеристику людини через призму якої розуміється, пояснюється вся складна феноменологія людського буття, колективні форми співбуття як культурні так і докультурні.

Головна особливість людського буття полягає в тому, що воно протікає  одночасно в природі, соціумі і культурі. Тому на різних етапах розвитку соціально-гуманітарного знання стверджувалися антропологеми вітальності, соціальності, духовності.

Вітальність – обумовленість “всього і вся” природними властивостями людського організму, тілесністю, генетикою, інстинктами, чуттєвістю, безумовними рефлексами, сексуальністю, смертністю, біоритмами, підсвідомістю тощо.

Соціальність – обумовленість “всього і вся” набутими людиною якостями, що забезпечують її здатність існувати у суспільстві і виконувати різноманітні соціальні функції, у складі різноманітних суспільних груп, об’єднань, виступаючи при цьому не в якості суверенної особистості , а в ролі виразника інтересів даної спільноти

Духовність – обумовленість “всього і вся” особистістю, яка усвідомлює самоцінність власного внутрішнього світу, свою унікальність і водночас причетність до універсальних начал буття, вміщених у загальнолюдських цінностях культури. Духовність виявляє себе у чутливій совісті, вільній волі, моральній і метафізичній інтуїції. Антропологема духовності представляє людину як суб’єкта культури, як істоту, вкорінену в нормативно-ціннісних світах релігії, метафізики, моральності і природного права).

Антропологеми прочитаних праць не обв’язково мають відповідати наведеним характеристикам у чистому вигляді. Але завжди є приховане (між рядками) імпліцитне розуміння природи людини і тої сутності яку вона має реалізувати у просторі суспільства.

(Про антропологеми вітальності, соціальності, духовності детальніше у праці: Бачинін В.А., Журавський В.С., Панов М.І. Філософія права: Підруч. -К., 2003. – С. 274 - 292)

3.4. Соціальна онтологія праці.

Завдання параграфу: виокремити основний тип соціально-філософської онтології чи типові риси.

Пояснення. Розуміння природи суспільства, специфіки соціальної реальності йде в руслі панівної наукової та філософської парадигми (взірець для постановки і вирішення теоретичних і практичних завдань). Парадигма делегує понятійно-категоріальний апарат і основні принципи розуміння функціонування, розвитку як суспільного і соціального, так власне і всього світу в цілому. У роботі поєднуються як правило, і філософська і наукова парадигми, які приводили до авторської онтології.

«Панівна метафізика» задавала розуміння предмету у його граничному розумінні. Як матеріального чи ідеального, як раціонального чи ірраціонального, як Єдиного чи різноманітного, як статичного чи динамічного тощо.

«Панівною наукою» протягом 18-20 століть були різні галузі знання – природознавство, математика, суспільствознавство, гуманітарні науки. Це приводило чи до натуралізму у розумінні предмету (суспільство як організм), чи до психологізму (суспільство як вираження «духу народу»), чи до соціологізму (суспільство як соціальна система, соціальна структура, соціальні інститути), чи до біологізму, чи до культурологізму, чи до іншого   -ізму.

Попередньо розглянувши основоположні поняття, ідеологеми, антропологеми потрібно прийти до окреслення -ізму чи -ізмів, які ідентифікують погляди мислителя і прив’язують їх до якоїсь традиції.

Для філософа, соціального філософа соціальна онтологія це система рефлексивно визначених категорій, ідей, принципів, яка обґрунтовує цілісність, самодостатність суспільства, розкриває сутність соціальності та суспільного модусу буття людини. Тут поняття “самодостатність” двояке, або це мова про суспільство взагалі в родовому вимірі (тут протиставлення природі і природним процесам) у так званих універсальних теоріях суспільства, або це самодостатність у відношенні до інших людських суспільств, чи етапів розвитку цих суспільств).

Для науковця соціальна онтологія імпліцитно “задає” базисні уявлення про структуру і властивості соціальної реальності, типологізує соціальні ситуації, події, процеси в руслі пануючої парадигми.

Отже, у філософському вимірі (аспекті) соціальна онтологія передбачає розкриття природи соціальності і тих принципів (-ізмів), які “зв’язують” суспільство у самодостатнє ціле по відношенню до природних систем чи інших суспільств.

3.5. Антиномії у праці.

Завдання параграфу: виокремити світоглядні, логічні, смислові суперечності роботи.

Пояснення. Антиномія це суперечність між двома твердженнями, що взаємно виключають одне одного, але визнаються в однаковій мірі істинними. Кожне однаковою мірою може бути доведене в своїй системі (парадигмі). Антиномії можуть мати логічний і семантичний характер. Класичним прикладом постають антиномії розуму І.Канта.

Об’єм розділу – максимум до семи сторінок тексту.

4.Використана література.

Пояснення. У списку літератури лише ті джерела, які використані і на них є посилання у тексті.

ОБОВ’ЯЗКОВІ ЕЛЕМЕНТИ ПРАКТИКУМУ

1. ПОСИЛАННЯ І ЦИТУВАННЯ, але аналітика не має перетворитися на цитатник. Все в розумних співвідношеннях. Це стосується, в першу чергу, третього розділу.

2. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ. Якщо у списку немає прочитаної праці – це діагноз.

3. ВЛАСНА МОВА , ВЛАСНІ СУДЖЕННЯ, ВЛАСНА АНАЛІТИКА.

НЕГАТИВИ ПРАКТИКУМУ

КОМПІЛЯЦІЯ

Краще паршивенька авторська робота, ніж шедевральний твір мовою академіків.

Додаток 3. Вимоги щодо оформлення титульної сторінки роботи

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут міжнародних відносин

Кафедра міжнародного бізнесу

Гуманітарний практикум

з навчальної дисципліни “Філософія”

К.Поппер “Відкрите суспільство та його вороги”

Виконав:  студент 1 гр., 2-го року навчання,

відділення “Міжнародний бізнес”

Панібудьласка В.В.

Перевірив: доц., к.ф.н. Колотило В.В.

Київ 2014

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"