МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара 

Економічний факультет 

Кафедра економіки та управління підприємством

Методичні матеріали для студентів з питань написання курсової роботи з дисципліни "Організація виробництва" 

напрям підготовки 6.030504 «Економіка підприємства»

Укладач к.е.н., доц. Яровенко Т.С.

 

Дніпропетровськ − 2014

Методичні вказівки до виконання курсової роботи з дисципліни “Організація виробництва” для студентів ІІ курсу напряму 6.030504 «економіка підприємства» / Т.С. Яровенко — Дніпропетровськ: ДНУ, 2014.— 36 с.

Укладач: Т.С. Яровенко, к.е.н., доц. 

Рецензенти: завідувач кафедри фінансів Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету, д.е.н., проф. Катан Л.І.

завідувач кафедри фінансів Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара, д.е.н., доц. Грабчук О.М. 

Розглянуто та схвалено на засіданні кафедри економіки та управління підприємством економічного факультету ДНУ ім. О. Гончара

Протокол  №1 від 27.08.2014 р. 

Розглянуто та схвалено методичною радою економічного факультету ДНУ ім. О. Гончара

Протокол  №1 від 01.09.2014 р. 

Відповідальний за випуск завідувач кафедри ЕУП, д.е.н., проф. Гринько Т.В.

ЗМІСТ

ВСТУП		4
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ		5
1.1 Основні етапи виконання курсової роботи		5
1.2 Тема та обсяг виконання курсової роботи		5
1.3 Складання первинного плану курсової роботи		7
1.4 Підбір та вивчення літературних джерел літератури		7
1.5 Написання першого варіанта (чернетки) тексту роботи та основні вимоги до її змісту		8
1.6 Подання роботи на кафедру для перевірки		9
1.7 Захист курсової роботи		9
1.8 Система оцінювання курсової роботи		10
1.9 Типові помилки студентів при написанні курсової роботи		11
РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА		12
ЕТАП №2. ОРГАНІЗАЦІЯ НЕПОТОКОВОГО ВИРОБНИЦТВА		12
	2.1 Розрахунок мінімального, оптимального розмірів партії деталей та кількості партій	12
	2.2 Розрахунок відхилення розміру місячної програми випуску від запланованого	13
	2.3 Розрахунок кількості одиниць обладнання та його завантаження	15
	2.4 Розрахунок чисельності основних виробничих робітників	16
	2.5 Розрахунок тривалості виробничого циклу та вибір виду руху деталей	18
ЕТАП №3. ОРГАНІЗАЦІЯ ПОТОКОВОГО ВИРОБНИЦТВА		21
	3.1 Розрахунок такту, темпу та ритму безперервно-потокової лінії	21
	3.2 Розрахунок кількості робочих місць безперервно-потокової лінії та коефіцієнту їх завантаження	22
	3.3 Розрахунок швидкості руху, продуктивності та пропускної спроможності безперервно-потокової	23
	3.4 Розрахунок довжини робочої частини конвеєра безперервно-потокової лінії	23
	3.5 Розрахунок тривалості циклу виготовлення одного об’єкта виробництва та кількості виробів, що одночасно перебувають на безперервно-потоковій лінії	24
	3.6 Розрахунок чисельності робітників-операторів потокової лінії	25
ЕТАП №4. ВИЗНАЧЕННЯ ТИПУ ВИРОБНИЦТВА		25
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА		26
ДОДАТОК А. ТИТУЛЬНИЙ ЛИСТ, ЗАВДАННЯ ТА РЕЙТИНГОВА ОЦІНКА КУРСОВОЇ РОБОТИ		27
ДОДАТОК Б. ПЕРЕЛІК ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ (ЕТАП №1)		30
ДОДАТОК В. ВХІДНІ ДАНІ ДЛЯ РОЗРАХУНКУ ЕТАПУ №2		31
ДОДАТОК Г. ВХІДНІ ДАНІ ДЛЯ РОЗРАХУНКУ ЕТАПУ №3		34
ДОДАТОК Д. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ФОРМУЛ ТА ТАБЛИЦЬ		36

 

ВСТУП 

Курсова робота є одним із видів самостійної роботи студента над вивченням дисципліни. Вона передбачає поглиблене вивчення однієї із проблем фахових дисциплін у взаємозв’язку теоретичних положень та їх практичного відображення у результатах виробничо-господарської діяльності економічних суб’єктів. Більш того, у процесі виконання курсової роботи створюється реальна можливість узагальнити теоретичні знання та практичні навички з дисциплін спеціальності та суміжних дисциплін фундаментальної підготовки фахівців.

Згідно з «Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах України» курсова робота виконується для закріплення, поглиблення і узагальнення знань, одержаних студентами за час навчання, та їх застосування до комплексного вирішення конкретного фахового завдання.

Тематика курсової роботи відповідає завданням навчальної дисципліни і тісно пов’язуватися з практичними потребами фаху «економіка підприємства».

Виконання курсових робіт визначається графіком.

Основні завдання курсової роботи:

- систематизувати отримані теоретичні знання з вивченої дисципліни;

- перевірити якість теоретичних знань;

- оволодіти первинними навичками здійснення сучасних розрахунків;

- виявити здатність студента самостійно осмислити проблему, творчо, критично її дослідити;

- сформувати вміння збирати, аналізувати, систематизувати літературні та літературознавчі джерела;

- розвинути здатність застосовувати отримані знання для вирішення практичних завдань;

- вдосконалити уміння формулювати висновки, пропозиції, рекомендації з предмета дослідження.

Мета підготовки і захисту студентами курсової роботи полягає у засвоєнні та поглибленні теоретичних знань, одержаних у процесі вивчення курсу, і здобутті вмінь застосовувати їх у практичному вирішенні питань економіки й організації промислового виробництва.

Навчальним планом освітньо-професійної програми підготовки студентів (ІІ-го курсу) за освітньо-кваліфікаційним рівнем “бакалавр” зі спеціальності “Економіка підприємства” передбачено виконання курсової роботи з дисципліни «Організація виробництва».

Курсова робота передбачає проведення розрахунків з організації виробничого процесу на прикладі умовного промислового підприємства.

Підготовка курсової роботи примушує студента більш глибоко аналізувати виробничі процеси, сприяє тому, що основні положення раціональної організації виробничого процесу стають глибоким переконанням студента-майбутнього фахівця в галузі економіки.

Метою курсової роботи з дисципліни “Організація виробництваі” є встановлення, за проектованою виробничою програмою випуску продукції, економічної доцільності та ефективності певних типів та методів організації основного виробництва, а також особливостей організації обслуговуючих та допоміжних виробництв. Виконання курсової роботи дозволяє закріпити теоретичні знання, отримані студентами на лекціях, семінарських і практичних заняттях.

Основним завданням курсової роботи є розробка організаційних і управлінських рішень, виконання планових розрахунків техніко-економічних показників виробництва, аналіз і оцінка економічної ефективності на прикладі функціонування предметно-замкнутого дільниці промислового підприємства. Вибір виробничої дільниці, як об'єкта аналізу, дозволяє розглядати сукупність основних організаційно-економічних рішень (що характерні і для таких рівнів як цех і підприємство в цілому) при доступному для кожного студента обсязі розрахунків.

 

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1 Основні етапи виконання курсової роботи

Робота над написанням курсової роботи відбувається впродовж визначеного навчальним планом семестрів її виконання, регламентується рішеннями кафедри економіки та управління підприємством і складається з наступних основних етапів:

1. Ознайомлення з літературними джерелами за темою курсової роботи.

2. Складання плану курсової роботи.

3. Проведення розрахунків і написання тексту роботи.

4. Остаточне оформлення курсової роботи.

5. Підготовка до захисту і захист курсової роботи.

З метою забезпечення рівномірної роботи студента кафедрою на початку відповідного семестру розробляється і затверджується графік виконання курсової роботи, який поетапно контролюється науковим керівником.

На підставі календарного плану кожен студент на початку семестру складає у двох примірниках завдання на виконання курсової роботи і затверджує його у наукового керівника від кафедри. Один екземпляр завдання залишається у студента та підшивається до курсової роботи, а другий – у керівника для здійснення контролю та своєчасного інформування кафедри щодо ходу виконання роботи. 

1.2 Тема та обсяг виконання курсової роботи

В процесі виконання роботи ставляться завдання розвитку у студентів навичок самостійної роботи, аналізу і узагальнення практики організації виробничого процесу на промисловому підприємстві, набуття досвіду використання довідкових і нормативних матеріалів, спеціальних літературних джерел.

Темою курсової роботи є «Організація потокового та непотокового виробництва», що відповідає програмі дисципліни «Організація виробництва».

Теоретична частина роботи: Етап №1 – містить розгляд теоретичного питання відповідно до тематики, яка містяться у додатку Б.

Розрахункова частина курсова робота передбачає наявність 30 унікальних варіантів вхідних даних, що обираються за порядковим номером студента у списку групи.

Об'єктом курсової роботи є машинобудівне підприємство з виробництва умовної продукції. Розглядається процес організації виробництва на двох виробничих дільницях (№1 та №2). Ділянки є предметно-замкненими (з технологічного погляду) - на них виконується більшість операцій, що необхідні для повної обробки деталей або складальних одиниць у даному цеху.

Постановка завдання:

1. На ділянці №1 токарному, фрезерувальному та шліфувальному обробленню підлягають умовні деталі А, Б та В, а на ділянці №2, завдяки трьом операціям зі збирання, здійснюється зборка умовної деталі Г.

2. При організації роботи предметно-замкнутої дільниці №1 використаний непотоковий метод організації виробництва, при організації роботи дільниці №2 - потоковий.

3. Вхідними даними для розрахунку є параметри визначені в додатках Б (для дільниці №1) та В (для дільниці №2).

Необхідно:

1. Для дільниці №1 визначити основні техніко-економічні параметри функціонування (мінімальний та оптимальний розмірі партії деталей; кількість партій; відхилення розміру місячної програми випуску від запланованого; кількість одиниць обладнання та його завантаження; чисельність основних виробничих робітників; тривалість виробничого циклу; вид руху деталей в процесі оброблення;середній розмір заділів) та зробити висновок, що ефективності організації виробництва на цій ділянці.

2. Для дільниці №2 визначити основні техніко-економічні параметри функціонування (такт, темп, ритм, кількість робочих місць, коефіцієнт завантаження робочих місць, швидкість руху, продуктивність, пропускну спроможності, довжину робочої частини конвеєра, тривалість циклу виготовлення одного об’єкта виробництва, кількість виробів, що одночасно перебувають на безперервно-потоковій лінії, величину заділів, потужність приводного двигуна конвеєра, кількість робітників-операторів) та зробити висновок, що ефективності організації виробництва на цій ділянці.

3. Визначити тип виробництва на ділянках №1 та №2.

Курсова робота друкують за допомогою комп’ютера (або оформлюється у рукописному варіанті, але розбірливим почерком) на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210 x 297 мм) шрифтом Times New Roman, через 1 інтервал, 14 кеглем. Абзацний виступ дорівнює 1,27 см. Поля сторінки: верхнє і нижнє –20 мм, ліве – 30 мм, праве –10 мм. Загальний обсяг курсової роботи 35-45 стор. Шрифт друку повинен бути чітким, стрічка – чорного кольору середньої жирності. Щільність тексту повинна бути однаковою. Робота повинна містити: титульний аркуш та завдання (Додаток А); зміст; вступ; основну частину (три розділи); висновки; список використаних джерел. Сторінки повинні бути пронумеровані в верхньому правому куті (титул та зміст не нумерується, а сторінка вступу має номер 3).

1.3 Складання первинного плану курсової роботи.

Опрацювання літературних джерел дозволяє скласти план курсової роботи, який має включати:

Зміст (1 сторінка). В змісті слід вказати назви всіх розділів і підрозділів, списку використаних джерел із зазначенням початкових сторінок.

Вступ (1-2 сторінки). У вступі слід обґрунтувати актуальність і значення організації виробництва для підвищення ефективності виробничої діяльності промислового підприємства, сформулювати мету роботи (мета роботи - визначення ефективності організації виробництва на предметно-замкнених дільницях промислового підприємства), завдання (що відповідатимуть змісту розрахунків), визначити предмет дослідження (предмет дослідження - ефективність організації виробництва на предметно-замкнених дільницях промислового підприємства).

Основна частина структурно має складатися з 4-х підрозділів (відповідно до етапів): Розділ 1 – розгляд теоретичного питання: теми містяться у додатку Б; обсяг 15-20 сторінок; використаних джерел 10-15; Розділ 2. Організація непотокового виробництва; Розділ 3. Організація потокового виробництва; Розділ 4. Визначення типу виробництва. Вона містить опис вхідних даних, пояснення щодо розрахунку, формули розрахунку з підстановкою в них вхідних даних. За кожним етапом розрахунків ОБОВ'ЯЗКОВО необхідно зробити висновок з зазначенням отриманих у ході розрахунку параметрів та обґрунтуванням доцільності прийняття того чи іншого параметра при організації виробничого процесу. Приклад оформлення таблиць та формул у додатку Г.

Висновки (1 сторінка) містять стислий конкретний виклад результатів проведених розрахунків, підтвердження економічної ефективності організації виробництва.

Список використаних джерел (8-10 джерел) містить відомості про всі використані джерела інформації, які повинні бути оформлені відповідно до поставлених вимог.

Курсову роботу студенти виконують відповідно до календарного графіка, (затвердженого керівником), здають на кафедру для реєстрації та перевірки, після чого призначається час її захисту. 

1.4 Підбір та вивчення літературних джерел літератури.

Задачею наукового керівника є організувати роботу студента в руслі раціонального пошуку літературних джерел і, в разі необхідності, допомогти остаточно визначитися з необхідною для роботи бібліографією.

Пошук літературних джерел здійснюється за допомогою бібліотечних каталогів (систематичного та алфавітного), бібліографічних довідників. Виконання курсової роботи передбачає поглиблене вивчення методичних вказівок та навчальних посібників, що регламентують організацію виробництва на підприємстві.

Основними місцями роботи студента на даному етапі мають стати читальний зал бібліотеки університету, а також бібліотеки міста, підприємств, організацій.

Слід зазначити, що існують певні правила обробки літератури.

1. Спочатку потрібно ознайомитися з основною літературою (підручниками, навчальними посібниками, статтями теоретичного характеру).

2. Роботу з літературою потрібно починати від простішої до більш складної. Вивченню статей має передувати вивчення книг, вивченню більш давніх видань – вивчення найновіших джерел.

3. Обробка літератури включає огляд змісту, читання передмови, анотації, потім – розділів, які мають безпосереднє значення для курсової роботи.

4. У процесі опрацювання літератури особлива увага має звертатися на наявні проблеми за темою дослідження, ідеї та пропозиції щодо їх розв’язання, дискусійні питання, наявність критичних точок зору. У подальшому такий підхід дозволить формувати власний погляд на оцінку певного явища або проблеми.

5. Вивчаючи літературу, необхідно робити виписки найбільш важливих положень, визна­чень, фактів для того, щоб потім не повертатися до прочитаного. До того ж потрібно по кожній виписці зазначати першоджерело (авторів, назву праці, видавничі позначки тощо), щоб вірно оформити посилання та список використаних джерел.

Записи зручніше робити на невеликих окремих листках у вигляді:

1) виписок основних положень своїми словами;

2) цитат з вказівкою джерела.

Паралельно з цим доцільно виписувати власні думки, критичні зауваження до тексту, якщо вони виникають. Підібравши таким чином необхідну для дослідження літературу, необхідно її потім уважно вивчити, щоб уявити послідовність викладу матеріалу у своїй майбутній роботі. Також потрібно обміркувати питання про відбір і можливості використання фактичного матеріалу. 

1.5 Написання першого варіанта (чернетки) тексту роботи та основні вимоги до її змісту.

Формування тексту курсової роботи відбувається шляхом систематизації та обробки зібраних матеріалів з кожної позиції плану. В текст вміщуються тільки цілеспрямовано проаналізовані матеріали. При цьому необхідно продемонструвати творче осмислення і використання підібраних матеріалів, а не механічний їх переказ. Курсова робота повинна бути написаною своїми словами, а не монтажем висловлювань із різних літературних джерел.

При викладенні матеріалу необхідно слідкувати за послідовністю, логічністю, зв’язком між питаннями теми. Окремі розділи і підрозділи повинні становити єдину логічну цілісність. У тексті не повинно було протиріч.

Теоретичні питання при дослідженні необхідно підтверджувати за допомогою аналізу фактичного матеріалу, який рекомендується представляти у вигляді таблиць. Конкретні цифри, факти, з одного боку, повинні служити підтвердженням думок, висловлених автором роботи. На цьому етапі також виконуються обчислення, обґрунтовуються пропозиції, формулюються висновки. Таким чином, курсова робота повинна містити елементи наукового теоретичного і практичного дослідження.

Обов’язковим при виконанні курсової роботи є застосування обчислювальної техніки. Обов’язком наукового керівника є роз’яснити студенту призначення певних прикладних комп’ютерних програм, надати допомогу у підборі вихідної інформації, інтерпретації результатів. 

1.6 Подання роботи на кафедру для перевірки.

Підготовка курсової роботи здійснюється їх авторами за окремими розділами, які подаються на перевірку науковому керівнику згідно з календарним графіком. При написанні тексту необхідно залишати поля для зауважень керівника. У разі необхідності кожен розділ доопрацьовується. Остаточні виправлення перевіряються керівником у повністю готовій роботі.

У цілому текст курсової роботи повинен бути відредагованим, стилістично витриманим. Остаточне оформлення курсової роботи здійснюється відповідно до правил, детально описаних у розроблених кафедрою економіки та управління підприємством методичних вказівок щодо оформлення курсових та дипломних робіт.

Виконану згідно до встановлених вимог і зброшуровану у м’яку обкладинку курсову роботу студенти здають на кафедру у визначений строк. Зареєстрована робота передається керівникові для рецензування.

Курсову роботу рецензує викладач кафедри економіки та управління підприємством, який призначений науковим керівником студента. Термін рецензування роботи становить 7 днів. Тому студент має завчасно подати курсову роботу, щоб захистити її у зазначений строк.

При цьому всі зауваження, які виникають при перевірці роботи, рецензент повинен відмітити на полях.

У випадку незадовільного стану виконання роботи у рецензії з’являється запис: „Не допускається до захисту” або „На доопрацювання”.

Студент, який одержав рецензію з відміткою „Допускається до захисту”, готується до захисту роботи. При цьому обов’язковою умовою є глибокий аналіз ним положень, на недоліки висвітлення яких звернув його увагу викладач.

Студент, який одержав при рецензуванні оцінку „незадовільно”, виконує повну переробку роботи з урахуванням усіх зауважень рецензента, зроблених в рецензії і на полях. Перероблений текст разом з першим варіантом рецензії він відправляє на повторне рецензування своєму науковому керівнику.

Курсова робота, що виконана не за затвердженою темою, або яка оформлена з відступом від вимог цих методичних вказівок, не рецензується незалежно від її змісту.

Рецензування курсових робіт, які подані на кафедру після встановленого строку їх захисту, конкретними строками не обмежується. 

1.7 Захист курсової роботи

Захист курсової роботивідбувається у терміни, визначені робочою програмою дисципліни. Захист відбувається прилюдно у присутності комісії з членів кафедри (у складі 3-х чоловік). Студент упродовж 10 хв. розповідає про отримані результати, наголошуючи на отриманих висновках. Захист курсової роботи має характер наукового диспуту, під час якого присутні студенти і викладачі можуть ставити запитання, пов’язані із досліджуваною проблемою, методикою її вивчення, а також використанням наукового апарату.

Остаточно курсова робота оцінюється комісією за результатами захисту з урахуванням рецензії керівника. Захист курсових робіт проводиться у відповідності до заздалегідь встановленого кафедрою і доведеного до слухачів графіка перед спеціально сформованою комісією. Дату і час захисту курсових робіт встановлює кафедра. Захищена курсова робота залишається на кафедрі. 

1.8 Система оцінювання курсової роботи 

Елементи контролю за 1 змістовим модулем	Максимальна кількість балів
Додержання календарного плану виконання роботи: план цілком додержано - 10 балів; незначні відхилення від терміну виконання роботи - 5 балів; план суттєво порушено - 0 балів.	10
Правильність виконання розрахунків: розрахунки правильні - 30 балів; наявність несуттєвих непринципових помилок - 20 балів; наявність суттєвих непринципових помилок - 10 балів; наявність суттєвих принципових помилок - 0 балів.	30
Обґрунтованість й адекватність сформульованих висновків: висновки цілком обґрунтовані й адекватні - 30 балів; висновки адекватні, але недостатньо обґрунтовані - 20 балів; висновки адекватні, але не обґрунтовані - 10 балів; розбіжності між висновками та результатами розрахунків - 0 балів.	30
Елементи контролю за 2 змістовим модулем
Захист курсової роботи: якість й аргументованість відповідей на поставлені питання	30
Усього	100

 

Сума балів	Оцінка ЕСТS	оцінка за національною шкалою
		екзамен
90-100	A	відмінно
82-89	B	добре
75-81	C
64-74	D	задовільно
60-63	E
35-59	FX	незадовільно	з можливістю повторного складання
1-34	F		з обов’язковим повторним курсом

 

1.9 Типові помилки студентів при написанні курсової роботи.

1. Зміст роботи не відповідає її плану або не розкриває теми цілком чи в її основній частині.

2. Автор не виявив самостійності, робота є компіляцією чи плагіатом.

3. Не зроблений глибокий, всебічний аналіз нової спеціальної літератури з теми дослідження.

4. Кінцевий результат не відповідає меті дослідження, висновки не відповідають поставленим завданням.

5. У роботі немає посилань на першоджерела або вказані не ті, з яких запозичений матеріал.

6. Бібліографічний опис джерел у списку використаної літератури поданий довільно, без дотримання вимог державного стандарту.

7. Обсяг та оформлення роботи не відповідають вимогам, вона виконана неохайно, з помилками.

8. План роботи непродуманий, нелогічний, включає не всі етапи розрахунків.

9. Зміст роботи викладається не самостійно, а шляхом комбінування уривків з різноманітних літературних джерел.

10. Виклад матеріалу не завжди відповідає планові, непослідовний, перевантажений відомостями, що не стосуються теми або мають другорядний характер. Питання плану в тексті не виділяються заголовками.

11. Використовується застарілі матеріали.

12. Описовий характер робіт, недостатнє застосування розрахованих показників та відсутність їх аналізу в тексті.

13. Порушення співвідношення обсягів основних розділів теми.

14. Граматичні помилки, неприйняті скорочення слів.

15. Недбале оформлення роботи, відсутність полів, нумерації сторі­нок, посилань на літературні та статистичні джерела.

16. Довільне, без дотримання методичних вимог складання списку використаної літератури.

17. Неповнота і недбалість виконання графічної частини роботи: відсутність назв, умовних позначень, посилань на інформаційні джерела, використання сканованих рисунків і таблиць.

 

РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА 

ЕТАП №2. ОРГАНІЗАЦІЯ НЕПОТОКОВОГО ВИРОБНИЦТВА 

2.1 Розрахунок мінімального, оптимального розмірів партії деталей та кількості партій

На умовній ділянці №1 обробляються три види деталей (А, Б і В) на трьох операціях. Деталі запускаються у виробництво партіями. Вхідні дані для розрахунку містяться у додатку Б.

У курсовій роботі необхідно визначити мінімально-допустимий та оптимальний розмір партії для кожного виду деталей, що мінімізував витрати з врахуванням конкретних виробничих умов.

Партія деталей - група деталей одного найменування, які обробляються на одному робочому місці без переналадки устаткування та одночасно запускаються у виробництво.

Для визначення мінімально допустимого розміру партії деталей використовують два основні методи:

1) за співвідношенням норми тривалості підготовчо-завершального часу та тривалості виконання операцій;

2) за співвідношенням тривалості зміни і норми тривалості виконання операцій.

Перший метод використовують у випадку, якщо на ділянці обробляються трудомісткі деталі і застосовується устаткування, що вимагає значного часу на переналагодження обладнання (прийняти 2-20%). Другий метод використовується якщо устаткування не вимагає значного часу на наладку (прийняти менше ніж 2%), а при визначенні мінімально допустимого розміру партії деталей виходять з безперервності обробки деталей на кожній операції, щонайменше, протягом зміни. У курсовій роботі необхідно використовувати тільки перший метод розрахунку.

Приймемо, j - найменування деталей, що обробляються на даному устаткуванні за розрахунковий період j=[ 1, 2, 3, ..., n]; i - найменування операції з оброблення деталі і=[ 1, 2, 3, ..., m].

Розрахунок (мінімального) розміру партії деталей j-го найменування  за співвідношенням норми тривалості підготовчо-завершального часу (в т.ч. на переналагодження) та тривалості виконання операцій (округляти математично).

Зі збільшенням розміру партії зменшується час на підготовчо-завершальні роботи (переналагодження) у розрахунку на одиницю оброблення, а отже збільшується продуктивність праці, знижується собівартість, але збільшується тривалість виробничого циклу, розмір виробничих заділів та період обернення обігових коштів. Тому при розрахунку виходять з того, що час на переналагодження обладнання (підготовчо-завершальний час) не повинен перевищувати допустиму величину втрат часу (a_j) на обробку всієї партії на певній операції, тобто.

По-перше, визначають співвідношення підготовчо-завершальний час на i-й операції на партію деталей j-го найменування виробу (tпз_іj) та норми штучного часу тривалості обробки на i-й операції j-го найменування виробу (t_іj) за кожною операцією.

Розрахунки ведуться по тій операції (і), для якої це співвідношення є найбільшим  (умовно назвемо її ведучою операцією), саме ця операція буде вузьким місцем у виробництві (наприклад, для літерного цеху — операція формування, для ковальського — кування, для штампувального — штамповки).

де a — припустимі втрати часу на переналагодження устаткування по відношенню до штучного часу в залежності від складності обладнання, %;

tпз в_j — підготовчо-завершальний час (т.т. час на переналагодження) за ведучою операцією на партію деталей j-го найменування виробу, хвилин;

t_{в j} — норма штучного часу тривалість обробки на ведучій операції j-го найменування виробу, хвилин;

Підготовчо-завершальний час визначається за нормативними картами трудомісткості, що розробляються в процесі технічного нормування.

Розрахунок (мінімального) розміру партії деталей j-го найменування за співвідношенням тривалості зміни і норми тривалості виконання операцій здійснюється за формулою (округляти математично до цілого значення):

де – тривалість зміни, годин;

– плановий коефіцієнт виконання норм для j-го найменування виробу;

де – тривалість обробки операції, що має найдовшу тривалість, хвилин.

Розрахований мінімальний розмір партії деталей коригують виходячи з конкретних виробничих умов, наприклад, наявності складських площ для зберігання заділів, розмір заділів, потреби в даних деталях для споживача; завантаження обладнання, тривалість виробничого циклу, кратності місячної програми випуску деталей річній тощо.

Крім того, розмір партії повинний бути кратним місячній програмі випуску деталей, відповідати стійкості інструменту та дорівнювати як мінімум змінному виробітку.

Граничні розміри партії деталей j-го найменування коригуються виходячи з мінімального розміру. Припустимо, що максимальний розмір партії деталей j-го най­менування дорівнює місячній програмі випуску (Nj).

Отже, нормальний (оптимальний) розмір партії обмежений нерівністю:

Коригування починається з установлення легкого для планування ритму (Rр_j) періоду чергування (або запуску/випуску) партій виробів, які залежать від кількості робочих днів у місяці.

Періодичність запуску (випуску) деталей (Rр j) у виробництві є тривалістю часу (в днях або змінах) між моментами запуску та випуску партій в обробку та розраховується за формулою:

де D_p – кількість робочих днів в плановому періоді;

Nj доб - добова програма випуску деталей, штук на добу.

Якщо з розрахунку виходить дробове число, то з ряду ритмів, які легкі для планування, беруть найближче більше ціле число за схемою: при 20 робочих днях ритмами будуть 20, 10, 5, 4, 2 та 1 день; якщо 21 день — 21, 7, 3 та 1; при 22 робочих днях у місяці ритми дорівнюють — 22, 11, 2 та 1 день. Іноді періодичність виражається у відповідних долях місяця (1/30, 1/6, 1/3 (декада), 1 (місяць), 3 (квартал), 12 (рік)) або в днях: 360, 90, 30, 10, 5, 1.

Умовою вибору розміру партії й періоду чергування є забезпечення пропорційності та відповідного рівня продуктивності праці на кожному робочому місці.

Оптимальний розмір партій деталей () кожного j-го найменування здійснюється за формулою (округляти математично).

Кількість партій (Х_j) по кожному j-му найменуванню деталей визначається за формулою.

2.2 Розрахунок відхилення розміру місячної програми випуску від запланованого

При ефективній організації виробництва обсяги партій є рівними. Отже, обсяг запланової місячної програми випуску продукції може відхиляться від обсягу фактичного випуску через те, що вона не є кратною кількості запланованих партій випуску. Таким чином, необхідно розрахувати відхилення розміру випуску від запланованого, що буде враховано при плануванні виробництва у наступному періоді.

Відхилення розміру випуску від запланованого(∆Nj).

Допустиме відхилення фактичної величини від норми 5 - 10%. Перевищення відхилення допустимої норми свідчитиме про неефективну організацію виробництва та незадовільне планування, отже необхідно переглянути програму виробництва.

Таким чином, розраховується виробнича програма (N_{зап j}) запуску деталей j-го найменування, що можуть бути фактично оброблені за розрахунковий період з врахуванням кількості партій, у штуках:

де γ – технологічно неминучі втрати деталей (брак, випробування) (приймається 1 - 3%), %. 

2.3 Розрахунок кількості одиниць обладнання та його завантаження

Організація виробництва дільниці передбачає розрахунок кількості одиниць обладнання та його завантаження. Для цього необхідно визначити плановий ефективний фонд часу роботи одиниці устаткування за розрахунковий період (Ф_{пл і}) у хвилинах з урахуванням режиму роботи дільниці (тобто кількості змін роботи), хвилин визначається за формулою:

де S – кількість змін роботи дільниці;

D_р – кількість робочих днів на місяць;

Х – кількість годин скорочення тривалості зміни в передсвяткові дні (відповідно до кодексу законів про працю України), годин;

β_і – втрати робочого часу на планові ремонти і - го виду устаткування та інші регламентовані перерви, % (від 3 до 10% залежно від віку устаткування).

Кількість робочих днів на місяць (номінальний часу роботи обладнання) розраховується за формулою:

де D_кал – кількість календарних днів у плановому періоді (календарний фонд часу роботи обладнання);

D_вих – кількість вихідних днів у плановому періоді

D_с – кількість святкових днів у плановому періоді.

Коефіцієнт екстенсивного використання обладнання на кожній i-й операції (k^і_ЕКС) – відношення планового ефективного фонду часу роботи одиниці устаткування до календарного, частка одиниці.

Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання на кожній i-й операції (k^і_ІНТ) – відношення проектної або фактичної потужності одиниці обладнання до паспортної потужності на кожній i-й операції, частка одиниці.

- проектний коефіцієнт;

- фактичний коефіцієнт.

де Р_ПАСП - паспортна потужність одиниці обладнання за розрахунковий період (у нашому випадку – місяць), задається документацією, шт.

Для будь-якого виду обладнання прийняти паспортну потужність у розмірі 6000 шт. продукції на місяць.

Інтегральний коефіцієнт використання обладнання на кожній i-й операції (k_ІНТЕГР), частка одиниці:

- проектний коефіцієнт;

- фактичний коефіцієнт.

Потенційний резерв потужності обладнання на кожній i-й операції (Rп), %:

- проектний потенційний резерв;

- фактичний потенційний резерв.

Кількість одиниць обладнання дільниці (або кількість робочих місць) на кожній i-й операції (Gi) визначається за кожним видом устаткування (або за групами однотипних верстатів) за формулою:

t_ij – тривалість обробки j - й деталі на і - му робочому місці, хвилин;

К_вн.і – плановий коефіцієнт виконання норм на і – му устаткуванні (приймають 1,1 – 1,25 або за даними підприємства);

Кількість одиниць обладнання дільниці (Gi) округлюється до найбільшого цілого значення (Gпрi).

Коефіцієнт завантаження устаткування по кожній i-й операції (К_з.об.і) визначається за формулою.

Якщо в основ­них групах верстатів К_з.об.і £ 0,8, то потрібно розширити номенк­латуру деталей на даній дільниці.

Коефіцієнт освоєння проектної потужності з виробництва j-го виробу (К^j_осв) – відношення фактичної потужності дільниці до проектної.

2.4 Розрахунок чисельність основних виробничих робітників

Чисельність основних робітників залежно від прийомів нормування трудових витрат встановлюють по професіях і розрядах на підставі трудомісткості робіт (продукції) або за нормами обслуговування (при багатоверстатному обслуговуванні).

Ступінь забезпеченості трудовими ресурсами оцінюється шляхом розрахунку чисельності персоналу, для чого попередньо складають річний баланс робочого часу одного облікового працівника, виходячи з графіку його роботи, тобто розраховують річний ефективний фонд роботи одного облікового працівника (Т_ЕФ), використовуючи при цьому завдання індивідуального варіанта за формулою:

де Д_к – річний календарний період, днів (прийняти 365днів);

Д_с – кількість часу, який припадає на святкові дні протягом року (прийняти 10 днів);

Д_в – кількість часу, який припадає на вихідні дні протягом року;

Д_відп – середня тривалість відпустки працівника протягом року;

Д_ХВ – середня тривалість відсутності працівника через хворобу протягом року;

Д_ДО – середня тривалість виконання державних обов'язків працівником протягом року;

Д_ЦП – середня тривалість цілодобових простоїв протягом року;

Д_УВ – середня тривалість учбової відпустки працівника протягом року.

За результатами обчислення річного ефективного річного фонду роботи облікового працівника складається баланс робочого часу для однозмінного графіку роботи у вигляді таблиці (його приклад наведено в табл. 2.1):

Таблиця 2.1

Приклад балансу робочого часу одного облікового працівника

(для однозмінного графіку роботи) 

Показники	днів	годин
1. Річний календарний фонд	365	2920
- вихідні дні	104	832
- святкові дні	10	80
2. Річний номінальний фонд робочого часу	251	2008
Планові невиходи по причинам:
- основні відпустки	24	192
- хвороби	4	32
- виконання державних обов'язків	1	8
- цілодобові простої	1	8
- учбова відпустка	1	8
Разом невиходів	31	248
3. Річний ефективний фонд робочого часу	220	1760

У розрахунку курсової роботи прийняти параметри одноверстатного обслуговування. При одноверстатному обслуговуванні наявна чисельність робітників, що виконують роботи на і-му виді обладнання, у зміну визначають за формулою.

Наявна чисельність робітників на добу визначають за формулою.

Штатна чисельність робітників визначають за формулою.

Облікова чисельність робітників визначають за формулою:

де К_ос – коефіцієнт облікового складу для врахування необхідного резерву на підміну робітників під час їх відсутності на робочому місці з поважних причин.

Розрахована кількість робітників, округлюється до більшого цілого значення та корегується за кожною професією і кваліфікацією з урахуванням виробничих умов. 

2.5 Розрахунок тривалості виробничого циклу та вибір виду руху деталей

Структура виробничого циклу виготовлення будь-якої продукції складається з часу виробництва й часу перерв. Затрати часу, що входять до складу виробничого циклу, відображені на рис. 2.1.

Технологічна тривалість циклу партії деталей на ділянці залежить від кількості і виду операцій обробки деталей, розміру партії деталей і норм часу виконання операцій, а також виду руху деталей від операції до операції [1-10].

У межах курсової роботи необхідно вибрати один з видів руху деталей в процесі виробництва, що забезпечить мінімальну тривалість виробничого циклу. Тобто необхідно визначити тривалість технологічного циклу обробки партії j-го найменування деталей при послідовному, паралельному та паралельно-послідовному виді їх руху та обрати той вид, що має мінімальну тривалість.

Послідовний вид руху партій деталей

Сутність цього виду руху характеризується такими умовами: вироби передаються на кожну наступну операцію всією партією після обробки її на попередній; устаткування в межах обробки партії виробів працює без простоїв. Тривалість технологічного циклу обробки партії j-го найменування деталей при послідовному виді їх руху:

Рис. 2.1 Структура виробничого циклу 

Паралельний вид руху партій деталей

Сутність паралельного виду руху полягає в тому, що деталі (поштучно або транспортними партіями) передаються на наступну операцію негайно після закінчення обробки на попередній операції, незалежно від часу виконання суміжних операцій та готовності всієї партії. Таким чином, обробка деталей партії здійснюється одночасно на багатьох операціях. У разі великих партій предмети праці передаються не поштучно, а частинами, на які поділяється обробна партія (). Вони називаються транспортними (або передатними) партіями (р). Кількість деталей у транспорт­ній партії установлюється практичним шляхом. У разі поштучного передавання р = 1. Тут немає пауз в обробленні деталей (перерв партіонності), що веде до скорочення тривалості технологічної частини виробничого циклу й зменшення незавер­шеного виробництва.

Тривалість технологічного циклу обробки партії j-го найменування деталей при паралельному виді їх руху:

де — час найтривалішої (головної) операції.

Особливої уваги за паралельного виду руху заслуговує голов­на операція. Скорочення часу на її здійснення веде до зменшення простоїв на всіх інших операціях.

Слід зазначити, що також і при паралельному виді руху партій деталей по операціях спостерігаються простої: по-перше, до початку обробки на першій операції і після закінчення обробки на останній операції; по-друге, деталі пролежують усередині транспортної партії.

Паралельно-послідовний вид руху партій деталей

Сутність паралельно-послідовного виду руху полягає в тому, що на кожному робочому місці робота провадиться без перерв, як при послідовному русі, але разом з тим має місце паралельна обробка однієї й тієї самої партії деталей на суміжних операціях. Іншими словами, такий вид руху характеризується порядком передавання предметів праці на наступну операцію, за якого її виконання починається до закінчення обробки всієї партії на попередній операції, тобто є паралельність виконання операцій. При цьому обробка деталей усієї партії на кожній операції провадиться безперервно — час найкоротшої операції при порівняння двох сусідніх.

За такої організації виробничий цикл виготовлення партії деталей характеризується тим, що, по-перше, його тривалість менша, ніж при послідовному виді руху; по-друге, у ньому відсутні перерви в роботі устаткування й робітників; по-третє, при цьому виді руху загальний час пролежування деталей на операціях набагато менший, ніж при послідовному виді руху.

Тобто, для кожної деталі А, Б та В обрано певний вид руху під час обробки (за мінімальним часом). Для цього виду руху деталей розраховують тривалість виробничого циклу. У загальному вигляді тривалість виробничого циклу у хвилинах розраховується для окремих деталей (Тц j) (або їх партій):

де ti j, tпр j, tп-з j, tтр j, tк j, tмоп j, tмц j — час технологічних операцій, природних процесів, підготовчо-завершальних, транспортних операцій, контрольних операцій, міжопераційної і відповідно міжцехової (міжзмінної) перерв в обробленні деталей, пов'язаних з режимом роботи дільниці.

Параметрами, що є відсутніми у курсовій роботі (часом природних процесів, транспортування, контролю, міжцехової та міжзмінної перерв) можна знехтувати (вони дорівнюватимуть нулю).

Тривалість виробничого циклу у робочих днях розраховується для окремих деталей (Тц рд j) (або їх партій).

Для відображення тривалості виробничого циклу в календарних днях  (Тц кд j) тривалість виробничого циклу у робочих днях треба помножити на співвідношення календарних (Дк) і робочих (Др) днів у році, тобто коефіцієнт календарності (Кк).

ЕТАП №3. ОРГАНІЗАЦІЯ ПОТОКОВОГО ВИРОБНИЦТВА

Потоковий метод — це прогресивна, найефективніша форма організації виробничого процесу, яка ґрунтується на ритмічній повторювальності та узгодженості в часі основних і допоміжних операцій, що виконуються на спеціалізованих робочих місцях, котрі розташовані за ходом технологічного процесу, де передавання предметів праці з операції на операцію здійснюється з мінімальними витратами часу спеціальними транспортними засобами.

У цьому розділі курсової роботи необхідно розрахувати параметри потокової лінії, що використовується для обробки заданої виробничої програми деталей: такту, темпу, ритму, ступеня синхронізації технологічного процесу, кількості робочих місць та їх завантаження, швидкості руху конвеєра, довжини лінії, виробничих заділів тощо.

Розрахунки проводяться для ділянки №2 з однопредметною безперервно-потоковою лінією (робочим конвеєром), на якій, завдяки трьом операціям зі збирання, здійснюється зборка умовної деталі Г. Вхідні дані для розрахунку містяться у додатку В. 

3.1 Розрахунок такту, темпу та ритму безперервно-потокової лінії

Основним параметром потокової лінії є такт – це інтервал календарного часу, через який періодично запускаються на першу операцію або виходять з останньої операції лінії суміжні об’єкти виробничого виготовлення (деталі, складальні одиниці, вироби). Такт є функцією заданої програми випуску продукції, що істотно впливає на вибір технологічного процесу, устаткування, оснащення, транспортних засобів.

Для однопредметної лінії такт (τ) визначається за формулою (у хвилинах):

де – плановий (дійсний) фонд часу роботи лінії (конвеєра) за розрахунковий період (зміна, доба, місяць, рік) з урахуванням регламентованих перерв, хвилин (формула 1.9);

– кількість виробів, що запускається за той самий період на лінію, штук.

Кількість виробів, що має бути випущена (N_вип), визначається вироб­ничою програмою виготовлення продукції. Якщо за умовами технологічного процесу передбачені втрати виробів (так звані технологічно неминучі втрати (брак) у відсотках — α), тоді розрахунок ведеться за програмою запуску (яка округлюється до більшого цілого значення).

Обернена такту величина називається темпом або продуктивністю потокової лінії (Т), тобто кількістю продукції (штук), що зійде з потокової лінії за період часу (зазвичай за 1 годину, тобто 60 хвилин) її роботи (не округлюється).

Коли переміщення виробів з операції на операцію здійснюється транспортними партіями (невеликі деталі, мала величина такту (по кілька штук одночасно), розраховується ритм лінії - період часу необхідний для випуску транспортної партії: де р — кількість виробів у транспортній партії. 

3.2 Розрахунок кількості робочих місць безперервно-потокової лінії та коефіцієнту їх завантаження

Розрахункова кількість робочих місць РМ_{i (р)} (одиниць устаткування) на i-й операції визначається відношенням тривалості операції до такту t:

де t — час на виконання і-ї операції, хв.

За умови повної синхронізації потокової лінії кількість робочих місць завжди ціле число, їх завантаженість максимальна й однакова на всіх операціях. На операціях, які неможливо повністю синхронізувати, кількість робочих місць доцільно округляти до найближчого більшого цілого числа, передбачивши при цьому використання раціонального оснащення, ефективнішого режиму роботи обладнання та ін. Разом з тим при розрахунках допускається перевантаження робочих місць не більше 10-12 % з наступним його зняттям під час налагодження та освоєння потокової лінії. Тому треба розрізняти розрахункову кількість (РМ_і(р)) і прийняту (округлену) кількість робочих місць (РМ_і(пр)).

Коефіцієнт завантаження робочих місць на і-й операції потокової лінії дорівнює.

Середній коефіцієнт завантаження робочих місць на всіх операціях (m) потокової лінії дорівнює.

Показники завантаження робочих місць є показниками доцільності застосування потокового виробництва. Вважається доцільним у масово-потоковому виробництві мати нижню межу завантаження робочих місць 80-85 %, а в серійно-потоковому 70-75 %. 

3.3 Розрахунок швидкості руху, продуктивності та пропускної спроможності безперервно-потокової лінії

Крок конвеєра (l_к) - відстань між центрами двох суміжних робочих місць чи виробів, що перебувають на конвеєрі. Його величина залежить від габариту виробу, що обробляється (збирається). Вона повинна забезпечувати високу продуктивність праці при дотриманні правил техніки безпеки, максимальна величина - лімітується допустимою швидкістю руху конвеєра, мінімальна – габаритами виробу.

Швидкість руху конвеєра (V) — важливий показник роботи потокової лінії. Для безперервно-потокової лінії вона визначається відношенням кроку конвеєра до такту, тобто відстань, яку конвеєр проходить за час, що дорівнює такту.

У випадку просування виробів передаточними (транспортними) партіями.

Швидкість конвеєра зазвичай коливається в межах 0,1 - 4,0 м/хв. Оптимальна швидкість руху стрічки конвеєра 0,1-2,0 м/хв, допустима – 3,6 м/хв.

Пропускна спроможність (q_к) потокової лінії (кг/год) розраховується за формулою: де Q — середня маса одиниці виробу, що обробляється (складається) на потоковій лінії, кг. 

3.4 Розрахунок довжини робочої частини конвеєра безперервно-потокової лінії 

Довжина робочої зони на і-й операції (у метрах) дорівнює:

де t_і — норма часу на і-ту операцію.

На операціях з нестабільним часом виконання операції і можливими затримками (по технічних і іншим причинам) створюється резервна зона:

де t_і.max, t_і. — відповідно максимальна та нормативна (середня) тривалість виконання і-ї операції.

При розрахунку прийняти, що максимальна тривалість виконання і-ї операції більша за нормативну (середню) на δ, %.

Загальна довжина робочої зони і-ї операції буде.

Довжина робочої частини конвеєра при односторонньому розміщенні робочих місць (L_к), дорівнює кількості робочих місць на конвеєрі, помноженій на його крок l_к.

Довжина робочої частини конвеєра при двосторонньому розміщенні робочих місць (L_к), враховує радіус закруглення конвеєрної лінії (Рад).

При розрахунку курсової роботи прийняти одностороннє розміщення робочих місць.

Загальна довжина робочої частини конвеєра визначається:

де m¹ — кількість операцій, які мають резервну зону. 

3.5 Розрахунок тривалості циклу виготовлення одного об’єкта виробництва та кількості виробів, що одночасно перебувають на безперервно-потоковій лінії

Тривалість циклу Т_ц виготовлення одного об’єкта виробництва (складальної одиниці).

Кількість виробів (Nк), що одночасно перебувають на конвеєрі (округлювати до більшого цілого значення).

3.6 Розрахунок чисельності робітників-операторів безперервно-потокової лінії

Чисельність робітників на потокових лініях визначають виходячи з кількості робочих місць, норм обслуговування і коефіцієнта завантаження робочих місць (округлюється до більшого цілого значення).

Наявна чисельність робітників-операторів (Чоп і) на і-й операції, що видять у зміну, дорівнює:

де РМ_{і. (пр)}, РМ_і.н.обс — відповідно, прийнята кількість робочих місць та норма обслуговування на і-й операції. Норма обслуговування на і-й операції - кількість робочих місць, що може бути обслужена одним робітником.

Загальна чисельність робітників на потоковій лінії (Чоп заг), дорівнює кількості робітників з урахуванням резерву, що зайняті на кожній операції (робочому місці):

де Р_ч — додаткова (резервна) кількість робітників-операторів, у % до розрахункової кількості робітників на потоковій лінії (у межах 5-10 %).

Наявна чисельність робітників-операторів на добу визначають за формулою.

Штатна чисельність робітників-операторів визначають за формулою.

Облікова чисельність робітників-операторів визначають за формулою:

де К_ос – коефіцієнт облікового складу для врахування необхідного резерву на підміну робітників під час їх відсутності на робочому місці з поважних причин (прийняти 1,1).

Розрахована кількість робітників, округлюється до більшого цілого значення та корегується за кожною професією і кваліфікацією з урахуванням виробничих умов.

Після визначення техніко-економічних параметрів поточної лінії на дільниці №2 необхідно зробити загальний висновок про основні результати, що отримані при розрахунку, та ефективність організації виробництва на дільниці.

 

ЕТАП №4. ВИЗНАЧЕННЯ ТИПУ ВИРОБНИЦТВА 

Тип виробництва дільниць №1 та №2 визначається рівнем їх спеціалізації за допомогою коефіцієнту закріплення операцій (Кзо), що являє собою відношення кількості всіх різноманітних технологічних операцій, що виконуються або мають виконуватися протягом місяця на даному робочому місці, до кількості робочих місць: де m j — кількість операцій, що проходить j -та деталь у процесі обробки на робочому місці;

j - найменування деталей, що обробляються на даному устаткуванні (на робочому місці) за розрахунковий період j=[ 1, 2, 3, ..., n];

РМ_{і (пр)} — кількість робочих місць на даній і-й операції;

i - найменування операції з оброблення деталей і=[ 1, 2, 3, ..., m].

Віднесення дільниці до того або іншого типу виробництва визначається на підставі приведених нижче значень К_зо:  – одиничний тип виробництва ;  – дрібносерійний тип виробництва ;  – середньосерійний тип виробництва; – крупносерійний тип виробництва;  – масовий тип виробництва. Після визначення типу виробництва на дільницях 1 та 2 необхідно зробити загальний висновок про основні результати, що отримані при розрахунку курсової роботи та ефективність організації виробництва на дільницях.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Васильков В. Г. Організація виробництва: навчальний посібник. /          В. Г. Васильков. - К.: КНЕУ, 2003. — 524 с.

2. Васильков В. Г., Дзюбенко Л. М. Організація виробництва: навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / В. Г. Васильков, Л. М. Дзюбенко. - К.: КНЕУ, 2003. — 241 с.

3. Тян Р.Б., Багрова І.В. Організація виробництва: навчальний посібник / Тян Р.Б., Багрова І.В. - Дніпропетровськ: ДДФЕІ, 2003 – 186 с.

4. Гриньова В.М. Організація виробництва: навчальний посібник /         В.М. Гриньова. - К.:Знання, 2009. - 582с.

5. Онищенко В.О., Редкін О. В. Організація виробництва: Практикум: навчальний посібник / В.О. Онищенко, О. В. Редкін. - К.: Лібра, 2005. - 376с.

6. Єгупов Ю.А. Організація виробництва на промисловому підприємстві: навчальний посібник / Ю.А. Єгупов. – Київ: Центр навчальної літератури, 2006. – 488с.

7. Курочкин А.С. Организация производства: Учеб. пособие /              А.С. Курочкин - К.: МАУП, 2001. - 216с.

8. Новицкий Н.И. Организация производства на предприятиях: Учеб.-метод. пособие / Н.И. Новицкий - М.: Финансы и статистика, 2003. - 392 с.

9. Антонов А.Н., Морозова Л.С. Основы современной организации производства: Учебник / А.Н. Антонов, Л.С. Морозова - М.: ДИС, 2004. - 428 с.

10. Фатхутдинов Р.А. Организация производства. Учеб. для вузов /            Р.А. Фатхутдинов. ‑ М.: Инфра-М, 2002. - 672 с.

ДОДАТОК А

ТИТУЛЬНИЙ ЛИСТ, ЗАВДАННЯ ТА РЕЙТИНГОВА ОЦІНКА КУРСОВОЇ РОБОТИ 

Елементи контролю за 1 змістовим модулем	Максимальна кількість балів
Додержання календарного плану виконання роботи: план цілком додержано - 10 балів; незначні відхилення від терміну виконання роботи - 5 балів; план суттєво порушено - 0 балів.
Правильність виконання розрахунків: розрахунки правильні - 30 балів; наявність несуттєвих непринципових помилок - 20 балів; наявність суттєвих непринципових помилок - 10 балів; наявність суттєвих принципових помилок - 0 балів.
Обґрунтованість й адекватність сформульованих висновків: висновки цілком обґрунтовані й адекватні - 30 балів; висновки адекватні, але недостатньо обґрунтовані - 20 балів; висновки адекватні, але не обґрунтовані - 10 балів; розбіжності між висновками та результатами розрахунків - 0 балів.
Елементи контролю за 2 змістовим модулем
Захист курсової роботи: якість й аргументованість відповідей на поставлені питання до 30 балів
Усього

 

ДОДАТОК Б

ПЕРЕЛІК ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ (ЕТАП №1)

Життєвий цикл продукції та інновації в умовах зростання конкуренції. Сутність виробничих систем, їхні класифікаційні рівні та елементний склад. Закони та принципи організації виробничих систем. Техніко-економічна характеристика типів виробництва та їх застосування в сучасних умовах. Організація праці, її основні цілі, завдання, напрями та форми. Організація робочих місць та системи їх обслуговування. Аналіз трудового процесу та витрат робочого часу, оцінювання продуктивності. Норми затрат праці, їх класифікація, особливості визначення й застосування. Технологічне планування обладнання та чинники формування виробничих структур. Система створення та освоєння нової продукції, її сутність, цілі й завдання. Виробничий цикл, характеристика його структурних складових. Виробнича інфраструктура, її склад та значення для підприємства. Регулювання запасів інструменту, системи забезпечення оснащенням цехів і робочих місць. Нормування та планування робіт із технічного обслуговування та ремонту устаткування. Сучасні системи експлуатаційного обслуговування й ремонту устаткування. Методика розрахунку витрат за видами енергії та шляхів і засобів її збереження. Методика вибору технічних засобів, маршрутів їх руху та розрахунку параметрів транспортного забезпечення виробництва. Сучасні системи управління запасами. Особливості формування складського й тарного господарств. Технічні параметри складів та засобів ватажно-розвантажуваль­них робіт. «Витягувальні» системи організації виробництва як умова еко­номічної оптимізації та гнучкості реагування на попит продукції. Модифікації непотокового виробництва та особливості їх застосування. Партіонний метод організації виробництва та особливості застосування в ринкових умовах. Види потокових ліній та їхні техніко-економічні показники. Загальна характеристика автоматичного та автоматизованого виробництва. Практика та перспективи розвитку гнучких виробничих систем. Система технічного контролю якості й випробування продукції. Еволюція міжнародних систем управління якістю продукції. Основні характеристики Державних стандартів України, гармонізованих із міжнародними стандартами ISO Формування системи управління якістю на підприємстві. Сертифікація продукції та атестація виробництв.

ДОДАТОК В

ВХІДНІ ДАНІ ДЛЯ РОЗРАХУНКУ ЕТАПУ №2 

ВАРІАНТ №	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15
Кількість календарних днів на місяць (Dк) визначаєть у відповідності з порядковим номером місяця 2014р.	1	7	2	5	6	7	9	10	12	11	12	3	5	4	12
Кількість вихідних днів на місяць (Dвих), дні	10	9	8	9	10	10	10	10	9	8	10	8	9	8	10
Кількість святкових днів на місяць (Dс), дні	-	1	-	1	-	-	1	-	1	-	-	-	-	-	-
Кількість змін роботи дільниці за добу (S), штук	2	3	2	3	2	3	2	3	2	3	2	3	2	3	2
Тривалість зміни (tз), годин	8	8	7	7	8	8	7	7	8	8	7	7	8	8	7
Кількість часу, який припадає на вихідні дні протягом року (Дв ), дні	104	103	105	106	104	103	105	106	104	103	105	106	104	103	105
Середня тривалість відпустки працівника протягом року (Двідп), дні	24	28	30	24	28	30	24	28	30	24	28	30	24	28	30
Середня тривалість відсутності працівника через хворобу протягом року, (ДХВ), дні	4	3	2	4	3	2	4	3	2	4	3	2	4	3	2
Ссередня тривалість виконання державних обов'язків протягом року (ДДО), дні	1	0	2	1	0	2	1	0	2	1	0	2	1	0	2
Середня тривалість цілодобових простоїв протягом року (ДЦП), дні	1	2	0	1	2	0	1	2	0	1	2	0	1	2	0
Середня тривалість учбової відпустки протягом року (ДУВ)Дні	2	4	5	2	4	5	2	4	5	2	4	5	2	4	5
Втрати робочого часу на планові ремонти (βі ), %
- токарний верстат	5	3	4	5	3	4	5	3	4	5	3	4	5	3	4
- фрезерувальний верстат	3	4	5	3	4	5	3	4	5	3	4	5	3	4	5
- шліфувальний верстат	4	5	3	4	5	3	4	5	3	4	5	3	4	5	3
Планова місячна програма випуску (Nj), шт.
-NА	1150	2150	1500	1150	2150	1500	1150	2150	1500	1150	2150	1500	1150	2150	1500
-NБ	1950	2000	2150	1950	2000	2150	1950	2000	2150	1950	2000	2150	1950	2000	2150
-NВ	1300	1500	1200	1300	1500	1200	1300	1500	1200	1300	1500	1200	1300	1500	1200
Технологічно неминучі втрати деталей(брак) (γ), %	5	4	3	5	4	3	5	4	3	5	4	3	5	4	3
Втрати часу на підналагодження устаткування (α), %	2	1	2	1	2	1	2	1	2	1	2	1	2	1	2
Плановий коефіцієнт виконання норм часу на і – му устаткуванні (Квн.і)
-Квн 1	1,05	1	0,95	1,05	1	0,95	1,05	1	0,95	1,05	1	0,95	1,05	1	0,95
-Квн 2	1,1	1,1	1,05	1,1	1,1	1,05	1,1	1,1	1,05	1,1	1,1	1,05	1,1	1,1	1,05
-Квн 3	1	0,95	1	1	0,95	1	1	0,95	1	1	0,95	1	1	0,95	1
Кількість деталей у транспортній партії (р)	50	50	50	50	50	50	50	50	50	50	50	50	50	50	50
Норма п-з часу для партії, tпз i (для будь-якої деталі та операції!)	10	5	10	5	10	5	10	5	10	5	10	5	10	5	10

 

ВАРІАНТ №	1		2	3	4		5	6	7		8	9	10		11	12	13	14	15
Норма штучного часу, ti для деталі А
1) Токарна	4	4,5		5		4	4,5	5		4	4,5	5	4		4,5	5	4	4,5	5
2) Фрезерувальна	2,5	3		3,5		2,5	3	3,5		2,5	3	3,5	2,5		3	3,5	2,5	3	3,5
3) Шліфувальна	6	6,5		7		6	6,5	7		6	6,5	7	6		6,5	7	6	6,5	7
Норма штучного часу, ti для деталі Б
1) Токарна	3,8	4,3		4,8		3,8	4,3	4,8		3,8	4,3	4,8	3,8		4,3	4,8	3,8	4,3	4,8
2) Фрезерувальна	4	4,5		5		4	4,5	5		4	4,5	5	4		4,5	5	4	4,5	5
3) Шліфувальна	5,5	6		6,5		5,5	6	6,5		5,5	6	6,5	5,5		6	6,5	5,5	6	6,5
Норма штучного часу, ti для деталі В
1) Токарна	3,3	3,8		4,3		3,3	3,8	4,3		3,3	3,8	4,3		3,3	3,8	4,3	3,3	3,8	4,3
2) Фрезерувальна	4	4,5		5		4	4,5	5		4	4,5	5		4	4,5	5	4	4,5	5
3) Шліфувальна	8	8,5		9		8	8,5	9		8	8,5	9		8	8,5	9	8	8,5	9

 

ВАРІАНТ №	16	17	18	19	20	21	22	23	24	25	26	27	28	29	30
Кількість календарних днів на місяць (Dк) визначаєть у відповідності з порядковим номером місяця 2014р.	1	3	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	11	12
Кількість вихідних днів на місяць (Dвих)	10	9	8	9	10	10	10	10	9	8	10	8	9	8	10
Кількість святкових днів на місяць (Dс)	-	1	-	1	-	-	1	-	1	-	-	-	-	-	-
Кількість змін роботи дільниці за добу (S), годин	2	3	2	3	2	3	2	3	2	3	2	3	2	3	2
Тривалість зміни (tз), годин	8	8	7	7	8	8	7	7	8	8	7	7	8	8	7
Кількість часу, який припадає на вихідні дні протягом року (Дв ), дні	104	103	105	106	104	103	105	106	104	103	105	106	104	103	105
Середня тривалість відпустки працівника протягом року (Двідп), дні	24	28	30	24	28	30	24	28	30	24	28	30	24	28	30
Середня тривалість відсутності працівника через хворобу протягом року, (ДХВ), дні	4	3	2	4	3	2	4	3	2	4	3	2	4	3	2
Ссередня тривалість виконання державних обов'язків протягом року (ДДО), дні	1	0	2	1	0	2	1	0	2	1	0	2	1	0	2
Середня тривалість цілодобових простоїв протягом року (ДЦП), дні	1	2	0	1	2	0	1	2	0	1	2	0	1	2	0
Середня тривалість учбової відпустки протягом року (ДУВ)Дні	2	4	5	2	4	5	2	4	5	2	4	5	2	4	5
Втрати робочого часу на планові ремонти (βі ), %
- токарний верстат	5	3	4	5	3	4	5	3	4	5	3	4	5	3	4
- фрезерувальний верстат	3	4	5	3	4	5	3	4	5	3	4	5	3	4	5
- шліфувальний верстат	4	5	3	4	5	3	4	5	3	4	5	3	4	5	3

 

ВАРІАНТ №	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10		11	12	13	14	15
Планова місячна програма випуску (Nj), шт.
-NА	1100	2100	1100	2100	1100	2100	1100	2100	1100	2100	1100		2100	1100	2100		1100
-NБ	1900	1950	1900	1950	1900	1950	1900	1950	1900	1950	1900		1950	1900	1950		1900
-NВ	1250	1450	1250	1450	1250	1450	1250	1450	1250	1450	1250		1450	1250	1450		1250
Технологічно неминучі втрати деталей(брак) (γ), %	5	4	3	5	4	3	5	4	3	5	4		3	5	4		3
Втрати часу на підналагодження устаткування (α), %	2	1	2	1	2	1	2	1	2	1	2		1	2	1		2
Плановий коефіцієнт виконання норм часу на і – му устаткуванні (Квн.і)
-Квн 1	1,05	1	0,95	1,05	1	0,95	1,05	1	0,95	1,05	1		0,95	1,05	1		0,95
-Квн 2	1,1	1,1	1,05	1,1	1,1	1,05	1,1	1,1	1,05	1,1	1,1		1,05	1,1	1,1		1,05
-Квн 3	1	0,95	1	1	0,95	1	1	0,95	1	1	0,95		1	1	0,95		1
Кількість деталей у транспортній партії (р)	50	50	50	50	50	50	50	50	50	50	50		50	50	50		50
Норма п-з часу для партії, tпз i (для будь-якої деталі та операції!)	10	5	10	5	10	5	10	5	10	5	10		5	10	5		10
Норма штучного часу, ti для деталі А
1) Токарна	4	4,5	5	4	4,5	5	4	4,5	5	4	4,5		5	4	4,5		5
2) Фрезерувальна	2,5	3	3,5	2,5	3	3,5	2,5	3	3,5	2,5	3		3,5	2,5	3		3,5
3) Шліфувальна	6	6,5	7	6	6,5	7	6	6,5	7	6	6,5		7	6	6,5		7
Норма штучного часу, ti для деталі Б
1) Токарна	3,8	4,3	4,8	3,8	4,3	4,8	3,8	4,3	4,8	3,8	4,3		4,8	3,8	4,3		4,8
2) Фрезерувальна	4	4,5	5	4	4,5	5	4	4,5	5	4	4,5		5	4	4,5		5
3) Шліфувальна	5,5	6	6,5	5,5	6	6,5	5,5	6	6,5	5,5	6		6,5	5,5	6		6,5
Норма штучного часу, ti для деталі В
1) Токарна	3,3	3,8	4,3	3,3	3,8	4,3	3,3	3,8	4,3	3,3	3,8		4,3	3,3	3,8		4,3
2) Фрезерувальна	4	4,5	5	4	4,5	5	4	4,5	5	4	4,5		5	4	4,5		5
3) Шліфувальна	8	8,5	9	8	8,5	9	8	8,5	9	8	8,5		9	8	8,5		9

 

Примітки: кількість робочих днів на місяць (Dр) святкових днів на місяць (Dс), змін роботи дільниці за добу (S), тривалість зміни (tзм) прийняти за варіантами етапу №1.